Повний зміст Розмови німецьких біженців Ґете И. 1/6

Иоганн Вольфганг Ґете. Розмови німецьких біженців

Johann Wolfgang Goethe "Unterhaltungen Deutscher Ausgewanderten"Переклад С. Шлапоберской

У ті злощасні дні, що мали настільки сумні наслідки для Німеччини, для Європи, та й усього іншого миру, – коли в нашу батьківщину крізь помилково залишений зазор вторглась французька армія, – якесь знатне сімейство покинуло свої володіння в прикордонній області й переправилося на інший берег Рейну, щоб урятуватися від утисків, що загрожували всім іменитим людям, якої ставилося в злочин, що вони вдячно чтут пам’ять предків і користуються благами, якісь кожний турботливий батько хоче надати своїм дітям і онукам.Баронеса фон Ц., удова середнього років, показала себе й тепер, під час втечі, до розради її дітей, рідних і близьких, настільки ж рішучої й діяльн, який її завжди знали будинку. Багатосторонньо утворена й навчена превратностями долі, вона слыла зразковою матір’ю сімейства, і для її рухливого розуму всяке заняття було у відраду. Вона прагнула бути корисної многим і завдяки численному знайомству розташовувала такою можливістю. Тепер баронесі зненацька довелося стати проводиркою невеликого каравану, але вона зуміла впоратися й із цією роллю, – Піклувалася про свої супутники й намагалася підтримати в них ту іскру веселощів, що немає – немає та й спалахує навіть серед всіх тривог і позбавлень. І справді: гарний настрій було не рідкістю в наших біженців, тому що несподівані події, незвична обстановка давали їхнім стиснутим душам чимало їжі для жартів і сміху.При поспішній втечі в поводженні кожного зауважувалася своя особливість. Один піддався помилковому страху, передчасним побоюванням, іншої метушився по^ – порожньому, і всі випадки, коли хтось виявився над міру прудкий, а хто зайво мешкотен, будь – який прояв слабості – будь те млявість або квапливість – давало згодом привід для взаємних глузувань і глузувань, отчого сумна подорож часто протікала веселіше, ніж у колишні часи інші навмисно розважальні прогулянки.Тому що подібно тому, як на поданні комедії ми, буває, подовгу серйозно дивимося на сцену, не сміючись нарочито веселим трюкам, і, напроти того, відразу ж вибухаємо реготом, коли в трагедії відбувається щось неналежне, так у дійсному житті нещастя, що виводить людей з рівноваги, звичайно супроводжується комічними подробицями, які викликають сміх нерідко відразу, на місці, і вуж неодмінно потім.Особливо діставалося Луїзі, старшій дочці баронеси, – живий, запальної й, у гарний час, владній дівиці, затверджували, начебто вона при перших же ознаках небезпеки зовсім втратила розум і в неуважності, кручена думками десь далеко, прийнялася впаковувати наибесполезнейшие речі й нібито навіть прийняла старого слугу за свій нареченого. Вона захищалася, як могла, і не бажала лише терпіти ніяких жартів, що зачіпали її коханого: їй і без того чимало страждань заподіювала думка, що в армії союзників він каждодневно піддається небезпеки й що висновок настільки бажаного шлюбу через загальне безладдя свершится не так незабаром, а бути може, і ніколи.Її старший брат Фрідріх, рішучий парубок, послідовно й точно виконував усе, що пропонувала мати; він супроводжував поїзд верхи й був одночасно кур’єром, каретником і провідником. Учитель молодшого, що подає надії сина, досить освічена людина, становив суспільство баронесі в кареті; кузен Карл разом зі старим священиком, давнім іншому родини, без якого вона вже не могла обходитися, і із двома родичками – однієї постарше, інший помоложе, їхав у наступному екіпажі. Покоївки й камердинери випливали позаду в колясках; замикали поїзд трохи важко вантажених возів, не раз отстававших у шляху.Неважко собі представити, що й усе – те мандрівники неохоче покинули свій дах, а вуж кузен Карл їхав з того берега Рейну з особливим невдоволенням; але не тому, що залишав там кохану, хоча це легше всього було б припустити по його молодості, приємній зовнішності й палкій вдачі; справа обстояло інакше: він дав захопити себе сліпучій красуні, якась під ім’ям Волі спершу таємно, а потім і явно здобула собі стількох шанувальників; досить погано обошедшаяся з одними, вона з тим большею гарячністю шанувалася іншими.Подібно тому як всі люблячі бувають осліплені своею пристрастю, так само трапилося й з кузеном Карлом. Положення в суспільстві, благополуччя, що зложилися відносини – усе звертається в ніщо, меж тим як жаданий предмет стає єдиним, стає всім. Батьки, близькі й друзі робляться для нас чужими, і ми почитаємо своїм те, що цілком займає нас, роблячи чужим все інше.Кузен Карл із усім запалом зрадився своєму захопленню й не приховував його в розмовах. Він думав, що тем вільніше може висловлюва