Територіальна підсудність та її види

Територіальна підсудність підрозділяється на такі підвиди: 1) загальна; 2) особлива; 3) альтернативна; 4) виключна; 5) за зв'язком справ. .

Загальна підсудність передбачена ст. 109 ЦПК, відповідно до якої позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких ЦПК України встановлює інший вид підсудності. Подання позову за місцем проживання чи знаходження відповідача створює сприятливі умови для захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах з позивачем, оскільки самим поданням позову він вже поставлений у скрутніше становище ніж позивач. Крім того, незручності, які виникають для позивача в зв'язку з необхідністю подання позову за місцем знаходження відповідача запобігають поданню необгрунтованих і безпідставних позовів.

Особлива підсудність полягає у специфіці суб'єктного складу сторін у цивільній справі і передбачена ч. 1 ст. 108 та ст. 111 ЦПК. Зокрема, відповідно до ст. 108 ЦПК підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін.

У статті 108 ЦПК визначено, що суд вищої інстанції (це може бути як суд апеляційної, так і касаційної інстанції) обов'язково виносить процесуальну ухвалу, якою визначає підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або судця цього суду.

Однак, ця стаття не передбачає, хто повинен звертатися до суду вищої інстанції для того, щоб визначити підсудність. На наш погляд, це повинен робити позивач. Вважаємо, що якщо позов пред'являється до суду або судді, то незалежно від виду підсудності, позовна заява та усі додані до неї документи подаються суду вищої інстанції. В цьому суді матеріали подаються в порядку черговості судді, який одноособово вирішує питання підсудності, а саме – визначає до якого місцевого суду слід направити цивільну справу. Це може бути будь-який місцевий суд України. Суд вправі врахувати й побажання позивача, які заслуговують на увагу, якщо він просить передати справу на вирішення якогось конкретного суду. Про визначення підсудності суддя постановляє ухвалу, яка оскарженню не підлягає.

Альтернативна підсудність або підсудність за вибором позивача визначає декілька судів, що є компетентними розглянути цивільну справу.

Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо велике життєве значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмета спору, особистих обставин (стан здоров'я, малолітні діти тощо) позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.

Альтернативна підсудність передбачена ст. 110 ЦПК, відповідно до якої:

• 1) позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача;
• 2) позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них;
• 3) позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем завдання шкоди;
• 4) позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
• 5) позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору;
• 6) позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди;
• 7) позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням;
• 8) позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів;
• 9) позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи);
• 10) позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні;
• 11) позови про відшкодування збитків, завданих зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі, можуть пред'являтися також за місцезнаходженням судна відповідача або порту реєстрації судна;
• 12) позови до стягувана про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред'являтися також за місцем його виконання;
• 13) позови Міністерства юстиції України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в інтересах і за довіреністю позивача, який не має в Україні зареєстрованого місця проживання чи перебування, можуть також пред'являтися за місцезнаходженням міністерства або його територіальних органів;
• 14) позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 114 ЦПК.

За деякими категоріями справ, в силу специфіки предмета спору в таких справах, процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ. Виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, тому що саме в зазначених у законі судах це може бути здійснено внаслідок наявності в районі їх діяльності основної маси доказів. Виключна підсудність передбачена ст. 114 ЦПК, відповідно до якої:

• – позови; що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходженням майна або основної його частини;
• – позови про виключення майна з опису пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини;
• – позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини;
• – позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника.

Підсудність за зв'язком справ встановлює, що позов підлягає розглядові у тому суді, який розглядає іншу, пов'язану з ним справу. Цим створюються кращі умови для дослідження всіх матеріалів у справі з метою виявлення дійсних обставин, прав і обов'язків сторін, а також для економії процесуальних засобів та часу.

Підсудність за зв'язком справ передбачена ст. 113 ЦПК України, відповідно до якої позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову (ст. 113 ЦПК). Крім цього, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору між сторонами, пред'являють позов судові, в провадженні якого перебуває спірна справа сторін (ст. 125 ЦПК).