Металургія та обробка металу
Реферат
Виробництво чавуну і сталі на Донбасі розпочалося в 70-х роках минулого століття в Юзівці (До-нецьк). У 1913 р. в Україні працював 121 невеликий ме-талургійний завод.
Історично сформувалися три регіони чорної металур-гії — Донбас, Придніпров'я і Приазов'я, орієнто-вані на власні вугільні, залізорудні, марганцеві та інші міне-рально-сировинні ресурси (Донбас — на коксівне вугілля, Придніпров'я — на криворізькі залізні і нікопольські марганцеві руди та водні ресурси Дніпра, Приазов'я (Маріуполь) — на вигідне економіко-географічне положення поблизу вугільних шахт Донбасу і Керченського родовища залізних руд, що надходять туди морським шляхом).
Найбільшими центрами чорної металургії в Україні є Маріуполь, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ,
Кривий Ріг, Донецьк, Макіївка, Запоріжжя. Найбільше металу в Україні випускають у Дніпропет-ровській і Донецькій областях.
Отже, на порівняно невеликій території Придніпров'я, Криворіжжя, Донбасу і Приазов'я зосереджені великі про-мислові центри чорної металургії. За рівнем просторової концентрації виробництва металу цим регіонам належить одне з провідних місць у світі.
Підприємства феросплавної промисло-вості виплавляють різноманітні сполуки заліза з крем-нієм, марганцем, молібденом, хромом, що поліпшує влас-тивості сталей. Україна є однією з найбільших у Європі країн з виробництва феросплавів. Виплавляють фероспла-ви на багатьох підприємствах Донбасу та Придніпров'я, серед яких спостерігається певна технологічна і просто-рова спеціалізація. Наприклад, доменний дзеркальний чавун і феромарганець виплавляють у Краматорську, Костянтинівці та Комунарську (Донецька обл.), електро-сплави — у Запоріжжі, Нікополі, Кадіївці (Донецька обл.). Впровадження
Криворізький басейн розташований у західній частині Дніп-ропетровської області в басейні річки Інгулець. Він простягнувся вздовж Інгульця на 100 км від ст. Миколо-Козельськ на півдні до с. Жовте на півночі. Ширина рудоносної смуги змінюється від 2—3 до 7 км. Руди басейну досить різноманітні. Вони залягають на глибині від 100 до 600 м, а на окремих ділянках — і до 2000 м. Багаті руди (переважно мартітові і гематіто-мартітові з вмістом заліза 50—62% і більше) добуваються тільки шахтним способом. Бідні руди (залізисті кварцити) з вмістом заліза 28—39% видобу-вають відкритим способом (кар'єрним), їх запаси оцінюють у 30,6 млрд. т. Розвідані запаси залізних руд Криворізького басей-ну становлять близько 18 млрд. т. Цей басейн за запасами нале-жить до найбільших у світі.
Кременчуцький залізорудний басейн розташований на терито-рії Кременчуцького району Полтавської області, за 15—20 км від Кременчука на лівому березі Дніпра. Рудоносна територія вузь-кою смугою простягнулась з півдня на північ на 45 км. Басейн має вигідне транспортно-географічне положення. На півдні він знаходиться в шести кілометрах від Дніпра, середня частина те-риторії перетинається залізницею Полтава—Кременчук. Розвіда-ні запаси залізних руд становлять 4,5 млрд. т. Геологорозвіду-вальні роботи в басейні ще не завершені. В басейні є руди з вмістом заліза до 69%, але основну їх частину становлять руди з вмістом заліза 35—38%. Експлуатація басейну відкритим спосо-бом почалася з 1955 р.
Білозерський залізорудний район об'єднує декілька родовищ. Він розташований на лівому березі Дніпра, на південь від Запоріжжя.
Район має зручні залізничні і річкові транспортні зв'язки. На березі Каховського водосховища збудовано місто Дніпрорудний, яке є портом для відправки руди по Дніпру.
Кременчуцький залізорудний басейн розташований на терито-рії Кременчуцького району Полтавської області, за 15—20 км від Кременчука на лівому березі Дніпра. Рудоносна територія вузь-кою смугою простягнулась з півдня на північ на 45 км. Басейн має вигідне транспортно-географічне положення. На півдні він знаходиться в шести кілометрах від Дніпра, середня частина те-риторії перетинається залізницею Полтава—Кременчук. Розвіда-ні запаси залізних руд становлять 4,5 млрд. т. Геологорозвіду-вальні роботи в басейні ще не завершені. В басейні є руди з вмістом
Рівно рік тому під тиском світової фінансової кризи .
Для вітчизняної економіки проблеми у галузі, яка створює близько 7% ВВП країни, 10% валового випуску товарів і послуг, 22% промислового виробництва і 40% експорту, стали ключовим чинником розгортання внутрішньої економічної кризи.
Проте в останні місяці вітчизняна чорна металургія вперше продемонструвала сталу висхідну тенденцію, що дало підстави говорити про досягнення дна і початок відновлення галузі.
Подолання кризових явищ в українській економіці неможливе без стабілізації ситуації у цьому секторі. Будучи стратегічною частиною національного виробництва, вона є ключовою базовою галуззю промисловості і загалом економіки країни, яка поряд з іншими визначає стан соціально-економічного розвитку держави.
Закономірно, що глибоке падіння обсягів виробництва у даному сегменті стало одним із найважливіших чинників розгортання кризи. У першому півріччі саме металургія внесла більш ніж 10 процентних пунктів у 30-відсотковее загальне падіння промисловості.
Вітчизняна металургія, будучи залежною від зовнішніх факторів, чітко прямує за глобальним трендом. Світова ж чорна металургія наразі знаходиться у важкому стані, хоча є підстави говорити про досягнення дна спаду на рівні 80% від обсягів виробництва пікового періоду.
Водночас, різні країни постраждали неоднаковою мірою. Показники виробництва сталі в Україні є дещо кращими, ніж в розвинутих країнах, проте гірші, ніж у її головних конкурентів.
Динаміка виробництва сталі у світі, перше півріччя 2009 року
Фундаментальною причиною спаду світової чорної металургії є спровокована фінансовою кризою низхідна фаза чергового циклу розвитку даної галузі. Негативна динаміка тут спостерігається вперше з 1998 року, коли у світі вирувала азійська криза. Тоді спад виявився тимчасовим, після чого почався новий виток активності, що завершився торік.
Як і всі попередні цикли, нинішній мав ряд рушійних факторів.
- Стрімке зростання цін на нафту, що дозволило азійським та африканським видобувним країнам фінансувати реалізацію великих інфраструктурних проектів.
- Агресивна індустріалізація країн Азії, насамперед, Китаю.
Звуження попиту загострило конкуренцію: на ринку залишилися лише ті гравці, які мінімізували собівартість продукції. Тож проти національних виробників зіграли наступні чинники.
1. Висока енергоємність продукції через застарілі технології та зношеність основних фондів. Загалом українські металурги витрачають майже двічі більше енергії, ніж їхні конкуренти. При цьому вітчизняні підприємства щорічно споживають 6-7 мільярдів кубометрів газу, тоді як більшість світових виробників уже давно відмовилися від використання цього енергоносія.
2. Монополізм на сировинних ринках України, передусім у сегментах залізної руди, коксівного вугілля та коксу, що призводить до подорожчання сировини за її низької якості.
При цьому якщо імпорт вугілля є об'єктивним явищем через відсутність достатнього об'єму потрібних марок цього товару в Україні, то проблема з рудою - політична. Профіцит сировини на внутрішньому ринку сягає 20-22 мільйонів тонн - 30% від загальної потреби, однак українські металургійні підприємства вимушені возити її з Бразилії.
3. Неконтрольований ріст цін на послуги державних монополій. Передусім, мова йде про тарифи на електроенергію, залізничні перевезення та ставки портових зборів.
4. Відсутність швидкої, адекватної та ефективної антикризової політики з боку уряду. Кабмін лише у листопаді 2008 року вжив ряд заходів, спрямованих на підтримку сектора. Більшість з них зводилися до зменшення фінансового тиску на підприємства.
Натомість конкуренти вітчизняних металургів - турецькі, китайські та російські компанії - за допомогою адміністративних заходів домоглися оперативного замороження і навіть зниження цін на сировину і тарифи.
Завдяки цьому, стверджують дані "Укрзовнішекспертизи", собівартість продукції у Китаї знизилася з 700 до 510 доларів за тонну, у Туреччині - з 624 до 430 доларів за тонну, у Росії - з 560 до 390 доларів за тонну.
Українські металурги зуміли здешевити тонну продукції з 650 до 550 доларів за тонну. Як наслідок, вітчизняні компанії з вересня 2008 року були часткового витиснуті із світових ринків. Піком падіння стали жовтень та листопад, після чого виробництво почало зростати.
Динаміка виплавки сталі в Україні, мільйони тонн
Перше півріччя 2009 року стало для вітчизняних металургів періодом адаптації до нових умов на зовнішніх ринках. Очевидно, що швидкого відновлення, принаймні у