Земельна власність.
Мільйони громадян України використовують або мають у власності земельні ділянки. Розпаюван-ня земель колективних сільськогосподарських підприємств призводить до того, що у власності громадян з'являються значні земельні ділянки, які обробляються ними або здаються в оренду. Але в будь-якому випадку використання землі в Україні є платним. Власники землі і землекористувачі зобов'язані щорічно сплачувати плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, які визначаються залежно від якості і місця розташу-вання земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки землі.
Земельні відношення в Україні регулюються Земельним кодексом України, а також іншими законодавчими актами.
У нашій країні існують три форми власності на землю: державна, колективна і приватна, при цьому усі вони є рівноправними.
Громадяни України можуть виступати власни-ками, користувачами або орендарями земельних ділянок.
Приватна власність на землю
У приватну власність громадяни можуть одержати землю в результаті купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, а також передачі її місцевими радами народних депутатів. При цьому передача земельних ділянок може проводитися за плату або безкоштовно.
Безкоштовно земельні ділянки передаються у власність громадян для:
- ведення сільського (фермерського) госпо-дарства в межах середньої земельної частки;
- ведення особистого підсобного господарства;
- будівництва житлового будинку й госпо-дарських будівель;
- садівництва;
- дачного і гаражного будівництва.
У власність громадян за плату передаються земельні ділянки для ведення селянського (фер-мерського) господарства. Розмір земельних ділянок, що перевищує середню земельну частку, роз-раховується сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів.
Користування землею
Користування землею може бути постійним або тимчасовим.
Постійне — без встановленого терміну.
Тимчасове може бути короткостроковим — до трьох років і довгостроковим — до 25 років.
У постійне користування земля передається громадянам радою народних депутатів для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
У тимчасове користування земля передається громадянам для заняття городництвом, сіно-косінням, випасом худоби, а також для ведення сільського (фермерського) господарства.
Оренда землі
Громадяни України можуть брати землю в оренду як на короткостроковій (до трьох років), так і довгостроковій основі (до п'яти років). Орендодавцями землі виступають сільські, селищні, міські і районні ради народних депутатів, а також власники землі.
Умови, терміни оренди, орендна плата визначаються за згодою сторін і обумовлюються у договорі.
Громадяни — власники земельних ділянок мають право здавати їх в оренду без зміни цільового призначення на термін до трьох років. У випадку успадкування земельної ділянки неповнолітнім допускається здача цієї ділянки на термін до досягнення ним повноліття.
Власність або право постійного користування підтверджуються державним актом на право власності або правом користування, що видається відповідною радою народних депутатів.
У той же час громадян можуть позбавити власності або права користування землею, якщо ними нераціонально використовується земля, допускається її забруднення хімічними або радіоактивними речовинами, а також у разі систематичної несплати земельного податку.
Розміри земельних ділянок
При передачі у власність або для користування громадянам земельних ділянок, залежно від їхнього призначення, розміри цих ділянок будуть значно відрізнятися. Для ведення фермерського госпо-дарства розмір земельної ділянки не може бути більшим від 50 гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх інших земель.
Для ведення особистого підсобного госпо-дарства громадянам за рішенням місцевих рад народних депутатів передаються безкоштовно у власність земельні ділянки у межах населених пунктів за розміром не більші ніж 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися в користування земельні ділянки, але розміром не більші за 1 гектар. Збільшення розмірів ділянок землі до двох гектарів можливе, але тільки за погодженням з обласною радою народних депутатів.
Для ведення індивідуального садівництва розмір земельної ділянки не повинен перевищувати 0,12 гектара. При цьому, якщо громадянин уже має у власності земельну ділянку для ведення фермерського господарства, то йому також надається ділянка для садівництва.
Для випасу худоби (при її наявності) і сінокосіння громадянам може виділятися земельна ділянка, але не більше 1 гектара.
Якщо громадяни не мають у власності або користуванні земельних ділянок для ведення фермерського господарства, особистого підсобного господарства, садової або дачної ділянки, їм можуть даватися земельні ділянки для городництва, але не більше 0,5 гектара.
Для будівництва індивідуальних житлових будинків громадянам можуть виділятися земельні ділянки за рішенням місцевих рад народних депутатів, але не більші ніж 0,25 гектара у сільській місцевості і 0,15 гектара в селищах міського типу; членам колективних сільськогосподарських підприємств і працівникам радгоспів може виділятися для індивідуальної забудови не більше 0,25 гектара, у містах — 0,1 гектара.
Розмір земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва не повинен перевищувати 0,1 гектара, а для будівництва індивідуальних гаражів — 0,01 гектара.
Кожний власник або користувач земельної ділянки є потенційним платником земельного податку і повинен перебувати на обліку у податковій інспекції за місцем розташування такої ділянки.
Динаміка платників земельного податку наведена на рис. 1.
Рис. 1. Кількість громадян – платників земельного податку.
З метою обліку платників і нарахування земельного податку, а також надання пільг по платі за землю податкові органи щорічно проводять облік громадян і земельних ділянок. Такий облік проводиться, як правило, до 1 травня на підставі записів у земельно-кадастровій документації виконавчих комітетів місцевих рад та інших документів, пов'язаних з відводом і наданням земельних ділянок. При необхідності працівники податкових органів можуть проводити перевірку даних безпосередньо за місцем розташування земельної ділянки, а також вимагати з громадян відповідні документи, що підтверджують володіння або користування землею та право на пільги.
Одночасно з проведенням обліку платників проводиться нарахування земельного податку з урахуванням пільг.
Плату розраховують, виходячи з грошової оцінки земель, їх місця розташування і призна-чення. При цьому має значення, в якій місцевості знаходиться земельна ділянка — у сільській чи міській, яка чисельність населеного пункту. Якщо землі знаходяться в курортній або заповідній зонах, то плата за землю буде вищою.
Плата за земельні ділянки сільськогосподарсь-кого призначення здійснюється за ставками земельного податку з одного гектара, встановленими у відсотках від грошової оцінки сільськогосподарсь-ких угідь у таких розмірах:
- для ріллі, косовиць і пасовищ — 0,1%;
для багаторічних насаджень — 0,03%.
Плата за землі, що розташовані в населених пунктах, у випадку, коли встановлена їхня грошова оцінка, здійснюється в розмірі 1% від їхньої грошової оцінки, за винятком тих, що знаходяться під індивідуальними гаражами і дачними ділянками громадян. У цьому випадку сума податку складе 0,03% від грошової оцінки земельної ділянки.
Якщо грошова оцінка земельних ділянок не встановлена, то середні ставки земельного податку встановлюються в грошовому вираженні (1,5 - 21,0 копійки за 1 кв. м) залежно від групи населеного пункту, на території якого розташована земельна ділянка.
У Києві, Сімферополі, Севастополі і містах обласного підпорядкування, а також у населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку застосовуються коефіцієнти від 1,2 до 3,0, що збільшують суму земельного податку.
Після нарахування земельного податку громадянам податкові органи виписують платіжні повідомлення на сплату податку і відкривають особові рахунки окремо на кожного власника або користувача земельною ділянкою.
У платіжному повідомленні вказується прізвище, ім'я, по батькові громадянина, його адреса, ідентифікаційний номер, сума податку на землю, адреса місця розташування ділянки. Якщо за громадянином є заборгованість із земельного податку, то в платіжному повідомленні, крім цього, вказується сума недоїмки минулих періодів і нарахованої пені.
Платіжні повідомлення на сплату земельного податку вручаються громадянину особисто або відсилаються поштою, але не пізніше 15 липня поточного року.
Сплата земельного податку здійснюється рівними частинами у два терміни: до 15 серпня і до 15 листопада. Тобто, сплату земельного податку можна робити два рази на рік по 50% від загальної суми податку, що підлягає до сплати в поточному році.
Земельний податок громадяни можуть сплачувати до каси виконавчого комітету сільської ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки через відділення Ощадного або інших банків України.
Необхідно звернути увагу громадян на те, що за несвоєчасну сплату земельного податку податкові органи зобов'язані відповідно до законодавства нарахувати пеню за кожний день прострочення платежу.