Принципи здійснення правосуддя - закріплені в законі основні державно-політичні та правові ідеї щодо завдань і порядку здійснення процесу судочинства, його стадій та інститутів по всіх категоріях справ. Порушення принципів здійснення правосуддя є підставою для скасування судового рішення у справі.
Принципи здійснення правосуддя визначаються ст. 129 Конституції України та Законом України " Про судоустрій України", кримінально-процесуальним і цивільно-процесуальним законодавством України. Розгляньмо ці принципи.
Здійснення правосуддя тільки судом. Суд, - єдиний орган у державі, наділений правом здійснювати правосуддя. Будь-які інші державні органи або громадські організації не можуть виконувати функцій суду.
Законність. Правосуддя в Україні здійснюється в повній відповідності з законодавством України. У випадках, передбачених міжнародними угодами, суди України застосовують законодавство відповідно до порядку, встановленого цими угодами.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Забезпечення доведеності вини. Особа, яка скоїла правопорушення, може бути притягнута до відповідальності лише за умови доведеності її вини в судовому засіданні. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (презумпція невинності). Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинність у вчиненні злочину. Обвинувачення не може базуватися на доказах, одержаних незаконним способом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості. Сторони в процесі здійснення судочинства мають рівні права. Обвинувальний ухил у процесі розгляду кримінальних справ є неприпустимим.
Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Тільки представник спеціального державного органу - прокуратури має право здійснювати цю функцію в процесі кримінального судочинства. При цьому прокурор керується лише вимогами закону та об'єктивною оцінкою зібраних у справі доказів.
Забезпечення обвинуваченому права на захист. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. У випадках, передбачених законом, правова допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Розгляд справ у всіх судах України є відкритим. Слухання справ у закритому засіданні суду допускається лише у випадках, установлених законом, з додержанням при цьому всіх правил судочинства. Рішення судів з усіх категорій справ проголошуються публічно. Перебіг судового процесу фіксується з допомогою магнітозапису та відеознімання.
Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Сторони мають право оскаржити рішення суду першої інстанції у справі в порядку апеляції, тобто оскарження рішення або вироку у справі, що не набрали законної сили, у вищу судову інстанцію, яка має право переглянути справу по суті, або касації, тобто оскарження рішення або вироку у справі, що не набрали законної сили, у вищу судову інстанцію, яка перевіряє їхні законність та обґрунтованість і затверджує рішення або вирок у справі чи скасовує його та повертає справу на повторний розгляд у суд першої інстанції.
Рішення, вироки та ухвали, винесені судовими колегіями Верховного Суду України, а також постанови суддів Верховного Суду України є остаточними і не підлягають апеляційному чи касаційному оскарженню . Вони можуть бути переглянуті лише після набрання ними чинності в порядку судового нагляду.
Обов'язковість рішень суду. Рішення або вирок суду у справі проголошуються від імені держави, мають силу закону та є обов'язковими для виконання на території України всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими організаціями та окремими громадянами.
Переважно колегіальний порядок розгляду справ у всіх судах. У суді першої інстанції кримінальні й цивільні справи розглядаються судом у складі трьох суддів, двох суддів і трьох народних засідателів або суддею одноособове у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним і Цивільним процесуальним кодексами України.
Розгляд справ у судових колегіях обласних судів, Київського міського суду в касаційному порядку, а в судових колегіях Верховного Суду України - в касаційному порядку й порядку нагляду здійснюється у складі трьох суддів. Президія обласного. Київського міського суду розглядає справи за наявності більшості членів президії. Пленум Верховного Суду України розглядає справи за наявності не менш як 2/3 його складу.
Національна мова судочинства. Судочинство в Україні провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі, але не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача і право виступати в суді рідною мовою.
Рівні права народних засідателів і суддів у здійсненні правосуддя. Народні засідателі у здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Участь у судочинстві представників громадських організацій і трудових колективів. У судочинстві в цивільних і кримінальних справах у порядку, встановленому законодавством України, допускається участь представників громадських організацій і трудових колективів. Недоторканність особи. Ніхто не може бути заарештований чи утримуватися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених кримінально-процесуальним законом.
У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи перепинити його уповноважені на те законом органи можуть удатися до тримання особи під вартою як до тимчасового запобіжного заходу, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 годин із моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість із моменту затримання захищати себе особисто чи користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право будь-коли оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини належить негайно повідомити родичів заарештованого чи затриманого.
Недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку в процесі здійснення кримінального судочинства інакше як за вмотивованим рішенням суду.
У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, установлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку.
Охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо в інший спосіб одержати інформацію неможливо.
Законом можуть бути визначені також інші принципи судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
Порядок та строки оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються процесу виборів народних депутатів
Строки оскарження
1. Скарга до виборчої комісії або до суду може бути подана суб’єктом звернення зі скаргою протягом п’яти днів після прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності суб’єктом оскарження, за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
2. Скарга щодо порушення, яке мало місце до дня голосування, може бути подана у строк, встановлений частиною першою цієї статті, але не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування.
3. Скарга щодо порушення, яке мало місце під час голосування, може бути подана до відповідної дільничної виборчої комісії не пізніше закінчення голосування. Скарга щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, може бути подана до виборчої комісії вищого рівня або до суду у дводенний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
4. Днем вчинення бездіяльності вважається останній день строку, в який мала бути, однак не була вчинена дія, передбачена законом.
5. Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги суб’єктом розгляду скарги.
6. Строк подання скарги продовженню або поновленню не підлягає, крім випадку повторного подання скарги після усунення її недоліків не пізніше наступного дня після дня її повернення суб’єктом розгляду скарги без розгляду.
7. Зміна або уточнення вимог суб’єкта звернення зі скаргою під час розгляду скарги суб’єктом розгляду скарги, викликані виявленням обставин, не відомих раніше суб’єкту звернення зі скаргою, не вважається новою скаргою і не підлягає встановленим обмеженням строків.
Порядок і строки розгляду скарг
1. Розгляд скарг судом здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом, з урахуванням особливостей, визначених Законом України „Про вибори народних депутатів України”.
2. Розгляд скарг виборчою комісією здійснюється у порядку, встановленому цією статтею.
3. Скарга, оформлена без дотримання вимог статті 107 Закону, повертається відповідно Головою ЦВК або іншим членом ЦВК за дорученням Голови ЦВК чи головою або заступником голови ОВК або ДВК суб’єкту звернення зі скаргою без розгляду не пізніш як на наступний день після дня надходження скарги, а скарга, подана напередодні дня голосування, в день голосування чи наступного дня, – невідкладно. При поверненні скарги без розгляду зазначається вичерпний перелік недоліків, які перешкоджають розгляду скарги, і вказується на можливість повторного звернення із скаргою, оформленою відповідно до вимог статті 107 цього Закону у передбачені цим Законом строки.
4. При повторному поданні скарги з невиправленими недоліками або з допущенням нових недоліків суб’єкт розгляду скарги приймає рішення про залишення її без розгляду по суті.
5. Скарга, оформлена з дотриманням вимог статті 107 цього Закону, розглядається судом або відповідною виборчою комісією на своєму засіданні не пізніш як на п’ятий день з дня її отримання, за винятком випадків, передбачених частинами шостою - восьмою цієї статті.
6. Скарга щодо порушень, які мали місце до дня голосування, розглядається виборчою комісією у строк, передбачений частиною п’ятою цієї статті, але не пізніше початку голосування.
7. Скарга щодо порушення, яке мало місце під час голосування, подана до дільничної виборчої комісії, розглядається нею відразу після закінчення голосування.
8. Скарга щодо порушення, яке мало місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, подана до виборчої комісії вищого рівня або до суду, розглядається відповідним суб’єктом розгляду скарги у дводенний строк з дня її подання.
9. Якщо виборча комісія при розгляді скарги визнає необхідним проведення перевірки зазначених у скарзі обставин правоохоронними органами, відповідні правоохоронні органи за зверненням виборчої комісії перевіряють ці обставини та вживають відповідних заходів щодо припинення порушення законодавства у триденний строк з дня отримання звернення виборчої комісії, а якщо таке звернення отримано ними менше ніж за три дні до дня голосування, у день голосування чи в наступний за ним день, – невідкладно. Про наслідки перевірки та вжиті заходи відповідні органи повідомляють виборчу комісію, яка до них звернулася.
10. Розгляд скарги суб’єктом розгляду скарги здійснюється з обов’язковим своєчасним повідомленням суб’єкта звернення зі скаргою, суб’єкта оскарження та інших заінтересованих осіб рекомендованою телеграмою, факсимільним повідомленням, засобами електронної пошти про час і місце розгляду скарги. Допускається повідомлення суб’єкта звернення зі скаргою, суб’єкта оскарження та заінтересованих осіб про час і місце розгляду скарги по телефону з фіксуванням такої дії службовою особою суб’єкта розгляду скарги окремою письмовою довідкою, яка долучається до справи (протоколу). Неприбуття на засідання суб’єкта розгляду скарги осіб, які були належним чином повідомлені про нього, не перешкоджає розгляду скарги.
11. Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб’єкту оскарження та заінтересованим особам заздалегідь, а у разі неможливості – не пізніше початку розгляду скарги. Суб’єкт оскарження має право подати письмові пояснення по суті скарги, які беруться до розгляду суб’єктом розгляду скарги.
12. Суб’єкт розгляду скарги приймає рішення про залишення скарги без розгляду по суті, якщо вона подана неналежним суб’єктом звернення зі скаргою або з порушенням строків оскарження, встановлених цією статтею.
13. Центральна виборча комісія, приймаючи рішення про залишення скарги без розгляду по суті, може з власної ініціативи взяти до розгляду факти, викладені у скарзі.
14. Інші питання порядку розгляду скарг виборчими комісіями визначаються Центральною виборчою комісією відповідно до вимог цього Закону.
15. Суди, виборчі комісії та органи прокуратури організують свою роботу під час виборчого процесу, в тому числі у вихідні дні та в день голосування, таким чином, щоб забезпечити прийом і розгляд скарг та звернень виборчих комісій у строки та в спосіб, встановлені цим Законом.
Апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції можуть бути подані протягом двох днів з дня, наступного після дня одержання копії рішення.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу протягом двох днів з дня прийняття апеляційної скарги, а стосовно судових рішень, що були ухвалені судом першої інстанції до дня виборів, – не пізніше часу початку голосування.
Порядок розгляду письмових звернень громадян та звернень на особистому прийомі у ДПА в Луганській області
1. Загальні положення
1.1. Громадяни можуть звертатись до ОДПС із зауваженнями і пропозиціями щодо діяльності державних податкових органів, заявою про сприяння реалізації своїх прав і законних інтересів чи скаргою на їх порушення.
1.2. У роботі з письмовими та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об’єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв’язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, реального поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.
1.3. Звернення – це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Вимоги до форми звернення:
Звернення повинно містити:
прізвище, ім’я та по батькові громадянина;
місце проживання громадянина;
суть порушеного питання (зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимог);
підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати;
надруковано або написано від руки розбірливо і чітко.
Письмові звернення – це викладені у письмовій формі пропозиції, заяви, скарги, надіслані поштою або передані громадянином особисто або через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформленні відповідно до чинного законодавства.
Усні звернення – це викладені в усній формі пропозиції, заяви, скарги, що записані посадовою особою ДПА в Луганській області під час особистого прийому.
Звернення може бути:
індивідуальне – звернення, що подано окремою особою;
колективне – звернення, що надане групою осіб.
Анонімне звернення – письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство.
Повторне звернення – викладені у письмовій формі пропозиції, заяви, скарги, зауваження винятково з тих питань, що вже були порушені громадянином у попередньому зверненні і на які громадянин отримав відповідь (по суті ) від ОДПС і при цьому відсутні нові дані чи факти, що потребують додаткової перевірки.
Дублетне звернення – пропозиції, заяви і скарги одного і того ж самого громадянина з одного й того ж самого питання, що надіслано за адресами різним адресатам і надійшли на розгляд від державних органів вищого рівня чи іншими установами, організаціями, підприємствами, ЗМІ за належністю до ОДПС для їх вирішення по суті, якщо останніми вже отримані звернення відповідного змісту.
2. Розгляд звернень громадян
2.1. Усні звернення громадян безпосередньо розглядаються та порушені в них питання, по можливості, вирішуються посадовими особами ОДПС під час особистого прийому громадян, який проводиться згідно з затвердженим графіком. Порядок особистого прийому громадян посадовими
особами ОДПС та графік особистого прийому громадян визначаються та затверджуються керівниками ОДПС. Про результати розгляду звернення громадянинові повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.
Якщо розв’язати порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, то вони розглядаються в тому самому порядку, що й при письмовому зверненні.
2.2. Письмові звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Письмові звернення громадян підлягають обов’язковому первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції ОДПС та призначення за ними конкретного виконавця.
2.3. Звернення може бути подане особисто як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне) чи надіслано по пошті. Громадянин може подати звернення також через уповноважену на це іншу особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Колективні звернення розглядаються в тому ж порядку, як і письмові звернення.
2.4. Звернення Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються Головою ДПА в Луганській області особисто.
2.5. Особлива увага приділяється розв’язанню проблем, порушених у зверненнях ветеранів війни та праці, інвалідів та інших непрацездатних осіб, а також осіб, що постраждали від аварії на Чорнобильський АЕС, багатодітних сімей, одиноких матерів та інших громадян, які потребують соціального захисту та підтримки.
2.6. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями у термін не пізніше ніж через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 Закону України “Про звернення громадян”. Копія такого звернення залишається у впровадженні того органу чи установи, до яких звернувся заявник.
Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою ОДПС, воно у термін не більше п’яти днів повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями. Рішення про визнання звернення необґрунтованим приймає посадова особа, яка прийняла резолюцію щодо виконання конкретного звернення.
Не розглядаються й повторні звернення до одного й того ж самого органу від одного й того ж самого громадянина з одного й того ж самого питання, якщо перше питання вирішено по суті, а також ті скарги, які подані з порушенням термінів, передбачених статтею 17 Закону України “Про звернення громадян”, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає Голова ДПА в Луганській області, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
2.7. Повторними вважаються звернення, в яких:
2.7.1. Оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що надійшло до ОДПС.
2.7.2. Повідомляється про несвоєчасний розгляд питань попереднього звернення, якщо з часу надходження останнього минув установлений законодавством термін розгляду і відповідь громадянину не надавалась.
2.7.3. Не вирішене по суті або вирішене не в повному обсязі питання, порушене у попередньому зверненні.
2.8. Голова ДПА в Луганській області зобов’язаний ретельно розібратися в причинах повторного звернення громадянина. Якщо воно викликано порушенням установленого порядку розгляду, то до посадових осіб, які припустилися порушення прав громадянина, вживаються відповідні заходи реагування.
Не вирішення порушених у зверненні громадянина обґрунтованих питань, які належать до компетенції ОДПС, посадової чи службової особи, що призвело до повторного звернення чи звернення до органу вищого рівня, має глибоко аналізуватись і, у разі виявлення ознак тяганини, формалізму та бюрократизму мати наслідком невідворотне притягнення відповідних осіб до встановленої законом відповідальності.
2.9. Якщо у черговому зверненні громадянин (поряд з питаннями, що вже розглядались і на які була надана вичерпна відповідь або за якими прийняте відповідне рішення) звертається з іншими питаннями, новими фактами, то звернення не вважається повторним і розглядається ОДПС у встановленому порядку.
2.10. Посадові особи ОДПС при розгляді звернень громадян зобов’язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, уживати інших заходів для об’єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з’ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству.
2.11. Якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень ОДПС, воно в термін не більше 5 днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Якщо порушені у зверненні питання частково належать до повноважень ОДПС – відповідь з питань у межах компетенції ОДПС надається громадянину в установленому порядку, а за рештою питань, які підлягають вирішенню в інших органах державної влади чи місцевого самоврядування, при наданні відповіді на звернення роз’яснюється порядок вирішення цих питань.
2.12. Органи ДПС та посадові особи ОДПС розглядають звернення громадян без стягнення за це плати.
3. Розгляд звернень громадян, які надійшли від
народних депутатів України, терміни їх виконання
3.1. Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус народного депутата України" депутатський запит – це вимога народного депутата України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції. Орган або посадова особа, до яких звернувся заявник, зобов'язані дати офіційну відповідь не пізніше ніж у 15-денний термін або в інший термін, установлений Верховною Радою України.
Відповідь на депутатський запит надсилається Голові Верховної Ради України та депутату, який його вніс.
3.2. Відповідно до статті 16 Закону України “Про статус народного депутата України” депутатське звернення – це викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до посадових осіб державних органів, керівників підприємств, установ та організацій, здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції. Депутатське звернення є обов’язковим для розгляду посадовими особами, яким воно адресовано, протягом не більше 10 днів з моменту одержання.
3.3. Звернення громадян, які надійшли з листами народних депутатів України, розглядаються у загальному порядку відповідно до Закону України “Про звернення громадян”. Повідомлення народних депутатів України про результат розгляду такого звернення здійснюється у 10-денний термін від дня надходження до ОДПС. Якщо в депутатському зверненні міститься прохання повідомити тільки заявника, тоді відповідь народному депутату не надається.
3.4. У разі неможливості розгляду у визначений термін звернень громадян, які надійшли до ОДПС України від народних депутатів України, в обов’язковому порядку виконавець до закінчення 10-денного терміну повідомляє народного депутата і громадянина офіційним листом з викладенням причин продовження терміну розгляду. Термін розгляду звернення з урахуванням продовження не може перевищувати 30 днів від моменту його реєстрації в ОДПС.
3.5. Якщо розгляд звернення з об’єктивних причин не може бути проведено у визначений термін, депутата повідомляють про це офіційним листом з викладенням мотивів продовження терміну розгляду.
Розгляд звернень та запитів народних депутатів України за зверненнями громадян береться під особливий контроль Голови ДПА в Луганській області.
Максимальний час розгляду депутатського запиту чи звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.
4. Розгляд скарг громадян
4.1. Положення не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінально-процесуальним, цивільно- процесуальним, антимонопольним трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції згідно зі статтею 12 Закону України “Про звернення громадян”.
4.2. Скарга на дії чи рішення ОДПС або посадової особи подається у порядку підлеглості вищому ОДПС або посадовій особі відповідно до чинного законодавства, а в разі незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням – безпосередньо до суду.
4.3. Скарги платників податків при оскарженні ними в адміністративному порядку податкових повідомлень про суми податкових зобов’язань, постанов про накладення адміністративних стягнень та рішень щодо визначення податковими органами сум податкових зобов’язань розглядаються ОДПС згідно з Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженим наказом ДПА України від 03.03.1998 № 93 (із змінами і доповненнями) та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 березня 1998 року за № 176/2616.
4.4. Розгляд скарг громадян на дії працівників ОДПС проводиться у порядку, передбаченому цим Порядком.
4.5. За кожною скаргою, в якій громадяни порушують питання про наявність порушень чи недоліків у роботі ОДПС або скаржаться на дії працівників ОДПС, проводиться ретельна перевірка викладених фактів органом державної податкової служби, до якого звернувся громадянин. За результатами перевірки надаються матеріали керівнику або його заступникам, в яких зазначається, підтвердились чи ні наведені відомості (факти) і які заходи вжиті для усунення виявлених порушень чи недоліків та притягнення до відповідальності винних осіб.
Громадянину за наслідками розгляду надається письмова відповідь.
4.6. Рішення за розглядом скарги громадянина приймає Голова ДПА в Луганській області (або його заступник), у провадженні якого перебуває скарга.
4.7. Посадова особа, визнавши скаргу такою, що підлягає задоволенню, зобов’язана забезпечити повноту і своєчасність розгляду скарги громадянина, а також прийняти рішення відповідно до діючого законодавства. Визнавши скаргу обґрунтованою, – негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадянина.
Рішення вищого органу ДПС щодо розгляду скарги в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржене в суді в термін, передбачений законодавством України.
4.8. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим ОДПС або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, а також
тим, які не мають повноважень для їх розгляду або керівники яких приймали рішення з викладених у зверненні доказів.
У разі необхідності підпорядкованому ОДПС може бути доручено проведення додаткової перевірки конкретних обставин чи відомостей (фактів), викладених у зверненні громадянина відповідно до чинного законодавства.
5. Терміни розгляду та надання відповідей
за зверненнями громадян
5.1. Питання, порушені у зверненнях громадян, розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх реєстрації в ОДПС, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні.
Звернення, які не потребують додаткового вивчення, розглядаються невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу ДПС, його заступники поновлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. За обґрунтованою письмовою вимогою громадянина термін розгляду звернення може бути скорочено від встановленого терміну.
При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.
5.2. Звернення громадян, які мають установлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
5.3. Звернення громадян, які надійшли до ОДПС від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, установ, організацій, з редакцій газет, журналів, радіо, телебачення, розглядаються у місячний термін від дати реєстрації такого звернення в ОДПС.
5.4. Початком терміну розгляду звернення вважається день надходження та реєстрації в ОДПС, а закінченням – день направлення відповіді заявнику на його звернення.
5.5. За зверненнями громадян, за якими неможливо закінчити перевірку та прийняти в установлений термін рішення, виконавець не пізніше ніж за 3 робочі дні до закінчення цього терміну письмово доповідає посадовій особі, яка встановила контроль, і порушує питання щодо продовження терміну в межах, установлених законодавством про звернення громадян.
Про продовження вказаних термінів своєчасно інформуються органи чи посадові особи, яких необхідно про це сповіщати, та громадяни.
5.6. Відповідь за результатами розгляду звернень громадян в обов'язковому порядку надається тим органом, який отримав ці звернення і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівників або інших посадових осіб в межах своїх повноважень.
5.7. Звернення вважається розглянутим, якщо всі поставлені в ньому питання розглянуті, прийнято обґрунтоване рішення та вжиті необхідні заходи щодо його виконання, а заявника повідомлено про результати перевірки звернення.
5.8. Рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина у письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались ОДПС для перевірки цього звернення. Якщо надавалась усна відповідь, то складається відповідна довідка за погодженням з громадянином, яке долучається до матеріалів перевірки звернення, та копія її додається до контрольної картки при знятті з контролю.
5.9. Відповідь за результатами розгляду колективного звернення громадян (якщо звернення підписали двоє та більше громадян) направляється тому громадянину, який у зверненні підписався першим або адреса якого вказана. У тексті необхідно вказувати загальну кількість громадян, що звернулись.
6. Облік та діловодство щодо звернень громадян
6.1. Звернення громадян, які надійшли до ДПА в Луганській області, реєструються в день надходження підрозділом управління справами (канцелярією) в окремому Журналі обліку звернень громадян і передаються на резолюцію керівництву.
6.2. Після розгляду керівництвом (Головою та його заступниками, які встановили резолюцію по даному зверненню) звернення повертаються до канцелярії, реєструються на реєстраційно-контрольних картках.
6.3. Канцелярія направляє оригінал реєстраційно-контрольної картки до управління організаційно-розпорядчої роботи, ксерокопію цієї картки з оригіналом звернення надає відповідному структурному підрозділу під розпис у журналі для розгляду та виконання.
Якщо в резолюції керівництва визначено виконавцями два або більше структурних підрозділів, то оригінал запита надається до структурного підрозділу, який значиться у резолюції першим, решті структурних підрозділів направляється копія документа.
6.4. Копія звернення також надається в цей день канцелярією до відділу по роботі зі зверненнями громадян.
6.5. Відділ по роботі зі зверненнями громадян вносить звернення до реєстру звернень громадян, який ведеться цією групою.
6.6. Після виконання доручень, визначених у резолюціях керівництва за зверненнями громадян структурні підрозділи – виконавці надають до управління організаційно-розпорядчої роботи контрольну картку, оформлену належним чином, а до відділу по роботі зі зверненнями громадян надають копію відповіді заявнику.
Звернення, на які надаються попередні (проміжні) відповіді, з контролю не знімаються. Зняття з контролю здійснюється тільки після прийняття рішень і вжиття заходів щодо вирішення питань по суті та надання відповіді громадянину (крім випадків, передбачених статтею 8 Закону України від02.10.1996 року №393/96 “Про звернення громадян”).
6.7. Під час надання виконавцями копії відповіді до відділу по роботі зі зверненнями громадян фахівці групи перевіряють своєчасність та повноту виконання доручень керівництва стосовно звернення громадян.
6.8. Після отримання від виконавця реєстраційно-контрольної картки управління організаційно-розпорядчої роботи надає її до загального відділу для відмітки у Журналі обліку звернень громадян.
6.9. Аналогічний порядок здійснюється при розгляді звернень громадян, наданих на особистому прийомі відповідно до наказу ДПА в Луганській області від 15.01.2004 року №17 “Про особистий прийом громадян”.
7. Відповідальність за порушення законодавства
про звернення громадян
7.1. Посадові особи, які допустили порушення законодавства про звернення громадян, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України. До зазначених посадових осіб за неналежне виконання службових обов’язків з розгляду звернень громадян також можуть застосовуватись заходи дисциплінарного стягнення.
7.2. У разі задоволення скарги ОДПС або посадові особи, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, витрати на проїзд для розгляду скарги на вимогу відповідного органу і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.
7.3. Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших протиправних дій, тягнуть за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Конституція України закріпила основу принципово нового погляду на суспільне призначення адміністративного права, його якісно нову роль у регулюванні відносин між державою і громадянами. В його ціннісній характеристиці акценти щоразу більше зміщуються до правоохоронних та правозахисних. За своїм глибинним призначенням, як зазначає професор В.Авер’янов, – адміністративне право має визначатися як “право забезпечення і захисту прав людини” (див.: Право України. – 1998. – №8. – С.10.
Адміністративно-правовий захист прав особи служить надійною гарантією швидкого, ефективного та об’єктивного перетворення загального поняття захист прав людини з риторики в реальність. Важливою ознакою доступності цього способу захисту є його “собівартість” (розмір витрат – від моральних засобів до витрачених зусиль і часу). Проте адміністративно-правовий захист стане насправді “економічним” за умови перегляду пануючих у цій сфері концепцій та процесуального законодавства. Власне адміністративний порядок захисту прав і свобод громадян визначається не характером охоронюваних прав, а колом державних органів, які здійснюють цей захист, та змістом норм, що регулюють процес їх правозахисної діяльності.
Адміністративному праву належить важлива роль у захисті особи від неправомірних і недоцільних дій суб’єктів влади та органів місцевого самоврядування, – адже у взаємовідносинах з цими суб’єктами найбільш конкретно виявляється адміністративно-правовий статус громадян.
Гарантії права особи на захист випливають як із загального законодавства, так і закріплюються спеціально нормативно-правовими актами (законами Верховної Ради, нормативними Указами Президента, постановами Кабінету Міністрів). Серед них – Закон України “Про звернення громадян”, Митний Кодекс України, Закон України “Про надзвичайний стан”, Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення”.
У повсякденній роботі різних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування видаються також індивідуальні акти, якими задовольняються ті чи інші конкертні права та інтереси особи, і, відповідно, гарантується реалізація цих прав та задоволення інтересів. Це рішення голів місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів рад.
Звичайно, у демократичній правовій державі кожне право особи, закріплене будь-яким актом держави, забезпечується всією повнотою влади, причому право, закон охороняють і такі інтереси кожної особи та громадянина, які прямо не передбачені законодавством, але випливають з духу законів та ітересів держави або їм не суперечать. Отже, законними можна вважати не лише права, закріплені в законі чи іншому нормативному акті. В адміністративно правовому порядку охороняються різні життєво важливі інтереси кожної особи, які через свою численність не завжди спеціально обумовлені в актах державних органів. Це так звані законні інтереси громадян. Йдеться про інтереси особи, здійснення яких не забороняється, а навпаки, заохочується, стимулюється, а в разі першкод в їх реалізації – охороняються і захищаються державою (зокрема, врахування важливих інтересів хворого під час надання медичної допомоги).
Порушення законних інтересів може також виявлятися у покладанні на громадян не передбачених законом обов’язків. Отже, коли йдеться про захист прав і законних інтересів, маються на увазі не тільки прямо передбачені в правових актах права особи, але й її інтереси, які не суперечать інтересам держави, суспільства, інших громадян.
Відносини між особою та органом влади (посадовою особою), як правило, в реальному житті будуються за моделлю, передбаченою нормами, проте можуть виникати й конфліктні ситуації. Вони зумовлюються тим, що в одних випадках норми, які регламентують діяльність посадових осіб та відображають певні тенденції, традиції і звички в роботі апарату управління, найчастіше за головну функцію визнають охорону інтересів держави в цілому, а функції, пов’язані із забезпеченням прав та інтересів особи, стають другорядними. Тому так часто посадові особи абстрактний державний інтерес (який, по суті, є лише внутрішньоапаратним інтересом), ставлять понад інтереси конкретної особи. В ряді випадків це обумовлюється чисто суб’єктивним розумінням загального (суспільного) інтересу, який суперечить суті принципу об’єктивності в державному управлінні.
Крім того, посадові особи можуть свідомо порушувати права та законні інтереси громадян, зловживаючи довіреною їм владою, вироявляючи бюрократизм і некомпетентність. Це може виявлятись у створенні перешкод у реалізації прав чи задоволенні інтересів, або позбавленні (обмеженні) можливості користуватись певним соціальним благом, або переданні цього блага іншій особі.
Важливе місце в механізмі реалізації та адміністративно-правового захисту прав та законних інтересів посідають управлінські процедури. Це пояснюється тим, що реалізація багатьох прав залежить не лише від дій самої особи, але й від правозастосувальної діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, від прийняття ними відповідних рішень. Власне для обмеження адміністративного свавілля і захисту прав та інтересів особи законодавець передбачає врегулювану правовоми нормами послідовність певних дій щодо реалізації прав та інтересів (процедур). Правотворча практика в даній галузі відзначається високим рівнем. Процедури реалізації та захисту багатьох прав встановлюються не одним кодифікованим актом, а розкидані по численних окремих актах, виданих різними органами. Надто об’ємною є відомча нормотворчість щодо встановлення зазначених процедур. До того ж нормативні акти, якими вони регулюються, не публікуються в офіційних джерелах, доступних населенню.
З огляду на ці проблеми одним з пріоритетних завдань правового забезпечення адміністративної реформи є законодавче унормування порядку надання органами виконавчої влади управлінських послуг. І ці питання повинні знайти своє закріплення у спеціальному кодифікованому Законі України “Про управлінські послуги громадянам”. А процедура подання і розгляду адміністративної скарги до вищого у порядку підлеглості органу виконавчої влади (посадової особи) повинна бути упорядкована в окремому Адміністративно-процесуальному кодексі України.
В порядку державно-правового експеременту пропонується створити у системах органів виконавчої влади таких сфер, де надходить найбільша кількість скарг від громадян (охорони здоров’я, соціального захисту, управліня державним майном, податкової та митної служби та ін.) спеціальних підрозділів щодо розгляду скарг громадян у порядку “квазісудової” процедури. Важливо наголосити, що процедури так званої адміністративної “квазіюстиції” також повинні бути певним чином уніфіковані хоча б стосовно основних положень, щоб “відомча” нормотворчість не призвела до порушення законості, а відтак процесуальних прав та гарантій особи.
Право особи на скаргу – важливий засіб захисту прав та законних інтересів. Останнім часом це право значно розширене: Конституцією України закріплено право звертатись за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій (ст.55).
Особливо широкого використання набуло право громадян на адміністративну скаргу. Порядок розгляду загальних адміністративних скарг регулюються Законом України “Про звернення громадян” від 12 жовтня 1996. Підстави і порядок провадження у спеціальних скаргах регулюється відповідними нормами, які містяться у статутах про дисципліну, Кодексі України про адміністративні правопорушення та інших актах.
Законодавством значно розширений предмет скарги. Ним можуть бути діяння, якими порушено права та законні інтереси чи свободи громадянина або групи громадян; створено перепони для реалізації громадянином його прав, законних інтересів чи свобод або незаконно покладено які-небудь обов’язки, або безпідставно притягнуто до відповідальності. Особливо часто громадяни вдаються до права оскаржувати індивідуальні адміністративні акти.
Закон України “Про звернення” захищає від проявів бюрократизму, репресійних громадян, які подають скарги. Органи та посадові особи зобов’язані розглянути скаргу (звернення) і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк. А в ст.9 йдеться про заборону переслідування громадян та членів їхніх сімей за порушення звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, підприємств, посадових осіб за критику у зверненні їхньої діяльності та рішень. За порушення цієї заборони посадові особи можуть притягатись до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.
Зауважимо, що діюче законодавство майже не містить обмежень права громадян на загальну скаргу за змістом, крім випадків подання анонімних скарг (без зазначення місця проживання та без підпису автора); повторних скарг від одного і того ж громадянина з одного й того ж питання, якщо перше вирішено по суті; порушення термінів подання скарги, зазначених у ст.17 Закону України “Про звернення”.
Право на адмінстративну скаргу доповнюється правом на спеціальну адміністративну скаргу, яка базується на спеціальних правових нормах (матеріальних та процесуальних), гарантується чітко визначеним колом суб’єктів, спеціальними строками подання і розгляду. Передусім йдеться про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення. Право на даний вид скарги є дещо вужчим, ніж право на загальну скаргу, і метою його є більш кваліфікований перегляд справ і в більш стислі строки.
Важливе місце серед засобів адміністративно-правового захисту прав та законних інтересів громадян займає судова скарга – скарга на адміністративні акти, яка розглядається в порядку адміністративної юстиції – спеціального правосуддя, спрямованого на вирішення спору про право адміністративне (публічне). Судовий захист громадян – це не тільки один з важливих способів забезпечення законності в сфері державного управління і місцевого самоврядування, але й судовий контроль за виконавчою владою, за самою адміністратцією. Власне судовий контроль є дієвішим способом відновлення порушених прав і законних інтересів громадян. На сьогодні в Україні такий контроль ще не забезпечений спеціальною гілкою судової влади, тобто спеціальними судами, особливо процесуальною формою вирішення підвідомчих справ, необхідними юрисдикційними повноваженнями, оптимальною оргнаізаційною структурою, які б складались в інститут адміністративної юстиції.
Однак Концепцією адміністративної реформи передбачено створення правової бази для повноцінного запровадження в Україні такого інституту. Пропонується формування Вищого адміністративного суду, апеляційних та місцевих адміністративних судів. А для врегулювання порядку оскарження та процедури розгляду справ у цих судах уже розроблено проект Адміністративно-процесуального кодексу. В ньому визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб у стосунках з органами державної влади й місцевого самоврядування та їхніми посадовими та службовими особами.
Адміністративне судочинство повинне сприяти зміцненню законності й правопорядку, запобіганню і викоріненню правопорушень, захисту прав і свобод громадян, охороні інтересів суспільства та законних прав підприємств, установ, організацій всіх форм власності. Сьогодні громадяни звертаються в суди загальної юрисдикції із скаргами на рішення, дії чи бездіяльність державного органу, юридичної або посадової особи, які на думку громадянина, порушують його права чи свободи. Порядок розгляду цих скарг здійснюється в цивільно-правовому режимі на основі Цивільно-процесуального кодексу.
Необхідність формування спеціальних судових колегій, а також адміністративних судів зумовлюється низкою причин. Найперше Конституція України закріпила норми-принципи, спрямовані на забезпечення відповідальності судової системи стандартам правової держави. В сучасній правовій державі суд є гарантією дотримання встановлених законодавчою владою меж на реалізації функцій, які належать виконавчій владі.
Судова система України також має відповідати міжнародно-правовим стандартам. Національна судова система повинна забезпечити доступність правосуддя для кожного громадянина і юридичної особи, чиї права та свободи порушені. Брак адміністративної юстиції обмежує право громадянина на судовий захист. Крім того створення адміністративних судів дасть змогу спеціалізувати розгляд спорів, чим підвищить якість їх вирішення. Сворення загальних і спеціалізованих судів – це правило формування демократичної судової системи, а спеціалізація суддів забезпечує розгляд справ на високій професійній основі, найбільш компетентними спеціалістами, гарантуючи цим адекватну правову оцінку адміністративних спорів і справедливе рішення.
Важливо також зазначити, що створення адміністративних судів значно розширить правові гарантії особи як в адміністративно-юрисдикційному, так і в позитивному управлінському процесах. Запровадження такого важливого елементу в організацію судової системи і створення процесуальних форм, в яких здійснюватиметься це правосуддя, також буде відповідати високому статусу суду і широким повноваженням у сфері захисту прав та свобод громадян. А потреба в цьому захисті є чимраз відчутнішою. Кількість скарг на неправомірні дії (бездіяльність) державних органів та їх посадових осіб за останніми роками значно зросла.
Ще одна важлива причина, яка говорить на користь створення адміністративних судів – це необхідність боротьби з корупцією в системі державної служби, в органах державної влади і місцевого самоврядування. Вони були б зоорієнтовані на розгляд скарг громадян на діяння органів внутрішніх справ, митних органів, податкової адміністрації, інших контрольно-наглядових органів, що сприяло б зміцненню випадків хабарництва та інших корупційних проявів.
Отже, адміністративна юстиція може зайняти провідне місце в механізмі адміністративно-правового захисту прав, свобод та законних інтересів громадян.––––––––––––––––––––
Авер’янов В. “Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування” // Право України.– 1998. – №8. – С.10.