Суб’єкти грошового обороту:
•фірми сукупність суб’єктів, які забезпечують створення та реалізацію валового національного продукту;
•сімейні господарства сукупність суб’єктів, які забезпечують виробництво національного продукту основними факторами /робочою силою, засобами виробництва, які знаходяться в приватній власності, тощо/ та є кінцевими його споживачами;
•державні структури сукупність суб’єктів, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;
•фінансові посередники сукупність суб’єктів грошового ринку, які, виступаючи в ролі посередників, можуть діяти на ринку від свого імені і за свій рахунок.
Грошовий обіг – це рух грошей як грошей, на відміну руху їх як капіталу.
Модель грошового обороту.
Потік № 1 - сукупність платежів /витрат/ фірм, пов’язаних з купівлею виробничих ресурсів, перш за все робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів виробництва
Потік № 2 - враховані такі види доходів сімейних господарств: заробітна плата, гонорари, виручка від продажу матеріальних цінностей /сільськогосподарської продукції, земельних участків, будівель тощо/, рента, доходи по акціях, паях та ін. В сукупності вони складають національний доход країни.
Потік № 3 - витрати сімейних господарств на покупки продуктів на внутрішньому ринку продуктів.
Потік №10 - витрати сімейних господарств на покупки продуктів на світовому ринку. Потік № 4 - сплата сімейними господарствами податків.
Потік № 5 - заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок.
Потік № 6 - кредити, одержані фірмами у фінансових посередників, доходи від емісії цінних паперів /акцій та облігацій/.
Потік № 7 - інвестиційні витрати фірм на розширення виробництва - покупку необхідних матеріальних цінностей /будівельних матерівалів, обладнання, пристроїв тощо/.
Потік № 8 - Мобілізація урядом коштів на грошовому ринку .
Потік № 9 – витрачання мобілізованих урядом коштів на грошовому ринку для держзамовлення ( державні закупки урядових структур)
Потік № 12 - доходи фірм від реалізації національного продукту.
Потік № 11 - оплата інозменими покупцями експортних поставок фірм(надходження по експорту)
Потік № 13 - залученням грошових коштів у внутрішній оборот з світового ринку.
Потік № 14 - відплив грошового капіталу за кордон.
Потік № 15 - поновлення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним банком комерційних банків.
Потік № 16 - вилучення надлишку грошових коштів шляхом валютної інтервенції.
Грошова маса - це сукупність грошей у всіх формах, що знаходяться в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця чи року).
Форми грошової маси:
1. Готівкові знаки (банкноти та розмінні монети);
2. Грошові кошти на банківських рахунках різних видів (депозитні гроші);
3. Деякі види цінних паперів (вексель, чек) та інші.
4. Облігації державних позик, скарбницькі векселі, комерційні цінні папери.
Грошовий агрегат це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне ургупування ліквідних активів, які можуть служити альтернативними вимірниками грошової маси.
Агрегат М1 = готівкові гроші (банкноти і монети) та банківські вклади до запитання (трансакційні депозити).
Грошовий агрегат М2 = М1 + строкові та заощаджувальні вклади в комерційних банках .
Грошовий агрегат М3 = М2 + депозитні сертифікати, ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів.
Грошовий агрегат L = М3 + банківські акцепти, комерційні папери, державні цінні папери (скарбницькі векселі, облігації) та деякі інші форми фінансових активів.
Особливості побудови показників грошової маси в Україні.
М0 = готівка (гроші поза банками).
М1 = М0 + кошти на рахунках і поточних депозитах.
М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху та валютні заощадження).
М3 = М2 + кошти клієнтів за страховими операціями банків.
Структура наявної грошової маси
в Україні на 1.01.97 року
Швидкiсть обiгу грошей – це частота переходу грошей від одного суб”єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій.