РЕФЕРАТ
на тему:
Печера Кришталева в Тернопільській області
Печера “Кришталева» розташована в с. Кривчому Борщівського району Тернопільської області. Довжина – 23 км. Середня ширина ходів – 2,0 м, середня висота — 2,7 м. Відома з 1721 року. Вона практично суха і є легкою для проходження. Тут спостерігається впродовж року стала температура (+10,6 °С).
Особливістю печери є те, що в ній підвищена іонізація повітря і води, абсолютна відсутність патогенних організмів, а недавно виявлено мінеральний болотний мул і воду. Усе це робить «Кришталеву» найперспективнішим об'єктом для лікувальних та рекреаційних цілей. Екскурсійний маршрут печери має електричне освітлення і досить зручний. Для його проходження не потрібно спеціального спорядження та одягу. Але деякі позамаршрутні ділянки печери закриті для туристів з метою запобігання порушенню мікроклімату печери та негативному впливові на ріст і збереження кристалів.
Перед гостями печери – два з половиною кілометри екскурсійної траси, півтори години шляху у світі казки. Перші 480 м Вхідного коридору спочатку насторожують кожного відвідувача. Під ногами кольоровими плямами жевріють тьмяні відблиски світильників. Склепіння та стінки вилискують крупнокристалічними темно-коричневим гіпсом, гладенько відшліфованим древніми водами. Ліворуч і праворуч зачаївся морок, ховаючи напівзасипані отвори бічних відгалужень.
Нарешті хід розширюється, і в коридорі з’являються перші дива – на стінах іскряться-переливаються мінливими барвами кристали. Створюється враження, що все навколо покрите блискучим панциром інею, чудернацькими пальмовими гілками, листям папороті чи тонкою мозаїкою з дрібненької янтарно-коричневої смальти.
Сходинок п’ятнадцять ведуть на дно залу Печера, у якому міг би розміститись двоповерховий будиночок. Тут звідусіль обступають нас щербаті, ламані, розсічені тріщинами брили, а в кожному закутку поміж скель залягла щільна пітьма. Звідси в усіх напрямках розбігаються численні ходи, утворюючи заплутаний лабіринт. І екскурсійний маршрут, мов нитка Аріадни, веде в його глибини. Враження невпинно змінюються, нашаровуються і знову розпадаються немов візерунки калейдоскопа.
У низькому, з суглинистим дном, ході Дикому над головою нависають скелясті гострокуття, що отримали назву “зуби дракона”. Потрапляємо в зал Затишний із сніжно-білими стінами.
У залі Скал без досвіду нелегко відшукати зручну для проходу стежину. На дні – звалище брил, безладне нагромадження кам’яних пірамід, що створюють якийсь тривожний ландшафт.
Паралельно до залу Скал простягнувся коридор Кам’яних Бурульок, де із могутнього склепіння звисають вирізьблені водою різні за величиною і формою гіпсові вирости.
І знову щось незвичайне чекає на нас у залі Зоологічному. Ще на підходах до нього погляд зупиняється на чудернацьких рельєфах, вихоплених з темряви променями прожекторів. На стінах, під склепінням, в розщілинах можна розрізнити зображення дельфіна, сови, лисиці, орла, а далі вже якихось цілком нереальних істот, що заповнили всю просторінь залу.
У зал Завалів увагу привертають цементні пломби-наліпки на розколинах скель, поставлені в 1928 році. Вони витримали два землетруси і залишилися цілими.
Усе далі й далі йдуть кам’яні тунелі, що тягнуться у різні боки з Вузлового коридору, і здається, що немає кінця-краю їх запаморочливим сплетінням. Кожен хід, зал, коридор по-своєму вражає різноманітністю форм, розмірів, химерною неповторною красою.
Ось Вапняний зал. Закам’янілі вапнякові нашарування утворюють настільки несподівані композиції , що уява мимоволі переносить нас у світ дитячих казок.
Зал Комин. Відчуття нереальності охоплює людину на дні цього круглого кам’яного колодязя з прямовисними стінами. Він розтинає всю 10 метрову товщу гіпсів і високо впирається у плоску плиту. Тут колись вирували води, міліметр за міліметром виточуючи в гірській породі циліндричний отвір.
На південний схід від екскурсійного маршруту проліг лабіринт Карстової Експедиції із залами Нехая, Академічним, Втрачених Надій, Обвальним, Дружби, Преси та лабіринтом Кам’яних Квітів.
Найбільшим у Кришталевій печері є зал Брил. Величність простору у ньому полонить з першого кроку. Мабуть щось подібне відчував Гуллівер, потрапивши в країну велетнів. Химерними чудовиськами громадяться на дні залу кам’яні брили. У густому мороці високого склепіння безсило ламаються і меркнуть леза електричних променів.
Північний район Кришталевої печери завершується Палеозоологічним лабіринтом. Тут учасниками експедицій виявилено велику кількість тварин: песця, куниці, борсука, лемінга, північного оленя та ін. знахідки підтвердили припущення вчених, що близько 10 тис. років тому клімат на території сучасного Поділля був значно суворішим, ніж тепер, а також думку карстознавців про те, що протягом останніх десяти тисячоліть печера ніколи водами повністю не заповнювалася.
Із Вузлового потрапляємо до Кришталевого коридору. По-різному називають його: підземний квітник, храм краси, кришталеве чудо. Прямовисні стіни вкриті суцільним килимом гіпсових кристалів – білих, кремових, рожево-бурштинових, напівпрозорих. На ньому – розмай кам’яних троянд, ніжних лілей, тендітних чашечок дзвіночків, а також різні кристалічні композиції, яким важко підібрати відповідну назву. Можна годинами стояти у захопленні, і зір не стомиться милуватися дивовижною красою підземного квітника.
Біля Кам’яного Буйвола – одвічного господаря печери, екскурсія закінчується.
Кам'яний буйвол
Рухаємось до виходу, минаючи закритий для масового відвідування північно-західний район печери, названий першопрохідцями лабіринтом Скелета. У 1962 році експедиція вже закінчувала топографічну зйомку і завершувала проходження невідомих раніше проходів кришталевої печери. І раптом спелеологи натрапили на людський скелет. Хто була ця людина? Як потрапила в ніким не ходжений лабіринт? Нічого не пояснив знайдений біля кістяка позеленілий російський п’ятак, датований 1904 роком, нічого не змогли розповісти і кривченські старожили.
Зараз, у деяких районах печери проводяться роботи з метою пошуку нових, невідомих її ділянок та створено й обладнано підземні базові табори. Також проводяться роботи з дослідження екосистеми печери та впливу її середовища на організм людини...