Реферат
на тему:
Атмосферний тиск
Повітря з певною силою тисне на земну поверхню, ця сила називається атмосферним тиском. Його можна виміряти ртутним барометром, або анероїдом, який був винайдений італійцем Е. Торрічеллі у 1673 р.
Тиск на підстилаючу в атмосфері поверхню складає в середньому 1,033 г на 1 см2 (більше 10 т на м2). Людина не відчуває його тому, що тиск всередині нашого організму такий самий як у атмосфері. Вимірюється тиск в міліметрах ртутного стовпчика, міллібарах (1 мб = 0,75 мм рт. ст.) і в гектопаскалях (1мм = 1 мб). Максимальний атмосферний тиск 815,85 ммрт. ст. (1087 мб) зареєстровано взимку в Туруханську (Росія). Мінімальний - 641,3 мм рт. ст. (854 мб) - в урагані "Ненсі” над Тихим океаном. З підніманням вгору тиск знижується: на висоті 5 км він менший вже в 2 рази, на висоті 15 км - в 8 разів, на 20 км - у 18 разів. У нижньому шарі тропосфери до висоти 1 км він знижується на 1 мм рт. ст. на кожні 10 м, або на 1 мб (гп) на кожні 8 м. Чим вище, тим тиск знижується повільніше. Зміна тиску пояснюється переміщенням повітря. Він підвищується там, де повітря нагромаджується і знижується там, звідки повітря рухається. Головна причина переміщення повітря - його нагрівання і охолодження від підстилаючої поверхні. Нагріваючись від поверхні, повітря розширяється і спрямовується вгору. Досягнувши висоти, на якій його щільність стає більшою від щільності навколишнього повітря, воно розтікається в різні боки. Тому тиск на теплу поверхню знижується. Але одночасно він збільшується на сусідні ділянки, хоча температура там не змінювалася. Над холодною поверхнею повітря охолоджується, ущільнюється, притискаючись до поверхні. Зверху його щільність зменшується, і сюди приходить повітря збоку. Кількість його над холодною поверхнею збільшується, тиск на неї зростає. Одночасно там, звідки повітря надійшло, тиск зменшується без зміни температури. Нагрівання і охолодження повітря від поверхні супроводжується його перерозподілом і зміною тиску. У екваторіальних широтах тиск завжди знижений. Це пояснюється тим, що нагріваючись від поверхні, повітря підіймається і відходить у бік тропічних широт, створюючи там підвищений тиск. Над холодною поверхнею в Арктиці і Антарктиді тиск також підвищений. Його створює повітря, що приходить з помірних широт на місце ущільненого холодного повітря. Відтік повітря в полярні широти - причина зниження тиску в помірних широтах. В результаті формуються пояси зниженого (екваторіальний і помірні) і підвищеного тиску (тропічні і полярні). У залежності від сезону вони дещо зміщуються в бік півкулі, де в той час літо.
Полярні області високого тиску взимку розширюються, а влітку звужуються, але існують впродовж року.
Пояси зниженого тиску цілий рік зберігаються поблизу екватора і в помірних широтах Південної півкулі.
У помірних широтах Північної півкулі взимку тиск над материками сильно підвищується і пояс низького тиску "розривається". Він зберігається тільки над океанами у вигляді замкнутих областей зниженого тиску - Ісландського і Алеутського мінімумів. Над материками, навпаки, утворюються зимові максимуми: Азіатський (Сибірський) і Північноамериканський (Канадський). Влітку в помірних широтах Північної півкулі пояс зниженого тиску відновлюється. Величезна область зниженого тиску з центром в тропічних широтах формується над Азією - Азіатський мінімум. У тропічних широтах материки завжди нагріваються дещо сильніше, ніж над океанами, і тиск над ними нижчий. Тому над океанами існують субтропічні максимуми: Північно-Атлантичний (Азорський), Північно-Тихоокеанській, Південно-Атлантичний, Південно-Тихоокеанській і Індійський.
Розподіл тиску на карті зображають ізобарами. Ізобари - лінії, що сполучають місця з однаковим тиском. Чим ближче ізобари один до одного, тим швидше змінюється тиск на відстані. Величина зміни тиску на одиницю відстані (100 км) називається баричним градієнтом.