Войти
Закрыть

Передумови, причини, початок Національно-визвольної війни. Події 1648–1649 рр. Зборівський договір

8 Клас

Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. стала однією з найважливіших подій в українській історії. Саме вона зумовила відродження української державності. Війна була спричинена загостренням суперечностей у різних сферах розвитку суспільства. У цей час надзвичайно погіршилося ситуація в соціально-економічній сфері. Внаслідок зростання в Україні землеволодінь польської шляхти велика частина селян перетворювалася на кріпаків. Значно погіршилося також становище міщанства й реєстрових козаків. Критичним було становище в національно-релігійній сфері. Всіляко обмежувалися можливості українців вживати рідну мову. Незважаючи на проголошувану владою свободу віросповідання, не Богдан Хмельницький про основну причину Національно-визвольної війни припинялися утиски православних. У тогочасній Україні саме релігійні утиски були тим чинником, що об’єднував представників різних верств у їхніх протестах проти польської влади. Причиною, яка спонукала козаків піднятися війною проти ляхів, було не те, що ляхи несправедливо відбирали в них села й домівки, не те, що позбавляли їх земної батьківщини, не те, що обтяжували їх роботами, подібно до немилостивих фараонів (усе це ще могли б стерпіти козаки), а те, що ляхи, змушуючи козаків відступати від благочестивих догматів та приєднуватися до невірного вчення, злим юродством руйнували села й доми нетлінних душ. 1. У чому Богдан Хмельницький вбачав основну причину війни українців із поляками? 2. Наведіть приклади боротьби українців за православну віру в першій половині XVII ст....
0 Переглянути

Культура України наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. Розвиток освіти, літописання, літератури, книговидання

8 Клас

У першій половині XVII ст. на українських землях продовжувала розвиватися шкільна освіта. Основним типом навчальних закладів, де здобували освіту діти українських міщан, козаків і духівництва, залишалися слов’яно-греко-латинські школи. Вони, як і раніше, засновувалися при братствах. На початку XVII ст. в Україні налічувалося близько 30 братських шкіл. У 1615 р. виникла школа при Київському, в 1620 р. — Луцькому, у 1636 р. — Кременецькому братствах. У братських школах працювали відомі педагоги, вчені й діячі культури. Так, ректорами Київської братської школи були майбутній православний київський митрополит Йов Борецький, учений і письменник-полеміст Мелетій Смотрицький, поет і церковний діяч Касіян Сакович. Її викладачами були білоруський просвітник Сава Андрієвич і відомий православний богослов Захарія Копистенський. Восени 1631 р. у Києві з’явився ще один навчальний заклад. У Києво-Печерській лаврі архімандрит П. Могила заснував школу («гімназіон»). За своєю навчальною програмою вона нагадувала єзуїтські колегіуми, які в тогочасній Європі за якістю освіти вважалися кращими. У першій половині XVII ст. в Україні збільшувалася кількість єзуїтських, протестантських і греко-католицьких навчальних закладів. У 1608 р. єзуїтські колегіуми було відкрито у Львові та Луцьку, у 1610 р. — у Кам’янці-Подільському. Протестантські школи існували в Гощі, Берестечку, Хмільнику. Школу вищого типу протестанти заснували у 1638 р. в Кисилині на Волині. За зразком єзуїтських колегіумів греко-католиками були організовані василіанські школи в Бересті, Володимирі-Волинському, Шаргороді та Холмі....
0 Переглянути

Козацько-селянські повстання 20–30-х рр. XVII ст.

8 Клас

Після Хотинської війни 40-тисячне козацьке військо повернулося в Україну. Однак, відігравши вирішальну роль у здобутті в ній Річчю Посполитою перемоги, козацтво одночасно програло. Обіцянки, дані запорожцям напередодні війни Сигізмундом III, не були виконані. Уже в жовтні 1621 р. польський уряд наказав залишити в реєстрі лише 3 тис. козаків, а решті негайно повернутися під владу своїх панів і старост. Крім того, козакам не було виплачено обіцяних за участь у війні грошей. Значна частина виключених із реєстру козаків після повернення розташовувалась у панських маєтках на Київщині, зберігала військовий устрій і відмовлялася виконувати накази панських «старостків» та королівських урядників. Розгорталося масове «покозачення» селян і міщан, які через погіршення умов життя не визнавали місцевої адміністрації і проголошували себе козаками. Ситуацію ускладнювали також спроби польської влади перешкодити козакам здійснювати походи проти татар і турків. Коли королівський посол, що прибув на Запорозьку Січ, став дорікати козакам за порушення її умов, козаки заявили: «Мир укладав король, а не ми!» У 1621 та 1622 рр. козаки зверталися до Сигізмунда III з петиціями, де зобов’язувалися не нападати на турецькі володіння і Крим, якщо король задовольнить їхні вимоги. Вони просили зберегти їхні давні вольності, збільшити реєстр, збільшити і своєчасно виплачувати платню. Вони хотіли отримати дозвіл селитися й користуватися своїми правами як на королівських землях, так і в панських маєтках, заборонити розміщення на постій королівських військ у Київському воєводстві та дозволити козакам із відома короля найматися на службу до інших монархів. Запорожці наполягали також на скасуванні Берестейської унії й узаконенні православної церкви. Проте влада Речі Посполитої не бажала розглядати прохання козаків і вирішила приборкати їх силою....
0 Переглянути

Церковне життя

8 Клас

Як відомо, укладення Берестейської унії спричинило розкол в українському суспільстві на прихильників і противників православної та греко-католицької церков. Одразу після укладення унії 15 грудня 1596 р. король Сигізмунд III видав універсал із вимогою до всього православного духівництва й вірних визнати унію. Користуючись «правом патронату», він роздавав єпископські кафедри тим, хто визнав унію, фактично ліквідувавши православну ієрархію. На місцях у православних силою відбирали церкви й монастирі та передавали греко-католикам. Такі дії викликали спротив прихильників православ’я. Так, коли у 1599 р. король призначив архімандрита Києво-Печерської лаври Іпатія Потія греко-католицьким митрополитом, міщани й козаки не пустили його до монастиря. У 1609 р. озброєні кияни напали на Видубицький монастир, де сховався намісник греко-католицького митрополита Антоній Грекович. їхні дії перешкодили останньому, незважаючи на підтримку влади, захопити Софійський собор і Києво-Печерську лавру. У 1618 р. козаки втопили Грековича в Дніпрі. Внаслідок боротьби православної шляхти на сеймі Речі Посполитої Сигізмунд III офіційно визнав Києво-Печерську лавру за православними. Київська митрополія фактично розкололася на визнану польською владою греко-католицьку («з’єднану») і нелегальну, не визнану владою й патронами-католиками, православну («нез’єднану») церкви. У цих умовах православна церква в Україні вистояла завдяки підтримці вірних. На захист православ’я піднялися братства. Братчики складали колективні протести щодо протиправних дій греко-католиків та їхніх протекторів на сеймики й Вальний сейм Речі Посполитої, вели процеси за церковне майно й подавали відповідні матеріали сеймовим послам....
0 Переглянути

Практичне заняття. Військове мистецтво, традиції та побут українського козацтва

8 Клас

Військове мистецтво козаків формувалося як реакція на дії їх основних противників. Спершу основним противником козаків були кримські татари, які у бою вирізнялися високою мобільністю за рахунок дії легкої кінноти. Іншим противником козаків стала важка кіннота польського війська — крилаті гусари. Також у військових звитягах козакам доводилося протистояти європейській піхоті, озброєній вогнепальною і холодною зброєю, шляхетському і дворянському ополченню Польщі, Литви і Московії, а також османським яничарам і сипахам. Таке розмаїття противників вимагала від козака бути універсальним солдатом, який вправно вмів би протистояти як кінному, так і пішому воїнові, володіти як вогнепальною, так і холодною зброєю. До середини XVII ст. козацька піхота була основним родом війська. Прибулі на поле бою кінні козаки спішувались і вели бій у пішому порядку. Невисока скорострільність тогочасної вогнепальної зброї не дозволяла піхоті вести на відкритій місцевості успішні бої з кіннотою. Тому табір із возів став основним бойовим порядком козацької піхоти. На підступах до табору козаки копали вовчі ями та інші пастки. Важливим чинником неприступності козацького табору був масований і влучний вогонь із ручної вогнепальної зброї. Високий вишкіл і використання найбільш передових досягнень у зброярській справі (кремневих ударних замків та ладівниць із готовими набоями) дали змогу козацькій піхоті досягти найбільш можливої щільності вогню. Заряджання мушкета потребувало певного часу, і щоб досягнути безперервного вогню, піхотні підрозділи вели його шеренгами по черзі. Швидкість заряджання мушкетів із ґнотовими замками змушувала шикувати підрозділ, озброєний такою зброєю, у 10 шеренг. Озброєних мушкетами із кремневими ударними замками піхотинців шикували у п’ять шеренг. Швидкість, з якою козаки стріляли з ручної вогнепальної зброї, дозволяла шикувати козацькі піхотні підрозділи у три шеренги. Це дозволяло залучити максимальну кількість стрільців для проведення залпу і зменшувало втрати від артилерійського вогню противника. Найбільш вразливі місця табору прикривались артилерією, що у поєднанні з влучним вогнем із ручної вогнепальної зброї робило такий табір неприступною твердинею, яку противник не міг здобути, навіть маючи багатократну кількісну перевагу....
0 Переглянути

Походи козаків першої половини ХVІІ ст. Петро Конашевич-Сагайдачний

8 Клас

На початку XVII ст. українське козацтво набуває сили й відіграє роль важливого чинника не лише в Речі Посполитій, а й на міжнародній арені. Воно стає основною перешкодою для турецько-татарських нападів на українські землі, захищаючи їх від набігів і водночас здійснюючи походи до володінь османів. Це створює чимало ускладнень у відносинах Речі Посполитої з Кримським ханством та Османською імперією, але водночас сприяє тому, що козацтво стає відомим у Європі. У ньому вбачають захисника європейської християнської цивілізації від наступу ісламського світу. На початку XVII ст. татарські війська неодноразово з’являлися на українських землях, «умиваючись, — за свідченням сучасника, — по лікоть у нашій крові та спустошуючи все вогнем і мечем». На українських землях татари брали ясир, захоплюючи чоловіків, жінок і дітей. Тих, хто чинив опір, убивали. Полонених продавали на невільницьких ринках. Українські дівчата та жінки потрапляли до гаремів або ставали служницями. Хлопчиків-підлітків забирали до військових казарм, щоб виховати з них яничарів. Чоловіків чекала виснажлива праця на будівельних роботах або вони доживали свій вік прикутими до весел гребцями на турецьких галерах-каторгах....
0 Переглянути

Кримське ханство. Внутрішня і зовнішня політика

8 Клас

Територія Кримського ханства охоплювала степові райони Криму, Причорномор’я, Приазов’я та Кубані. На початок XVII ст. ця держава залишилась єдиним спадкоємцем колись могутньої Золотої Орди. У другій половині XVI ст. васальну залежність від Кримського ханства визнала Мала Ногайська орда, що перекочувала на південноукраїнські землі з прикаспійських степів. Які території входили до складу Кримського ханства? Саме ж Кримське ханство з 1478 р. перебувало у васальній залежності від турецького султана. До того ж у безпосередньому управлінні Стамбула було Південне узбережжя Криму з центром у м. Кафа, а також низка фортець у гирлі Дніпра. Турецький султан постійно втручався у процес престолонаслідування правителів васальної держави, намагаючись не допустити на престол найбільш авторитетну постать із родини Гіреїв. До отримання ханських повноважень вони, як правило, жили і виховувалися при дворі султана, внаслідок чого не могли створити собі в Криму міцного підґрунтя й налагодити надійних зв’язків. Час від часу всередині ханства виникали криваві усобиці між претендентами на престол. Цим неодноразово користувалися козаки і з задоволенням втручалися в татарські справи за обіцяну їм винагороду. Якими були відносини Кримського ханства з турецьким султаном?...
0 Переглянути

Церковні собори в Бересті 1596 р. Розкол православної церкви. Утворення греко-католицької церкви

8 Клас

Європейські державні та церковні діячі неодноразово обговорювали питання відновлення єдності християнської церкви. Проблема релігійного порозуміння між православним і католицьким віросповіданнями на українських та білоруських землях уперше постала ще наприкінці XIV ст., коли внаслідок укладення Кревської унії були об’єднані під владою одного монарха поляки, литовці та русини. Першою спробою досягти порозуміння в цьому питанні стала ініціатива митрополита Київського Ісидора, що на Флорентійському соборі 1439 р. підписав акт з’єднання Східної і Західної християнських церков. Рішення Флорентійського собору залишилися нереалізованими, проте стали прикладом і підґрунтям нової спроби унії, що мала місце у другій половині XVI ст. У Речі Посполитій ідею об’єднання (унії) православної й католицької церков пропагували єзуїти. У 1577 р. польський проповідник-єзуїт Петро Скарга видав книгу «Про єдність Церкви Божої під одним пастирем...», у якій доводив потребу об’єднання двох церков. Серйозним поштовхом, який схилив до унійної ідеї польського короля і політичне керівництво Речі Посполитої, стали події, пов’язані з проголошенням у 1589 р. автокефальної (незалежної) Московської патріархії, глава якої прийняв титул патріарха Московського і Всієї Русі. Підтекст цього титулування — претензії на землі України і Білорусі, населення яких сповідувало православ’я, — був адекватно сприйнятий як у Варшаві, так і у Вільно....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 46 47 48 49 50 51 52 53 54 ... 83
Назад

Навігація