Реферат
на тему:
Соціально-кримінологічна характеристика "п'ятої влади".
Соціально-економічна криза в Україні призвела до різкого зростання ступеня криміналізації життєво важливих сфер функціонування держави. Ситуація погіршується тим, що набувають сили неконтрольовані соціально-політичні процеси, які є прямою загрозою для національної безпеки України. Масштаби і соціальні наслідки цих явищ в українському суспільстві вимагають постійного поглиблення їх наукових досліджень з метою прийняття вiдповiдних змiн i доповнень у ходi здiйснення соціально-економічної, правової політики та правозастосовчої практики.
Спад виробництва, розбалансування державних фінансів, бюджетний дефіцит, інфляція, напружена ситуація на ринку кредитних ресурсів, низька платоспроможність суб'єктiв господарювання та населення, недосконалість законодавства і відсутність дійової системи державного контролю за діяльністю комерційних структур призвели до зубожіння основної маси громадян, невіри людей у спроможність влади навести порядок у державі.
На цьому негативному соціально-економічному фоні значного поширення набули процеси криміналізації економіки, влади, суспільства, наявними стали ознаки утворення нового класу кримінальної буржуазії.
На порядок денний постало питання наявності у суспільстві сили, яка може серйозно завадити проведенню економічних реформ, ускладнити або навіть унеможливити реалізацію життєво важливих інтересів України в цілому.
У зв'язку з цим виникла потреба у науковій розробці проблеми "п'ятої влади", дослідження якої було здійснено відповідно до завдання Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. Метою цього дослідження було пізнання феномену "п'ятої влади" й розробка рекомендацій щодо протидії системі організованого криміналітету.
Щоб досягнути поставленої мети авторський колектив проаналізував статистичні дані про стан боротьби зі злочинністю в Україні, узагаль-нив інформацію міністерств та відомств, вивчив і використав матеріали Координаційного комітету, наукові розробки вчених України та СНД, погляди практиків правоохоронних органів та громадськості з цієї проблеми.
Результати дослідження в основному підтвердили висунуті авторським колективом робочі гіпотези щодо соціально-кримінологічної характеристики "п'ятої влади".
Організована злочинність у колишньому Радянському Союзі, в тому числі й в Україні, існувала завжди і проявлялася в діяльності різних видів організованих злочинних угруповань, заповнюючи певну прогалину в структурі загальної злочинності. Злочинністю були вражені чисельні галузі народного господарства, особливо нафтопостачання, транспорт, торгівля, громадське харчування. Використовуючи недосконалість чинного законодавства, товарний дефіцит, можливість підкупу чиновників, ділки тіньової економіки створювали підпільні виробництва, цехи, артілі, активно опановували "секрети" торгівлі. Вони "обростали" зв'язками з господарськими та державними чиновниками, у тому числі й з працівниками правоохоронних органів. Вже тоді на матеріальному утриманні у злочинців перебувала значна кількість керівників різних ланок народного господарства, включаючи й міністрів.
У період "застою" формувалася система розкрадань, хабарництва по горизонталі і вертикалі у багатьох галузях виробництва, постачання, збуту й торгівлі.
Після деякого протистояння представників загальнокримінальної та економічної злочинності між ними було досягнуто компроміс. Лідери економічної злочинності почали використовувати послуги загальнокримінальних злочинців у протиправній діяльності у сфері економіки. Таким чином, лідери загальнокримінальної злочинності стали компаньйонами "ділків-тіньовиків", якi спільно вкладали кошти у злочинний бізнес, забезпечували підпільних підприємців послугами, пов'язаними з їх охороною, збутом необлікованої продукції, здійснювали контроль за співучасниками і вели боротьбу з конкурентами.
Відбулося зрощення крупних розкрадачів соцiалiстичної власності не лише з хабарниками з партійного і державного апаратів, а й з шах-раями, грабіжниками, "злодіями в законі", які перебували в най-актив-нішій опозиції до суспільства. Ця єдність найнебезпечніших злочинців породила нову соціальну якість організовану злочинність.
Із зміною соціально-політичних умов розвитку суспільства з середини 80-х рр., зростанням рівня загальної злочинності, організована отримала суттєвий поштовх.
З початком реформ накопичені "тiньовиками" iцеховиками" кошти були спрямовані на міжнародні та внутрішні спекулятивні операції. У недержавному секторі економіки утворилися розгалужені кримінальні структури "псевдопідприємців". Значна частина кооперативів стала засобом для "відмивання" злочинно нажитих капіталів бандитсько-рекетирськими структурами шляхом перетворення безготiвкових коштiв на готiвку з метою їх подальшого розкрадання.
Не останню роль у цьому негативному явищі відіграло створення кооперативів у 1990 рр., особливо при державних підприємствах. За цих умов значна частина продукції, що вироблялася державними підприємствами, скуповувалася кооператорами майже за собівартістю, потім кооператори реалізовували її за цінами, що в кілька разів перевищували відпускні ціни держпідприємств. Різниця осідала в руках злочинного світу. Уже в ті часи перестала діяти ст. 154 Кримінального кодексу України. Відверту спекуляцію було названо торговельно-посеред-ницькою діяльністю. Більша частина сфери послуг (торгівля, виробництво взуття та текстилю, перепродаж сировини і т.ін.) підпала під ефективний контроль нового класу підприємців, які одразу ж пішли шляхом створення специфічних захисних механізмів напівлегального бізнесу з метою придушення будь-яких спроб конкуренції, що підривала завойовані ними позиції.
Прискоренню процесу криміналізації певною мірою сприяв недосконалий Закон "Про підприємництво", на основі якого був розроблений надто спрощений порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Завдяки цьому більшість зареєстрованих у 1996 рр. суб'єктів підприємницької діяльності фактично використовувалася для легалізації доходів злочинного походження й маскування різних протиправних дій у сфері економіки.
Виробничою діяльністю займалася порівняно незначна кількість підприємницьких структур, а більшість з них існувала за рахунок державного сектора економіки та використовувала його як прикриття організованих злочинних угруповань.
З метою перерозподілу власності в Україні, як і в інших країнах СНД, йшло сплановане, умисне розкручування витків інфляції. Зроблено це було шляхом надання в 1993 рр. представникам організованих злочинних угруповань, як правило перед черговим витком інфляції, великої кількості кредитів під символічні відсотки за рахунок кредитних ресурсів ощадних та інших банків.
Використовуючи ці кредити, злочинці перед кожним підвищенням цін під прикриттям створених ними "підприємницьких структур" скуповували за безцінь через свої корумповані зв'язки товарно-матеріальні цінності, вироблені в державному секторі економіки.
Після чергового витка інфляції скуплені злочинцями товарно-матеріальні цінності були реалізовані населенню та держпідприємствам за цінами, що в сотні разів перевищували ціни скупки. За рахунок цього ними було накопичено величезні кошти.
Великої шкоди нашій державі з початку 90-х рр. почали завдавати розкрадання, пов`язані із привласненням кредитів. Часто-густо після отримання позички боржник перетворював її на готівку чи матеріалізовував через конвертацію у ВКВ або придбання товарів, на деякий час ліквідував своє підприємство і зникав, а згодом реєстрував нове, але вже за іншими реквізитами.
За сучасних умов переходу економіки України до ринку, що характеризуються обвальною капіталізацією суспільства, спостерігається різке зростання злочинності, зміна її структури. На фоні "первинних цінностей" ринкового суспільства (легалізація джерел доходів, свобода підприємництва, обмеженість державного контролю і впливу на діяльність суб'єктів комерційних структур, майнове розшарування суспільства на багатих і бідних, збагачення за будь-яку ціну) зародилися такі негативні явища, як розчарування більшості населення у майбутньому, зневіра щодо спроможності влади захистити людей від натиску злочинності, деградація і розлад моральних норм поведінки, агресивність тощо.
Криміналізація буденної свідомості суспільства, встановлення спотвореної шкали цінностей сформували психологію уседозволеності, наживи й розбійницько-насильницького ставлення до національних багатств України, що набуло особливо загрозливої форми серед державних службовців, які дістали можливість безконтрольно розпоряджатися державною власністю.
За висновками кримінологічних досліджень, поширення злочинності не дає підстав для оптимістичної оцінки перспектив розвитку криміногенної обстановки. Протягом останнiх двох десятиліть загальна кiлькiсть зареєстрованих злочинiв зросла майже у ,5 рази (з 144,3 тис. у р. до 641,8 тис. у р.). У р. дещо уповiльнився темп росту злочинностi. Кiлькiсть зареєстрованих злочинiв зменшилася на 3,8 5i склала 617,5 тис., а у 1997 роцi 589,2 тис., що на 4,5 % менше, ніж у минулому році. Але, якщо середньорiчний темп приросту за цей перiод складав 8,1то за останнiх сiм рокiв (19901996 роки) вiн був найвищий i досягав 11,212,2 %.
Вражає аналiз головних показникiв стану злочинностi за останнi десять рокiв. Протягом 19871997 рр. домiнуючою була тенденцiя зростання кiлькостi та питомої ваги тяжких злочинiв. У цей перiод вiдмiчається зростання найбiльш небезпечних насильницьких посягань умисних вбивств та тяжких тiлесних ушкоджень. Протягом 1997 року на 7,5 % зменшилась кiлькiсть умисних вбивств та на 9,8 % тяжких тiлесних ушкоджень i складає вiдповiдно 4529 i злочини.
Так, умиснi вбивства зросли з до 4 , тобто бiльш ніж у ,7 рази, тяжкi тiлеснi ушкодження у ,5 рази (3 8 ), грабежi у ,5 рази (6 29 ), розбiйнi напади у ,3 рази (1 5 ), крадiжки державного та колективного майна у ,1 рази (34 108 ). Триває тенденцiя зростання професiоналiзму злочинностi й рiвня озброєностi злочинцiв, вчинення злочинних дiй бiльш жорстокими способами. Сучаснi злочиннi формування характеризуються високою адаптацiєю до нових економiчних умов, постiйною диверсифiкацією методів їх дiяльностi. Отже, протидiя з боку правоохоронних органiв потребує матерiальних витрат.
Послаблення державної влади, протирiччя мiж рiзними її гiлками призвели до терористичних проявів, закликiв вирiшення нацiональних та мiжконфесiйних питань насильницьким шляхом, розповсюдження шкiдливої iдеологiї релiгiйних сект терористичної спрямованостi подiбних "Аум Сенрiкьо" та "Бiлому братству", появи у громадян великої кiлькостi незареєстрованої вогнепальної зброї.
Потенцiйну загрозу можливого використання силових методiв боротьби у досягненнi власних цiлей несе дiяльнiсть нетрадицiйних релiгiйних об'єднань, розповсюдження діяльності яких також має усталену тенденцiю. У Черкасах iснувала школа бойових мистецтв "Бiлий лотос", прибiчники якої сповiдують насильство як прояв нiбито волi Будди, в якій ретельно розроблено систему iдеологiчної та психологiчної обробки учнiв, що маскується за спортивними ритуалами, обрядами тощо. Виховання здiйснювалося у дусi фанатичної вiри та слiпої покори "Вчителю i наставникам", готовностi до свiдомої самопожертви заради iдеї та нещадної боротьби з ворогами школи. Крiм офiцiйно задекларованих цiлей i завдань, лiдери вищезазначеної органiзацiї займалися пошуком каналiв придбання зброї, брали участь у сумнiвних комерцiйних операцiях, що перетворило "Бiлий лотос" на структуру з ознаками злочинного угруповання.
За певних умов релiгiйнi чинники можуть бути використанi окремими особами для здiйснення силового тиску як на прихильникiв iншої вiри, так i на державнi органи з метою досягнення своїх цiлей.
Слід підкреслити, що саме сьогоднi, на крутому поворотi своєї iсторiї, Українi, як нiколи ранiше, потрiбнi новi iдеї, навiть якщо цi iдеї будуть спiрними. Важливо, щоб вони пiдштовхували суспiльну думку у вiрному напрямку, допомагаючи виробити базу для консолiдацiї та подолання сучасної конфронтацiї, врешті-решт для того, щоб уникнути тяжких соцiальних потрясiнь.
Продовжують залишатися серйозними проблеми злочинності неповнолiтнiх та рецидивної злочинності. Їх рiвень протягом 19861996 рр. зростав у середньому на 8,5 та 7,8 %. Натомiсть, у р. кiлькiсть злочинiв, вчинених особами, що ранiше скоювали злочини, збiльши-лася на 19,4 %, а рецидивна злочин-нiсть зросла на 18Протягом 1997 р. неповнолiтнiми скоєно 40 тис. злочинiв, особами, якi ранiше вчиняли злочини, 74,7 тис.
Значна частина злочинiв скоюється особами, якi не працюють i не навчаються. Саме безробiття стало суттєвим чинником, який сприяє пiдвищенню рiвня кримi-налiзацiї суспiльства.
Зонами найбiльш високої активностi злочинцiв, як i ранiше, залишаються Днiпропетровська, Донецька, Харкiвська, Луганська, Одеська, Запорiзька, Львiвська областi, Автономна Республiка Крим та м. Київ. Тут здiйснюється бiльше 62з усього масиву злочинiв.
Незадовільний стан боротьби із злочинністю склався й у сфері економіки. Аналіз статистичних даних, інших матеріалів свідчить про інтенсивне зростання економічних злочинів, що відбувається на фоні розгортання приватизації (зміна власності завжди супроводжується значним погіршенням контролю за збереженням майна підприємств і появою можливостей для поширення розкрадань та інших корисливих злочинів, збільшенням суб'єктів підприємницької діяльності, порушенням порядку зайняття підприємницькою діяльністю, фіктивним підприємництвом та банкрутством, приховуванням прибутків від оподаткування тощо).
До факторiв, що насамперед впливають на поширення злочинностi у сферi економiки, слiд вiднести законодавчу неврегульованiсть питань про власнiсть, недостатнiй контроль за законнiстю походження капiталу, який використовується в ходi приватизацiї, розбалансованiсть фiнансово-кредитної системи, недосконалiсть системи оподаткування та iн. Найбiльш кримiно-генними залишаються сфери вiдносин у бан-кiвськiй, кредитно-фiнансовiй системах, зовнiшньоекономiчнiй дiяль-ностi, а також процес приватизацiї, паливно-енерге-тичний та аграрно-промисловий комплекси, транспорт.
Предметами злочинних посягань все бiльше стають кредитнi кошти юридичних i фiзичних осiб, товарно-матерiальнi цiнностi, промисловi товари, сiльсько-господар-ська продукцiя, енергоносiї, сировина, метали, продукцiя хiмiчної промисловостi. Протягом останнiх шести рокiв загальна кiлькiсть виявлених у сферi економiки злочинiв збiльшилась на 69,5 % (з 36,8 тис. у р. до 62,4 тис. у р.), в т.ч. розкрадань на 44 % (8996 12957), з них у великих та особливо великих розмірах у ,2 рази (1898 6013), незаконної торговельної дiяльностi у ,7 рази (451 3925), фальшивомонетництва у ,4 рази (1507 3646), хабарництва в ,4 рази (988 2216). Особливо iнтенсивне зростання кiлькостi виявлених злочинiв у сферi економiки спостерiгалося у 1995 р. (плюс 18,4 % щорiчно). У роцi показник кiлькостi виявлених злочинiв залишився майже на рiвнi попереднього року, а протягом 1997 року вiн зрiс на 2,2 %. Цi фактори вiдображають не тiльки активiзацiю зусиль служби по боротьбi з економiчною злочиннiстю, але й об'єктивний процес зростання злочинних посягань економiчного характеру.
Спостерiгається стрiмка кримiналiзацiя всiх галузей економiки. В системi Мiністерства транспорту, зокрема Укрзалiзницi, морського, авiацiйного та автомобiльного транспорту, масового характеру набули розкрадання вантажiв, колективного майна, непоодинокi службовi зловживання, процвiтає корупцiя.
Лише у роцi правопорушення скоїли 70 тис. працiвникiв транспорту. У сферi економiчної дiяльностi виявлено бiльше 4 тис. злочинiв. Загальнi збитки на пiдприємствах галузi склали 8 млн грн.
Викрито 58 посадових злочинiв, у тому числi 36 хабарництв. За хабарi розбазарюється державне майно, транспортнi засоби.
У 1997 роцi викрито бiльше 500 корисливих злочинiв, в тому числi пов'язаних з корупцiєю.
Тiльки у трьох портах (Одеському, Iллiчiвському та Iзмаїль-ському) виявлено понад 50 тис. т прихованих товарiв, 3155 контейнерiв з продуктами, бiля 24 тис. комерцiйних вантажiв, значна частина з яких стала непридатною до використання.
На залiзницях знайшли притулок i прикриття понад дві тисячи комерцiйних структур, кожна друга з них функцiонально не пов'язана iз залiзничним транспортом. Бiльшiсть таких фiрм не сплачує податкiв та iнших платежiв до бюджету.
Розкрадання матерiальних цiнностей стало буденним явищем на пiдприємствах Мiністерства вугільної промисловості, Мiністерства промислової політики, агропромислового комплексу та iнших галузей.
Останнiм часом збiльшилась кількість вчинення шахрайств з фiнансовими ресурсами. Якщо у роцi їх було виявлено 517, у р. 1167, то за дев'ять мiсяцiв 1997 р. 1534. У минулому роцi виявлено понад 4,6 тис. злочинiв у паливно-енергетичному комплексi, 3,9 тис. у фiнансово-кредитнiй системi та банкiвських установах, 859 злочинiв, пов'язаних iз зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю, 880, з процесом приватизацiї. Протягом 1997 року вiдбувався сплеск злочинних проявiв у фiнансово-кредитнiй сферi 6227 злочинiв, з них у банкiвськiй 4687, у зовнiшньоекономiчнiй сферi 1245 та у сфері приватизацiї 2023.
Якщо на ці явища своєчасно не вплинути ефективними засобами законодавчого, правоохоронного характеру, то вони можуть набути стійкої тенденції до загострення. За даними оперативної iнформацiї, слідчої та судової практики сьогодні викриваються переважно тільки безпосередні виконавці організованих злочинів. Ядро ж злочинних угруповань лишається поза досяжністю закону.
Лiдери та авторитети злочинних угруповань, змiнюючи тактику протиправних дiй, переходять вiд безпосереднього вимагання i насильницьких дiй до завуальованої, а нерiдко й легальної участi в дiяльностi комерцiйних структур, стають спiвзасновниками фiрм, банкiв, страхових компанiй тощо. Чiтким є прагнення кримiналiтету встановити контроль над базовими галузями господарства країни. Ця дiяльнiсть супроводжується бiльш тiсною консолiдацiєю в розподiлi сфер впливу, контролем тiньових доходiв, входженням до стiйких мiжрегiональних i мiжнародних кримiнальних структур.
Злочиннi формування використовують окремi фiрми для пiдтримки вигiдних для них форм дiяльностi у власних iнтересах заради отримання в Українi дешевої сировини i товарiв, завоювання нових ринкiв збуту.
З цим явищем тiсно пов'язана поява своєрiдних економiчних мутантiв, представлених корумпованими структурами, чиновниками, полiтичними спекулянтами, iнтереси яких є далекими вiд становлення Української держави. Є пiдстави стверджувати, що на поверхню суспiльного життя вийшло i таке явище, як боротьба пiдтриманих солiдним брудним капiталом корпоративних груп i кланiв iз легальною владою. Такi групи намагаються контролювати не тiльки бiзнесовi структури, але й завойовувати полiтичний простiр формується i змiцнюється своєрiдна кримiналiзована економiчна елiта, яка прагне влади.
Органiзована злочиннiсть активно вишукує вiдповiдальних посадових осiб, якi б захищали її iнтереси щодо функціонування тiньової економiки та вiдмивання незаконно здобутих коштiв, створення iмiджу серед громадськостi.
Соціально-політичні зміни, що відбуваються протягом останніх років у державах Співдружності й в Україні зокрема (наприклад, падіння "залізної завіси", посилена міграція, прозорість кордонів і т. ін.), безпосередньо вплинули і на міжнародний характер організованої злочинності. У зв'язку з цим варто виділити два напрямки цього різновиду організованої злочинності:
- прагнення закордонних злочинних формувань до розширення своїх сфер впливу за рахунок проникнення в Україну;
- використання організованими злочинними угрупованнями в Україні та в інших країнах СНД зарубіжного кримінального досвіду, ввезених з-за кордону технічних засобів та валютних коштів, методів скоєння злочинів та захисту своєї діяльності.
Поширюються з використанням міжнародних зв'язків взаємні нелегальні поставки товарів та послуг, перекази цінностей, валюти і грошових коштів за кордон членами організованих угруповань, які мають наміри поїхати з України.
Незважаючи на вжиті Урядом України заходи щодо повернення валюти вітчизняних підприємств, що є на рахунках в іноземних банках, цей процес відбувається надто повільно, хоча він може бути прискореним, оскільки за підприємствами стоять конкретні посадові особи.
Обов'язковими атрибутами сучасної організованої злочинності стають корупція, рекет, вбивства на замовлення. Корупція, на нашу думку, є не стільки кримінологічною та правовою проблемою, скільки соціально-політичною. Вона містить у собі величезну руйнівну силу як для силових правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з цим явищем, так і для держави в цілому. Ці обставини насамперед обумовлюють потребу глибокого вивчення цього явища з метою всебічного утримання процесу в певних межах, що забезпечували б дієспроможність державних та управлінських структур і розробку ефективних заходів боротьби з корупцією.
Одним з головних чинників, що не дозволяє вести ефективну боротьбу з корупцією, є відсутність готовності політичних сил суспільства і правоохоронних органів держави до безкомпромісної боротьби з нею, відсутність соціальних та політичних традицій (у тому числі бажання з боку урядових структур) публічного викриття корупціонерів, а також спеціальних криміналістичних методик виявлення фактів корупції.
За даними кримінологічних досліджень, коло об'єктів пошуку та встановлення корумпованих зв'язків з боку злочинців організованих угруповань включає: контрольно-ревізійні та податкові органи, відомчі органи управління, міжвідомчі й територіальні органи управління, правоохоронні органи, виконавчі органи впливових партій та рухів, депутатський корпус. Кожен шостий з посадових осiб, звинувачених у корупцiї, є депутатом рiзного рiвня.
Злочиннiсть серед депутатiв в Українi набуває загрозливого характеру. Недоторканнiсть, яку гарантує народним обранцям чинне законодавство, є ширмою, анколи стимулом антизаконних дiй.
Лише в Одеськiй областi за два останнi роки ради народних депутатiв вiдхилили прокурорськi подання i не дали згоди на притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi 173 народних депутатiв.
Кiлькiсть правопорушникiв у радах рiзних рiвнiв з кожним роком зростає. Тiльки пiсля прийняття у сiчнi 1998 р. Верховною Радою України Закону Про внесення змiн до Закону України "Про статус депутатiв мiсцевих рад народних депутатiв", яким депутати мiсцевих рад позбавленi ранiше наданої їм недоторканностi, данi питання стали вирiшуватися бiльш активно, i це дало змогу правоохоронним органам попереджувати факти корумпованих дiй з боку цих осiб.
Хабарництво, недiловi стосунки, розкрадання скарбниці, чиновнича турбота про власну кишеню за рахунок людей i держави набули на сьогоднi значного поширення.
Про корумпованiсть українських чиновникiв вiдомо вже за межами держави, в дiлових колах та окремих мiжнародних фiнансових органiзацiях.
Корупцiї у владних структурах притаманне значне розповсюдження. Це пiдтверджують оперативнi данi правоохоронних органiв i конкретнi факти корумпованостi чиновникiв, кiлькiсть яких останнiм часом значно зросла.
Протягом 1997 року правоохоронними органами було складено бiльше 6,3 тис. адмiнiстративних протоколiв про корупцiйнi дiяння, з яких 5,4 тис. направлено до суду. Характерно, що майже 50 % таких протоколiв складено, передусiм, вiдносно державних службовцiв.
За станом на 1 вересня 1997 року лише спецпiдроздiлами СБУ (за їх матерiалами), iншими правоохоронними органами порушено 270 кримiнальних справ за ознаками посадових зловживань.
Серед притягнутих до кримiнальної вiдповiдальностi державних службовцiв колишнi працiвники МЗЕЗторгу i Мiнекономiки, держ-адмi-нiстрацiй Iвано-Франкiвської, Луганської областей, органiв прокуратури м. Львова, Києва, Криму, пiдроздiлiв МВС м. Києва, Тернополя, Iвано-Франкiвська, Чернiвцiв, керiвники податкових адмiнiстрацiй Полтавської та Житомирської областей, спiвробiтники Сумської, Запорiзької митниць, Свердловської митницi Луганської областi за хабарництво, зловживання владою, службовим становищем та iншi злочини з ознаками корупційних дiянь до рiзних строкiв позбавлення волi засуджено 74 посадовi особи.
Як результат недовiра населення до органiв влади. Саме завдяки корупцiонерам рiзних рiвнiв i рангiв кримiналiтет втручається в процеси приватизацiї, інвестування, конверсiї, прокручує багатомiльйоннi фiнансовi афери, намагається контролювати зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, вiдмиває незаконно набутi кошти.
За даними соцiологiчного опитування 1600 респондентiв iз 106 мiст країни, проведеного в березнi п.р. за дорученням Уряду України i агентства USAID, 42респондентiв назвали низький ступiнь довiри до керiвництва i полiтиків України, 39 нiякої довіри, 49 % не довiряють представникам нi центральної, нi мiсцевої влади i лише 19 % їм довiряють.
Вiдповiдi на цi питання демонструють, що необхiдною є не просто реформа адмiнiстративного управлiння i державної служби, а кадрова революцiя. Іншими словами, без радикальної замiни нинiшнього складу управлiнського апарату як боротьба з корупцiєю, так i успiх реформ в цiлому приреченi на провал. З метою прагнення до чистоти влади слiд було б скасувати й депутатський iмунiтет.
Рекет генетична основа організованої злочинності, який відображає явища, що представляють собою одне із спрямувань кримінального бізнесу. Рекет це одна з форм проявів організованої злочинності, що містить у собі ознаки здирництва, але повністю до нього не зводиться.
За сучасних умов про рекет можна здебільшого вести мову стосовно особливо небезпечних випадків організованого здирництва на грунті бізнесу (відносно корумпованих представників державних та галузевих органів управління, контролюючих органів, а також підприємців, банкірів, бізнесменів). Протягом 1997 року в Українi зареєстровано 2829 фактiв вимагательств, що на 1,5 % бiльше, нiж за 1996 рiк. За цей перiод викрито 442 факти вимагательств, скоєних органiзованими злочинними групами.
Рекетири підпорядковують собі комерційні структури, банки, окуповують ринки, впритул наближаються до державних підприємств та установ. Методи їх "роботи" різноманітні й постійно вдосконалюються. Більшість злочинних "авторитетів" всіляко дбають про уникнення від відповідальності. Найскладнішою в цьому плані залишається обстановка в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганськiй, Львівській, Одеськiй, Харківській областях та у містах Києві i Севастополі.
Як масштабне явище рекет стає впливовим тоді, коли держава не забезпечує функцій соціального контролю за будь-якими видами відхилень від законної діяльності підприємств, комерційних та підприємницьких структур, або відхилень у поведінці тих чи інших громадян. Рекет має багато видів, але його суть при цьому не змінюється одержати майнову вигоду під загрозою відкритого або замаскованого насильства з боку злочинних угруповань.
З метою вивчення цієї проблеми було опитано понад тисячу різних категорій співробітників міліції України. Близько 80 % респондентів підтверджують наявність розподілу адміністративних одиниць на зони злочинного впливу, поширення рекету щодо державних структур, промислових підприємств, торгівлі, громадського харчування, сільськогосподарських підприємств і об'єднань. Понад 85 % опитаних вважають, що на місцях відмічається зрощування керівників місцевої влади, правоохоронних органів з комерційними, банківськими та кримінальними структурами. Серед поширюваних кримінальних проявів останнім часом найчастіше називалися "вибивання" боргів, кредитів, постачання та збут наркотиків, вбивства на замовлення.
В останнi роки зафiксованi новi, дуже небезпечнi, рiзновиди умисних вбивств, зокрема терористичні прояви та вбивства на "замовлення". Якщо у р. було виявлено 70 проявiв терористичного характеру, то у р. понад 180. Така ж ситуацiя i з вбивствами "на замовлення". У р. їх було зареєстровано 87, а у 1995 210, що у ,4 рази бiльше, 1996 понад 100. Протягом 1997 року кiлькiсть зареєстрованих вбивств на "замовлення" зменшилась до 28 випадкiв. Серед мотивiв вбивств найчастiше вiдмiчається вiдкрита боротьба за розподiл сфер впливу мiж комерцiйними структурами та злочинними угрупованнями, помста рекетирiв, переслiдування кредиторiв, лiквiдацiя свiдкiв.
Особливу занепокоєнiсть викликає рiзке зростання фактiв бандитизму. Якщо у роцi їх було зареєстровано лише 2, то вже у р. 57, у р. 93, а за 1997 р. 110.
В Українi кожнi пiвтори доби лунає кримiнальний вибух. За 1997 рiк iз застосуванням зброї, бойових припасiв та вибухiвки вчинено 317 вбивств i особам нанесено тяжкi тiлеснi ушкодження.
Окрім "еліти криміналітету", жертвами вбивств "на замовлення" все частіше стають державнi службовцi, керiвники державних владних структур, представники рiзних полiтичних партiй та рухiв, одинокі, престарілі, психічно хворі та інші прошарки соціально незахищених людей на грунті приватизації квартир, спадкоємництва. В результатi злочинних дiй протягом 1996 р. вбито 286 осiб, iз них 40 керiвникiв державного сектору, 122 керiвники та пiдприємцi приватних структур, 116 лiдерiв та активних членiв злочинних угруповань, 65 особам завданi поранення рiзного ступеня тяжкостi.
Однiєю з найбiльш важливих проблем розвитку кримiногенної ситуацiї в Українi є постiйне i стрiмке зростання кiлькостi злочинiв, пов'язаних з виготовленням, придбанням, збереженням, перевезенням, пересилкою або збутом наркотичних засобiв. За перiод з по 1996 рр. їх кiлькiсть збiльшилась майже в разiв i склала 38 злочини. Вiдбувається процес створення ринку наркотикiв з усiма характерними ознаками споживачами, iнфраструктурою виробництва, перевезенням та збутом. За 1997 рiк органами внутрiшнiх справ України виявлено 38,1 тис. злочинiв, які пов'язані з наркотиками. Лише у червнi 1997 р. у злочинцiв вилучено 3 млн 700 тис. доз синтетичного засобу "Екстезi", вартiсть якого на "чорному" ринку перевищує 74 млн дол. США.
Злочини, що пов`язані з протиправним обігом наркотиків, сьогодні скоюються переважно організованими групами, діяльність яких охоплює більшість регіонів України. Учасники цих угруповань спроможні проникати навіть у такі відносно ізольовані структури, як армія, заклади освіти тощо. Збiльшується обсяг наркотичних речовин, що постачаються в Україну з-за кордону. Цьому сприяють також зв'язки, що встановилися мiж вiтчизняними та зарубiжними злочинними угрупованнями, які займаються збутом наркотичних засобiв, наближеність України як до азiатських країн-виробникiв, так i до європейського ринку збуту. Зазнала негативних змiн йнфраструктура кримiногенної обстановки у сферi боротьби з незаконним обiгом наркотикiв. Вiдмiнною її ознакою стала експансiя мiжнародного наркобiзнесу на територiю України. Вона виявляється в перетвореннi українського транзитного шляху на додатковий простiр для торгiвлi контрабандними наркотиками. Героїн та кокаїн стали звичними у середовищi наркоманiв. За останнi роки з незаконного обiгу вилучено понад 10 кг героїну та кокаїну, понад 40 кг амфiтамiнiв iноземного виробництва, лiквiдовано вісім каналiв їх контрабандного проникнення на територiю України. Негативним є фактор втрати вна-слiдок цього належного державного контролю за пiдприємствами, якi виготовляють психотропнi та лiкарськi препарати.
Перш, ніж зробити спробу охарактеризувати правову сутність організованої злочинності, доцільно сформувати деякі робочі визначення та категорії, пов'язані з предметом цього дослідження. Передусім, варто звернути увагу на слушне посилання, яке маємо уЛогіці" Гегеля, про те, що кожній суспільній системі властиві свої, лише їй притаманні якості злочинності, і, відповідно, міра її оцінки.
Експерти ООН відзначають, що уніфіковане визначення організованої злочинності ще не розроблене, але пропонують під організованою злочинністю розуміти відносно велику групу стійких злочинних утворень, які займаються злочинною діяльністю в корисливих цілях і створюють систему захисту від соціального контролю з використанням таких протизаконних засобів, як насильство, залякування, корупція та розкрадання у великих розмірах.
Організована злочинність, на нашу думку, є соціальним явищем, що характеризується створенням згуртованого кримінального середовища в державі, регіонах, сферах суспільного життя. Його структури мають розгалужену, але чітку систему внутрішньої організації, управління, зовнішніх зв'язків, захисту, кримінальна діяльність яких спрямована на досягнення корисливих цілей.
Організована злочинність як більш досконала форма прояву сучасної злочинної діяльності не може існувати без відповідних організаційних структур, утворень, що формуються в процесі кримінальної діяльності і пристосовуються до економічних, соціальних, політичних умов держави. Тому суб'єктом організованої злочинності є стійке злочинне угруповання з ієрархічною структурою, яке для досягнення корисливих цілей проникає у структури влади, правоохоронні органи, галузеві органи управління та інші державні інститути.
Тіньова економіка протиправна економічна діяльність, прихована від обліку і контролю суспільства. За сучасних ринкових умов вона трансформувалася на деформовані економічні відносини, які часто не знаходять відображення у законодавстві, і тому не визнаються правопорушеннями.
Сьогоднi в Українi, по сутi, iснує двi економiки офiцiйна (легальна) i неофiцiйна (тiньова). Тiньова складова економiчної системи держави перейшла допустиму межу. Вона як за розмiром, так i за своїми можливостями здiйснює значний вплив на всi сфери життя в державi, в тому числi й на полiтичну.
Тiньова економiка стала небезпечним фактором для прогресивного економiчного й полiтичного розвитку України.
Ця небезпека посилюється тим, що у сферi тiньової економiки превалює так звана кримiнальна складова.
За оцiнками Нацiонального банку України поза контролем банкiв знаходиться в обiгу 4,8 млрд грн, що складає майже половину грошової маси. Це є одним з показникiв "тiнiзацiї" економiки України. Грошi, якi знаходяться в обiгу поза банками, обслуговують товарообiг, що не оподатковується, тобто тiньову економiку.
За пiдрахунками фахiвцiв, до 50 % фiнансового капiталу в Українi має "тiньове" походження, а неофiцiйний внутрiшнiй валютний обiг (поза банками) становить близько 10 млрд дол. США. Розвиток тiньової економiки є надзвичайно складною та великомасштабною проблемою перехiдного перiоду. Ця проблема пов'язана з економiчною i соцiальною безпекою України i потребує як економiчного, так i соцiального державного врегулювання.
Серед основних чинникiв i умов, якi визначають надзвичайне зростання обсягiв тiньової економiки на сучасному етапi розвитку держави, можна назвати:
соцiально-економiчну кризу в країнi, непослiдовнiсть економiчних i соцiальних реформ;
неврегульованiсть суспiльно-економiчних вiдносин;
недосконалiсть фiскальної полiтику держави;
вiдсутнiсть стабiльного законодавства, яке регламентувало б економiчну дiяльнiсть; серйознi прогалини в чинному законодавствi;
небезпечний рiвень корумпованостi державних службовцiв;
бартеризацiя" взаєморозрахункiв мiж суб'єктами господарювання.
Цi чинники пов'язанi мiж собою, тiсно взаємодiють i зумовлюють один одного. Тiньова економiка призводить до появи "тiньової" психологiї, iдеологiї i навпаки. Тому головнi зусилля мають бути спрямованi не на спроби найбiльш точного обрахування обсягiв тiньової економiки, а на усунення причин i умов надзвичайного її поширення, оскiльки держава пiдiйшла до межi, за якою при подальшiй загальнiй "тiнiзацiї" економiки та посиленнi ролi корумпованих елементiв i кримiнальних структур може втратити важелi реального впливу на ситуацiю. Тобто, iснує реальна загроза економiчнiй, а отже i нацiональнiй безпецi України.
Тiньова економiка становить основу неправового механiзму перерозподiлу суспiльства, хабарництва i корупцiї у державних структурах, сплетення пiд-приєм-ницьких структур з прошарком суто наркозлочинного походження. Слiд вiдмiтити i такий соцiальний аспект, як все зростаючий приплив молодi до неформальної економiки.
Вiдсутнiсть впевненостi в гарантії захисту з боку правоохоронних органів пiдштовхує навiть законослухняних пiдприємцiв до рук злочинних угруповань з наступним укладанням "довгострокової угоди", яка стає звичайним iнструментом здiйснення платежiв i усунення конкурентiв. Розповсюджуються шахрайства, нав'язуються силовi методи вирiшення економiчних питань, конкуренцiї аж до фiзичної розправи з небажаними партнерами, посилюється консолiдацiя злочинних угруповань, зокрема тих, що дiють в економiчнiй сферi, iде жорстока, без перебiльшення замiшана на кровi, боротьба за перерозподiл сфер впливу. Для досягнення своєї мети кримiналiтет не нехтує нiчим. Понад 90 % вбивств на замовлення має саме тiньовий економiчний пiдтекст.
Протягом останніх 5-7 років проблеми криміналізації влади, економіки, суспільства широко обговорюються юристами, соціологами, політиками, економістами. Вони є також об'єктом всебічного публічного розголосу, спроби її вирішити переважно носять абстрактно-теоретичний або суто публіцистичний характер, оскільки з цієї теми проведено лише кілька цільових наукових розробок. Бракує достовірних і достатньо показових емпіричних даних, які б дозволили отримати більш повне наукове уявлення такого феномену. Проте, не зважаючи на існуючі істотні прогалини, вже сьогодні можна робити відносно об'єктивні висновки про те, що таке "п'ята влада", який її кримінальний зміст та ознаки.
Для України, яка переживає глибинну соціально-економічну трансформацію і об'єктивно ослаблена реформаторськими перетвореннями, надзвичайно важливою стала проблема "п'ятої влади" та поширення її впливу на всі сфери суспільного життя, особливо на економічну.
Феномен появи "п'ятої влади" значною мірою пов'язаний з невідповідністю чинного законодавства новим економічним відносинам, що склалися в суспільстві, значним зниженням державного контролю за розвитком різних сфер суспільства. Держава та її правоохоронні органи не змогли своєчасно й правильно оцінити загрозу постійно зростаючого тиску організованого криміналітету на всі ланки державного керівництва суспільством, намагання з його боку створити найбільш сприятливі умови для свого збагачення і взяти під контроль саму державну владу, в тому числі й на найвищому рівні.
Маючи можливість через свої структури впливати на діяльність суб'єктів економічних відносин, організовані злочинні угруповання привласнюють право виконувати функції, аналогічні функціям органів державного управління, створюють альтернативну судову систему у вигляді неформальних арбітражів та третейських судів. Тим самим вони отримують змогу здійснювати певну економічну політику, впливати на процес виробництва та розподілу суспільного продукту. Ці угруповання, протидіючі органам державного управління та судочинства, об'єктивно зацікавлені в підкоренні їх своєму впливові через корумпованих посадових осіб.
Таким чином створюється альтернативна система суспільних відносин, у якій організовані злочинні угруповання збагачуються не тільки за рахунок скоєння традиційних злочинів, а й, використовуючи своє становище "владних" структур, забезпечують альтернативне державному регулювання суспільних відносин, тобто використовують на свою користь можливість впливу на діяльність того чи іншого підприємця або групи підприємців, державного службовця і навіть державні структури, спрямовуючи їх діяльність у вигідному для себе напрямку, штучно створюючи сприятливі або несприятливі умови для їх діяльності.
Форми, якими злочинні організації здійснюють вплив на всі сфери життя суспільства, та результати цього впливу дають підстави для дослідження природи цього явища саме через призму прояву фактично владних повноважень суб'єктів такого впливу.
Повноваження, про які йдеться, можуть виникати тільки за умов існування в суспільстві певного регулятивного механізму, альтернативного механiзму державного регулювання, який базується на наявності специфічних норм поведінки соціальних суб'єктів, що сприймаються частиною суспільства такими, виконання яких є обов'язковим.
Вивчення процесів, пов`язаних з існуванням такого явища, як "п'ята влада", дає підстави вважати, що "п'ята влада" це нова якість організованої злочинності, особливе соціальне явище, що має тільки кримінальні наслідки свого існування. Її треба розглядати як систему соціальних зв'язків та відносин, що склалися з приводу одержання та розподілу незаконного (з точки зору права) прибутку, тобто як явище, насамперед, соціально-економічне. Особливістю цієї системи соціальних відносин є те, що вона існує паралельно з соціально-економічною системою, пануючою у суспільстві, нiби в її тіні. Таким чином, поняття "п'ята влада" можна сформулювати як систему організованих кримінальних структур, спроможних шляхом економічного примусу, терору та вбивств, шантажу, розтління та розладу моралі в суспільстві впливати на економічні, політичні та соціальні інститути держави.
Одержавлення "п'ятої влади" передбачає:
бідування більшості народу, розруху в економіці, гострий дефіцит усього життєво необхідного, соціальну прострацію населення;
викачування у населення усіх фінансових збережень, матеріальних цінностей за рахунок монопольно високих цін на все, що забезпечує виживання;
інтенсивне втягування широких верств населення у тіньову економіку, включаючи наркоманію, проституцію, наркобізнес, вбивства за плату та інші види злочинної діяльності, що забезпечують надприбутки;
примітивні форми експлуатації найманої праці в різних галузях економіки;
дискредитацію державних структур, у тому числі й право-охоронних органів.
"П'ята влада" в умовах розвитку конкретних регіонів держави і відрізків часу складається із сукупного результату організованої злочинної діяльності різноманітних злочинних структур, а також з наслідків кримінального впливу на стан і розвиток галузевих органів управління, фінансово-банківських установ, суб'єктів підприємницької діяльності, на органи влади, правоохоронні органи й засоби масової інформації.
Проміжна мета "п'ятої влади" полягає у максимальному збагаченні її суб`єктів (тобто організованої злочинності) за рахунок нелегальних доходів, здобутих, як правило, внаслідок кримінальних діянь. Тому економічним ядром "п'ятої влади" є тіньова економіка та кримінальний бізнес, де прибутки й надприбутки отримуються шляхом неофіційної, кримiнальної або підпільної економічної діяльності.
За сучасних умов перехідного періоду України до ринку накопичення капіталу "п'ятою владою" відбувається головним чином внаслідок цілеспрямованого використання в корисливих інтересах значної частини національного багатства в ході зміни форм та суб'єктів державної власності, прямого протизаконного його відторгнення і привласнення шляхом:
розкрадання бюджетних коштів у величезних розмірах при укладанні окремих шахрайських зовнішньоекономічних угод на міждержавному рівні;
використання з корисливою метою частини коштів державного інвестування програм, спрямованих на розвиток промисловості та сільського господарства;
приховування прибутків від оподаткування та ухилення від їх сплати;
нечесної гри на курсах валют, цінах, кредитно-банківських ставках і т.ін.
Крім того, організована злочинна система цілеспрямована на кримінальний розподіл суспільного продукту завдяки опануванню ключових позицій у виробництві, управлінні, економіці в цілому при тісній взаємодії з багатьма функціонерами-апаратчиками органів влади, які духовно переродилися, політичними партіями і рухами, іншими особами, що переорієнтувалися на антисуспільні цінності та уявлення.
Будучи вершиною кримінального удосконалення, організована злочинність спирається й існує за рахунок інститутів криміналітету, його апробованих методик скоєння злочинів і приховування їх слідів.
На відміну від загальнокримінальної, у тому числі й групової злочинності, здобуті злочинним шляхом матеріальні цінності та грошові кошти у величезних розмірах набувають змісту лише для досягнення влади, її захоплення в ім'я групових інтересів. Саме в цьому полягає суспільна небезпека організованої злочинності як головної ударної сили "п'ятої влади". Таким чином, стратегічною метою "п`'ятої влади" є боротьба за реальну владу у суспільстві й оволодіння всіма цінностями, створеними нинішнім та попередніми поколіннями трудящих.
Для досягнення своїх злочинних цілей "п'ята влада" у своєму злочинному колі утримує всіх, хто потрапив до її поля зору, застосовуючи при цьому будь-які види і форми психічного й фізичного впливу. Вона створює групи: охорони керівників злочинних угруповань; попередженнях викриття з числа "своїх" працівників правоохоронних органів та представників преси; рекету для збору данини з конкурентів; фізичного та психологiчного впливу на неслухняних конкурентів; ідеологів для створення благовидного камуфляжу в очах суспільства, в тому числі через рекламу у засобах масової інформації та ін.
Влада злочинної системи поступово переміщується на культурну і духовну сфери суспільства, де притаманними їй методами та засобами розмиваються загальнолюдські норми моралі, насаджуються нові правила, засновані на уседозволеності. Так, хабарі, здирництво, побори, шахрайство проголошуються нормою і критерієм заповзятливості. Все це згубно впливає на населення, особливо на молодь, встановлює стереотипи "красивого" життя без відповідальності перед суспільством, культивує насилля, розпусту, анархію і наркоманію.
До сфери організованої злочинності втягують велику кількість людей, які не завжди усвідомлюють, для кого вони творять і до чого все це призведе суспільство. В такій ситуації система організованої злочинності намагається розставити і утримати на ключових позиціях своїх людей поки що з єдиною метою здобуття вигоди та контролю за ситуацією.
"П'ята влада" активно пристосовує інститути демократії до своїх інтересів, використовуючи при цьому розгубленість і потурання з боку державних органів влади у перехідний період розвитку нашого суспільства і становлення української державності.
Варто зазначити, що "п'ята влада" ще не прийшла до єдиного керівного центру і перебуває у нашій країні на тій стадії розвитку, коли ще не пізно розробити заходи та знайти засоби для її нейтралізації, вдосконалити органи влади, інститути демократії та правоохоронні органи, навести порядок і встановити законність у державі.
Організована злочинність як соціальне явище в процесі своєї еволюції пройшла шлях раціональної реорганізації у міжнародному масштабі. Вона має тенденцію до створення своїх структур у напрямку, аналогічному структурам великих корпорацій з відповідним розподілом праці, спрямованим на максимальне вилучення прибутків і зменшення при цьому ризику. Основною і особливою відмінністю сучасних структур організованої злочинності від законних корпорацій, компаній, звичайних підприємств, на думку експертів ООН, є те, що у злочинних організаціях єапарат примусу".
Для конкретних умов розвитку нашої держави на етапі реформування економіки і державності "п'ятій владі" властиві такі характерні ознаки:
наявність організаційно-управлінських структур з виконанням керівних та ідеологічних функцій в організованих злочинних формуваннях;
наявність матеріальної бази, що проявляється у створенні різних грошових фондів для підкупу посадових осіб різних рівнів, інвестування злочинної діяльності, соціальної підтримки своїх членів;
стійкий, плановий і законспірований характер злочинної діяльності, спрямованої на вищий рівень кримінальних доходів;
застосування системи планомірної нейтралізації (або недопущення впровадження) будь-яких форм соціального контролю за злочинною діяльністю з використанням власних структур розвідки і контррозвідки, підкупу шляхом розробки і використання заходів цілеспрямованої, планомірної протидії правоохоронним органам;
політизація організованої злочинності, активне розповсюдження злочинної ідеології;
наявність у різних державних органах "коридорів безпеки" та "дахiв прикриття", їх використання з метою недопущення викриття злочинних діянь, а також для нейтралізації певних дій з боку правоохоронних органів;
монополізм, масштабність і тенденції до розширення сфер злочинної діяльності;
зрощування і кооперування різних злочинних формувань з міжнародним злочинним криміналітетом;
контроль за професійною протизаконною діяльністю будь-якого спрямування.
"П'ята влада" як найвища форма прояву сучасної організованої злочинності не може існувати без відповідних організаційних структур. Головними виконавцями її волевиявлення є організовані злочинні угруповання. Цим суб'єктам злочинної діяльності притаманні ознаки, які можна звести до такої кримінологічної системи:
чітко складена ієрархія організаційних і виконавчих структур угруповання, спрямованість умислу його членів на злочинну діяльність постійного характеру, наявність жорсткої дисципліни, системи заохочень і санкцій, їх практична реалізація;
глибоко законспірований, планований характер злочинної діяльності з ретельним розподілом ролей і функцій, орієнтація членів угруповання на спеціалізацію, прагнення на здобуття максимальних доходів;
очолювання організованого злочинного угруповання лідером, який має вищий авторитет серед криміналітету, або користується підтримкою "авторитетів" зі злочинного середовища, "злодіїв у законі";
ретельне планування і зухвале скоєння злочинних акцій та способу їх захищеності від викриття, використання при цьому сучасних технічних засобів, транспорту, зброї, оперативно-розшукової інформації; постійне прагнення до підвищення мобільності структурних осередків злочинного угруповання;
упевнена і зухвала поведінка затриманих злочинців у ході слідства та суду, вчинення тиску на слідчих та оперативних співробітників;
створення шляхом шантажу, залякувань та погроз обстановки відсутності свідків злочинів або їх повної "необізнаності" про факт скоєння злочину.
Як свідчать вітчизняні та зарубіжні кримінологічні дослідження, єдиної для всіх регіонів та видів організованої злочинності універсальної структури організованих злочинних угруповань не існує. Сучасні організовані злочинні угруповання формуються за такими способами: ситуативно-вольовим, функціонально-договірним, виробничо-управлінським.
Перший спосіб характерний для угруповань корисливо-насиль--ницької орієнтації, коли члени майбутнього злочинного угруповання об'єднуються на підставі свого кримінального минулого з метою необхідності термінового скоєння серії злочинів.
Другий спосіб формування організованих злочинних угруповань використовується тоді, коли у майбутнього лідера злочинного угруповання є час спланувати детально кримінальну акцію. Вибір кандидатів до групи здійснюється з числа професійно підготовлених людей, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, або які вже звільнилися. Характерною ознакою цього способу формування злочинних угруповань є те, що люди добираються під майбутнє функціонування відповідно до їх можливостей, "здібностей" у злочинному середовищі та iдеології.
Третій спосіб передбачає формування злочинних угруповань корисливо-господарської спрямованості. При цьому окремі структурні дільниці злочинного співтовариства, заснованого на базі господарських підрозділів, повністю повторюють державну виробничу або управлінську структуру і лише поступово добудовують до неї шляхом корумпування, підкупу, шантажу, іншими засобами додаткову дільницю, якої, на думку керівника злочинного утворення, не вистачає. Як правило, члени таких організованих злочинних формувань виконують подвійну функцію законну і кримінальну.
Для з'ясування процесів, що відбувалися протягом останніх років в Україні і які безпосередньо вплинули на різке зростання загальнокримінальної і організованої злочинності в державі, необхідно звернутися до кримінологічного аналізу таких чинників, як: соціально-економічні, політичні, соціально-психологічні, правові.
За офіційними даними, динаміка падіння промислового виробництва складає (у відсотках порівняно з попереднім роком) 1991 4,8; 1992 6,4; 1993 8,0; 1994 27,7; 1995 12,0; 1996 5,1. За шiсть рокiв загальні макроекономічні показники розвитку економіки зменшилися майже у два рази.
Зменшення обсягiв валового внутрiшнього продукту та нацiональ-ного доходу, щорiчне iстотне зниження обсягiв виробництва, iнфляцiя, яка набула особливо високого рiвня у 1994 рр., а також деякi iншi економiчнi чинники зумовили стiйку тенденцiю зниження реальних доходiв населення. За даними Мiнiстерства статистики України, зниження реальних грошових доходiв населення складало у р. 14 %, 1993 69 %, 1994 11 %, 1995 6 %, 1996 близько 7 %.
Протягом зазначеного перiоду були знецiненi вклади населення в ощадбанках, зменшився у два рази рівень споживання матерiальних благ i послуг. Найгострiшою залишається проблема, яка електризує суспiльну свiдомiсть, нагнiтає полiтичнi пристрастi, штовхає законослухняних громадян у прiрву тiньового сектору економiки - нарощування заборгованостi у виплатi зарплати, пенсiй, стипендiй. Сума заборгованостi лише по заробiтнiй платi на 1 сiчня 1995 р. складала 36 млн грн., на 1 сiчня 1996 р. 575 млн грн., на 10 сiчня 1997 р. 4,2 млрд грн., а за станом на 16 сiчня 1998 р. вона складала вже майже 5,2 млрд грн.
Помітно впливає на суспiльно-полiтичну та кримiногенну ситуацiю в країнi безробiття. Кiлькiсть непрацюючих громадян у р. у ,8 рази збiльшилась порівняно з їх кількістю у р. i становила 1027,8 тис. чоловiк. Фiксоване безробiття серед працездатного населення України на початок 1998 р. знаходилось на рiвнi 2,33 %. За даними прогнозу служби зайнятостi в умовах зростаючого безробiття його рiвень в Українi наблизиться до повного у році до 10 %. На початок 1996 р. на кожне вiльне робоче мiсце претендувало 2 чоловiки, на 01.01.1997 р. 11, а вже на 01.01.1998 р. 201 . Особливо несприятливим є те, що найвищий рiвень фактичного безробiття спостерiгається серед жiнок (66,1% ), молодi (31,5%). Так, у вiковiй групi 15-20-рiчних вiн складав 15 %, у групi 2129-рiчних 11 %.
За даними Держкомстату, за допомогою в пошуку роботи до Державної служби зайнятостi протягом 1997 р. звернулося понад 1млн громадян, що в ,4 рази бiльше, нiж за вiдповiдний перiод попереднього року. Найбiльш високий рiвень безробiття вiдмiчається у Волинськiй iвано-Франкiвськiй (4,4%), Чернiгiвськiй (4,0%), Львiвськiй (3,6%) i Житомирськiй (3,5%) областях.
Дослiдження, проведене Нацiональним інститутом стратегiчних дослiд-жень, показало, що у % сiмей рiвень життя за 1996 р. погiршився, а у 43 % - погiршився iстотно. Якщо у р. середня мiнiмальна зарплата в рази перевищувала вартiсть мiнiмального споживчого кошика, то у р. вона дорiвнювала лише 46 % його вартостi. На продукти харчування в нашiй державi витрачається 68-75 % доходiв сiм'ї, а у малозабезпечених сiм'ях близько 90 %.
За мiжнародними методами розрахункiв, якщо витрати сiм'ї на продукти харчування сягають 50 % її доходiв, то це свiдчить про досить низький рiвень життя.
В Українi вiдбувається зростання смертностi та зменшення природного приросту населення. Протягом 19911996 рр. Україна вийшла на перше мiсце в Європi за рiвнем смертностi i останнє за рiвнем народжуваностi. За останнi шiсть рокiв померло на 1 млн 150 тис. чоловiк бiльше, нiж народилося. Смертнiсть працездатного населення збiль-шилася у рази.
За iндексом людського розвитку, який розраховується, виходячи з рiвня життя населення, його довголiття та освiченостi, Україна займає 95 мiсце (у 1994 р. була на 45 мiсцi) серед 175 країн. Для порiвняння, Росiя займає 67 мiсце, Куба 86, Грузiя 105, Молдова 110.
Диспропорції, що утворилися між цінами на споживчому ринку і роздрібним товарообігом, між прибутком у народному господарстві і капітальними вкладеннями, цінами і заробітною платою, мають кінцеву спрямованість на підрив виробничих сил країни, включаючи як людські, так і матеріально-технічні ресурси. За таких умов розвитку економіки одна велика частина капіталів переміщена за кордон, друга поповнила доходи банківсько-комерційних, посередницьких і мафіозно-фінансових структур. Таким чином, "шокова" терапія проявила всю свою руйнівну силу як у сфері економіки, так і в соціальній сферi. Макроекономiчна стабiлiзацiя у фiнансовому секторi була досягнута цiною скорочення до критичної межi фiнансування систем охорони здоров'я, освiти, соцiального забезпечення, невиплат заробiтної плати багатьом мiльйонам громадян. Усвiдомлення основною масою населення того факту, що у нього "украли" майбутнє, не дозволить за життя нинiшнього поколiння нi спонукати людей на напружену працю вм'я стабiльного економiчного росту, нi переконати їх в перевагах ринкової демократiї.
Реформування держави часом відбувається без глибоких наукових розробок, прогнозів, соціально-економічних розрахунків, що суперечить принципам реалістичної філософії реформ.
За умов переходу економіки на ринкові принципи певні витрати є неминучими. Пом'якшити їх повинні були нові господарські структури, тобто складові частини ринкової економіки. Але трапилося так, що більшість суб'єктів підприємницької діяльності спрямували свої зусилля не у виробничий сектор, а у сферу посередництва, торгівлі і збуту. Формування соціальних груп власників та підприємців відбувалося на основі перерозподілу доходів та державної власності, а не збільшення суспільного продукту як результату підприємницької активності. Держава зі свого боку не вживала будь-яких серйозних і ефективних заходів щодо стимулювання виробничого підприємництва. Навпаки, увесь механізм створення, реєстрації, оподаткування нових суб'єктів господарювання підштовхував (і продовжує підштовхувати) підприємців та бізнесменів до всякого роду спекулятивних операцій.
Перебування державних iнститутiв у станi перманентного цейтноту не сприяє динамiзму економiчних реформ, прийняттю ефективних рiшень i дiй практичного характеру.
Слiд визнати, що й пiсля прийняття Конституцiї України повністю стабiлiзувати економiчну ситуацiю не вдалося: не вiдбулося вiдчутного прискорення реформ, навпаки, вони помiтно загальмувались; продовжується спад виробництва; уряд у рiзних складах виявився неспроможним забезпечити системне i ефективне управлiння економiкою та соцiаль-ними процесами, ситуацiя пiдвела державу i полiтику до найбiльш серйозного i вiдпо-вiдального моменту за часи пострадянської iсторiї.
Економiчна криза пiдриває пiдвалини державностi i, вiдповiдно, ключовi положення Конституцiї щодо змiцнення суверенiтету та незалежностi держави, матерiальних гарантiй, прав та свобод людини.
Таким чином, виник парадокс у ринковій трансформації суспільства: підприємництво, яке у розвинених країнах є головним рушієм економічного зростання, стає непродуктивною і, навіть, руйнівною силою, яка лише погіршує соціально-економічне становище широких верств населення.
Економiка України перетворилась на арену торгiв за привiлеї i програми перерозподiлу нацiонального багатства країни мiж найсильнiшими кланами i соцiальними групами населення.
На сучасному етапi суспільно-економічного розвитку України, по суті, єдиним завданням є подолання в історично короткий строк відставання продуктивних сил нашого суспільства від продуктивних сил найбільш розвинених країн Сходу і Заходу. В разі невизнання критерієм суспільного розвитку, альфою і омегою нашого буття рішення цієї фундаментальної проблеми, ми ризикуємо втратити всі орієнтири, заблукати у хаосі випадкових перетворень виробничих і соціальних відносин.
Зростанню прихованої економічної злочинності, зміцненню тіньової економіки значною мірою сприяють недоліки діючої системи державного контролю. Види державного контролю, що існували за часів командної економіки, були розраховані на жорстке регулювання господарської діяльності. У нових умовах господарювання державний контроль поступово був ліквідований, хоча чинники, що обумовлюють поширення корисливих посягань на державне і суспільне майно, не зникли, а лише видозмінилися.
Після усунення органів народного контролю держава втратила найважливіший інструмент управління підприємницькою діяльністю, а нової, адекватної змінам, що відбуваються в економіці, повноцінної системи контролю створено не було. Це призвело до того, що суспільство виявилося незахищеним від різного роду корисливих зловживань, розміри матеріальної шкоди, заподіяної державі кримінальним елементом, зросли в десятки і сотні разів у порівнянні з минулими роками. Виникає необхiднiсть посилення фiнансового контролю за дiяльнiстю державного сектора економiки. Сьогоднi вiн ще малоефективний, що дає змогу нецiльового, а почасти прямого використання коштiв для пiдживлення тiньової економiки.
Стимулюючим чинником організованої злочинності в економіч-ній сфері залишаються викривлення у політиці ціноутворення. Одночасне існування різних цін на однотипні товари створює небезпеку умисного маніпулювання для одержання незаконного прибутку. Договірні ціни породили інтерес суб'єктів господарювання не до постачання за договорами, а до поставок за власним бажанням з метою вилучення додаткового прибутку. За цих умов поширюється зона корупції, звичайні договірні відносини підмінюються бартерними операціями, частіше з метою задоволення потреб вузького кола посадових осіб, а також спекуляції матеріальними цінностями у масових масштабах.
Живлющим підгрунтям поширення організованої злочинності у сфері економіки залишається безгосподарність, яка дозволяє приховувати наслідки будь-яких великомасштабних розкрадань. У сучасних умовах різні прояви безгосподарності не можуть бути ліквідовані лише одним проголошенням рівності усіх форм власності. Для її усунення потрібно застосувати жорсткий державний контроль за станом справ як у державному, так і в підприємницькому секторах господарювання.
Умови, коли економічні важелі регулювання економіки ще відсутні, а адміністративні методи усунені, сприяють створенню атмосфери приниженої відповідальності щодо протиправних форм поведінки, появі почуття упевненості в уседозволеності, провокують представників державної влади, господарників і підприємців на протизаконні способи розв'язання економічних проблем.
В умовах реформування економіки найбільш загрозливою у криміноген-ному аспекті є ситуація, що склалася в кредитно-банківсь-кій сфері, де останнім часом зросла кількість протиправних дій, які призводять до вилучення значних коштів та їх привласнення злочинними елементами. Якщо у р. у данiй сферi було викрито 362 злочини, iз них 92 вчинені органiзованими злочинними групами, у р. вiдповiдно 3721 i , то вже протягом 1997 р. їх виявлено 6227 i . Банківська система стала центральною ланкою у технологічному ланцюгу по "відмиванню" капіталів, здобутих злочинним шляхом, а також основним виконавцем випуску у безготівковий обіг фіктивно утворених грошових коштів.
На територiї України iснує мережа фiктивних пiдприємств, банкiвських структур, не зареєстрованих у податкових органах, якi, використовуючи сучасну компЈютерну технiку, електронну систему "клiєнт-банк", акумулюють на своїх рахунках багатомiльйоннi грошовi кошти, а потiм конвертують їх.
Окремi комерційні банки використовуються злочинцями для протиправного "перекачуван-ня" державних коштів на розрахункові рахунки таких фірм, або на особові рахунки окремих громадян та за кордон.
У державному Експортно-імпортному банку України шляхом пiдробки банкiвських документiв викрадено 1,4 млн дол. США, якi вiдправлено на рахунок однiєї з кiпрських фiрм.
Без дозволу Національного банку директор фiрми "Полiон" перевiв на власний рахунок у Зовнiшньоторговий банк Угорщини понад 800 тис. дол. США.
У Миколаєвi органiзована злочинна група на чолi з директором та начальником вiддiлу валютних операцiй Київської фiлiї Народного банку, яка створила 23 фiктивнi комерцiйнi фiрми з рахунками в банках Києва, Донецька, Днiпро-петровська, через якi переведено в готiвку i конвертовано понад 3 млн грн.
У подiбний спосіб з рахунку Iнтербанку було викрадено майже 134 млн дол. США, якi працюють сьогоднi на тiньову економiку.
Органiзованими злочинними угрупованнями через фiктивно створенi комерцiйнi структури з використанням банкiвських рахункiв за межi держави в минулому роцi перераховано чверть млрд грн.
Для налагодження стiйких каналiв незаконного витоку за кордон валютних коштiв органiзованi злочиннi угруповання активно використовують систему Лорорахункiв. Створено цiлий механiзм переказу резидентами України валютних коштiв на неконтрольованi державою рахунки у закордонних банках пiд виглядом оплати iмпортних контрактiв.
За даними НБУ, у р. iз загального обсягу зарахувань на Лоро рахунки лише 45 % було пов'язано з експортно-iмпортними операцiями, а з обсягу списань лише 25 %. Решта оборотiв виникла внаслiдок фiнансових операцiй банкiв-нерезидентiв з українською валютою.
Дiяльнiсть злочинних угруповань щодо створення механiзмiв отримання неконтрольованих державою валютних коштiв на закордонних рахунках стала можлива внаслiдок вiдсутностi чiткого виконання органами валютного контролю своїх функцiй, покоординованостi дiй мiж ними, недосконалостi законодавчої бази, що завдає значної економiчної шкоди, дестабiлiзує валютний ринок України, веде до зростання зовнiшньої заборгованостi.
Фактично в державi функцiонує паралельна банкiвськiй система взаєморозрахункiв готiвкою, в тому числi iноземною валютою, яка знаходиться поза контролем податкових та правоохоронних органiв.
Обсяги незаконних фiнансових операцiй досягли масштабiв, якi ставлять пiд загрозу подальше нормальне функцiонування економiки країни.
Найбiльш активно злочиннi угруповання використовували для перерахування грошових коштiв за кордон кореспондентськi рахунки, вiдкритi в українських банках "Україна", "Приватбанк", "Градобанк", "Iнтербанк", "Аваль", "Iнко", "Новий", "Ва-банк", "Донвуглекомбанк", "Укрнафтагазбанк".
У Донецьку організована злочинна група у 1997 рр. створила 11 фiктивних пiдприємств. Використовуючи систему кореспондентських рахункiв у Донецькому регiональному управлiннi комерцiйного банку "Приватбанк" i комерцiйних банках Бiлорусi, Прибалтики, Нiмеччини, вона активно займалася незаконною конвертацiєю безготiвкової нацiональної валюти в долари США. За перiод з серпня 1996 р. по березень 1997 р. проконвертовано i знято з рахункiв 1 млн 700 тис. дол.
Подiбнi злочини мали мiсце у Днiпропетровську, Миколаєвi, Севастополi та Києвi, у Харкiвськiй, Рiвненськiй областях.
Вiдтоку грошових коштiв за кордон значною мiрою сприяє вiдсут-нiсть закону по боротьбi звiдмиванням" грошових коштiв.
Злочиннi угруповання активно проникають в господарську i фiнансову дiяльнiсть пiдприємств паливно-енергетичного комплексу з метою створення рiзного роду комерцiйних структур. При безпосереднiй участi посадових осiб вони тиснуть на вибiр експортерiв стратегiчно важливої сировини, формування вiдпускних цiн, обсягiв реалiзацiї, розподiл валютних i гривневих коштiв, отриманих вiд експорту. Мафiознi формування ведуть вiдкриту боротьбу за розподiл сфер впливу в цих галузях, здiйснюють "розборки" iз застосуванням зброї аж до фiзичного усунення окремих керiвних працiвникiв.
Через прогалини у законодавстві процес роздержавлення і приватизації державної власності став вагомим інструментом для "відмивання" капіталів тіньової економіки.
Процеси проведення грошової приватизацiї в Українi всiляко блокуються певними економiчними силами, зацiкавленими у прив-ласненнi державного майна за вкрай низькими цiнами. В результатi кошти, якi могли бути направленi на вiдновлення i розвиток виробництва, на виплату пенсiйної заборгованостi i заробiтної плати, на реальну iндексацiю заощаджень всi цi сотнi мільйонів гривень перерозподiляються на користь iнтересiв конкретних багаточисельних одержувачiв.
Процеси приватизацiї проходять по всьому свiту, приносять серйознi фiнансовi результати в бюджети країн, якi їх проводять. Наприклад, Аргентина вiд приватизацiї отримала понад 9 млрд дол. США, Бразилiя понад 24 млрд, Мексика понад 16 млрд. Переважна бiльшiсть пiдприємств цих країн залишилися зорiєнтованими в роботi на вiдповiднi державнi програми. Сталося це тому, що приватизацiя в цих країнах проходила у вiдповiдностi до розроблених урядами i затверджених парламентами державних програм.
У процесi приватизацiї державного майна значного поширення набули факти заниження оцiночної вартостi об'єктiв, безпiдставного списання фондiв, завищення кредиторської заборгованостi, фальсифiкацiї аудиторських документiв тощо. В результатi значна частина коштiв вiд приватизацiї не надходить до бюджету держави, майно привласнюється керiвниками приватизованих пiдприємств.
Нерiдко контрольний пакет акцiй державних пiдприємств, що приватизувалися, тим чи iншим чином опиняється в руках адмiнiстрацiї, корумпованих елементiв та тiньових дiлкiв, тобто кримiнально-адмiнiстративних кланiв.
Таким чином, бiльшiсть населення залишається вiдстороненою вiд безпосередньої участi в процесах приватизацiї i позбавляється своїх законних прав на одержання максимальної вигоди.
Розбазарюванню державної і комунальної власності сприяла відсутність у чинному кримінальному і адміністративному законодавстві норм відповідальності за ті чи інші правопорушення у цій сфері. Саме завдяки цьому значна частина державного майна була "передана" комерційним структурам ще до початку регулюючої законом приватизації. Фонд державного майна України з початку приватизацiї проводив розпродаж майнових комплексiв України, якi згiдно з чинним законодавством приватизацiї не пiдлягали, ряд об'єктiв приватизацiї у р. було продано за старими цiнами, або у перiод дiї мораторiю. За даними Державної контрольно-ревiзiйної служби України про результати перевiрок Фонду державного майна України i його регiональних вiддiлень, у р. з перевiрених 347 вiддiлень ФДМУ у виявлено незаконнi витрати, нестачi та розкрадання державних коштiв на суму 22,5 млн грн. Не за цiльовим призначенням використано 20,9 млн грн.
У 1997 роцi правоохоронними органами у сферi приватизацiї викрито 2023 злочини, з них 37 скоєно органiзованими злочинними групами.
Фонд державного майна України не тiльки не поставив надiйний заслiн злочинностi під час приватизацiї майна з боку комерцiйних структур, а й сам систематично допускає порушення законодавства, перш за все режиму пріоритетного витрачання коштiв, а також їх нецiльового i надлiмiтного використання. Прикладом цьому може служити приватизацiя Єнакiєвського металургiйного комбiнату. Величезне виробництво цього майнового комплексу приватизовано кримiнальними структурами Донецька i Києва всього за 2 млн грн. Якщо технологiчнi лiнiї цього заводу порiзати на металобрухт, вийде дорожче.
У центрi уваги кримiналiтету, тiньового бiзнесу, а також кримiналiзованих комерцiйних структур Росiї, окремих країн Захiдної Європи, США знаходиться початок грошової приватизацiї стратегiчно важливих для економiки i безпеки нашої держави пiдприємств, об'єктiв енергетичного, нафтопереробного комплексiв, металургiйної, лiтакобудiвної, переробної промисловостi тощо. Це, зокрема, Запорiзький державний титано-магнiєвий комбiнат, який, до речi, є монополiстом в Українi з виробництва губчастого титану, германiєвої продукцiї та напiвпроводникового кремнiю в повному технологiчному циклi. Його продукцiя є основою технологiчного процесу в багатьох галузях народного господарства, а також джерелом валютних надходжень. Комбiнат включений до затвердженого Постановою Кабiнетом Мiнiстрiв України вiд 18.06.96 р. № 635 Перелiку найважливiших будов i об'єктiв виробничого призначення, якi фiнансуються з державного бюджету.
Це i Лисичанськнафтооргсинтез, i Одеський припортовий завод, який знову, як i Запорiзький титано-магнiєвий комбiнат, включений Фондом державного майна до Перелiку пiдприємств групи Б, В, Г, що пiдлягають приватизацiї у роцi, i багато iнших важливих народногосподарських об'єктiв.
На сьогоднiшнiй день металургiйний комбiнат банкрут. Таке становище у сферi приватизацiї, до певної мiри, склалося тому, що нiхто з представникiв законодавчої та виконавчої влади не ставив собi за мету проаналiзувати результати цiєї кампанiї. Вiдстежуючи масовi процеси, уже через деякий час необхiдно було б вносити певнi корективи в хiд приватизацiї.
За сучасних умов виправленню ситуацiї на краще має також сприяти Програма спiльних дiй пiдроздiлiв Фонду державного майна України, правоохоронних та контролюючих органiв щодо попередження злочинних проявiв, фактiв зловживань, шахрайств та iнших порушень чинного законодавства при проведеннi великої приватизацiї.
Аналіз проблем, пов'язаних із входженням України до світового господарського процесу, показує, що зобов'язання нашої держави перед Світовим банком, Міжнародним валютним фондом та Європейським банком реконструкції і розвитку примусили Україну зняти всі обмеження на експорт. Але за умов відсутності інфраструктури ринку, лібералізація експорту поки що не дає бажаних результатів. Після відміни квот і ліцензій з жовтня 1993 р. на більшість видів продукції і товарів суми збитків від втрати традиційних ринків збуту обчислюються мільярдами доларів США. Цей процес прискорив криміналізацію сфери зовнішньоекономічної діяльності.
Протягом останнiх рокiв у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi дедалi бiльшого поширення набувають кримiногеннi явища. Ця життєво важлива сфера економiки поряд з фiнансово-кредитною системою та сферою приватизацiї стає все бiльше кримiналiзованою. Враховуючи, що експорт високолiквiдної продукцiї, зокрема металургiйної, хiмiчної та нафтопереробної промисловостi i сiльського господарства, постiйно зростає i є одним з основних джерел валютних надходжень в Україну, цi напрями зовнiшньої торгiвлi стали найбiльш привабливими для злочинних угруповань, якi, користуючись вiдсутнiстю належного облiку та контролю за здiйсненням експортно-iмпортних операцiй, можливiстю швидкого отримання надприбуткiв, недосконалiстю та постiйними змiнами чинного законодавства, активно проникають у цю сферу, чим створюють додатковi перешкоди для виходу держави з економiчної кризи.
У сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi масового характеру набули такi злочини, як контрабанда, розкрадання державного i колектив-ного майна у великих i особливо великих розмiрах, приховування валютної виручки та iншi валютнi злочини, ухилення вiд сплати податкiв, хабарництво. Лише протягом 1996 р. органами внутрiшнiх справ виявлено 802 такі злочини, а за 1997 р. їх викрито вже 1245, з яких 184 скоєно органiзованими злочинними групами.
Для прикриття масштабiв протиправних акцiй злочинними групами активно використовуються зовнiшньоекономiчнi зв'язки суб'єктiв пiдприємництва.
Значний вплив кримiнальних структур простежується у сферi зовнiшньо-еконо-мiчних операцiй щодо забезпечення господарського комплексу енергоносiями. Iнформація щодо розрахункiв за природний газ на внутрiшньому ринку України свiдчить про наявнiсть тiньової частки в дiяльностi оптових iмпортерiв цього виду палива. В результатi значна частина валютних коштiв залишається за межами держави, не сплачуються в повному обсязi податки. Пiдтвердженням цьому є дiяльнiсть вiдомих монополiстiв у сферi забезпечення енергоносiями i паливно-мастильними матерiалами "Єдиних енергетичних систем України", "Днiпро-нафти" та iн.
Протягом 1996 року Промислово-фiнансова корпорацiя "Єдинi енергетичнi системи України" iстотно змiцнила свої позицiї на ринку України. I хоча керiвництво ПФК ЄЕСУ стверджує, що "корпорацiя є реальним механiзмом впровадження ринкових реформ, вiдродження продуктивних сил i залучення iнвестицiй"2, дiяльнiсть Корпорацiї отримує досить багато негативних оцiнок. Наприклад, під час прес-конференцiї депутатської групи "Конституцiйний центр" заборгованiсть по зарплатi в Українi пов'язувалась iз дiяльнiстю газотрейдерiв i, особливо ПФК ЄЕСУ, яка, маючи рiчний обiг у млрд дол. США, сплатила лише 22 тис. грн. податку3.
Внаслiдок недосконалостi механiзму зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, їх правової неврегульованостi, а також поширених у цiй сферi зловживань продовжує залишатися надзвичайно актуальною для економiки України проблема повернення валютних коштiв, якi незаконно зберiгаються за її межами.
Проблема боротьби зi злочиннiстю у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi набула особливої актуальностi i гостроти, оскiльки дiї злочинцiв не лише завдають надзвичайно значних втрат економiцi країни, а й ставлять пiд загрозу саме їїснування як суверенної держави. Доходи, що отриманi злочинними угрупованнями у цiй сферi, залишаються одним з основних джерел посилення фiнансової могутностi тiньових структур i органiзованої злочинностi в Українi.
Держава значною мiрою втратила контроль над сферою зовнiшньо-економiчної дiяльностi, i багато процесiв в нiй вiдбувається стихiйно. Одночасно держава, в особi мiнiстерств i вiдомств, внаслiдок послаблення державного контролю втратила цей контроль i над державними пiдприємст-вами, де вiдбуваються неконтрольованi процеси приватизацiї, акцiонування i т.iн.
У 1991-1997 рр. керiвниками багатьох пiдприємств проводилась полiтика обвальної бартеризацiї зовнiшньої торгiвлi. У географiчному планi бiльша частина бартерних операцiй припадає на країни з територiї колишнього СРСР: 76,6 обсягiв експорту за бартерними угодами i ,2 обсягу iмпорту. Щодо країн далекого зарубiжжя, так цi показники склали вiдповiдно 23,4i ,8Такий географiчний розподiл бартерних угод обумовлений не лише традицiйними економiчними зв'язками України, а й рiзною забезпеченiстю грошовими ресурсами, включаючи ВКВ, партнерiв у близькому i далекому зарубiжжi. Саме тим, що у зарубiжних партнерiв українських пiдприємств проблем iз грошовими ресурсами значно менше, нiж в їх українських колег, значною мiрою обумовлена менша частка бартеру у зовнiшньоторговельних операцiях порiвняно з внутрiшнiми. Слiд вiдмiтити, що українськi пiдприємства до бартерних i толiнгових (використання давальницької сировини) операцiй спонукає низький рiвень квалiфiкацiї їх керiвництва, топ-менеджерiв у сферi маркетингу i, особливо, зовнiшньоекономiчних зв'язкiв.
Особливої актуальності боротьбi зi злочиннiстю у сферi зовнiшньо-економiчної дiяльностi надає й та обставина, що пiдтримання на достатньому рiвнi зовнiшньоторговельного балансу України вiд-бувається в умовах постiйного спаду виробництва, скорочення експортного потенцiалу держави.
Вирiшенню вказаної проблеми Президент України, Уряд придiляють пiдвищену увагу. За останнi три роки зробленi реальнi практичнi кроки щодо перекриття каналiв незаконного вивозу валюти за кордон та її повернення. Сума валютних цiнностей, які повернули за останнi пiвтора роки, складає майже 0,5 млрд дол. США. Однак питання залишається не вирішеним, бо воно занадто складне i вимагає невiдкладної серйозної роботи як структур виконавчої, так i законо-давчої влади.
Перехід до ринкової економіки, остаточне утвердження державності України вимагають ефективної і дійової державної служби, посилення висококваліфікованого потенціалу державних структур та інституцій. Але тільки у грудні 1993 р. було прийнято Закон України "Про державну службу", завдяки якому зроблено певні кроки щодо привабливості, авторитетності звання державного службовця у суспільстві. Незважаючи на те, що ст. 33 Закону визначає, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матерiальнi умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну роботу, рівень заробітної плати державних службовців залишається дуже низьким і не забезпечує найнеобхідніших матеріальних умов існування.
З формуванням недержавних (ринкових) структур, які накопичили значні кошти, наявністю в Україні організованих злочинних утворень економічного спрямування, метою яких є накопичення капіталу будь-якими шляхами і засобами, реальними стали можливості для великомасштабної корупції державних чиновників. Низька оплата праці державного службовця, з одного боку, та можливості швидкого збагачення шляхом корупції, з іншого, створили надзвичайно сприятливі умови для загальної корумпованості державного апарату всіх рівнів.
Для успішного вирішення завдань, пов'язаних з прискоренням ринкових реформ, завдавання нищівного удару "п'ятій владі" потрібен відповідний відданий справі кадровий потенціал, відрегульованість економічних та соціальних умов його діяльності. В разі, якщо державна влада вважає за можливе утримувати дешевий апарат державних службовців, у тому числі й правоохоронні органи, може статися, що їх буде утримувати "п'ята влада", повністю забезпечуючи усі їхні потреби. Щоб цього не сталося, на державного службовця необхідно дивитися не як на джерело додаткових витрат держави, а як на джерело інвестицій для її розбудови і зміцнення.
Зростання рівня криміналізації життєво важливих сфер функціонування суспільства потребує вивчення соціально-економічних та політичних чинників у взаємозв'язку, які цьому процесові сприяють, оскільки політика, як відомо, є концентрованим вiдображенням економіки.
Послаблення державної влади, протиріччя між різними її гілками за останні шiсть рокiв призвели до того, що суспільство залишається все менш здібним до реалізації стратегічної мети. За роки незалежності українським владним колам не вдалося виробити і практично втілити у життя цілiсну концепцію суспільного розвитку. В державi вiдбувається перманентна урядова криза, яка, безумовно, сприяє iснуванню "п'ятої влади". Процеси державотворення, формування нової економічної політики поки що залишили поза своїми межами відповідь на питання щодо побудови чи соціальної держави, чи вільного капіталізму. У той же час будь-які логічні і близькі до реальності мотиви політичної діяльності (у тому числі і внутрішньої) мають доводитися до широких верств населення. У найгіршому разі суспільство і далі буде розсипатися та розшаровуватися до тих пір, поки на порядок денний не постане питання: хто зупинить його деградацію, той і стане суб`єктом української політики?
На жаль, політико-правові реформи в Україні не мають стабільної соціально-політичної основи, оскільки для їх втілення у життя потрібна ефективна підтримка народу, а не тільки бажання державної влади. Зiткнення рiзних полiтичних iнтересiв, часто непримиренних, нерiдко призводить до протистояння та гострих конфлiктiв у державi.
Управління державою послаблюється. Головна ознака нереалізованість рішень, що приймаються, у тому числі й запланованих заходів щодо посилення боротьби з організованою злочинністю, як законодавчою, так і виконавчою владою. Це спонукає не тільки її прибічників та опозиції, але й у структур "п'ятої влади" до пошуку альтернатив. Однією з таких альтернатив "п'ятої влади" є поява нової тенденції - криміналізації всієї економічної системи держави та суспільних відносин, зрощування злочинних угруповань з політичними структурами.
Таким чином, відсутність системи державного регулювання ринкових відносин призвела до зростання невдоволеності народу, надала поштовх криміналізації ринкових відносин, утворенню "п'ятої влади".
Зростанню криміналізації життєво важливих сфер функціонування держави значною мірою сприяли соціально-психологічні чинники. Тут, у першу чергу, треба назвати руйнування цінностей і моралі, покликаних консолідувати суспільство. Протягом багатьох десятиріч цю консолідовану функцію виконували цінності, пов`язані з комуністичною ідеологією. По мірі руйнування цієї ідеології і сформованих за її допомогою соціальних інститутів, зменшення її впливу у суспільстві (особливо з кінця 80-х р.) почав утворюватися ідеологічний вакуум.
У зв'язку з відсутністю нової системи цінностей і моралі, яка була б побудована на інших ідеологічних засадах, ідеологічний вакуум став заповнюватися, з одного боку, очікуванням дарованих, а не зароблених власною працею матеріальних благ, з другого наголошення принципу все дозволено, що не заборонено законом і це за умов відсутності законів.
Відбулася девальвація того, на чому трималася колишня держава. Стали втрачатися такі повсякденні звички і поняття, як повага до літніх людей, підкорення авторитетові державної влади, патріотичні почуття щодо батьківщини, армії тощо. На цьому фоні почали розвиватися ціннісні орієнтації, які мають повністю антисоціальну спрямованість: агресивність, обман, егоїзм, нетерпимість до чужих думок і вчинків. Як свідчить слідча та судова практика, більшість осіб скоюють корисливі злочини аж ніяк не із-за скрути, їм притаманні жадібність, віра у всесилля грошей, вони із зневагою ставляться до добросовісних трудівників. За цих умов, якнайшвидше необхiдно законодавчо заборонити пропаганду в засобах масової iнформацiї насильства, наркоманiї, порнографiї, кримiнального збагачення та iнших соцiально негативних явищ, якi ведуть до моральної деградацiї особистостi, розповсюдження кримiнальних навичок поведiнки, залучення дiтей та пiдлiткiв до злочинного способу життя.
Відбувається "ерозія" трудової діяльності. Це не просто падіння трудової дисципліни, що само по собі викликає стурбованість, це мотиваційна катастрофа, свідома переорієнтація з творення на добування, втрата активності, свого трудового "Я", уміння із захопленням працювати. В ситуації, що склалася, життєвим інтересам держави, народові України повинні відповідати такі типи соціальної поведінки, як віра у працю як вищу цінність, самодисципліна, воля до подолання межі своїх можливостей.
Обравши шлях незалежного розвитку, Україна проголосила як одну з найголовніших цілей побудову держави, що спирається на верховенство Закону та демократію, де втілюватиметься принцип "держава для людини", де людська особистість має стати центральним суб'єктом прав людини, її основних свобод, де забезпечувалися б права та основні свободи кожної особистості згідно з існуючими міжнародними нормами та принципами. Але своєчасно концепції державної правової політики у сфері захисту прав людини з урахуванням її історичного, культурного та економічного розвитку не було розроблено.
Свій криміногенний внесок зробила і криза системи освіти, що супроводжується соціальною дезорієнтацією значної частини підростаючого покоління. Існуюча тенденція розшарування навчальних закладів на "елітарні" йдругорядні" в залежності від рівня матеріального достатку батьків призводить до формування "аутсайдерської" психології молодих людей вихідців із малозабезпечених сiмей, створює підгрунтя для конфронтаційного характеру їх взаємовідносин із суспільством.
Серед причин правового характеру, що підштовхують процес криміналізації економіки, влади і суспільства в цілому, особливо виділяється непослідовність здійснення правової реформи, необгрунтовані коливання судової практики, спрямованість чинної законодавчої бази у сфері боротьби із злочинністю на ліквідацію наслідків злочинної діяльності, а не причин, що її породжують. Зміна кримінально-процесуального законодавства, його відставання та судової реформи від сучасних умов розвитку економіки і суспільства в цілому при недостатньо ефективній правозастосовчій практиці призвели до суттєвого збільшення кількості осіб, які залишилися без покарання, і, як наслідок, до подальшого "кримінального зараження" суспільства.
В останні роки у судових органах укорінилася хибна практика винесення судами м`яких вироків особам, які скоїли тяжкі злочини. Вона перестала бути стримуючим фактором для багатьох категорій злочинців. Так, лише у р. на 14,6збiльшилась кiлькiсть осiб, що вчинили злочини, якi вже ранiше були умовно засудженi, що свiдчить про проблеми у роботi судiв при вирiшеннi питань, пов'язаних зндивi-дуалiзацiєю покарань.
Як результат цього посилення невіри населення у реальність законів, звикання до ряду видів злочинної поведінки і правопорушень, які фактично перестають розглядатися з точки зору буденної свідомості за недозволені.
Невиправдана затримка з прийняттям відповідних змін і допов-нень до Кримінального кодексу України, які стосуються порушень підприємницької, комерційної та фінансової діяльності, дозволила кримінальним елементам нажити величезні капітали і накопичити досвід, який використовується у протистоянні правоохоронними органами.
Повністю розпалася діюча раніше система профілактики злочинів, яка будувалася на громадському впливі на злочинність, практично повністю припинена робота добровільних народних дружин, рад профілактики правопорушень, товариських судів. Зруйнована система заходів щодо попередження пияцтва й алкоголізму, пов'язаних з ними правопорушень.
Істотне криміногенне значення має зростаюча розбіжність між завданнями, покладеними на правоохоронні органи, та їх ресурсним забезпеченням. Рiвень кадрового та матерiально-технiчного забезпечення системи правоохоронних органiв, перш за все органiв внутрiшнiх справ, не вiдповiдає сучасним умовам боротьби зi злочиннiстю. За останнi десять рокiв у ,5 рази збiльшилось навантаження на працiвникiв карного розшуку та слiдства. Лише останнiм часом Україна досягла середньоєвропейського рiвня наповнення вулиць силами мiлiцiї для забезпечення громадського порядку.
У той же час незадовільним залишається стан матерiально-технiчного забезпеченням дiяльностi мiлiцiї. Якщо в Нiмеччинi або Англiї на 100 працiвникiв полiцiї приходиться 2530 автомобiлiв, то в Українi тiльки 6, радiостанцiй 100, в Україні 38, комп'ютерiв 2530, в Україні близько нуля. Лише третина працiвникiв мiлiцiї забезпечена бронежилетами. Не вистачає обмундирування, загострюється житлова проб-лема. Останнім часом погіршилося становище із виділенням державних коштів на утримання системи МВС, у тому числі, й на виплату заробітної плати співробітникам ОВС.
Протягом останнiх рокiв триває неухильне скорочення витрат, передбачених бюджетом України на утримання органiв внутрiшнiх справ.
Складений Мiнiстерством фiнансiв України на 1997 р. Проект бюджету МВС у сумi 755 млн грн., з якої 680 млн грн. відводиться на органи внутрiшнiх справ, 75 млн грн. вiйська, iз фондом грошового утримання 572 млн грн., на 73 % забезпечує потребу фонду оплати працi, на 12 % потребу на iншi витрати, а загальну потребу лише на 30 %. Аналогiчна ситуацiя запланована на бюджет 1998 року. Крiм того, за 1996 р. МВС недофiнансовано 89,3 млн грн., що спричинило утворення двохмiсячної заборгованостi особовому складу по грошовому утриманню за 1996 р. у сумi 96 млн грн., загальна заборгованiсть перед органами внутрiшнiх справ на початок року складала 225 млн грн., а на 1 липня 1997 р. вона зросла до 498 млн грн., що становить 65 % бюджету МВС на 1997 рiк.
Заборгованiсть перед особовим складом по грошовому утриманню становить 130 млн грн. Співробітникам органiв та пiдроздiлiв внутрiшнiх справ не у повному обсязі сплачуються витрати з вiдряджень, страхування, не проводяться поточнi та капiтальнi ремонти примiщень i майна. Ускладнилась ситуацiя в лiкувальних i оздоров-чих закладах, не забезпечуються норми харчування курсантiв навчальних закладiв та солдат внутрiшнiх вiйськ, не виплачується одноразова грошова допомога у зв'язку з втратою працездатностi тощо.
За цих умов служба в органах внутрішніх справ залишається малопрестижною. Відчувається гострий дефіцит висококваліфікованих фахівців.
Негативно впливає на організацію боротьби з організованою злочинністю відсутність законів щодо вдосконалення діяльності нових економічних структур, банківської та зовнішньоекономічної сфер, діяльності посадових осіб та учасників кримінального процесу.
Серед невирішених правових проблем, які стосуються боротьби з організованими злочинними угрупованнями, варто назвати недостатню розвиненість чинного законодавства задля їх вирішення. Певна частина вчених і практиків вважає, що в сучасний період сфера законодавчої регламентації засобів і методів боротьби з організованою злочинністю має багато недоліків, вона відстала від життєвих потреб і не забезпечує досягнення мети правосуддя у сфері боротьби з цим антисоціальним явищем. На сьогодні серед практиків нема єдиної думки щодо ступеня ефективності чинного законодавства в галузі боротьби з організованою злочинністю і необхідних заходів його вдосконалення.
Завершуючи кримінологічний аналіз комплексу обставин, які сприяли утворенню "п'ятої влади" у нашій державі, необхідно зазначити, що боротьба з цим злом за умов подальшого розвитку демократичних процесів має бути безкомпромісною і тривалою.
Президент України Л. Кучма у серпні 1994 р. на розширеній колегії Міністерства внутрішніх справ України вперше визнав, що в нашій країні сформувалася "п'ята влада" влада тіньової економіки, незаконного накопичення багатства за рахунок обкрадання держави, власного народу. Вона володіє реальними важелями впливу на державні органи всіх рівнів, на визначення нашого економічного режиму, правоохоронні інститути, засоби масової інформації, на формування громадської думки з тих чи інших суспільних питань.
Це явище стає не тільки одним з основних джерел соціальної напруженості в суспільстві, а й може серйозно заважати оновленню виробництва й проведенню економічних реформ, ускладнити, або й унеможливити реалізацію життєво важливих інтересів України в цілому. Тенденція зростання впливу цієї сили несе в собі надто небезпечну реальну і потенційну загрозу правам і свободам людини, економіці держави, соціальній структурі суспільства, державним силовим структурам, духовним цінностям і моралі, конституційному ладу, суверенітету та територіальній цілісності держави.
Реальна загроза з боку "п'ятої влади" правам і свободам особи полягає в тому, що вони придушуються актами насилля, лобіювання та протекціонізму. В результаті такого впливу конституційні права людини блокуються інтересами мафіозних співтовариств, які насаджують особі (за допомогою механізмів етнічного та релігійного тиску) свої варіанти політичного самовизначення кандидатів до органів представницької, виконавчої та судової влади, вигідних "п'ятiй владі".
Права людини постійно порушуються в результаті прямої або побічної організованої злочинної діяльності, у тому числі примушення жінок і дівчат займатися проституцією, залучення їх до "роботи" у казино, "чоловічих салонах", пунктах розслаблення психіки тощо. Цьому сприяють і конкурси краси, які проводяться безконтрольно з боку влади. Саме такі конкурси є початком поставок великих партій "живого товару" у кубла розпусти Європи, США, країн Східної Азії.
В Українi створюються стiйкi мiжрегiональнi i мiжнароднi кримiнальнi структури, якi окрiм економiки прибрали до своїх рук такi напрями злочинної дiяльностi, як нелегальну мiграцiю, торгiвлю "бiлим товаром" жiнками, дiтьми.
Порушення прав і свобод відбувається також за умов рабського становища осіб, які потрапили до рук лихварів, побоювання багатьох громадян вийти увечері на вулицю, тому що ці вулиці стають осередком панування наркоманів, грабіжників, злодіїв.
Потенційна загроза правам і свободам громадян з боку "п'ятої влади" полягає у можливості розробки і здійсненні мафіозними та корумпованими структурами механізмів повного їх придушення, переключення цих конституційних норм на власні інтереси шляхом фізичного, морального і матеріального терору відносно основних соціальних груп та інститутів суспільства.
Реальна загроза "п'ятої влади" для економіки держави полягає у тому, що вже сьогодні на регіональному і галузевому рівнях в Україні відбувається перехоплення права володіння і розпоряджання матеріальними цінностями організованими злочинними формуваннями та корумпованими групами чиновників. Створюються монополізовані господарські структури, що призводить до одержання надприбутків організованими кримінальними суб'єктами "п'ятої влади". Суспільна небезпека цих процесів посилюється явним провалом у правовому регулюванні відповідальності за нові види протиправних посягань на різні форми власності.
Проникнення організованих злочинних угруповань як ударної сили "п'ятої влади" до законної економіки призводить до порушення природних дій ринкових сил, оскільки величезні незаконні матеріальні і грошові кошти, що надходять до неї, нанівець зводять систему контролю за цінами, що відбивається на підвищенні витрат споживачів, платіжному балансі держави, грошовій системі, ринку цінних паперів, підриває прибутковість приватних фірм.
Під контроль беруться й іноземні фірми. Іноземних бізнесменів лякає не стільки непередбаченість політичної ситуації, скільки наявність в Україні мафіозних господарських утворень. З іншого боку, в умовах нестабільної політичної обстановки ринкові відносини дуже швидко криміналізуються. Держава, якщо не забезпечує безпеку бізнесу, сама штовхає комерсантів до обійм організованого криміналітету, де вони намагаються знайти захист.
Багатомільйонні доходи від організованої злочинної економічної діяльності вливаються у законні підприємства шляхом ретельно розробленої системи "відмивання грошей". Значна їх частина направляється через неврегульовані національним законодавством види діяльності до іноземних фінансових центрів, холдінгових компаній і поглинається міжнародними потоками капіталів.
Зміцнення позицій кримінального бізнесу в економіці держави, передусім у зовнішньоекономічній сфері, може призвести до поступового перетворення економічного простору країни на плацдарм для діяльності міжнародних мафіозних структур і відмивання злочинного капіталу. Це небезпечно тим, що залучення інвестицій з метою стабілізації економіки, у тому числі й приватизація, буде здійснюватися за рахунок фінансових джерел "п'ятої влади" в інтересах злочинних міжнародних фінансово-промислових груп.
За сучасних умов деградації економіки України серед багатьох урядовців і парламентарів ведеться дискусія з питання легалізації тіньового капіталу шляхом залучення його до інвестування нашої економіки.
Повернення тiньового капiталу в офiцiйне русло має здiйснюватися лише з огляду на його структуру. Механiзм виведення економiчної дiяльностi зтiнi" повинен бути адекватним її структурi.
Сам процес трансформацiї має торкатися лише складових некримiнального походження, за якими стоїть значна частина населення. Це одне з важливих завдань держави. Однак, легалiзацiя кримiнальної складової тiньової економiки неприпустима, оскiльки така легалiзацiя означатиме фактичне визнання легiтимностi фiнансових ресурсiв кримiнального промислу i результатiв економiчної злочинностi. Такий фактор призведе до подальшої кримiналiзацiї усiх сфер суспiльного i державного буття.
Прибічників позитивного вирішення цієї проблеми достатньо. Але кінцевий результат лише можна передбачати поширення організованої економічної злочинності, зростання соціальної напруги, суттєве збільшення жертв "комерційного терору".
Крім того, економічні наслідки організованої злочинності мають й інший бік. Поряд з додатковими витратами на утримання правоохоронних і судових органів потрібні матеріальні та грошові кошти на здійснення соціальних програм для жертв організованої злочинності.
Потенційна загроза цього процесу полягає у досягненні структурами "п'ятої влади" нових надприбутків. В умовах невідпрацьованих механізмів приватизації та роздержавлення, недосконалості банківської системи мафіозні структури можуть стати володарями основного обсягу матеріальних цінностей, створених теперішнім і минулим поколіннями трудівників нашої країни. Причому вірогідність зовнішніх і внутрішніх джерел небезпеки для суспільства є однаково великою, оскільки за ступенем розвитку внутрішніх організованих злочинних утворень вони все тісніше вбудовуються у міжнародні злочинні співтовариства.
Реальна загроза з боку "п'ятої влади" продовження тотального "бліц-кригу" в усіх сферах суспільного життя, включаючи соціальну структуру суспільства, намагання підкорити собі середній клас України, який у розвинених країнах товарного виробництва, регульованої соціальної ринкової економіки становить соціальну базу існуючої суспільно-економічної системи, є гарантом соціально-політичної стабільності, основною продуктивною силою, уособленням продуктивного підприємництва. Використовуючи "шоковий" обвальний характер змін, що відбуваються, свою ударну силу організовану злочинність іп'яту колону" в соціальній структурі (корупцію, підкуп), "п'ята влада" діє за положенням: "Поділяй і володарюй". Вона розколює соціальну структуру суспільства, насамперед середній клас, диференціюючи його на злиденний, "традиційний" іновий", який обслуговує "нових багатих" і є більш заможним.
"П'ята влада" спрямовує всю продуктивну підприємницьку енергію на задоволення власних інтересів не на суспільне виробництво, а на розподіл і перерозподіл власності (у першу чергу загальнонародної, державної), створеної більшістю трударів.
Потенційна загроза з боку "п'ятої влади" з цієї точки зору полягає у її перемозі в процесі боротьби за середній клас, що призведе до підкорення всього населення шкурним інтересам злочинного світу, тотальної мафіонізації суспільства, його суцільної криміналізації. Слід розробити концепцію і конкретну програму координації середнього класу, всього населення в русло продуктивного соціально регульованого ринкового підприємництва, доповнивши цим положенням Закон України "Про підприємництво", інші нормативні акти.
Реальна загроза з боку "п'ятої влади" намагання "роздержавити" державні силові структури України Збройні сили, СБУ, МВС, що є продовженням роздержавлення власності, влади, соціальної структури суспільства, включаючи силові структури.
По-перше, "п'ята влада" робить спроби проникнення у державні силові структури, захоплення ініціативи у їх реформуванні на свою користь, деформації та демонтування їх відповідним чином, підкупу і перетягнення на свій бік кадрового складу, його корумпування; по-друге, вона створює свої власні, недержавні силові структури, ударні загони під прикриттям різного роду спортивних, військово-спортивних і військових угруповань, служби охорони.
Через вiдсутнiсть контролю за суворим облiком i збереженням озброєнь зброя, вибухiвка, набої з арсеналiв Збройних сил України потрапляють до злочинного середовища. Непоодинокими є випадки нестач стрiлецької зброї, мають мiсце випадки незаконного списання стрiлецької зброї та вибухових пристроїв, їх залишкiв на складах.
Незаконні операції зі зброєю, ядерними, радіоактивними матеріалами, крім збагачення "п'ятої влади", зміцнюють її збройний потенціал.
Мають мiсце спроби втягування особового складу Збройних сил України у дiяльнiсть воєнiзованих формувань та полiтизованих радикальних структур, якi роблять ставку на силовi методи в боротьбi за владу. Такi факти зафiксованi майже у всiх регiонах i свiдчать про прагнення зазначених структур мати у своїх лавах професiйних вiйськових, налагодити канали надходження зброї та боєприпасiв.
До злочинної дiяльності залучаються корумпованi чиновники, спiвробiтники правоохоронних, митних, податкових органiв.
Число таких фактiв постiйно збiльшується. Останнiм часом викрито цiлий ряд органiзованих злочинних груп в Одеськiй, Закарпатськiй, Луганськiй, Сумськiй областях, активну участь в дiяльностi яких брали співробітники митної служби.
Потенційна загроза полягає у найнебезпечнішій можливості поставити силові структури під необмежений контроль "п'ятої влади", роздержавивши їх шляхом "реформування" на свою користь. Загрозливою є також тенденція створення "п'ятою владою" власних силових структур, ударних загонів для того, щоб диктувати свою волю суспільству. Вирвати ініціативу уп'ятої влади" в цьому напрямку актуальне завдання. Слід постійно нарощувати всебічну і комплексну допомогу державним структурам фінансово-економічну, соціальну, матеріально-технічну, гуманітарну. Захисники народу повинні бути самі захищені державою, яка слугує народу.
Реальна загроза духовним цінностям і моралі в суспільстві полягає у насаджуванні координаторами і лідерами "п'ятої влади" ідеології злочинного світу, її романтики, особливо за умов ідеологічного вакууму перехідного періоду. Як свідчить кримінологічний аналіз оперативно-слідчої практики, механізми експансії злочинної ідеології будуються в основному на підкупі (корупції) засобів масової інформації, кіно-, відео- і шоу-бізнесу. Культивування мафіозних і корумпованих відношень, розповсюдження, особливо серед молоді, насилля, жорстокості, агресивності, статевих збочень, наркоманiї і алкоголізму є необхідним елементом у стратегії еліти "п`ятої влади", яка таким чином робить образ мафії і корупції звичним атрибутом суспільства, поширює сферу споживання своїх благ.
Без такої цілеспрямованої системи "духовних цінностей і моралі", своєї субкультури, функціонування безпосередньо "п'ятої влади" та її структур було б неможливим. Ця система відношень значно підвищує суспільну небезпеку її об`єктивних і суб'єктивних характеристик, а саме: способів скоєння злочинів, мотивів, ролі виконавців та органiзаторів тощо.
Діяльність організованих злочинних утворень "п'ятої влади" спрямована на беззаконне збагачення, розбещення молоді, створення стереотипу красивого життя, формування особливого типу "крутої" людини, здатної піти на будь-який вчинок.
З падінням моралі повністю обезцінюється й життя людини. Громадськість здригнулася, коли з'явилися перші повідомлення про те, що злочинці заради заволодiння приватизованим житлом позбавляють їх власникiв життя.
Потенційна загроза полягає тут у поглинанні значної частини офіційної політики у сфері моралі і духовного розвитку суспільства ідеологією "п'ятої влади" як ядра організованої злочинності. Такому розвитку подій сприяють висунені деякими вченими-суспільствознавцями теоретичні положення "про необхідність конверсії тіньових капіталів для ресурсного забезпечення реформ", "про добропорядність і невинність більшості злочинців, які орудують у сфері економіки", "про об'єктивну користь існування і діяльності мафіозних структур для реформ".
Реальна загроза конституційному ладу України з боку "п'ятої влади" проявляється у намаганнi створення на державному і регіональному рівнях паралельних нелегальних структур, незаконних збройних формувань для захисту інтересів своїх організованих злочинних структур. З цією метою вона здійснює підготовку, фінансування і організацію прямих антиконституційних дій, в тому числi у вигляді розпалювання національної ворожнечі, організації масових заворушень, закликів з ціллю захопити владу, стимулює скоєння таких злочинів проти держави бандитизм, контрабанда та ін.
Проникнення "посланців п'ятої влади" до політичних партій та рухів, державних органів влади (включаючи і місцеві органи влади) і спричиняючи на них вплив, а також корупція політичних діячів і державних посадових осіб веде до втрати громадської довіри до уряду і політичного курсу, до нарощування напруги в суспільстві.
Вплив організованих злочинних утворень можна спостерігати і в тому, що за допомогою своїх внесків у проведення виборчих кампаній "п'ятій владі" вдається проникати до законодавчих органів влади, чинити тиск на виборчий процес. Такі явища є основним ворогом демократії, оскільки вони підривають віру громадян до діючих у суспільстві законів.
За умов масштабного проникнення кримiналiтету до легального бiзнесу iвiдмивання" здобутих злочинним шляхом коштiв вбачається прагнення кримiнально-мафiозних угруповань взяти участь у чергових виборах до органiв влади. Паралельно з цим вiдбувається процес зрощення частини представникiв органiв мiсцевого самоврядування з кримiнальним середовищем. "Полiтизацiя" окремих "авторитетiв", а особливо лiдерiв бандитсько-рекетирського спрямування, не свiдчить про їхню вiдмову вiд характерних способiв вирiшення спiрних питань насильницькими методами. Цiлком можливо, що останнi використовуватимуться ними i в полiтичних суперечках.
Лiдери окремих партiй допускають застосування нецивілізованих методiв боротьби за владу. Проголошуючи лояльне ставлення до iснуючої в Українi влади, не виключають використання у кризовiй ситуацiї таких методiв боротьби. У боротьбi за владу вони не нехтують нiчим. Претенденти на мiсця в парламентi пiд час збору пiдписiв вдаються до полiтичного шахрайства, видаючи себе за представникiв партiй, якi мають бiльший вплив у даному регiонi.
Загалом зареєстрованi вiдповiдно до вимог чинного законодавства України полiтичнi партiї та громадськi органiзацiї офiцiйно не ставлять за мету застосування насильницьких методiв заради досягнення полiтичних цiлей. Однак деякi з них як правого, так i лiвого спрямування мають суттєвий вплив на незареєстрованi полiтичнi структури з ознаками воєнiзованих, серед членiв яких є чимало осiб з певним досвiдом участi у бойових дiях, навичками диверсiйно-терористичної дiяльностi, що створює загрозу поширення в Українi тероризму як крайньої форми полiтичної боротьби.
Особлива роль у загрозі конституційному ладу належить корупції. Саме вона примушує громадськість проявляти недовіру до законної влади, породжує у населення небажання співпрацювати з нею і під-тримувати традиційні державні структури. Головна шкода корупції полягає у тому, що, усвідомлюючи безсилля держави перед корумпованим прошарком посадових осіб, вона підриває довіру до Закону.
"П'ята влада" масовано атакує структури суспільства, вона, мов іржа, пронизує всі його елементи на індивідуальному, колективному та інституційному рівнях. З метою зменшення ризику виявлення злочинів і в максимально можливому ступені уникнення від покарання вона створює обстановку беззаконня у суспільстві, цинічно порушуючи права громадян та їх конституційні гарантії.
Потенційна загроза конституційному ладові полягає у заповненні державних інститутів представниками кримінального світу, або їх "ви-суван-цями" з числа корупціонерів, розкрадачів державної і суспільної власності, фальшивих бізнесменів, які з метою наживи готові піти на будь-яку протиправну діяльність і союз з мафіозними структурами у різних варіаціях. А це може призвести до одержавлення "п'ятої влади".
Реальна загроза суверенітету і територіальній цілісності держави полягає у тому, що регіональні мафіозно-корумповані клани разом з націонал-екстремістами здійснюють конкретні прямі дії щодо відторгнення від України окремих територій, передусім Криму, спонсують цей процес і в інших регіонах (Донбас, Західна Україна).
Вiдбувається полiтизацiя мiжетнiчних вiдносин, якi є пiдгрунтям сепаратизму. Його етнiчнi передумови базуються на прагненнi мешканцiв окремого регiону чи нацiональної меншини до утворення територiально незалежної адмiнiстративної одиницi всупереч чинному законодавству.
Iстотним чинником залишається дiяльнiсть кримсько-татарського кримiналь-ного клану "Iмдат", який контролює сферу наркобiзнесу, будiвництво житла для переселенцiв та торгiвлю сiльгосппродукцiєю на ринках. Це угруповання володiє декiлькома десятками легальних комерцiйних структур, має розгалужену мережу своїх представникiв в усiх мiсцях компактного проживання кримських татар у Криму та Херсонськiй областi. У свою чергу, Менджлiс розглядає "Iмдат" як структуру, здатну забезпечити "силове" прикриття курсу, що ним здiйснюється.
Такі події обумовлені тим, що в умовах послаблення центральної влади, розриву економічних зв'язків і економічного простору, відсутності дійової державної системи управління "п'ятій владі" легше ставити під контроль цілі регіони.
Рiзнополюсне ставлення полiтизованих структур до концепцiї та шляхiв побудови незалежної держави веде як до крайнього загострення протирiч мiж ними, так i до iнiцiйованих деякими з них акцiй силового тиску на органи державної влади. Радикальнi полiтичнi угруповання пiд гаслами "необхiдностi захисту держави i трудового народу" створюють, всупереч чинному законодавству, незаконнi формування та групи з ознаками воєнiзованих, якi планують використовувати як iнструмент боротьби за владу.
Потенційна загроза вбачається в подальшій регіоналізації території України (Слобожанщина, Галичина, Південні і Західні регіони) за допомогою внутрішніх "мафіозно-кланових" структур "п'ятої влади" і міжнародних злочинних утворень з метою етнорегіоналізації мафіозних режимів (у тому числі й управлінських структур) у загальному процесі одержавлення "п'ятої влади".
Реальна загроза "п`ятої влади" для засобів масової інформації полягає у заволодінні організованими злочинними утвореннями контролю за їх діяльністю шляхом фальшивого спонсорства, придбання газет, радіо- і телевізійних станцій (або каналів), утримання деяких видань та журналістів на кошти тіньової економіки. Преса, радіо і телебачення у руках ідеологів "п'ятої влади" стають знаряддям для захисту від справедливого покарання корумпованих посадових осіб, розкрадачів державного і суспільного майна, представників кримінального бізнесу. Публікації та передачі по радіо и телебаченню на замовлення містять витончену пропаганду, яка спрямована на дискредитацію тих, хто протистоїть криміналу, на викривлення сприйняття громадянами країни зусиль, які вживаються державними владними органами для боротьби зп'ятою владою", і тим самим послаблюють підтримку громадськістю цієї політики.
Потенційна загроза цього процесу полягає в тому, що "п'ята влада" для насадження своєї злочинної ідеології суспільству може стати вищим за державу володарем засобів масової інформації.
Консервація загальної кризи суспільства в Україні супроводжується поглибленням таких негативних соціально-економічних процесів, як:
1) зменшення обсягів виробництва, інфляція, зростання цін, зниження реальної заробітної плати і купівельної спроможності більшості населення;
2) зростання явного та прихованого безробіття, погіршення умов отримання освіти та працевлаштування, збільшення рівня міжрегіональної та міждержавної міграції, в тому числі з країн, які перебувають у кризовому стані;
3) зменшення рівня керованості суспільством, послаблення всіх структур влади та падіння їх авторитету, посилення настроїв сепаратизму, намагання запровадити "місцеві" закони і законність;
4) зниження дисципліни в державних органах, посилення бюрократизму та безконтрольностi державних службовців, розповсюдження лобізму та корумпованості, відставання управлінських структур всіх рівнів від розвитку соціально-економічної ситуації в суспільстві;
5) істотне зниження рівня суспільної моралі, втрата старої ідеологічної основи єднання суспільства, солідарності та відсутність нових ідеалів у більшості населення, розповсюдження настроїв зневіри у майбутньому, апатії, правового нігілізму, а також егоїзму, агресивності, бажання покращити своє життя будь-якою ціною.
Всі ці фактори дають підстави для прогнозування подальшого погіршення у найближчі роки криміногенної ситуації в Україні в цілому і, відповідно, посилення впливу на суспільство "п'ятої влади". Пошириться зростання кiлькостi органiзованих угруповань всiх видiв, якi дiють у сферах банкiвської, кредитно-фiнансової, зовнiшньоекономiчної дiяльностi, нелегального та напiвлегального бiзнесу, незаконного обiгу наркотикiв, зброї, вибухових речовин, контрабанди товарiв. Така тенденцiя зберігатиметься протягом 19971998 рр.
Продовжиться процес зрощування органiзованих злочинних угруповань загальнокримiнального та економiчного характеру, а також вдосконалення системи "вiдмивання" грошей, отриманих злочинним шляхом. Цi кошти будуть активно використовуватись у процесi приватизацiї, акцiонуваннi пiдприємств. Iмовiрним є використання в цьому напрямi українського кредитно-фiнансового ринку мiжнацiональними кримi-нальними структурами.
Посиляться намагання кримiнальних угруповань забезпечити прикриття своєї дiяльностi шляхом встановлення корумпованих зв'язкiв з представниками владних структур та правоохоронних органiв, формування в органах державної влади значного за чисельнiстю лобi, яке буде прямо чи опосередковано (фiнансування i т.ін.) забезпечувати в полiтич-ному планi iнтереси регiональних, мiжрегiональних або навiть мiжнародних злочинних угруповань.
Можна констатувати, що на початку кризи і загального погіршення криміногенної обстановки зростання організованої злочинності виступало як наслідок цих глобальних процесів, то в даний час воно набуло значення самостійного і дуже вагомого криміногенного фактору. Діяльність організованих злочинних угруповань дестабілізує ситуацію в суспільстві, створюючи зразки та стимули для загальнокримінальної злочинності і, тим самим, дедалі розкручують маховик злочинності.
Всебічний комплексний аналіз наявних матеріалів про сучасний стан організованої злочинності в Україні дає підстави очікувати, що в найближчому майбутньому головну загрозу для суспільства представлятиме саме економічна злочинність, яка здатна впливати на політичну обстановку в державі. Буде спостерiгатися подальше iнтенсивне зростання кiлькостi економiчних злочинiв, поява нових форм злочинної дiяльностi у сферi економiки. Найбiльш поширеними серед них будуть ухилення вiд сплати податкiв, порушення порядку зайняття пiд-приємницькою дiяльнiстю, протидiя законнiй пiдприємницькiй дiяль-ностi, примушування до виконання чи невиконання цивiльно-правових зобов'язань, фiктивне пiдприємництво, порушення порядку випуску (емiсiї) цiнних паперiв, фiктивне банкрутство, приховування банкрутства, порушення правил здiйснення зовнiшньоекономiчних операцiй, контрабанда.
Передбачається iстотне зростання кiлькостi розкрадань державного та колективного майна шляхом привласнення, розтрати, зловживання посадовим становищем, насамперед у великих та особливо великих розмiрах, а також хабарництва та iнших форм корупцiї в державних структурах всiх рiвнiв, випадки пiдробки та фальсифiкацiї документiв рiзних видiв. Але не можна виключати можливість продовження озброєних "розборок" між озброєними злочинними угрупованнями та фізичного усунення конкурентів, особливо під час зміни політичних та господарських лідерів, а також в період проведення виборчих кампаній. Збільшиться кількість бандитських і розбійних нападів, рекету, "вибивання" боргів, повернення кредитів на прохання підприємців, страхових компаній, інвестиційних фондів, різних фінансово-кредитних структур.
В Україні діятимуть організовані злочинні угруповання трьох основних типів: насильницького характеру (рекетири), що складаються з професійних злочинців переважно молодого віку і організовані для встановлення нелегального контролю за суб`єктами економічної діяльності всіх видів з метою одержання від них данини в будь-якій формі; тіньового характеру, орієнтовані на отримання прибутку за рахунок порушення чинного законодавства, що складаються з професійних бізнесменів, частина з яких має досвід роботи в тіньовій економіці або навіть кримінальний досвід; змішаного типу, які поєднують ознаки угруповань двох перших типів і становлять своєрідний симбіоз, в якому здійснення злочинного бізнесу поєднується із застосуванням заходів кримінального терору щодо конкурентів, чесних підприємців та посадових осіб. Збережеться традиційний механізм створення нових організованих злочинних угруповань в якості молодіжних банд корисливо-насильницького характеру (рекет, розповсюдження наркотиків, грабежі і розбійні напади, крадіжки автомобілів, крадiжки iз квартир та ін.) з поступовою переорієнтацією їх в цілому або їхньої верхівки на більш солідні і респектабельні види злочинного бізнесу. Матиме місце і зворотній процес підтримки стійкими злочинними угрупованнями нових злочинних груп, встановлення з ними зв'язків, тих чи інших форм контролю за їх діяльністю.
З часом, як і в інших країнах, найбільшу небезпеку для суспільства становитимуть організовані злочинні синдикати, які складають розгалужену систему легальних, напівлегальних та нелегальних бізнесових структур, що діють у самих найрізноманітніших сферах економіки, мають відповідні інформаційно-розвідувальні та силові структури (бойови-ків), систему прикриття в органах влади та засобах масової інформації, соціальну базу в особі маргінальних верств населення (молоді, яка не працює і не навчається, національних меншин, які відчувають утиск, військових, звільнених з армії та ін.).
Однією з основних тенденцій у наступний період буде легалізація найбільш потужних злочинних синдикатів, поступовий перехід їх до законних видів економічної активності.
Триватимуть взаємопов'язані процеси розподілу територій між організованими злочинними формуваннями, їх спеціалізації на певних видах злочинної діяльності, укрупнення існуючих злочинних угруповань і створення своєрідних злочинних корпорацій. Можна припустити, що зонами їх найбільшої активності будуть великі міста, Крим, Донецька, Дніпропетровська, Одеська, Харківська, Луганська та Запорізька області. Посиляться намагання організованої злочинності в тій чи іншій формі контролювати найбільш прибуткові загальнодержавні економічні проекти: будівництво нафтового терміналу в Одеській області, розробку нафтових та газових родовищ у Полтавській, Харківській та інших областях, трансферт нафти та газу з Росії на Захід, експорт чорного та кольорових металів, розробку родовищ золота та ін. З огляду на це, стануть частішими як терор стосовно представників органів влади, легального бізнесу, так і насильницькі акти щодо конкурентів-злочинців.
Не викликає сумніву і той факт, що подальший розвиток злочинності буде залежати, насамперед, від результатів державної стратегії та практичної діяльності в сфері економіки і політики.
Життя народу України у найближчому майбутньому буде проходити під впливом реформування власності і влади. Економічна боротьба за власність буде поєднуватися з політичною боротьбою за владу. На цьому фоні набудуть активізації такі явища, як політизація "п'ятої влади" і криміналізація політичних інституцій держави.
Економічна злочинність в Україні все більше набуватиме ознак організованої та міжнародної і буде поширювати свій вплив на фінансово-кредитну та банківську системи, сферу зовнішньоекономічної діяльності вивіз стратегічної та інших видів сировини, продукції хімічної промисловості, металів, "відмивання" грошей та вкладання їх у нерухомість, фінансування комерційної діяльності, цінні папери, валюту, коштовності. Будуть вдосконалюватися злочинні способи скоєння шахрайств з кредитами і фінансовими ресурсами.
Триватиме процес зрощування злочинних формувань загальнокримінального, насильницького та економічного характеру. Може посилитися загальна тенденція розповсюдження найбільш небезпечних форм злочинності, насамперед групової, а також спроби організованих злочинних груп щодо забезпечення відповідного рівня прикриття за рахунок встановлення корумпованих зв'язків з працівниками владних структур. Це, у свою чергу, сприятиме професіоналізації злочинності.
У сфері економіки активність "п'ятої влади" зосередиться на таких основних напрямках:
поширення свого контролю над більшим колом економічних суб'єктів (банками, підприємствами, фондами та ін.) з метою отримання від них частини прибутку, контрольного пакету акцій, майнових прав під загрозою насильницьких дій;
встановлення всюди, де можливо, своєї монополії на певних сегментах ринку (торгівля на базарах, імпортними продовольчими товарами, шоу-бізнес), обмеження конкуренції силовими методами;
проведення під дахом власних або підконтрольних банків, страхових компаній, трастів та ін. фінансово-кредитних афер всіх видів (незаконне отримання державних бюджетних коштів, державних або комерційних кредитів, використання фальшивих платіжних документів, незаконний випуск акцій та інших видів цінних паперів, створення фіктивних банків, підприємств, трастів, проведення лотерей, злісне банкрутство та ін.);
встановлення контролю, а за можливістю й захоплення найбільш перспективних державних підприємств, які підлягають приватизації та акціонуванню за рахунок використання "брудної" готівки, різні види зловживань у процесі приватизації;
встановлення контролю над ринком нерухомості та сферою будівництва; шахрайства та зловживання у сфері торгівлі житлом, приміщеннями для офісів, земельними ділянками, спекуляції ними;
"відмивання" грошей, здобутих злочинним шляхом усіма можливими способами, в тому числі за рахунок використання власних або підконтрольних банків; кредитування закупівлі продовольчих товарів в Україні та за кордоном, переведення грошей за кордон з наступним їх легальним поверненням у вигляді іноземних інвестицій від підставних іноземних компаній, що створюються в офшорних зонах, придбання всіх видів нерухомості, антикваріату, дорогоцінних металів і каміння, створення пенсійних, благодійних фондів тощо;
контрабанди, а також напівлегальних експортно-імпортних операцій із стратегічною сировиною, в тому числі радіоактивними матеріалами, військовою технікою та зброєю, нафтою та газом, чорними та кольоровими металами, продукцією хімічної, легкої та харчової промисловості (цукор, зерно, алкогольні напої та ін.);
придбання, в тому числі з використанням насильства, погроз, хабарів, прав на підприємства, що підлягають приватизації, особливо тих, що відносяться до найбільш прибуткових;
контролю за ігровим бізнесом, професійним спортом (особливо силовими видами), індустрією розваг;
ухилення від всіх видів оподаткування, максимального поширення вже існуючих сфер тіньової економіки (позабанківський обіг готівки, безконтрольне виготовлення та торгівля товарами, в тому числі на експорт, нелегальний вивіз за кордон капіталу), порушення правил валютних операцій.
Організовані злочинні формування в Україні, як і в інших країнах світу, будуть активно діяти у всіх сферах "чорного ринку". Йдеться, передусім, про транспортування та торгівлю наркотиками, зброєю та вибуховими речовинами, готівковою валютою, контроль за проституцією, фальшивомонетництво.
З цією метою будуть активізовані спроби організованих злочинних угруповань встановити контакти з медичними установами та військовими підрозділами. У перших акцент буде робитися на контрабандну торгівлю ліками, виготовлення та розповсюдження наркотиків, медичне обслуговування бойовиків. У військових підрозділах організована злочинність намагатиметься отримати різні види сировини, цінні промислові відходи, військову техніку та зброю, встановити контроль за продажем військової техніки за кордон, використати транспортні можливості армії для нелегальних перевезень та військові засоби зв'язку, завербувати військових, які звільняються з армії.
Зростання цих злочинів буде зумовлене також негативними явищами в сфері суспільної свідомості. Результати досліджень громадської думки свідчать про розповсюдженість серед населення настроїв апатії, втрату почуття колективізму, поваги до оточуючих, негативне ставлення до участі у будь-яких радикальних громадських діях, спрямованість інтересів більшості громадян на підтримання власного життєвого рівня.
Розгортання реальної приватизації і зміна власників без впровадження надійних законодавчих перепон будуть супроводжуватись значним погіршенням рівня контролю за збереженням майна на підприємствах усіх форм власності і господарювання та, відповідно, істотним збільшенням кількості розкрадань. Цей процес дасть також поштовх для поширення хабарництв, поборів та зловживань з боку осіб, причетних до оцінки об`єктів. Значно посиляться процеси "відмивання" грошей, здобутих злочинним шляхом, з метою їх вкладання в легальну економіку, а також встановлення контролю з боку кримінальних структур над приватизованими підприємствами.
Загостриться протистояння двох соціальних груп: з одного боку, нових власників, з іншого, працівників за наймом. Намагання стати власником майна, коштів, землі буде проходити у конфліктній ситуації з державним монополізмом у сфері власності, а також з тими власниками, хто став такими у процесі підпільної "прихватизації". Процеси приватизації будуть супроводжуватися бурхливими соціальними переміщеннями по вертикалі і горизонталі. Це зачепить долі і становище сотень тисяч і мільйонів людей. Не всі громадяни витримають такі різкі зміни у своєму житті. На зламі умов життя посиляться такі явища, як пияцтво, наркоманія, проституція та інші, що нададуть поштовх для зміцнення і розповсюдження організованої злочинності.
Проголошення державою свободи підприємницької діяльності і відсутність первинного капіталу у більшості (середнього класу) трудящих України для занять таким видом діяльності залишиться однією з причин зростання організованих злочинів у сфері економіки.
Отже, можна стверджувати, що організовані злочинні угруповання можуть ще більше посилити свій вплив на економіку України у найближчі роки, завершити створення власного сектору економіки, який за потужністю не поступиться ні державному, ні легальному приватному, а ефективністю дій істотно переважатиме їх. Все це становитиме дуже небезпечну загрозу для нормального ринкового розвитку економіки України.
У соціально-політичній сфері "п'ята влада" може діяти в таких напрямках:
встановлення корумпованих зв'язків здрузями" на всіх рівнях державної влади і управління, в правоохоронних, митних та податкових органах з метою здобування необхідної інформації, прикриття злочинної діяльності, забезпечення консультативної допомоги фахівцям у галузях економіки, права, тощо;
проштовхування своїх кандидатів у депутати всіх рівнів, а також до органів виконавчої влади;
встановлення прямих або безпосередніх контактів з політичними партіями, формування політичних партій, які будуть перебувати під таємним для громадськості контролем організованої злочинності, для захисту їх економічних інтересів на всіх рівнях влади;
терору, погроз, дискредитації політиків, які займають жорстку позицію щодо економічних інтересів організованої злочинності або виступають за активну боротьбу з нею;
проникнення в засоби інформації як шляхом прямого фінансування певних видань, так і шляхом вербування серед журналістів своїх агентів, цілеспрямованого формування громадської думки у вигідному напрямку (дискредитація влади та демонстрація її безсилля у боротьбі зі злочинністю, позитивне висвітлення економічної активності підприємств, банків та ін., підконтрольних організованим злочинним угрупованням тощо);
дестабілізації соціально-політичної ситуації в певних регіонах, де може складатися загрозлива для інтересів організованої злочинності ситуація.
Організовані злочинні угруповання де свідомо, а де й несвідомо будуть намагатися втягнути до орбіти свого впливу молодь, особливо ту її частину, яка має труднощі у навчанні або працевлаштуванні та тих, хто прагне швидкого збагачення. Організаційно цей вплив може здійснюватися через створення численних спортивних клубів (передусім атлетичних, боксерських тощо), дискотек, барів та ін. На цій основі можливе вербування і бойовиків, і торгівців наркотиками, і осіб для заняття проституцією. Крім того, таким чином може створюватися сприятливе середовище для розповсюдження наркотиків.
З огляду на свої специфічні інтереси організовані злочинні угруповання будуть намагатися законсервувати реформи на місцях, зберегти диспропорції у розвитку місцевих господарських комплексів, які дозволять отримувати їм надприбутки. З цією метою вони з тактичних міркувань можуть підтримувати на виборах досить реакційні політичні сили.
В ідеологічній сфері вплив "п'ятої влади" буде здебільшого опосередкованим та неусвідомленим. Але сам факт її існування, її життєвий рівень чинитиме настільки негативний вплив на суспільство, особливо на молодь, який важко буде належним чином оцінити. До того ж не виключається і прямий вплив на свідомість суспільства з боку "п'ятої влади". Про це свідчить тематика літератури, кіно- та відеопродукції, яка надходить зараз на український ринок.
Підсумовуючи, можна прогнозувати, що "п'ята влада" у найближ-чі роки буде здійснювати дуже істотний вплив на економічне, соціально-політичне та ідеологічне життя України, створюючи в умовах загальної кризи своєрідне антисуспільство зі своїм господарством, законами, вельми скорим судом, члени якого не тільки виживають, але й досягають життєвого успіху і добробуту, недоступного законослухняним громадянам.
Подальше поширення впливу "п'ятої влади" на сфери суспiльного життя у майбутньому може призвести до таких найнебезпечнiших наслiдкiв, як:
суттєве ускладнення проведення економiчних i соцiальних реформ в Українi та їх пiдрив;
вiрогiдність полiтичної дестабiлiзацiї в Українi;
перетворення України на кримiнально-кланову або тоталiтарну державу;
кооперування з мафiозно-злочинними угрупованнями сусiднiх країн та транснацiональними наркосиндикатами.
Вирiшення проблеми зупинення подальшої кримiналiзацiї життєво важливих складових реформування суспiльства та державотворення є одним з основних напрямкiв полiтики нацiональної безпеки України. Подолання причин та умов, якi сприяють поширенню проявiв органiзованої злочинностi, потребує реалiзацiї комплексу взаємопов'язаних заходiв полiтичного, економiчного, соцiального та правового характеру. У зв'язку з прийняттям Конституцiї України та з метою забезпечення неухильного запровадження в життя всiх її положень необхідно привести у вiдповiднiсть до неї існуючу нормативно-правову базу, розробити та впровадити систему державного контролю за дiяльнiстю усiх суб'єктiв господарювання незалежно вiд форм власностi, яка дала б змогу своєчасно попереджувати або в стислi строки виявляти порушення законiв в дiяльностi будь-якої пiдприємницької структури, посадової особи; вiдслiдковувати мiжрегiональнi зв'язки кримiнальних структур у вироб-ничiй, кредитно-фiнансовiй i банкiвськiй сферах представниками всiх гiлок влади, полiтичних партiй, депутатським корпусом тощо.
З метою спрощення i пiдвищення ефективностi управлiння конче потрібно здiйснити структурне реформування органiв виконавчої влади з поступовим переходом вiд галузевого до функцiонального принципу побудови мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади.
Для запобiгання та викриття проявiв органiзованої злочинностi, посилення державного контролю вважаємо за доцільне прискорити пiдготовку та розгляд Верховною Радою України проектiв законiв про профiлактику злочинностi; про участь громадськостi в охоронi громадського порядку i державного кордону; про Нацiональне бюро розслiдувань України; про посилення боротьби з терористичними проявами та iншими небезпечними злочинами; про зброю; про мiграцiю; про боротьбу з вiдмиванням грошових коштiв нажитих злочинним шляхом; про реформування вiдносин у сферi торгiвлi; про декларування доходiв фiзичними особами; про виконавче провадження i про державну виконавчу службу; про народний контроль; Кримiнального, Кри-мiнально-процесуального, Кримiнально-виконавчого, Цивiль-ного кодексiв України, передбачивши iнститут правової вiдповiдальностi юридичних осiб.
З метою подолання економiчної кризи необхiдна спiльна робота законодавчої та виконавчої гiлок влади Верховної Ради та Кабiнету Мiнiстрiв з питань розробки чiткого, поетапного, послiдовного комплексу рiшучих заходiв державного регулювання основних товаро-фiнансових потокiв i соцiально справедливого розподiлу нацiонального доходу.
З метою погашення заборгованостi по виплатi заробiтної платнi рекомендуємо запровадити механiзм майнової вiдповiдальностi пiдприємств, якi заборгували своїм працiвникам iз звiльненням з посад їх керiвникiв, аукцiонного продажу лiквiдних фондiв та валютних ресурсiв таких пiдприємств з виплатою виручених коштiв людям.
Для оживлення внутрiшнього ринку та розширення каналiв нормального грошового та кредитного обiгу необхідно законодавчо вирiшити питання щодо поступового обмеження бартерних операцiй, суспiльного i державного контролю за дiяльнiстю усiх суб'єктiв господарювання незалежно вiд форм власностi; збiльшити обсяги кредитування пiдприємств та фiнансової пiдтримки ефективних економiчних проектiв; посилити бюджетну дисциплiну з боку пiдприємств та держави як за витрачанням державних коштiв, так i за надходженням платежiв до бюджету; переглянути iснуючу систему контролю за дiяльнiстю комерцiйних банкiв з цiльового використання централiзованих кредитiв та своєчасного їх поверненням, зробити її бiльш жорсткою та ефективною; правоохоронним i контролюючим органам здiйснювати спiльнi заходи щодо перевiрки: фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємств i установ, якi мають значну заборгованiсть перед бюджетом i оголосили себе банкрутами; своєчасностi проходження податкових та iнших платежiв у комерцiйних банках та їх фiлiях; дiяльностi пiдприємницьких структур, якi займаються переведенням безготiвкових коштiв у готiвку та її конвертацiєю вноземну валюту.
Необхідно розробити й запровадити програми жорсткого режиму економiї, особливо енергоносiїв: газу, електроенергiї, палива тощо; призупинення та поступового обмеження "тiнiзацiї" економiки; боротьби з нелегальною мiграцiєю, з латентною злочиннiстю; розробити i запрова-дити Концепцiю боротьби з корупцiєю на 19982005 рр.; вiдпрацювати механiзми ефективної взаємодії, узгодженого виконання спільних завдань силових структур, місцевих органів влади, галузевих міністерств і відомств у боротьбі з організованою злочинністю; активізації та підвищення результативності оперативної діяльності з викриття злочинних угруповань, корумпованих зв'язків з кримінальними структурами вищих посадових осіб, створення належних умов роботи оперативним та слідчим апаратам, посилення персональної відповідальності кожної посадової особи в державі за виконання своїх службових обов'язків.
На наш погляд необхідно спрямовувати зусилля держави на виправлення соціальних деформацій у формуванні доходів різних верств населення, подолання бідності, регулювання трудових ресурсів, сприяння продуктивній зайнятості та скорочення прихованого безробіття; концептуально визначити та реалізувати засади культурного та духовного розвитку суспільства, включаючи освітні, молодіжні та інші відповідні державні програми; створити Державну торговельну інспекцію з функ-ціями контролю за торговельною діяльністю суб'єктів всіх форм власності, забезпечивши належну реєстрацію підприємств торгівлі та додержання ними норм сертифікації; Єдиний автоматизований банк даних про викриті кримінальні прояви, пов'язані з організованою злочинністю, порушенням антимонопольного, податкового, фінансового законодавства, прав споживачів, у сфері ліцензування, квотування, експортно-ім-портних операцій, митних правил тощо.
Зазначені заходи не є вичерпними, вони мають бути доповненими з урахуванням пропозицій міністерств та відомств, членів Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, рішень урядових комісій, які працюють з цих напрямів.
1 Закон i бiзнес, 1998. 28 січ.
2 Бизнес. 1997. № 4. С. 21.
3 Голос України. 1997. 20.бер. С. 2.