Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз

За загальним правилом, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Винятком з цього правила, є положення ч. 4 ст. 86 ЦПК України, відповідно до якого, якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до Постанови № 590, витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту. Вартість однієї години роботи експерта змінюється щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу інфляції споживчих цін за відповідний період. Кошти на оплату судової експертизи, відповідно до ч. 2 ст. 86 ЦПК України, вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі не оплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

Добові витрати (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення (ч. 3 ст. 86 ЦПК України). Компенсація за втрачений заробіток, згідно Постанови № 590, виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам у зв'язку з явкою до суду й обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.