Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є учасники процесу, які вступають у розпочатий процес між сторонами для захисту своїх прав, свобод та інтересів, оскільки рішення суду у справі може вплинути на права чи обов'язки стосовно однієї зі сторін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, належать до складу осіб, які беруть участь у справах позовного провадження, (ст. 26 ЦПК).

Згідно зі ст. 35 ЦПК, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін.

Участь третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, забезпечує виконання цілого ряду завдань: захист матеріально-правових інтересів осіб, які беруть участь у процесі як третя особа; сприяння в захисті прав та інтересів сторін; повному і всебічному з'ясуванню обставин справи; ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Особливістю участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є те, що вони захищають свої інтереси, оскільки рішення суду може вплинути на їхні права та обов'язки стосовно однієї зі сторін. Юридична заінтересованість третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлюється можливістю пред'явлення до них регресних вимог (наприклад, боржник, який виконав повністю солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників (ст. 544 ЦК); відшкодування шкоди, завданої іншою особою, дає право зворотної вимоги (регресу) до винної особи (ст. 569 ЦК). Рішення суду між сторонами для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, буде мати преюдиціальне значення. За регресним позовом не можуть оспорюватися факти та правовідносини, встановлені рішенням суду за участі третьої особи. Через регресне зобов'язання третя особа вступає або притягається до участі в справі між сторонами, щоб своєю участю запобігти можливості настання в майбутньому несприятливих наслідків у формі пред'явлення до неї регресного позову. Тобто, беручи участь у справі, третя особа, захищаючи власні інтереси, буде свою процесуальну діяльність здійснювати таким чином, щоб вплинути на кінцевий результат розгляду справи між сторонами з метою недопущення ухвалення судом несприятливого для себе рішення (не допустити задоволення позову в разі, якщо бере участь на стороні позивача). Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору захищаючи власні інтереси, буде допомагати у захисті інтересів тієї сторони на боці якої вона бере участь. У цьому випадку їх об'єднує спільна мета - виграти справу.

Іншою формою юридичної заінтересованості третьої особи без самостійних вимог є необхідність захистити від можливості порушення, обмеження існуючого в них права, або можливості покладання на них додаткових обов'язків. Щоб захиститися від майбутнього погіршення свого правого становища у відносинах з однією зі сторін, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, бере участь у процесі з метою захисту інших інтересів, а не лише пов'язаних із можливістю пред'явлення регресного позову.

Отже, підставою участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є їх матеріально-правова заінтересованість, яка формується на можливих правових наслідках майбутнього рішення суду в справі між сторонами (можливість регресу, інша заінтересованість).

Для того, щоб третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, змогла вступити у справу, або бути притягнутою для участі у справі, повинні бути дотримані наступні умови:

• - наявність між третьою особою із самостійними вимогами і однією із сторін (позивач, відповідач) матеріально-правових відносин, які повинні існувати до початку судового процесу;
• - матеріально-правові відносини між третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги з однією зі сторін процесу, повинні знаходитися у взаємозв'язку з правовідносинами між позивачем і відповідачем, з яких виник спір;
• - матеріально-правові відносини третьої особи зі однією з сторін повинні передбачати можливість виникнення спору про право між цими особами.

Наведені умови повинні враховуватися при визначенні випадків участі третіх осіб даного виду.

Третя особа без самостійних вимог може брати участь на стороні позивача або відповідача. Але вона є самостійним учасником і захищає власні інтереси.

Частіше треті особи без самостійних вимог беруть участь на стороні відповідача. Однак можуть мати місце випадки участі третьої особи без самостійних вимог і на стороні позивача (наприклад, внаслідок уступки вимоги новий кредитор пред'явив позов до боржника. Як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, може бути залучений до участі у справі попередній кредитор).

Процесуальний порядок залучення до участі у справі або вступ у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, врегульовано ст. 36 ЦПК. їх участь можлива: за власною ініціативою (ч.4 ст. 36 ЦПК), за ініціативою суду (судді) за ініціативою сторін або інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 35 ЦПК).

Відповідно до ст. 36 ЦПК, сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої в такому випадку може заявити вимогу третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу.

Вступ третьої особи за власної ініціативою або залучення її до участі в справі за ініціативою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, здійснюється шляхом подання письмової заяви до суду. У заяві повинні бути зазначені ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання (перебування) або місцезнаходження та підстави, за яких вона має бути залучена до участі в справі.

У порядку ч.1 ст. 36 ЦПК сторона зобов'язана повідомити суд про наявність третьої особи без самостійних вимог як юридично заінтересованого учасника процесу. Інформованість суд про наявність такої особи може здійснювати як в усній, так і письмовій формі. На підставі такої інформації суд за власною ініціативою або за ініціативою інших осіб, які беруть участь у справі, може залучити третю особу до участі в процесі.

У будь-якому випадку заяви про наявність третіх осіб без самостійних вимог, заяви про вступ до процесу за власною ініціативою самої третьої особи, заяви про їх залучення до процесу підлягають оцінці судом з точки зору наявності підстави участі (юридичної заінтересованості) та умов участі. Вирішення питання про допуск, залучення або недопуск третьої особи без самостійних вимог до участі в справі оформляється ухвалою суду.

Суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію заяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити про свою участь у справі.

Копія заяви надсилається іншим особам, які беруть участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без її участі.

Третя особа вправі заперечувати своє залучення до участі у справі, посилаючись на те, що вона не перебуває з жодною зі сторін у правовідносинах, а рішення суду не вплине на її права та обов'язки. Такі заперечення можливі в письмовій та усній формі.

Вирішення питання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог за ініціативою суду повинно грунтуватися на нормах матеріального законодавства, особливостях обставин справи, які підлягають встановленню в судовому засіданні, необхідності враховувати права та інтереси інших осіб, які не приймають участь у справі, але мають у ній юридичну заінтересованість.

Ухвала суду про допуск (залучення) або недопуск до участі в справі третьої особи без самостійних вимог оскарженню не підлягає.

Можливі випадки, коли особи, які беруть участь у справі, можуть заперечувати проти залучення чи допуску третьої особо до участі в справі. У такому випадку це питання вирішується судом залежно від обставин справи. При цьому повинна враховуватися думка інших учасників процесу, а також бажання самої заінтересованої особи, яка може взяти участь у процесі як третя особа.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку (ч.4 ст?І5 ЦПК)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, наділяються процесуальними правами та обов'язками, що передбачені в ст. 27 ЦПК. Процесуальними правами позивача та відповідача вони не наділяються, оскільки вони не займають процесуальне становище сторони.

Отже, основними ознаками третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є:

• - відсутність самостійних вимог щодо предмета спору;
• - наявність юридичної заінтересованості у наслідках вирішення справи;
• - вступають (залучаються) у розпочатий процес і беруть участь або на стороні позивача, або на стороні відповідача;
• - наявність матеріального правовідношення лише з однією зі сторін, на боці якої приймають участь;
• - захищають власні інтереси, оскільки рішення в справі може вплинути на її права та обов'язки.