Реферат на тему:
Пам’ять у процесі праці
Пам’ять та її складові процеси
Будь-яка трудова діяльність передбачає використання знань, результатів попередньої діяльності, індивідуального досвіду працівників. Елементи досвіду закріплюються, зберігаються і відтворюються відповідно до вимог діяльності людини, утворюючи зміст пам’яті. Пам’ять є основою психічного життя людини і забезпечує її орієнтацію в навколишньому середовищі. Важливо підкреслити, що пам’ять — це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуттів. Зберігання в пам’яті понять і уявлень є необхідною умовою мислення, яке ними оперує.
Пам’ять — це система складних психічних процесів, за допомогою яких людина нагромаджує і зберігає у свідомості інформацію та відтворює її залежно від потреби.
Такими процесами пам’яті є запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування. Ці процеси тісно пов’язані між собою, формуються і виявляються в діяльності та залежать від неї.
Запам’ятовування — це процес закріплення нового шляхом пов’язування його з раніше набутим, внаслідок чого людина збагачується новими знаннями і формами поведінки. Ефективність запам’ятовування визначається метою, мотивами і способами діяльності.
Зберігання — більш-менш тривале утримання в пам’яті інформації, знань, досвіду.
Відтворення — це процес актуалізації закріпленого раніше матеріалу і використання його в діяльності.
Забування — це ослаблення зв’язків того чи іншого матеріалу з минулим досвідом, зумовлене невикористанням цього матеріалу в діяльності. Забування, як і запам’ятовування та відтворення, має вибірковий характер. Значущий матеріал, пов’язаний з потребами та інтересами людини, з метою її діяльності, забувається повільніше. Отже, зберігання матеріалу в пам’яті визначається ступенем його участі в діяльності особистості.
Види пам’яті
Оскільки пам’ять необхідна в усіх видах трудової діяльності, то форми її прояву надзвичайно різноманітні. Залежність характеристик пам’яті від особливостей діяльності, в якій здійснюються процеси запам’ятовування і відтворення, є загальною основою для виділення різних видів пам’яті.
Окремі види пам’яті класифікуються відповідно до таких основних критеріїв:
за характером психічної активності, яка є провідною у діяльності;
за характером мети діяльності;
за тривалістю закріплення та зберігання матеріалу залежно від його ролі і місця в діяльності.
Так, за характером психічної активності в діяльності розрізняють: рухову, емоційну, образну і словесно-логічну пам’ять.
Рухова пам’ять — це запам’ятовування, зберігання і відтворення різних рухів та їх систем. Вона є основою для формування трудових навичок і забезпечує фізичну вправність людини в процесі праці.
Емоційна пам’ять — це пам’ять на почуття, які виступають сигналами до певних дій чи утримання від останніх.
Образна пам’ять — це пам’ять на уявлення, на зорові, слухові та інші враження, викликані дією подразників на органи чуття.
Словесно-логічна пам’ять характеризується запам’ятовуванням, зберіганням і відтворенням думок, понять, суджень, умовиводів. Вирішальну роль в її функціонуванні відіграє друга сигнальна система.
Залежно від переважного розвитку того чи іншого каналу, за допомогою якого в нервовій системі відбувається сприймання, зберігання і відтворення інформації, окремі люди можуть бути наділені різними типами пам’яті: зоровою, слуховою, моторною. Врахування типу пам’яті при виборі людиною професії, змістовними характеристиками якої вона є, забезпечує високу ефективність праці і професіоналізм у майбутньому. Однак найчастіше у людей досить добре розвинуті всі канали надходження інформації, що дає підстави говорити про змішаний тип пам’яті.
Отже, у практичній діяльності важливо активізувати всі види пам’яті, що сприяє глибшому запам’ятовуванню матеріалу.
Залежно від мети діяльності виділяють мимовільну і довільну пам’ять.
Мимовільна пам’ять характеризується тим, що людина запам’ятовує і відтворює матеріал, не ставлячи перед собою мету щось запам’ятати чи пригадати.
Якщо людина свідомо ставить перед собою завдання запам’ятати і зберегти матеріал, то таке запам’ятовування називається довільним. Самі процеси запам’ятовування і відтворення виступають як спеціальні дії. У трудовій діяльності людина користується як мимовільною, так і довільною пам’яттю.
Залежно від тривалості часу, який проходить між запам’ятовуванням і відтворенням, виділяють короткотривалу і довготривалу пам’ять.
Короткотривала пам’ять характеризується коротким (секунди, хвилини) зберіганням і негайним відтворенням матеріалу після одноразового його сприйняття.
Довготривала пам’ять характеризується тривалим зберіганням матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення. Вона представлена всім обсягом знань, інформації, переживань, якими володіє людина.
Короткотривала і довготривала пам’ять розглядаються як дві стадії єдиного процесу. Завдяки короткотривалій пам’яті особливо важлива для досягнення майбутніх цілей інформація проникає в довготривалу пам’ять. У довготривалій пам’яті міститься інформація, яка має не тактичне, а стратегічне значення для особливо важливих цілей діяльності людини. Довготривале запам’ятовування як продукт попередньої діяльності виступає умовою ефективної майбутньої діяльності.
Виконання працівником конкретних дій і операцій обслуговується мнемічними процесами, які характеризуються як оперативна пам’ять.
Запам’ятовування, зберігання і відтворення інформації, яка надходить і переробляється в процесі виконання певних трудових дій і яка необхідна для досягнення мети цієї конкретної дії, називається оперативною пам’яттю. В оперативній пам’яті використовуються матеріали, які надходять як з короткотривалої, так і довготривалої пам’яті. При цьому в пам’яті утримуються проміжні результати розумової діяльності доти, доки людина ними оперує. По мірі наближення до кінцевого результату проміжний матеріал може забуватися. Певний обсяг матеріалу, який утримується в пам’яті для досягнення мети дії, називають оперативними одиницями пам’яті.
Показниками оцінки пам’яті є обсяг, швидкість та міцність запам’ятовування, точність і готовність до відтворення інформації.
Обсяг пам’яті щодо абсолютно нового, не пов’язаного за змістом матеріалу, становить 7 ± одиниць. Швидкість запам’ятовування характеризується кількістю повторень, необхідних людині для запам’ятовування певного обсягу матеріалу. Міцність запам’ятовування виражається тривалістю зберігання матеріалу і швидкістю його забування. Точність пам’яті полягає в здатності без перекручень відтворити інформацію. Готовність пам’яті — це вміння пригадати в потрібний момент необхідну інформацію. Зрозуміло, що люди різняться за цими показниками пам’яті. Відмінності ці певною мірою зумовлені типом вищої нервової діяльності, а також залежать від умов індивідуального розвитку.
Рівень розвитку пам’яті є важливим показником інтелектуального розвитку людини. Важливим фактором і умовою вдосконалення пам’яті є праця, оскільки пам’ять разом з мисленням становить зміст усіх видів діяльності і характеризує рівень їх інтелектуалізації.
Методи вивчення пам’яті
Перелічені вище показники пам’яті під впливом трудових навантажень на працівника зазнають закономірних динамічних змін протягом робочого дня. Тому вивчення їх має практичне значення для оцінки динаміки працездатності і діагностики втоми працівників.
Індивідуальні особливості пам’яті є важливими властивостями особистості, які визначають професійну придатність людини до багатьох професій і спеціальностей.
Найбільш поширеними і доступними у виробничих умовах є такі методики дослідження короткотривалої зорової і слухової пам’яті, як: «пам’ять на числа», «пам’ять на слова», «пам’ять на геометричні фігури», методика «оперативна слухова пам’ять», методика «інформаційний пошук» та ін. [19].
Суть методики «пам’ять на числа» полягає в тому, що працівникам пропонують запам’ятати і відтворити протягом однієї хвилини в будь-якому порядку двоцифрові числа. Ряд з 10 двоцифрових чисел зачитується або демонструється протягом 30 с. Як правило, використовуються числа від 21 до 98, за винятком таких, як 20, 30, 22, 33 і подібних до них.
Приклад таблиць з рядами двозначних чисел:
91 | 42 | 89 | 65 | 83 | 34 | 51 | 23 | 84 | 71
28 | 57 | 93 | 68 | 87 | 46 | 39 | 52 | 37 | 74
92 | 73 | 81 | 43 | 32 | 62 | 53 | 27 | 85 | 94
54 | 58 | 72 | 61 | 35 | 82 | 47 | 21 | 97 | 34
За результатами дослідження підраховується кількість правильних відповідей по кожному ряду і обчислюється середній показник. Для слухового сприймання він міститься в межах 2—7, для зорового 3—9.
Аналогічною є методика «пам’ять на слова». Замість двоцифрових чисел використовуються ряди з 10 одно- і двоскладовими словами, не пов’язаними між собою логічним змістом (наприклад, вовк, круг, гвинт, палка).
Методика «інформаційний пошук» дозволяє оцінити динаміку короткотривалої пам’яті працівника і здібності до пошукових дій в умовах дефіциту часу. За цією методикою працівник повинен у квадраті з 34 кліток, в яких написані у випадковому порядку двоцифрові числа, протягом 30 с віднайти і обвести олівцем чотири числа, які були зачитані експериментатором. Аналогічне завдання з іншими числами виконується на другому квадраті.
52 | 48 | 61 | 14 | 82 | 97 | 12 | 37 | 71 | 28 | 86 | 48 | 63 | 96 | 57 | 49
69 | 26 | 87 | 28 | 53 | 76 | 59 | 96 | 27 | 19 | 41 | 74 | 37 | 79 | 31 | 82
79 | 32 | 19 | 63 | 39 | 74 | 86 | 38 | 94 | 81 | 72 | 47 | 59 | 68 | 24 | 12
92 | 35 | 46 | 84 | 58 | 21 | 13 | 34 | 23 | 76 | 61 | 89 | 55 | 64 | 97 | 39
27 | 49 | 48 | 98 | 72 | 56 | 89 | 62 | 13 | 92 | 67 | 21 | 84 | 18 | 87 | 32
71 | 24 | 78 | 54 | 41 | 94 | 31 | 42 | 42 | 17 | 38 | 26 | 51 | 29 | 91 | 58
17 | 56 | 91 | 16 | 67 | 43 | 36 | 23 | 93 | 69 | 52 | 78 | 14 | 34 | 62 | 16
93 | 51 | 47 | 83 | 29 | 73 | 81 | 68 | 46 | 98 | 73 | 56 | 83 | 36 | 43 | 54
Рис. 5.2. Зразок бланка-таблиці
Визначається кількість правильно віднайдених чисел у двох квадратах. Якість роботи оцінюється в балах від 1 до 10 (відповідно 0—8 правильних відповідей).
Успішність запам’ятовування і відтворення знань, навичок, умінь працівника у трудовій діяльності залежить від усвідомлення її мети, інтересу до роботи, емоційного ставлення, мотивації, фізичної працездатності.
Література
Агапова Е. Г. Основы физиологии и психологии труда. — Самара, 1991. — 149 с.
Асеев В. Г. Преодоление монотонности труда в промышленности. — М.: Экономика, 1974. — 191 с.
Влияние условий труда на работоспособность и здоровье операторов / Под редакцией А. О. Навакатикяна. — К.: Здоров’я, 1984. — 144 с.
Горшков С. И., Золина З. М., Мойкин Ю. В. Методики исследований в физиологии труда. — М.: Медицина, 1974. — 311 с.
Зинченко В. П., Мунипов В. М. Основы эргономики. — М.: Экономика, 1980. — 343 с.
Интегральная оценка работоспособности при умственном и физическом труде (Метод. рекомендации) / Е. А. Деревянко, В. К. Хухлаев и др. — М.: Экономика, 1976. — 76 с.
Климов Е. А. Введение в психологию труда. Учебник для
ВУЗов. — М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. — 350 с.
Количественная оценка тяжести труда. Межотраслевые методические рекомендации / Составители В. Г. Макушин и др. — М.: Экономика, 1988. — 116 с.
Косилов С. А. Очерки физиологии труда. — М.: Медицина, 1965. — 371 с.
Косилов С. А. Физиологические основы НОТ. — М.: Экономика, 1969. — 302 с.