Короткий зміст Князь миру Клычков С. А
«Пребагато років тому буде назад» жил у Чертухине мужик Михайла Іванович Бачура на прізвисько Святої. На старості років умерла в нього дружина, і став він годуватися милостинею. Зустрів раз по дорозі дівку – старчиху, привів додому й женився на ній. Марья виявилася «бабою ділової» і привела господарство в порядок. Так тільки Михайла вже старенький був, от і не було в них дітей. Пішов Михайла до чаклуна, а той говорить: якщо навколо землі обійдеш, це тобі допоможе. Пустився старий у шлях і зустрів по дорозі солдата. Солдат налякав Михайлу й змусив помінятися виглядом: відняв бороду, паличку, карбованець із проверченной дірочкою й віддав вуси. Прийшов солдатів у будинок до Михайлові й став жити з його дружиною (говорять, що ще до цього Марья змінила чоловікові з паламарем). Жили лже – михайла з Марьей багато й дружно. Сусіди говорили, що в Михаилы чорт у батраках, тому він так добре живе. Однак Марья, що незабаром затяжчала, умерла родами. А мнимий Михайла (або справжній, хто його знає?) повісився в лісі на осиці. Тіло ж дивним образом зникло з петлі.
У будинку сусіди побачили бездиханну Марью й немовляти хлопчика. Вирішили його годувати усім миром по черзі, нехай потім буде підпаском. На шиї в дитини знайшли ланцюжок, а на ній – карбованець із дірочкою. Марью не встигли поховати – будинок з її тілом згорів, а на порозі палаючого будинку люди бачили чорта…
Коли сирота Мишутка небагато підріс, його віддали в подпаски до п’яниці й забіяки пастуху Нилові. Один раз Нил по – звірячому побив хлопчиська й на інший день знайдений був мертвим. Мишутка в напівдрімоті бачив, що вбив Нила людин з борідкою й паличкою.
Став Мишутка пастухом. Всі б добре, але в корів стало пропадати полуденне молоко. Задумали чертухинцы утопити пастушка. Але один раз побачив Мишутка сплячого на березі величезного сома. Дячок Порфирій Прокопьич допоміг йому впоратися з рибою. Коли сомові розпороли черево, звідти полилося молоко: риба ссала молоко в корів, що забрідали у воду.
На диво чертухинцев, повернувся в село Михайла (або мнимого Михайла). Взяв він із собою Мишутку, стали вони разом ходити по мирі, збирати милостиню.
У ту пору жила неподалік бариня Раїса Василівна Рысакова, або Рысачиха. Володіла вона селом Скудилище й жорстоко порола мужиків. Ледве не засікла до смерті самого смирного – Івана Недотяпу. Утік Іван, а через час з’явився до старости Микиті Миронычу й приніс оброк барині – з милостыньки, що збирав. Здалося старості, що в Івана сяйво над головою. Приніс Микита Мироныч гроші барині, та взяла й сказала, що мужик не може бути святим, а хіба що чортом. Вирішила вона, що треба народ відпустити з панщини на оброк – нехай милостиню збирають, а з тих грошей оброк платять.
Чоловік Рысачихи, генерал – майор, давно вмер, і не було їй відбою від сватів: була Рысачиха красунею. Часто їздив до неї й сватався князь Копито – Наливайко, Ще князь не давав проходу Аленушке, покоївці барині. А тої, бідної, здавалося, що це генерал – майор приходить із того світла, її «тилискает». Завагітніла Аленка, і бариня веліла видати її за виродка Хомку, що служив замісце ката. Тоді Аленушка під вікном у барині повісилася, Хомка на смерть засік ключницю Савишну, барынину обмовницю, а коваль Буркан, що любив Аленушку, убив Хомку.
Рысачиха дала згоду князеві Копито – Наливайко. Той пояснив їй, що пороти селян потрібно не поодинці, а всіх відразу. Але не встигло Скудилище пожити під його владою: «відпущені на оброк» селяни стали розбійниками, а Буркан – їхнім отаманом. Вони вбили князя. Грошові справи Рысачихи були в розладі. Прийшов день – описали її майно, багато чого пустили з молотка, сватів тоді не стало. Рысачиха зійшлася із зубожілим паном Бодягою, веселим і шахраюватим. Але той зник року через три. Потім, говорили, з паламарем жила (або те був нечистий у вигляді паламаря). Стала бариня рідше пороти селян, Набивалася вона до усім у хрещені матері, а хрещеники її виявлялися сліпими: справа в тому, що вона доторкалася до їхніх очей чарівним перснем.
А к Микиті Миронычу знову прийшов Іван Недотяпа й приніс оброк. Розповіли йому всю правду про бариню, тоді він гроші залишив старості із дружиною, И розкрив секрет: він володіє нерозмінним рублем, отовсюду возвращающимся до свого власника. Вирішив Іван від цього рубля позбутися, попросив запекти його в пиріг і подав Ми – хайле, що проходили мимо. Староста викупився за Недотяпины гроші на волю. Але… у той же день цар даровал волю всім селянам. А останнього сина старости Рысачиха встигла засліпити.
Що було робити колишньої рысачихинским мужикам? Микита Мироныч завів постоялий двір і організував «злиденну справу», яким і годувалися вчорашні селяни. Він постачав їх підходящої для жебрання одягом і одержував частину виторгу. У нього надворі зупинилися й Михайла з Мишуткой. Там же виявилася Секлетинья, сповитуха із Чертухина. Вона прознала про нерозмінний рубль – той самий, що був знайдений на шиї в Мишутки. Зображений на цій монеті рогатий «князь миру цього». Захотіла Секлетинья заволодіти карбованцем. Уночі грабіжник підкрався до Михайлові й убив його, а з Мишуткой розправитися не встиг: Секлетинья вперіщила лиходія поліном. А в мертвого Михаилы раптом виросли величезні вуси. Секлетинья пішла далі з Мишуткой. Вона спробувала відняти в хлопчиська рубль, але Мишутка втік від її. Коли Секлетинья верталася в Чертухино, їй зустрілася трійка, а на ній Мишутка й страшний «турецький анарал» з вусами, як у мертвого Михаилы. «Анарал» наказав Секлетинье помовчувати. Однак вона все розбовтала в Чертухине на посиденьках. Незабаром у балакучої баби розпухнула мова й вона вмерла. А Мишутка потім женився на Рысачихиной дочці й став паном, але це вже інша історія
