План лекції:
1. Поняття зайнятості населення.
2. Державна служба зайнятості, її структура і повноваження.
3. Поняття працевлаштування, його правові форми.
4. Поняття безробітного і його правове становище.
1. Поняття зайнятості населення
Проблеми зайнятості та працевлаштування сьогодні в Україні є одними з найбільш актуальних. В Україні зберігається тенденція зростання як офіційного, так і прихованого безробіття.
На відміну від розвинених країн, в Україні інша природа безро-біття. Вона виникла не на фоні перевиробництва, а навпаки, при масовому дефіциті. Найбільша кількість працівників залишається без роботи через скорочення обсягів виробництва в зв'язку з недопостачанням сировини, комплектуючих виробів, порушенням до-говірних зобов'язань, розривом виробничих зв'язків. Збільшенню кількості безробітних сприяло також банкрутство і ліквідація не-рентабельних підприємств, закриття шахт, скорочення бюджетних установ і організацій, а також реформування власності.
Таким чином, протягом останніх років на розвиток ринку праці впливали чинники, які призвели до спаду виробництва, обмеження розвитку соціально-культурних галузей, зростання прихованого безробіття і вивільнення кадрів.
У нинішній ситуації з боку держави вживаються певні заходи впливу на формування ринку праці, ведеться активна політика що-до зайнятості населення.
Для того, щоб полегшити громадянам підшукання роботи, а підприємства забезпечити робочою силою, була створена держав-на служба зайнятості. Її створення було обумовлене тим, що за-безпечення зайнятості і раціональне розміщення трудових ресурсів мають не тільки соціально-економічне, а й політико-юридичне значення.
Діяльність служби зайнятості визначається Законом України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення» з наступними зміна-ми і доповненнями та іншим законодавством, зокрема Постано-вою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578 «Про затвердження положень щодо застосування Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до ст. 1 цього Закону зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, і така, що приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Зайнятість населення, яке проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності.
Державна політика зайнятості також передбачає:
- створення державних та суспільних структур по розв'язанню проблем зайнятості;
- квотування та бронювання місць для не конкурентноздатних категорій громадян, які шукають роботу (неповнолітні, інваліди, жінки з дітьми та ін.);
- стимулювання створення додаткових робочих місць і розвиток підприємництва (встановлення податкових пільг, дотацій, безпроцентних позик тощо);
- встановлення державних гарантій для незайнятого населення (виплати, допомоги тощо).
Громадяни мають право вільно обирати будь-які види діяльності за умови, що вони не заборонені законодавством. Така діяльність не обов'язково повинна бути пов'язаною з виконанням оплачуваної роботи. Наприклад, навчання, благодійна діяльність тощо.
Вільно обирається також професія та місце роботи відповідно до своїх здібностей. Примушування до праці в будь-якій формі не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Основні принципи державної політики зайнятості населення
полягають у забезпеченні рівних можливостей усім громадянам незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії — в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з врахуванням особистих інтересів і суспільних потреб; сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва, координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості, співробітництві професійних спілок, асоціацій та спілок підприємців, власників підприємств або уповноважених ними органів і взаємодії з органами державної влади в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів, спрямованих на за-безпечення зайнятості населення; міжнародному співробітництві у розв'язанні проблеми зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.
В Україні до зайнятого населення належать такі громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:
а) працюючі за наймом на умовах повного або неповного робо-чого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях не-залежно від форм власності, у фізичних осіб, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і закордоном (через трудовий до-говір, контракт);
б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, вклю-чаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяль-ністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, які беруть участь у виробництві;
в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управліннях та громадських об'єднаннях;
г) громадяни, які проходять службу в Збройних силах України, Службі безпеки України, Прикордонних військах України, військах внутрішньої та конвойної охорони і цивільної оборони України, ор-ганах внутрішніх справ, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу;
д) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;
є) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебува-ють в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій;
є) особи, які тимчасово не працюють у зв'язку з відпусткою, при-зупиненням виробництва, пов'язаним із страйком. Законодавством України можуть передбачатись й інші категорії зайнятого населення.
Залежно від тривалості зайнятість може бути постійною і тим-часовою, залежно від обсягу - повною або частковою.
2. Державна служба зайнятості, її структура і повноваження
Служба зайнятості в Україні створена згідно з постановою Ка-бінету Міністрів України від 21 грудня 1990 року № 381 «Про створення державної служби зайнятості України». А постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року № 47 затвер-джено Положення про державну службу зайнятості.
Державна служба зайнятості - це державний орган, створений для реалізації політики зайнятості населення, професійної орієнта-ції, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що ви-значається Кабінетом Міністрів України. Її діяльність здійснюєть-ся під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Державна служба зайнятості складається з Центру зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України, центру зайнято-сті Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севас-топольського міських, районних, міжрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. До складу служби зайнятості входять також центри професійної орієнтації, навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри трудової реабілітації населення.
У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, яка здійснює контроль за виконанням законодавства про зайня-тість підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими робото-давцями.
Місцеві центри зайнятості та інші органи державної служби за-йнятості підпорядковуються Міністерству праці та соціальної полі-тики та відповідним місцевим органам державної виконавчої влади.
Діяльність державної служби зайнятості фінансується за раху-нок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення, пе-редбачених на ці цілі.
Правове регулювання становища державних службовців, які працюють в підрозділах державної служби зайнятості, здійснюєть-ся відповідно до Закону України «Про державну службу».
Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, на-даються державною службою зайнятості безплатно.
Основні повноваження державної служби зайнятості закріплені в Законі України «Про зайнятість населення» та Положенні про державну службу зайнятості.
Так, на державну службу зайнятості покладено обов'язки:
- аналізувати і прогнозувати попит та пропозицію на робочу силу, інформувати населення і державні органи управління про стан ринку праці;
- консультувати громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, про вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, які сприяють зайнятості населення;
- вести облік вільних робочих місць і громадян, які звертають-ся з питань працевлаштування;
- надавати допомогу громадянам у підборі підходящої роботи, а власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам - у підборі необхідних працівників;
- організовувати в разі потреби професійну підготовку і пере-підготовку громадян в системі служби зайнятості або направляти їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепід-готовку працівників, сприяти підприємствам у розвитку та визна-ченні змісту курсів навчання та перенавчання;
- надавати послуги по працевлаштуванню та професійній орієн-тації вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню;
- реєструвати безробітних і надавати їм у межах своєї компе-тенції допомогу, в тому числі і грошову;
- брати участь у підготовці перспективних і поточних національ-ної і регіональних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття.
Державна служба зайнятості має право:
- одержувати від підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності статистичні дані про наявність вакантних ро-бочих місць, про характер і умови праці на них, про всіх вивіль-нюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в орієнтації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;
- розробляти і вносити на розгляд місцевих Рад народних де-путатів пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатних на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян на працевлаштування;
- направляти на працевлаштування на підприємства, в уста-нови, організації всіх форм власності за наявності вільних ро-бочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки;
- направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачу-вані громадські роботи;
- укладати за дорученням підприємств, установ, організацій всіх форм власності договори з громадянами при їх працевлашту-ванні з попереднім (в разі потреби) професійним навчанням, опла-тою вартості проїзду, добових, а також надавати допомогу при переїзді на нове місце проживання та праці за рахунок коштів під-приємств, установ, організацій;
- розпоряджатися у встановленому законодавством порядку коштами фонду сприяння зайнятості;
- оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаш-тування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання стипендії у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення;
- у встановленому законодавством порядку надавати громадя-нам допомогу по безробіттю та припиняти або скасовувати її;
- вносити пропозиції до місцевих органів державної виконав-чої влади про зупинення на строк до шести місяців рішення під-приємств про вивільнення працівників у разі утруднення їх наступ-ного працевлаштування з одночасною частковою або повною ком-пенсацією витрат підприємств, викликаних цією відстрочкою, у порядку, визначеному законодавством України;
- стягувати з підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмки до державного фонду сприяння зайнятості на-селення;
- застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ, ор-ганізацій незалежно від форми власності, в разі неподання або по-рушення строків подання ними даних про вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; в разі пору-шення ними законодавства про зайнятість населення щодо праце-влаштування іноземців, надання послуг, пов'язаних з працевлаш-туванням суб'єктами підприємницької діяльності та ін.;
- компенсувати до 50% витрат підприємствам, установам і організаціям на перепідготовку працівників, які підлягають скоро-ченню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування.
Для фінансування передбачених програмами зайнятості насе-лення заходів утворено Державний фонд сприяння зайнятості на-селення, який є самостійною фінансовою системою і утворюється на державному і місцевому рівнях за рахунок:
- асигнувань державних і місцевих бюджетів;
- обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій всіх форм власності, які займаються виробничо-господарською або ко-мерційною діяльністю, добровільних внесків об'єднань громадян;
- коштів служби зайнятості, одержаних від надання платних послуг і частини прибутку підприємств, установ, організацій, що створюються державною службою зайнятості;
- інших надходжень.
Кошти державного фонду сприяння зайнятості використову-ються для фінансування:
- професійної орієнтації населення, професійного навчання вивільнюваних працівників і безробітних, сприяння їх працевлаш-туванню та виплати допомоги по безробіттю;
- надання безпроцентної позики безробітним для заняття під-приємницькою діяльністю;
- створення і розвитку навчально-матеріальної бази, інформа-ційно-обчислювальних центрів, центрів профорієнтації, підготовки і навчання працівників, службових приміщень і власних підпри-ємств служби зайнятості;
- організації додаткових робочих місць у галузях народного господарства;
- утримання працівників служби та інших витрат, пов'язаних із соціальним захистом права громадян держави на працю.
Розпорядником коштів державного фонду сприяння зайнятості є державна служба зайнятості.
Для надання послуг, пов'язаних з профорієнтацією, підвищен-ням професійного рівня та підготовки до роботи громадян за новою професією, а також для сприяння працевлаштуванню гро-мадян у період тимчасового перебування за кордоном, на під-ставі ліцензій, що видаються у встановленому порядку, можуть створюватися комерційні бюро, агентства та інші організації за наявності в них сертифіката, виданого державною службою за-йнятості.
3. Поняття працевлаштування, його правові форми
У статті 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадян права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспіль-них потреб. Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, орга-нізації, селянського (фермерського) господарства, а також до іншого роботодавця.
У тих випадках, коли у громадян з тих чи інших причин вини-кають труднощі в реалізації своїх здібностей до суспільно корис-ної праці (відсутність професії, спеціальності, кваліфікації, понижена працездатність за станом здоров я, складності в підшуканні роботи відповідного роду чи з відповідними умовами, наявність певних особистих чи сімейних причин, що ускладнюють влашту-вання на роботу тощо) вони можуть звернутися за допомогою до спеціальних органів, на які покладено функції працевлаштування громадян. Таким органом є зазвичай державна служба зайнятості, а також недержавні організації, які діють на основі ліцензування.
Громадяни мають право на безплатне сприяння державної служ-би зайнятості у працевлаштуванні.
До державної служби зайнятості за сприянням у працевлашту-ванні можуть звертатися усі незайняті громадяни, які бажають пра-цювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від на-вчання час.
Під працевлаштуванням розуміється система організаційних, економічних, правових заходів, спрямованих на забезпечення тру-дової зайнятості населення, включаючи надання допомоги грома-дянам в отриманні роботи за їх спеціальністю і кваліфікацією або направленні на виробниче навчання при відсутності у них необ-хідної підготовки.
Поняття працевлаштування вживається в широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні працевлаштування об'єднує всі форми трудової діяльності, що не суперечать чинному законодав-ству, включаючи самостійне забезпечення себе роботою, переве-дення чи переміщення працівників за умови їх вивільнення на ін-шу роботу.
У вузькому розумінні - це діяльність спеціальних державних органів або недержавних організацій на основі ліцензування щодо сприяння громадянам України у підшукуванні необхідної роботи та влаштуванні на неї, включаючи і процес професійної підготовки та перенавчання.
Поняття працевлаштування вужче, ніж поняття зайнятості, а саме, працевлаштування передує зайнятості і є його найважливі-шою гарантією. Але окремі види зайнятості не пов'язуються з тру-довою діяльністю, а отже, із працевлаштуванням. Наприклад, на-вчання, військова служба тощо.
За загальним правилом, працевлаштування передбачає три фор-ми надання допомоги в отриманні особою певної роботи. Перша з них полягає у забезпеченні працездатного населення максимально повною інформацією про наявність в конкретній місцевості чи на конкретних підприємствах, установах, організаціях вільних робо-чих місць та про їх характеристику з точки зору умов праці, її оплати, соціально-побутового та житлового обслуговування працівників і інших умов, що цікавлять кожного, хто влаштовується на роботу.
Друга форма полягає в підшуканні необхідної роботи та фактич-ному забезпеченні деяких категорій громадян роботою чи то на певній посаді, спеціальності і кваліфікації, або у певній місцевості.
Третя - це організація, в разі потреби, професійної підготовки чи перепідготовки з наступним забезпеченням роботою.
При працевлаштуванні принцип добровільності вибору місця і роду роботи зберігається так само, як і при укладенні звичайного трудового договору. Особу, яка працевлаштується, неможливо зо-бов'язати укласти трудовий договір поза її волею. Але процес укладання таких угод має ту особливість, що підприємство, уста-нова, організація за загальним правилом не можуть відмовити працівникові у прийнятті його на роботу, якщо відповідним орга-ном видано направлення на неї.
Незайняті громадяни, які звертаються до державної служби за-йнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації у цій службі. Під час реєстрації кожна особа заповнює картку пер-сонального обліку громадянина, який шукає роботу.
Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від на-вчання час і звернулися до державної служби зайнятості, підляга-ють обліку.
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, визначений Положенням, за-твердженим Кабінетом Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 578.
Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем постійного проживання за умови пред'явлення паспорта і трудової книжки, а у разі потреби - військового квитка, докумен-та про освіту або документів, які їх замінюють. У разі відсутності у громадянина паспорта його може замінити довідка, яка видаєть-ся житлово-експлуатаційною конторою або місцевим органом внут-рішніх справ із зазначенням місця постійного проживання, якщо паспорт перебуває в органах внутрішніх справ на оформленні, пе-реоформленні, а також свідоцтво про народження та довідка з жи-тлово-експлуатаційної контори або органів місцевого самовряду-вання із зазначенням місця проживання для громадян до 16 років.
У разі відсутності трудової книжки громадянин, який вперше шукає роботу, повинен пред'явити паспорт, диплом або інший до-кумент про освіту чи професійну підготовку, а звільнені військо-вослужбовці — військовий квиток.
Крім зазначених документів окремі категорії громадян під час реєстрації повинні пред'явити й інші додаткові документи. Напри-клад, випускники вищих навчальних закладів, підготовка яких здійс-нювалась за державним замовленням, яким відмовлено у прийнятті на роботу за місцем призначення, - направлення на роботу і скріп-лену печаткою замовника довідку про відмову в працевлаштуванні або довідку про самостійне працевлаштування. А громадяни, звіль-нені з підприємств, установ, організацій у зв'язку з відселенням з території радіоактивного забруднення, у разі відсутності запису в трудовій книжці, - довідку про відселення або самостійне пересе-лення, надану місцевою державною адміністрацією чи органом міс-цевого самоврядування.
Для окремих категорій громадян законодавством визначені строки реєстрації їх в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, і їм надають особливі пільги і гарантії згідно з п. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» щодо розміру та умов виплати допомоги по безробіттю. Так, працівники, трудо-вий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або упов-новаженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробни-цтва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України), а також громадяни, які втратили роботу внаслідок нещасного випад-ку на виробництві або професійного захворювання реєструються в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, протя-гом семи календарних днів після звільнення. А працівники, звіль-нені з підприємств, установ, організацій незалежно від форм влас-ності у зв'язку з відселенням або самостійним переселенням з те-риторії радіоактивного забруднення - протягом одного місяця після звільнення. Військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію реєструються протягом семи календарних днів від дня поставлен-ня на військовий облік військкоматом.
Якщо громадяни вищезазначених категорій без поважних при-чин своєчасно не зареєструвалися у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, вони втрачають пільги, передбаче-ні п. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення», а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються на загальних підставах відповідно до статей 28 і 29 зазначеного Закону.
Громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, протягом семи календарних днів з мо-менту реєстрації підбирається підходяща робота. Семиденний строк підбору підходящої роботи розпочинається з дня реєстрації грома-дянина як такого, що шукає роботу.
Неповнолітні, які досягли 15 років і звернулись до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, можуть, як виняток, бути зареєстровані як такі, що шукають роботу, за згодою одного із батьків або осіб, що їх замінюють.
Працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі: жінкам, які мають дітей віком до шести років;
одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів; молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової служби або альтернатив-ної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце; ді-тям-сиротам, які залишились без піклування батьків, а також осо-бам, яким виповнилось 15 років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу;
особам перед пенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жін-кам - 53 років); особам, звільненим після відбуття покарання або звільненим після перебування у лікувально-трудових профілакто-ріях, забезпечується надання додаткових гарантій шляхом створен-ня додаткових робочих місць і спеціалізованих підприємств, органі-зації спеціальних програм навчання тощо.
Для цього місцеві органи державної виконавчої влади бронюють на підприємствах, в установах, організаціях до 5% загальної кілько-сті робочих місць. У разі відмови в прийомі на роботу громадян з числа зазначених категорій, в межах встановленої броні, державна служба зайнятості стягує штраф з підприємств, установ, організацій за кожну таку відмову у п'ятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються у дер-жавний фонд сприяння зайнятості населення і використовуються для фінансування витрат підприємств, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.
Громадяни мають право займатися трудовою діяльністю у пері-од тимчасового перебування за кордоном, якщо воно не супере-чить чинному законодавству України і країни перебування.
Інтереси громадян України, які тимчасово працюють за кордо-ном, захищаються угодами, що укладаються між Україною та ін-шими державами.
Працевлаштування іноземних громадян та осіб без громадянст-ва на території України має суттєві особливості. Нарівні з грома-дянами України відповідно до п. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців» право на працевлаштування мають лише іноземці, які постійно проживають в Україні, тобто ті, що одержали в установленому порядку посвідчення на проживання в Україні. Згід-но з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозво-лу на працевлаштування в Україні» дозвіл на працевлаштування не потрібний іноземцям, які постійно проживають в Україні, та ін-шим іноземцям у випадках, передбачених законами та міжнарод-ними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на визначений строк, одержують право на трудову діяльність в Україні за наявності у них дозволу на працевлаштування, якщо інше не передбачене міжнародними договорами.
Дозвіл на працевлаштування іноземців видається Державним центром зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України, а за його дорученням - центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. З заявою про надання дозволу у державний центр зайнятості звертається роботодавець. До заяви додаються можливості створення для них необхідних умов перебування та діяльності, а також інші докумен-ти, передбачені законодавством.
Державний центр зайнятості приймає рішення про оформлення дозволу на працевлаштування упродовж ЗО днів після одержання заяви з доданням необхідних документів. Дозвіл оформлюється за умови, що в Україні (в даному регіоні) відсутні працівники, здатні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців.
Дозвіл на працевлаштування видається, зазвичай на термін до одного року. Строк дозволу може бути продовжений, якщо робо-тодавець звернувся з заявою до Державного центру зайнятості за місяць до закінчення терміну дії дозволу.
Проте термін безпосереднього перебування іноземців в Україні з метою працевлаштування не може перевищувати 4 років. Після перерви тривалістю не менше 6 місяців іноземцеві знову може бу-ти оформлений дозвіл на працевлаштування. .
Іноземні громадяни, які уклали на території України трудовий договір без відповідного дозволу, підлягають негайному видво-ренню органами внутрішніх справ. У разі використання праці іно-земців або осіб без громадянства без дозволу Державної служби зайнятості України з підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Ці кошти спрямовуються до Держав-ного фонду сприяння зайнятості населення.
Держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує відповідні гарантії і компен-сації. Так, законодавством передбачено: надання особливих гаран-тій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організа-цій і виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу; безплатне навчання безро-бітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах з виплатою стипендії; компенсацію матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість, виплату допомоги по безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю та інші допомо-ги; надання безпроцентної позики безробітним для заняття підпри-ємницькою діяльністю та ін.
4. Поняття безробітного і його правове становище
Перехід держави до ринкових відносин спричинив в економіці виникнення ринку праці, де робоча сила визнана специфічним то-варом. На ринку праці зазвичай відбувається конкуренція робочої сили, яку витримують ті, у кого вищий рівень кваліфікації, профе-сійної підготовки. Значна частина населення, особливо та, яка не має професійної підготовки взагалі, або володіє тими професіями і спеціальностями, що не користуються попитом на ринку праці, не може знайти собі роботу, що в свою чергу призводить до безро-біття. Безробіття - це наявність значної кількості населення, яке не знаходить застосування своєї праці. Як зазначалося раніше, основ-ною причиною безробіття в Україні стали негативні явища в еко-номіці, що призвели до різкого спаду у виробництві та пов'язаного з цим масового вивільнення «зайвих» працівників.
Правовий статус безробітного в нашій країні вперше був визна-чений Законом України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року. Відповідно до ст. 2 цього Закону безробітними визна-ються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсут-ність роботи не мають заробітку або інших передбачених законо-давством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходя-щої роботи. Працездатним вважається вік від 16 до 55 років у жі-нок і від 16 до 60 років у чоловіків.
Підходящою роботою в цьому випадку вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою робо-тою, з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відпо-відної області за минулий квартал. При пропонуванні підходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.
Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує по-передньої професійної підготовки, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви більше одного року -робота, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання - інша оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру).
У разі неможливості надання громадянинові роботи за професі-єю (спеціальністю) після закінчення періоду виплати допомоги по безробіттю підходящою може вважатися робота, що потребує змі-ни професії (спеціальності) з урахуванням здібностей громадяни-на, колишнього досвіду і доступних для нього засобів навчання. За рішенням місцевих Рад можуть встановлюватися й інші критерії підходящої роботи, які посилюють соціальний захист населення.
Рішення про надання громадянам статусу безробітного з одно-часним призначенням допомоги по безробіттю приймається дер-жавною службою зайнятості за особистими заявами цих громадян з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем про-живання як таких, що шукають роботу, в разі, якщо протягом семи днів з дня такої реєстрації громадянинові не було запропоновано службою зайнятості підходящої роботи.
Для одержання статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю громадянин повинен наступного дня після встанов-леного строку підбору підходящої роботи особисто подати до державної служби зайнятості крім письмової заяви про надання статусу безробітного також заяву про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
Рішення про надання громадянам статусу безробітних оформ-люються наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку, з яким громадянин повинен озна-йомитись під розписку.
Не можуть бути визнані безробітними громадяни:
а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були ви-вільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, ре-організацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, уста-нови, організації або скороченням чисельності (штату);
б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл у разі від-мови їх від проходження професійної підготовки або від оплачу-ваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;
в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу. Такі особи знімаються з обліку і їм протягом шести міся-ців надаються консультаційні послуги. Після закінчення шести місяців з дня зняття з обліку вони можуть зареєструватися повтор-но у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу;
г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.
Громадяни, визнані безробітними залежно від обставин втрати роботи та підстав реєстрації в державній службі зайнятості як та-ких, що шукають роботу, мають право на допомогу по безробіттю на загальних підставах і пільгових умовах.
Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах, допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації у дер-жавній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб предпенсійного віку (чоловікам після досягнення 58 років, жінкам - 53 років), у тому числі вивільненим з підприємств, установ і організацій на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банк-рутства або перепрофілювання підприємства, установи, організа-ції, скорочення чисельності або штату працівників), тривалість ви-плати допомоги по безробіттю становить до 720 календарних днів. При цьому зазначений вік визначається на момент надання грома-дянину статусу безробітного державною службою зайнятості. Громадяни, які бажають відновити трудову діяльність після трива-лої (більше шести місяців) перерви, та громадяни, які вперше шу-кають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.
Громадянами, які вперше шукають роботу, вважаються особи, які на момент реєстрації в державній службі зайнятості ніколи не працювали на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, або у фізичної особи в тому числі випускники професійно-технічних і вищих навчальних закладів (очні форми навчання), та військовослужбовці строкової служби, звільнені з дійсної військової служби.
Громадяни, які зареєстровані на загальних підставах у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, визнані в установле-ному порядку безробітними і мають право на одержання допомоги по безробіттю. При цьому гарантується її виплата у розмірі:
а) не менше 50% від середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що скла-лася в народному господарстві відповідної галузі за минулий мі-сяць і не нижче встановленого законодавством розміру мінімаль-ної заробітної плати, якщо цей громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 кален-дарних тижнів;
б) не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати в усіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (більше шести мі-сяців) перерви.
Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціа-тиви власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорга-нізацією, перепрофілюванням підприємств, скороченням чисель-ності або штату працівників і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації протягом семи кален-дарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу відпо-відно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» надається допомога по безробіттю на пільгових умовах у розмірі 100% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи потя-гом 60 календарних днів, 75% - протягом 90 календарних днів і 50% - протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної галузі за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати. Якщо вище-зазначені громадяни без поважних причин своєчасно не зареєстру-валися в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, вони втрачають пільги, передбачені п. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення», а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються на загальних підставах відповідно до статей 28 і 29 зазначеного Закону.
На період професійного перенавчання з відривом від виробни-цтва за працівниками, які втратили роботу у зв'язку зі змінами в організації виробництва, зберігається на новому місці роботи се-редня заробітна плата за попереднім місцем роботи. Цій категорії працівників також надається право виходу на пенсію до встанов-леного законодавством строку за умови, якщо на день вивільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України до досягнення пенсійного віку залишилось не більше півтора року.
Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безро-біттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріаль-ну допомогу по безробіттю у розмірі до 75% установленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомі-сячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Громадянам, які досягли 18-річного віку, зареєстровані як без-робітні у державній службі зайнятості за місцем проживання, отримують допомогу по безробіттю і не можуть бути працевлаш-товані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, може надаватися за рахунок державного фонду сприяння зайнято-сті населення безпроцентна позика для зайняття підприємницькою діяльністю.
При організації за сприяння державної служби зайнятості і міс-цевих органів виконавчої влади сезонних робіт для підвищення ефективності виробництва трудонедостатніх регіонів та приско-рення їх економічного розвитку переважне право на участь у таких роботах мають громадяни, зареєстровані у державній службі за-йнятості як безробітні.
З метою сприяння безробітним у поновленні їх трудової діяль-ності законодавством можуть бути передбачені й інші пільги, га-рантії і компенсації.