Принцип змагальності

Збирання необхідних суду відомостей про існування обставин, що мають значення для справи, може бути покладено винятково на сторони, на суд або у певних пропорціях на сторони та на суд, чим буде визначатись і відповідна форма процесу. Від форми процесу залежить уся система процесу і доказова активність сторін.

Змагальна форма процесу визначає покладання тягаря доказування на самі сторони і зняття із суду обов'язку по збиранню доказів. Суду цьому випадку тільки дає оцінку доказам. Судочинство має характер спору, змагання сторін перед судом у доведенні обставин, взятих за підставу їхніх вимог та заперечень. Змагальні засади процесу визначають мотивацію поводження сторін у суді, тому що результат вирішення спору залежить цілком від активності сторін. Такий спосіб організації судочинства зветься змагальними засадами чи принципом змагальності

Слід також зазначити, що принцип змагальності і змагальна форма процесу є тісно пов'язаними, але різними процесуальними явищами. Принцип змагальності тісно пов'язаний із змагальною формою процесу, що фактично являє собою не що інше, як спосіб вираження змісту цього принципу.

Обов'язок збирання доказів може бути цілком покладений на суд, незалежно від діяльності сторін. Відповідно змінюється і зовнішня форма процесу, набуваючи характеру розслідування, що може бути визначене як слідчий процес.

Можлива побудова процесу і на поєднанні обох засад. Як правило, необхідні суду відомості про обставини справи надають, насамперед, сторони, а суд у цьому випадку збирає зі своєї ініціативи тільки відсутні докази.

Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних принципів судочинства відноситься принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, установлених ЦПК України.

Обов'язок по доведенню фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони, а суд може за їхнім клопотанням сприяти в отриманні доказів шляхом їх витребування, у випадку виникнення складностей в цьому. Суд перестав виконувати, як було раніш, роль слідчого у цивільних справах, самостійно збирати докази, а зобов'язаний забезпечувати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні можливості по наданню доказів, участь у їх дослідженні і реалізації інших прав.

До прийняття ЦПК України сторони могли не звертати уваги на дії супу, що роз'ясняв сторонам їхній обов'язок надавати докази та встановлював строки для їх надання, оскільки закон не передбачав ніяких правових наслідків невиконання цього обов'язку. Суд був зобов'язаний замість сторін витребувати необхідні докази. Зараз же, якщо сторони не надають докази, це може мати для них негативні наслідки: ухвалене рішення буде грунтуватися тільки на тих доказах, що були надані до суду.

Принцип змагальності невіддільний від процесуальної рівноправності сторін, що є його основою, оскільки саме наділення їх рівними правами й обов'язками дає їм можливість змагатися перед судом. Варто зазначити, що в нинішній час істотну роль відіграє забезпечення не тільки юридичної, але й фактичної рівності сторін, що показує: перехід до цілком змагального процесу є кінцевою метою, що неможливо забезпечити простим проголошенням.