Функції цивільного процесуального права України

Цивільне процесуальне право в системі права України займає самостійне місце, знаходячись одночасно у певних зв'язках з іншими галузями права. Будучи процесуальною галуззю, цивільне процесуальне право виступає по відношенню до матеріального права як формою судового захисту порушених, невизнаних, оспорюваних матеріальних (цивільних, сімейних, трудових, житлових та інших) прав, свобод та інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичної особи, інтересів держави. Саме така мета передбачена в статті 1 Цивільного процесуального кодексу України. Це визначає зміст норм, які входять до цивільного процесуального права, природу його інститутів, характер, зміст і суб'єктний склад правовідносин які виникають у цивільному судочинстві при здійсненні правосуддя у цивільних справах. Тому, для характеристики цивільного процесуального права, а саме його сутності, єдності його норм та інститутів, потрібно поряд з такими категоріями як предмет і метод правового регулювання, використовувати категорію "функції цивільного процесуального права".

Важливість категорії "функції цивільного процесуального права" полягає у науковій і практичній значимості, а саме: 1) дає можливість визначити ту роль, яку виконує цивільне процесуальне право; 2) визначити напрямки правового регулювання поведінки суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, які виникають між судом та іншими учасниками з приводу здійснення правосуддя у цивільних справах. Отже, дана категорія має дворівневий зміст, оскільки у першому випадку характеризує цивільне процесуальне право як сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини між судом та іншими учасниками процесу при здійсненні правосуддя в цивільних справах, а в іншому випадку, функції характеризують цивільне судочинство як урегульовану цивільним процесуальним правом систему цивільних процесуальних правовідносин, які виникають між судом та іншими суб'єктами, при розгляді і вирішенні цивільних справ, перегляду судових рішень, перегляду рішень третейських судів, при вирішенні окремих питань у виконавчому провадження.

Термін "функція права" вживається для характеристики соціального призначення права у суспільстві, напрямку правового впливу на суспільні відносини. Отже, теоретики права увагу приділяють характеристиці поняття "функція права" через "правовий вплив" і "правове регулювання". "Правовий вплив" характеризує функції права з точки зору форм і засобів впливу права на суспільні відносини. "Правове регулювання" - здійснюване за допомогою сукупності правових засобів (норм права, правових відносин, правових приписів тощо) урегульованість суспільних відносин. Наведені категорії визначають соціальний феномен права, у тому числі і цивільного процесуального, його нормативно-ціннісний зміст.

Більшість авторів виділяють регулятивну і охоронну функції права, а деякі додають і виховну. Ці функції притаманні цивільному процесуальному праву, але з деякими особливостями. Регулятивна функція цивільного процесуального права полягає у впливі норм цивільного процесуального права на цивільні процесуальні правовідносини шляхом їх нормативного закріплення, а також вплив на цивільні процесуальні відносини шляхом оформлення їх руху (динаміки). Дана функція в цивільному процесі проявляється у визначенні процесуально-правового становища суб'єктів цивільних процесуальних відносин, їх процесуальних прав та обов'язків, їх процесуальної правоздатності та дієздатності, порядку руху процесу по стадіям тощо.

Охоронна функція в цивільному процесуальному праві проявляється у забезпеченні доступності правосуддя у цивільних справах з метою захисту прав та Інтересів особи (фізичної, юридичної), інтересів держави. В цивільному процесуальному праві ця функція проявляється повно. Тому в літературі іноді цю функцію називають захисною, відновлюючою. Охоронна функція призвана захищати як матеріальні правовідносини, так і цивільні процесуальні правовідносини. Гарантією захисту останніх від порушень є можливість для суду застосувати заходи процесуального примусу, притягнути до юридичної відповідальності учасників процесу, а для осіб, які беруть участь у справі оскаржити судові акти (рішення, ухвали) до вищестоящого суду в порядку апеляції, касації, перегляду судових рішень Верховним Судом України, провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскаржити рішення третейського суду, а також захистити свої права та інтереси в процесі виконання судових рішень. Дана функція визначає спосіб впливу на поведінку учасників цивільних процесуальних правовідносин, забезпечує захист прав та інтересів таких учасників, виконує превентивну роль. Останній напрямок визначає також виховний характер норм цивільного процесуального права, який проявляється у попередженні порушення норм матеріального і процесуального права та усуненні негативних наслідків правопорушення. Найбільший прояв цього досягається коли суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин виконали вимоги норм права.

Отже, виділяти виховну функцію цивільного процесуального права немає потреби, оскільки вона проявляється у регулятивній та охоронній функціях.

Наведені функції цивільного процесуального права в межах самої галузі можуть мати особливості в інститутах цивільного процесуального права. Це залежить від мети і завдань інституту, характеру і змісту цивільних процесуальних правовідносин, їх суб'єктного складу, функцій учасників процесу.

У літературі з цивільного процесуального права виділяється ідеологічна функція, функція соціального контролю.

Отже, функція цивільного процесуального права - це передбачені у нормах цивільного процесуального права форми і засоби впливу на поведінку суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин з метою її врегулювання відповідно до мети і завдань цивільного судочинства. Реалізація функцій здійснюється через метод правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин.

У теорії цивільного процесуального права виділяються також функції "контролю", або "самоконтролю". В основу виділення цієї функції покладено право суду усунути помилки у своїй процесуальній діяльності (виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, ухвалення додаткового рішення, роз'яснення рішення, скасування або зміна рішення у вищестоящих судових інстанціях тощо). Функція "самоконтролю" розглядається як самостійний вид нагляду за здійсненням правосуддя поряд з "контролем" з боку апеляційної і касаційної інстанцій. Виділена функція суду є факультативною, а не основною, оскільки суд не завжди допускає помилки у своїй діяльності. Елементи контролю також притаманні, окрім суду, всім іншим учасникам процесу.

Окрім суду, процесуальні функції властиві особам, які беруть участь у справі та іншим особам. їх функції також залежать від мети їх участі в процесі, характеру та змісту заінтересованості у справі. Саме функції визначають напрямки поведінки учасників процесу, яка зумовлюється кінцевою метою. Тому можна говорити про функції конкретного суб'єкта цивільних процесуальних відносин. їх функції визначають процесуальне становище учасника процесу, їх обсяг процесуальних прав та обов'язків, спрямовують поведінку в цивільному процесі у конкретній цивільній справі.

Отже, цивільний процесуальний кодекс, закріплюючи завдання і мету цивільного судочинства, адресує їх не лише суду, а й іншим учасникам процесу. У даному випадку досягається загальна мета, яка виступає критерієм ефективності правосуддя в цивільних справах. Функції учасників процесу не повинні суперечити функціям цивільного процесуального права і функціями цивільного судочинства. Досягти цього можна тоді, коли особи, які беруть участь у справі, інші учасники цивільного процесу свою суб'єктивну заінтересованість будуть підпорядковувати тим завданням, які закріплені у нормах цивільного процесуального законодавства. Тому, процесуальні права та обов'язки учасників процесу, їх процесуальні дії, які спрямовуються на виконання процесуальних функцій повинні орієнтуватися на досягнення не лише своєї мети, а й загальної мети цивільного судочинства. Конкретний учасник процесу повинен вчиняти процесуальні дії, які не повинні суперечити його процесуальним правам та обов'язкам, переслідувати мету, яка не суперечить закону.