Войти
Закрыть

Внутрішня будова Землі

5 Клас

Астрономи вивчають космос, отримують інформацію про планети й зорі, незважаючи на їх величезну віддаленість. Водночас на Землі не менше таємниць, ніж у Всесвіті. І в наш час учені достеменно не знають, що знаходиться всередині нашої планети. Спостерігаючи, як виливається лава під час виверження вулкана (мал. 67), можна подумати, що всередині Земля теж розплавлена. Проте це не так. Ядро. Центральну частину земної кулі вчені назвали ядром (мал. 68, с. 102). Його радіус становить близько 3 500 км. Учені вважають, що зовнішня частина ядра перебуває у розплавлено-рідкому стані, а внутрішня — у твердому. Температура в ньому досягає 5 000 °С. Від ядра до поверхні Землі температура і тиск поступово знижуються. Мантія. Ядро покриває наступна оболонка Землі — мантія. Її товща становить приблизно 2 900 км. Мантію, як і ядро, ніхто ніколи не бачив. Але припускають, що чим ближче до центра Землі, тим тиск у ній більший, а температура вища: від кількох сотень до +2 500 °С. Вважають, що мантія тверда, але водночас і розпечена....

Розміри нашої планети

5 Клас

Глобус — зменшена модель Землі. Після того, як люди зрозуміли, що Земля кулеподібна, вони почали створювати її моделі — глобуси (мал. 65). Слово глобус у перекладі з латинської означає куля. Це були зменшені у багато разів копії планети, своєрідні іграшкові землі. Глобус дає змогу уявити форму нашої планети, зменшену в декілька мільйонів разів. Стержень глобуса показує, де проходить уявна земна вісь. Насправді наша планета такої видимої, як на глобусі, осі не має. Її можна математично обчислити і лише уявити. Точки, де земна вісь входить і виходить із глобуса-Землі (перетинається із земною поверхнею), називають полюсами. Верхня точка — Північний полюс, нижня — Південний полюс. На однаковій відстані від полюсів, тобто посередині, глобус оперізує темно-синя лінія — екватор. Слово екватор у перекладі з латинської означає рівнодільник, тобто той, що поділяє на рівні частини. Екватор і справді ділить земну кулю на дві півкулі: Північну (на глобусі — угорі) і Південну (внизу). На поверхні Землі ні полюси, ні лінія екватора ніяк не позначені. Як і земна вісь, вони існують лише уявно і є тільки на глобусах і картах. Розміри Землі. Численні спеціальні вимірювання, що їх було здійснено для найточнішого відображення розмірів Землі, показали, що наша планета величезна. Площа всієї поверхні земної кулі становить 510 млн км2. Учені визначили, що відстань від центра Землі до її поверхні в середньому становить 6 370 км. Довжина екватора — 40 075 км («40 000 км). Цікаво, що вперше обчислити розміри Землі вдалося давньогрецьким ученим ще до нашої ери. За їх розрахунками, величина кола, що оперізує нашу планету посередині (екватора), становить 39 500 км. Як бачимо, це дуже близько до сучасних даних, що їх отримали за допомогою найточніших приладів (мал. 66)....

Форма Землі

5 Клас

Якої форми Земля. Нині навіть першокласники знають, що Земля має форму кулі. Проте в давнину однозначної відповіді на це питання не було. Стародавні слов’яни, наприклад, думали, що наша планета — це плаский диск, який лежить на трьох китах. У Стародавній Індії уявляли Землю напівсферою, що лежить на спинах слонів (мал. 61). Окремі народи Америки та Японії були переконані, що Земля — це порожній куб. Найбільш поширеною була думка, що Земля пласка. Але навіть у давнину вчених не вдовольняли уявлення про Землю, що межували з фантастикою. На ті часи дедалі більше розвивалося мореплавство. Мандрівники й купці повідомляли про нововідкриті землі. Вчені мали звести ці різнорідні відомості в одне ціле. Але найперше необхідно було вирішити, на якій Землі — пласкій, кубічній чи ще якійсь — розміщувати отримані дані. Тому питання про її форму не полишало їхніх думок. Як шукали докази кулястості Землі. У давнину вчені замислювалися над багатьма «чому?». Чому корабель, віддаляючись від берега, поступово зникає з виду? Чому наш погляд обмежує лінія горизонту? Чому з підняттям угору горизонт розширюється? Уявлення про пласку Землю не давали відповіді на ці запитання. Тоді виникли припущення, що Земля, вочевидь, має іншу форму....

Астрономія — наука, що вивчає Всесвіт

5 Клас

Астрономія є однією із стародавніх наук. У перекладі з грецької мови астрономія означає: «астро» — зоря і «номос» — закон. Цим словом стародавні греки називали науку про будову і розвиток небесних тіл і Всесвіту. Виникла вона з практичних потреб людини. За положенням зір первісні хлібороби визначали настання пір року. Кочові племена та мореплавці за зорями і Сонцем орієнтувалися під час пересування, на основі видимих рухів Сонця і Місяця були створені календарі. Розвиток астрономічних досліджень. Перші астрономічні записи, знайдені в давньоєгипетських гробницях, були зроблені за 4 тис. років до наших днів, а ще за 5 тис. років єгипетські жерці за появою на небі зорі Сіріус визначали час розливу річки Ніл. Китайські астрономи 4 тис. років тому, вивчивши рухи Сонця і Місяця, передбачали сонячні і місячні затемнення. Результати астрономічних спостережень передавались від покоління до покоління. Використавши ці спостереження, давньогрецький учений Клавдій Птолемей створив модель світу з нерухомою Землею в центрі (мал. 55). Такий погляд на Всесвіт проіснував майже 1500 років. Але в XVI ст. польський астроном Микола Коперник запропонував іншу модель — із Сонцем у центрі, нею ми користуємось і сьогодні (мал. 56)....

Всесвіт та його складові

5 Клас

Зоряні системи — галактики. Небесні тіла у Всесвіті під дією сил притягання об’єднуються в системи. Прикладом такої системи є Сонячна система. Вона входить до складу ще більшої системи — Галактики, яка налічує понад 100 мільярдів зір і має назву — Молочний Шлях. Наша Галактика під час «своєї подорожі» у Всесвіті зустрілася з двома маленькими галактиками та притягнула їх до себе. Вони мають назву Магелланові Хмари. Влітку їх можна побачити неозброєним оком лише у Південній півкулі Землі. Вперше їх спостерігала експедиція Фернана Магеллана під час кругосвітньої подорожі. Ось чому вони мають таку назву. Вчені прогнозують, що через мільярд років ці галактики остаточно притягнуться, розчиняться в межах нашої Галактики. У Північній півкулі ми можемо побачити галактику Туманність Андромеди. Вона більша за нашу і знаходиться на відстані 2-ох мільйонів світлових років від нас....

Загальна будова Сонячної системи

5 Клас

Сонце. Найближча до Землі зоря, яка забезпечує її світлом і теплом, — Сонце. Розміри Сонця із Землі здаються нам незначними. Насправді ж його розміри у 109 разів більші порівняно із Землею. Сонце — це розжарена куля, температура якої становить на поверхні 6 000 °С, а ближче до центра Сонця вона досягає 15 мільйонів градусів Цельсія. Зважаючи на те, що відстань між Сонцем і Землею 150 мільйонів кілометрів, на Землю потрапляє лише двохмільярдна частина його тепла й світла, але цього вистачає для життя на нашій планеті. Сонце, як і Земля, постійно обертається навколо своєї осі. Сонце — центр Сонячної системи. Навколо Сонця обертається вісім планет разом із супутниками і безліч малих небесних тіл (астероїдів, комет, метеороїдів). Це відбувається тому, що маса Сонця більша у 750 разів за загальну масу всіх тіл, що обертаються навколо нього. Маючи таку масу, Сонце наче «величезний магніт» створює силу притягання, якої достатньо, щоб утримати всі небесні тіла біля себе. Розміри Сонячної системи визначаються так званою сферою впливу Сонця, де його притягання переважає притягання сусідніх зір. Сонце та сукупність небесних тіл, що обертаються навколо нього, називаються Сонячною системою. Склад Сонячної системи. До складу Сонячної системи входять вісім планет: 1 — Меркурій, 2 — Венера, 3 — Земля, 4 — Марс, 5 — Юпітер, 6 — Сатурн, 7 — Уран, 8 — Нептун із супутниками, сотні тисяч астероїдів, комети та метеороїди (мал. 50). До планет земної групи належать Меркурій, Венера, Земля і Марс. А до планет гігантів — Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Природні супутники планет — це тіла Сонячної системи, які обертаються навколо планет на зразок того, як планети обертаються навколо Сонця. Якщо в Меркурія і Венери супутників немає, то в Сатурна їх кілька десятків. У Землі природний супутник один — Місяць....

Зорі та сузір’я

5 Клас

Які бувають зорі. Зорі — самосвітні розжарені кулі, в яких відбувається перетворення речовини з виділенням великої кількості енергії. Різноманітність зір надзвичайна. Вони відрізняються за температурою, розмірами, кольором, яскравістю та багатьма іншими ознаками. Існують зорі, які одержали назву «карлики». Наше Сонце — також карлик. Зорі, більші за Сонце у десятки разів, називаються гігантами. Існують ще й надгіганти, які більші за Сонце в сотні разів. Зовсім маленькі зорі мають назву нейтронні зорі. Зорі розрізняють за кольором на блакитні, білі, жовті й червоні. Найвища температура у блакитних зір, а найнижча — у червоних. Сонце — це зоря жовтого кольору. Учені з’ясували, що основними хімічними елементами, з яких складаються зорі, є Гідроген і Гелій, а інші наявні в дуже малій кількості. Як і всі тіла у природі, зорі постійно змінюються. Вони «народжуються», «живуть» і «вмирають». Багато зір, таких як Сонце, сяють уже дуже давно, деякі близькі до затухання. Але існують і молоді зорі. Зорі — розжарені небесні тіла кулеподібної форми, що випромінюють світло. З давніх часів зорі допомагали людям віщувати погоду, орієнтуватися у подорожах, здійснювати відлік часу. Міжзоряний простір. Зорі розташовані одна від одної на великих відстанях. Простір між ними заповнюють розріджений газ, пил, магнітні поля і космічні промені. Хмари міжзоряних газів і пилу називають туманностями (мал. 47). Існує кілька видів туманностей. Якщо в туманності розміщені зорі, то вона світиться. Якщо ж у хмарах газів і пилу зорі відсутні, то туманність називають темною. Газові туманності складаються з водню, гелію, азоту, кисню тощо і мають різноманітний вигляд, за яким і одержали назви, наприклад: Пелікан, Північна Америка, Розетка, Сова, Гантеля. Розміри туманностей величезні — від одного краю до іншого світло йде кілька років. Маленькі, округлої форми туманності отримали назву планетарних, бо за формою подібні до спостережуваних у телескоп дисків планет. Сьогодні відомо понад 1 000 планетарних туманностей....

Небо. Небесна сфера

5 Клас

Небо. Вдень ми бачимо над собою Сонце, а вночі на безхмарному небі видно зорі і Місяць. Без застосування збільшувальних приладів можна побачити неозброєним оком близько 3 000 зір. Вони відрізняються одна від одної розмірами та яскравістю. Вам уже відомо, що планета Земля має форму кулі. В ній розрізняють північну та південну частини — півкулі. Зоряне небо над головами людей у Північній і Південній півкулях має різний вигляд. Ми живемо в Північній півкулі і бачимо одне зоряне небо, люди в південній частині Землі бачать його іншим, але і там налічують близько 3 000 зір. Отже, якщо обійти навколо Землі, то на зоряному небі можна без збільшувальних приладів побачити близько 6 000 зір. Із попереднього розділу ви знаєте, що людина для дослідження природи створила збільшувальні прилади. Чимало їх використовують для вивчення зоряного неба. Якщо на нього подивитися через бінокль, то можна розгледіти зір більше, ніж неозброєним оком, а, використавши телескоп, дослідник зоряного неба відкриває для себе мільйони зір....

Навігація