Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном
Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення безпечних умов праці - це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.
Певних висновків щодо ситуації з охорони праці в Україні в перші два роки нинішнього століття можна дійти на підставі даних табл. 1.1.
Із наведених у таблиці 1.1 даних бачимо, що стан із травматизмом та смертельними випадками значно не змінюється, а набуває деякої "стабілізації" у порівнянні з минулими роками. Але кількість травмованих і загиблих викликає стурбованість про майбутнє нашої країни та дієздатної частини населення. У країні, де немає війни або інших військових подій, гинуть і травмуються люди. Підприємства працюють ледь-ледь, але починають набирати оберти, і зі зростанням виробництва відбудеться відповідне збільшення випадків виробничих аварій та травматизму.
Суперечна ситуація, у якій нині опинилися підприємства (коли, з одного боку, треба підвищувати рівень випуску виробів, а з іншого, вони змушені працювати у складних економічних умовах), не дає змоги суттєво поліпшити стан умов та безпеки праці.
За оперативними даними, в лютому 2002 року на виробництві в Україні смертельно травмовано 100 працівників, що на 21 особу більше, ніж за аналогічний період минулого року. Травматизм знижено на підприємствах машинобудівної промисловості (-4), металургійної (-6), на об'єктах будівництва (-1). Проте допущене зростання смертельного травматизму у вугільній промисловості: з 12 випадків за лютий 2001 року до 22 смертельних випадків у тому ж місяці 2002 року, в агропромисловому комплексі - з 18 до 21, у гірничорудній промисловості - з 1 до 6, в енергетиці — з 1 до 6, житлово-комунальному господарстві - з 2 до 3, соціально-культурній сфері та торгівлі - з 7 до 14. Збільшилася кількість загиблих на підприємствах десяти областей та м. Києва. З них найбільше в м. Києві - 12 проти 1 у 2000 році, у Вінницькій області - 5 проти 0, Дніпропетровській - 9 проти 6, Житомирській - 1 проти 0, Київській - 3 проти 2, Луганській - 13 проти 4, Миколаївській - бороти З, Одеській - 6 проти 3, Тернопільській - 2 проти 1, Херсонській - 2 проти 0, Хмельницькій - 3 проти 2, Чернівецькій - 1 проти 0.
Таблиця 1.1. Динаміка виробничого травматизму по областях України
Області | 2000 рік | 2001 рік | Різниця
Усього | Смертельний | Усього | Смертельний | Усього
+/- | Смертельний
+/-
Вінницька | 599 | 41 | 631 | 37 | +32 | -4
Волинська | 475 | 22 | 571 | 23 | +96 | +1
Дніпропетровська | 2364 | 113 | 2580 | 96 | +216 | -17
Донецька | 12100 | 330 | 13557 | 240 | +1457 | -90
Житомирська | 260 | 23 | 389 | 29 | +129 | +6
Закарпатська | 116 | 18 | 122 | 17 | +6 | -1
Запорізька | 941 | 57 | 100 | 55 | +66 | -2
Івано-Франківська | 209 | 31 | 190 | 18 | -19 | -13
Київська | 466 | 45 | 392 | 33 | -74 | -12
Кіровоградська | 427 | 27 | 561 | 31 | +134 | +4
Луганська | 5352 | 100 | 6551 | 200 | +1199 | +100
Львівська | 993 | 45 | 1058 | 40 | +65 | -5
Миколаївська | 361 | 38 | 359 | 24 | -2 | -14
Одеська | 463 | 51 | 535 | 64 | +72 | +13
Полтавська | 723 | 30 | 731 | 32 | +8 | +2
Рівненська | 248 | 18 | 232 | 19 | -16 | +1
Сумська | 710 | 41 | 810 | 37 | +100 | -4
Тернопільська | 163 | 19 | 206 | 22 | +43 | +3
Харківська | 818 | 56 | 879 | 58 | +61 | +2
Херсонська | 676 | 34 | 702 | 34 | +26 | 0
Хмельницька | 443 | 38 | 497 | 36 | +54 | -2
Черкаська | 322 | 39 | 322 | 22 | 0 | -17
Чернівецька | 97 | 10 | 108 | 10 | +11 | 0
Чернігівська | 226 | 33 | 393 | 38 | +167 | +5
м. Київ | 703 | 55 | 615 | 51 | +88 | -4
м. Севастополь | 63 | 10 | 84 | 12 | +21 | +2
АР Крим | 523 | 54 | 474 | 47 | -49 | -7
Україна | 30841 | 1378 | 34556 | 1325 | +3715 | -53
У таблиці 1.2 наведено відомості про стан травматизму зі смертельними наслідками у різних галузях народного господарства у 2000-2001 рр.
Зростання кількості випадків виробничого травматизму в невиробничій сфері, будівництві, хімічній промисловості, на транспорті та агропромисловому комплексі значним чином зумовлене збільшенням рівня промислового виробництва в цих галузях, але без адекватного вжиття роботодавцями заходів з охорони праці та безпечного ведення робіт.
Як свідчить аналіз, основними причинами аварій та травмування працівників є незадовільна організація робочих місць і виконання робіт, порушення трудової і технологічної дисципліни, безвідповідальне ставлення керівників виробництва і безпосередніх виконавців до дотримання вимог безпеки праці.
Таблиця 1.2. Відомості про стан виробничого травматизму зі смертельними наслідками на підконтрольних Держнаглядохоронпраці підприємствах і в організаціях за 2000-2001 рр.
Галузь | 2000 | 2001 | +/-
Вугільна | 316 | 294 | -22
Гірничорудна та нерудна | 48 | 37 | -11
Нафтогазодобування і геологія | 11 | 8 | -3
Енергетика | 56 | 50 | -6
Будівництво | 100 | 112 | +12
Котлонагляд, підйомні споруди | 29 | 23 | -6
Машинобудування | 52 | 61 | +9
Металургія | 66 | 64 | -2
Хімія | 26 | 51 | +25
Транспорт | 87 | 106 | +19
Зв'язок | 5 | 4 | -1
Газ промисловий | 6 | 9 | +3
Житлокомунгосп та побутове обслуговування | 53 | 49 | -4
Агропромисловий комплекс | 366 | 374 | +8
Деревообробна, легка, текстильна промисловість | 11 | 12 | +1
Невиробнича сфера | 93 | 124 | +31
Разом | 1325 | 1378 | +53