Войти
Закрыть

Практична робота № 9. «Архітектура та скульптура в Давній Греції»

6 Клас

У VIII ст. до н. е., за часів, що настали після «гомерівського періоду», в грецькій архітектурі перевагу надавали дереву. Тому до наших часів споруди того періоду не збереглися, оскільки деревина — матеріал недовговічний. У конструкціях грецькі архітектори застосовували дерев'яні стовпи для підпирання стелі й даху. Коли згодом, у VII—VI ст. до н. е., почали будувати з каменю, звичні прийоми залишилися, тому кам'яні колони стали важливим елементом будь-якої споруди. Особливо це помітно в еллінських храмах, багато з яких можна побачити в сучасній Греції. Зрештою, склалося два основних ордери: доричний та іонічний. Спочатку виник доричний стиль у Спарті. Він утілював чоловічу силу й красу. Щоб споруда не виглядала надто масивною, колону прорізали вертикальні жолобки. Капітель складалася з розширення догори у вигляді конуса і кам'яної прямокутної подушки. Іонічний стиль набув значення в грецьких містах на узбережжі Малої Азії — Іонії. Порівняно з доричним він був вишуканішим, втілюючи жіночу стрункість і легкість. Капітелі його колон нагадували аркуш пергаменту, покладений зверху на стовп. Створювалося враження, що вільні краї аркуша скрутилися в сувої....
0 Переглянути

Досягнення грецької культури

6 Клас

Збагатили античну культуру і Фалес із Мілета (VII-VI ст. до н. е.) та його учень Анаксімандр (610-546 рр. до н. е.). Фалес — перший грецький філософ і математик. Його ім'я є в переліку «семи мудреців». Першоосновою усього він вважав воду — «розумну і божественну». Анаксімандр першим сформулював закон збереження. Яскравими особистостями були Геракліт з Ефеса (530470 рр. до н. е.), Протагор (481-411 рр. до н. е.) і Демокріт з Абдери (460-370 рр. до н. е.). Ці вчені розвивали матеріалістичне уявлення про світ. Демокрит, зокрема, відстоював атомістичну («атмос» — неподільний) картину будови світу. Видатною постаттю грецької філософії був Сократ з Афін (469-399 рр. до н. е.). Він залишив талановитих учнів, поміж яких був і славетний Платон (427-347 рр. до н. е.). Учень Платона, Арістотель зі Стагіри (384-322 рр. до н. е.), став одним із найосвіченіших людей свого часу. Македонський цар Філіпп ІІ запросив його вихователем до свого сина Александра, майбутнього завойовника Азії. Вам уже добре відомо, що першим істориком серед еллінів був Геродот (490424 рр. до н. е.) із Галікарнаса. Його книга «Історія» стала першим історичним твором в античній культурі. Значний внесок у розвиток історичної науки зробив Фукідід (460-400 рр. до н. е.); він був автором праці «Історія», присвяченої Пелопоннеській війні 431-404 рр. до н. е. Ще один грецький історик — Ксенофонт (430-355 рр. до н. е.) залишив славетні історичні твори «Анабазис», «Грецька історія», «Спогади про Сократа», «Киропедія», «Агесилай»....
0 Переглянути

Втрата Грецією незалежності

6 Клас

Пелопоннеська війна (431-404 рр. до н. е.) була нещастям для Еллади. Спарта значно зміцніла й установила гегемонію над усіма полісами. Це викликало незадоволення решти грецьких держав. Розпочалася Коринфська війна (395-387 рр. до н. е.), у якій Спарта зазнала поразки. Мирна угода, яку уклав хитромудрий дипломат Анталкід у 387 р. до н. е., урятувала Спарту від загибелі. Вигоду від цієї війни отримала Персія, яка почала диктувати грекам умови. Грецькі держави, зазнавши величезних людських втрат, знесилили одна одну. Було зруйновано господарство, особливо селянське. Але нещастя тривали й після Пелопоннеської війни. ТАКТИКА — військове мистецтво, теоретичне й практичне вміння вести бій. Настали часи посилення Фів, столиці Беотії. За підтримки сусідніх Афін у 378 р. до н. е. було створено Другий Афінський морський союз, у який об'єдналися суперники Спарти. Сухопутні збройні сили очолив талановитий полководець Епамінонд (418-362 рр. до н. е.). Він запровадив нову бойову тактику — «косий стрій», проти якого спартанська фаланга була безсилою. У 371 р. до н. е. під Левктрами союзне військо завдало поразки спартанській армії. Уперше спартанці втікали з поля бою. Перемога Епамінонда при Левктрах справила приголомшливе враження на всю Грецію. Щоправда, спартанці скаржилися, що Епамінонд розбив їх не за правилами....
0 Переглянути

Практична робота № 8. «Господарювання та повсякденне життя в Давній Греції»

6 Клас

Оселя грецької родини приховувала приватне життя від стороннього ока. Глухі стіни будинків з невеликими віконцями під карнизом — це все, що можна було побачити з вулиці. Двері та вікна кімнат виходили на внутрішній двір — перистиль, оточений тонкими колонами. Спершу житло складалося з трьох-чотирьох кімнат. В оселях незаможних родин підлога була глиняна або кам'яна, багатії викладали її мармуром із мозаїкою. Згодом винайшли каналізацію. Афіни мали щільну забудову, тому будинки афінян були малими й незручними. Міста з правильним плануванням мали просторіші житлові споруди. Будинок поділявся на чоловічу частину (андрон), у якій головною була бенкетна зала, і жіночу частину (гінекей), розташовану зазвичай на другому поверсі, де також містилися спальні кімнати. На першому поверсі разом із чоловічою половиною були господарчі приміщення та кімнати рабів. Діти жили в гінекеї разом із матерями. В андроні проводили бенкети або ділові зустрічі. Жінка могла зайти в андрон тільки як обслуга («з тацею»). Також у будинку були комори і кухня. У великих будинках були окремі приміщення для рабів. Греки харчувалися здебільшого рибою, овочами, оливками, хлібом, часником, запиваючи їжу легким, розбавленим водою, вином. М'ясо вживали тільки багатії, та й то під час свят і жертвоприношень....
0 Переглянути

Розквіт афінської демократії

6 Клас

Більша частина цього періоду припадає на правління Перикла, видатного державного діяча, людини передових поглядів, яка мала чудову освіту. Попри своє знатне походження, Перикл з роду Алкмеонидів став лідером демократів. Саме його діяльність під час правління (444-429 рр. до н. е.) сприяла піднесенню Афін. У середині V ст. до н. е. Афіни перетворилися на квітучу державу. У цей час вони вступили в пору свого найвищого розвитку. Набув остаточного завершення демократичний устрій суспільства. Тому цей період справедливо називають «золотою добою» Афінської держави (479-431 рр. до н. е.). Він тривав від перемоги в битві при Платеях до початку Пелопоннеської війни й занепаду Афін. Обдарований від природи, за промови, «подібні до блискавок Зевса», прозваний Олімпійцем, Перикл став першим стратегом Афінської держави, зосередивши у своїх руках величезну владу. Він здійснив перетворення в інтересах демосу, насамперед бідноти. Перикл запровадив платню громадянам — державним посадовцям. Тепер найбідніші з афінян, фети, могли бути суддями і розпорядниками, отримуючи за це зарплату, без якої вони раніше не прагнули участі в державних справах. Перикл установив оплату відвідувань театру біднотою за державний кошт. Платили також за службу у війську....
0 Переглянути

Греко-перські війни

6 Клас

Вам уже відомо, як утворилася Перська держава, також про те, як за царювання Дарія І загострилися її відносини з Елладою (римляни називали її Грецією). Наприкінці VI ст. до н. е. перси захопили береги і частину фракійського узбережжя; припинилися торгові відносини Еллади з колоніями на берегах Понту Евксинського. Фінікійські купці заволоділи всією торгівлею в Егейському морі. Для закріплення економічного панування персів на берегах Середземномор'я необхідно було підкорити еллінів, які жили на Балканському півострові. Загарбницькі плани володарів Перської держави підштовхнули їх до завоювання Еллади. У 492 р. до н. е. військо Перської держави переправилося через протоку Геллеспонт і рушило фракійським узбережжям у напрямку до Греції. Армію вів Мардоній, зять Дарія І. Уздовж берега разом з армією йшов сильний перський бойовий флот, підкоряючи греків, які жили на островах. Похід мав бути переможним. Але несподівано перське військо дорогою до Греції натрапило на шалений опір фракійських племен, які вороже ставилися до небажаних гостей і не хотіли пропускати їх через свої землі. Безперервні сутички з горянами виснажували армію. Під час одного з нападів було поранено самого Мардонія. Воїни страждали без питної води, яку ніде було взяти. Не вистачало припасів їжі. Перський флот потрапив у велику бурю біля мису Афон. Об прибережні скелі розбилися на друзки десятки бойових кораблів. Продовження походу стало неможливим. Армія Мардонія повернула з півдороги назад....
0 Переглянути

Практична робота № 7. «Геродот про скіфів. Історичні джерела про Скіфський похід Дарія І»

6 Клас

Сталося щось непередбачуване... Мабуть, збій... Машина часу занесла нас углиб скіфських степів. А ми ж мали потрапити зовсім не сюди... Виходимо... В обличчя віє теплий потік вітру із трав'яним запахом. Небо не синє, а блакитно-біле від сліпучого сонця. Намагаємося триматися спиною до сонця. Отже, ми у Скіфії! Спробуємо збагнути, що відбувається навколо нас тут і тепер. Але як?! Здається, що вмить забулося все, чого навчали на уроках історії! Без паніки, треба отямитися. Штурман машини часу має в комп'ютері книгу Геродота. Вона нас врятує. Але ж як швидко знайти місце, де йдеться про скіфів? Контекстний пошук. Так, книга четверта — «Мельпомена». Певний час мовчки вчитуємося. Самих себе цей народ називає скалярами. Елліни ж називають їх скіфами. Добре, читаємо далі. Абзац 2: «Усіх своїх рабів скіфи засліплюють»... Нічого собі! Від таких слів мурашки побігли по спині. Оце ми потрапили в халепу! Необхідно будь-що уникнути зустрічі. Але читаємо далі, й стає цікаво. Виявляється, раніше (до появи в цих степах) скіфи протягом другої половини VII ст. до н. е. панували в Азії. Тоді вони, своєю чергою, вигнали кіммерійців зі степів і заселили ці землі — на північ від Чорного моря. Скіфи переважно не землероби, а кочовики. Ну, це ми вже пригадали й самі......
0 Переглянути

Кіммерійці та скіфи на території сучасної України

6 Клас

Пригадаймо, залізним віком називають відтинок минулого, за якого в суспільстві обробляли залізо. На території, яку в далекому майбутньому назвуть Україною, залізний вік тривав від ІХ ст. до н. е. до ІІІ ст. н. е. Першим народом на українських теренах, про який залишилася згадка в письмових джерелах, були кіммерійці. Землі України в північному Причорномор'ї — широкі, просторі степи. Вони дуже зручні для розвитку табунного, відгінного скотарства. Тому не дивно, що в ІХ ст. до н. е. на них розселились і надовго залишилися племена кочовиків, яких називали кіммерійцями. Про це свідчать стародавні рукописи. Найдавнішою писемною згадкою про кіммерійців стала «Одіссея» Гомера. Згодом про них писав і грек Геродот, який, мандруючи в V ст. до н. е., потрапив на землі, що пізніше стали територією України. Усі, хто згадували про кіммерійців, відзначали їхню войовничість. У походах вони діставалися аж до Малої Азії. Головна їхня сила — кіннота. Вершники були озброєні мечами, молотами, бойовими луками. Кіммерійці першими на землях України почали плавити залізо й робити з нього різноманітні вироби....
0 Переглянути

Велика грецька колонізація

6 Клас

Як вам уже відомо, у VIII ст. до н. е. в державах-полісах Еллади виникло напруження серед громадян. Демос, переважно селяни, з різних причин втрачав землю, яку прибирала до рук аристократія. У грецьких полісах значно зросла кількість збіднілих громадян. Селяни, котрі втратили землю, шукали для себе притулку, будь-якої роботи, але даремно. Вони ставали «зайвими» в рідному місті. ПОЛІС — місто-держава, тобто держава в межах однієї общини. Центром поліса було головне місто, навколо якого розташовувалося кілька селищ — демів. ЕМПОРІЙ — торговельний пункт у вигляді поселення на нових землях. КОЛОНІЇ — поселення, що заснували прибульці з інших країн. МЕТРОПОЛІЯ — місто-засновник колоній. КОЛОНІЗАЦІЯ — процес заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням. Демос, обурений несправедливим становищем, підіймався на боротьбу з аристократами. Якщо він зазнавав поразки, ватажкам демосу залишалося шукати порятунку в інших країнах. Водночас розвиток господарства, торгівлі та ремесла спонукав греків до розширення торговельних зв'язків з іншими країнами, де б купляли вироби грецьких ремісників і сільськогосподарські продукти. Усе це сприяло тому, що елліни покидали рідні домівки й вирушали на пошуки нових земель, де засновували поселення (емпорії та колонії). Там, у далеких краях, громадяни прагнули покращити умови життя, становище в суспільстві, знайти роботу. Розпочалася велика грецька колонізація....
0 Переглянути

Практична робота № 6. «Спартанський поліс. Побут і виховання спартанців»

6 Клас

Дорійці, які на початку ХІ ст. до н. е. появилися на Балканському півострові, зламали опір держав мікенської (ахейської) культури. Племена завойовників поширилися на всьому Пелопоннесу, підкоривши місцевих ахейців. За розвитком дорійці поступалися народам мікенської культури, але володіли зброєю із заліза. Мабуть, саме це відіграло вирішальну роль у війні. На захоплених землях у південному Пелопоннесі дорійці утворили державу Спарту. Ахейці чинили запеклий опір завойовникам. Останньою була захоплена фортеця Гела. Для цього дорійці доклали величезних зусиль, зазнавши численних втрат. Відтоді вони всіх підкорених ахейців із презирством, але все ж таки побоюючись, називали ілотами (тобто «гелотами, захисниками Гели»). Підкорене населення опинилось у становищі державних рабів. Ілотів примусово розселили на всій території Лаконіки і закріпили за ділянками орної землі, що тепер належала родинам спартіатів. Ілоти її обробляли, забезпечуючи завойовників плодами своєї праці. Усіх жителів Спарти, які не мали громадянських прав, називали періеками. Вони були вільними, але не могли брати участі в державних справах. Спартіати й ілоти, гнобителі й пригноблені люто ненавиділи одні одних. Щоб утримувати в покорі величезну кількість поневолених ахейців, спартіатам довелося перетворити своє місто Спарту на щось подібне до військового табору....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 89 90 91 92 93 94 95 96 97 ... 370
Назад

Навігація