Контрольна робота з основ права
План
1. Види адміністративних стягнень
Адміністративні стягнення - це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок і повинна відповісти за свій протиправний вчинок та понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного впливу.
Ці стягнення є останньою ланкою в системі заходів адміністративного примусу, мірою відповідальності та застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню адміністративних правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, адміністративні стягнення поєднують у собі елементи репресивного (карального), виховного та запобіжного характеру.
Конкретні види адміністративних стягнень передбачені в статті 24 КпАП України. Вони поділяються на основні та додаткові.
Основні адміністративні стягнення: попередження; штраф; позбавлення спеціального права; виправні роботи; адміністративний арешт.
Додаткові адміністративні стягнення: сплатне вилучення; конфіскація.
Оплатне вилучення та конфіскація предметів в окремих випадках можуть застосовуватись і як основні стягнення.
Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі або у передбачених законодавством випадках фіксується іншим установленим способом (наприклад, запис у талоні до посвідчення водія). Це найбільш м'який вид адміністративного стягнення морально-виховного, переконливого впливу. Застосовується у передбачених випадках як санкція за малозначні адміністративні проступки.
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених Кодексом про адміністративні правопорушення та іншими законами. Це найпоширеніший вид адміністративного стягнення майнового характеру (застосовується більш ніж у 80 відсотках випадків порівняно з іншими стягненнями). В останній час визначається переважно через неоподатковуваний мінімум доходів громадян (на 1 квітня 2000 p. такий мінімум становив 17 грн.). В окремих випадках законодавець визначає штраф в кратному відношенні до певної вартості (скажімо, до вартості проїзду - ст. 135 КпАП).
Щодо посадових та юридичних осіб порівняно з громадянами чинним законодавством встановлені більш високі розміри штрафу (наприклад, за порушення законодавства про об'єднання громадян ст. 186-5 КпАП передбачає штраф від 25 до 130 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Оплатив вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні й наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Вилучені предмети на підставі постанови про сплатне вилучення здаються компетентним органом (службовою особою) для реалізації в комісійний магазин або в інші спеціально виділені для цієї мети магазини за місцем знаходження майна. Постанови про сплатне вилучення вогнепальної зброї та бойових припасів виконуються органами внутрішніх справ.
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета, грошей у власність держави. Конфісковано може бути лише предмет, що знаходиться в особистій власності порушника, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
Конфіскація відповідних предметів або грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконується державними виконавцями або уповноваженими на те особами інших компетентних органів.
Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові стосується тільки права керування транспортними засобами та права полювання. Воно застосовується уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ та суддями (що стосується позбавлення права керування транспортними засобами), представниками органів річкового транспорту і Держінспекції по маломірних суднах (що стосується позбавлення права керування річковими та маломірними суднами) та органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання (що стосується позбавлення права полювання), на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також випадків невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення ними на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння. Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
Виправні роботи - захід адміністративного стягнення, що поєднує в собі аспекти матеріально-обмежувального впливу Застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи правопорушника та з відрахуванням до 20 відсотків його заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею). Виконанням постанов про їх застосування відають органи внутрішніх справ.
Адміністративний арешт - найбільш суворий захід адміністративного стягнення - установлюється лише за окремі види адміністративних правопорушень і застосовується у виняткових випадках. Призначається тільки судом (суддею) на строк до 15 діб. На даний час адміністративний арешт може призначатись за скоєння таких правопорушень: незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44); дрібне хуліганство (ст. 173); розпивання спиртних напоїв або поява в громадських місцях у п'яному вигляді (ч З ст. 178); злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця (ст. 185); порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 1851); прояв неповаги до суду (ст. 1853); злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця Прикордонних військ України або члена громадського формування з охорони державного кордону України (ст. 18510 КУпАП).
Крім того, це стягнення може застосовуватись і за порушення правопорядку в умовах надзвичайного стану.
Адміністративний арешт не може застосовуватись: до вагітних жінок; жінок, що мають дітей віком до 12 років; до осіб, які не досягли 18 років; до інвалідів першої та другої груп; а також до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних; осіб рядового та начальницького складів органів внутрішніх справ.
Видворення за межі України як захід адміністративного стягнення відповідно до чинного законодавства (ст. 24 КпАП, ст. 32 закону "Про правовий статус іноземців") застосовується за рішенням органів внутрішніх справ або СБУ до іноземців, якщо:*
їхні дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;*
це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;*
вони грубо порушили законодавство про правовий статус іноземців.
Іноземець зобов'язаний покинути територію України у термін, зазначений у рішенні про видворення. Іноземці, які ухиляються від виїзду, підлягають із санкції прокурора затриманню і видворенню у примусовому порядку. Затримання допускається лише на термін, необхідний для видворення. Видворення іноземців здійснюється органами внутрішніх справ.
Іноземці, які підлягають видворенню, або фізичні, юридичні особи, які приймають цих іноземців, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням.
Крім того, Законом України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 p. передбачено застосування судом (суддею) за вчинення корупційних діянь таких додаткових адміністративних стягнень як звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави, а також заборона займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років із дня звільнення.
Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх:*
зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;*
застереження;*
догана або сувора догана;*
передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їхньою згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання (ст. 241 КпАП).
Ці заходи не є адміністративними стягненнями.
2. Правовий статус державних службовців
Державний службовець - це особа, яка займає певну посаду в державних органах або їх апараті, здійснює на професійній основі діяльність щодо практичного виконання завдань і функцій держави, наділена у зв'язку з цим відповідними службовими повноваженнями та одержує за це заробітну плату за рахунок державних коштів.
Державні службовці мають як загальні обов'язки та права, так і конкретні обов'язки та права, які визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.
Державний службовець повинен:*
сумлінно виконувати свої службові обов'язки;*
шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;*
не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Державному службовцю забороняється:*
брати участь у діях, що суперечать національним інтересам України, ускладнюють функціонування державних органів;*
вчиняти дії, що можуть бути розцінені як використання свого службового становища в корисливих цілях у власних інтересах, а також дії, які відповідно до чинного законодавства вважаються корупційними;*
виявляти всупереч інтересам справи упередженість або прихильність до будь-якого підприємства, установи, організації, органу, об'єднання громадян або конкретної особи;*
проявляти бюрократизм, відомчість і місництво.
Адміністративно-правовий статус державних службовців характеризується наступними ознаками:*
права та обов'язки державних службовців встановлюються, як правило, в межах компетенції органів, у яких вони перебувають на державній службі;*
діяльність державних службовців підпорядкована здійсненню задач, покладених на відповідний орган, і носить офіційний характер;*
службові права та обов'язки державних службовців мають єдність, своєрідність якого полягає в тому, що їх права одночасно є обов'язками (права повинні використовуватися в інтересах служби), а обов'язки - правами (інакше обов'язки не можна буде здійснити);*
здійснення службовцями службових прав і обов'язків гарантується законодавством;*
законні розпорядження і вимоги державних службовців повинні виконувати всі, кому вони адресовані;*
державні службовці мають право на просування по службі;*
передбачено обмеження загальногромадянських прав та обов'язків державних службовців з метою підвищення ефективності службової діяльності;*
для державних службовців передбачені визначені пільги, а також підвищена відповідальність за вчинені ними правопорушення.
Загальногромадянські права і обов'язки державних службовців такі ж, як і в інших громадян. Цивільні права і свободи державних службовців обмежені законом з метою нормального функціонування державної служби.
Службові обов'язки і права надаються державним службовцем для ефективного здійснення службової діяльності на займаній державній посаді. Службові права й обов'язки поділяються на загальні для всіх державних службовців і спеціальні, володіння якими зв'язане з конкретними посадами.
Характер і обсяг спеціальних обов'язків та права державних службовців залежать від правового положення органу, у якому вони перебувають на службі. Наприклад, спеціальними є обов'язки і права податкового інспектора в області контролю за дотриманням податкового законодавства.
Для державних службовців передбачені особливі умови декларування доходів. Так, особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої - сьомої категорій, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої і другої категорій, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери. Зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно. Порядок подання, зберігання і використання цих відомостей встановлюється Кабінетом Міністрів України.
До правового статусу державного службовця органічно входять норми, які встановлюють певні обмеження для службовця у зв'язку з державною службою. Передбачено два види обмежень. По-перше, це обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу. Відповідно до них, не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками.
Окрім перерахованих, законами України можуть бути встановлені інші обмеження щодо прийняття на державну службу.
По-друге, обмеження, пов'язані з проходженням служби. До них належать: обмеження загального порядку; заборона на здійснення дій, що є корупційними; спеціальні, з метою попередження корупції, обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених виконувати функції держави.
Обмеження загального порядку, які полягають в тому, що державні службовці не можуть брати участь у страйках та чинити інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.
В порядку спеціальних обмежень (передбачені ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 p.) державний службовець чи інша особа, уповноважена виконувати функції держави, не має права:*
сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а також в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;*
займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);*
входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність.
Державний службовець, який є посадовою особою, не має також права:*
сприяти, використовуючи своє посадове становище фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;*
неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень;*
бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого він контролює;*
надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.
Особи, які претендують на зайняття посади в системі державної служби або на виконання інших функцій держави, попереджуються про встановлені щодо них обмеження. Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України.
Задача
Шпигунство - поширений засіб підривної діяльності і досить ефективний.
За допомогою шпигунства держави отримують важливу інформацію про своїх ворогів, їх сили, економічний стан, озброєння військ та ін.
Ефективність шпигунства влучно визначив Наполеон:
«У ямочки на лиці гарної жінки провалювались цілі армії, а іноді й цілі держави».
У Законі шпигунство визначається (ст. 114 КК) як передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну чи військову таємницю, вчинені іноземним громадянином або особою без громадянства на шкоду інтересам України (ч. 1 ст. 114 КК).
Отже, предметом шпигунства є відомості, які становлять державну чи військову таємницю.
Покарання за шпигунство передбачено Кримінальним кодексом України (ст. 114), де зокрема зазначено:
1. Передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства, — караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
2. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила діяльність, передбачену частиною першою цієї етапі, та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.
Література
Адміністративне право України. – К., 2001.
Кодекс України про адміністративні порушення за станом на 01.03.2002. – К., 2002.
Колпаков В. Адміністративне право України. – К., 1999.
Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. – К., 2001.
Кримінальний кодекс України. – К., 2001.