Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Видача свідоцтва виконавцю заповіту
Заходи щодо охорони спадкового майна вживаються державними нотаріусами, коли цс необхідно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або територіальних громад (п. 186 Інструкції). Підставою вчинення даної нотаріальної дії слугують заяви спадкоємців або виконавця заповіту, власна ініціатива нотаріуса, пов'язані, як правило, зі смертю громадян, з якими не проживають спадкоємці. Іноді заходи охорони можуть бути вжиті відносно майна померлого, деякі спадкоємці якого проживали разом з ним, а деякі — окремо, при наявності між ними розбіжностей і суперечок з приводу спадкоємної маси. Якщо спадкоємці померлого або деякі з них мають змогу користатися спадкоємним майном і ніхто з них не заявляє прохання про вжиття заходів охорони, то відсутня й необхідність у вжитті таких заходів.
Дана нотаріальна дія вчинюється за місцем відкриття спадщини, яке визначається за правилами ст. 1221 ЦК. Оскільки місце відкриття спадщини не завжди збігається з місцезнаходженням спадкоємного майна, заходи щодо охорони останнього можуть вживатися нотаріусом за місцем відкриття спадщини безпосередньо або шляхом надання доручення іншому державному нотаріусу чи посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.
За повідомленням спадкоємців, виконавців заповіту або з власної ініціативи такі заходи можуть вживатися нотаріусом за місцезнаходженням спадкоємного майна з повідомленням про вжиті заходи нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Доручення нотаріусів або посадових осіб органів місцевого самоврядування та повідомлення спадкоємців, виконавців заповіту про наявність майна, що залишилося після померлих, реєструється в книзі обліку заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна і встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме.
Заходи щодо охорони спадкового майна нотаріус вживає не пізніше наступного дня з дати надходження доручення або заяви про наявність спадкового майна, що потребує охорони. Своєчасне вчинення даної нотаріальної дії запобігає втраті, псуванню, розкраданню майна, що належало померлій особі.
Заходи, що розглядаються, можуть бути вжиті тільки при пред'явленні свідоцтва про смерть або за наявності достовірних даних про смерть спадкодавця.
У межах заходів охорони спадкового майна нотаріус вправі вчиняти такі дії, як:—
повідомлення спадкоємців;—
прийняття претензій від кредиторів спадкодавця;—
опис спадкового майна;—
передача майна на зберігання;—
укладення договору на управління спадщиною.
Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
У разі призначення спадкодавцем виконавця заповіту заходи щодо повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини вживаються виконавцем заповіту.
Нотаріус за місцем відкриття спадщини приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Нотаріуси не задовольняють вимог кредиторів. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які
прийняли спадщину, або виконавця заповіту. Спадкоємці повідомляють нотаріуса, чи згодні вони сплатити заборгованість спадкодавця. Про результати нотаріус сповіщає кредиторів. У разі відмови спадкоємця сплатити кредиторську претензію нотаріус роз'яснює кредиторові судовий порядок стягнення.
Для охорони спадкового майна нотаріус провадить опис спадкового майна, призначає його охоронця та передає майно йому на зберігання.
Опис спадкового майна провадиться за участю заінтересованих осіб, якщо вони того бажають, і не менш як двох свідків. Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису спадкового майна є обов'язковою.
В акті опису мають бути зазначені: дата надходження доручення або заяви (повідомлення) про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; дата проведення опису, прізвища, імена та по батькові й адреси осіб, які беруть участь в описі; прізвище, ім'я та по батькові спадкодавця; час його смерті і місцезнаходження майна, що описується; чи було опечатане приміщення до прибуття нотаріуса і ким; чи не була порушена пломба або печатка; докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, колір, сорт і т. ін.) і оцінка кожного з перерахованих у ньому предметів і процент їх зносу. Оцінка описаних предметів (з урахуванням їх зносу) провадиться нотаріусами та особами, які брали участь в описі спадкового майна, а житлових будинків — виходячи з відновної чи страхової (у місцевостях, де інвентаризація не проведена) оцінки.
У разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста - експерта або оцінювача, оплата праці яких здійснюється спадкоємцями.
На кожній сторінці акта опису підбивається підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості, а після закінчення опису — загальний підсумок кількості речей (предметів) і їх вартості.
До акта опису включається все майно, яке є в будинку (квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносяться до акта
опису, а заінтересованим особам роз'яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення цього майна з акта опису.
Якщо проведення опису переривається або триває кілька днів, приміщення кожного разу опечатується нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису і його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні ' приміщення.
У кінці акта опису зазначається прізвище, ім'я та по батькові, рік народження охоронця, якому передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує його особу, номер, дата видачі, найменування установи, що видала документ, місце проживання цієї особи.
Акт опису складається не менш як у трьох примірниках. Усі примірники підписуються нотаріусом, заінтересованими особами, свідками та охоронцем, якому передано на зберігання спадкове майно. Один примірник акта опису видається охоронцю спадкового майна.
Якщо вжити заходів щодо охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, не пред'являють майна для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб, а у необхідних випадках — фінансовий орган або прокурора.
У разі виключення спадкового майна з акта опису, на останньому робиться спеціальний напис, в якому за підписом нотаріуса, а також інших осіб, що підписали акт опису, вказується перелік вилучених предметів. Цей напис скріплюється печаткою нотаріуса.
Описане майно нотаріус передає на зберігання спадкоємцям або іншим особам, яких він призначає. Отже, охоронцем спадкового майна може бути призначено осіб з числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце перебування яких невідоме, або інших осіб, визначених падкоєм*
*цями. За наявності виконавця заповіту він призначається охоронцем усього спадкового майна, як заповіданого, так і не заповіданого. За бажанням спадкоємців за законом, у разі наявності виконавця заповіту, нотаріус може призначити охоронцем майна, що спадкується за законом, із числа інших осіб.
Виключення із загального порядку опису та зберігання встановлені для таких видів майна:—
речей, що не мають цінності;—
продуктів харчування;—
грошових сум і цінних паперів;—
документи, що мають історичне, культурне чи наукове значення;—
вибухові речовини й засоби вибуху, боєприпаси, зброя тощо;—
пам'ятники історії й культури.
Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які у зв'язку зі зносом не мають ніякої цінності, нотаріус за згодою спадкоємців або фінансового органу, якщо опис провадиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису такі речі, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини.
Якщо серед спадкового майна виявляться продукти харчування, нотаріус передає їх спадкоємцям. Якщо опис провадиться без участі спадкоємців, продукти довгострокового терміну зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації. Передавання провадиться за окремим актом, який підписує крім нотаріуса та свідків спадкоємець або представник організації, куди передано продукти.
Грошові суми та цінні папери, що залишилися після померлого, на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб, за окремим описом здаються не пізніше наступного після проведення опису дня в депозит нотаріусу, де перебувають до видачі спадкоємцям або передавання відповідному фінансовому органу в разі визнання спадщини відумерлою та переходу майна у власність територіальної громади.
Срібло й монетарні метали (золото та метали іридієво-платинової групи) в будь-якому вигляді та стані, іноземна валюта й виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати тощо), вироби із срібла і монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб здаються на зберігання до відповідної банківської установи не пізніше наступного після проведення опису дня.
Спадкове майно в депозиті нотаріуса чи в банку зберігається за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.
Зазначені цінності, прийняті на зберігання нотаріусом зазначеними вище способами, реєструються в книзі обліку цінностей.
Якщо у складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне чи наукове значення, ці документи за окремим описом здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим особам, або відповідним установам (інституту, музею тощо). За неможливості передати перераховане вище на відповідальне зберігання нотаріус опечатує документи або сховище з документами.
Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини й засоби вибуху, боєприпаси, зброя, спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії (газові пістолети, револьвери та патрони до них) передаються органу внутрішніх справ за окремим описом.
При виявленні у складі спадкового майна об'єктів, які перебувають на державному обліку як пам'ятники історії і культури, нотаріус повідомляє про це відповідні органи охорони пам'яток історії та культури.
Якщо у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримання його в належному стані,
нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса — відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, на підставі заяви заінтересованої особи (наприклад, представника територіальної громади), після пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця, укладає договір на управління спадщиною.
На підставі заяви заінтересованої особи про відкриття спадщини та договору на управління спадщиною нотаріус заводить спадкову справу.
Договір на управління спадщиною укладається за місцем відкриття спадщини з дотриманням вимог ч. 2 ст. 212 ЦК.
Договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а заноситься до книги обліку таких договорів.
У разі надходження до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви спадкоємців про прийняття спадщини, про відмову від спадщини на користь інших спадкоємців, про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна тощо нотаріус повідомляє особу, з якою укладений договір на управління спадщиною, про припинення дії договору.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття укладений договір діє до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою.
Нотаріус попереджає охоронця та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, про кримінальну відповідальність у разі розтрати або його приховування, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Майнова відповідальність охоронця, згідно із ст. 951 ЦК, визначається такою: а) у разі втрати (нестачі) речі — у розмірі її вартості; б) у разі пошкодження речі — у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. При цьому охоронець відповідає виходячи з оцінки майна, зазначеної в акті опису, оскільки не доведено, що дійсна вартість втраченого, відсутньо*
го або пошкодженого майна нижче або вище цієї суми. Якщо внаслідок пошкодження майна, за яке відповідає охоронець, його якість змінилася настільки, що воно не може бути використане за первісним призначенням, спадкоємці вправі відмовитися від отримання цієї частини майна і стягнути його вартість.
Про зроблене попередження від охоронця береться розписка, яка може бути викладена в акті опису спадкового майна, за яким воно передається на зберігання.
Якщо охоронцем спадкового майна призначається не спадкоємець, нотаріус зобов'язаний отримати згоду такої особи, оскільки фактично має місце укладення договору зберігання на користь третьої особи — спадкоємця (статті 636, 936 ЦК).
Нотаріус до закінчення строку на прийняття спадщини може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини складу спадкодавця у банку (фінансовій установі) на покриття витрат з догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання, на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця; витрат, пов'язаних з повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини; інших витрат, спричинених обставинами, які мають істотне значення.
Один примірник дозволу нотаріуса на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі) залишається у справах нотаріуса і підшивається у спадкову справу.
Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини спадкоємцями, а якщо її не прийнято — до закінчення строку, встановленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини, тобто за загальним правилом шість місяців (ст. 1270 ЦК).
Охорона спадкового майна може тривати після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини від осіб, для яких право спадкування виникає в разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями (ч. З ст. 1270 ЦК) і якщо до спливу встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилося менше трьох місяців. У цьому разі охорона
спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо вона ними не прийнята — до спливу трьох місяців з дня надходження від будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилася для прийняття спадщини, менше трьох місяців.
Якщо охорона майна припиняється у зв'язку з прийняттям спадщини спадкоємцями, нотаріус перевіряє за документами підстави спадкування і роз'яснює їм право на отримання свідоцтва про право на спадщину.
Заходи охорони спадкового майна припиняє нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, які їх вживали. Якщо місце відкриття спадщини і місце вжиття заходів щодо охорони спадкового майна різні, то про припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини.
Про припинення охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців і виконавця заповіту. З припиненням заходів щодо охорони спадкового майна повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.
Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі — виконавцеві заповіту (ст. 1286 ЦК).
Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено будь-кому з них. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.
Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту чи була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу.
Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач
не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців (ст. 1288 ЦК).
Нотаріус видає свідоцтво виконавцю заповіту за заявою особи, яка заповідачем або спадкоємцями заповідача призначена виконавцем заповіту, а також у разі призначення виконавця заповіту нотаріусом. Ця нотаріальна дія вчиняється за місцем відкриття спадщини.
При вчиненні цієї нотаріальної дії нотаріуси перевіряють:—
підстави призначення виконавця заповіту (статті 1286—1288 ЦК);—
наявність письмової згоди на призначення виконавця заповіту всіх спадкоємців;—
письмову згоду виконавця заповіту на його призначення. Така згода може бути викладена на тексті самого заповіту або додана до нього;—
дієздатність виконавця заповіту.
У тексті свідоцтва виконавця заповіту нотаріус обов'язково зазначає всі повноваження виконавця заповіту, передбачені цивільним законодавством.
Згідно зі ст. 1290 ЦК, виконавець заповіту зобов'язаний:
1) вжити заходів щодо охорони спадкового майна;
2) вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;
3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов'язань;
4) управляти спадщиною;
5) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті;
6) забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.
Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недіє*
здатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, про видачу свідоцтва виконавця заповіту нотаріус повідомляє відповідні органи опіки та піклування.
Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.
Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за письмовою згодою спадкоємців, відказоодержувачів, а також осіб (органів), які мають право здійснювати контроль за виконанням заповіту. Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування.
Після повернення виконавцем заповіту виданого йому свідоцтва нотаріус робить відмітку про припинення чинності повноважень виконавця на примірнику свідоцтва, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, на примірнику свідоцтва, повернутого виконавцем, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, у книзі обліку спадкових справ.
На всіх заявах зазначається час їх надходження та номер спадкової справи. Заяви та примірники свідоцтва підшиваються у спадкову справу.
2. Накладання заборони відчуження нерухомого й рухомого майна
Накладання заборони відчуження майна спрямоване на своєчасне виконання боржником певного зобов'язання. Зазначена нотаріальна дія вчиняється за місцезнаходженням житлового будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи за місцем розташування земельної ділянки, а також у випадках, передбачених законодавством, за місцем реєстрації рухомого майна.
Підставами накладання заборони відчуження можуть бути:—
повідомлення банку (фінансової установи), іншої юридичної особи про видачу фізичній особі позики на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири;—
посвідчення договору застави, ренти житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, якщо це передбачено договором;—
посвідчення договору довічного утримання (догляду);—
посвідчення договору дарування з обов'язком передати майно у майбутньому, якщо це передбачено договором;—
видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою (строком на п'ять років);—
одержання повідомлення про смерть особи, що за життя склала спільний заповіт подружжя;—
одержання повідомлення про набрання чинності рішенням суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;—
посвідчення спадкового договору;—
постанова державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;—
інші випадки, передбачені законом.
Заборона накладається вчиненням напису про це на повідомленні установи банку, іншої юридичної особи про видачу позички на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири та на повідомленні про набрання чинності рішенням суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Один примірник повідомлення з написом нотаріуса про надходження заборони надсилається відповідній установі банку або іншій юридичній особі, що видали
позичку, відповідному органу опіки та піклування, за місцем проживання дитини, а другий — залишається у справах нотаріуса.
Накладання заборони за спадковим договором, договором ренти, довічного утримання (догляду), застави житлового будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, провадиться шляхом відповідного напису про це на договорі або свідоцтві про право на спадщину.
Накладання заборони при одержанні повідомлення про смерть особи, що за життя склала спільний заповіт подружжя, провадиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
Чинним законодавством нотаріус не наділений правом накладати арешт на будь-яке майно. Цим правом за кримінально-процесуальним і цивільно-процесуальним законодавством наділені слідчі та судові органи. У разі накладення арешту на майно громадян уповноваженими на те особами або органами вони зобов'язані направити відповідне повідомлення до органів нотаріату. Відомості про накладення арешту, що отримав нотаріус, мають бути зареєстровані відповідним чином.
Накладення заборони реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів, органів державної податкової адміністрації, а також органів державної виконавчої служби про накладення арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони й арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (затверджено наказом
Міністерства юстиції України № 31/5 від 9 червня 1999 р.). Положення встановлює порядок ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесення в нього реєстраційних записів, а також отримання та надання інформації про заборони й арешти, що накладаються на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до п. 1 цього Положення, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі — Єдиний реєстр) — це комп'ютерна база даних, що містить відомості про накладені заборони та арешти; зняті заборони та арешти; видані довідки про відсутність або наявність заборон і арештів.
Держатель Єдиного реєстру — Міністерство юстиції України, що забезпечує функціонування Єдиного реєстру.
Адміністратор Єдиного реєстру — державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що має прямий повний доступ до комп'ютерної бази даних і відповідає за її утворення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, схоронність і захист даних, що містяться в Єдиному реєстрі.
Надання доступу реєстраторам і користувачам до Єдиного реєстру здійснюється адміністратором на підставі відповідних договорів.
Реєстратори Єдиного реєстру — державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідну угоду з адміністратором і мають повний прямий доступ до Єдиного реєстру через комп'ютерну мережу. Реєстратори приймають повідомлення про накладені (зняті) заборони й арешти від інших державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, що не є реєстраторами, посадових осіб органів місцевого самоврядування, судових і слідчих органів, вносять записи в Єдиний реєстр про накладені (зняті) заборони або арешти і видають та перевіряють довідки про відсутність або наявність заборон чи арешту.
Користувачі Єдиного реєстру — державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси, які уклали відповідні угоди з адміністратором, мають доступ до Єдиного реєстру через комп'ютерну мережу, отримують та перевіряють довідки про відсутність або наявність заборон і арештів.
Накладені заборони та арешти рухомого майна підлягають обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі застав рухомого майна.
За наявності певних умов нотаріуси знімають заборону на відчуження (ст. 74 Закону). Підставами до зняття заборони на відчуження нерухомого майна є:—
повідомлення банку, іншої юридичної особи про погашення позики;—
припинення договору застави;—
припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;—
зняття арешту державного виконавця;—
припинення чи розірвання договору ренти, довічного утримання (догляду);—
скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою;—
смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;—
скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;—
смерть відчужувача за спадковим договором або смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;—
відчуження майна, переданого під виплату ренти;—
інші випадки, передбачені законом. У нотаріальній практиці зняття заборони оформляється так: сторони по договору застави приходять до
нотаріуса, який накладав заборону, і кредитор на договорі застави робить напис про те, що ним отримано всю суму (зазначається її розмір) від боржника, тобто проведений кінцевий розрахунок, і він не заперечує проти зняття заборони із заставленого майна. Підпис кредитора на договорі застави засвідчується посвідчувальним написом нотаріуса.
Боржник також має надати нотаріусу заяву від кредитора про те, що той не заперечує проти зняття заборони з майна у зв'язку з виконанням боржником свого зобов'язання. Підпис на цій заяві необхідно нотаріально засвідчити.
У випадках, передбачених ч. 1 ст. 537 ЦК, нотаріус може зняти заборону відчуження заставленого майна за заявою боржника. Якщо він надасть нотаріусу докази відсутності кредитора (його представника) у місці виконання зобов'язання або ухилення кредитора (його представника) від прийняття виконання чи в разі іншого прострочення з їхнього боку, а також внесе в депозит нотаріуса належні з нього кредиторові гроші або цінні папери.
Як доказ зазначеного нотаріусу боржником подаються: копія зобов'язання, копія договору застави, квитанція про внесення в депозит нотаріуса належних кредиторові грошових коштів або цінних паперів, які свідчили б про повне й безумовне виконання зобов'язання, копія повідомлення нотаріуса кредиторові відповідно до п. 276 Інструкції, щодо вчинення цим кредитором необхідних дій із зняття заборони відчуження тощо.
Про зняття заборони у цих випадках нотаріус письмово повідомляє кредитора.
Про зняття заборони, а також про зняття судовими чи слідчими органами та державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів і в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Повідомлення судових або слідчих органів і органів державної виконавчої
служби про зняття арешту залишається у справах нотаріальної контори.
5 3. Прийняття документів на зберігання
Однією з нотаріальних дій, що рідко зустрічаються у нотаріальній практиці, є прийняття на зберігання документів (розділ 35 Інструкції). Суб'єктами-ініціаторами такої нотаріальної дії можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, за заявами яких приймаються на зберігання документи найрізноманітнішого характеру.
При цьому нотаріуси складають опис у двох примірниках, один з яких залишається в нотаріуса, а інший — видається особі, що здала документи. Опис підписується і нотаріусом, і заінтересованою особою, що звернулася за вчиненням цієї нотаріальної дії.
Опис являє собою чітке викладення інформації про документи, включаючи не тільки їх найменування, а й фізичний стан, оскільки нотаріус несе відповідальність за збереження документів і повинен їх повернути у тому ж вигляді, в якому прийняв. В описі мають бути зазначені:—
прізвище, ім'я та по батькові особи, що здала документи, її адреса;—
найменування документа, який здається на зберігання, на чиє ім'я цей документ виданий, ким, номер документа (якщо є) і дата видачі;—
строк, на який документи здаються на зберігання.
На підставі п. 309 Інструкції на прохання особи нотаріус може прийняти документи без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності нотаріуса. Упаковка має бути скріплена печаткою нотаріуса, його підписом і підписом особи, яка здала документи на зберігання. У такому разі нотаріус несе відповідальність за схоронність упаковки, тому упаковані документи поміщаються нотаріусом в інший пакет, який також опечатується.
Прийняті документи зберігаються в окремому пакеті в залізних шафах чи сейфах, опечатаних печаткою нотаріуса, до зажадання особою, що їх здала.
Про прийняття документів на зберігання нотаріус видає особі, яка їх здала, свідоцтво, що містить такі реквізити:—
місце та час вчинення нотаріальної дії;—
прізвище, ім'я та по батькові нотаріуса, найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;—
прізвище, ім'я та по батькові або повне найменування та адреса особи, що звернулася;—
зазначення строку зберігання документів;—
відомості про встановлення особи громадянина, що здав документи;—
номер за реєстром;—
сума державного мита або оплати за вчинення даної нотаріальної дії;—
підпис і печатка нотаріуса.
Перелік документів у свідоцтві не міститься, оскільки до нього додається опис, якщо такий виготовлявся.
Строк зберігання документів обумовлюється в заяві заінтересованої особи, яка здала їх на зберігання, а також у свідоцтві, що видається нотаріусом. Нотаріус відповідає за зберігання документів протягом цього строку. Отримати документи можна й раніше обумовленого строку. Зробити це може особа, яка здала документи на зберігання, і уповноважена нею особа (на підставі довіреності), представивши свідоцтво та примірник опису. Отримати документи можна також за рішенням суду. У разі смерті особи, яка здала документи на зберігання, отримання їх спадкоємцями можливе на підставі свідоцтва про право на спадщину.