Войти
Закрыть

Плани сталого (збалансованого) розвитку в країнах світу і стратегія збалансованого розвитку України

11 Клас

• Суть стратегії сталого (збалансованого) розвитку в країнах світу. У другій половині XX ст. світове співтовариство прийшло до усвідомлення необхідності формування нової моделі розвитку цивілізації, здатної протистояти глобальним викликам і проблемам сучасного світу. До таких моделей слід віднести концепцію сталого (збалансованого) розвитку. Ця концепція розглядається як стратегія вирішення проблем збереження та відтворення навколишнього природного середовища й забезпечення високого рівня життя населення планети. У сучасному економічному, політичному та суспільному житті проявляються нові закономірності: 1) колосальне зростання масштабів глобалізації; 2) стрімке прискорення процесів глобалізації; 3) посилення і поглиблення глобальної інтеграції. Відмінити або відкласти ці процеси неможливо, їх можна вивчати й, згідно з результатами досліджень, ухвалювати відповідні рішення. Розвинуті країни з ринковою економікою постали перед вибором: забезпечити поступовий, еволюційний, збалансований розвиток усього глобалізованого світу або зіткнутися з новими глобальними проблемами, з якими вже ніхто не зможе впоратися (мал. 1). У 2015 р. у Нью-Йорку (США) на саміті ООН зі сталого розвитку було ухвалено Порядок денний розвитку після 2015 р. і затверджено нові орієнтири розвитку. Підсумковим документом саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 цілей сталого розвитку (мал. 2). Ухвалення концепції сталого розвитку, яка встановила норми та основні цінності розвитку - свободу, демократію, толерантність, повагу до навколишнього середовища, загальну відповідальність за людський розвиток, - та виконання глобальних цілей розвитку, є надзвичайно важливими для більшості країн, що розробляють та реалізують свою національну політику з метою досягнення сталого розвитку....

Третинний сектор економіки України

11 Клас

• Міжнародні транспортні коридори на території України. Міжнародні транспортні коридори (МТК) - транспортні артерії та сукупність різних видів транспорту, що забезпечують значні перевезення вантажів і пасажирів на напрямках їх найбільшої концентрації. Україна розташована на перетині найважливіших транзитних і зовнішньоторговельних маршрутів між країнами Європи та Азії. Це зумовлює транзитний статус нашої країни. Одним з найважливіших для України як транзитної держави геополітичних питань є розподіл маршрутів головних трансматерикових транспортних коридорів, які б поєднували країни Кавказу, Західної, Південної і Східної Азії з Європою. Основною функцією МТК є доставка вантажів найкоротшим шляхом і максимально швидко. Водночас виконуються і такі операції, як перевалка вантажів з одного виду транспорту на інший, обробка, пакування, сортування тощо. Загальноєвропейська транспортна конференція (Критська), що відбулася в 1994 р. на грецькому острові Крит, визначила 10 основних маршрутів МТК (їх називають «критські»), з яких 4 проходять територією України (мал. 1). Згодом були включені ще 3 коридори (таблиця)....

Вторинний сектор економіки України: машинобудування, хімічна, легка та харчова промисловість

11 Клас

• Виробництво автомобілів і сільськогосподарської техніки. Україна має доволі сприятливі передумови для розвитку автомобілебудування: виробництво металу, розвинута хімічна промисловість, науково-дослідна база, кваліфіковані кадри та потенційно великий ринок збуту продукції. Однак наразі для українського автомобілебудування настали не найліпші часи. Причина цього - складна економічна ситуація у країні, що призвела до різкого зниження попиту на авто, а також широка практика ввезення дешевих старих авто в обхід розмитнення. Тому власне українське автовиробництво різко скоротилося (мал. 1). Найбільшими виробниками легкових автомобілів і автобусів в Україні є корпорації: «УкрАВТО» (завод «ЗАЗ», Запоріжжя), «Богдан» (Черкаси, Луцьк), «Єврокар» (с. Соломоново Закарпатської обл.), «Еталон» (Чернігів, Бориспіль). У Кременчуці налагоджене виробництво вантажних машин («АвтоКрАЗ»), техніки для потреб армії; у Дрогобичі виробляють автокрани. У 2018 р. легкові автомобілі збирали лише на заводі «Єврокар», де здійснюється велико-вузлова збірка автомобілів марки Skoda (мал. 2). Хоча «ЗАЗ» є єдиним в Україні підприємством, яке має повний цикл виробництва легкових автомобілів, що включає штампування, зварювання, фарбування, спорядження кузова та складання автомобіля, із 2017 р. підприємство не випустило жодного вітчизняного авто. «Богдан» уже п’ятий рік не збирає легкові автомобілі й зосередився на виробництві громадського транспорту, вантажівок і авто для військових цілей. В Україні налагоджується власне виробництво внутрішньоміського транспорту, зокрема тролейбусів («Богдан Моторс» у Луцьку та «Електротранс» у Львові), експериментальних зразків електробусів (Львів)....

Вторинний сектор економіки України: металургія, енергетика, авіаракетобудування

11 Клас

• Місце України на світових ринках металів. Провідною експортноорієнтованою складовою індустрії України є металургійна промисловість, оскільки має значну питому вагу в загальному обсязі експорту України - 23 % у 2017 р. В Україні в середньому виробляють понад 20 млн т чавуну, майже 11 млн т сталі, понад 10,4 млн т прокату (2017 р.). Чорна металургія є галуззю спеціалізації України в міжнародному поділі праці. Однак з 2010 р. спостерігається поступове зниження експорту чорних металів (мал. 1). На території країни сформувалися три металургійні райони - Придніпровський (найбільші центри: Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг, Кам’янське), Приазовський (Маріуполь) і Донецький (Краматорськ, на непідконтрольній Україні території зупинилися заводи - Алчевський, Єнакіївський, Макіївський і Донецьксталь). Металургійні підприємства, що належать крупному приватному капіталу, виявилися неготовими до всіх викликів, пов’язаних зі світовою кризою. Українські металургійні підприємства, порівняно з розвиненими країнами світу, характеризуються істотним технологічним відставанням і підвищеною енергоємністю, їхнє устаткування вже давно зношене, а технології морально застаріли. Найпоширенішою формою організації металургійного виробництва є комбінування: повний цикл виробництва чорних металів включає видобуток і збагачення залізних руд, виробництво коксу, сталі, виплавку чавуну, виготовлення прокату. Найбільшими комбінатами повного циклу є «АрселорМіттал Кривий Ріг» (найбільше підприємство гірничо-металургійного комплексу України, що належить найбільшому світовому металургійному ТНК ArcelorMittal), «Азовсталь», «Запоріжсталь» і «Дніпроспецсталь». Окрім підприємств повного циклу, у чорній металургії є такі, що спеціалізуються на виплавці чавуну й сталі або тільки сталі й прокату. Це комбінати неповного циклу (наприклад, заводи компанії «Інтерпайп»)....

Первинний сектор економіки України

11 Клас

• Місце України на світових ринках сільськогосподарської продукції. Сільське господарство України дає 95 % продовольчих ресурсів, за його рахунок формується понад 2/3 фонду споживання. Високою є частка України і в міжнародному поділі праці. На сьогодні Україна залишається одним з провідних виробників сільськогосподарської продукції у світі, що уможливлює забезпечити не лише потреби внутрішнього ринку, а й успішно експортувати продовольство та сільськогосподарську сировину. Україна посідає 1-ше місце у світі за експортом соняшникової олії, 2-ге - соняшникового шроту (макухи), 4-те - ячменю, кукурудзи та насіння ріпаку, 5-те - за висівками й кормовим борошном, 7-ме - пшениці та сої. Спостерігається переорієнтація експорту продовольчої продукції, виробленої в Україні, до країн Азії із збереженням основних позицій у торгівлі з країнами ЄС та Африки. Одночасно відбувається розширення поставок до США та скорочення їх до країн СНД. Експортною сферою діяльності стало українське рослинництво, частка якого у виробництві агропродукції становить 72 %. Найсприятливішими для розвитку продуктивного агровиробництва є лісостепова й степова зони. Українські сільськогосподарські підприємства спеціалізуються на вирощуванні зернових і технічних культур, картоплярстві, овочівництві й баштанництві, плодівництві й виноградарстві. Зернові культури охоплюють майже 50 % сільськогосподарських площ. Посіви озимої пшениці охоплюють майже 6 млн га переважно в Степу й Лісостепу. Середня врожайність становить 41 ц/га (середня по Євросоюзу - 59,4 ц/га). Більша її частка йде на експорт (табл. 1). Другою важливою зерновою культурою є ячмінь, який висівають у Північному Степу й Лісостепу. Кукурудза є цінною продовольчою і фуражною культурою посухостійкою і світлолюбною, вибагливою до ґрунтів. Її вирощують переважно в зонах Степу та Лісостепу. Озиме жито - важлива продовольча культура, основні посіви якого зосереджені на Поліссі. Головними продовольчими круп’яними культурами, що вирощуються в Україні, є гречка, просо і рис....

Сучасний стан національної економіки України

11 Клас

• Основні риси економічного розвитку України. Україна - одна з найбільших індустріально-аграрних країн Східної Європи. Її економіка є сукупністю територіально взаємопов’язаних сфер матеріального виробництва й невиробничої сфери. Головним універсальним показником економічного розвитку будь-якої країни є валовий внутрішній продукт (ВВП) - ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, що вироблені за рік у всіх сферах економіки на території держави для споживання, експорту й накопичення незалежно від національної приналежності використаних чинників виробництва. За цим показником Україна у 2017 р. перебувала на 61-му місці у світі (119 млрд дол.), однак її показник ВВП на душу населення - один з найгірших у Європі (128-ме місце у світі) (табл. 1). Основа української економіки - сформований ще за часів СРСР капітал, отриманий приватними власниками в незалежній Україні в період проведення масової приватизації. Нині економіка України страждає як від світової фінансової та економічної кризи, так і через військові дії на сході країни. За офіційними даними, у 2017 р. кількість безробітних становила 1,69 млн осіб - це не найгірший показник у Європі (мал. 1). Неможливість знайти високооплачувану роботу в Україні призвела до появи такого явища, як заробітчанство. За оцінками Міжнародної організації міграції, у 2017 р. знайшли роботу за межами країни або збиралися знайти в найближчому майбутньому 12 % українців. Основний аргумент для трудової міграції - висока зарплатня і безпека. Найпопулярнішими напрямками трудової міграції є країни ЄС, Росія, Білорусь, Туреччина, ОАЕ тощо. Масовий відтік кадрів перешкоджає зростанню темпів виробництва передусім у будівництві, промисловості, сільському господарстві, транспорті й зв’язку. В Україні вже виникла загрозлива нестача кваліфікованих кадрів у стратегічно важливих сферах економіки. Водночас трудові мігранти рятують валютний ринок України, переводячи свої зароблені кошти родинам, і фактично насичують країну валютою. За 2017 р. українці перерахували на батьківщину приблизно 9,3 млрд дол. (мал. 2)....

Система розселення в Україні

11 Клас

• Особливості сучасної національної системи розселення. Унаслідок різних видів взаємозв’язків між населеними пунктами сформувалася єдина система розселення, під якою розуміють систему населених пунктів певної території з різнобічними зв’язками між ними. Вона включає населені пункти різної величини і функцій, тісно взаємопов’язаних з виробництвом, і розвивається в єдності з ним. Провідним у цьому взаємозв’язку є виробництво, яке визначає розвиток систем розселення. А ті, зі свого боку, впливають на розвиток і розміщення нових галузей виробництва й сфери послуг. Сучасна національна система розселення представлена різноманітними елементами - поселеннями, що функціонують у тісному взаємозв’язку в міській і сільській місцевостях України. У її складі виділяють регіональні системи розселення, які сформувалися на основі територіальних відмінностей історичного, економічного й соціального розвитку та ін. Нині в Україні виділяють сім регіональних систем: Донбаська (Донецька й Луганська області; центр - Донецьк); Придніпровська (Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області; центр - Дніпро); Північно-Східна (Харківська, Полтавська та Сумська області; центр - Харків); Центральна (Київська, Чернігівська, Житомирська та Черкаська області; центр - Київ); Західна (Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька області; центр - Львів); Південна (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та АР Крим; центр - Одеса); Подільська (Вінницька та Хмельницька області; центр - Вінниця). На Донбасі та Придніпров’ї розселення зумовлене передусім промисловим розвитком. Західна та Центральна Україна більшою мірою зазнала впливу чинника сільського розселення. На півдні України вплив обох цих чинників майже врівноважений....

Сучасна демографічна ситуація в Україні

11 Клас

• Кількість і відтворення населення України. У другій половині XX ст. динаміка демографічних показників України характеризувалася швидким відновленням населення з подальшим зниженням темпів приросту населення і від’ємним приростом населення з 1990-х років. У Другій світовій війні Україна втратила 14 млн осіб. Лише в 1959 р. в УРСР чисельність населення сягнула довоєнного рівня - 42,1 млн осіб - і набула стійкої тенденції до зростання. У 1993 р. зафіксовано найбільшу чисельність населення України - 52,2 млн осіб (на той час 1 % населення світу). Проте з кінця 1990-х Україна почала втрачати населення (таблиця). За даними перепису 2001 р., кількість населення в Україні порівняно з 1993 р. скоротилася на 7,2 %. Протягом останніх двадцяти років в Україні простежується від’ємний природний приріст. У 2017 р. природне скорочення населення становило 210 тис. осіб, або - 5,1 %о. Упродовж року в Україні народилося 364,0 тис. дітей (187,5 тис. хлопчиків і 176,5 тис. дівчаток), а померло 574,1 тис. осіб. Серед причин смерті населення перше місце посідають хвороби системи кровообігу (67,0 % загальної кількості померлих), друге - новоутворення (13,6 %), третє - зовнішні причини смерті (5,4 %) (мал. 1). Природне скорочення сільського населення значно перевищує природне скорочення міського населення. У 2017 р. позитивний природний приріст спостерігався лише в м. Києві, в усіх регіонах України зафіксовано значне природне скорочення, особливо в Донецькій, Харківській,...

Територія та політико-географічне положення України

11 Клас

• Українська держава й територія держави Україна. Українська держава формувалася внаслідок тривалих історико-географічних процесів. Однак саме Київська Русь стала тим фундаментом, з якого й розпочалося зведення української державності. Виникнення Давньоруської держави у 882 р. із центром у Києві - закономірний результат внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку східних слов’ян. Згодом історія державності зазнає суттєвих змін, відбуваються складні часи у становленні й формуванні власної території та нації: це і розпад Київської Русі на окремі князівства, і монголо-татарська навала, і Переяславська рада, і входження до складу Московського царства, а потім і до Російської імперії, і суперечливі радянські часи. Наприкінці XX ст. в Україні сталися епохальні історичні події. В умовах глибокої політичної кризи на теренах СРСР розпочався процес руйнування тоталітарної комуністичної системи і водночас розвиток демократизації суспільства. Це все призвело до розпаду СРСР і проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України. Конкретним і реальним змістом наповнився суверенітет України, країна отримала свої атрибути державності - Прапор, Герб і Гімн. За Конституцією України (28 червня 1996 р.) Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів (мал. 1). Великий Державний Герб України встановлюється законом з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорозького, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (Малий Державний Герб України) (мал. 2). 18 липня 2009 р. Кабінет Міністрів України затвердив Положення про Великий Герб України, однак і до сьогодні його не внесено на розгляд Верховної Ради України. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького. • Політико-географічне положення України та державний кордон України. Україна розташована в центральній частині Східної Європи на перетині транспортних шляхів з Європи до Азії та зі Скандинавських країн до країн Середземномор’я. Політико-географічне положення (ПГП) — положення щодо політичних союзників і противників, осередків політичних конфліктів тощо. ПГП змінюється в часі, тобто є історично мінливим. При оцінці ПГП важливими є: наявність виходу до моря, контроль за комунікаціями, характер відносин із сусідами, форма території, кількість сусідів, характер та інтенсивність зв’язків із зовнішнім...

Політична географія і геополітика та їхні складові

11 Клас

• Зміст і складники політичної географії. Політична географія як самостійна наука започаткована німецьким географом Фрідріхом Ратцелем, який опублікував перші праці із цієї проблематики в 1885 р. й першу монографію під назвою «Політична географія» у 1897 р. Політична географія є перехідною наукою, що виникла на стику географії та політології, тому вона має тісні зв’язки як із системою географічних, так і із системою політичних наук. Політична географія - це географічна наука про просторову організацію держав і міждержавних об’єднань, розміщення і взаємовідношення політичних сил, територіальні форми політичних процесів і явищ. ЗАУВАЖТЕ Політична географія складається з: геополітики, морської політичної географії, військової (стратегічної) географії, політичного країнознавства, політичної регіоналістики, електоральної географії (географії виборів) тощо. Вивчає: 1) формування політичної карти світу та окремих його регіонів; 2) зміни на політичних кордонах; 3) особливості державного устрою і форми правління; 4) політичні партії, групування і блоки; 5) територіальні аспекти масових виборчих кампаній; 6) етнічні конфлікти; 7) співвідношення глобальних і регіональних проблем тощо. Географічними складниками політичної географії виступають географічний простір, території, географічні місця. Географічний простір - це складний земний планетний простір, розташований на конкретній території, який розвивається в часі й охоплює усі сфери географічної оболонки (літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу та соціосферу)....

Навігація