Вчинення виконавчих написів (стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом нотаріуса; умови та зміст виконавчого напису).
Як правило, при невиконанні боржником своїх зобо-в'язань кредитор звертається з позовом до суду чи господарського суду залежно від того, який орган вправі розглянути та вирішити вимогу. В такому випадку на підставі виконавчого листа чи наказу господарського суду в примусовому порядку виконується зобов'язання.
Але іноді відповідальність боржника по деяких боргових документах очевидна і безспірна, виходячи з їх змісту, а самі документи не викликають сумніву в їх достовірності. В таких випадках закон передбачає можливість стягнення гро-шових сум чи будь-якого майна шляхом вчинення нота-ріусом виконавчого напису.
Виконавчий напис - це розпорядження нотаріально-го органу про примусове стягнення з боржника на ко-ристь кредитора грошових сум або передачу чи повер-нення майна кредитору, вчинене на документах, які під-тверджують зобов'язання боржника.
В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості. Таким чином, вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредито-ром і боржником, а підтвердження безспірності зобов'язання боржника, і тому нотаріус не викликає боржника, не з'ясо-вує його заперечень проти вимог кредитора.
Даний інститут забезпечує інтереси кредитора, полегшу-ючи і прискорюючи здійснення його прав при відсутності спору з боку боржника
В той же час закон при вчиненні виконавчого напису охо-роняє і інтереси боржника, відмовляючи у вчиненні виконав-чого напису, якщо виникає спір, який буде вирішуватися в суді чи господарському суді. Якщо ж виконавчий напис вже вчинено, то боржник вправі його оспорити, подавши позовну заяву до суду чи господарського суду. При цьому суд може за-безпечити позов, винісши ухвалу про зупинення стягнення за виконавчим написом.
Стягнення за виконавчим написом нотаріуса допус-кається з низки вимог, точно передбачених законом. До 1999 р. діяв Перелік документів, по яких стягнення заборго-ваності провадиться у безспірному порядку на підставі вико-навчих написів державних нотаріальних контор, затверд-жений Постановою Ради Міністрів УРСР від 12.10.1976 р. із змінами, внесеними постановами Ради Міністрів УРСР від 25.04.1984 р., від 12.07.1985 р., від 11.07.1991 р. та постано-вою Кабінету Міністрів України від 2.11.1995 р.
Зміни вносились в напрямку зменшення кількості безспірних заборгованостей, по яких можна вчиняти виконав-чий напис. Це слід розглядати як позитивне явище, внаслідок якого створювалося більше правових гарантій для захисту прав як кредитора, та і боржника саме в судовому порядку.
На останній час в Переліку містилось 12 розділів, в які входило 25 видів безспірних заборгованостей з цивільних, трудових, адміністративних та інших правовідносин.
Сьогодні діє постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 "Про затвердження переліку докумен-тів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспір-ному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів". Відповідно до цієї постанови виконавчі написи вчиняються:
- по стягненню заборгованості за нотаріально посвідченими угодами;
- по стягненню з фізичних осіб податкової заборгованості;
- по стягненню заборгованості, що випливає з відносин, пов'язаних з авторським правом;
- по стягненню заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей у закладах освіти;
- по стягненню заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей і підлітків в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної реабілітації;
- по стягненню за диспашею;
- по стягненню заборгованості з військовослужбовців, звільнених з військової служби, і військовозобов'язаних піс-ля закінчення зборів;
- по поверненню об'єкту лізингу.
Наступною Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1999 р. №2075 "Про внесення доповнень до переліку документів, за якими стягнення заборгованості про-вадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих на-писів нотаріусів" цей перелік було доповнено ще двома під-ставами для вчинення виконавчих написів:
- по стягненню заборгованості з орендної плати за користування державним та комунальним майном;
- по стягненню за чеками.
І нарешті, Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квіт-ня 2000 р. № 693 "Про внесення доповнення до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нота-ріусів" вчинення виконавчого напису урегульовано:
- по стягненню заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку.
Таким чином, можна констатувати, що відповідно до цих постанов загалом зменшилась кількість підстав для вчи-нення виконавчих написів і радикально змінився їх якісний склад. Це пояснюється необхідністю захисту тих правовідно-син, які виникли в результаті переходу нашої держави доринкової економіки, до підприємницької діяльності. Так, зок-рема, це стягнення податкової заборгованості з фізичних осіб, заборгованості за опротестованими нотаріусами вексе-лями, заборгованості з орендної плати за користування дер-жавним та комунальним майном, а також стягнення забор-гованості, що випливає з відносин, пов'язаних з авторським правом.
Для вчинення виконавчого напису необхідно здійснити перевірку наявності певних умов, при яких може бути вчи-нена ця нотаріальна дія.
Першою умовою є перевірка нотаріусом того факту: чи входить в Перелік безспірних заборгованостей заборгованість, відносно якої треба вчинити виконавчий напис. Наявність цієї умови перевіряється шляхом ознайомлення та звірення зі змістом названого Переліку.
Друга умова стосується перевірки пред'явлення всіх необхідних для вчинення виконавчого напису документів, які підтверджують наявність зобов'язання та його безспірність. Встановлення цієї умови також провадиться шляхом ознайомлення зі змістом Переліку, де в кожному розділі після найменування вказуються документи, які необхідно пред'явити для вчинення виконавчого напису по кожній за-боргованості.
Так, наприклад, для вчинення стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами необхідно подати ори-гінал нотаріально посвідченої угоди, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання; для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей у за-кладах освіти необхідний витяг з особового рахунку батька або особи, що його замінює.
Крім того, по деяких стягненнях потрібно представити документи, які підтверджують, що боржника попередили про необхідність погашення заборгованості в певний термін. Таке попередження має своєю метою спонукати боржника добровільно погасити заборгованість, запобігти примусовому виконанню при відсутності у боржника намірів ухилитися від виконання зобов'язання. Так, при стягненні заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей у закла-дах освіти, витяг з особового рахунку батька треба направити з відміткою про непогашення заборгованості у двотижневий термін після вручення письмового попередження.
Пред'явлені документи мають бути оформлені належним чином, підписані належною особою, скріплені печаткою без підчисток, приписок, неоговорених належним чином виправлень.
За відсутності будь-якого необхідного документа вико-навчий напис не вчиняється. Водночас не допускається витребування документів, не передбачених Переліком.
Третя умова стосується перевірки того, чи немає спору щодо наявності чи змісту зобов'язання або іншої відповідаль-ності між стягувачем і боржником.
Ця умова перевіряється на підставі представлених доку-ментів, що вказані в Переліку і які підтверджують існування зобов'язання та безспірність заборгованості. За наявності спору між сторонами нотаріус відмовляє у вчиненні виконав-чого напису та роз'яснює порядок стягнення заборгованості у судовому порядку.
Дані про наявність спору можуть бути вказані і в пред-ставлених документах. Наприклад, заперечення боржника проти розрахунку заборгованості. В цьому разі нотаріус відмовляє вчинити виконавчий напис, бо можна зробити висновок, що ця заборгованість не є безспірною.
Четвертою умовою є звернення до нотаріуса за вчинен-ням виконавчого напису в установлені законом строки.
За загальним правилом виконавчий напис можна вчини-ти, якщо від дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, встановлено законом інший строк, то виконавчий напис вчиняється в межах цього строку. Так, при стягненнях по чеках, оплата яких посвідчена платником чи розрахунковою установою, виконавчий напис може бути вчинено протягом трьох місяців від дня відмови платника оплатити чек.
Перебіг строків для вчинення виконавчих написів почи-нається так само, як і перебіг загальних строків позовної давності, з моменту виникнення права вимоги. Якщо ж зобо-в'язання виникає з укладеної сторонами угоди, то перебіг строків починається з моменту, встановленого цією угодою.
Пропущений стягувачем строк на вчинення виконавчого напису навіть з поважної причини не може бути поновлений нотаріусом. У такому випадку нотаріус має роз'яснити право стягувача на звернення з позовом до боржника в загальному судовому порядку. В такій ситуації у разі порушення цивільної справи в суді про стягнення заборгованості водно-час виникає і необхідність поновити строк позовної давності, якщо суд установить, що пропуск строку позовної давності було зроблено з поважних причин, то він поновлює цей строк і розглядає справу по суті. У випадку прострочення з неповажних причин, він не поновлюється, і суд відмовляє в задоволенні позову саме тому, що було пропущено строк позовної давності.
Таким чином, вчинення виконавчого напису можливе за наявності чотирьох умов. За відсутності хоча б однієї нота-ріус не має права вчиняти цю нотаріальну дію і відмовляє у її вчиненні. На прохання стягувача нотаріус виносить пи-сьмову постанову, в якій мотивує свою відмову вчинити виконавчий напис і роз'яснює стягувачеві про його права оскаржити таку відмову у суді.
Окремо треба зупинитись на умовах, яких слід дотриму-ватись при вчиненні виконавчих написів на чеках. Крім на-званих вище загальних умов, вимагається перевірка ще пев-них специфічних.
По-перше, вчинення виконавчих написів на чеках мож-ливе лише на прохання чекодержателя. Отже, за відсутності такого прохання виконавчий напис не вчиняється. По-друге, необхідний напис платника щодо того, що чек був пред'явлений до оплати із зазначенням дати пред'явлення, але в указаний строк не був оплачений. По-третє, потрібно перевірити своєчасність пред'явлення чека до платежу. Нотаріус приймає для пред'явлення до платежу чеки, подані після закінчення десяти днів, а іноземні чеки - після закінчення шести місяців з дня видачі чека, але не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня (ст. 93 Зако-ну України "Про нотаріат").
Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів регулюється ст.ст. 87-91 Закону України "Про нотаріат" та п.п. 164-172 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Вчиняти виконавчі написи вправі державні нотаріальні контори і приватні нотаріуси. Посадові особи виконкомів місцевих Рад сьогодні такого права не мають.
Внаслідок того, що при вчиненні цієї нотаріальної дії діє загальне правило територіальної компетенції, можна звер-нутися за її вчиненням до будь-якої державної нотаріальної контори і до будь-якого приватного нотаріуса незалежно від місця знаходження стягувача і боржника. Тільки при вчи-ненні виконавчого напису на чеках діє виняток із загального правила територіальної компетенції. В такому разі виконавчий напис вчиняється за місцем знаходження платника, тобто за місцем посвідчення несплати чека.
Право на вчинення виконавчих написів мають також консульські установи. Вони вчиняють виконавчі написи на боргових документах, що надходять від організацій України, які знаходяться в межах їх консульського округу. І можуть їх вчиняти тільки у відношенні громадян України, які по-стійно проживають в Україні.
Заява про вчинення виконавчого напису повинна бути викладена в письмовій формі і містити всі необхідні відо-мості про стягувача, боржника, їх адреси, зміст зобов'язання та інше. До заяви додаються всі передбачені Переліком до-кументи, що свідчать про наявність зобов'язання та його безспірність.
Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа і має вид штампу встановленого зразка і скріпленого підписом та гербовою печаткою нотаріуса. Окремо від документа, що встановлює заборгованість, виконавчий напис не вчиняє-ться. Тільки в тому разі, коли на оригіналі документа недо-статньо місця для виконавчого напису, він може бути вчинений на окремому аркуші, який повинен бути підшитий до документа, на підставі якого вчинено виконавчий напис, пронумерований і скріплений підписом та печаткою нотаріуса.
Не може бути вчинений виконавчий напис на дублікаті документа, бо в цьому випадку відсутній елемент безспірності. Але при цьому допускаються певні винятки із загаль-ного правила, які виправдані певними особливостями вчи-нення цієї нотаріальної дії.
Так, якщо за борговим документом здійснюється стяг-нення по частинах, виконавчий напис по кожному стягнен-ню може бути зроблений на копії зобов'язання боржника, представленого і завіреного стягувачем, або на витягу з осо-бового рахунку боржника, що вказує на часткову заборгова-ність боржника. При цьому на оригіналі документа, що вста-новлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначається, за який строк і яку суму стягнуто, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
При кожній наступній видачі виконавчого напису за одним й тим самим зобов'язанням повторного подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається, досить пред'явити оригінал боргового зобов'язання і два примірники виписки із особового рахунку боржника. Один примірник виписки виконавчим написом і оригінал зобов'я-зання повертаються стягувачеві, а другий примірник зали-шається у нотаріуса. На оригіналі зобов'язання робиться від-мітка про вчинений виконавчий напис із зазначенням суми, дати і номера за реєстром.
У тих випадках, коли в нотаріальну контору надходить декілька вимог від одного стягувача до різних боржників про вчинення виконавчих написів по документах однакової фор-ми, копія кожного окремого зобов'язання не вимагається. У нотаріуса залишається одна копія документа, що встановлює заборгованість на одного з боржників і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинено виконавчі написи, із зазна-ченням повної назви та адреси боржника, строку платежу, суми стягнення за виконавчим написом, а в разі необхід-ності й інших даних. Стягувачеві видаються виконавчі написи на кожного боржника окремо відповідно до списку.
Виконавчий напис повинен містити передбачені законом реквізити, які вказані в п. 167 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 1999 р. на вико-нання Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. внесено зміни до п. 167 Інструкції. Врахову-ючи ці зміни, виконавчий напис повинен містити:
- дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис;
- найменування та адресу стягувача;
- найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);
- зазначення строку, за який провадиться стягнення;
- зазначення сум, що підлягають стягненню, або предметів, які підлягають витребуванню, в тому числі пені, процентів, якщо такі належать;
- зазначення розміру плати, сум державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
- зазначення статті Закону "Про нотаріат" та пункту Переліку документів, на підставі яких видано виконавчий напис;
- номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі;
- підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.
Якщо порівняти нову редакцію п. 167 зі старою, то видно, що зміни стосуються більш конкретної інформації про боржника. Щодо нього тепер виконавчий напис містить дату і місце народження, місце роботи, якщо боржником є фізична особа, а щодо юридичних осіб необхідно вказати номери їх рахунків у кредитних установах.
Такі зміни щодо змісту виконавчого напису полегшують роботу державного виконавця і зроблять більш реальним його виконання.
Після вчинення виконавчого напису у нотаріуса зали-шається копія документа, що встановлює заборгованість, або виписка з особового рахунку боржника і копія виконавчого напису.
Вчинення виконавчого напису вимагає ще й виконання цієї дії. Виконавчий напис є одним із виконавчих документів, і стягнення за ним проводиться державним виконавцем. Процесуальний порядок стягнення за виконавчим написом регулюється Законом України "Про виконавче проваджен-ня" від 21 квітня 1999 р.
Виконавчий напис може бути пред'явлений до виконан-ня протягом трьох років, якщо стягувачем чи боржником є громадянин, за всіма іншими вимогами - протягом одного року.
Внаслідок того, що ці строки є процесуальними, їх можна поновити, якщо вони були прострочені з поважних причин. Разом із заявою про поновлення пропущеного строку пред'являється і виконавчий напис. Заява про поновлення пропущеного строку розглядається судом за місцем виконання.
Після порушення виконавчого провадження державний виконавець надає боржнику п'ять днів для добровільного ви-конання стягнення за виконавчим написом, а після невико-нання цієї вимоги стягує заборгованість у примусовому порядку.
2.Скласти проект нотаріально посвідченого заповіту на житловий будинок
ЗАПОВІТ
Місто Суми, десятого листопада дві тисячі п’ятого року
Я, Примакова Марія Степанівна, ідентифікаційний номер 2697845703, народилася 12 липня 1942 року в м. Суми, що мешкаю: м. Суми, вул. Жовтнева, 25, кв. 107, на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження:
Житловий будинок № 10, що знаходиться по вул. Добролюбова у м. Суми і належить мені на праві приватної власності заповідаю своєму онукові Кононенку Олександру Васильовичу, 9 лютого 1987 року народження.
Зміст ст.ст. 1233-1236, 1241, 1254, 1307 Цивільного Кодексу України мені нотаріусом роз’яснено.
Цей заповіт складено і підписано в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах державної нотаріальної контори, а другий - видається заповідачу.
На прохання заповідача заповіт з її слів складено за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Заповіт мною, Примаковою Марією Степанівною, прочитано вголос і підписано власноручно.
Підпис ____ Примакова Марія Степанівна.
10 листопада 2005 року цей заповіт посвідчено мною, Павленко В.М., нотаріусом.
Заповіт записано мною, нотаріусом, зі слів Примакової Марії Степанівни. Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем Примаковою М.С. і власноручно підписано нею о 9 годині 15 хвилин у моїй присутності в приміщенні нотаріальної контори за адресою: м. Суми, пр. Шевченка, 3.
Особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено.
Зареєстровано в реєстрі за № 2479
Нотаріус Павленко В.М.
3. Сторони звернулися в нотаріальну контору за посвідченням договору купівлі-продажу квартири, в якій Горлову належить 2/3 частини, а його дружині 1/3 частина означеної квартири.
В момент посвідчення цього договору дружина Горлова (за словами його чоловіка) перебувала у відрядженні, тому особисто до нотаріуса з’явитися не мала змоги. При наявності її паспорта та за згодою покупця цей договір було посвідчено. Дружина Горлова звернулася до суду з позовом про визнання угоди недійсною. В суді нотаріус пояснив, що правила посвідчення договору не були порушені, бо Горлов володів більшою частиною квартири і тому його волевиявлення було цілком достатньо для посвідчення договору купівлі-продажу.
Як суд повинен вирішити цю справу. Дайте обґрунтовану відповідь.
За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами задачі продавцями відчужуваної квартири, яка належить їм на праві спільної часткової власності, є Горлов (2/3 частини) та його дружина (1/3 частини).
Відповідно до ст. 657 ЦК України зазначений договір укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
В даному випадку при вчиненні нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири участь сторін є обов’язковою. Якщо хтось із співвласників з тієї чи іншої причини не може прийняти участь при нотаріальному посвідченні правочину, він має право доручити це зробити або іншому із співвласників, або третій особі на свій розсуд, видавши цим особам довіреність на вчинення такої дії.
Посвідчення ж договору купівлі-продажу у відсутності дружини Горлова, як одного з продавців квартири, по пред’явленню лише її паспорта та згоди на укладення такого договору з боку покупця, є незаконним.
Тому позовні вимоги дружини Горлова про визнання угоди недійсною є цілком законні і підлягають задоволенню. Суд в даному випадку повинен задовольнити позовні вимоги позивачки та визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним.
Використана література:
Цивільний кодекс України;
Наказ Міністерства юстиції України № 6/5 від 03.02.94 „Про затвердження правил ведення нотаріального діловодства”;
Постанова КМУ України № 1172 від 29.06.99 „Про затвердження переліку докумен-тів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспір-ному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”;
Наказ Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.94 „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”.