Войти
Закрыть

Оповідання. Володимир Винниченко (1880-1951)

5 Клас

Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом. Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти, — граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж, неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці. Наприклад, таке. Ліплять хатки з піску. Перед будинком, де жив Федько, була незабрукована вулиця і там завжди грузли в піску коні. Після дощу цей пісок ставав липким і вогким, — для будування хаток нема краще. Поставиш ногу, обкладеш її піском і виймай потихеньку. От і хатка. Хто хоче, може навіть димаря приробити. Коло хати можна тин виліпити, а за тином натикати сінинок — і сад є. А між хатками іде вулиця. Можна в гості ходити одне до одного. Федько теж ліпить. Але раптом встане, подивиться-подивиться і візьме та й повалить усе чисто — і своє, і чуже. Ще й регочеться. А як хто розсердиться або заплаче, так і штовхана дасть. Битись з ним і не пробуй, — перший по силі на всю вулицю. Враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде і пита:...

Оповідання. Лось (Є. Гуцало)

5 Клас

Він прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струмені вітру долинав сухий, різкуватий звук. Звук летів знизу, від річки. Лось звівся, тепер його постать чітко вималювалася в удосвітніх сутінках. Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, із якого обнесло листя. Лось знав, що то тріщить стара гілляка на дубі, всохла, кощава; їй давно вже б треба впасти, а вона не падала, з дивною впертістю тримаючись за стовбур. Він те знав, однак це не заспокоювало, і тривога в крові, спершу слабка і майже невловна, дедалі густішала, й від того шкура на грудях здригнулася раз, а потім іще. Струмінь вітру доносив запах річкової криги, в ньому жив дух примерзлого болота, долинало шарудіння прив'ялих стеблинок, які пускалися вскач по впалому листю, але над усім цим линуло знеможене, схоже на зітхання порипування гілляки. Лось був старий самець, уже звик до заповідника, в який потрапив із тайги, звик до людей і до того, що його підгодовують. Але те недуже тріщання пробудило в ньому неясний страх, який нагадав про життя в тайзі, про небезпеки, які там на нього чигали, і лось зрушив із лежбища, а потім і побіг. Чим далі біг, тим більшим сповнювавсь острахом, і хоча нічого вже не чув, крім приглушеного поцокування своїх ратиць об землю, ще довго не зупинявся. Кущі й дерева струшували на нього синюватий іній, ніздрі випускали в повітря дві тонкі стьожки пари. Лось поминув ялинник, потім байрак, і коли опинився серед примарно-млявого світла, яке випромінювали стовбури беріз, то зупинився і, задерши голову, намагався вловити той шум, який гаснув за ним. Вгамувавшись, лизнув язиком припорошену снігом землю, а потім неквапно попрямував до галяви, на якій любив найчастіше бувати....

Літописи. Іван Нечуй-Левицький (1838-1918)

5 Клас

Над Дніпром, коло славних порогів, в селі Старому Кодаку жив собі молодий лоцман Карпо Летючий. Як і всі лоцмани, він був потомок славних запорожців і мав увесь хист, всю вроду запорозьку. Високий, чорнявий та кучерявий, гарний з лиця, гарний з стану, кругом гарний, ще й до того сміливий! Ще змалку брав його з собою батько на байдаки та плоти, переводячи їх через пороги. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. Він любив пороги, бо зріс коло їх. Карпо любив летіти стрілою прудким козацьким ходом через пороги, летіти птицею з лави на лаву; любив слухати, як шумить Дніпро на порогах, як реве Звонець або Дід і обливає бризками його гаряче лице. Лоцманський отаман дуже любив Карпа і настановив його дядьком, невважаючи на його дуже молоді літа. Отаман вірив йому, як самому собі....

Літописи. Княжа Україна (скорочено). (О. Олесь)

5 Клас

Щоб побачити, як насправді виглядав Ярослав Мудрий, не обов’язково працювати над машиною часу. Можна відвідати Софійський собор і подивитися на 3D-голограму справжнього обличчя князя. Його реконструювали на основі моделі черепа, що належав Ярославу Мудрому. Зробили це мистецтвознавець Юрій Шатайло та криміналіст Андрій Переїденко. «Оживили» князя аж у Данії на замовлення творців проекту «Україна. Повернення своєї історії». Перейди за посиланням та переглянь голограму. Порівняй її з зображенням Ярослава Мудрого на репродукції та тими зображеннями, які тобі доводилося бачити раніше. 10. Уяви, що тобі вдалося зустрітися із Ярославом Мудрим. Про що б ти міг/могла запитати в князя? Вислови свої припущення та склади чотири-п’ять запитань. Працюю над проєктом 11. Проведи дослідження. Яку відстань здолав князь Олег з Києва до Царгорода? Розглянь мапу. Як було вигідніше пересуватися війську князя — сушею чи Чорним морем? Яким транспортом цю відстань можна здолати сьогодні найшвидше?...

Літописи

5 Клас

У минулому в нашій країні відбувалося дуже багато цікавих, визначних, відомих на весь світ і часто незвичайних подій. Люди хотіли зберегти їх у пам’яті та передати нащадкам, тому вирішили все записувати у формі оповідей. Саме так виникли перші рукописні книжки — літописи. ЛАЙФГАК Що треба знати про літописи? ХТО АВТОР? Авторами, тобто літописцями, були ченці при монастирях, оскільки вони вміли читати й писати. ДЕ СТВОРЮВАЛИ? У Києві, Львові, Чернігові, Галичі, Переяславі та інших містах. В інших країнах літописи називалися хроніками. ПРО ЩО ПИСАЛИ? Ченці збирали й переповідали відомості про різноманітні події в житті країни, про те, чим жили наші предки в стародавні часи. Літописи розповідали також про діяння князів, які на той час правили. ЯК ЧАСТО? Літописи мали вигляд щоденника, але події в них записували не за днями, а за роками, тобто за «літами». ЯКИЙ МАЛИ ФОРМАТ? Літопис є історичним документом, адже автори записували відомості про події минулого, а також ті, очевидцями яких були самі. Однак у них багато легенд, переказів, казок і байок, події описані емоційно, образно, із застосуванням художніх засобів. Отож літописи — це й художні твори....

Ліричний твір. Микола Вінграновський (1936-2004)

5 Клас

Відомий письменник, режисер, сценарист та кіноактор родом із Миколаївщини. Про своє дитинство він розповідав: «Я народився на півдні України. Встанеш — де не глянеш: степ. Я тоді не знав ні Дніпра, ні лісів, ні Десни, ні Довженка. Кози та молочай. Небо. Тато і мама. По воду ходили далеко...». За вищою освітою Вінграновський поїхав до Києва — в Інститут кінематографії. Там познайомився з одним із кращих українських кінорежисерів та письменників Олександром Довженком, про якого згадує. Коли Миколі було 25 років, він зіграв головну роль в екранізації «Повісті полум’яних літ» О. Довженка. За цю роль він отримав золоту медаль кінофестивалю в Лос-Анджелесі (США). Після закінчення університету він не лише став дипломованим режисером, а й популярним актором....

Ліричний твір. Максим Рильський (1895-1964)

5 Клас

Один з найвидатніших поетів минулого століття. Творчість його не втрачає актуальності, бо оспівує вічні цінності — правду, любов, красу. Майбутній поет ріс у родині, де панувала злагода, повага до праці та національних традицій. Крім цього, на формування хлопчика вплинуло й культурне середовище, у якому він зростав. Рильські тісно спілкувалися із родинами відомої письменниці Лесі Українки, композитора Миколи Лисенка, театрального діяча Панаса Саксаганського. Освіту Максим здобував удома. Батько навчив його не лише читати, а й любити книжку. Хлопець перечитав усе з батькової бібліотеки, що привертало його увагу. Навчаючись у Києві в приватній гімназії, жив у родині Лисенка. Там із повагою ставилися до всього українського, а це сприяло вихованню в Максима поглядів, смаків, уподобань в національному дусі. Вірші почав складати рано. Уже в 15 років Максим став автором першої поетичної збірки «На білих островах». Максим Рильський здобув літературне визнання як поет-лірик. Найбільше любив малювати художнім словом неповторні пейзажні картини, прагнув утілити у своїх творах нетлінну красу природи, передати радість від спілкування з нею....

Ліричний твір. Євген Гуцало (1937-1995)

5 Клас

Зірка — космічне тіло, що випромінює світло. Це така собі розпечена газова куля, жар і світло якої утворюється внаслідок згоряння газів. Усі зірки різні. Деякі мають набагато більше газового палива, ніж інші. Наприкінці свого існування зірки не помирають спокійно, а збільшуються і часто вибухають, поширюючи сліпуче світло навколо. Із Землі ми можемо спостерігати миготіння зірок. Проте такими їх бачимо лише ми. У космосі зірки світять, не мигаючи. Це відбувається тому, що світло, коли проходить через атмосферу, заломлюється. У прадавні часи вважали, що скільки людей живе на землі, стільки зірок сяє на небі, адже в кожної людини є своя зірка. За зміною розташування зірок люди навчилися орієнтуватися вночі. Також могли визначати сторони світу і прогнозувати погоду....

Ліричний твір. Павло Тичина (1891-1967)

5 Клас

Любити свій рідний край — це не лише захоплюватися його красою і поетично її описувати. Сьогодні це також означає не смітити і вдумливо використовувати природні ресурси. Важливо не лише викидати сміття у смітник, а й не купувати зайвого — так відходів загалом буде менше. Речами — і одягом, і побутовою технікою — треба користуватися бережно. Так вони довго не зношуватимуться і зможуть отримати друге життя, коли стануть тобі непотрібні. Також не забувай вимикати світло та електроприлади, не використовуй намарно багато води — ці ресурси можуть закінчитися....

Ліричний твір. Тарас Шевченко (1814-1861)

5 Клас

Ти вже знаєш, що художній текст може бути написаний прозовою або віршованою мовою. Пригадай, чим такі тексти відрізняються. ЛАЙФГАК Як розпізнати ліричний твір? 1. На відміну від епічних чи драматичних творів, ліричний твір написаний переважно віршованою мовою 2. У такому творі немає сюжету. А життя відображається через думки, почуття, переживання, настрій ліричного героя. Він не обов’язково має бути людиною. 3. Читач має розпізнати ці переживання за допомогою художніх засобів, які використовує автор. Їх називають тропами. Це епітет, порівняння, метафора, гіпербола, персоніфікація. Більшість із них тобі вже відомі. А що ж таке метафора та персоніфікація? Метафора — це один із основних тропів, який означає перенесення ознак чи властивостей одного предмета на інший на основі подібності. Персоніфікація — це художній засіб, у якому ознаки людини переносяться на неживий предмет чи явище. Ти вже читав/читала казки про тварин, які поводяться, як люди: вміють розмовляти, мають почуття та емоції. Це приклад персоніфікації. У віршах цей засіб теж використовують. Наприклад, явір каже, калина з ялиною виходжаючи співають....

Навігація