Ринок послуг комерційних банків
Зміст
ВСТУП
Економічний розвиток країни багато в чому залежить від розвитку її інфраструктурних елементів, до яких належить банківська сфера.
Сучасні комерційні банки — розвинені фінансово-кредитні установи, які орієнтуються на міжнародні стандарти й практику діяльності провідних банків-ських установ світу. В умовах зростаючої конкуренції банки повинні швидко ре-агувати на потреби клієнтів і залучати нових потенційних клієнтів.
Роль комерційних банків як головних суб'єктів грошово-кредитних відно-син у суспільстві визначається їхніми можливостями залучати тимчасово вільні кошти та спроможністю ефективно використовувати акумульовані ресурси для задоволення фінансових потреб реального сектору економіки з метою забезпе-: чення безперервності індивідуального обігу капіталів підприємств. Саме від здат-ності банківської системи забезпечувати потреби суб'єктів господарювання значною мірою залежать перспективи подолання спаду вітчизняної економіки та її подальшого зростання.
У перехідній економіці спостерігається суттєве обмеження ресурсної бази комерційних банків, що, в свою чергу, зменшує масштаби банківського креди-тування. Банківське кредитування та отримання процентів за кредит є важли-вим джерелом отримання прибутків комерційним банком, проте не єдиним. Нинішній стан розвитку банківської системи характеризується значною кількістю банківських продуктів, які класифікуються за різними ознаками.
Отже, крім депозитних, кредитних, розрахункових та інших поширених банківських операцій, комерційним банкам доцільно використовувати й нетра-диційні послуги, що дасть змогу розширити клієнтуру, збільшити обсяг прибут-ку та диверсифікувати ризики. Нетрадиційні банківські послуги широко вико-ристовуються у розвинутих країнах світу. В Україні такі послуги надають лише деякі комерційні банки і в дуже незначних обсягах. Становлення і розвиток рин-ку нетрадиційних банківських послуг — це тривалий процес, який лише розпо-чався в Україні. Це перший крок, оскільки їхнє використання має чимало пе-реваг як для клієнтів, так і для банківських установ.
Актуальність теми роботи зумовлена тим, що кількість послуг, які надає більшість вітчизняних банків є досить обмеженою, а конкуренція, яка все посилюється вимагає від вітчизняних банківських установ все більшого розширення послуг, які вони надають клієнтам.
Метою роботи являється вивчення світового досвіду розвитку ринку банківських послуг та на основі його аналізу дослідження стану, основних проблем та напрямів розвитку вітчизняного ринку банківських послуг.
При написанні роботи ставилися такі завдання:
Визначити сутність, роль і функції комерційних банків на сучасному етапі;
Розглянути основні характеристики банківських послуг;
Проаналізувати світовий досвід розвитку банківських послуг;
Провести дослідження становлення та напрямів розвитку вітчизняного ринку банківських послуг;
Окреслити основні шляхи розвитку банківських послуг вітчизняних комерційних банків;
На прикладі АТ ІНДЕКС-БАНК розглянути спектр та якість послуг комерційних банків на нинішньому етапі їх розвитку.
Об’єктом дослідження є діяльність комерційних банків на сучасному етапі.
Предметом дослідження виступає ринок банківських послуг.
Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
В першому розділі зроблено дослідження основних підходів до сутності банківських установ на сучасному етапі, проаналізовано їх головні функції. Розкрито основні характеристики банківських послуг, як традиційних, так і нетрадиційних. Наведено різні підходи до класифікації банківських послуг.
Другий розділ присвячено становленню та сучасним тенденціям вітчизняного ринку банківських послуг. Окремо акцентовано увагу на основних етапах становлення ринку банківських послуг в Україні. Розглянуто основні тенденції розвитку сучасного вітчизняного ринку банківських послуг
В третьому розділі зроблено дослідження послуг, які надаються комерційними банками України (на прикладі АТ “ІНДЕКС-БАНК”). Розглянуто основні шляхи розвитку вітчизняного ринку банківських послуг. Висвітлено сутність електронного та інтернет банкінгу. Окремо виділено перспективи банківських послуг з іпотечного кредитування житла.
Інформаційною базою роботи виступають статистичні матеріали НБУ та Державного комітету статистики, праці Васюренко О.В., Вожжова А. П., Дробязко А., Дзюблюк О., Катасонова В.Ю., Лобанової А.Л., Романенко Л.Ф., Роуза П.С., Стойко О.Я., Тарасовець О.М., Тиркала Р.І. та інших вітчизняних і закордонних фахівців.
РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ В ДІЯЛЬНОСТІ
КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
1.1. Економічна природа та призначення комерційних банків. Види комерційних банків
Етимологія слова «банк» сягає до французького слова «banque» та італійського «bаnса». Ці слова відповідно означають «скри-ня» та «лавка» і описують дві основні функції, які виконували банки. «Скриня» вказує на функцію збереження, оскільки вона є місцем, де зберігається щось цінне [5, c.12]. В Італії у XII сторіччі слово «bаnса» (лавка) означало стіл, прилавок або робоче місце « міняйли». Такі столи встановлювались на майданах, де відбувалася жвава торгівля товарами. Торгівля велася з використанням різно-манітних монет, що карбувалися як державами, так і містами й навіть окремими особами. У цих умовах потрібні були спеціалі-сти, які б зналися на монетах, що були в обігу, могли б оцінити і дати пораду при їхньому обміні. Коли врахувати, що у десятому сторіччі Італія була центром світової торгівлі, куди стікалися товари і гроші з різних країн, то стане зрозумілим, чому банкіри виявились неодмінними учасниками торгових операцій, а їхні «банки-столи» набували все більшого поширення. Подібні «міняйли» зі своїми особливими «столами» були в Стародавній Греції і Стародавньому Римі [5, c.12].
Проте у сучасних умовах дати точне й однозначне визначення тако-го універсального поняття, як «банк», — не менш складне завдан-ня, ніж визначити універсальне поняття «фінанси». Тиркало Р.І. дає визначення банку як особливому виду капіталотворчого підприємства, яке мобілізує вільні кошти клієнтів та інші грошові кошти, розподіляє їх відповідно до потреб між суб’єктами ринкових відносин, а також надає інші послуги [4, c.9]. Однак таке визначення є надто поверховим, так як під нього можуть попадати і небанківські установи, наприклад інвестиційні фонди, які також мобілізують вільні кошти і займаються їх розподіленням.
Функції банків значно ширші. Так, як зазначають Рід Е., Котрлер Р., Гілл Е., банк, виступаючи найважливішою фінансовою установою в економіці, може розглядатися як джерело корпоративного кредиту, кредиту для домашніх господарств і для малих підприємств, споживчого кредиту, важливої фінансової інформації, отримання коштів для транснаціональних операцій; як посередник у здійсненні грошо-вих розрахунків [8].
Однак у багатьох випадках визначення поняття «банк» необ-хідно формулювати точніше, причому не стільки для пояснення сутності цього фінансового інституту, скільки для вирішення більш важливих практичних завдань, наприклад, щоб довести, чи є кон-кретне фінансове підприємство банком і чи регламентується його діяльність певними нормативно-правовими актами.
Зокрема, банк може характеризуватися набором функцій, які він виконує в економіці, але цей критерій не є вичерпним та дос-татнім. Так, на початку 80-х років XX століття за законами США банком вважалась будь-яка установа, що залучає кошти на депозити та надає кредити. Як цілком слушно зауважують Ватаманюк З. та Дорош О., виключаючи з ділової практики одну з цих двох операцій, у таких установ з'являлась можливість фак-тично надавати клієнту банківські послуги і в той же час фор-мально не підпадати під дію законів про банківську діяльність, тобто виходити з-під контролю державних органів [14, c.120].
У вітчизняному законодавстві існує наступне визначення банку: "Банк" - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності наступні банківські операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [2]. Проте таке визначення надто звужує сутність банку і обмежує коло функцій, які виконує банк (Див. Додаток А).
На сьогодні не можна визначити банк і як місце зустрічі клієнта і банкіром, оскільки клієнт все менше потребує безпосереднього контакту з персоналом банку і може отримувати доступ до всього комплек-су фінансових послуг через телекомунікаційні системи зв'язку з будь-якої частини світу, на що звертає увагу Руденко Л. [10]. Тому в найбільш загальному значенні банком прийнято називати фінансову установу, що спеціалізується на акумулюванні ресурсів і управлінні цими ресурсами шляхом здійснення розрахункових, посередницьких, кредитних та інших фінансових операцій [6, c.15].
Як вірно зауважують Кириченко О.А., Роголь І.В., Гіленко С.Л.: “банк — це такий рівень розвитку кре-дитної справи, за якого кредитні, грошові й розрахункові операції концентруються в єдиному центрі, що організує грошовий обіг та кредитні відносини. У сучасному світі через банки здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, посередницькі угоди й управління майном” [5, c.13].
Сучасні банки пропонують своїм клієнтам широкий набір послуг, беруть участь у найрізноманітніших фінансових операці-ях, забезпечуючи професійне виконання покладених на них функцій.
Залежно від обраних критеріїв та ступеня деталізації можуть виділятися різні за структурою, кількістю та змістом системи функцій комерційних банків. П.С. Роуз виділяє такі основні банківські функції [9, c.26]: ощадну; інвестиційного планування; платежів та розрахунків; кредитну; управління грошовими потоками; андеррайтера; брокерську; страхунання; трастову.
Васюренко О.В. групує функції банків у найбільш агрегованому вигляді, з точки зору забезпечення вирішення основних цілей і завдань, наступним чином [6, c.14]:—
платіжно-розрахункова;—
ощадно-капіталотворча;—
кредитно-інвестиційна.
В основу платіжно-розрахункової функції покладено посе-редництво банків при платежах та розрахунках. Виступаючи посередниками, банки беруть на себе виконання таких операцій, як прийняття грошей від клієнтів та їх виплата, зберігання готів-кових коштів, зарахування коштів за переказами на відповідні банківські рахунки, здійснення безготівкових платежів за дору-ченнями клієнтів, виконання платіжно-розрахункових операцій за банківськими пластиковими картками, дорожніми чеками тощо. Ця функція є дуже вигідною та корисною для підприємців, оскіль-ки дозволяє скорочувати витрати на утримання штату касирів, бухгалтерів, охорони, спеціального транспорту тощо. Здійснення безготівкових розрахунків через електронну систему платежів дозволяє істотно скоротити тривалість фінансово-господарського обороту та значно зменшити рівень невиробничих витрат обігу. Слід зауважити, що в умовах перехідної економіки України значну частку відіграють розрахунки за допомогою бартерних операцій (по даним за січень-березень питома вага бартерних операцій в структурі відвантаженої продукції становила 4.4% [29, c. 66] ), а також тіньовий ринок готівкових коштів як у національній, так і в іноземній валюті.
Ощадно-капіталотворча функція полягає в залученні тимча-сово вільних ресурсів суспільства, зокрема, в мобілізації грошо-вих доходів і заощаджень та перетворенні їх у реально діючий капітал. Як підприємства, так і домашні господарства при одер-жанні грошових доходів окрему їх частину спрямовують на на-копичення з метою забезпечення наступних великих витрат. Ці доходи та заощадження, якщо вони не задіяні в грошовому кру-гообігу, становлять так званий мертвий скарб. Цікаво подивитися як виконують цю функцію вітчизняні комерційні банки. Останнім часом їм вдалося завоювати довіру населення, про що свідчить зростання вкладів в комерційних банках (Рис. 1.1).
Рис. 1.1. Кошти на рахунках підприємств, організацій та населення України [49]
Комерційні банки акумулюють грошові доходи та заоща-дження у вигляді різноманітних депозитів, вкладів, перетворюю-чи їх у позиковий капітал. Цей капітал випускається банками в обіг шляхом його надання у тимчасове користування зацікавле-ним господарюючим суб'єктам та домашнім господарствам на відповідних умовах.
Тісно пов'язана з попередньою кредитно-інвестиційна функція. База функціонування кредитно-інвестиційних відносин - тимчасове вивільнення грошових ресурсів та поява тимчасової потреби в них. Об'єктивно коливні відхилення фактичної потре-би господарюючих суб'єктів в обігових коштах від їх наявності залежать від багатьох факторів, зокрема: сезонності виробництва, характеру продукції та використовуваної сировини, співвідношен-ня між тривалістю виробництва та тривалістю оберненості про-дукції, коливань цін на неї тощо. Водночас у разі безпосереднього надання вільних грошових коштів їх власниками в позику підприємцям виникають суттєві ускладнення. Так, розміри про-позиції вільних грошей далеко не завжди відповідають розмірам попиту на позиковий капітал. Терміни вивільнення фінансових ресурсів у їх власників також можуть не збігатися з термінами, впродовж яких ці ресурси потрібні позичальникам. Тому саме банки, мобілізуючи ресурси різних розмірів та різної терміно-вості повернення, мають можливість заповнювати тимчасову не-стачу коштів в одних господарюючих одиниць за рахунок тимча-сового їх надлишку в інших. Причому в необхідних сумах і на потрібні терміни. Останнім часом спостерігається посилення участі комерційних банків України в інвестиційних процесах (Рис. 1.2)
Рис. 1.2. Обсяг інвестиційного фінансування банківської системи України [49, c.90]
Однак в цілому банківська система не відіграє суттєвої ролі як джерело фінансування інвестиційної діяльності (Табл.1.1 ). Пояснюється така ситуація небажанням банків інвестувати кошти на тривалий термін, адже при цьому ризик неповернення кредиту значно росте. З іншої сторони банкам не вдається залучити ресурси на тривалий термін, що в свою чергу пояснюється низьким ступенем довіри до банківської системи як з боку населення, так і з боку суб’єктів господарської діяльності.
Таблиця 1.1
Частка банківських кредитів у фінансуванні інвестиційної діяльності (млн. грн.) [48,49] |
01.01.2002 | 01.01.2003 | 01.01.2004
Усього (у фактичних цінах) | 32573 | 37178 | 49638
кредитів банків | 1400
(4.3) | 2361
(6.4) | 4381
(8.8)
Таким чином кредитно-інвестиційна функція банків України виконується ними недостатньо.
Отже , сучасний банк — це універсальне фінансове підприємство, що здійснює професійне управління ресурсами суспільства в їх грошовому виразі й виконує відповідні специфічні функції (Див. Додаток А) в еко-номіці на законній підставі та під юрисдикцією державних органів, що забезпечують регулювання та контроль банківської діяльності.
1.2 Характеристика банківських послуг
На сьогоднішній день провідні банки світу пропонують своїм клієнтам більше 300 операцій.
Як вказує Стойко О., банківську послугу можна охарактеризувати як виконання визначених дій в інтересах клієнта [11, c.18]. Однак дане визначення послуг банку є неточним, адже воно не відображає причину, що спонукає банк надавати послуги. Треба погодитися з Кириченко О.А., Роголь І.В., Гіленко С.Л., в тому що “...головне в розумінні його сутності полягає в тому, що банк — це автономне, незалежне комерційне підприємство. У банку, як і в будь-якого іншого підприємства, є свій продукт. Продуктом у даному випадку насамперед є формування платіжних засобів (гро-шової маси), а також різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, гарантій, доручень, консультацій, управління майном” [5, c.13]. Тому банки надають послуги не тільки щоб задовольнити клієнтів, а ще й отримувати прибуток, як і будь-яке комерційне підприємство.
Існує певна невизначеність щодо поняття “банківська послуга”. Певна група фахівців не розділяє дії банків на операції і послуги, називаючи одні й ті ж самі дії банку то “операціями”, то послугами” [5]. З цим можна погодитися в тому плані, що банк створює для того, щоб отримати прибуток розробляє продукт, який пропонується споживачеві, тобто таким чином надається послуга. З такої точки зору формування банком своєї ресурсної бази за рахунок залучення зовнішніх коштів населення є пасивною операцією (по відображенню в балансі банку), але в той же час це є і депозитними послугами, які банк надає населенню чи суб’єктам господарської діяльності. Сьогодні універсальні банки пропонують широкий ряд продуктів, що охоплює практично всі сфери діяльності і фінансових послуг. У той же час, інші банки з метою завоювання і міцного утримання конкурентної переваги прагнуть спеціалізуватися на наданні строго визначених видів послуг. Розмаїтість пропонованого банками кола продуктів збільшується завдяки тому, що представлення однакових послуг окремими банками здійснюється по-різному.
В той же час, як зауважує Стойко О.Я., залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи (див. рис. 1.3) [11, c.19]:
пасивні операції;
активні операції;
послуги.
Він же й визначає зміст кожної операції. За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій грошові кошти складають переважну частину ресурсів банку, що визначає важливу роль цих операцій в його діяльності. Пасивні операції включають: залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань. Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку.
Активні операції - це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. Активні операції тісно пов’язані з пасивними операціями. Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді обов’язкових та вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідали термінам залучення коштів в пасиви.
Крім операцій, пов’язаних з формуванням банківських пасивів та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали назву банківських послуг. До банківських послуг належать: розрахункові, касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та інші. Істотною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банку не потрібні додаткові ресурси. Свою діяльність щодо надання послуг банк здійснює як правило у процесі проведення пасивних і активних операцій. Доходи від послуг банки отримають не у вигляді відсотків, а у формі комісійних виплат. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично безризиковим видом діяльності.
Таким чином, Стойко О.Я. власне послугами називає ті види діяльності банків, які не потребують додаткових ресурсів і за які банки отримують комісійний дохід. Однак з такою точкою зору не можна цілком погодитися. Для того, щоб, наприклад, надавати консультативні послуги банку необхідно сформувати певну інформаційну базу, а отже затратити все-таки певну кількість ресурсів, крім того, для надання таких послуг треба утримувати відповідних фахівців, виплачувати їм заробітну плату тощо. А у випадку гарантійних послуг банк так чи інакше має зважати на те, що він має створити певний резерв під надану гарантію на випадок необхідності виплати за гарантійною угодою. І всі решта послуг не є абсолютно беззатратними для банку. Тому відсутність необхідності в додаткових ресурсах не є ознакою послуги.
Не можна погодитися, з вищезгаданим автором і в тому, що послуги надаються в процесі активно-пасивних операцій. Існує цілий ряд послуг, які не супроводжують ні активні ні пасивні операції (зокрема в наступному підрозділі буде розглянутий сегмент банківських послуг на інвестиційному ринку).
Тому на нашу думку ті традиційні операції (послуги) банків, до яких відносяться депозитні та кредитні операції можна вважати “власне операціями”, а нові операції банків, в тому числі і по формуванню своєї бази (наприклад, платіжні картки) і по кредитуванню (наприклад, факторинг) можна вважати послугами. Хоча ще раз треба відмітити, що відмінності між послугами і операціями є дуже розмитими і таке розділення діяльності банків є більше даниною традиції, ніж має під собою чітку економічну сутність.
Тиркало Р.І. вказує, що банківські послуги об'єднують широкий ряд операцій, в тому числі і тих, які нехарактерні банківській сфері. З розвитком ринкових відносин та перебудовою власності в нашій країні стає актуальною потреба у різного роду довірчих послуг, нетрадиційного фінансування тощо. Так як існує попит, то слід погодитися з ним в тому, що до найбільш перспективних послуг можна віднести наступні [4, c. 14]:
1. Трастові (довірчі) послуги:
а) для фізичних осіб:*
розпорядження спадщиною;*
управління власністю;*
опікунство і забезпечення збереження майна та ін.;
б) для юридичних осіб:*
розпорядження активами;*
агентські послуги;*
операції, пов'язані з ліквідацією майна клієнтів та ін.
2. Послуги зі збереження цінностей з наданням клієнтам у
розпорядження сейфа та з прийняттям цінностей клієнта на збереження без їх доступу.
3. Консультаційні та інформаційні послуги зі створенням певної міжбанківської бази даних.
4. Гарантійні та посередницькі послуги.
5. Факторингові та лізингові операції, форфейтинг та ін.
Стойко О. класифікує банківські послуги класифікуються залежно від кількох ознак [11, c.86]:
1. Руху матеріального продукту:
послуги, пов'язані з рухом матеріального продукту (наприклад, розрахунково-касове обслуговування);
чисті послуги (наприклад, консультаційні);
2. Контингенту споживачів:
послуги юридичним особам;
послуги фізичним особам;
3. Відображення послуг у балансі:
балансові;
позабалансові (операції, що певний час не відображаються в балансі, поки не будуть відображені в прибутках або збитках банку);
4. Плати за надання послуг:
платні;
безкоштовні;
5. Можливості обліку платних послуг і можливості визначення розміру плати:
послуги, розміри яких підлягають обліку (розрахунково-касові, кредитні, валютні);
послуги, аналоги яких є у відповідних тарифах (консультаційні);
послуги, вартість яких не може бути встановлена об'єктивно (як правило, надаються банками в пакеті з платними товарними послугами).
Банківськими послугами можна вважати діяльність банку, яка направлена на виконання основних функцій та спрямована на зростання дохідної діяльності банку.
Комерційні банки можуть надавати послуги фінансового брокера, депозитарія, незалежного реєстратора, гаранта, а також довірчі, розрахун-ково-клірингові, консалтингові послуги. Часто всі ці послуги надаються в комплексі, за що банк отримує винагороду у вигляді комісії. Комісійні встановлюються в процентному відношенні до суми угоди. Окрім комісійної винагороди, банк може стягувати плату за обслуговування.
Довірчі послуги банків у сфері інвестицій можуть полягати в управлінні портфелем в інтересах довірителя. Плата за ці послуги буває фіксованою чи може встановлюватися у процентному відношенні до отриманого доходу. При довірчій послузі клієнт залишається власником майна, передаючи його в розпорядження банку чи трастовій компанії на строк, визначений дорученням.
Послуги незалежних реєстраторів включають цілий комплекс: наприклад, поіменний облік акціонерів, ведення реєстру держателів цінних паперів, заміна сертифікатів при зміні власника цінного папера, інформування акціонерів про діяльність акціонерного товариства тощо.
Розрахунково-клірингові послуги полягають у тому, що банки ведуть рахунки учасників фондового ринку і забезпечують розрахунки за угодами.
Депозитарні послуги передбачають зберігання цінних паперів клієнтів.
Консалтингові послуги мають на меті аналіз фондового ринку, розробку документації для емісії цінних паперів, оцінку стану інвестиційного портфеля клієнта, розробку, інвестиційних стратегій для клієнтів.
1.3. Світовий досвід розвитку ринку банківських послуг
Як уже згадувалося вище, ще на початку свого утворення банки надавали послуги по зберіганню та обміну грошей. Трохи згодом банки почали надавати гроші в позику, що зумовило появу такого напряму банківських послуг, як кредитування. Таким чином уже на початку 20-століття сформувалися основні напрямки банківських послуг: депозитні, кредитні та розрахунково-платіжні послуги, які традиційно називають банківськими операціями. Ці види послуг у тій чи іншій мірі надає кожна банківська установа. Нижче розглянуто види послуг, які з’явилися в банківській практиці порівняно недавно і мають ще назву “нетрадиційних”.
Факторинг - одна з нетрадиційних банківських послуг, що з'явилася у банківській практиці у 50-х роках.
Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги. У факторингу беруть участь три сторони [15, c.37]:
фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку);
постачальник;
покупець.
Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без фінансування [18, c.11]. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів. Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти у розмірі 80-90% від суми боргу. Решта 10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.
У договорі може передбачатися: право регресу - право повернення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів; негайна оплата фактором розрахункових документів, тільки-но вони будуть йому пред'явлені (фактично це означає кредитування фактором клієнта). Такого роду операції широко застосовуються у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою, хоча в Україні їх застосування тільки починається.
Доходи фактора від здійснення факторингової операції складаються з двох частин [20, c.135]:
комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків);
позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс.
Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом користуванням авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від комісійних платежів.
Зараз досить поширеним банківських послуг є управління майном на користь пенсійних фондів, страхових компаній. До розпорядження спадком належать операції з отримання рішень суду, збору та забезпечення зберігання спадку, сплати адміністративних витрат по розрахунках з кредиторами, сплати податків, розподілу майна.
Управління персональними трастами (майном, що було передано банку для управління) передбачає: розміщення коштів; депозитні операції; отримання доходів; виплату доходу клієнтові; облікові операції; фінансовий аналіз [20, с.136]. Агентські послуги дещо відрізняються від трастових тим, що клієнт не втрачає повноважень власника, а лише доручає банку проведення операцій від свого імені. Агентські послуги включають: страхування майна, інвестиційні та комерційні операції за дорученням власника, сплата рахунків, податків та інші.
Підприємствам комерційні банки надають такі види агентських послуг: розпорядження активами, агентські операції, ліквідація підприємств тощо.
Посередницькі послуги - це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона, що виступає посередником між замовником і виконавцем. Серед посередницьких послуг, що надаються комерційними банками, найбільш поширеними є: посередництво в отриманні клієнтом позички, посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надається банком тоді, коли банк неспроможний задовольнити кредитну заявку клієнта. Така ситуація може виникнути у випадку перевищення потрібної суми над встановленим лімітом кредитування. Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою, майном здійснюються на основі доручення від клієнта.
Гарантійні послуги полягають у зобов'язанні банку виплатити суму боргу свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов'язання. До цієї групи операцій належать: гарантії повернення кредиту, гарантії відшкодування збитків, що випливають з невиконання клієнтом умов контракту. Плата за надання гарантійних послуг - це комісія. Банківські гарантії, особливо відомих своєю платоспроможністю банків, фактично означають доступ клієнта до кредиту [4, c.12].
Консультаційні послуги для клієнтів комерційні банки надають з питань економічного (фінансового) аналізу і бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аналізу платоспроможності господарських партнерів клієнта; організації емісії та вторинного обігу цінних паперів; вибору напрямів інвестування коштів тощо. Як правило, цей вид послуг перебуває в тісному контакті з іншими операціями, а саме: кредитними, лізинговими та іншими. Плата за консультацію враховується у складі плати за основний вид операції, що супроводжується консультацією.
Комерційні банки, володіючи сучасними засобами телекомунікацій та електронно-обчислювальної техніки, завжди мають різноманітну інформацію, що дозволяє їм займатися інформаційною діяльністю, зокрема:
одержанням інформації;
використанням інформації;
поширенням інформації;
зберіганням інформації.
За режимом доступу інформація поділяється на: обмежену та відкриту доступ до якої забезпечується шляхом публікації в офіційних друкованих виданнях).
Окремої уваги, з огляду на актуальність для України потребує розгляд банківських послуг у сфері інвестиційної діяльності.
Треба погодитися Катасоновим В.Ю., Морозовим Д.С. та Петровим М.В., що для багатьох банків інвестиційна діяльність стало новою і досить великою нішею на ринку банківських послуг [7]. Виступають вони на міжнародному інвестиційному ринку у різних якостях:
як банки-кредитори;
як гаранти;
як інвестиційні брокери (інвестиційні банки);
як фінансові консультанти;
як ініціатори створення і/чи менеджери банківських консорціумів;
як інституціональні інвестори, що здобувають цінні папери проектних компаній;
як лізингові інститути і т.д.
Принципово новим видом банківської діяльності став консалтинг в області реалізації інвестиційних проектів. Спеціалізованими банками-консультантами здійснюється наступний набір послуг:
пошук, добір і оцінка інвестиційних проектів;
підготовка всієї техніко-економічної документації по проекту;
розробка схем фінансування проектів, ведення попередніх переговорів з банками, фондами й іншими інститутами на предмет їхньої участі у фінансуванні проекту;
підготовка всього пакета документів по проекті (включаючи попередні згоди по реалізації товарів і послуг);
надання сприяння у веденні переговорів і підписання кредитних угод, угод про створення консорціумів і т.д.
Найчастіше пакет документів по проекту (закінчений продукт фінансових консультантів) готується по спеціальному замовленню комерційних банків чи промислових компаній. Однак іноді такі пакети пропонуються на вільному ринку, тобто консультанти несуть ринкові ризики. У багатьох випадках банк, що здійснює консультування, частково сам бере участь у фінансуванні проекту, доводячи тим самим об'єктивність своїх оцінок і серйозність своїх рекомендацій. У Великобританії ж існує поділ консалтингових і фінансових функцій: банк-консультант не бере участь у фінансуванні. При цьому висувається усе той же аргумент забезпечення більшої об'єктивності оцінок, запобігання конфлікту інвесторів. Нам, однак, представляється більш виправданим перший підхід.
Серед консультантів з питань організації ПФ світовими лідерами є такі відомі інвестиційні, торгові і комерційні банки, фінансові комісії, як Morgan Grenfell, Morgai Stanely, Merril Lynch, Bank of America, Barclays, DBS, Citibank, Л Morgan, CS First Boston, Solomon Brothers, Chase, Lehman Brothers i т.д. Можна помітити, що деякі з ведучих консультантів одночасно є і відомими банками-організаторами.
Важливими учасниками інвестиційного ринку останнім часом стали фінансові компанії і банки, що організують емісії і розміщення так званих "проектних облігацій" без права регресу (non-recourse proje) bonds). Основними банками в даній області в 1994 р. були Lehman Brothers (4 емісії загальним обсягом 8 млн. дол.); CS First Boston (2 емісії; 829,5 млн. дол.); Morgan Stane (3 емісії; 822 млн. дол.); Chase (3 емісії; 767,5 млн. дол.): Men Lynch (2 емісії; 370 млн. дол.); Solomon Brothers (1 емісія; 150 мол дол.); Citicorp (1 емісія; 50 млн. дол.) і т.д. [7, c.71].
Як бачимо функції банків на інвестиційному ринку не обмежуються лише вкладанням коштів тим чи іншим чином у інвестиції. Послуги, які надають банки на ринку інвестицій досить різноманітні і в узагальненому випадку наведені в Додатку Б.
Принциповим напрямом розвитку банківських послуг у всьому світі бачаться різні види дистанційного обслуговування з використанням електронної техніки. Даний вид послуг тільки починає впроваджуватися на вітчизняному банківському ринку і, безперечно має великі перспективи.
Дистанційне обслуговування логічно розглядати як один із каналів реалізації банківських послуг на роздріб-ному ринку, що дає змогу вирішувати специфічні для кож-ного банку проблеми. Йдеться насамперед про зменшення витрат на мережу відділень, забезпечення додаткових зручностей та якості обслуговування клієнтам, вихід на окремі сегменти споживачів (користувачі різноманітних послуг в Інтернеті тощо).Основними напрямами дистанційного банківського обслуговування є [10]:—
телебанкінг;—
інтернет-банкінг;—
мобільний банкінг;—
система «клієнт - банк»;
картки міжнародних платіжних систем тощо.
Дослідження сутності та характеристик банківських послуг показало, що розділення діяльності банків на банківські операції та послуги є певною мірою умовне, так як останнім часом з’явився ряд банківських продуктів, які важко класифікувати за якими-небудь чіткими ознаками до операцій чи послуг, тому більш адекватно ситуацію відображає розділення діяльності банку на традиційні і нетрадиційні послуги.
На сьогодні ринок банківських послуг є досить розвинутим і охоплює практично всі сфери економічних відносин. Кожен рік з’являються десятки нових послуг, що пояснюється як суспільним розвитком, а отже й зміною потреб клієнтів банків, так і зростаючою конкуренцією у банківській сфері.
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ
2.1. Становлення ринку банківських послуг в Україні
Законодавче забезпечення функціонування банківської сис-теми України було здійснене з прийняттям в 1991 p. Закону України «Про банки та банківську діяльність». Проте існує думка, що фактично діяльність комерційних банківських установ на території Украї-ни почалась раніше [6, c.14]. Умовно можна виділити кілька часових етапів створення та розвитку національної банківської системи:
Перший етап в історії створення українських комерційних банків був пов'язаний зі спробою державного (директивного) реформу-вання банківської системи СРСР при здійсненні курсу на перебу-дову економіки, проголошеного радянським урядом. На цьому етапі українські комерційні банки реєструвались у Москві як:—
комерційні банки, що були створені на основі установ Дер-жавного банку СРСР та продовжували діяти зі статусом дер-жавних банків (Промстройбанк, «Україна», Укрсоцбанк, Ощад-банк, Укрексімбанк);—
галузеві та відомчі комерційні банки (Монтажспецбанк, Укрснаббанк, Трансбанк);—
філії великих російських комерційних банків (Інкомбанк, Столичний та ін.);—
державні та кооперативні комерційні установи, що мали право здійснювати фінансово-кредитну діяльність.
В 1991 p., одразу після проголошення незалежності України, почався другий етап — перереєстрація комерційних банків в Україн-ській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. При цьому в більшості ко-мерційних банків відбулись істотні зміни у складі їх учасників. Так, державні комерційні банки (Промінвестбанк, АПБ «Україна», Укрсоцбанк) були акціоновані клієнтами та персоналом банків.
Третій етап в історії розвитку банківської системи України пов'язаний зі створенням нових банків, що залучали значний приватний капітал, капітал спільних та малих підприємств, акціо-нерних товариств, а також кошти державних бюджетних та поза-бюджетних фондів. У цей період, на фоні розвитку жорсткої інфляції з ознаками гіперінфляції та критичного скорочення об-сягів виробництва і розміру валового внутрішнього продукту, в Україні була створена значна кількість дрібних комерційних банків, орієнтованих на обслуговування попиту на короткострокові кре-дити для торговельно-посередницької діяльності і здатних отри-мувати прибутки на інфляційних процесах в економіці. Протя-гом 1993 p. в Україні було створено близько 100 дрібних, так званих кишенькових, комерційних банків такого типу [6, с.15].
Четвертий етап розвитку банківської системи України характеризується початком проведення радикальної економічної реформи на основі застосування монетарних методів управління економікою. Протягом 1994—1996 pp. Національний банк України (НБУ) встановив та ввів у практику єдині прави-ла діяльності українських банків. Завдяки ефективним діям НБУ та уряду в цей період вдалося призупинити інфляцію, невиправ-дано високе зростання цін та падіння виробництва. Факт фінан-сової стабілізації в економіці України у другій половині 1996 p. визнаний експертами у всьому світі. Підтвердженням цього фак-ту служить грошова реформа, що була успішно проведена восени 1996 p. Другою ознакою успішного здійснення економічних пере-творень стало підвищення інтересу до української економіки з боку міжнародних фінансових організацій. За період з 1994 по 1996 p. в Україні було зареєстровано 14 представництв іноземних банків та банків з участю іноземного капіталу. За цей же час іно-земні інвестиції в економіку України зросли майже в чотири рази — з 366,9 млн. до 1 млрд. 223 млн. дол. США [23].
Цей період характеризувався переважанням монетарних методів управління економікою, які практично не були підкріплені стабілізацією вироб-ництва, структурним реформуванням та супроводжувались накопи-ченням істотних проблем та негативних тенденцій як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. На додаток до цього — критич-ні недоліки у здійсненні бюджетної політики, що виразились у спрямуванні зусиль на максимізацію зовнішніх та внутрішніх ко-роткострокових запозичень замість спроб реалізації політики зба-лансування державних витрат в межах реальних бюджетних над-ходжень. Все це спричинило фінансово-економічну кризу в Україні, активний розвиток якої прийшовся на 1998 p. В результаті ко-мерційні банки втратили найбільш привабливі сегменти ринку; ринок державних зобов'язань та валютний ринок. Внаслідок знач-ної девальвації курсу національної валюти сукупний капітал українських банків зменшився в середньому на 30—35% [16]. Ці та інші фактори разом із жорсткими регулятивними обмеженнями, що були накладені Національним банком України на діяльність комерційних банків, визначили основним завданням п'ятого ета-пу не інтенсифікацію розвитку банківських установ та максимі-зацію доходності їх діяльності, а забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності. Цей період характеризується посиленням ролі банків у економіці країни (Табл. 2.1).
Табл. 2.1
Показники, що характеризують роль банківського капіталу в економіці [16, 39]
Показник | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003
Відношення банківського капіталу до ВВП, % | 3,79 | 3,2 | 3,88 | 5,64 | 7,17
Відношення строкових ресурсів банківської системи до ВВП, % | 9,61 | 10,13 | 13,92 | 10,79 | 13,39
Відношення строкових ресурсів банківської системи до капітальних інвестицій, % | 71,44 | 72,88 | 105,12 | 85,74 | 71,02
Банківську систему України, що виступає основною лан-кою фінансово-кредитної системи, створено у вигляді дворівневої структури управління фінансовими ресурсами, яка представле-на, по-перше, Національним банком України та його підрозділа-ми, по-друге - комерційними банками різних форм власності, спеціалізації ти територіального статусу (рис. 1.4).
Рис.2.1. Банківська система України
Національний банк у банківській системі є банком вищого рівня та виконує функції, типові для центральних банків розвинутих європейських держав, виступає емісійним та розрахунковим центром, наглядовим орга-ном, банком банків і банкіром уряду України [1].
Комерційні банки як банки другого рівня складають основу кредитної системи України. Класифікація комерційних банків здійснюється за різними ознаками: за формою власності, рівнем спеціалізації, регіонально-територіальною ознакою тощо. У сучасних умо-вах більшість комерційних банків в Україні намагається мати статус універсального банку, хоча багато з них ще не можуть надавати повний пакет банківських послуг. Комерційні банки згідно чинного законодавства мають отримувати ліцензію для своєї діяльності [2]. На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:
1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Банк, крім перелічених операцій, має право здійснювати такі операції та послуги:
1) операції з валютними цінностями;
2) емісію власних цінних паперів;
3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
7) лізинг;
8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.
Операції, визначені пунктами 1-3, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2-3, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.
За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції та послуги:
1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;
2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;
3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;
4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
з інструментами грошового ринку;
з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;
з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;
5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої цієї статті. Дозвіл надається, якщо:
1) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;
2) банк не є об'єктом застосування заходів впливу;
3) банком подано план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;
4) Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.
Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.
Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності, передбаченого у цій статті.
Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.
Таким чином можна констатувати, що на сьогоднішній день сформувалися правові засади функціонування вітчизняного ринку банківських послуг. Хоча правову базу і не можна вважати на сто відсотків досконалою, проте вона забезпечує функціонування та розвиток банківської системи, а разом з нею і ринок банківських послуг.
Банки гостро відчувають недосконалість, а в окремих випадках — відсутність належної нормативно-правової бази. Зокрема це стосується захисту прав кредиторів, формування спостережних рад комерційних банків, стимулювання підвищення капіталізації та збільшення обсягів залучення коштів фізичних і юридичних осіб, недопущення перекладання на банки не властивих їм функцій контролюючих органів і т.п. Водночас багато нормативно-правових актів, що регламентують банківську діяльність, мають переважно організаційно-адміністративний характер і тому навряд чи можуть дати бажаний ефект у справі неухильного та стабільного розвитку банківської системи.
2.2. Основні тенденції розвитку ринку банківських послуг
В залежності від кола виконуваних операцій комерційні банки бувають універсальними і спеціалізованими. В даний час в Україні всі комерційні банки прагнуть бути універсальними, хоча далеко не усі вони виконують весь спектр банківських операцій. Спеціалізованих банків поки що мало. Окремі банки вже почали створювати спеціалізовані філії (інвестиційні і депозитні).
Сьогодні універсальні банки пропонують широкий ряд продуктів, що охоплює практично всі сфери діяльності і фінансових послуг. У той же час, інші банки з метою завоювання і міцного утримання конкурентної переваги прагнуть спеціалізуватися на наданні строго визначених видів послуг. Розмаїтість пропонованого банками кола продуктів збільшується завдяки тому, що представлення однакових послуг окремими банками здійснюється по-різному.
Нині в Україні помітно загострилася конкуренція на ринку банківських послуг. На 01.01.2004 року в Україні діє 158 банківські установи [39], більшість з яких прагне надавати якомога більшу кількість послуг. Безперечну перевагу над своїми конкурентами мають банки, які пропонують клієнтам велику кількість послуг. До основних продуктів банку належать: видача грошових кредитів; прийом депозитів; здійснення грошових розрахунків і платежів; випуск кредитних та платіжних карток; консультуван-ня, надання економічної та фінансової інформації.
На сьогодні найпоширенішою банківською послугою в Україні є кредитування клієнтів. На сьогодні в Україні при наданні кредитів посилюється боротьба між комерційними банками за надійного позичальника, який має достатньо власних коштів, а також здійснює таку виробничу діяльність, яка дає йому змогу вчасно повертати кредит і сплачувати проценти. Пов’язано це з тим, що значна кількість суб’єктів господарської діяльності працює зі збитком (збиткові підприємства становлять близько 40% усієї кількості діючих підприємств на протязі останніх тпрьох років [38, 39]).
Ще один традиційна банківська послуга — залучення депозитів населення. При цьому ефективними є заходи щодо зниження мінімальної суми вкладу, пропонування більшого проценту за депозит, а також створення позитивного іміджу, який зміцнює довіру населення до банку. Останніми роками банки докладають значних зусиль, які спрямовані на поліпшення і розширен-ня спектра цих послуг, популярними, зокрема, є депозитні вклади строком на півроку, рік із щомісячною та щоквартальною виплатою процентів.
Конкуренція між комерційними банками, а також банками і небанківськими установами спонукає запроваджувати сучасні види банківських послуг. Упродовж останніх декількох років ринок послуг із використання пла-тіжних карток став новим конкурентним середовищем для українських комер-ційних банків. Випуск карток дав змогу банкам підняти свою ділову репута-цію, інтегруватися у світову платіжну систему банківських послуг, завоювати ринок і привабити більшу кількість клієнтів. Основною передумовою форму-вання конкурентного ринку платіжних карток є довіра клієнта до банку, який на першу вимогу зобов'язується видавати готівку та своєчасно здійснювати розрахунки.
Активний розвиток ринку пластикових карток в Україні почався у 1996 ро-ці, коли в дійсні члени VIZA регіону СЕМЕА (країни Центральної та Східної Європи, Близького Сходу й Африки) було прийнято українські банки: КБ "Приватбанк", АКБ "Аваль", Перший український міжнародний банк (ПУМБ), Укрексімбанк, Промінвестбанк, Ощадбанк, Укрінбанк. Разом із АКБ "Аваль", який отримав членство за рік до цього, вони практично одночасно почали емісію пластикових карток, і в Україні стала розвиватися мережа прийому карток до оплати [26, c.103].
На першому етапі головним напрямом роботи банків-емітентів був випуск міжнародних карток для клієнтів, які здійснюють міжнародні поїздки, а для банків-еквайєрів — укладання договорів еквайрингу з торговельними підприєм-ствами, які обслуговують насамперед іноземців. Ці напрями не потребували значних інвестицій і давали порівняно високу фінансову віддачу внаслідок висо-кого рівня цін на випуск карток (75—350 дол. США) і комісій, що стягувалися з торговельних точок (4—4,5 %) [26, c.104].
Із 1997 року банки-емітенти почали активне впровадження зарплатних про-ектів, суть яких полягала у випуску банком карток для працівників підприємств і нарахуванні заробітної плати на такі картки (замість традиційної видачі готів-кою). Як зарплатні використовуються картки різних типів — локальні, прийняті в системі одного банку, і картки міжнародних платіжних систем. Другий варіант має низку переваг порівняно з використанням локальних карток. Головна з них — наявність мережі прийому карток у банкоматах і торговельних підприємствах, які обслуговуються різними банками.
У 1998 році українські банки об'єдналися в Асоціацію українських банків — членів EUROPAY. Це об'єднання ставило за мету передовсім координацію діяль-ності в питаннях розподілу ринку, визначення припустимого нижнього рівня ко-місій для недопущення демпінгу, спільне розроблення проектів доповнень і змін до Цивільного й Кримінального кодексів країни з питань пластикових карток, лобіювання окремих питань, у розв'язанні яких зацікавлені всі банки.
Загальна характеристика розподілу українського ринку міжнародних пластикових карток наведена в табл. 2.2 і на рис. 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл українського ринку міжнародних пластикових карток на 01.01.2004 [39]
Назва |
VIZA |
ЕС/МС |
Усього |
VIZA, % |
ЕС/МС, % |
Усього,
%
ПУМБ |
35900 |
68500 |
104400 |
23,48 |
42,84 |
33,35
Приватбанк |
83000 |
4600 |
87600 |
54,29 |
2,88 |
27,99
"Аваль" |
9569 |
54271 |
63840 |
6,26 |
33,94 |
20,40
Промінвестбанк |
12000 |
4000 |
16000 |
7,85 |
2,50 |
5,11
Укрексімбанк |
3000 |
6500 |
9500 |
1,96 |
4,07 |
3,04
"Фінанси та кредит" |
0 |
4502 |
4502 |
0,00 |
2,82 |
1,44
Перкомбанк |
4100 |
250 |
4350 |
2,68 |
0,16 |
1,39
"Мрія" |
0 |
4066 |
4066 |
0,00 |
2,54 |
1,30
Правексбанк |
0 |
4020 |
4020 |
0,00 |
2,51 |
1,26
Укркредитбанк |
2300 |
0 |
2300 |
1,5 |
0,00 |
0,73
Укрінбанк |
800 |
1250 |
2300 |
0,52 |
0,78 |
0,73
ВАбанк |
1200 |
300 |
1500 |
0,78 |
0,19 |
0,48
Продовження таблиці 2.2
Сітібанк |
0 |
5000 |
5000 |
0,00 |
3,13 |
1,60
"Південний" |
1000 |
165 |
1165 |
0,65 |
0,10 |
0,37
Легбанк |
0 |
1150 |
1150 |
0,00 |
0,72 |
0,37
"Надра" |
0 |
0 |
0 |
0,00 |
0,00 |
0,00
Усього |
152869 |
164888 |
318007 |
100,00 |
100,00 |
100.00
Аналіз засвідчує, що безперечними лідерами й основними конкурентами у сфері емісії пластикових карток в Україні є Приватбанк, ПУМБ і "Аваль". Понад половина усіх пластикових карток VIZA в Україні (54%) належить Приватбанкові. Приватбанк також очевидний лідер випуску міжнародних карток із високим обігом. Банки "Аваль" і ПУМБ, які обрали з самого початку курс на масовий випуск локальних зарплатних карток Cirrus/Маеstrо в системі Еurорау, ділять між собою першість на цьому ринку карток (34% і 43%). За загальною кількістю карток позиції Приватбанку і ПУМБу приблизно однакові (відповід-но 28% і 33%), "Аваль" — на третьому місці (20 %).
Рис.2.2. Розподіл ринку міжнародних пластикових карток на вітчизняному ринку yf 01.01.2004 [39]
Нині головними напрямами роботи комерційних банків із пластиковими картками є емісія міжнародних карток, еквайринг, розвиток мережі банкоматів емісія локальних карток, зарплатних кредитних карток (кредитування зарплат них проектів), упровадження СО-BRANDING програм.
Однією з найсерйозніших проблем, яка постала перед українськими банка-ми, стало шахрайство з пластиковими картками. Якщо рівень фрода (від англ. fraud— шахрайство) у регіоні СЕМЕА набагато перевищує загальносвітовий, то рівень шахрайства в Україні у 20—30 разів перевищує регіональний. Головна причина катастрофічного зростання шахрайства в Україні — відсутність право-вої бази. Нині в українському законодавстві немає статей, за якими осіб, викри-тих у незаконному використанні пластикових карток, можна було б притягти до карної відповідальності [3].
За станом на 1 квітня 2003 року 78 банків (майже 50% від загальної кількості) є членами внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем та здійснюють емісію та еквайринг платіжних карток [26].
Загальна кількість емітованих карток українськими банками за 2003 рік збільшилась на 19 % і на 01.01.2004 становить понад 7335 тис. шт., з них:
- внутрішньодержавних – на 9 % до 1589 тис., у тому числі:
НСМЕП на 41 % – більше 187 тис.;
одноемітентні (внутрішньобанківські) майже на 5 % – більше 1387 тис.
- міжнародних – на 22 % до 5746 тис., у тому числі:
MasterCard майже на 24 % – більше 2514 тис.;
VISA на 21 % – більше 3143 тис [29].
Лідерами за кількістю емітованих платіжних карток залишаються "ПриватБанк” – понад 2755 тис., Промінвестбанк – понад 1209 тис. (з них близько 842 тис. локальні внутрішньобанківські), АППБ "Аваль” – понад 707 тис., ВАТ "Державний ощадний банк України” – понад 431 тис. (з них близько 262 тис. локальні внутрішньобанківські), АКБ "Надра” – понад 411 тис., "Перший Український Міжнародний банк” – понад 358 тис. карток.
Кількість банкоматів, що обслуговують картки, за цей квартал збільшилась на 638 одиниць (24 %) – до 3256, платіжних терміналів – на 914 (4 %) до 22628.
З них на 1 січня 2004 року:
держателів внутрішньодержавних платіжних карток обслуговували 484 банкомати, 1261 платіжний термінал;
держателів міжнародних платіжних карток обслуговували 2898 банкоматів, 21478 платіжних термінали.
Протягом 1 кварталу 2003 року держателями платіжних карток українських банків було здійснено близько 24 млн. операцій на суму 6.3 млрд. грн., з них на 1 квітня 2003 року обсяг операцій зі зняття готівкових коштів складає 6 млрд. грн. (95% від загальної кількості операцій);
платежів за товари та послуги – 300 млн. грн. (5 % від загальної суми операцій).
За 1 квартал 2003 року залишки банків на карткових рахунках виросли на 12 % з 1.925 до 2.164 млрд. грн., з них на карткових рахунках фізичних осіб збільшились з 1.843 млрд. грн. до 2.085 млрд. грн., а юридичних осіб зменшились з 81.7 млн. грн. до 78.9 млн. грн.
За станом на 01.04.2003 залишки на карткових рахунках населення у національній валюті становлять 54.1 % від загальної суми, а в іноземній валюті – 45.9 %. У суб'єктів господарювання відповідно залишки на карткових рахунках у національній валюті за станом на 01.04.2003 становлять 68.9 % від загальної суми, а в іноземній валюті – 31.1 % [12-13, 26].
Еквайринг — розвиток мережі прийому до оплати пластикових карток. Робота в цьому напрямі передбачає укладання договорів із торговельними точками, установлення необхідного устаткування, інструктування персона-лу та переказування коштів за товари, продані за картками. Середній рівень комісійних за еквайрингом — 3,5%. Розвиваючи цей напрям, банки одержують комісійний дохід. Зацікавлені у розвитку еквайрингу і підприємства торгівлі з великим оборотом за картками, що обслуговують іноземців і заможних клієн-тів, — готелі, ресторани, агентства з продажу квитків тощо. Стимулювання внутрішнього використання карток не дає безпосереднього прибутку, але сприяє емісії як міжнародних, так і локальних карток. Зокрема, на початку 2001 року Приватбанк обслуговував за еквайрингом понад 8 тисяч торговельні них точок і підприємств сервісу [24].
Цілком новим банківським продуктом є надання послуг через мережу Інтернет. Першим, хто почав пропонувати свої послуги у мережі Інтернет, був Приватбанк. Наприкінці 2000 року вже 11 українських комерційних банків працювали у мережі, зокрема ВАбанк, Перший український міжна-родний банк, "Аваль", Укрінбанк та інші, В Інтернеті функції традиційно-го банку виконує віртуальний офіс www-сервер). За допомогою віртуального банку клієнт може отримати всю потрібну інформацію, оформити необ-хідні документи, відкрити рахунки, тобто працювати і вести свою діяльність у режимі реального банку. Такий банк дає змогу розширити коло потенцій-них відвідувачів, стежити за поведінкою клієнтів у мережі, удосконалювати якість і швидкість надання послуг, залучати до роботи меншу кількість працівників.
Перспективним напрямом конкурентної боротьби у банківському бізнесі є ринок посередницьких операцій, зокрема з цінними паперами. Цим посе-редником може бути як банк, так і суб'єкт фінансового ринку — інститут спільного інвестування. Саме між ними виникає суперництво за досить опера-тивну підготовку необхідних документів і умов для випуску цінних паперів, їхньої купівлі-продажу на тих засадах, які пропонують клієнти, виконання функцій незалежного реєстру цінних паперів тощо.
Останніми роками українські банки забезпечують досить ва-гому частину обсягів торгів цінними паперами на вітчизняному ринку. Відпо-відно до звітних даних Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку частка банків в обслуговуванні фондових трансакцій становила у 1998 році — 81%, у 1999-му - 61%, у 2000-му - 43%, у 2001 році - 42% [30, c.95]. З середини 1995 року банки беруть участь у реалізації приватизаційних схем, домінуючи серед структур, що надають професійні послуги депозитарія та зберігача цінних папе-рів, адже понад 2/3 ліцензій, що були надані ДКЦПФРдля відповідного обслу-говування клієнтів, належали саме банкам. Інвестиційні вкладення у фондові активи у 2001 році становили 5,2% від загального обсягу банківських активів, або 2,18 млрд. грн. Банки дотепер є монопольними андерайтерами облігацій внутрішньої державної позики. Щодо обслуговування банками вексельного обі-гу, то тут простежуються суттєві зміни. 3 2001 року скасовано ринок банківсь-ких векселів, оскільки відповідно до вимог Закону "Про обіг векселів в Україні" банки не можуть емітувати власні векселі, тож у цьому напрямі банки працю-ють лише як інвестиційні консультанти для інших емітентів.
Факторинг — особливо важливий засіб фінансової підтримки компаній, що розвиваються. В Україні його започатковано у 1990 році. Проте внаслідок інф-ляційних процесів і нестабільної економічної ситуації основу для факторинго-вих операцій було підірвано, й факторинг досі не набув належного розвитку. В сучасних умовах значення факторингу постійно зростає, оскільки він дає під-приємству можливість отримати майже стовідсоткову гарантію отримання пла-тежів. Але останніми роками факторингові операції відігравали незначну роль у діяльності українських банків. Факторинг здійснювався лише в національній ва-люті, тобто тільки в межах країни. Міжнародний факторинг, який широко ви-користовується у багатьох країнах світу, в Україні взагалі відсутній (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Кредити, надані комерційними банками на розвиток економіки України за факторинговими операціями [13, 25]
Показники |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
2003
Усього кредитів, наданих за факторинговими операціями, млн. грн. |
20 |
12 |
22 |
33 |
26
У т. ч. у національній валюті |
20 |
12 |
22 |
33 |
26
Усього надано банківських кредитів на розвиток економіки України, млн. грн, |
8873 |
11787 |
19121 |
27792 |
55490
Питома вага кредитів за факторинговими операціями в загальному обсязі кредитів, наданих на розвиток економіки України, % |
0,23 |
0,10 |
0,12 |
0,12 |
0,04
Однією з причин нерозвинутості факторингу є недостатня поінформова-ність про його можливості. Головна функція факторингу в сучасних умовах полягає у зменшенні неплатежів, прискоренні товарообігу й створенні стабіль-ної системи фінансового забезпечення виробничої сфери. Застосування фак-торингу дає змогу перетворити дебіторську заборгованість у наявні кошти, які можуть бути одразу ж використані на виробничі цілі, що позитивно вплине на розвиток економіки [25].
Недоліком факторингу для постачальника є вища вартість цієї операції порівняно зі звичайним кредитом унаслідок високого рівня оподаткуван-ня факторингових операцій і підвищеного рівня ризику цих операцій в Україні.
Здійснення факторингу для комерційних банків дає можливість розшири-ти сферу їх діяльності, залучити нових клієнтів, збільшити і диверсифікувати джерела доходів. До того ж поліпшуються умови кредитування клієнта за раху-нок збільшення обороту і поліпшення фінансової звітності клієнта. Основним недоліком факторингу для комерційного банку є висока ризикованість цієї опе-рації в умовах нестабільності економіки, кризи неплатежів через недостатню і недосконалу законодавчу базу в цій сфері. Усі ці фактори змушують банки під-вищувати плату за здійснення факторингових операцій.
Ще одним перспективним напрямом є розвиток трастових послуг комер-ційних банків. Під трастовими послугами маються на увазі такі, що засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа — довіритель — передає майно у розпорядження іншої особи — довірительного власника для управління в інте-ресах третьої особи — бенефіціара. Бенефіціаром може бути і сам довіритель майна. Отже, трастові послуги — це вид діяльності комерційних банків із управ-ління майном, що передається банку за домовленістю з клієнтом або за рішен-ням суду (в деяких випадках). У результаті цього між сторонами угоди склада-ються взаємовідносини, коли одна сторона передає, а інша бере на себе відповідальність за управління майном. Управління майном за своєю специфі-кою близьке до банківської діяльності, бо пов'язане з виконанням операцій із обліку, збереження цінностей, розпорядження майном (рухомим і нерухомим), інвестування, консультування, розміщення коштів, здійснення фінансового кон-тролю за виконанням угод тощо.
В Україні, на відміну від розвинутих країн світу, трастові послуги лише починають розвиватися, але деякі з них уже досить популярні й широко викорис-товуються (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Обсяг надання трастових послуг комерційними банками України млн. грн [12, 49]
Показники |
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003
Усього коштів за трастовими операціями банків |
58 |
58 |
66 |
93 |
98
У т. ч. суб'єктів господарювання |
28 |
21 |
6 |
5 |
6,2
фізичним особам |
30 |
37 |
60 |
88 |
91,8
Позитивною рисою є поступове зростання обсягу надання трастових пос-луг в Україні, що відбулося за рахунок збільшення кількості трастових послуг, наданих фізичним особам. Трастові взаємовідносини з юридичними особами становили у 2002 році невелику частку (5 млн. грн.), та не набули належного розвитку в сучасних умовах. Здійснення трастових операцій позитивно позна-чилося на угодах. Так, клієнти змушені звертатися до трастових відділів комер-ційних банків, по-перше, внаслідок відсутності або недостатнього рівня знань для розпорядження майном; по-друге, внаслідок можливості втрати власником свого майна в разі самостійного здійснення ним операцій, що потребують від-повідної кваліфікації і можливостей; по-третє, внаслідок неможливості зберіган-ня певних видів цінностей і відсутності необхідних надійних приміщень. Усе це стосується насамперед фізичних осіб, які не мають спеціальних знань і можли-востей у певній сфері й змушені вдаватися до послуг комерційних банків.
Юридичні особи переважно розпоряджаються майном на власний розсуд, маючи фахівців у різних сферах управління майном, необхідні приміщення для зберігання цінностей тощо. Це спричинило скорочення трастових послуг, нада-них суб'єктам господарювання. По-четверте, клієнти потребують надання трас-тових послуг унаслідок обмежень деяких видів діяльності для фізичних і юри-дичних осіб, які можуть здійснювати комерційні банки (наприклад, валютні операції). Комерційні банки, в свою чергу, зацікавлені у наданні трастових пос-луг. З їх допомогою вони мають можливість залучити нових клієнтів, диверси-фікувати операції та джерела прибутку.
Важливим моментом є те, що трастові послуги дають змогу комерційним банкам залучати додаткові кошти, які можуть бути використані ними і давати прибуток. Надання трастових послуг потребує певних знань і кваліфікації пер-соналу банку, але ці послуги характеризуються порівняно невеликими витрата-ми й ризикованістю. А враховуючи певні проблеми ліквідності комерційних банків, посилення конкуренції і зменшення прибутковості традиційних банків-ських операцій, надання трастових послуг має певні переваги в сфері залучен-ня нових клієнтів, підвищення прибутковості й конкурентоспроможності, а крім того, всі можливості для подальшого розвитку в Україні.
Ще одним перспективним напрямом у наданні нетрадиційних банківських послуг є розвиток лізингу, оскільки більшість підприємств зустрічається з пробле-мою оновлення основних фондів. З іншого боку, чимало підприємств — поста-чальників обладнання мають труднощі, пов'язані з реалізацією власної продук-ції. У цьому разі з допомогою лізингу можна розв'язати наявні проблеми. Для України лізинг — нове поняття, тому відсутній необхідний досвід у цій сфері. В таких країнах, як США, Канада, Італія, Іспанія, Швеція з допомогою лізингу здійснюється близько 30% усієї інвестиційної діяльності [28]. Лізингові операції по-чали широко використовувати комерційні банки Росії. В Україні обсяг лізинго-вих інвестицій не перевищує 10—12% загальної потреби в них [21].
Лізинг сприяє прискореній модернізації виробництва, оновленню обладнан-ня і технологій. Лізинг найвигідніший для новостворених підприємств і під-приємств, які не мають високоліквідних активів. Це насамперед підприємства аг-ропромислового комплексу, котрі почали активно використовувати фінансування з допомогою лізингу й зацікавлені в розвитку ринку лізингових операцій. Вироб-ники обладнання за рахунок лізингу мають можливість розширити свій ринок збу-ту й одразу ж отримати вартість обладнання. Банківським установам використан-ня лізингових операцій дає змогу збільшити прибуток, розширити коло клієнтів, диверсифікувати ризики тощо. Крім того, ризик при здійсненні лізингу менший порівняно із простим кредитуванням, оскільки до отримання остаточного плате-жу банк є власником наданого у лізинг обладнання і у разі порушення угоди має право на реалізацію обладнання для погашення своїх збитків.
Існують два специфічних напрями використання лізингу банками. По-пер-ше, це застосування лізингу для реструктуризації проблемних кредитів і прис-корення реалізації заставленого майна. Цей напрям вважається дуже актуаль-ним для українських банків. По-друге, лізинг застосовують для фінансування власних потреб у новому банківському обладнанні. Маючи дефіцит власних коштів, банки знайшли у застосуванні лізингової схеми ефективний спосіб прискорення свого технічного розвитку. Банк зі своєю дочірньою лізинговою компанією здійснюють послідовне взаємне фінансування за такою схемою: банк кредитує лізингову компанію на купівлю необхідного устаткування, а потім лі-зингова компанія передає банку устаткування на умовах фінансового лізингу.
У 2000 році банківські операції із застосуванням фінансового лізингу ста-новили 48 млн. грн., за перше півріччя 2003-го — 65 млн. грн. [13, c.102]. У розвинутих країнах лізинг стимулюється за рахунок зменшення оподаткування, що зумовлює зменшення розмірів лізингових платежів порівняно зі ставками за банківськими кредитами. В Україні лізингові операції звільнені лише від ПДВ. Але впровадження лізин-гу пов'язане з певними труднощами. Насамперед це нерозробленість і недостат-ня правова врегульованість таких операцій.
Отже, характерною рисою основних тенденцій розвитку ринку банківських послуг в Україні на сьогоднішньому етапі є посилення конкурентної боротьби, що примушує банки розширювати асортимент послуг, які вони надають клієнтам. Основними напрямками розвитку ринку банківських послуг в Україні є випуск та обслуговування платіжних пластикових карток, інтернет та мобільний банкінг. В той же час процес надання трастових, консультаційних та факторингових послуг розвиваються низькими темпами. Те ж саме можна сказати і про лізинг та послуги на інвестиційному ринку. Все це вказує на необхідність дальшого розвитку ринку банківських послуг в Україні.
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ РОЗШИРЕННЯ РИНКУ БАНКІВСЬКИХ
ПОСЛУГ
3.1Розвиток ринку банківських послуг українських банків на сучасному етапі.
3.1.1. Розвиток електронного та інтернет- банкінгу
Принциповим напрямом розширення банківських послуг бачиться різні види дистанційного обслуговування з використанням електронної техніки.
Дистанційне обслуговування логічно розглядати як один із каналів реалізації банківських послуг на роздріб-ному ринку, що дає змогу вирішувати специфічні для кож-ного банку проблеми. Йдеться насамперед про зменшення витрат на мережу відділень, забезпечення додаткових зручностей та якості обслуговування клієнтам, вихід на окремі сегменти споживачів (користувачі різноманітних послуг в Інтернеті тощо).
Основними напрямами дистанційного банківського обслуговування є:—
телебанкінг;—
інтернет-банкінг;—
мобільний банкінг;—
система «клієнт - банк»;
картки міжнародних платіжних систем тощо.
Розглянемо різні види дистанційного банківського обслуговування.
Телефонне банківське обслуговування пе-редбачає інтерактивний діалог клієнта, що має телефон-ний апарат з тональним набором, із банківським програм-но-апаратним комплексом за структурою головного меню. Система телебанкінгу забезпечує:—
надання довідкової інформації в автоматичному ре-жимі (про послуги фізичним та юридичним особам, діяль-ність банку, курси валют тощо);—
диспетчеризацію дзвінків клієнтів до різних служб банку;—
управління рахунками клієнтів (зміни стану рахунків, платежі, перекази грошей тощо); —
автоматичне розсилання факсових повідомлень; —
прийом від клієнтів банку заяв на надання додаткових послуг.
Інтернет-банкінг. Цей вид обслуговування впроваджу-ється за двома основними напрямами:
1) виконання операцій з використанням програмно-технічного комплексу «клієнт — банк» з доступом через мережу Інтернет;
2) власне інтернет-банкінг, тобто здійснення банківських операцій через сайт банку.
Інтернет-банкінг містить чотири функціональні ком-поненти: —
інформаційно-довідкова служба банку;—
довідкова інформація за рахунками клієнтів; —
обмежене управління рахунками клієнтів;—
повне управління рахунками. Інформаційно-довідкова служба дає змогу клієнтові от-римувати інформацію загального характеру: про банк, ос-новні напрями його діяльності, курси валют, послуги та тарифи, деякі економічні показники, адреси філій, обмін-них пунктів, банкоматів тощо.
Довідкова інформація за рахунками клієнтів дає змо-гу контролювати стан рахунка у будь-який час та в будь-якому місці, отримуючи виписку за рахунком за певний період та довідку про поточний стан рахунка.
Обмежене управління рахунком надає можливість здійснювати періодичні платежі за наперед визначеними реквізитами фірми-продавця послуг або товарів з розра-хункового, поточного або карткового рахунка.
Повне управління рахунком функціонально повторює схему «клієнт — банк». Відмінність полягає в тому, що частина клієнта встановлюється не на його комп'ютері, а на банківському Інтернет-сервері. Це дає змогу клієнтові виконувати операції управління рахунком з будь-якого підключеного до Інтернету комп'ютера.
Мобільний банкінг (GSM-банкінг). Цей сервіс дає змогу отримувати довідкову інформацію за рахунками клієн-тів та забезпечує обмежене управління рахунком клієнта. Ця функція незначно відрізняється від інтернет-банкінгу, крім функцій повного управління рахунком.
Система «Клієнт — Банк». Дає змогу автоматизувати процес прийому-передачі як фінансових, так і будь-яких інших повідомлень між банком, відділеннями та клієнта-ми. Надає можливість клієнтові через персональний комп'ютер та модем здійснювати банківські операції в оф-лайновому режимі.
Розвиток мережі банкоматів потребує найбільших витрат у картковій прог-рамі банків. Установлення банкоматів, так само як і еквайринг, має дві мети. Установлення банкоматів у місцях, які відвідують іноземці, де великий оборот під час зняття готівки з чужих карток, забезпечує банку одержання комісійно-го доходу, а також міжбанківських комісій від емітентів. За вдалого установ-лення банкомат може окупити витрати протягом 1—2 років за рахунок прямо-го комісійного доходу. Водночас установлення банкоматів необхідне при впровадженні зарплатних проектів і для стимулювання емісії карток. Банк не одержує прямого доходу від операцій зі своїми картками, але установлення банкоматів є великим стимулом емісії карток.
Отже все більша комп’ютеризація економіки і фізичних осіб в Україні зумовлює необхідність розгляду електронного та інтернет банкінгу як одного з найбільш перспективних напрямів розширення банківських послуг в Україні.
3.1.2. Послуги при іпотечному кредитуванні
У всьому світі ефективним способом вирішення житлової проблеми є іпотека. Однак іпотека – це не тільки засіб для роз’язання проблеми забезпечення житлом, це ще й надійне джерело доходів банку. Саме тому банки приділяють чимало уваги наданню послуг саме на сегменті іпотечного кредитування житла [19].
В Україні програми іпотечного кредитування (у першу чергу, кредити для придбання житла) активно почали розвиватися з 2000 року. За останній рік відчутно зріс інтерес банків до іпотечного кредитування. Банки намагаються у цих непевних умовах самотужки або у співпраці з ріелторами зайняти перспективну нішу на ринку.
Банки пропонують агентствам нерухомості (буває і навпаки) укладати договори про співробітництво, суть яких полягає у тому, що агентства поставляють банку клієнта, а банк сам оформляє (веде усю підготовчу роботу з клієнтом-позичальником, проводить андеррайтинг, оцінює і аналізує об'єкт нерухомості та продавців і т.п.) і видає іпотечний кредит. Інший варіант співпраці банка й агентства (на мій погляд, більш ефективніший) полягає в тому, що за цим договором (у більшості випадків це тристоронній договір між банком, агентством та страховиком) агентство проводить усю підготовчу роботу з клієнтами, як покупцем так і продавцем, робить оцінку об'єкту нерухомості та попередню оцінку платоспроможності позичальника. Це співробітництво буде розвиватися і надалі, у різних формах, в залежності від розвитку законодавчої бази [27].
Фактично можна сказати, що ефективність запровадження іпотеки в банках України поки що низька. Головна особливість вітчизняної іпотеки полягає в тому, вона недостатньо розвинена (на макроекономічному рівні). Як стверджують експерти, в Україні існує лише деяка подоба класичної іпотеки - так називана квазііпотека. В усьому світі нормою вважається, коли сума видаваних іпотечних кредитів дорівнює 20% внутрішнього валового продукту країни. Вітчизняний ВВП перевищує 200 млрд. грн. Отже, “норма” іпотечних кредитів має становити 40 млрд. грн, але в 2002 році вітчизняні банки видали під іпотечне кредитування лише 150 мільйонів, і це при тім, що за 2002 рік обсяг кредитів зріс на 80%. Якщо ще врахувати, що за оцінками аналітиків у Києві за 2002 рік видано від 20 до 40 млн. доларів (100 – 200 млн. грн) [31] кредитів по програмі іпотечного кредитування, то стає зрозумілим, що в регіонах іпотечне кредитування фактично відсутнє.
Структура фінансування житлового будівництва показує, що іпотека не відіграє значної ролі у фінансуванні житлового будівництва (Рис.3.1).
Рис. 3.1. Структура фінансування будівництва в 2002 році [31]
Існує резерв у нарощуванні обсягів інвестицій у будівельну галузь у вигляді банківського іпотечного кредитування, яке поки що не відіграє суттєвої ролі в будівництві житла. Саме банківський сектор може докорінно змінити ситуацію з інвестуванням в будівельну галузь. Розвиток іпотеки дасть змогу задіяти це потенційно могутнє джерело фінансування і сприяти таким чином розв’язанню житлової проблеми як на регіональному, так і загальнодержавному рівні.
Причиною неефективності іпотеки, великі ризики. Щоб зрозуміти, у чому складається цей ризик, треба уявити собі, як працює банк. Отже, гроші в банку з'являються від вкладників - фізичних і юридичних осіб. За користування грошима фінансова установа виплачує їм відсотки. У свою чергу, вона видає кредити, за користування якими позичальники платять відсотки, причому відсотки більш високі, чим ті, котрі банк платить своїм вкладникам. Отримана різниця дозволяє банку покривати видатки і діставати прибуток. Видаючи довгостроковий кредит для покупки житла, банк прагне убезпечити себе й оформити заставу, що служить забезпеченням повернення позички. Заставою при іпотечному кредитуванні, як уже говорилося, виступає нерухомість.
Безумовно, найбільшою проблемою є вітчизняне недосконале законодавство, яке не гарантує кредитору першочергове право на задоволення своїх вимог при реалізації заставленого майна, і, крім того, дорога і складна процедура реалізації застави. Крім того, сьогодні в Україні відсутні стандарти іпотечного кредитування (які, до речі, зараз розробляються за участю Української національної іпотечної асоціації), тобто немає єдиних правил гри. До цього ж, в наших умовах поки складно управляти ризиками (кредитний ризик, ризик ліквідності, ризик зміни відсоткової ставки, ризик дострокового погашення кредиту, агентський ризик, політичний ризик).
В той же час іпотека відіграє стабілізуючу функцію як для банківської системи країни, так і для окремого банку, на що вказується в роботах [19, 27]. Забезпечені нерухомістю кредити значно безпечніші (у порівнянні з бланковими) для банків, адже у випадку неповернення кредиту банк реалізує заставу і повертає свої кошти. Зниженню ризику при іпотечному кредитуванні також сприяє цільовий характер позичок. Операції з нерухомістю є одними з найменш менш ризикованих в порівнянні з іншими кредитними операціями комерційних банків.
Існує ще одна важлива сторона впливу системи іпотечного кредитування на стабільність банківської системи, пов'язана з функціонуванням вторинного ринку позичок, забезпечених заставними. Цей ринок сприяє переливанню капіталу в більш рентабельну сферу економіки (диверсифікованість банківського капіталу), а також зменшує різницю між процентними ставками в різних географічних районах, що сприяє формуванню єдиної ціни капіталу в масштабі країни [27].
Отже, іпотечне кредитування житла є одним з найбільш перспективних сегментів банківських послуг.
3.2. Вдосконалення якості банківських послуг комерційного банку “Індекс-банк”
В умовах обмеженості методів цінової конкуренції все більшого значення в конкурентній боротьбі на ринку банківських послуг набувають нецінові. Одним з ключових факторів конкурентноздатності банку являється якість надання банківських послуг. Якість обслуговування складається з кількох складових, з яких найголовнішими є: максимальна повнота надаваних банком послуг, культура обслуговування, швидкість проведення розрахунків. Найбільш об'єктивну оцінку діяльності банку дає ринок і, в першу чер-гу, клієнти. Саме клієнти, клієнтська база банку визначають силу бан-ку, його потенціал розвитку, формують «соціальне замовлення» на розробку нових банківських послуг. Чим більша і різноманітніша клієнтська база, тим ширший спектр послуг може запропонувати банк. Ось чому однією з основ стратегічного планування діяльності банку є клієнтська політика.
Найважливішими принципами формування відносин між досліджуваним банком (АТ «ІНДЕКС-БАНК») та його клієнтами є взаємна повага інтересів, спрямованість на розвиток довгострокових стабільних стосунків. Метою АТ «ІНДЕКС-БАНК» є сприяння економічному розвитку своїх клієнтів шляхом надання їм на високому рівні послуг в обсягах, що їх задовольняють. Характерною рисою банку, його конкурентною перевагою є здатність фахівців сприймати і втілювати у повсякденній діяльності сучасні передові досягнення в банківському управлінні та технологіях.
Беручи до уваги загострення конкуренції між банками у боротьбі за клі-єнтів, АТ «ІНДЕКС-БАНК» у своїй клієнтській політиці зробив ставку на ство-рення найбільш сприятливих умов обслуговування, що отримали назву «до-машній банк», та на залучення до співпраці клієнтів різного масштабу діяль-ності як великих, так середніх і малих. Банк не поділяє своїх клієнтів на кате-горії за пріоритетами: до кожного клієнта в банку ставляться як до VІР-клієнта, на відміну від багатьох банків (наприклад, банку “Надра”). Основа взаємовідносин з клієнтами — це взаємна повага інтересів, спрямованість на розвиток взаємовигідного співробітництва, швидке реагування на запити клієнта, надання якісного банківського сервісу, реалізація зваженої тариф-ної політики. Банк націлений на побудову стабільних взаємовідносин на довго-строковій основі, постійний пошук нестандартних рішень для отримання максимальних прибутків від їх реалізації за умови суворого дотримання норм чинного законодавства.
Характерною рисою Банку, його конкурентною перевагою є економічно виважена чисельність пер-соналу, прозорість в управлінні структурними підрозділами, уникнення дублювання операцій у технологічному процесі обслуговування клієнтів. Вели-кого значення в банк надає культурі обслуговування клієнтів, створен-ня зручних умов для отримання послуг та виконання операцій. Робота в цьо-му напрямку та привабливість місцезнаходження і зручний інтер'єр Банку надали можливість не тільки задовольнити усі потреби існуючих клієнтів у банківському обслуговуванні, а й постійно нарощувати їх обсяги і залучати нових клієнтів. Сьогоднішні клієнти АТ «ІНДЕКС-БАНК» представляють найрізноманітніші сфери діяль-ності: енергетичної, фармацевтичної, медичної, хімічної, харчової, вугіль-ної, транспортної, агропромислової та багатьох інших галузей промисло-вості, сільського господарства та сфери побуту.
Банк надає найбільш повний спектр банківських послуг своїм клієнтам. Запровадження індивідуального підходу до кожного клієнта при наданні йому комплексу послуг підняло на новий рівень якість банківського обслуговування. Для більш якісного та всебічного надання послуг юридичним особам з 2000 року в банку організовано підрозділ персональних менеджерів. Тепер за кожним клієнтом закріплений висококваліфікований менеджер, який швидко зорієнтує клієнта щодо процедури виконання банківських послуг. Основною задачею управління персональних менеджерів є консультація і реалізація будь-якого банківського продукту на прийнятних для клієнта умовах. Персональний менеджер надає консультації стосовно розробки схем фінансування, зменшення фінансових і валютних ризиків, інформує про ситуацію на кредитному і валютному ринках, пропонує нові банківські послуги та продукти. У пакеті персонального менеджера знаходяться такі сучасні передові банківські продукти, як кредити «овердрафт», депозити «овернайт», опціони (валютні і процентні), фінансові векселі банку, кредитні лінії, кредит та ін. Персональний менеджер підтримує зі своїм клієнтом постійний зв'язок, інформуючи його про зміни банківських послуг, супроводжує та контролює всі операції клієнта в Банку. Менеджер є своєрідним представником інтересів клієнта в Банку, який контролює виконання доручень клієнта, захищає його проекти на кредитному комітеті, піклується про його інтереси, тобто фактично створює оптимальні умови для задоволення потреб клієнта в рамках вимог та процедур банку. Персональний менеджер може надати консультацію по розробці схем фінансування, зменшенню фінансових і валютних ризиків, проінформувати про ситуацію на кредитному і валютному ринках, запропонувати нові банків-ські послуги. Тепер клієнту немає необхідності «бігати» по підрозділах банку, щоб вирішити свої питання. Це зробить його персональний менеджер.
Постійно зростаюча клієнтська база Індекс-Банку як у місті Києві, так і в регіонах України свідчить про те, що банк швидко та високоякісно вирішує будь-які потреби своїх клієнтів (Табл. 3.1 ).
Таблиця 3.1
Динаміка кількості клієнтів та кількості рахунків АТ “ІНДЕКС-БАНК”
Період
Показник | 2001 | 2002 | 2003
Кількість клієнтів | 2820 | 6580 | 11500
Темпи приросту, % | 133% | 75%
з них одночасно обслуговуються
в інших банках | 226 | 395 | 575
Кількість рахунків
До запитання | 478 | 810 | 1640
Строкові | 3050 | 6050 | 9840
Всього | 3528 | 6860 | 11480
Показником довіри до банку є обсяги грошових коштів на депозитних вкладах (як строкових, так і до запитання) фізичних та юридичних осіб. Динаміку росту таких вкладів наведено у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2
Динаміка залучення коштів банком АТ “Індекс Банк”
Період
Показник | 2001 | 2002 | 2003
Кошти суб’єктів господарської діяльності
трокові, тис. грн. | 25416 | 31245 | 40215
темпи приросту, % | 23% | 29%
до запитання, тис. грн. | 10754 | 15480 | 24461
темпи приросту, % | 44% | 58%
Кошти фізичних осіб
строкові, тис. грн. | 44879 | 59246 | 123532
темпи приросту, % | 32% | 109%
до запитання, тис. грн. | 2247 | 6452 | 8312
темпи приросту, % | 187% | 29%
Разом | 83296 | 112423 | 196520
Темпи приросту | 35% | 75%
Банк активно залучає коти фізичних осіб на строкові депозити (Табл. 3.3).
Таблиця 3.3
Темпи приросту кількості рахунків АТ “Індекс-банк”
Період
Показник | 2002 | 2003
До запитання | 69% | 102%
Строкові | 98% | 63%
Разом | 94% | 67%
Цьому сприяє різноманітність депозитних рахунків, а також розіграш призів серед вкладників банку та власників ощадних сертифікатів у акції “ІНДЕКС-ВКЛАД – БІЛЬШЕ НІЖ ВКЛАД”. За 2002-2003 роки понад 500 клієнтів вуже отримали призи.
Для обслуговування клієнтів відділень Банку менеджери Управління економіки та ко-ординації філій мобільно співпрацюють з ме-неджерами філій; адаптують послуги до інди-відуальних потреб клієнтів.
У структурі банку стандартизацію та уніфі-кацію банківських продуктів здійснює “Управ-ління розробки та методології банківських операцій” банку, яке спільно з іншими структурними підрозділами розробляє та впроваджує провідні банківські продукти для якісного та зручного обслуговування широко-го кола потреб клієнтів.
Для розповсюдження продуктового ряду в регіонах філіям Банку пода-ються стандартизовані банківські продукти, які проходять тестування та екс-периментальну експлуатацію у головному офісі, після чого їх пропонують клієнтам. Ініціатива розробки банківських продуктів належить і філіям, які при вивченні потреб клієнтів, що обумовлені галузевою належністю або те-риторіальним розташуванням, пропонують нові або адаптують існуючі банківські продукти. Незалежно від місцезнаходження установ банку, рівень технічного забезпечення дозволяє швидко і якісно обслуговувати клієнтів.
На початку 2001 року, у зв'язку з переорієнтацією потоків, розпочато активну роботу для оптимізації кореспондентської мережі банку. Оскільки основними кліринговими валютами, які найбільш широко використовуються в міжнародних розрахунках українських підприємців та банків, є долар США, євро та рубль РФ, банком проведено роботу по вибору клірингових банків у державах-емітентах цих валют.
Основними критеріями вибору банків-кореспондентів АТ «ІНДЕКС-БАНК» є кредитний рейтинг кореспондента та якість розрахунків, що ним пропонується. Було відкрито кореспондентські рахунки в «Bankes Trast Company» (Nеw Уоrk), «Commerzbank A. G.» (Frankfurt am Main) та «Собинбанк» (Москва).
Таким чином. Банком створено оптимальну кореспондентську мережу, що дозволяє виконувати міжнародні перекази максимально швидко, з високим ступенем захисту і доступними тарифами у будь-яку частину світу про що свідчить значна динаміка трансакцій, здійснених банком (Табл.3.4 та Рис.3.2).
Таблиця 3.4
Динаміка трансакцій АТ “Індекс-Банк”
Період
Показник | 2002 | 2003 | Темпи росту
Кількість відправлених трансакцій | 330 | 781 | 137%
Кількість прийнятих трансакцій | 2968 | 8304 | 180%
Всього | 3298 | 9085 | 175%
За 2002 рік число трансакцій, здійснених банком зросло ледве не втричі (Рис.3.2 ).
Рис. 3.2. Число трансакцій, здійснених АТ “Індекс-Банк” за 2002 та 2003 роки
Банк регулярно проводить вивчення потреб клієнтів, для чого раз на півроку проводиться їх опитування співробітниками відділу маркетингу з метою виявлення напрямів роботи банку по максимальному задоволенні цих потреб. Наслідком такої роботи з 2000 року в АТ «ІНДЕКС-БАНК» набули активного розвитку неторговельні послуги для фізичних та юридичних осіб. Банк розповсюджує міжнародні платіжні картки «VISA» та «Eurocard/Mastercard», обслуговує дорожні чеки «American Express», «Thomas Cook» та «Visа», а також передплатні картки «Visа Travel Money». З цього ж року Банк став надавати послуги швидких міжнародних грошових переказів через систему «Money Gram». Дані види послуг впроваджені по всій філіальній мережі Банку,
Починаючи з 2000 року банк активно пропонує своїм клієнтам заощаджувати кошти шляхом купівлі ощадних сертифікатів. У 2000 році реалізовано близько півтори тисячі сертифікатів. Особливою популярністю користуються іменні ощадні сертифікати в іноземній валюті.
У 2002 та 2003 роках банк брав активну участь у функціонуванні фондового ринку України, надаючи можливість своїм клієнтам без перешкод отриму-вати необхідну інформацію та обслуговуючи операції своїх клієнтів з цінни-ми паперами.
Була значно посилена робота Банку щодо впровадження нових кредитних проектів. Зокрема, це участь Банку разом з найпотужніши-ми офіційними автодилерами та страховими компаніями в кредитуванні клієнтів — покупців автомобілів найвідоміших у світі марок. Клієнти, автодилери та страхові компанії активно відреагували на цю можливість активної взаємодії з Банком.
У 2001 році Банк разом з декількома іншими банками переміг у тендері Пенсійного фонду та Міністерства праці на здійснення виплат пенсій та допомог пенсіонерам та одержувачам, що є безперечним свідоцтвом високого рівня послуг Банку.
На сьогодні АТ «ІНДЕКС-БАНК» надає широкий діапазон банківських послуг своїм клієнтам, основними з яких є:
розрахунково-касове обслуговування усіх типів рахунків у національ-ній та іноземних валютах;
послуги персонального менеджера, який здійснює повне обслугову-вання клієнта по всьому спектру банківського сервісу;
залучення вільних грошових коштів на депозитні вклади;
надання різноманітних кредитів (в тому числі «овердрафт», кредитна лінія та ін.) під різні види застави;
оперативне управління рахунками у національній та іноземних валю-тах за допомогою системи «Клієнт-Банк»;
допомога у фінансовому плануванні економічної діяльності клієнта, складання бізнес-планів, рекомендації та управління інвестиційним портфе-лем клієнта;
операції з різноманітними видами цінних паперів;
конверсійні операції;
операції з купівлі-продажу на МВРУ;
документарні операції;
надання гарантій;
надання послуг з перевезення готівкових коштів та цінностей;
розповсюдження міжнародних платіжних карток;
обслуговування дорожніх чеків, передплатних карток;
зберігання цінностей в індивідуальних депозитарних ячейках;
прийом комунальних платежів та платежів без відкриття рахунку.
З 2003 року АТ "Індекс-Банк" пропонує своїм клієнтам новий вид послуг - мобільний та інтернет-банкін.
Мобільний банкінг - це технологія дистанційного обслуговування клієнтів з використанням мобільного телефону. У АТ "Індекс-Банк" ця технологія реалізується через власну Інформаційну систему "ІНДЕКС-БАНК/МОБІЛЬНИЙ". Користувачі системи мають можливість отримання інформації на свій мобільний телефон у формі SMS- повідомлень стосовно:
залишку (сальдо) на рахунку на початок операційного дня;
зарахування коштів на рахунок;
списання коштів з рахунку;
залишку (сальдо) на рахунку після здійснення операцій;
залишку (сальдо) на рахунку відповідно до запиту;
офіційних курсів валют НБУ (USD, EUR, RUR) на початок операційного дня;
офіційних курсів валют НБУ (USD, EUR, RUR) на певну дату відповідно до запиту.
Послуги стосуються надання інформації про стан як поточних, так і карткових рахунків. При цьому телефон клієнта може бути підключений до будь-якого оператора мобільного зв'язку, який підтримує сервіс SMS-повідомлень. Дана послуга доступна від 6.00 до 24.00 год.
Підключення до інформаційної системи "Індекс-Банк/мобільний" здійснюється банком безкоштовно.
Інтернет Клієнт-Банк (Інтернет-банкінг) дає змогу клієнтам володіти інформацією про стан своїх особистих та корпоративних рахунків, що відкриті у банку "Індекс-Банк", здійснювати операції з коштами на цих рахунках з будь-якої точки світу, де є можливим доступ до мережі Internet.
Така можливість реалізується через банківську інформаційну систему "ІНДЕКС-БАНК/ВІРТУАЛЬНИЙ".
Клієнти банку, що є користувачами системи, мають змогу цілодобово в реальному часі відслідковувати стан своїх банківських рахунків, а також здійснювати платежі, які будуть виконані протягом операційного дня (з 10.00 до 18.00). Вся інформація, яка відправляється в банк (чи отримується з банку), передається в захищеному вигляді з використанням сертифікованих засобів криптографічного захисту інформації "Шифртм", зареєстрованих 15.06.2002 р. в реєстрі УкрСЕПРО №1.112.14243-01. Система персональних секретних ключів для шифрування даних та електронно-цифрових підписів забезпечує захист інформації від несанкціонованого доступу.
Основні переваги Інтернет-банкінгу у порівнянні з традиційними системами "Клієнт-банк":
Мобільність, за рахунок можливості управління своїми рахунками з будь-якої точки доступу до Internet;
Відсутність проблем зі спеціалізованим програмним забезпеченням, оскільки всі дії виконуються через стандартний web-браузер;
Оперативність отримання і обробки фінансової інформації за рахунок використання онлайнових технологій безпосереднього доступу до бази даних своїх рахунків у банку.
Вимоги до апаратного і програмного забезпечення користувача системи:
Клієнт банку для використання системи повинен мати персональний комп'ютер і вихід в Internet. Особливих вимог до персонального комп'ютера немає.
Для роботи необхідна наявність web-броузера Microsoft Internet Explorer версії 5.0 і вище.
Спосіб підключення до Internet може бути будь-який з наданих Internet - провайдером - від DialUp - з'єднання до виділеного асинхронного чи синхронного каналу.
Вибір провайдера і способу підключення здійснюється клієнтом самостійно в залежності від його потреб, при цьому система "ІНДЕКС-БАНК/ВІРТУАЛЬНИЙ" ніяких обмежень на вибір клієнта не накладає.
Таким чином, досліджуваний банк проводить політику на універсалізацію своєї діяльності розширюю чи спектр надаваних послуг. Це дозволяє йому нарощувати комісійні доходи (табл. 3.5).
Таблиця 3.5
Співвідношення процентних і комісійних доходів АТ “Індекс-Банк”
Період
Вид доходу | 2000 | 2001 | 2002 | 2003
Чистий дохід від процентів | 3580 | 3160 | 5 634 | 6214
Чистий дохід від зборів і комісій | 625 | 2406 | 3583 | 4528
Комісійні доходи банку показують значну позитивну динаміку (рис.3.3). За 2003 рік вони виросли на 26% в порівнянні з минулим роком.
Рис.3.3. Динаміка комісійних доходів АТ “Індекс-Банк”
В цілому ж як показу звітність банку, основну частку в операціях займають депозитні та кредитні операції. Тому банку необхідно розширювати спектр послуг включаючи в свою діяльність все нові види операцій, з яких слід виділити – факторинг, міжнародні розрахунки, операції з платіжними картками, інтернет та мобільний банкінг.
ВИСНОВКИ
Дослідження проблем розвитку ринку банківських послуг, проведене в роботі дозволяє зробити ряд висновків.
На даному етапі сучасний банк можна визначити як універсальне фінансове підприємство, що здійснює професійне управління ресурсами суспільства в їх грошовому виразі й виконує відповідні специфічні функції в еко-номіці на законній підставі та під юрисдикцією державних органів, що забезпечують регулювання та контроль банківської діяльності та отримує прибуток.
Аналіз становлення ринку банківських послуг показує, що на даний момент сформовано базу для розвитку цього ринку, проте існують і недоліки, які стримують розвиток банківських послуг в Україні. До основних можна віднести недосконалість законодавства у сфері відповідальності за шахрайство з пластиковими картками, недосконалість податкового законодавства, що стримує розвиток факторингових та трастових послуг, заборону емітувати банківські векселі та ін.
Одним з перспективних напрямів розвитку ринку банківських послуг є сектор платіжних пластикових карток. Проте основна кількість карток емітується невеликою групою банків. Лідерами й основними конкурентами у сфері емісії пластикових карток в Україні є Приватбанк, ПУМБ і "Аваль". Понад половина усіх пластикових карток VIZA в Україні (54%) належить Приватбанкові. Приватбанк також очевидний лідер випуску міжнародних карток із високим обігом. Банки "Аваль" і ПУМБ, які обрали з самого початку курс на масовий випуск локальних зарплатних карток Сіrrus/Maestro в системі Еuroрау, ділять між собою першість на цьому ринку карток (34% і 43%). За загальною кількістю карток позиції Приватбанку і ПУМБу приблизно однакові (відповід-но 28% і 33%), "Аваль" — на третьому місці (20 %).
Загальна кількість емітованих карток українськими банками за 1 квартал 2003 року збільшилась на 19 % і на зазначену дату становить понад 7335 тис. шт. Кількість банкоматів, що обслуговують картки, за цей квартал збільшилась на 638 одиниць (24 %) – до 3256, платіжних терміналів – на 914 (4 %) до 22628.
Розширюють вітчизняні банки і послуги на фондовому ринку. Інвестиційні вкладення у фондові активи у 2001 році становили 5,2% від загального обсягу банківських активів, або 2,18 млрд. грн. Банки дотепер є монопольними андерайтерами облігацій внутрішньої державної позики. Характерною рисою основних тенденцій розвитку ринку банківських послуг в Україні на сьогоднішньому етапі є посилення конкурентної боротьби, що примушує банки розширювати асортимент послуг, які вони надають клієнтам. Основними напрямками розвитку ринку банківських послуг в Україні є випуск та обслуговування платіжних пластикових карток, інтернет та мобільний банкінг.
Факторингові операції відігравали і відіграють зараз незначну роль у діяльності українських банків (за схемою факторингу менше 0,1% всіх кредитів). Факторинг здійснюється лише в національній ва-люті, тобто тільки в межах країни. Міжнародний факторинг, який широко ви-користовується у багатьох країнах світу, в Україні взагалі відсутній. Аналогічна ситуація з трастовими операціями. Проте позитивною рисою є поступове зростання обсягу надання трастових пос-луг в Україні, що відбулося за рахунок збільшення кількості трастових послуг, наданих фізичним особам. Трастові взаємовідносини з юридичними особами становили у 2002 році невелику частку (5 млн. грн.), та не набули належного розвитку в сучасних умовах.
Як показали дослідження практичної діяльності АТ “ІНДЕКС-БАНК”, основна увага банку концентрується в сфері надання традиційних послуг кредитування та залучення коштів на депозити. Крім цього банк суттєво розширює і покращує якість послуг у сфері міжнародних розрахунків. Проте факторинг, трастові послуги, інтернет банкінг лише впроваджуються.
Недостатньо розвинутий в Україні ринок послуг банків на сегменті іпотечного кредитування житла. В той же час іпотека відіграє стабілізуючу функцію як для банківської системи країни, так і для окремого банку. Забезпечені нерухомістю кредити значно безпечніші (у порівнянні з бланковими) для банків, адже у випадку неповернення кредиту банк реалізує заставу і повертає свої кошти. Зниженню ризику при іпотечному кредитуванні також сприяє цільовий характер позичок. Операції з нерухомістю є одними з найменш менш ризикованих в порівнянні з іншими кредитними операціями комерційних банків.
Таким чином необхідно посилити роботу банків щодо розширення кількості і якості надаваних ними послуг, насамперед за рахунок житлової іпотеки, електронного та інтернет банкінгу, які мають значні перспективи на вітчизняному ринку банківських послуг.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативна
Про банки і банківську діяльність: Закон України №2121 ІІІ від 07.12.2000. Затверджено Президентом України 20.12.2000 // Урядовий кур’єр. –2001.- №8.- С.9.
Про Національний банк України: Закон України. – Галицькі контракти. – 1999. - №25. – С.55-66.
Положение о внедрении пластикових карточек международных платежных систем в рас-четах за товари, оказанные услуги й при выдаче наличности: Утверждено постановлением Правления Национального банка Украины от 24.02.97 г. № 37, зарегистрировано в Министерстве юстиции Украины 24.03.97 г. под № 86/1890 // Баланс.— 1997. — № 33 (157).— С.8—9.
Основна
Банківська справа: Навч. Посібн./ За ред. Тиркала Р.І.- Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314 c.
Банківський менеджмент: Навч.посібн. / Кириченко О.А., Роголь І.В., Гіленко С.Л. та ін.; За ред. Кириченка О.А.- К.: Знання-прес, 2002. – 438 c.
Бушуєва І. Основні шляхи забезпечення прибутковості комерційного банку // Банківська справа. –2002. - №6. – С.30 –39.
Васюренко О.В. Банківські операції: навч. пос.- К.: Т-во “Знання, КОО. – 2002. – 255 с.
Васильченко З.М. Банківська діяльність в умовах глобалізації економіки // Фінанси україни. – 2004. - №5. – С.124-130.
Ватаманюк З., Дорош О. Небанківські фінансові інститути в економічній стстемі США // Фінанси України. – 2003. - №3. – С.119-128.
Владичин У.В. Роль кредитування в економічному зростанні України // Фінанси України. – 2004. - №1 – С.96-103.
Внукова Н.М. Факторинг: проблеми та шляхи розвитку в Україні // Банківська справа.- 1998.- №3.- С.36-39.
Вожжов А. П., Клименко О.І. Банківський капітал в економіці України // Фінанси України. – 2003. - №8. – С.88 – 97.
Вожжов А.П. Формування ресурсів комерційних банків // Фінанси України. – 2003. - №1. – С.116 – 129.
Волохов В. Методика кредитної діяльності банків за витратним підходом // Вісник НБУ. – 2003. - №8. – С.49-54.
Дзюблюк О. Проблеми підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків // Фінанси України. — 2000. — .№ 9. — С. 55-63.
Дробязко А. Тенденції розвитку Банківського сектору України в умовах макроекономічного зростання 2000 – 2002 рр.// Банківська справа. –2002.-№5.- С.33. –39.
Дуфенюк О.М. Лізинг у фінансовому забезпеченні розвитку сільськогосподатського виробництва // Фінанси України. – 2002. - №7.- С. 71-79.
Карчева Г. Становлення та перспективи розвитку єдиної інформаційної системи “Реєстр позичальників”// Вісник НБУ. –2004.- №2. - С.7-11.
Катасонов В.Ю., Морозов Д.С., Петров М.В. Проекное финансирование: Мировой опыт и перспективы для России. – М.: «Анкил», 2001. –312 с.
Колесова І.В. Використання факторингу в управлінні фінансами корпорації // Фінанси україни. – 2004. - №3. – С.135-143.
Конторщикова О. Факторингові послуги як інструмент управління дебіторською заборгованістю // Економіка, фінанси, право. – 2002. – С.11-12.
Копишинська Н.В. Становлення іпотеки в україні // Фінанси України. – 2004. - №5. – С.54-60.
Захарін С.В. Кредитування інвестиційної діяльності // Фінанси України. – 2004. - №4. – С.97-105.
Лагутін В.Д. Становлення і розвиток системи іпотечного кредитування // 2004. - №1.- С.75-83.
Лобанова А.Л. Перспективи розвитку ринку нетрадиційних банківських послуг в Україні // Фінанси України. – 2003. -№3 . – С.133-139.
Ляхова О.О. Суб’єкти ринку лізингових послуг в Україні // Фінанси України. – 2000. - №11. С.63-69.
Ляшкова Ю.О. Лізинг в Україні // Фінанси України. — 2000. — № 10. - С. 62-71.
Мусієць Т. Діяльність зарубіжних банків в Україні: досвід і проблеми // Банківська справа. - 1997. - № 1. - С. 31-37.
Патрикіац Л., Крохмалюк Д. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України // Вісник НБУ. – 2004. -№1. – С.38-43.
Платежи. Системи. Карточки. ПЛАС // Информационно-аналитический журнал. — 2002.-№ 12.
Примостка Л. Управління активами і пасивами комерційного банку // Вісник НБУ. — 2001. - № 2. - С. 39-43.
Примостка О.О. Аналіз ефективності діяльності комерційних банків //Фінанси України.- 2003.-№4. –С. 97 – 101.
Рид Э., Котрлер Р., Гилл Э., Коммерческие банки. – М.: Комполис. – 1991. – 480 с.
Романенко Л.Ф. Особливості використання комерційними банками нетрадиційних бан-ківських продуктів// Фінанси України. — 2001. — № 11. — С. 115—118.
Романенко Л.Ф. Розвиток новітніх банківських технологій в Україні // Фінанси України. – 2003. - №5. – С.99-105.
Роуз П.С. Банковский менеджмент: предоставление финансовых услуг/ Пер. с англ. – М.: Дело, 1997. – 574 с.
Руденко Л.В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках. – К.: Видавничий центр “Академія”. – 2002. –376 с.
Сергеев Д.А. Влияние системы ипотечного кредитования на преодоление кризисных явлений в экономике// Финансовые проблемы РФ и пути их решения: тео-рия и практика. Материалы Международной научно-практической конференции. - СПб.: Нестор, 2000. -С.186- 191.
Соколов В.В. Новый импульс развитию предпринимательства // Экономика и жизнь. — 1996. - № 19.- С.36-43.
Стойко О.Я. Банківські операції. –К.: Лібра, 2000. – 252 c.
Тарасовець О.М. Перспективи розвитку банківських послуг // Фінанси України. – 2004. -№1. – С.91-95.
Татаринова Л. Это сладкое слово «ипотека». //СТОличная недвижимость. – 2003. - №5.
Ткаченко Н.В. Об’єднання банків та страхових компаній // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №2. – С.105-111.
Човнюк Ю.В., Мужук Н.І. Створення лізингових компаній комерційними банками // Фінанси України. – 2004. -№1. – С.83-91.
Шелудько Н. Інвестиційний процес: оцінка ролі й участі банків // Фінанси України. – 2003. –№8. - С. 121.-126.
Допоміжна
Бюлетень НБУ. – 2003. -№2.-162 c.
Бюлетень НБУ. – 2003. -№8.- 163 c.
Бюлетень НБУ. – 2004. -№2.- 161 c.
Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році” // Економіст. – 2004. - №3. – С.21-43.
Статистика для аналітиків та дослідників // Актуальні проблеми економіки. – 2002. №7. – С.60-72.
Додаток А
Основні функції сучасних комерційних банків
Додаток Б
Функції та послуги банків у інвестиційній сфері
№
Функція
Вид послуг
1
Надання банківських позик, кредитів, позичок для фінансування проекту.
1.1 Термінові позики/кредити, середньо- і довгострокові (на термін більш одного року) під різні форми забезпечення. Можуть здійснюватися у виді одиничного чи кредиту серії послідовних кредитів.
1.2 Іпотечні кредити - різновид термінових позик; розраховані, як правило, на тривалий термін (15 років і більш). Забезпеченням виступає застава нерухомого майна причому на відміну від звичайного термінового кредитування право власності на закладене майно переходить на час кредитування до кредитора (хоча і залишається в користуванні позичальника).
1.3 Будівельні кредити - видаються на період будівельного циклу (як правило, до 2 років). Після закінчення будівництва кредит переоформляється в заставну (перетворюється в іпотечний кредит). Можливо одноразове погашення після завершення будівництва - у випадку продажу об'єкта чи позичальником при рефінансуванні боргу по будівельному кредиті іншими банками на довгостроковій основі.
1.4 Проектні кредити - різновид термінових кредитів; застосовуються в операціях проектного фінансування і видаються проектним компаніям, що не мають кредитної історії.
2
Підтримка лізингових операцій
2.1 Кредитування лізингової компанії (лізингодавця)
2.2 Кредитування виробника чи устаткування покупка устаткування у виробника (у тому випадку, якщо банк сам виступає в якості лізингодавця).
3
Підтримка комерційного кредитування проекту.
3.1 Авалювання векселів.
3.2 Облік векселів.
3.3 Форфетування.
3.4 Кредитування постачальників і підрядчиків. Акцепт перекладного векселя (тратти), виставленого постачальником/ підрядчиком покупцю/замовнику - акцептний кредит (у зовнішньоторговельних операціях має форму акцептно- рамбурсного кредиту).
4
Видача гарантій учасникам проекту.
4.1 Банківська гарантія по банківських кредитах, наданих для фінансування проекту.
4.2 Авальні й акцептні кредити (див. 3.1; 3.5)
4.3 Акредитиви резервні (гарантійні).
4.4 Спеціальні банківські гарантії.
4.4.1 Тендерна.
4.4.2 По авансах, що сплачуються підрядчикам і постачальникам.
4.4.3 При ввозі підрядчиками будівельної техніки (гарантія сплати імпортного мита).
4.4.4 Належні виконання контракту (постачання; будівельно- монтажних робіт і т.д.).
5
Розрахунково-платіжні з операції в рамках проектної діяльності
5.1 Акредитивні форми розрахунків.
5.2 Інкасова форма розрахунків.
5.3 Банківські перекази.
5.4 Обслуговування учасників проекту з застосуванням інших форм розрахунків (по відкритому рахунку, з використанням векселів і чеків і ін.).
6
Організація спільного банківського кредитування проекту.
6.1 Організація синдикованих і консорціумних кредитів (банк-організатор).
6.2 Керування синдикованими і консорціумними кредитами (банк-менеджер).
6.3 Здійснення розрахунково-платіжних операцій у рамках синдикату/консорціуму (банк-платіжний агент).
7
Фінансування інвестицій через придбання паїв, акцій і облігацій компанії, що реалізує проект
7.1 Участь в проектній компанії і внесення частки в капітал ПК (закрите розміщення акцій).
7.2 Придбання акцій і облігацій на фондовому ринку (відкрите розміщення акцій).
8
Послуги інвестиційного брокера.
8.1 Сприяння в проведенні емісії і розміщенні акцій, облігацій і інших цінних паперів з метою мобілізації фінансових ресурсів, необхідних для реалізації проекту (у тому випадку, якщо національне законодавство дозволяє таку операцію комерційному банку: у деяких країнах, наприклад США, цим займаються спеціалізовані організації – інвестиційні банки)
9
Мобілізація фінансових ресурсів для реалізації проекту методом сек’юритизації.
9.1 Сек’юритизация - операція по наданню великим і авторитетним банкам позики (кредиту) компанії для фінансування проекту з наступною реалізацією відповідних активів (зобов'язання позичальника по даному кредиті) іншому кредитору - трасту-компанії. Траст-компанія під придбані активи випускає і розміщає серед різних інвесторів т. наз. перехідні цінні папери, забезпечені в кінцевому рахунку заставами компанії і, що погашаються за рахунок засобів, що надходять від компанії за кредитним договором. Суть даної операції в поліпшенні ліквідності балансу банку. Великі банки в даному випадку виконують функцію ініціатора фінансування проекту (що приносить їм доход у виді комісії за оцінку проекту, розробку умов і надання кредиту). Дана операція (сек’юритизація), крім банку-ініціатора, припускає наявність ще цілого ряду учасників: (а) трасту-компанії (купує в банку дебіторські рахунки по кредиту і випускає під них перехідні цінні папери) (б) інвестиційного банку (розміщає зазначені цінні папери): (в) страхової компанії (здійснює страхування випуску цінних паперів); (г) інвесторів (купують цінні папери, вносячи гроші на рахунок трасту-компанії: одержують відсотки за рахунок грошей, що сплачуються компанією банку-ініціатору; після закінчення терміну кредитного договору відбувається викуп цінних паперів трастом-компанією в інвесторів).
10
Фінансовий консалтинг.
10.1 Підготовка за замовленням компанії - ініціатора проекту обґрунтування (техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту чи оцінка підготовленого обґрунтування
10.2 Підготовка за замовленням компанії - ініціатора проекту і/чи ряду потенційних учасників проекту пакета фінансових і інших документів, необхідних для початку реалізації проекту.
10.3 Здійснення фінансового моніторингу ходу реалізації проекту (за замовленням банку-кредитора, засновників проектної компанії, інших учасників проекту).
Додаток В
Баланс АТ “ІНДЕКС-БАНК” за 2001 – 2003 рр. Станом на 1 січня відповідного року |
2001 | 2002 | 2003
Активи
Грошові кошти у касі | 839 | 1862 | 2812
Залишки на рахунку в Національному банку України | 4 | 3398 | 3776 | 11606
Кошти в інших кредитних установах | 5 | 7457 | 10973 | 31632
Кредити клієнтам | 6 | 16282 | 81633 | 112245
Векселі | 7 | 90 | 3698 | 16052
Інші активи | 8 | 768 | 8875 | 4855
Інвестиційні цінні папери | 9 | 4151 | -
Основні засоби і нематеріальні активи | 10 | 8821 | 10370 | 14333
Всього активів | 41806 | 121187 | 193535
Зобов'язання, субординований кредит і власний капітал
Кошти інших банків | 11 | 5416 | 62087 | 19529
Поточні рахунки клієнтів | 12 | 7729 | 6809 | 32657
Депозити клієнтів | 13 | 8888 | 20401 | 102431
Нараховані витрати та інші зобов'язання | 14 | 2684 | 5036 | 8084
Всього зобов'язань | 24717 | 94333 | 162701
Субординований кредит | 15 | 8023 | 7822
Всього зобов’язань та субординованих кредитів | 49434 | 102356 | 170523
Власний капітал
Акціонерний капітал | 16 | 15000 | 16500 | 20000
Накопичений нерозподілений прибуток | 17 | 2089 | 2331 | 30707
Всього власного капіталу | 17089 | 18831 | 23012
Всього зобов'язань, субординованого кредиту і
власного капіталу | 41806 | 121187 | 193535
Додаток Г
Звіт про фінансові результати АТ “ІНДЕКС-БАНК” за 2001 – 2003 рр. |
2000 | 2002 | 2003
Дохід від процентів | 6502 | 11803 | 20656
Витрати на виплату процентів | (2 922) | 8643 | (15 022)
Чистий дохід від процентів | 3580 | 3160 | 5 634
Дохід від зборів і комісій | 1771 | 3193 | 4548
Витрати на виплату зборів і комісій | (1146) | (787) | -665
Чистий дохід від зборів і комісій | 625 | 2406 | 3583
Прибуток за вирахуванням збитків від операцій
з іноземними валютами | 770 | 1251 | 323
Прибуток за вирахуванням збитків від операцій з цінними паперами | (13) | 323 | 6080
Доходи і витрати від інших операцій, чистий результат | (302) | (295) | 99
Всього чистий результат від процентів, зборів, комісій та
інших надходжень | 4660 | 6845 | 16019
Заробітна плата та інші виплати працівникам | (695) | (1 461) | (4858)
Загальногосподарські адміністративні витрати | (1122) | (2 650) | (5 744)
Знос і амортизація | (397) | (723) | (847)
Всього операційних витрат | 2 214 | 4 834 | 15 065
Чистий прибуток до створення резервів і оподаткування | 2446 | 2011
Резерви по кредитних ризиках і на покриття інших збитків | 2880 | 1 718
Чистий прибуток / (збиток) до оподаткування | (434) | 293 | 954
Оподаткування | 200 | (51) | (273)
Чистий прибуток / (збиток) за рік | (234) | 242 | 681