Р Е Ф Е Р А Т
на т е м у:
„Правовий режим майна сільськогосподарських підприємств”
Колективне сільськогосподарське підпри-ємство може мати у власності майно, кошти, цінні папери (акції, валюту, векселі чи облігації) та інші матеріальні та нематеріальні цінності. Все майно залежно від ролі та цільового призначення об'єктів права власності поділяється на окремі складові частини — господарські фонди. Науково-обгрунто-вана класифікація майнових цінностей КСГП, ВСГК. АСГТ спрямована на оптимальне одержання від майнових фондів найбільшої ефективності, досягнення прибутковості кожної з галузей сільського господарства, належної матеріальної заін-тересованості, задоволення життєвих потреб членів і праців-ників колективного сільськогосподарського підприємства.
Правовий режим фондів — це сукупність усіх правомочностей власника, взятих у їх єдності, з приводу кожного або групи об'єктів права власності, крім того, визначений норма-ми права режим певної, відокремленої за своїми економічни-ми властивостями частини майна, яка характеризується єди-ним для неї призначенням, однорідними правами та обов'яз-ками КСГП, ВСГК, АСГТ щодо володіння, користування і розпорядження засобами цього фонду. Дане поняття охоплює характерні дія засобів цієї групи джерела їх утворення, спо-соби виникнення на них права власності і способи його при-пинення, а також властиві цій групі засобів правові форми вчинення ними юридичних дій та правової її охорони. Своє-рідним моментом у визначенні правового режиму фондів є те, що підприємство наділено такими правомочностями одно-часно як колективне підприємство і як юридична особа.
Примірний зразок статуту КСГП (п. 1.14), відповідні йому пункти є в статутах кожного, окремо взятого КСГП, та-кож відповідно до річних виробничо-фінансових планів та форм річної звітності про діяльність господарства в КСГП визначають такі громадські фонди: основні виробничі фонди громадського призначення, основні виробничі фонди несільськогосподарського призначення, основні невиробничі фон-ди, фонд власних оборотних засобів, натуральний і грошовий фонд оплати праці, фонди економічного стимулювання та ін-ші спеціальні фонди.
Серед об'єктів права власності КСГП, ВСГК, АСГТ про-відну роль відіграють виробничі фонди. Зокрема, це виробни-чий фонд сільськогосподарського призначення. Згідно з за-конами "Про власність" (ст. 25), "Про колективне сільсько-господарське підприємство" (п. 1 ст. 7), п. 4.1 Примірного зразка статуту до нього належать: земля, будинки, споруди, трактори, комбайни та інші машини, устаткування, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба, багаторічні пло-дові, ягідні, виноградні та лісові насадження, меліоративні та зрошувальні споруди, кошти, передані КСГП для утворення статутного фонду міжгосподарських підприємств (організа-цій), а також частка (пай) в майні агрокомбінатів, міжгоспо-дарських підприємств та інших суб'єктів підприємництва.
До основних виробничих фондів несільськогосподарського призначення належать: промислові виробничі основні за-соби (наприклад, підсобні виробництва і промисли), засоби будівництва, заклади торгівлі і громадського харчування то-що.
До основних невиробничих фондів КСГП, ВСГК, АСГТ належать: жилі приміщення, обладнання та інше майно жит-лового призначення; об'єкти комунального та побутового об-слуговування населення; клуби, бібліотеки, школи, спортивні споруди, дошкільні дитячі заклади, медпункти, інші об'єкти культури, мистецтва, організацій охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення.
Правовий режим основних фондів КСГП, ВСГК, АСГТ характеризується такими ознаками: а) засоби основного фон-ду повинні використовуватися колективним сільськогоспо-дарським підприємством виключно за їхнім господарським призначенням; б) основні засоби повинні бути в економічно доцільній кількості та видах, у разі потреби вони можуть зростати або зменшуватися (коли вони зайві та негативно впливають на собівартість продукції, яка виробляється). Кошти, одержані від реалізації основних засобів (через їх не-придатність, неможливість або економічну недоцільність використання), витрачаються за розсудом власника, зокрема для поповнення основних засобів; в) у разі добровільного ви-ходу (а не виключення за дисциплінарні правопорушення) з колективного сільськогосподарського підприємства громадя-нин має право на виділ належного йому паю; г) у випадку ліквідації колективного сільськогосподарського підприєм-ства, майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між члена-ми цього КСГП. СпС, ВСГК тощо. Це правило встановлено в законах "Про власність" (ст, 25), "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 33) і є обов'язковим.
Правовий режим основних виробничих і невиробничих фондів визначає правомочності КСГП щодо поліпшення використання та зберігання цих фондів. Так, наприклад, на КСГП покладаються обов'язки більш продуктивно викорис-товувати трактори, автомобілі, сільськогосподарські машини і устаткування тваринницьких ферм. КСГП зобов'язані поси-лити контроль за зберіганням сільськогосподарської техніки і правильністю п вибраковки та списання. Аграрне законодав-ство передбачає відповідальність осіб, винних у негосподар-ському використанні, розукомплектуванні, передчасному списанні названих основних засобів.
На основні засоби виробництва підприємства може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів (ст. 7 Закону "Про власність").
Серед об'єктів права власності КСГП важливу роль відіг-рають фонди власних оборотних засобів, які використовують-ся протягом одного виробничо-господарського року. Це, зок-рема, фонди: основний насіннєвий, основний фуражний, по-точних виробничих затрат, вирощування і відгодівлі худоби, майбутніх виробничих затрат на покриття витрат незаверше-ного виробництва.
Статути окремих колективних підприємств покладають на останніх обов'язок створити основні насіннєві фонди у роз-мірі повної потреби. Чинне законодавство зобов'язує КСГП щорічно забезпечувати себе власним високоякісним насін-ням урожайних і пристосованих до місцевих умов сортів зер-нових, зернобобових, олійних культур, посадковим матеріа-лом картоплі та інших овочевих культур.
Для досягнення цієї мети розроблено комплекс заходів щодо докорінного поліпшення організації селекційно-насін-ницької роботи зернових, олійних і овочевих культур та трав, впровадження у виробництво нових високопродуктивних їх сортів.
Статут КСГП, ВСГК, АСГТ покладає на останніх обов'я-зок створювати насінний фонд у розмірі повної потреби, за-безпечувати підвищення урожайності сільськогосподарських культур на основі піднесення культури землеробства, додер-жання сівозмін, поліпшення насінництва, застосування сис-теми добрив і здійснення інших заходів.
Чинним законодавством господарства зобов'язані щоріч-но забезпечувати себе власним високоякісним насінням уро-жайних і пристосованих до місцевих умов сортів зернових, зернобобових, олійних культур і трав, вважаючи це одним із найважливіших засобів для виконання завдань по дальшому підвищенню врожайності всіх сільськогосподарських культур і всебічному розвитку громадського тваринництва.
Насіннєві фонди сільськогосподарських підприємств не-доторканні, їх слід ретельно оберігати і витрачати тільки на посівні цілі. Особи, винні в порушенні встановленого поряд-ку створення в КСГП (СпС, ВСГК тощо) власних насіннєвих фондів, притягуються до відповідальності. Відповідно до ст. 7 Закону "Про власність" нині і на основні насіннєві фонди може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів.
Основний фуражний фонд утворюється з одержаного уро-жаю для годівлі худоби у розмірі річної повної потреби. Від-повідно до пунктів 5.14 і 9.5 Примірного зразка статуту КСГП виділяє корми для громадського поголів'я худоби і птиці в розмірі повної потреби, а для худоби і птиці, які знаходяться в особистих підсобних господарствах його членів та інших громадян, — на договірній основі.
У колективному сільськогосподарському підприємстві також утворюється страховий насіннєвий фонд, який вико-ристовується у випадку неврожаю. Він повинен щорічно оновлюватися шляхом його заміни та поповнення насінням нового врожаю. Цей фонд зберігається і обліковується окре-мо від основного насіннєвого фонду і може бути використа-ний лише за цільовим призначенням.
Основний фуражний фонд утворюється з одержаного уро-жаю для годівлі худоби в розмірі річної потреби. Підприєм-ство виділяє корми для видачі або продажу його членам та працівникам.
Грошовий фонд оборотних коштів КСГП, ВСГК, АСГТ створюється в таких розмірах, які забезпечують його нор-мальну господарську діяльність, для задоволення поточних потреб і проведення всієї сукупності витрат в незавершене виробництво в усіх галузях громадського виробництва.
У системі громадських фондів КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ першорядне місце належить фондам оплати праці і економіч-ного стимулювання. Правове регулювання відносин з оплати праці провадиться відповідно до ст. 19 Закону "Про колек-тивне сільськогосподарське підприємство", ст. 24 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" та на підставі Стату-ту і Положення про оплату праці членів колективних сіль-ськогосподарських підприємств.
Для задоволення власних культурно-побутових потреб членів і працівників підприємства та їх рідних, підготовки молодих спеціалістів сільського господарства, механізаторів, підвищення кваліфікації, а також придбання обладнання для культурно-побутових установ підприємство утворює культур-но-побутовий фонд.
У колективних сільськогосподарських підприємствах мо-жуть утворюватися й інші громадські фонди, необхідні для за-безпечення виробничої діяльності та задоволення матеріаль-них і культурних потреб їхніх членів та працівників, що пра-цюють за трудовим договором.
Право власності сільськогосподарського кооперативу визнається за ним відповідно до ст. 20 Закону "Про сільсько-господарську кооперацію". У цій статті міститься правова норма, тотожна за змістом ст. 7 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Поряд з цим ст. 20 ви-значає розмежування власності сільськогосподарського коо-перативу на пайовий і неподільний фонди. Порядок форму-вання і розміри неподільного фонду встановлюються Стату-том кооперативу.
Цивільно-правова охорона — це примусове витребування підприємствам майна із чужого незаконного володіння, від-шкодування завданої шкоди і застосування майнових санкцій за порушення договорів КСГП, ВСГК, АСГТ. Так, згідно зі ст. 440 Цивільного кодексу України, шкода, завдана підпри-ємству підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка заподіяла шкоду.
Кримінально-правові заходи застосовуються до осіб, які здійснили злочин" проти власності і майнових інтересів КСГП, ВСГК, АСГТ. Афарно-правовій відповідальності при-свячено спеціальний розділ цього підручника.
Визначальною ознакою сільськогосподарського підпри-ємства, заснованого на частковій (пайовій) власності його членів (наприклад, у КСГП, СпС, ВСГК тощо), є існування пайового фонду майна членів цих підприємств з відповідним правовим режимом. Згідно з законодавством і статутами КСГП, СпС, ВСГК пайовий фонд майна членів зазначених суб'єктів підприєм-ництва складають знаряддя та засоби виробництва. До пайо-вого фонду майна членів підприємства включаються: вартість основних виробничих і обігових фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відпо-відна частка від участі в діяльності інших підприємств і орга-нізацій. Сума пайових фондів майна, яка належить членам КСГП, СпС, ВСГК, становить їх пайовий фонд.
Майнові, пайові відносини регулюються нормами Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 9), Статутом і Положенням про пайовий фонд майна членів ко-лективного сільськогосподарського підприємства. Залежно від мети використання пайового фонду, його матеріального характеру та правового режиму існує два види пайових фондів членів підприємства.
Перший з пайових фондів існував у роки заснування ко-лективних господарств у вигляді сільськогосподарських арті-лей. Порядок створення такого фонду передбачався Примірним статутом сільськогосподарської артілі, прийнятим у 1930 р. і у 1935 р. Згідно з цим нормативно-правовим актом і Статутом сільськогосподарської артілі селяни, які ставали членами артілі, усуспільнювали належні їм на праві власності знаряддя виробництва. Усуспільнене майно згідно із статутом переходило у власність артілі (колгоспу). Частина вартості цього майна зараховувалась до неподільного фонду колгоспу, а частина була пайовим внеском селянина-колгоспника, який вступав до колгоспу. Колгоспникові за статутом надавалося право одержати пай в разі виходу зі складу колгоспу. Будь-яких матеріальних винагород селянин-колгоспник за усуспільнене майно не одержував. Примірний статут колгос-пу, прийнятий у 1969 р. (а він також мав юридичну силу підзаконного акта), не містив згадки про пайовий фонд. Внаслі-док цього члени колгоспу, які усуспільнювали знаряддя і за-соби виробництва при створенні колгоспу, по суті, були по-збавлені права на усуспільнене майно, яке в такий спосіб перетворювалось на виключну власність колгоспу.
3. Істотно відмінним економічним змістом і правовим ре-жимом характеризуються пайові фонди майна членів КСГП, про які йдеться в ст. 9 Закону "Про колективне сільськогос-подарське підприємство" та у внутрішньогосподарських локальних правових актах. Основна мета і ознака цього фонду полягає у піднесенні ролі майнових прав кожного окремого члена підприємства як суб'єкта права власності на його май-но, наближення його матеріальних інтересів до громадського виробництва та підприємницьких результатів. До пайового фонду майна членів підприємства включають: балансову вар-тість основних виробничих та обігових фондів, створених за рахунок діяльності підприємства; цінні папери, акції, кошти і відповідну частину коштів від участі в діяльності інших під-приємств і організацій.
Пайовий фонд майна — це балансова вартість основних виробничих та обігових фондів, створених за рахунок діяль-ності КСГП, СпС. Пайовий фонд закріплюється за членами КСГП, СпС, ВСГК пропорційно їхньому конкретному трудо-вому внескові та записується на особових рахунках. Саме па-йовий фонд майна членів КСГП, який складається з суми часток (паїв) у майні членів цього підприємства, стає тепер єдиною основою для утворення колективної власності його членів. Саме це, передане власниками (громадянами-члена-ми підприємства), майно тепер становить соціально-еконо-мічну основу для існування і діяльності КСГП як юридичної особи, котра господарює самостійно, і відповідає за своїми зобов'язаннями лише в межах свого наявного майна. Іншими словами, колективне підприємство як юридична особа і суб'єкт господарювання, по суті, є "підприємством з обмеже-ною відповідальністю", коли власники переданого майна не несуть відповідальності за зобов'язаннями створених ними суб'єктів підприємництва (юридичних осіб) усім своїм наяв-ним майном.
Відродження та функціонування пайовою фонду КСГП, СпС, ВСГК врегульовано нормами права, серед яких чітко простежуються три групи джерел, за якими формується пайо-ва власність.
До першої групи належать закони. Насамперед, закони "Про власність" (пункти 2, 3 ст. 25), "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 9). До другої групи на-лежать локальні внутрішньопідприємницькі акти, зокрема прийняті вищими органами самоврядування КСГП СгС, ВСГК (наприклад, Положення про пайовий фондом на чле-нів цих КСГП, СпС, ВСГК). До третьої групи відносяться ак-ти рекомендаційно-примірного характеру. Серед них, зокрема, слід назвати Методичні рекомендації з приватизації май-на колективних сільськогосподарських підприємств, Реко-мендації з реформування колгоспів і радгоспів, схвалені З жовтня 1992 р. Науково-технічною радою МСГП тощо.
4. Пайовий фонд КСГП, СпС, ВСГК визначається за річ-ними звітами у такому порядку: від вартості наявних основ-них засобів виробництва підприємства наприкінці року відні-мається вартість основних засобів, одержаних за попередній період безкоштовно або створених за рахунок бюджетних асигнувань, а також придбаних за рахунок непогашених кре-дитів банку, та сума її амортизаційного зносу.
Пайовий фонд членів колективного підприємства визна-чається відповідно до діючого в ньому Положення про пайо-вий фонд. Нині, як свідчить узагальнений досвід, існує де-кілька методик розрахунку пайового (часткового) фонду май-на членів КСГП.
Загалом усі ці методики зводяться до визначення пайового (часткового) фонду, виходячи: по-перше, з майна, внесеного при утворенні такого колективного підприємства його члена-ми (в тому числі при створенні в 30-ті роки сільгоспартілей, колгоспів), — це майно обраховується за його сьогоднішньою вартістю; по-друге, виключно з трудової участі кожного члена колективного підприємства (колишнього колгоспу) в громад-ському виробництві; по-третє, таке визначення здійснюється поєднанням наведених више двох методик.
В Україні, на наш погляд, найбільш виправдано застосову-вати другу методику, оскільки нині надто складно встанови-ти, хто, скільки і яке саме майно вніс при вступі в 30-ті та на-ступні роки до колгоспу.
Конкретний трудовий внесок кожного члена колишнього колгоспу (а зараз — колективного підприємства) визначаєть-ся (за другою методикою), починаючи з післявоєнного (1943—1944 рр.) періоду до нинішнього часу. Визначена нап-рикінці року сума пайового фонду розподіляється між члена-ми підприємства пропорційно їхнім трудовим затратам і заро-біткам або лише заробіткам. Затрати праці та заробітки членів підприємства обраховуються на підставі даних бухгалтерсько-го обліку і визначаються не менш як за трьома періодами, в яких застосовувалися різні рівні оплати праці, зокрема:
а) період до введення гарантованої грошової оплати праці (до середини 60-х рр.);
б) період від введення грошової оплати праці (з 1966 р.) до введення в 1973 р. оплати праці від кінцевого результату, ві-дображеного і розвиненого в Рекомендаціях щодо оплати праці в колгоспах;
в) період (1972—1986 рр.), коли було впроваджено нові та-рифні ставки працівників виробничих галузей народного гос-подарства.
Оплата праці кожного члена підприємства в першому пе-ріоді визначається множенням відпрацьованих у цьому періо-ді людино-днів (трудоднів) на середню оплату людино-дня в останньому періоді. У другому періоді проводиться коригу-вання фонду оплати праці членів колективних підприємств на основі коефіцієнта, обчисленого зіставленням середніх рівнів оплати людино-дня в другому і останньому (третьому) періодах. Оплата праці в третьому періоді не коригується і за-лишається незмінною.
Оплата праці кожного члена (за всі періоди роботи, почи-наючи з післявоєнних) підсумовується і в такий спосіб визна-чається пайовий (частковий) фонд, який розраховується на кінець року. Паралельно з цим пайовий фонд колективного підприємства ділиться на кількість відпрацьованих за всі пе-ріоди роботи людино-днів. Особистий пайовий фонд визна-чається як середня величина між цими двома сумами.
При розподілі пайового фонду обов'язково враховується трудова участь колишніх колгоспників (вибулих із господар-ства з різних причин, померлих). В загальній сумі пайового фонду їхня частка визначається як різниця між загальною кількістю трудозатрат і трудовим внеском наявних членів ко-лективного сільгосппідприємства. Сума паю, який припадає на трудовий внесок вибулих із господарства з різних причин колишніх колгоспників та дійсних членів колективного під-приємства, становить його резервний пайовий фонд, який використовується в інтересах соціального розвитку всього ко-лективу, села для надання матеріальної допомоги ветеранам праці, інвалідам, а також як джерело для встановлення (відновлення) пайового фонду тим колишнім колгоспникам, які повертаються до КСГП.
Пайовий фонд майна членів колективного підприємства розподіляється між його членами. Це право громадян реалізу-ється через відкриття особового рахунку члена колективного господарства і нарахування на нього відповідних особистому трудовому внескові у громадське виробництво коштів із пайо-вого (часткового) фонду колективного підприємства. Сума, нарахована на особовий рахунок, є особистим пайовим фон-дом майна кожного члена цього підприємства. Останній мо-же визначатися способом розподілу пайового фонду майна цього підприємства лише на скориговані заробітки його чле-нів. Коригування має здійснюватись у наведеному вище порядку.
Чинним законодавством врегульовано порядок визначен-ня та розподілу прибутку на пайовий фонд КСГП і нараху-вання відсотків (дивідендів) на особисті пайові фонди кожно-го з його членів. Так, сума чистого прибутку, який виділяєть-ся для розподілу на пайовий фонд колективного підприєм-ства, може визначатися за питомою вагою амортизації основних фондів у загальній сумі витрат виробництва щоріч-но або встановлюватися на підставі середньорічних даних сталою величиною (нормативом) на декілька років.
Наприклад, у загальних витратах виробництва (собівар-тість вирощеної продукції) по колективних сільськогосподар-ських підприємствах, зокрема Вінницької області, амортиза-ція фондів у 1988—1990 рр. в середньому становила 10 відсот-ків. Іншими словами, основні засоби виробництва, беручи участь у виробничому процесі, зношувалися (амортизували-ся), але, при цьому, як і інші статті затрат, сприяли вироб-ництву продукції, від реалізації якої в цілому отримано певну суму прибутків. А тому 10 відсотків чистого прибутку (після зменшення прибутку на суму обов'язкових платежів) підляга-ють розподілові на пайовий фонд майна між усіма власника-ми особистих паїв, а також на резервний пайовий фонд ко-лективного підприємства. Враховуючи те, що питома вага амортизації в сукупних затратах виробництва з роками змі-нюється мало, за рішенням загальних зборів (зборів уповно-важених) колективного підприємства такий норматив — не менше 10 відсотків відрахування чистого прибутку на пайовий фонд — колективні підприємства Вінниччини правомір-но приймають на декілька років.
По закінченні господарського року з нарахованої части-ни прибутку на суму пайового фонду майна колективного підприємства нараховуються: а) відсотки (дивіденди) на осо-бисті пайові фонди кожного члена колективного підприєм-ства, в тому числі й тих, які проходять дійсну військову стро-кову службу, обрані на виборні посади, поступили на навчан-ня з відривом від виробництва, направлені на роботу в інші підприємства, пенсіонерів та інших осіб, які мають особовий рахунок — особистий пайовий фонд; б) відсоток, який при-падає на існуючий резервний пайовий фонд колективного підприємства.
Нарахування дивідендів на пайову участь кожного власни-ка особистого пайового фонду в майні колективного підпри-ємства проводиться один раз на рік після затвердження за-гальними зборами (зборами уповноважених) річного звіту ко-лективного підприємства. Ці дивіденди кожний власник та-кого фонду може отримати готівкою (сплативши відповідний прибутковий податок) або приплюсувати до суми, яка знахо-диться на особистому пайовому фонді (особовому рахунку). Власник цього пайового фонду в майні колективного підпри-ємства може здійснювати з належним йому паєм будь-які ци-вільно-правові угоди (заповідати спадкоємцям, у разі виходу з підприємства, вимагати видачі свого паю в натурі, у грошах, у цінних паперах тощо).
Використані джерела:
Конституція України.
Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію” // Відомості Верховної Ради, – К. 1997, № 39.
Закон України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992 р. – ВВР, №20.
Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради, – К.1991, №20.