Грунтово-географічне та агрогрунтове районування України.
Грунтово-географічне районування – це поділ території на грунтово-географічні райони, однорідні за структурою грунтового покриву, поєднанням факторів ґрунтоутворення та можливостями сільськогосподарського використання грунтів.
У поширенні грунтів по території України виявляються закони широтної зональності і висотної поясності. За цими законами, грунти на рівнинній частині змінюються в широному напрямку, а в горах – знизу нагору. Ґрунтовий покрив країни суворо зональний, тому що саме такий розподіл на цій території двох основних природних чинників – клімату і рослинності. Але в Україні через збільшення континентальності з північного заходу на південний схід грунти змінюються й у меридіальному напрямку.
Значні зміни в поширенні грунтів відбулися в результаті господарської діяльності людини.
Детальне знання про ґрунтовий покрив та агровиробничу характеристику грунтів кожного земельного виділу дає агрогрунтове районування території України. Воно дає змогу планувати різні заходи хімізації та меліорації, застосувати способи обробітку грунту та ґрунтозахисні прийоми відповідно до природних умов і особливостей кожного району. Основною одиницею агрогрунтового районування є природно-сільськогосподарський район – частина території ґрунтового округу, що відрізняється більш-менш однорідним ґрунтовим покривом, який зумовлює однотипний характер заходів щодо відновлення і підвищення ефективності родючості грунтів. Природно-сільськогосподарські райони послідовно об’єднують більші одиниці: провінції, зони, грунтово-біокліматичні області і пояси (для рівнинних територій), гірські висотні пояси, вертикальні зони, кліматичні та гірські (для гірських країн) провінції.
Лише одна із зон України – степова – розділена на підзони: північну степову з чорноземами звичайними і південну степову з чорноземами південними. У межах зон і підзон виділені провінції і під провінції. Вони виділяються за сукупністю показників, що визначають своєрідність грунтового покриву. Підставою до виділення провінцій в окремих випадках служать фаціальні особливості грунтів, зумовлені місцевими особливостями клімату. За фаціальними особливостями грунтів або за відомими модифікаціями структури ґрунтового покриву виділяються підпровінції:
П – зона мішаних лісів дерново-підзолистих типових і оглеєних грунтів Українського Полісся: П1 – західна провінція, П2 – центральна правобережна провінція, П3 – лівобережна висока провінція, П4 – лівобережна низинна провінція;
ЛС – Лісостепова зона чорноземів типових і сірих лісових грунтів: ЛС1 – західна провінція, ЛС2 – правобережна центральна висока провінція, ЛС21 – північна під провінція, ЛС22 – південна під провінція, ЛС3 – лівобережна низинна провінція, ЛС3 – лівобережна низинна провінція, ЛС31 – північна під провінція, ЛС32 – південна під провінція, ЛС4 – лівобережна висока провінція, ЛС41 – південно-західна під провінція, ЛС42 – східна під провінція;
С – Степова зона чорноземів звичайних і південних: СА – підзона чорноземів звичайних північного Степу; СА1 – південно-західна провінція, СА2 – Дністровсько-Дніпровська провінція, СА3 – Дніпровсько-Донецька провінція, СА4 – Донецька провінція, СА5 – За донецька провінція, СБ – підзона південно-степова чорноземів південних, СБ1 – Придунайська провінція, СБ2 – Азово-Причорноморська провінція, СБ3 – Кримська провінція, СБ4 – Керченська провінція;
СС – сухо-степова зона темно-каштанових і каштанових грунтів: СС1 – Причорноморська провінція, СС2 – Північно-Кримська провінція;
К – зона буроземних грунтів Українських Карпат: Кзп – провінція лугово-буроземних оглеєних грунтів Закарпатської низовини: КП – КП – зона бурувато-підзолистих поверхнево-оглеєних грунтів передгір’я до 300-500 м.а.в., КПЗ – зона буроземів опідзолених оглеєних Закарпатського передгір’я до 125-400 м.а.в., КПЛ – зона гірсько-лугових буроземів полонин з 1200-1500 м.а.в., КГ – зона гірсько-лісових буроземів до 500-1500 м.а.в, Кр – грунтові зони Гірського Криму: КрС – зона чорноземів передгірського Степу, КрЛС – зона грунтів передгірського Лісостепу, КрГ – зона буроземів гірсько-лісових, КрЯ – зона гірсько-лугових грунтів яйл; КрП – зона коричневих грунтів південного схилу головного гірського хребта.