Войти
Закрыть

Запилення і запліднення у квіткових рослин

6 Клас

Запилення. У квіткових рослин запилення і запліднення відбуваються у квітці. Запилення — це перенесення пилкових зерен із пиляка на приймочку маточки. Розрізняють два його типи: самозапилення та перехресне запилення. У самозапильних рослин (горох, пшениця) на маточку потрапляє пилок тієї самої квітки, а у перехреснозапильних — з іншої (мал. 146). Самозапилення може відбуватися, наприклад, у нерозкритому бутоні (як у фіалок). Прикладом пристосування, яке забезпечує перехресне запилення, є утворення одностатевих квіток. Якщо на одній рослині є маточкові і тичинкові квітки, то рослину називають однодомною (ліщина, огірок) (мал. 147, а), а якщо маточкові і тичинкові квітки з’являються на різних рослинах, то вони є дводомними (обліпиха, верба, кропива дводомна) (мал. 147, б, в). Способи запилення різноманітні. У вітрозапильних рослин (ліщина — мал. 148, а) квітки зазвичай дрібні, часто голі і неяскраві, без запаху, мають багато легкого неклейкого пилку і пірчасті приймочки. Запилюють квітки також і тварини (найчастіше комахи), які зазвичай відвідують квітки задля поживного пилку або цукристого нектару. Приваблює запилювачів яскравий колір квітки і запах, який залежить від уподобань тварини-запилювача: тонкий і медовий аромат, наприклад, приваблює метеликів і бджіл, а запах зіпсованого м’яса — мух. Пилок комахозапильних рослин — клейкий....
0 Переглянути

Κвітка

6 Клас

Квітка (мал. 134) являє собою видозмінений вкорочений та обмежений в рості пагін, пристосований для утворення статевих клітин та здійснення статевого процесу, який завершується утворенням плоду з насінинами. Квітка — це орган насінного розмноження квіткових рослин. Як і вегетативний пагін, квітка є складним органом. Вона утворена різними органами — це квітконіжка з квітколожем, оцвітина, тичинки та маточки (мал. 135). Осьова частина квітки складається із квітконіжки і квітколожа. Квітконіжка — це стеблова частина квітки, якою вона прикріплюється до стебла пагона. Вона буває добре помітною, як у яблуні, або дуже короткою, майже непомітною, як у подорожника (таку квітку називають сидячою). Квітконіжка переходить у квітколоже — розширену стеблову частину квітки, до якої прикріплені листки оцвітини, тичинки та маточки. Оцвітина — це сукупність листкоподібних органів квітки, які утворюють її покрив. Вона може бути простою або подвійною. Проста оцвітина (мал. 135, а) складена з листків однакової будови, які називаються листками простої оцвітини. Подвійна оцвітина (мал. 135, б) складена із листків двох типів. Зелені нижні листки називають чашолистками, вони утворюють чашечку. Яскраво забарвлені верхні листки подвійної оцвітини називають пелюстками, вони утворюють віночок. Якщо оцвітина у квітці відсутня, то кажуть, що квітка гола (інжир, верба) (мал. 136, г)....
0 Переглянути

Вегетативне розмноження рослин

6 Клас

Ви вже знаєте, що розмноженням називають збільшення кількості особин одного виду, і що розмноження завжди супроводжується появою нових організмів. Розмноження поділяють на статеве та нестатеве. Відомі різноманітні способи нестатевого розмноження, зокрема, у одноклітинних організмів — це поділ клітини навпіл (наприклад, бактерії, амеба, евглена), розмноження за допомогою рухливих або нерухомих спор (пригадайте хлорелу та хламідомонаду). У багатоклітинних рослин дуже поширеним способом нестатевого розмноження є розмноження вегетативне. Вегетативне розмноження рослин здійснюється частинами вегетативних органів і ґрунтується на здатності рослин легко утворювати нові вегетативні органи, в тому числі втрачені або відсутні. Природне вегетативне розмноження відбувається без участі людини. Штучне вегетативне розмноження здійснює людина заради задоволення власних потреб: вона відокремлює частину тіла рослини і створює умови для утворення нового організму. Природне вегетативне розмноження рослин може здійснюватися частинами кореня або пагона. Проте частіше воно здійснюється їх видозмінами. В осота, хрона, обліпихи, вишні на невидозмінених коренях утворюються додаткові бруньки, з яких виростають нові рослини. Надземний пагін, що розвивається з додаткової кореневої бруньки, називається кореневим паростком. У деяких рослин, наприклад, верби ламкая, можуть вкорінюватись невидозмінені пагони, що відділилися від материнської рослини....
0 Переглянути

Видозміни пагона та його частин

6 Клас

Пагін є складним органом. Якщо він, окрім основних, починає виконувати додаткові функції, то виникають видозміни пагона в цілому або окремих його частин (стебла чи листків). Підземні видозмінені пагони. Типовий пагін — це надземний орган. Тому будь-який пагін, який знаходиться у ґрунті, буде видозміненим. Підземні пагони запасають поживні речовини, дозволяючи рослинам пережити несприятливі сезони, та дають їм змогу швидко поширюватися на значні території. Підземні видозміни пагона часто схожі на корені, але їх завжди можна впізнати за наступними ознаками: а) вісь підземного пагона завжди поділена на вузли і міжвузля; б) він має лускоподібні листки, а якщо вони швидко відмирають, то залишають після себе листкові рубці; в) стебло підземного пагона несе пазушні бруньки; г) верхівкова твірна тканина — це верхівкова брунька, яка ніколи не прикрита чохликом. Прикладами підземних видозмінених пагонів є кореневище, бульба, цибулина, бульбоцибулина. Кореневище — підземний пагін із тривалим верхівковим наростанням, стебло якого виконує запасаючу функцію, а листки зазвичай перетворені на захисні луски (мал. 118). Кореневища із сильно видовженими міжвузлями сприяють швидкому поширенню рослини на нових ділянках ґрунту (анемона дібровна, пирій). Кореневища з короткими міжвузлями (наприклад, у півників) виконують виключно запасаючу функцію....
0 Переглянути

Внутрішня будова листка

6 Клас

Шкірочка розташована на поверхні листка. Вона захищає внутрішні тканини і забезпечує взаємодію листка із зовнішнім середовищем. Більшість клітин шкірочки безбарвні та прозорі, вони щільно прилягають одна до одної, а їхні клітинні оболонки з боку, що межує із зовнішнім середовищем, потовщені. Вони виділяють тоненьку прозору плівочку воскоподібних речовин — кутикулу, яка вкриває поверхню листка. Безбарвні клітини шкірочки можуть утворювати різноманітні вирости — волоски (мал. 114). Щільне розміщення клітин, потовщення їх оболонок, утворення кутикули і волосків захищають листок від механічних ушкоджень, зменшують випаровування води і газообмін, розсіюють пряме сонячне світло. Якщо подивитись на поверхню живої шкірочки у мікроскоп, то серед безбарвних клітин ми побачимо пари зелених клітин, які утворюють продихи. Продих — це пара витягнутих квасолеподібних клітин, між якими є отвір — продихова щілина. Вона з одного боку відкривається у зовнішнє середовище, а з іншого — у великий міжклітинний простір основної тканини листка. Клітини продихів зелені, оскільки на відміну від більшості клітин шкірочки мають хлоропласти (мал. 115). Залежно від вологості та освітлення клітини продихів змінюють свою форму, регулюючи випаровування води та газообмін....
0 Переглянути

Листок — бічний орган пагона

6 Клас

Основа листка — частина листка, якою він з'єднується із стеблом і до якої прикріплюються інші частини листка. У деяких рослин вона має вигляд лише невеликого горбочка у місці прикріплення листка. Однак часто (у злаків, кропу тощо) основа листка розростається і охоплює стебло як трубка, захищаючи пазуху листка із пазушною брунькою (мал. 106). Таку основу називають піхвою. Прилистки — це пара листоподібних придатків на основі листка по боках від черешка (мал. 107). Вони захищають пластинку листка, що розвивається. Тому часто прилистки перетворюються у брунькові луски (ліщина, бук). Прилистки нерідко рано відмирають і не помітні у розгорнутих листках (береза, дуб, ліщина, кропива). Трапляються також листки без прилистків. Листкова пластинка — плоска частина листка, яка в основному відповідає за фотосинтез і випаровування води. Її зовнішній вигляд — загальні обриси, форма краю, верхівки і основи — є дуже відмінною у різних видів рослин (мал. 109). У простих листків одна листкова пластинка, вона може бути більше або менше розчленована заглибинами по краю. Складні листки мають кілька листочків, кожний зі своєю пластинкою і черешком, які кріпляться до спільного черешка листка і при відмиранні опадають окремо (мал. 110)....
0 Переглянути

Стебло — осьова частина пагона

6 Клас

Стебло — осьовий орган пагона, який виконує головним чином опорну (механічну) та провідну функції. Опорна функція полягає у забезпеченні найбільш сприятливого для фотосинтезу розміщення листків. Виконуючи провідну функцію стебло забезпечує двосторонній транспорт води з розчиненими у ній речовинами — від коренів до листків та навпаки. Зовнішня будова стебла. Стебло, яке призначене для швидкого винесення листків до світла, має довгі міжвузля і є частиною видовженого пагона. Стебла з дуже короткими міжвузлями утворюють вкорочені пагони, які сприяють більш щільному розміщенню листків. Так, у тополі видовжені нагони утворюють скелетні гілки, але більшість листків знаходиться на дрібних вкорочених пагонах (мал. 97). Шкірочка — це покривна тканина. Вона захищає внутрішні тканини стебла від пошкоджень, здійснює газообмін, а також випаровує воду, запобігаючи перегріванню рослини. Під шкірочкою знаходиться кора, яка складається з основних тканин. В корі запасаються поживні речовини. В ній також є механічна тканина, яка надає стеблам багатьох рослин поздовжньої ребристості. Так, у осоки клітини механічної тканини в корі утворюють три тяжі. Через це її стебло на перерізі тригранне. У м'яти та кропиви таких тяжів чотири, тому їх стебло є чотиригранним. Часто у клітинах зовнішніх шарів кори є хлоропласти. Тому молоде стебло, як правило, зелене і здатне до фотосинтезу....
0 Переглянути

Будова та функції пагона

6 Клас

Пагін — це складний надземний орган із верхівковим ростом, який складається із осьового органа — стебла, та розташованих на ньому бічних органів — листків. Пагін забезпечує ріст надземної частини рослини та утворення нових пагонів, а також транспорт речовин. На верхівці пагона розташовується конус наростання, утворений верхівковою твірною тканиною (мал. 87). В основі конуса наростання виникають горбочки — зачатки майбутніх листків. Молоді листки збільшуються у розмірах і загинаються над конусом наростання. Вони захищають ніжну верхівкову твірну тканину пагона від ушкоджень, створюють довкола неї темну і вологу камеру, формуючи бруньку. Брунька — це зачатковий пагін із нерозтягнутим стеблом, листки якого щільно оточують його верхівкову твірну тканину. На кінці будь-якого пагона розташована верхівкова брунька (мал. 88). Коли пагін росте, в бруньці утворюються нові молоді листки. При цьому найнижчі листки розгортаються і виходять із складу бруньки. Стебло між місцями прикріпляння листків розтягується....
0 Переглянути

Кореневі системи. Видозміни кореня

6 Клас

Коренева система — це вся сукупність коренів рослини. Зовнішній вигляд кореневих систем залежить від того, в яких умовах зростає рослина і як вона до цих умов пристосовується (мал. 77). Деяким рослинам властиві корені, розташовані лише у поверхневому шарі ґрунту, завтовшки у кілька сантиметрів (мал. 77, д). Так, поверхневі корені певних видів кактусів сягають 80 м завдовжки. Вони здатні швидко збирати росу з великої площі, адже в пустелі вода, що випадає в ранішні часи, не проникає глибоко у ґрунт і швидко випаровується. У дерев вологого тропічного лісу поверхневі корені встигають вловити мінеральні речовини, які утворюються під час дуже швидкого розкладання відмерлих частин рослин. Проте зазвичай корені сягають більшої глибини. Так, у ячменю і озимого рапсу вони заглиблюються майже на 3 м, а виноградної лози — до 16 м. Деякі пустельні рослини, аби досягти водоносних горизонтів ґрунту, заглиблюють корені на 30-50 м. Видозміни кореня — це явище зміни будови кореня, що забезпечує пристосування рослини до умов існування. Прикладами видозмін є кореневі бульби, корені-присоски, повітряні, дихальні, опорні корені. Кореневі бульби (кореневі шишки) утворюються в результаті накопичення поживних речовин у бічних коренях. Вони короткі, сильно потовщені, кулястої або витягнутої форми. Такі корені дають змогу рослині пережити несприятливий для росту період. Вони є, наприклад, у пшінки, жоржини (мал. 78)....
0 Переглянути

Будова і функції кореня

6 Клас

Корінь — це осьовий підземний орган, який росте вглиб ґрунту за рахунок верхівкової твірної тканини, що знаходиться на кінчику кореня. Головні функції кореня — закріплення рослини у ґрунті і поглинання з нього води з розчиненими у ній мінеральними речовинами. Будова кореня. Верхівкова твірна тканина кореня (мал. 71) утворює, нові клітини у двох напрямках: у напрямку росту кореня і до його основи. Клітини, які відкладаються у напрямку росту кореня, дають початок захисному кореневому чохлику. А ті, що у протилежному, — утворюють постійні тканини тіла кореня. Кореневий чохлик захищає ніжну верхівку кореня під час росту та просування поміж часточками ґрунту. Клітини, які розташовані у глибині кореневого чохлика, містять великі рухомі крохмальні зерна. Ці зерна під дією сили тяжіння опускаються на нижню ділянку клітинної мембрани і дають кореню «відчути» де верх, а де низ. Поверхневі клітини кореневого чохлика постійно злущуються та відмирають. При цьому вони виділяють слиз, що полегшує просування кореня вглиб ґрунту. Із середини кореневий чохлик відновлюється клітинами верхівкової твірної тканини. З клітин верхівкової твірної тканини у зоні поділу утворюється решта клітин, з яких складається корінь. Клітини зони поділу дуже дрібні....
0 Переглянути
Вперед
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 19
Назад

Навігація