Методика складання і аудит фінансової звітності
Методика складання і аудит фінансової звітності.
І. Концептуальні основи побудови фінансової звітності.
Мета та склад фінансової звітності.
Економічна сутність фінансової звітності, склад та вимоги до неї.
Принципи підготовки фінансової звітності.
організації підготовки та подання фінансових звітів (облікова політика(наказ)).
ІІ. Методика складання фінансової звітності.
2.1. Методика складання балансу.
2.2. Методика складання звіту про фінансові результати.
2.3. Методика складання звіту про власний капітал.
2.4. Методика складання звіту про рух грошових коштів.
ІІІ. Аудит фінансової звітності.
3.1. Аудит фінансової звітності.
3.2. Єдина методологія оцінити способи фінансової звітності в країнах - членах СНД.
Висновки.
Література.
ВСТУП
Бухгалтерський облік - це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.
З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього, менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств - конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.
Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні - зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку - це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.
Якщо стандартизація здійснюється у межах однієї країни, то мова йде про створення національних облікових стандартів.
Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва, особливості проблем, що вирішувались на мікро- та макрорівні кожної окремо взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визнання та методах оцінки конкретних об'єктів бухгалтерського обліку при підготовці фінансових звітів за національним обліковим законодавством та стандартами. Однак інтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась відразу після закінчення другої світової війни, призвела до необхідності стандартизації бухгалтерського обліку уже на міжнародному рівні. Утворення спільних підприємств і транснаціональних корпорацій, експорт капіталів, утворення та розвиток міжнародних фондових ринків - всі ці процеси вимагали відповідного стандартизованого інформаційного забезпечення.
Вирішальну роль у гармонізації фінансової звітності підприємств, розташованих у Європі, відігравала та іще й зараз відіграє Європейська комісія, яка від імені Ради Європейської співдружності видає директиви, головною метою яких є уніфікація та гармонізація фінансової звітності у першу чергу транснаціональних компаній та порядок її аудиту.
У 1973 році за сприяння 00Н та Організації Європейської економічної співдружності було засновано Комітет із Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), метою створення якого була розробка та публікація стандартів бухгалтерського обліку, що їх мають дотримуватись при складанні фінансових звітів у всьому світі. На сьогодні КМСБО розроблено 39 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), серед яких є стандарти загальнометодологічного спрямування, а також такі, що стосуються окремих об'єктів та сфер діяльності.
У 1993 році Міжнародна організація Комісій з цінних паперів (МОКЦП) підготувала узгоджений перелік основних Міжнародних стандартів, застосування яких є обов'язковим при підготовці фінансових звітів компаній, цінні папери яких котируються на міжнародних фондових біржах.
З прийняттям цього рішення фактично було визнано пріоритетність Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а тому сфера їх застосування постійно розширюється.Поступово прилучається до цього процесу і Україна, головним напрямком розвитку якої на сьогодні є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових організацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно призвели до необхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації та стандартизації. З цією метою 28 жовтня 1998 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №1706, якою затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Для координації зусиль по реалізації цієї Програми при Міністерстві фінансів України створено Методологічну Раду з питань бухгалтерського обліку. За сприяння та активної підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) Федерацією професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) було розроблено ряд проектів національних стандартів бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. У подальшому ці стандарти лягли в основу при підготовці та затвердженні Міністерством фінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є ключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонерними товариствами та іншими учасниками фондового ринку уже за 1999 рік згідно із спеціальним рішенням ДКЦПФРУ. Фінансова звітність за МСБО запроваджена з 1 січня 1998 року у банківській системі України.
Інтеграція економіки на сівтовому ринку дуже в різних контингентів зумовлює потребу не лишеу виробничій кооперації, застосування новітніх технологій, а в єдиній оцінці економічних процесів, елиних методологічних прийомах у відбраженні цих процесів у системі бухгалтерського обліку. Дані бухгалтерського обліку суб'єктів господарювання, тобто міжнародних корпорацій, вільних економічних зон, створених за принципами спільних підприємств з іноземними інвесторами, використовуються для задоволення інформаційних потреб менеджерів та макетологів у вивченні інтеграційних процесів світової економіки. Крім того бухгалтерський облік і фінансова звітність використовується національними і міжнародними судово-арбітражними органами при вирішенні фінансових претензій між вітчизняними та зарубіжними суб'єктами господарювання. Ці дєерела інформації необхідні при проведенні міжнародного аудиту судово-бухгалтерських, економіко-фінансових експертиз тощо. Для ідентифікації системи обліку у міжнародних економічних відносинах виникла потреба уц створенні мжнародних бухгалтерських стандартів.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не є обов'язковими нормативними документами ведення обліку і складання звітності, але мають рекомендаційну спрямованість. Вони не регулюють техніку і методичні прийоми обліку в усіх країнах світу. У них відображаються основні принципи, яких необхідно додержувати при розробці національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності, щоб можна було використовувати їх у міжнародній торгівлі, інтеграції економічних процесів різних країн, вкладати іноземні інвестиції у національну економіку тощо. Прикладом використання міжнародних стандартів бухгалтерського обліку є Основні принципи бухгалтерської (фінансової) звітності в країнах-членах СНД. Водночас Основні принципи мають дорадчий статус, можуть змінюватися відповідно до національного законодавства кожної країни.
В Україні прийнято Урядом державну Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів протягом 1999-2001 рр., якою передбачено: створення національних стандартів бухгалтерського обліку; удосконалення нормативних документів з обліку витрат виробництва та формування собівартості продукції; бухгалтерської звітності; плану рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності підприємств і організацій та ін. Розробка національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності здійснюється відповідно до законодавства України з використанням рекомендацій міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Міністерством фінансів України на виконання Програми реформування бухгалтерського обліку в першочерговому порядку затверджені Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які стосуються регламентації фінансової звітності, решта Положень (стандартів) розробляються і будуть затверджені у міру їх готовності.Запровадження національних стандартів бухгалтерського обліку передбачено Законом України “Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні”. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку в процесі впровадження можуть конкретизуватися і доповнюватися іншими нормативними актами (інструкції, методики), зокрема це стосується складення фінансової звітності, об'єднання підприємств та інші. Так, Законом передбачено що форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням із Державним комітетом статистики України. Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюється Національним банком України за погодженням із Державним комітетом статистики України. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме тому ця тема дипломної роботи є актуальною.
Об'єктом дослідження вибрано ВАТ “Чернівецький хлібокомбінат”. Мета дипломної роботи полягає в тому, щоб на основі нормативних актів (стандартів) та літературних джерел перевірити достовірність складання ррічної фінансової звітності, виявляти недоліки при її складанні і внести конкретні пропозиції по дотриманню облікової політики підприємства і витяг прийнятих національнихї стандартів бухгалтерського обліку.
Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України, схваленою Верховною Радою України у 1995 році, серед основних принципів побудови фондового ринки зазначений принцип прозорості та відкритості, який передбачає забезпечення інвесторів повною та доступною інформацією, яка стосується умов випуску та обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації суб'єктів фондового ринку.
Система розкриття інформації на ринку цінних паперів необхідна для того, щоб його: учасники були інформовані про дії один одного, щоб вони приймали рішення, спираючись на свої оцінки реальних фактів. Інвестор, який не отримає детальної та точної інформації про те, на які цілі будуть витрачені його кошти, які фінансові успіхи і втрати об'єкта його передбачуваних інвестицій, скоріше за все, не віддасть своїх грошей зовсім. Він віддасть їх туди, де від нього не приховують інформацію, а навпаки, надають її для того, щоб він приймав рішення, які адекватні даній ситуації.
Дотримання принципу прозорості дуже актуально для акціонерних товариств, які створені в процесі приватизації в Україні. В країні ще не склалися напрацьовані за десятиріччя існування західної демократії механізми участі акціонерів в управлінні компаніями. Відсутність гласності, безконтрольність та непідзвітність виконавчих органів акціонерам часто призводять до свавілля, відкрито? зневаги до інтересів останніх та, насамперед, дрібних утримувачів акцій, і, як результат, розоренню та банкрутству багатьох підприємств при особистому збагаченні керівництва підприємств. Середньостатичний акціонер в Україні ще психологічно не став господарем, а сподівається більшою мірою на компетентність та чесність керівництва. Цього, як свідчить досвід, недостатньо для виконання акціонерами функцій ефективного власника.
З іншого боку, інформаційна політика щодо розкриття інформації на ринку цінних паперів не повинна обтяжувати самих інвесторів та сприяти недобросовісній конкуренції.
За даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, сьогодні в Україні і функціонують 35,5 тисяч суб'єктів підприємницької діяльності, які мають акціонерну форму власності. На початок 1999 року загальний обсяг емісій акцій, зареєстрованих Комісією, складав 24,264 млрд. грн., у тому числі в 1997 році - 9,97 млрд. грн. та в 1998 році - 12,24 млрд.грн. Проте з загального обсягу випуску акцій лише 21% припадає на реально залучені кошти, інші 79% - емісії при здійсненні корпоратизації, акціонуванні державних підприємств та збільшенні статутного фонду підприємства в результаті індексації основних фондів. Тобто і досі в нашій країні не вирішені головні завдання процесу зміни власності - надходження інвестицій на підприємства і формування реального ефективного власника. І саме з цієї причини дуже важливим сьогодні є питання підняття рівня зацікавленості інвесторів до українських підприємств шляхом підвищення активності емітентів на вітчизняних та зарубіжних ринках цінних паперів.
Важливим чинником успішного функціонування фондового ринку є забезпечення і дотримання правил і стандартів розкриття інформації, як емітентами цінних паперів, так і професійними учасниками ринку цінних паперів.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у своїй діяльності орієнтується на світові принципи та стандарти.Створення системи розкриття інформації на українському фондовому ринку життєво важливо як для пожвавлення внутрішнього інвестиційного клімату, так і для залучення іноземних інвестицій. Розкриття інформації на ринку цінних паперів було запропоновано в США на початку століття, як "ліки" для стабілізації ринку цінних паперів. Як показує досвід розвитку інших країн, у тому числі Росії, в основі всіх уявлень про введення суспільного та ринкового саморегулювання лежить концепція розкриття інформації (гласності), яка є центральною в забезпеченні суспільної та ринкової стабільності.
Існуюча сьогодні проблема полягає у невідповідності сучасної системи обліку світовим стандартам, особливо це стосується системи розкриття фінансової звітності.
І. Концептуальні основи побудови фінансової звітності
Мета та склад фінансової звітності.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у своїй діяльності орієнтується на світові принципи та стандарти. Так наприкінці 1997 року Комісією було прийнято рішення № 54 "Про затвердження Концептуальних основ розкриття інформації емітентами цінних паперів".
Цей документ розроблено виходячи з Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України, а саме принципу прозорості та відкритості, який передбачає надання інвесторам повної та доступної інформації, яка стосується умов випуску та обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації суб'єктів фондового ринку.
Метою Концептуальних основ є:
- упорядкування процесу надання інформації в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (далі Державну комісію) та засоби масової інформації, а також безпосередньо інвесторам;
- забезпечення захисту інформації, щоб не нанести шкоди емітенту та інвестору;
- забезпечення доступності інформації;
- встановлення відповідальності Державної комісії щодо конфіденційності при використанні інформації;
встановлення відповідальності суб'єктів фондового ринку в частині повноти та достовірності при наданні інформації.
Задачами Концептуальних основ є:
- розробка нормативної документації (Положення про звітність емітентів, надання особливої та регулярної інформації; Проспект емісії) на базі міжнародних стандартів обліку та аудиту;
- створення механізму ефективного використання і надійного захисту інформації;
створення централізованої інформаційної бази даних учасників фондового ринку.
Основні принципи створення системи розкриття інформації:
- система розкриття інформації базується на концепції доступу на відміну від концепції публікації (розповсюдження);
- система розкриття інформації орієнтована на забезпечення реалізації прав інвесторів щодо одержання достовірної і повної інформації;
- державна реєстрація інформації вступає в дію з моменту доступу до неї інвесторів, а не з моменту прийняття;
- публікація інформації не є достатньою для її розкриття. Інформація має пройти через систему розкриття;
- система розкриття інформації базується на використанні електронної програми-анкети.
Державною Комісією були розроблені та затверджені Рішенням № 55 "Методичні рекомендації по застосуванню міжнародних принципів обліку та звітності щодо діяльності
Згідно з Положенням про звітність емітентів, надання особливої та регулярної інформації Комісія розглянула та прийняла в 1997 році - 5 788, а в 1998 році - 6 889 річних звітів відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій.
Необхідно підкреслити, що цінність інформації визначається можливістю її знаходження та доступу в регламентований час. Саме це визначає систему розкриття інформації, як орієнтовану на користувача (споживача), а не на інших суб'єктів цієї системи. А критерієм ефективності побудови системи розкриття інформації на ринку цінних паперів буде можливість для будь-якого користувача знайти інформацію і отримати до неї доступ достатньо швидко.
Саме з цією метою за участю Комісії у листопаді 1997 року створено Центр громадської інформації, в якому є можливість ознайомитись зі звітами емітентів цінних паперів. Центр громадської інформації з моменту відкриття відвідало понад 4 000 осіб.
Однією з основних причин повільного припливу іноземних інвестицій в Україні є недостатність інформації яку може отримати потенційний інвестор від українського підприємства. Основою такої інформації є фінансова звітність підприємств.
Як свідчить світовий досвід, іноземні інвестиції, в першу чергу, спрямовуються до тих країн, які, крім економічного потенціалу, мають політичну стабільність, законодавчу врегульованість інвестиційної діяльності, дієву систему захисту прав інвесторів, сучасну та розвинену ринкову інфраструктуру.Державна Комісія з цінних паперів та фондового ринку проводить дуже важливу роботу у напрямі побудови ринкової інфраструктури. Однак сама інфраструктура є важливою, але недостатньою умовою подальшого розвитку ринку. Треба змінити менталітет вітчизняного емітента, його розуміння важливості співпраці з інвестором.
Основну увагу інвестори приділяють якості управління підприємствами. Портфельний інвестор не бажає самостійно управляти об'єктом інвестування, тому хоче бути впевненим, що керівництво підприємства цілком спроможне справлятися зі своїми функціями.
Оскільки головне для інвестора - це якість управління, він повинен сам побувати на підприємстві, впевнитись у ефективності обраної тактики та стратегії роботи. Таким чином, кожне підприємство, що має бажання залучити західного капіталовкладника, повинно не тільки перейти до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а й бути цілком готовим до візиту інвестора хоча б раз на рік.
Інвестори вважають, що їх потрібно інформувати про стратегію підприємства та його завдання, про тактику дій керівництва, про результати фінансової діяльності, про фінансову політику та розміри прибутку, що очікуються, щоб уникнути неприємних сюрпризів. Особливу увагу треба приділяти квартальним та річним звітам. Причому останні мають бути детальними, розповсюджуватись серед інвесторів вчасно, а не через вісім місяців, повинні регулярно оновлюватись та не бути єдиним приводом протягом року для зустрічі з інвестором.
Загальні вимоги до фінансової звітності.
Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтер кого обліку 1 (далі - П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 р. № 87. Дане положення встановлює:
- мету фінансових звітів;
- їх склад;
- звітний період;
- якісні хаарктеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів.
П(С)БО 1 повинне застосовуватися при підготовці і наданні фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (надалі - підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.
Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий 1997 році) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.Основні терміни, використані у П(С)БО 1, наведені в дод. 1, П(С)БО 1 - у дод. 2.
Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою таке звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, яі покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття еко номічних рішень (табл.1.1.).
Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів.
Користувачі звітностіІнформаційні потреби
Інвестори, власникиПридбання, продаж та вололдіння цінними паперами. Участь у капіталі підприємства Оцінка якості управління Визначення суми дживідентів, що підлягають розподілу
Керівництво підприємстваРегулювання діяльності підприємств
Банкит, постачальники та інші кредиториЗабезпечення зобов'язань підприємств Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
ЗамовникиОцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Працівники підприємстваОцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання. Забезпечення зобов'язань підприємства перед працівниками
Органи державного управлінняФормування макроекономічних показників
Державні органи управління тепер стали одним з цих користувачів, а не тим єдиним, що постійно диктував свої вимоги, змінюючи їх на потребу податкового законодавства. Це є визнання того факту, що врахування потреб інвестора (власника) та інших сторін, які приймають участь у підприємницькій діяльності, не менш важливе, ніж інтересів держави в отриманні податків. Адже якщо ніхто не буде вкладати свої кошти у бізнес, то й нікому буде сплачувати податки.
Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї відносяться:
баланс;
зхвіт про фінансові результати;
звіт про рух грошових коштів;
звіт про власний капітал;
примітки до звітів.
Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.
Новий склад звітності повністю відповідає вимогам Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти~одних і тих же господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змінах, що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства (табл. 1.2.)
Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються з статей, які об'єднуються у відповідні розділи.
Таблиця 1.2.
Призначення основних компонентів фінансової звітності
Компоненти фінансової звітностіЗміст Використання інформації
БалансНаявність економічних ресурсів, які контролюються підприжмством на дату балансуОцінка структури ресурсів підприємства, їх іквідності та платостпоможності підприємства: прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування змін векономічних ресурсах, які підприємство, ймовірно контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові результатиДоходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний періодОцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприєвства: структури доходів та вират
Звіт про власний капіталЗміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періодуОцінка та прогноз у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштівГенерування та використання грошових коштів протягом звітного періодуОцінка та прогнозопераційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
ПриміткиОбрана облікова політика Інформація не ведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО Додатковий аналіз статей звітності, необхідних для забезпечення їхньої зрозумілостіОцінка та прогноз: облікової політики; ризиків або невпевненості, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства тощо
Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст встановлений П(С)БО 2-5. Але підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звітутільки тоді, коли:
- існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних з цією статтею;
- оцінка статті може бути достовірно визначена.
Наведемо такий приклад. За Інструкцією № 139 про порядок складання річного бухгалтерського звіту підприємство має право відображати у балансі у складі розрахунків з іншими дебіторами штрафи, пені і неустойки, що визнані боржником або по яких отримані рішення суду, арбітражного суду чи іншого уповноваженого органу про їх стягнення (див. п.2.25 Інструкції). Як бачимо, в цьому випадку надається перевага формальним ознакам (підтвердженню боржником або органом, уповноваженим на стягнення штрафів, пені і неустойки), хоча право на отримання відповідних сум підприємство має за чинним законодавством (або безпосередньо за умовами договору поставки чи підряду) і на цій же підставі може достатньо достовірно визначити розмір майбутнього надходження грошових коштів. Тому за П(С)БО 1 немає необхідності чекати такого підтвердження, а слід відобразити суму дебіторської заборгованості у балансі. Звичайно, підприємство повинне ще оцінити ступінь платоспроможності дебітора, інші фактори, пов'язані з даною ситуацією. Обгрунтованість рішення керівництва підприємства щодо цієї суми буде оцінена аудитором.
Рис. 2.1. Зміна критеріїв відображення статей у звітності.
Перший критерій відображення статей у фінансовій звітності пов'язаний з тим, в якому звіті буде наведена стаття, - у балансі чи у звіті про фінансові результати, тобто відповідність результатів господарських операцій визначенню активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів чи витрат, які наведені в П(С)БО 1.
За МСБО майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом для прямого або непрямого збільшення грошових коштів і їх еквівалентів (рис. 2.2.)
Другий критерій допомагає визначитись тим, чи результати господарської операції будуть відображені в фінансових звітах, яи тільки розкриті в примітках до них. В обох випадках мова йде лише про суттєву інформацію, тобто таку, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності.
Процес аналізу фінансової інформації на відповідність визначенню певної статті фінансвих звітів та описанням критеріям називається визнанням. Розглянемо його на прикладі
Приклад 1.
Припустимо, що на підприємство внаслідок господарської операції надійшли матеріали. Підприємство передбачає використати їх для виробництва та реалізації продукції. Отже, завдяки цим матеріалам воно сподівається отримати майбутні економічні вигоди шляхом використання цих матеріалів разом з іншими активами у виробництві. Тому матеріали будуть відповідати критеріям визнання активів - елементів балансу. Вартість матеріалів визначена договором з постачальником і в документах на їх оплату. Це і є основою для оцінки цієї статті в обліку.Одночасно виникає заборгованість перед постачальником щодо сплати вартості отриманих матеріалів. Сплата - це вибуття грошових коштів (чи інших активів на умовах бартеру), тобто втрата у майбутньому економічних вигід підприємством. Це ознаки іншого елементу балансу - зобов'язань.
Під час складання фінансової звітності повинен також завжди враховуватись фактор імовірності надходження чи втрати економічних вигід. Адже ситуація на ринку стрімко змінюється і на дату балансу вона може оцінюватися іншим чином, ніж на момент здійснення господарської операції.
Приклад 2.
Використовуючи попередній приклад, припустимо, що у кінці звітного періоду підприємство відмовиться у подальшому випускати продукцію як неконкурентоспроможну і не може використати або реалізувати придбані для її виробництва матеріали. Отже, ніяких економічних вигід від їх наявності підприємство вже не отримає. Тому такі запаси слід виключити з активів і визнати у складі витрат авітиаго періоду (збитків), про фінансові результати.
1.2.Принципи підготовки фінансової звітності.
Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та з/сгавну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.
Для досягнення дохідливості інформації припускається, що користувачі мають певний рівень знань і прагнуть уважно вивчити надану інформацію. Проте можлива складність розуміння інформації, яка необхідна для прийняття економічних рішень користувачами (наприклад, про фінансові інструменти), не може вважатися підставою для виключення такої інформації зі складу фінансових звітів.
Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 вимагає наявність у ній даних про:
- підприємство;
- дату звітності та звітний період;
- валюту звітності та одиницю її виміру;
- відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;
- облікову політику підприємства та її зміни;
- аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;
- консолідацію фінансових звітів;
- рипинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
- обмеження щодо володіння активами;
- участь у спільних підприємствах;
- виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;
- переоцінку статей фінансових звітів;
- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.
Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень користувачами та своєчасністю.
На прийняття рішень користувачами впливає лише суттєва інформація. Суттєвість - це точка відсікання інформації, яка потрапляє до фінансової звітності, або рівень точності такої інформації. Ця точка може бути визначена на підставі як кількісних, так і якісних факторів. Найпростішим прикладом застосування кількісного обмеження суттєвості є складання фінансової звітності у тис. грн. з одним знаком після коми. У цьому випадку суми, які становлять тисячі грн., у ній відображені не будуть.
Суттєвість також розглядається в контексті групування статей фінансових звітів: кожна суттєва стаття розкривається окремо, а несуттєві можуть бути об'єднані, виходячи з їх економічного змісту чи функції. Тут перевага надається якісним факторам.
Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність. За МСБО 1 (переглянутим у 1997 році) термін подання фінансових звітів не повинен перевищувати шести місяців з дати балансу (останнього дня звітного року - календарного чи фінансового).
Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану, результатів діяльності, спроможності підприємства вчасно виконати свої зобов'язання, сплатити дивіденди, тощо (див. табл. 2.2). Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній структурі фінансових звітів (наприклад, у балансі статті роз-1 ташовуються у порядку зростання їх ліквідності), наданні зіставної інформації за звітний та І попередній періоди. І
Корисною для користувачів може бути лише достовірна інформація. Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктивних (упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства намагається так надати інформацію, щоб результати діяльності виглядали найпривабливіше для інвестора або кредитора. З цією метою може бути завищений фінансовий результат або вартість активів тощо. Знову ж таки, ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.Метою П(С)БО 1 є також забезпечення зіставності фінансової інформації, як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними підприємствами. Застосування вимог П(С)БО до структури фінансової звітності, визнання, оцінки та розкриття допоможе досягти цю мету.
За П(С)БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді, якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.
Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів.
Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників - фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. Тому в фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбачене відображення лише зобов'язань власників за внесками до капіталу та розподілу власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип отримав назву принципу автономності підприємства.
Отже, якщо власник підприємства вносить власні грошові кошти у банк з метою збільшення статутного капіталу даного підприємства, то ця операція буде відображена у фінансовій звітності. Якщо ж метою власника буде отримання відсотків за депозитним вкладом, який здійснений його власними коштами, та їх використання на свої потреби, то така господарська операція не вплине на показники фінансової звітності.
Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому (принаймні протягом наступного звітного періоду).
За протилежних обставин якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п.18 П(С)БО 6). Тоді поділ його активів і зобов'язань на необоротні та оборотні (довгострокові і короткострокові) втрачає доречність: адже підприємство повинне у процесі ліквідації покрити усі свої зобов'язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками), тому всі активи стають оборотними, а зобов'язання - короткотерміновими. Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично втрачає сенс застосування майже всіх принципів формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.
Приклад
Припустимо, що підприємство має у активі балансу лише основні засоби, які відображаються за залишковою вартістю (10 000 грн.), визначеною як різниця між історичною собівартістю (100 000 грн.) та зносом (90 000 грн.), і запаси, відображені за історичною собівартістю (2 000 грн.). Отже, підсумок балансу становить 12 тис. грн. У випадку припинення діяльності (ліквідації) підприємства не може бути використана історична собівартість як переважна оцінка статей балансу, їх слід переоцінити за ринковою вартістю, адже підприємству необхідно реалізувати свої активи та розрахуватися із боргами. Ринкова ціна основних засобів виявилась 20 000 грн., а запасів - 3 000 грн. Отже, підсумок балансу становитиме 23 000 грн.
Таким чином, надавати інформацію за історичною собівартістю у випадку припинення діяльності - це вводити в оману користувачів фінансової звітності, в першу чергу кредиторів цього підприємства, які повинні знати, на що вони можуть розраховувати.
В Україні, як відомо, правила підготовки звітності однакові для усіх підприємств. Такий підхід був доцільним за умов державної власності. В умовах ринкової економіки його застосування економічно необгрунтоване.
Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.
За П(С)БО 1 звітний період для складання річної фінансової звітності складає календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може відрізнятись від 12 місяців (рис. 2.3).
Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) наростаючим підсумком з початку року.
Під час визначення оцінки активів у балансі пріоритет надається їх історичній собівартості, яка складається з витрат на їх виробництво або придбання. Наприклад, до собівартості придбаного обладнання будуть включені ціна постачальника, витрати на його доставку та монтаж.
Слід зауважити також на відмінностях у складі фактичної собівартості, яка зараз застосовується до оцінки статей балансу в Україні, та історичної собівартості як основної оцінки статей балансу за П(С)БО 1.
Розглянемо їх на прикладі собівартості готової продукції (рис. 2.4.)Рис. 2.3. Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1.
Фактична
Прямі витрати
Загальновиробничі витрати
Загальногосподарські витрати
Історична собівартість
Прямі витрати
Виробничі накладні витрати
Рис. 2.4. Узагальнене порівняння складу фактичної та історичної собівартості готової продукції
Таким чином, тепер будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене виробництв, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи тощо), будуть оцінюватися за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.
До собівартості придбаних активів включатимуться:
- ціна придбання;
- податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству);
- витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;
- витрати доведення активів до стану, придатного для використання (реалізації) та
- нші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цих активів. Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються при визначенні витрат на придбання.
Приклад
Підприємство придбало основні засоби за ціною 20 000 грн. (без ПДВ) та сплатило за них у період дії знижки, наданої постачальником у сумі 100 грн.. Витрати на доставку основних засобів до місця їх експлуатації за умовами договору не відшкодовуються постачальником і становлять 1 000 грн. В обліку придбані основні засоби будуть відображені за сумою 20000-100+1 000 =20900 (грн.)
Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття користувачами економічних рішень.
П(С)БО 1 зазначає, що принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.
Приклади
1. Якщо ми відвантажили покупцеві продукцію і відобразили дохід у сумі 5 тис. грн. внаслідок цієї операції, то одночасно необхідно визнати витрати, які були пов'язані з отриманням цього доходу, тобто собівартість відвантаженої продукції, наприклад, 3 тис. грн. Якщо ж підприємство отримало від замовника аванс у сумі 6 тис. грн. (за продукцію ціною 20 грн. за од., собівартість якої 18 грн. за од.), а відвантажило у звітному періоділише 250 од., то воно повинне відобразити у звіті про фінансові результати дохід 5 тис. грн. (20 грн./од. х 250 од.) і собівартість 4.5 тис. грн. (18 грн./од. х 250 од.). Залишок отриманого авансу (1 тис. грн.) буде відображений у балансі у складі зобов'язань, а залишок невідвантаженої продукції - 900 гри. (18 грн./од. х 50 од.) - у складі запасів.
2. Підприємство виробляє продукцію та реалізує Ті через посередників (дистриб'ютерів, дилерів або інших).
Дохід від такої реалізації звичайно визнається після передачі ризиків та винагород від володіння. Але у цьому випадку реалізація визнається підприємством, коли посередник продає цю продукцію третій стороні, тобто дата реалізації продукції не буде співпадати з датою її відвантаження посередникові.
Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями.
У складі річного бухгалтерського звіту українських підприємств передбачена форма №3 "Звіт про фінансово-майновий стан" та пояснювальна записка. Проте інформація, яка в них наводиться, лише в незначній мірі покриває потреби користувачів для здійснення ретроспективного та перспективного аналізу діяльності підприємства з метою прийняття економічних рішень.
Що ж стосується непередбачених подій та подій після дати балансу, то вони взагалі не впливали на показники звітів і не розкривались у пояснювальній записці. Тепер, за П(С)БО 6, такі події поділяються на дві групи та коригують певні статті звітності або розкриваються у примітках (рис. 2.5.)Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів.
Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, адже користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів.
Українські підприємства мали дуже обмежені можливості щодо формування облікової політики, які визначались п.1 Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджених наказом Мінфіну України від 07.05.93 № 25, з наступними змінами і доповненнями. У пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту вимагалось попередити про намір зміни облікової політики в наступному звітному році.
За П(С)БО 1 підприємство буде висвітлювати свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку щодо окремих статей звітності. Тепер підприємство буде мати право вибору, прийматиме ці рішення самостійно.
Що ж стосується змін облікової політики, то в П(С)БО 6 визначено:
- коли можливі такі зміни;
- що не вважається зміною облікової політики;
- як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;
- які примітки слід надавати у випадку змін облікової політики.
Цілий ряд господарських операцій, таких як погашення сумнівної дебіторської заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, супроводжуються певною невизначеністю та потребують професійного судження. Тому при складанні фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені. Наприклад, запаси підприємства на момент їх отримання відображаються в обліку за історичною собівартістю, тобто застосовується принцип історичної собівартості. Проте під час складання балансу вони переоцінюються за нижчою з оцінок - історичною собівартістю або чистою вартістю реалізації. Тут перевага надається іншому принципу - принципу обачності.
Приклад.
Підприємство надає річну гарантію на свою продукцію. За розрахунками на підставі даних минулих років було визначено, що витрати на гарантійне обслуговування становлять 2% від обсягу реалізації цієї продукції. Згідно з принципом обачності, підприємство повинне дохід від реалізації у звітному періоді зменшити на суму можливих витрат на гарантійне обслуговування. Якщо дохід становив 3 млн. грн., то чистий дохід дорівнюватиме 2 млн.940 тис. грн. На суму можливих витрат створюється гарантійний резерв, який буде відображений у складі зобов'язань балансу. Такий підхід дозволяє уникнути завищення доходів та заниження зобов'язань.
Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їх юридичної форми. Наприклад, підприємство може передати актив іншій стороні таким чином, що подальше використання майбутніх економічних вигід, втілених у цьому активі, залишиться за даним підприємством. За таких обставин відображення цієї операції як продажу не відповідатиме її суті. Тому керівництво підприємства повинне надавати перевагу економічному змісту господарських операцій над їх юридичною формою.
Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.
Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.
БАЛАНС.
Вправа 8.2. Скільки складає сума податку на додану вартість, яку необхід сплатити до бюджету, та який бухгалтерський запис і у якій сумі слід зроби нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, якщо за звітний період відбул-наступні події:
№ ппЗміст операційСума, грн
1.Відвантажена продукція “А” покупцям без попередньої оплати (з ПДВ)1500000
2.Нарахована амортизація100000
3.Перерахований аванс постачальників сировини600000
4.Отримані від постачальників матеріали без попередньої оплати (з ПДВ) 300000Вправа 8.3. У 2000 році підприємство придбало автомобіль за 100 000 гри термін корисної експлуатації якого 4 роки. З метою складання фінансової звітності підприємство амортизує автомобіль за прямолінійним методом, а у податковому обліку застосовує прискорений метод подвійної норми амортизації. Проте, податкова ставка податку на прибуток становить 30%. Оподатковуваний прибуток за 2000 - 2002 роки без урахування суми податкової амортизації збігаєе з обліковим прибутком без урахування сум облікової амортизації і складає 85 000 грн. щорічно.
Необхідно розрахувати:
* суми поточних податкових витрат;
* оподатковувані тимчасові різниці;
* відстрочені податкові зобов'язання;
* загальну суму податкових витрат та чистий прибуток підприємства за перші три роки експлуатації автомобіля.
Вправа 8.4. За даними бухгалтерського обліку підприємства прибуток ; 2000 рік складає 300 000 грн. За даними податкового обліку оподатковувані прибуток дорівнює 305 000 грн.
Різниця в сумі 5 000 грн. виникла в результаті перевищення фактично пои сених витрат підприємства на відрядження над сумою витрат на відрядженім, яка визнається згідно з податковим законодавством.
Необхідно визначити:
* суму податкових витрат підприємства за 2000 рік, якщо ставка податку на прибуток складає 30%;
* яким бухгалтерським записом відображається операція з нарахування податку на прибуток за 2000 рік;
* як буде відображена сума податкових витрат підприємства у Звіті про фінансові результати за 2000 рік.
Організація підготовки та подання фінансових звітів.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Під час підготовки до складання та подання фінансової звітності підприємство повинне дотримуватися вимог П(С)БО, а також Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419. Він визначає суб'єктів подання звітності, звітний період, який вона охоплює, і відповідно до цього склад та терміни її подання. Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво підприємства.
За звітним періодом фінансові звіти поділяються на річні та квартальні (рис. 2.5.).
Звітним періодом для складання річної фінансової звітності є календарний рік. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.
Рис. 2.5. Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1.
Квартальна звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду
Склад річної звітності різний для окремої юридичної особи (крім малого підприємства), малого підприємства та материнського підприємства. Фінам, звіти малого підприємства та консолідовані фінансові звіти відрізняються і лише складом форм, але і змістом.
Таблиця 1.3. Основні вимоги до подання фінансової звітності.
Звітній періодСуб'єкт поданняСкладТермін поданняКористувачі
12345
рікОкрема юридична особа (крім ма-лого під-приємства)• БалансНе піз-ніше 20 лютого наступ-ного за звітнім рокомОргани управління, трудові колективи, власники (засновники), органи дер-жавної статистики, інші
•Звіт про фінансові результати
• Звіт про рух грошових коштів
• Звіт про власний капітал
• Примітки
Мале під-приємство• БалансНе піз-ніше 20 лютого наступ-ного за звітнім роком Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи дер-жавної статистики, інші
•Звіт про фінансові результати
Материн-ське під-приємство• Консолідована вартістьВизна-чається власника-ми не піз- ніше ніж 15 квітня наступного за звітнім рокомВласники (засновники)
• Баланс
•Звіт про фінансові результати
• Звіт про рух грошових коштів
• Звіт про власний капітал
• Примітки
Квартал Окрема юридична особа • БалансНе пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітнім кварталомОргани управління, трудові колективи, власники (засновники), органи дер-жавної статистики, інші
•Звіт про фінансові результати
Мале під-приємство• БалансНе пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітнім кварталомОргани управління, трудові колективи, власники (засновники), органи дер-жавної статистики, інші
•Звіт про фінансові результати
Материн-ське під-приємство• БалансВизна-чається власника-ми не піз- ніше ніж протягом 45 днів після за-кінчення кварталуВласники (засновники)
•Звіт про фінансові результати
Квартальна звітність подається лише у складі двох форм - Балансу та Звіту про фінансові результати.Датою подання фінансової звітності (крім консолідованої) вважається день її фактичної передачі за належністю, а у разі надсилання поштою - дата одержання адресатом, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі коли дата подання звітності припадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.
Процес підготовки до складання та безпосереднього складання фінансових звітів може бути поділений на кілька етапів. Зміст деяких з них залежить ві; особливостей організації облікового процесу на підприємстві, зокрема класами рахунків для обліку витрат, формою обліку тощо (табл1.4.). Проте основними для всіх підприємств є:
• закриття рахунків доходів і витрат;
• визначення чистого фінансового результату звітного періоду;
• інвентаризація залишків на рахунках активів та зобов'язань;
• внесення коригувань за наслідками інвентаризації (у разі виявлення відхилень даних обліку від даних інвентаризації);
• складання Звіту про фінансові результати. Балансу та інших форм фінансової звітності;
• коригування показників звітності і/або підготовка Приміток щодо подій після дати балансу .
Етапи 3, 4, 7 - 10 необхідні лише при підготовці річної фінансової звітності. Перевірка узгодженості показників звітів (у межах одного звіту чи різних звітів) може відбуватися одночасно з їх складанням.
Таблиця 1.4. Основні етапи підготовки фінансової звітності (крім спрощеної та консолідованої)
Основні етапиВикористання рахунків витрат
Класів 8 і 9Класу 9Класу 8
Закриття рахунків доходів і витрат Класу 8
Класу 9
Визначення чистого фінансового результату звітного періодуv-v
2. Визначення залишків на рахунках Балансуvvv
3. Підтвердження залишків на рахунках активів і зобов'язань за допомогою інвентаризаціїvvv
4. Внесення коригувань до даних облікуvvv
5. Складання звіту про фінансові результатиvvv
6. Складання Балансуvvv
7. Складання звіту про власний капіталvvv
8. Складання звіту про рух грошових коштівvvv
9. Складання примітокvvv
10. Коригування показників звітності та формування примітокщодо подій після дати балансуvvv
11. Перевірка узгодженості показників звітностіvvv
При проведенні інвентаризації та регулюванні її результатів слід керуватися Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69, змінами і доповненнями. Основні вимоги цього документа подані у табл 1.5.
На підприємстві за наказом керівника створюється інвентаризаційна комісія яка оформляє результати своєї роботи в інвентаризаційних відомостях, актах інвентаризації та протоколах засідань.
Інвентаризації підлягають усі активи та зобов'язання підприємства, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилася раніше 1 жовтня звітного року. Підприємство повинне також провести інвентаі ризацію майна і матеріальних цінностей, які йому не належать і облічуються на забалансових рахунках.
Основними завданнями інвентаризації є:
• виявлення фактичної наявності основних засобів, нематеріальних активів товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;
• установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;
• виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінн стей та нематеріальних активів, що не використовуються;
• перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грои вих цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;
• перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, не матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів І фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютне та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кр диторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутні^ періодів, резервів наступних витрат і платежів.
Таблиця 1.5.Особливостфі інвентаризації окремих активів.
Вид активів (зобов'язань)Особливі вимоги до проведення інвентаризаціїОсобливі вимоги до оформлення результатів інвентаризації
Інвентаризаційний опис, акт інвентаризаціїПротокол засідання інвентаризаційної комісії
1 234
Основні засобиПеріодичність іцнвентаризації будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів - один раз у три роки, бібліотечних фондів - один раз у п'ять роківТерміни, ініціатори та джерела списання витрат на спорудження неврахованих об'єктівТоварно-матеріальні цінності•Перевантажування, обмір, підрахунок у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні • Здійснення послі-довно за місцями зберігання з оплом-бу ванням примі-щення після закін-чення інвентариза-ції • Оприбуткування та видача цінностей під час інвентариза-ції з поміткою інвентаризаційної комісії• Окремі описи на товарно-матеріальні цінності: - у дорозі - відвантажені, але не оплачені у сторк покупцями; - що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці) • Групові описи МШП, виданих в індивідуальне ко-ристування пра-цівників із зазна-ченням у них від-повідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться облікові картки) з їх розпискового опису
Незавершене виробництво, ка-пітальне будів-ництво і ремонт• Застосування тех-нічних розрахунків для визначення кількості сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші в незавершеному виробництві• найменування заділу, стадія або ступінь їх готов-ності, кількість або обсяг робіт • окреме документування сировини, мате-ріалів, купованих напівфабрикатів, що перебувають біля робочих місць і не підда-вались обробці• стан об'єктів, що законсерво-вані і будівництво яких тимчасово припинене, при-чини і підстави для їх консервації • причини затри-мки оформлення здачі в експ-луатацію об'єктів, що фактично вве-дені в дію пов-ністю або час-тково, але прий-няття і введення в дію яких не оформлене належними документами, а також завершених, але з якихось причин не введених в дію яких не оформ-лене належними документами, а також заверше-них, але з якихось причин не вве-дено в дію
Витрати майбутніх періодів та резерви• визначення за-лишку резервів на оплату відпусток, на гарантійний резерв за розра-хунком • документальне підтвнрдження сум, віднесених до витрат майбутніх періодів
Розрахунки•Термін відповіді на виписки, отримані від кредиторів (надані дебіторам) - 10 днів • Отримання розра-хунково-платіжних документів на невідфактуровані поставки • Неврегульовані розрахунки (крім розрахунків з банка-ми, фінансовими і податковими орга-нами відображається за даними обліку)Надання довідки про дебіторську і кредиторську заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, із зазначенням осіб, винних у цьому, назви і адреси дебіторів або кредиторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості
1.4. Облікова політика підприємства
Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.
Визначення терміну "облікова політика" дається в ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і в п.3 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності": "облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності".
Тобто, під-обліковою політикою слід розуміти сукупність способів ведення бухгалтерського обліку прийняту підприємством - первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарського життя.
Облікова політика підприємства згідно з п.п. 25.1 П(С)БО 1 розкривається у примітках до фінансової звітності, де підприємство висвітлює обрану облікову політику шляхом опису: а) принципів оцінки статей звітності; б) методів обліку за окремими статтями звітності.
Вона розробляється на багато років і може змінюватись лише в тому, випадку, якщо: змінюються статутні вимоги; змінюються вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку; зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:
а) подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;
б) подій або операцій, які раніше не відбувалися.
Облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення. Якщо, наприклад, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише ьа події та операції, що відбуваються післ*дати зміни облікової політики.
У разі зміни облікової політики у примітках до фінансової звітності слід розкривати причини і сутність зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обгрунтування неможливості її достовірного визначення.
У ст. 4 Закону України "Про бухгалгерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.18 П(С)БО 1 наводяться десять основних факторів, якими слід керуватися при визначенні облікової політики:
Þформа власності та організаційно-правова форма (ТзОВ, АТ, СП, ДП тощо);Þ вид діяльності чи галузеве підпорядкування (комерційна діяльність, будівництво, промисловість тощо);
Þ обсяги виробництва, середньоспискова чисельність працівників тощо;
Þ відносини із системою оподаткування (звільнення від різного виду податків, надання пільг по оподаткуванню);
Þ можливість самостійних дій з питань ціноутворення;
Þ стратегія фінансово-гшосподарського розвитку (мета і завдання економічного розвитку підприємства на довгострокову перспективу, напрями інвестицій, які будуть надані, тактичні підходи до вирішення перспективних завдань);
Þ наявність технічного оснащення функцій управління (забезпечення ЕОМ, засобами оргтехніки, програмними засобами);
Þ наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства (за всіма необхідними для підприємства напрямками);
Þ ррівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості та ініціативи керівників підприємства;
Þ система матеріального заохочення ефективності роботи працівників за коло обов'язків, що виконуються.
Іноді нормативні документи взагалі не містять конкретних рекомендацій щодо правил обліку окремих фактів господарського життя.
Якщо система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, виходячи з діючих положень.
Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з 1-го січня нового року всіма структурними підрозділами (включаючи виділені в окремий баланс) не залежно від місця їх розташування.
Розкриття інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності є передумовою зіставленості фінансових звітів одного підприємства за різні періоди, а також фінансових звітів різних підприємств. Тобто, користувачі набувають можливості оцінити, наскільки зіставлюваними є дані окремих статей фінансової звітності того чи іншого звітнього періоду, тгого чи іншого підприємства.
При формуванні облікової політики підприємства слід рієнтуватися на діючі стандарти та інші нормативні акти (табл. 1.6.)
Таблиця 1.6. Основні складові та положення облікової політики
Основні складові облікової політикиПоложення облікової політики
12
1. Основні засоби. До елементів облікової політики відносяться 1) строки корисного використання основних засобів; 2) методи нарахування амортизації; 3) порядок переоцінки; 4) порядок обліку витрат по утриманню основних засобів та їх ремонту
Первісна оцінкаПри застосуванні на баланс об'єкт оцінюється за собівартістю, що складається з виртрат на виробництво або придбання. Витрати, що включаються до собівартості об'єктів, визначені П(С)БО 7
Об'єкт основних засобівОб'єкт основних засобів визначений П(С)БО 7
Методи амортизаціїОбирається метод амортизації об'єктів з методів, визначених П(С)БО 7
Перегляд методу амортизації і терміну корисної експлуатаціїМожуть перегллядатися відповідно до вимог, визначених П(С)БО 7
Переоцінка об'єктів основних засобівЗдійснюється на підставі положень, які визначає П(С)БО 7
Відсотки за кредит, отриманий в банку для виготовлення основних засобів Визначаються на підставі положень, визначених П(С)БО 7
Майбутні витрати на ремонт, модернізацію та іншеВизначаються на підставі положень, визначених П(С)БО 7
2. Нематеріальні активи. До елементів облікової політики відносяться: 1) строки корисного використання нематеріальних активів; 2) способи нарахування амортизації активів
Первісна оцінкаПри ззарахуванні на баланс нематеріальний актив оцінюється за собівартістю придбання або створення. Витрати, що включаються до собівартості нематеріального активу, визначені П(С)БО 8
Групи нематеріальних активівВизначаються групи, за якими ведеться бухгалтерський облік нематеріальних активів, орієнтований на перелік яких наведений в П(С)БО 8
Методи амортизаціїОбирається метод амортизації, виходячпи з умов отримання майбутніх економічних вигод, розрахунку амортизації при застосуванні відповідних методів встановлений П(С)БО 7
Перегляд методу амортизації і терміну корисної експлуатаціїМожуть перглядатися в кінці звітнього періодду (П(С)БО 8)
Переоцінка об'єктів основних засобівПереоцінка може здійснюватися за справедливою вартістю нематеріального балансу тих нематеріпальних активів, щодо яких існує активний ринок. Якщо здійсненав перероцінка окремого об'єкта нематеріального активу, слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо якого не існує активного ринку). Якщо підприємством здійснена переоцінка об'єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці (П (С)БО 8)
3. Довгострокові фінансові інвестиції
Первісна оцінкаДовгострокові фінансові інвестиції зараховуються на баланс за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості, визначені П(С)БО 12Відображення довго-строкових фінансових інвестицій, які дають право власності, у балансіОбирається метод обліку в залежності від ступеня впливу підприємства-інвестора на підприємства, що інвестуються, з методів, перелічених у П(С)БО 12
Відображення вартості довгострокових фінан-сових інвестицій у боргові цінні папери в балансіЗдійснюється відповідно до вимог, які встановлені П(С)БО 12
Методи амортизації знижки (премії) Обирається метод амортизації з методів, перелічених у П(С)БО 12
4. Запаси. До елементів облікової політики відносяться: 1) порядок розподілу заготівельно-складських витрат; 2) порядок оцінки товарів в торгових організація; 3) методи оцінки цінностей при їх вибутті; 4) способи амортизації МШП
Первісна оцінкаПридбані (отримані) або виготовлені запаси обліковуються за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості запасів (крім запасів, виготовлених власними силами), встановлені П(С)БО 9. Витрати, що не включаються до собівартості таких запасів, а відносяться на витрати того періоду, у якому вони були здійснені, наведені у П(С)БО 9. Витрати, що включаються до собівартості запасів, виготовлених власними силами, встановлені П(С)БО 16. Перелік витрат, що не включаються до собівартості таких запасів, а відносяться на витрати того періоду, в якому вони були здійснені, наведені у П(С)БО 16
Переоцінка запасів на дату балансуУ балансі запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (П(С)БО 9)
Метод оцінки вибуття запасівОбирається метод, згідно з яким оцінюється вибуття запасів при відпуску їх у виробництво, на продаж, за П(С)БО 9
5. Поточна дебіторська заборгованість. До елементів облікової політики відноситься порядок її оцінки для відображення в бухгалтерській звітності за вартістю, що передбачена до отримання шляхом утворення резерву сумнівних боргів, або за вартістю, що відображена в рахунках - без утворення даного резерву.
Первісна оцінкаВстановлюється метод оцінки за первісною вартістю (П(С)БО 10)
Відображення в балансі дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послугиЗдійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка дорівнює сумі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів (П(С)БО 10)
Резерв сумнівних боргівОбирається метод створення резерву: 1) виходячи із платоспроможності окремих дебіторів; 2) на підставі класифікації дебіторської заборгованості (П(С)БО 10)
6. Поточні фінансові інвестиції
Первісна оцінкаПервісна оцінка фінансових інвестицій здійснюється за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості, визначені П(С)БО 12
Відображення поточних фінансових інвестицій в балансіЗдійснюється відповідно до вимог, встановлених П(С)БО 12
7. Забезпечення. До елементів облікової політики відноситься склад резервів наступних платежів і порядок їх утворення та використання
ЗабезпеченняВизначаються створювані резерви майбутніх витрат і платежів, наприклад, на гарантійне обслуговування, на оплату майбутніх відпусток працівників тощо (П(С)БО 2)
8. Доходи і витрати звітного періоду. Використовуються наступні елементи облікової політики: 1) об'єкт обліку витрат при виробництві продукції; 2)склад витрат, що формують собівартість' виробництва продукції, які обліковуються по об'єкту обліку витрат, 3) оцінка витрат, що враховуються по об'єкту обліку; 4) метод обліку витрат на виробництво', 5) витрати класифікуються по виробництву продукції на постійні та змінні; 6) витрати групуються за елементами витрат та статтями калькуляції; 7) встановлюється система оплати праці працівників, зайнятих виробництвом продукції; 8) визначається порядок обліку та розподілу загальновиробничих витрат; 9) визначається метод оцінки виконаних робіт при розрахунках з замовником за повністю готовий об'єкт або поетапно - виконані роботи; 10) визначаються норми відшкодування витрат працівникам, розмір яких лімітується при визначені оподатковуваної бази; 11) встановлюються методи розподілу витрат виробництва продукції на її реалізовану (здану) частшгу і частину, що знаходиться в незавершеному виробництві; 12) встановлюється метод оцінки незавершеного виробництва при розрахунках з покупцем (замовником) за повністю готовий об'єкт обліку; 13) визначається склад витрат майбутніх періодів та порядок їх списання на витрати виробництва; 14) метод оцінки зобов 'язань - в гривнях або в умовних грошових одиницях; 15) метод визначення виручки та фінансового результату від виконаних робіт; 16) метод визначення виручки від реалізації продукції для цілей оподаткуванняДохідДохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Умови визнання доходів від реалізації активів, внаслідок цільового фінансування, що виникають у результаті використання активів підприємства (у вигляді відсотків, роялті, дивідендів), визначаються П(С)БО 15. Для підприємств, що надають послуги, дохід визначається шляхом: О визначення виконаної роботи; Þвизначення питомої ваги обсягу послуг, наданих підприємством на певну дату, у загальному планованому обсязі; Þвизначення питомої ваги витрат, понесених на певну дату у загальній очікуваній сумі таких витрат; О рівномірного нарахування; Þвідображення в розмірі витрат, що підлягають відшкодуванню
Оцінка доходу Визначається відповідно до П(С)БО 15
ВитратиВитрати визначаються в обліку як результат зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу - за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за умАви, що вони можуть бути достовірно оцінені. Політика щодо визначення собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, фінансових витрат тощо формується відповідно до П(С)БО 16
Зміст облікової політики оформлюється спеціальним наказом про облікову політику, який розробляє головний бухгалтер підприємства і несе відповідальність за його формування. Керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст; саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним.
ВАТ “Чернівецький хлібокомбінат”
НАКАЗ № 6
“05”січня 2001р. М. Чернівці
1.Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності здійснюється згідно із Законом України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , а також чинними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку спеціалістами бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером підприємства.
2. Запровадити таку номенклатуру справ в цілому по підприємству:
2.1. Постанови уряду, накази Мінфіну, інструкції та'інгаи методичні вказівки по веденню бухгалтерського обліку.
2.2. Річний бухгалтерський звіт з додатками.
2.3. Звіти про сплату податків та листування з податковими органами.
2.4. Книги реєстрації;
- прибуткових касових ордерів
- видаткових касових ордерів
- платіжних доручень
2.5. Касова книга.
2.6.Головна книга.
2.7.Особові рахунки працівників підприємства з оплати праці та інші примірники довідок про доходи працівників.
2.8.Листи тимчасової непрацездатності, звіти по соціальних платежах та медичному страхуванню.
2.9.Договори :
- на оренду
- на комунальні послуги
2.10. Договори с постачальниками та замовниками. 2.1. Трудові договори з працівниками підприємства.
2.12.Картки по матеріальних рахунках (або їх реєстри).
2.13.Журнали- ордери.
2.14.Реєстри акціонерів
2.15.Матеріал й інаентарізацій
2.16.Акти документальних перевірок. 2.17.Виписки з наказів та розпоряджень
3. Фінансову та статистичну звітність за видами та користувачами подавати в таки терміни :
- Баланс підприємства та звіт про фінансова результати:
а) квартальний - до 25 числа наступного за звітним періодом місяца ;
б) річний - до 20 лютого наступного за звітним року;
4.3.Бухгалтерськії документи зберігати в архіві підприємства в окремих справах або в підшитому вигляді.
5.Встановити строки зберігання бухгалтерських документів :
5.1.Первинні документи бухгалтерського обліку зберігати протятм трьох років.
5.2. Бухгалтерськи регістри,договори,бухгалтерськи звіти та інша ділова документація,яка необхідна для відновлення господарських операцій під час проведення ревізій (листування з дебіторами), а також бізнес-плани, які подаються для одержання кредитів тощо, зберігати протягом десяти років.
5.3. Ділову документацію,яка стосується довгострокових забов»язань або прав,зберігати протягом семи років після закінчення термінів їх дій.
5.4. Внутрішні правила ведення бухгалтерського обліку підприємства зберігати протягом десяти років після їх зміни або заміни.
5.5. Первинні документи , бухгалтерські регістри та інші звіти за господарський рік при ліквідації підприємства передавати до районного архіву.
По закінченню термінів зберігання бухгалтерські документи (за виключенням документів довготермінового зберігання, які передаються до архіву) знищувати згідно їх складеним відповідним актом шляхом спалювання або здавання в макулатуру.
6. При документуванні та записах господарських операцій керуватись таким:
Підставою для проведення будь-якого бухгалтерського запису є первинний або складений на основі первинних документів зведений документ,який підтверджує здійснення господарської операції.Первинним документом бухгалтерського оформлення вважати бухгалтерську довідку,що підтверджує здійснення господарської операції,в якій повинні бути зазаначені такі реквізіти:
- назва та номер документа, дата складання;
- зміст операції та підстава для її здійснення;
- цифрові показники операції ( кількість,ціна,сума);
- прізвища (назва ) та адреси учасників операцій;
- підпис (підписи).
в) для оцінки якості управління та прийняття рішень для потреб аналізу на останній день кожного місяца.
-Звіт про рух грошових коштів :
річний - до 20 лютого наступного за звітним року.
- Звіт про власний капітал :
річний - до 20 лютого наступного за звітним року.
- Примітки до фінансових звітів:
Складаються до кожного звіту з метою його деталізації.
Відповідальність за зміст фінансової звітності покладено на головного бухгалтера та його заступників.
Відповідальність за зміст фінансових звітів несуть особи,що його підписали - керивник , бухгалтер, та безпосередні віконавці, які візують складені ними документи,шдтверджуючи цим їх достоверність,
- Статистична звітність :
А ) фінансові показники підприємства - до 25 числа місяца, наступного за 1,2 та 3 кварталами.
Б ) фінансові показники підприємства за 4 квартал - до 15 лютого, наступного за звітним року.
В ) інша статистична звітність - згідно з термінами, передбаченими органами державної статистики.
4. Встановити такий порядок обробки документів :
4.1 .Первинні документи підшивати разом із. зведеними (звітами,накопичувальними або групувальними відомостями ) документами,з груповими за регістрами.
4.2.Журнали-ордери за звітний період (місяць ) підшивати в окрему справу у відповідності до зростання кодів бухгалтерських рахунків.
Інструкцію щодо його застосування , затверджену міністерством фінансів України ЗО листопада 1999 року № 291 . Із загального переліку рахунків першого та другого порядків з метою максимального та адекватного відображення майнового та фінансового стану підприємства в обліковому процесі використовуються рахункі (перечень рахунків додається),
12. Дотримуватись таких методичних принцшів бухгалтерського обліку:
12.1 .Д о кінця поточного року аммортжзацію основних засобів проводити за нормами ї методами передбаченими податковим законодавством.
12.2. По необоротних активах вартістю до 500 грн, знос нараховувати в р розмірі 100 % при передачі таких активів в експлуатацію
12.3. Вартість поточних та капітальних ремонтів відносити на витрати, Ва Вартість реконструкції, добудови основних засобів відноситься до капітальних вкладень І на збільшення вартості основних засобів,
а) записи відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за перв первісною вартістю,
12.5. Відпуск запасів у виробництво , продаж, при іншому вибутті здійснюється за такою оцінкою ;
а) запаси дкі відпускаються, та послуги, що виконуються по замовленням, а також записи, які не замінюють одне одного, оцінювати за ідентифікованою собівартістю ;
б) сировина та матеріали, призначені для виробничих потреб - за середньозваженою собівартістю;
в) незавершене виробництво - по собівартості;
г) товари - за цінами продажу.
12.6. Вартість малоцінних та швидкозношувальмих предметів , що передані в експлуатацію, виключаються зі складу активів ( списується з подальшою організацією оперативно- кількісного обліку таких предметів за місцем експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.
12.7. Виручку від реалізації продукції ( робіт, послуг ) визначати в міру
оплати покупцем розрахункових документів.
12.8. Метод визначення доходу - по відвантаженню продукції, наданні послуг та виконанні робіт.
12.9. Чистий прибуток розподіляти та використовувати згідно установчими документами підприємства.
12,10, Облік валових доходів і валових витрат в системі бухгалтерських рахунків не відображається, а ведеться шляхом накопичування їх у відомостях.
Контроль за виконанням наказу покласти на головного бухгалтера Седель Валентину Володимирівну.
ІІ. Методика складання фінансової звітності.
Особливості інвентаризації грошових коштів у касі підприємства викладень в Порядку ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженому постановою Правління НБУ від 02.02.95 р. № 21, у редакції постанови Правління НБУ від 13.10.97 р. № 334.
Відображення в обліку наслідків інвентаризації може бути систематизов
таким чином:
• активи, за якими невідомі джерела їх надходження, оприбутковуються у тому ж порядку, що і їх безкоштовне отримання (табл. 1.6.)
• розбіжності за даними обліку розрахунків відображаються за тими ж рахунками, що і їх первісне визнання (у разі необхідності збільшити суму дебіторської чи кредиторської заборгованості) або зворотним записом (у разі необхідності зменшити суму дебіторської чи кредиторської заборгованості)• списання з балансу безнадійної дебіторської заборгованості або кредиторе заборгованості, яка не підлягає відшкодуванню, здійснюється у кореспонде рахунками резерву сумнівних боргів, відповідних витрат та доходів (табл. 9.4.)
• нестача основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, запасів, грошових коштів списується на відповідні рахунки витрат. У разі наявності винної особи відображається виникнен заборгованості з відшкодування завданих збитків (табл. 9.4).
Таблиця 1.6. Основні проведення за наслідками річної інвентаризації активів.
Результати інвентаризаціїДебетКредит
1234
Оприбут-куванняНеоборотних активів10 “Основні засоби" 11 "Інші необоротні матеріальні активи" 12 "Нематеріальні активи" 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" 15 "Капітальні інвестиції"424 "Безоплатно одер-жані необоротні акти-ви"
Оборотних активів20 "Виробничі запаси" 21 "Тварини на виро-щуванні та відгодівлі", 22 "Малоцінні та шви-дкозношувані предмети", 23 "Виробництво", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподар-ського виробництва", 28 "Товари"719 "Інші доходи від операційної діяльності"
Списання з балансуосновних засобів інших необоротних матеріаль-них активів, не-матеріальних ак-тивівВизначення залишкової вартості
13 "Знос необоротних активів" 10 "Основні засоби" 11 "Інші необоротні матеріг ні активи" 12 "Нематеріальні активи"
Списання залишкової вартості
976 "Списання необоротних 10 "Основні засоби" активів" 11 "Інші необоротні мані активи" 12 "Нематеріальні активи"
Списання з балансуінших необоротних активів977 "Інші витрати звичайної діяльності"14 "Довгострокові фінансові інвестиції" 15 "Капітальні інвестиції" 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість" 18 "Інші необоротні активи"
дебіторської заборгованості по розрахунках з покупцями і замовниками38 "Резерв сумнівних боргів" (944 "Сумнівні та безнадійні борги" - якщо резерву недостатньо)36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"
іншої дебіторської заборгованості944 "Сумнівні та безнадійні борги"37 "Розрахунки з різними дебіторами"
короткострокових фінансових інвестицій977 "Інші витрати звичайної діяльності"35 "Поточні фінансові інвестиції"
запасів947 "Нестачі і втрати від псування цінностей"20 "Виробничі запаси", 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 23 "Виробництво", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 28 "Товари"
неопераційних зобов'язань60 "Короткострокові позики" 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" 62 "Короткострокові векселі видані" 67 "Розрахунки з учасниками" 68 "Розрахунки за іншими операціями" 69 "Доходи майбутніх періодів" 74 "Інші доходи"
операційних зобов'язань62 "Короткострокові векселі видані" 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" 64 "Розрахунки за податками й платежами" 65 "Розрахунки за страхуванням" 66 "Розрахунки з оплати праці" 68 "Розрахунки за іншими операціями" 69 "Доходи майбутніх періодів"71 "Інший операційний дохід"
Заборго-ваність з відшкоду-вання збитківОсновних засобів, інших необо-ротних активів375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" 746 "Інші доходи від звичайної діяльності"746 "Інші доходи від звиної діяльності" 641 "Розрахунки за податками" (сума ПДВ)
Запасів, грошових коштів375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" 716 "Відшкодування раніше списаних активів"716 "Відшкодування ранщ списаних активів" 641 "Розрахунки за податками" (сума ПДВ)
Інші етапи складання фінансової звітності (Балансу, Звіту про фінансовії зультати. Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал та міток) будуть розглянуті в наступному розділі.
2.1. Методика складання Балансу.
Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдив неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну , Баланс дає можливість визначити склад та структуру майна підприєї» ліквідність та оборотність оборотних засобів, наявність власного та запо ного капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості та інших показників. Отримання такої інформації є необхідною умовою для І няття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефектив майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків.
Бухгалтерський Баланс складається на основі бухгалтерських записів підтверджені відповідними первинними документами. Перед складанням баланлансу необхідно звірити дані на аналітичних рахунках з даними на відповідних синтетичних рахунках - звіряються початкові та кінцеві сальдо та обороті звітний період.З метою зіставності фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на початок та на кінець звітного періоду. Дані на початок переносяться в Баланс з попереднього річного звіту, а дані за кінець звітного періоду - переносять в Баланси з Головної книги, у якій згруповані дані по ного періоду.
Статті Балансу повинні бути узгодженими та дорівнювати залишкам на аналітичних та синтетичних рахунках у Головній книзі на кінець звітного періоду.
Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Звітним періодом для складання Балансу, як і всієї фінансової звітності, лендарний рік. Проміжна звітність (місячна, квартальна) складається нар ючим підсумком з початку звітного року.
Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 "Баланс".
Необхідно пам'ятати, що згортання аатей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними П(С)БО.
Сальдо рахунків, які відображаються у відповідних статтях Балансу, мав дені в табл. 2.2.
Таблиця 2.2. Взаємозв'язок балансу та розрахунків.
АктивКод рядкаВизначення статтей згідно П(С)БО 2 “Баланс”Рахунки (субрахунки) сальдо яких відображені у відповідних статтях
1234
Нематеріальні активи: залишкова вартість первісна вартість знос010У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами)
Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу
011Первісна вартість нематеріальних активівДт12
012Нарахована у встановленому порядку сума зносу нематеріальних активівКт 133
Незавершене будівництво020У статті "Незавершене будівництво" показується вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництваДтІ5
Основні засоби: залишкова вартість первісна вартість знос030У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів
До підсумку Балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу
031Первісна (переоцінена) вартістьДт 10, Дт 11
032Сума зносу основних засобівКтІ32
Довгострокові фінансові інвестиції: які облічуються за методом участі в капіталі інших підприємств040У статті "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент
Фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) облічуються методом участі в капіталіДт 141
Інші фінансові інвестиції045Дт 142, 143
Довгострокова дебіторська заборгованість050У статті "Довгострокова дебіторська заборгованість" показується заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансуДт 16
Відстрочені податкові активи060У статті "Відстрочені податкові активи" відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінкиДт 17
Інші необоротні активи070У статті "Інші необоротні активи" наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Необоротні активи"Дт 18, Кт 19
Усього за розділом 1080
II. Оборотні активи
Запаси: виробничі запаси тварини на вирощуванні та відгодівлі незавершене виробництво готова продукція товари100У статті "Виробничі запаси" показується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклуДт 20, Дт 22
110У статті "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" відображається вартість: дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, птиці, звірів, кролів, дорослих тварин, вибракуваних з основного стада для реалізації, та молодняку тваринДт21
120У статті "Незавершене виробництво" показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги)Дт23130У статті "Готова продукція" показуються запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам, продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництваДт 25, Дт 26, Дт27
140У статті "Товари" показується вартість товарів, які придбані підприємствами для наступного продажуДт28
Векселі одержані150У статті "Векселі одержані" показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселямиДт34
Дебітроська заборгованість за товари, роботи послуги: Чиста реалі-заційна вар-тість Первісна вартість160У підсумках балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається вирахувавнням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів
161У статті “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” відображається заборгованість покупців або замовників за нашлдані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем)Дт 36
Резерв сумнівних боргів162Кт 38
Дебіторська заборгованість за розрахун-ками: з бюджетом За виданими авансами З нарахованих доходів Із внутрішніх розрахунків170У статті “Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом” показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за поадтками, зборами та іншими платежами до бюджетуДт 641
180У статті “Дебіторська заборгованість за виданими авансами” показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежівДт 371, Дт 65
190У статті “Деіторська заборгованість з нарахованих доходів” показується сума нарахованих дивідентів
200У статті “Інша поточна дебіторська заборгованість” показується заборгоованість дебіторів, яка не мсоже бути вкулючена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активівДт 372, Дт 374, Дт 375, Дт376, Дт 377, Дт376, Дт 642 Дт 651 - 653, Дт643
Поточні фінансові інвестиції220У статті “Поточні фінансові інвестиції” відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (Крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів) Дт 352
Грошові кошти та їх еквіваленти: В націо-нальній ва-люті В іноземній валюті230У “Статті грошові кошти та їх еквіваленти” відображаються гроші в касі, на поточних та інших рахунках убанках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів
Кошти в національній валютіДт301, Дт311 Дт313, Дт 333 Дт 351
240Кошти в іноземній валютіДт302, Дт312 Дт314, Дт334
Усього за розділом260
ІІІ. Витрати майбутніх періодів270У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітніх періодів, але належать до наступних звітних періодівДт 39
Баланс280
ПасивКод рядкаВизначення статтей згідно П(С)БО 2 “Баланс”Рахунки (сурахунки), сальдо яких відображені у відповідних статтях
1234
І. Власний капітал
Сукупний капітал300У статті “Статуний капітал” наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємстваКт 40
Пайовий капітал310У статті “Пайовий капітал” наводиться сума пайових внесків ченів спілок та інших піприємств, що передбачена установчими документамиКт 41
Додатквий вкладений капітал320У статті “Додатквий вкладений капітал” акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартістьКт 421
Інший додатковий капітал330У статті “Інший додатковий капітал” відображається сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу Кт 422, Кт 423 Кт 424, Кт 425
Резервний капітал340У статті “Резервний капітал” наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємстваКт 43
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)350У статті “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)” відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталуКт 44 (Дт44)
Неоплачений капітал360У статті “Неоплачений капітал” відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталуДт 46Вилучений капітал370У статті “Вилучений капітал” господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума викупленого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирухуванню при визначенні підсумку власного капіталуДт 45
Усього за розділом І380
ІІ. Забезпече-ння наступних витрат і платежівУ складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітньому періоді майбутні витрати на платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо)є, величина яких на дату складання Балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних оцінок)Кт 47
Забезпечення виплат персоналу400Кт 471, Кт 472
Інші забезпечення410Кт 473, Кт 474
Цільове фінансування420Залишки коштів цільового фінансування і цільових надходженьКт 48
Усього за розділом430
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків440У статті “Довгострокові кредити банків” показується сума заборгованості підприємств банками за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язаннямКт 505, Кт 502 Кт 503, Кт504
Інші довгострокові фінансові зобов'язання450У статті “Інші довгострокові фінансові зобов'язання” наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховвуються відсоткиКт 505, Кт 506 Кт 51, Кт 52
Відстрочені податкові зобов'язання460У статті “Відстрочені податкові зобов'язання” показується сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та полдатковою базами оцінки Кт 54
Інші довгострокові зобов'язання470У статті “Інші довгострокові зобов'язання” показується сума довгострокових зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей розділу “довгострокові зобов'язання”Кт 53, Кт55
Усього за розділом ІІІ480
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків500У статті “Короткострокові кредити банків” відображається сума поточних зобов'язань підприємства перед банкамиза отриманими від них позикамиКт (60) (за вик-люченням Кт 605-606)
Поточна заборогованість за довгостроковими зобов'язаннями510У статті “Поточна заборого-ваність за довгостроковими зобов'язаннями” показується сума довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансуКт 61
Векселі видані520У статті “Векселі видані” показується сума заборгованості на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядників та інших кредиторівКт62
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги530У статті “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги” показується сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями)Кт 63
Поточні зобов'язання за розрахунками: З одержаних авансів З бюджетом З позабюджет-них платежів Зі страхування З оплати праці З учасниками Із внутрішніх розрахунків Інші поточні зобов'язання540У статті “Поточні зобов'язання за одержаними авансами” відображається сума авансів, оддержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт, (послуг)Кт 681 (Кт 36)
550У статті “Поточні зобов'язання розрахунків з бюджетом” показується заборгованість за всіма вилами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємстваКт 641
560У статті “Поточні зобов'язання з позабюджетних платежів” показується заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством Кт 642
570У статті “Поточні зобов'язання зі страхування” відображається сума заборгованості за відразхуваннями до Пенсійного фонду , на соціальне страхува-ння, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівниківКт 65
580Кт 66
590У статті “Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками” відображається заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов'язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формування статутного капіталуКт 67
600У статті “Поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків” відображається заборгованість підприємства пов'язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунківКт 682, Кт 683, Кт 63 (у частині заборгованості пов'язаним сторонам)
610У статті “Інші поточні зобов'язання” відображається суми зобов'язань, які не можуть бути включеними до інших статтей, наведених у розділі Поточні зобов'язання Кт 605, Кт 606 Кт 644, Кт 684 Кт 685
Усього по розділу620
V. Доходи майбутніх періодів630До складу доходів майбутніх періодів включаються доходи отримані прготягом поточного або попередніх звітніх періодівКт 69
Баланс640
2.2. Методика складання Звіту фінансові результати.Форма і зміст Звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 (далі - П(С}БО 3) "Звіт про фінансові зультати". Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства. Вимоги П(С)БО 3 стосуються підприемств організацій, установ та інших юридичних осіб (далі - підприємств) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про фінансові результати визначаються П(С)БО 20 розділ 10). Малі підприємства складатимуть такий Звіт за спрощеною фори відповідно до П(С)БО 25
Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів, кожний з яких розкриває певний аспект доходів, витрат і фінансових результатів підприємства (табл. 2.3.)
Таблиця 2.3. Структура звіту про фінансові результати
Звіт про фінансові результатиРозділиПризначенняВиди підприємств
І. Фінансофі результатиВизначення чистого прибутку (збитку) звітного періодуУсі (крім кредитних та бюджетних
ІІ. Елементи пераційних витратКваліфікація операційних витрат звітного періоду за економічними елементамиУсі (крім кредитних та бюджетних
ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акційІнформація про прибуток та дивіденди на одну просту акцію, яка знаходилася в обігуТільки АТ
Розділ І Звіту про фінансові результати надає інформацію про доходи і витрати з точки зору власника підприємства і:
• розглядає прибуток як джерело виплат власникам (нарахування і сплати дивідендів тощо), створення резервного капіталу або збільшення статутного капіталу;
• усі витрати, пов'язані з отриманням доходу звітного періоду, включаючи і податок на прибуток, вважає витратами звітного періоду.
Розділ II цього Звіту надає змогу провести необхідний аналіз структури витрат на виробництво, управління, збут та інших операційних витрат за економічними елементами та використовується для складання Звіту про рух грошових коштів (під час коригування суми нерозподіленого прибутку на негрошові статті, зокрема на суму амортизації).
Розділ III Звіту про фінансові результати стосується лише акціонерних товариств, прості або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, у тому числі таких товариств, які знаходяться у процесі випуску зазначених акцій.
Загальні критерії визнання статей у фінансових звітах - імовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних із цією статтею, та можливість достовірного визначення оцінки статті - установлені П(С)БО 1.
П(С)БО 3 деталізує ці критерії стосовно доходу і витрат.
Доходи і витрати включаються до складу Звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності. Тому доходи і витрати визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться: Крім того, витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.
Порядок складання розділу І Звіту про фінансові результати "Фінансові результати"
Розділ І Звіту про фінансові результати призначений для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Із цією метою у формі Звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за видами діяльності і функціями (табл. 9.8). Кожна стаття базується на даних певного рахунка (субрахунка) доходів (класу7) і витрат (класу 9 або 8).
Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду і заповнення розділу І Звіту про фінансові результати може бути поділений на такі кроки:
1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).
2. Розрахунок валового прибутку (збитку).
3. Визначення фінансового результату - прибутку (збитку) - від операційної діяльності.
4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування
5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.
6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.
Відзначимо, що результати кроків 1, 2 та 4 розраховуються під час складання Звіту форми №2, тоді як показники фінансових результатів за кроками 3 - 6 формуються на субрахунках рахунка 79 "Фінансові результати".
В узагальненому вигляді техніка складання Звіту про фінансові результати подана у табл.2.4. Як видно з табл. 2.4. у разі застосування для обліку витрат лише рахунків класу 8 заповнення таких статей як "Адміністративні витрати", "Витрати на збут", "Інші витрати операційної діяльності" потребує відповідно організованого аналітичного обліку на кожному з рахунків економічних елементів.
Таблиця 2.4. Узагальнення техніки складання розбілу І
Звіту про фінансовіц результати.
СтаттяКод рядкаПідстава для заповнення
У разі використання рахунків витрат класу 8У разі використання рахунків витрат класу 9
1234Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)010Обороти за субрахунками: Кт 701
Кт 702
Кт 703
Податок на додану вартість015Обороти за рахунками (субрахунками) Кт 64-Дт 701,702,703 Кт 64-Дт 701,702,703 Кт 64, 65 Дт 701,702,703 Дт 701,702,703 - Кт 704
Акцизний збір020
025
Інші вирахування з доходу030
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)035Рядок 010 - рріядки015, 020, 025, 030 Або Дт 70 - Кт 44
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)040Обороти Дт 791 - Кт 26 Дт 791 - Кт 28 Дт 791 - Кт 23Субрахунки 901 902 903
Валовий: Прибуток Збиток 050Рядок 035 - рядок 040
055
060Рахунок 71
ОборотиРахунки
Адміністративні витрати070Дт 791 - Кт 80-8492
Витрати ннна збут080Дт 791 - Кт 80-8493
Інші операційні витрати090Дт 791 - Кт 80-8494
Фінансові результати від операційної діяль-ності: Прибуток Збиток 100Субрхунок 791або рідок 050 (055) +(-) рядки 060, 070, 080, 090
105
Дохід від участі у капіталі110Обороти: Дт 72 - Кт 441 Дт 73 - Кт 441 Дт 74 - Кт 441
Інші фінансові доходи120
Інші доходи130
Фінансові витрати140Дт 79 - Кт 85Рахунок 95
Втрати від участі у капіталі150Дт 79 - Кт 85Рахунок 96
Унші витрати160Дт 79 - Кт 85Рахунок 97
Фінансові результати від звичайної діяль-ності до оподаткування: Прибуток Збиток