Р е ф е р а т
на тему:
“Міжнародно-правове і внутрішньодержавне регулювання екологічної безпеки”
Міжнародно-правове регулювання екологічної безпеки
Забезпечення екологічної безпеки на глобальному рівні здійснюється за допомогою системи міжнародно-правових норм, зокрема тих, що містяться у міжнародних конвенціях, угодах та інших правових формах, притаманних міжнародно-правовому ре-гулюванню відносин у цій сфері.
Формування екологічного права в міжнародному масштабі почалося задовго до розпаду СРСР.
До двосторонніх угод того періоду можна віднести:
Угода між урядом СРСР і урядом США про співпрацю в області охорони навколишнього середовища 1972 р.;
Конвенція між урядом СРСР і урядом Японії про охорону перелітних птахів і птахів, що знаходяться під загрозою зникнення, і середовища їх їх існування, 1973 р.;
Угода між урядом СРСР і урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про співпрацю в області охорони навколишнього середовища 1974 р.;
Угода між урядом СРСР і урядом Франції про співпрацю в області охорони навколишнього середовища 1974 р. Аналогічні угоди були укладені СРСР з Бельгією (1975 р.), Норвегією (1988 р.), Швецією (1989 р.), Канадою (1989 р.), КНР (1989 р.), КНДР (1987 р.);
Меморандум про взаєморозуміння між урядом СРСР і урядом Канади про наукову співпрацю в області досліджень водних систем 1989 г.;
Конвенція між урядом СРСР і урядом Індії про охорону перелітних птахів 1984 р.
До багатосторонніх угод відносяться:
Конвенція по запобіганню забруднення моря скидами відходів і інших матеріалів 1972 р.;
Конвенція про водно-болотяні угіддя, що мають міжнародне значення 1971 р.;
Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 р;
Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення, 1973 р.;
Угода про збереження білих ведмедів 1973 р.;
Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великій відстані 1979 р.;
Протокол 1985 р. про скорочення викидів сірки або їх транскордонних відходів принаймні на 30%.
Конвенції 1979 р. про транскордонне забруднення повітря на великі відстані;
Протокол 1988 р. про обмеження викидів оксидів азоту або їх трансграничних відходів до Конвенції 1979 р. про транскордонне забруднення повітря на великі відстані;
Конвенція про біологічну різноманітність 1992 р.;
Конвенція про зміну клімату 1992 р.;
Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 р.;
Конвенція про охорону середовища Балтійського моря 1992 р.;
Конвенція про трансграничну дію промислових аварій 1992 р.;
Конвенція з охорони і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер 1992 р.
Особливе значення набуває міжнародну співпрацю з країнами «ближнього зарубіжжя» - колишніми союзними республіками СРСР. Тут основним правовим актом є міжурядова Угода про взаємодію в області екології і охорони навколишнього природного середовища, підписана в Москві 8 лютого 1992 р. представниками азербайджанської Республіки, Республіки Вірменії, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Республіки Киргизія, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Туркменістан, Республіки узбекистан.
До перерахованих вище багатосторонніх договорів необхідно додати ряд документів і розкрити їх загальні положення.
Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів дії на природне середовище 1977 р. Дана Конвенція є першим міжнародним актом, який прямо направлений на недопущення дії на оточуюче середовище у військових або ворожих цілях. Ст. 1 свідчить, що кожна держава-учасник зобов'язана не вдаватися до військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів дії на природне середовище, що мають широкі, довгострокові або серйозні наслідки, як способи руйнування, нанесення збитку або спричинення шкоди будь-якій іншій державі-учаснику. Кожна держава-учасник цієї Конвенції зобов'язана не допомагати, не заохочувати і не спонукати будь-яку державу, групу держав або міжнародну організацію до здійснення подібної діяльності.
Договір про Антарктику 1959 р. Договір направлений на забезпечення невійськового мирного характеру діяльності держав в Антарктиці. Згідно п. 1 ст. 1 Антарктика використовується тільки в мирних цілях. Забороняються, зокрема, будь-які заходи військового характеру, такі, як створення військових баз і споруд, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї.
В п. 1 ст. 5 говориться про заборону будь-яких ядерних вибухів в Антарктиці і видаленні з цього району будь-яких радіоактивних матеріалів.
Таким чином, роль договору про Антарктику полягає в тому, що він виключає з сфери можливої військової діяльності цілий материк, який робить вплив на формування кліматичних умов.
Конвенція ООН про транскордонний вплив промислових аварій, прийнятій 17 березня 1992 р. у м. Гельсінкі. Вказана Конвенція застосовується у відно-синах шодо попередження промислових аварій, забезпечення го-товності до них та ліквідації наслідків аварій, які можуть призвес-ти до транскордонного впливу, включаючи і ті, шо викликані при-родною стихією, а також у сфері міжнародного співробітництва щодо взаємної допомоги, досліджень, розробок, обміну інфор-мацією та технологіями у цій сфері.
Важливе значення у системі забезпечення екологічної безпеки має механізм правового регулювання, встановлений Директивою Ради Європейського Союзу про стримування небезпеки великих аварій, пов'язаних з небезпечними речовинами, від 9 грудня 1996 р. № 96/82 ЄС. Ця Директива прийнята з урахуванням практики за-стосування Директиви Ради ЄС від 24 червня 1982 р. № 82/501 про небезпеку великих аварій, властиву деяким видам промислової діяльності, та подальшої доцільності врахування факторів ризику, збереження якості навколишнього середовища, його охорони та за-хисту людей, здійснення профілактичних заходів, а також не-обхідності застосування її положень до всіх підприємств (а не до деяких, як це було передбачено попередньою Директивою № 82/501), в яких небезпечні речовини присутні в таких значних кількостях, що створюється небезпека великої аварії, з метою зменшення їх ризику та ризику «ефекту доміно», забезпечення до-ступу до інформації, зокрема підготовки протоколу безпеки, роз-робки відповідних планів дій на випадок надзвичайних ситуацій для людей та довкілля (п.п. 2, 3, 11, 17, 18, 20, 22).
Норми Директиви РЄС від 9 грудня 1996 р. спрямовані на по-передження великих (значних) аварій, пов'язаних з небезпечними речовинами, та обмеження їх шкідливих наслідків для людей і на-вколишнього середовища. З метою забезпечення послідовним та ефективним способом високих рівнів захисту в країнах Співтова-риства застосовуються без будь-якого обмеження
Внутрішньоправове регулювання екологічної безпеки
Останніми роками в екологічному законодавстві України прийнято значну кількість правових актів, що містять норми щодо забезпечення екологічної безпеки населення та навколишнього се-редовища (довкілля).
Одним з перших актів, у якому проголошено необхідність дба-ти про екологічну безпеку громадян, генофонд нації та її молоде покоління, є Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. Визначаючи необхідність дбати про екологічну безпеку громадян, генофонд народу та його молодого поколін-ня, Україна взяла на себе обов'язок самостійно встановлювати порядок використання природних ресурсів, забороняти будівниц-тво та припиняти функціонування будь-яких підприємств, уста-нов, організацій та інших об'єктів, які створюють загрозу еко-логічній безпеці, мати свою національну комісію радіаційного захисту населення.
Питання екологічної безпеки закріплені в ст. 16, 49, 50 та інших Конституції України.
Питання забезпечення екологічної безпеки людини та навколишнього середовища знайшли також відображення в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» та інших законодавчих актах, пов'язаних з охороною здоров'я населення, зокрема в сфері виробництва, захистом населення від небезпечного впливу шкідливих хімічних, фізичних та біологічних чинників і умов праці та проживання.
Найбільш повно питання екологічної безпеки передбачені в Законі України «Про охорону навколишнього природного середови-ща», а саме в спеціальному розділі про заходи забезпечення еко-логічної безпеки (ст. 50-59), а також інших розділах і статтях, що стосуються:
екологічного законодавства, основних принципів, об'єктів охорони та екологічних програм (ст. 1, 3, 5, 6);
екологічних прав і обов'язків громадян (ст. 9-12);
повноважень органів законодавчої влади та місцевого са-моврядування (ст. 13-15), органів управління (ст. 18-20), органів екологічного контролю та нагляду (ст. 35-40);
надзвичайних екологічних ситуацій (ст. 65-66 розділу XII);
відповідальності за порушення норм екологічного законо-давства (ст. 68-70) та ряд інших.
До системи законодавства в галузі екологічної безпеки нале-жать також законодавчі акти в галузі санітарно-епідемічного бла-гополуччя населення (санітарної безпеки), радіаційної та ядерної безпеки, а також законодавство в галузі ліквідації наслідків Чор-нобильської катастрофи та інших природних і техногенних над-звичайних екологічних ситуацій. Найголовнішими з них є такі: в галузі забезпечення санітарної безпеки Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закон України «Про якість і безпеку продуктів харчування та продовольчої сировини»,і ряд інших.
До законодавчих актів, які регулюють екологічну безпеку, належать закони України від 2 березня 1995 р. «Про пестициди і агрохімікати», від 8 лютого 1995 р. «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про відходи» та інші.
Надзвичайно важливе значення для забезпечення екологічної безпеки мають такі законодавчі акти, як закони України від 16 берез-ня 2000 р. «Про правовий режим надзвичайного стану», від 3 лютого 1993 р. «Про цивільну оборону», від 8 червня 2000 р. «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» і ряд інших.
Вимоги по забезпеченню екологічної безпеки передбачені в Основних напрямах державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки від 5 березня 1998 р., у постановах Верховної Ради України від 1 серпня 1990 р. «Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи», від 16 січня 1997 р. «Про концепцію (основи державної політики) національної безпеки України» та ряді інших.
Надзвичайно важливим для забезпечення екологічної безпеки є Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. (додаток) та ряд інших нормативно-правових актів а також Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємст, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 29 жовтня 1991 р.
Використані джерела:
Угода між урядом СРСР і урядом США про співпрацю в області охорони навколишнього середовища 1972 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція між урядом СРСР і урядом Японії про охорону перелітних птахів і птахів, що знаходяться під загрозою зникнення, і середовища їх їх існування, 1973 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Угода між урядом СРСР і урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про співпрацю в області охорони навколишнього середовища 1974 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Угода між урядом СРСР і урядом Франції про співпрацю в області охорони навколишнього середовища 1974 р. Аналогічні угоди були укладені СРСР з Бельгією (1975 р.), Норвегією (1988 р.), Швецією (1989 р.), Канадою (1989 р.), КНР (1989 р.), КНДР (1987 р.) / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Меморандум про взаєморозуміння між урядом СРСР і урядом Канади про наукову співпрацю в області досліджень водних систем 1989 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція між урядом СРСР і урядом Індії про охорону перелітних птахів 1984 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція по запобіганню забруднення моря скидами відходів і інших матеріалів 1972 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція про водно-болотяні угіддя, що мають міжнародне значення 1971 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення, 1973 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Угода про збереження білих ведмедів 1973 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція про трансграничне забруднення повітря на великій відстані 1979 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Протокол 1985 р. про скорочення викидів сірки або їх транскордонних відходів принаймні на 30% / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенції 1979 р. про транскордонне забруднення повітря на великі відстані / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Протокол 1988 р. про обмеження викидів оксидів азоту або їх трансграничних відходів до Конвенції 1979 р. про трансграничне забруднення повітря на великі відстані / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція про біологічну різноманітність 1992 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція про зміну клімату 1992 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція про охорону середовища Балтійського моря 1992 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція про трансграничну дію промислових аварій 1992 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція з охорони і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер 1992 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів дії на природне середовище 1977 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.
Конституція України від 28.06.1996 р.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середови-ща» // Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 2000.
Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” // Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 2000.
України «Про якість і безпеку продуктів харчування та продовольчої сировини» // Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 2000.
«Про пестициди і агрохімікати», від 8 лютого 1995 р. // Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 2000.
«Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи», від 16 січня 1997 р. // Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 2000.
Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. // Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 2000.
Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємст, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 29 жовтня 1991 р. // Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 2000.
В.І. Андрейцев. Екологічне право, – К.:Вентурі, 1996.
Попов В.К. «Еклолгічне право» Харків 1995