Повноваження суду касаційної інстанції

Повноваження суду касаційної інстанції — це сукупність його прав та обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції та апеляційної інстанції, ухвалених у цивільних справах, законність яких перевіряється у касаційному порядку.

Такі повноваження суду касаційної інстанції визначені ст. 336 ЦПК, відповідно до якої суд, розглянувши справу за касаційною скаргою, має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування судового рішення, що оскаржено, і направити справу на новий розгляд у суд першої або апеляційної інстанції; 3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити у силі рішення суду першої інстанції, що помилково було скасоване апеляційним судом; 4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження у порушеній цивільній справі або залишити заяву без розгляду; 5) скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

При цьому перелік повноважень суду касаційної інстанції є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Тому в суду касаційної інстанції відсутня і альтернатива вибору своїх повноважень за наслідками розгляду касаційної скарги, адже яке саме рішення він має прийняти у тому чи іншому випадку чітко передбачено цивільним процесуальним законодавством у ст.ст. 337-342 ЦПК.

Відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду без змін (п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК) має місце тоді, коли суд касаційної інстанції визнає, що судові рішення відповідають принципу законності, ухвалені з додержанням вимог матеріального і процесуального права (ст. 337 ЦПК), або з мотивів рішення вбачається, що мало місце порушення закону, але, власне, рішення є правильним за іншими підставами, що були чинними на час його ухвалення, або допущені при ухваленні рішення порушення закону мають формальний характер і не вплинули на правильність оскарженого судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 337 ЦПК).

За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; 2) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанцій; 3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті; 4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом (ч. 2 ст. 336 ЦПК).

Статтею 338 ЦПК передбачені підстави для скасування рішення і передання справи на новий розгляд. Так, підставою для скасування ухвал судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення, справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

До якого суду (першої або апеляційної інстанцій) передавати справу на новий розгляд визначено у ч. З ст. 338 ЦПК. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, передбачені частинами І та 2 ст. 338 ЦПК, були допущені лише цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

При цьому висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при новому розгляді справи (ч. 4 ст. 338 ЦПК).

Зазначені підстави збігаються з підставами для скасування рішення суду і передання справи на новий розгляд, визначеними ст. 311 ЦПК для суду апеляційної інстанції.

Скасування рішення апеляційного суду і залишення у силі судового рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано апеляційним судом (п. З ст. 336 ЦПК), відбувається, якщо касаційним судом буде встановлено, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до вимог норм матеріального і процесуального права, правильно ' застосував належну норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини сторін, і розглянув справу відповідно до порядку, встановленого нормами цивільного процесуального права. У таких випадках суд касаційної інстанції скасовує помилково ухвалене рішення суду апеляційної інстанції і залишає у силі рішення суду першої інстанції (ст. 339 ЦПК).

Щодо скасування судових рішень і закриття провадження у цивільній справі або залишення заяви без розгляду (п. 4 ч. 1 ст. 336 ЦПК), слід зазначити, що касаційна інстанція скасовує судове рішення і закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст. 205 ЦПК, або скасовує судове рішення і залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених ст. 207 ЦПК. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК суд закриває провадження у справі, якщо після смерті громадянина, який був однією зі сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Але якщо судом першої або апеляційної інстанцій ухвалене законне, обґрунтоване і справедливе рішення, сама по собі смерть фізичної особи — сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для скасування такого рішення і закриття провадження у справі (ч. 2 ст. 310 ЦПК).

Скасування судового рішення і ухвалення нового рішення або зміна рішення без передання справи на новий розгляд (п. 5 ч. 1 ст. 336 ЦПК) відбувається, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Аналогічний перелік повноважень суду касаційної інстанції, але вже за наслідками розгляду скарги на ухвалу, передбачено у ч. 2 ст. 336 ЦПК. Цей перелік також є вичерпним, а всі повноваження суду касаційної інстанції щодо прийняття того чи іншого рішення за наслідками розгляду зазначеного питання — чітко регламентованими цивільним процесуальним законодавством України у ст. 342 ЦПК. Отже, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право:

• 1) відхилити скаргу і залишити ухвалу без змін, якщо судом постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;
• 2) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанцій у разі порушення порядку, встановленого для його вирішення;
• 3) змінити або скасувати ухвалу і постановити ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або за правильного вирішення було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;
• 4) скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, що була помилково скасована апеляційним судом.