Предмет доказування та його види

Згідно з принципом змагальності, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Предмет доказування визначається, виходячи із характеру спірних правовідносин і правової норми, яка їх регулює.

Види предмета доказування:

• 1) за суб'єктним складом – предмет доказування позивача, відповідача, інших осіб, які беруть участь у цивільній справі;
• 2) за стадійністю процесу – предмет доказування у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, а також підчас перегляду рішень за нововиявленими та винятковими обставинами.

Загалом варто розрізняти такі три загальноприйняті елементи предмета доказування: а) обставини, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги (підстава позову); б) обставини, на яких відповідач обгрунтовує свої заперечення (підстава заперечення); в) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А взагалі – обставини, які повинні бути встановлені як підстави для вирішення спору між сторонами – всі які відбулися, а також наявні юридичні факти та обставини, що мають значення для справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі.

Факти, що входять в предмет доказування, ще не встановлені, і їх наявність до ухвалення судового рішення лише припускається.

Предмет доказування складається з обставин, які мають значення для справи і які необхідно довести для її вирішення. Факти, що входять в предмет доказування, можна класифікувати на:

• • основні матеріально-правові факти;
• • допоміжні факти (факти, встановлення яких необхідне для винесення окремої ухвали);
• • процесуальні факти, що мають значення для завершення справи;
• • перевірочні факти.

Ті факти та обставини, які не входять в предмет доказування, не можуть бути доказами, оскільки не стосуються справи, яка розглядається.