Войти
Закрыть

Воєнні дії в 1944 р.

10 Клас

Визволення території СРСР. Перенесення бойових дій у Східну Європу. До 1944 р. війська Німеччини та її союзників ще утримували значну частину окупованих територій. Союзники вели бої в Південній Італії. Німеччина зуміла розширити випуск озброєнь, провести тотальну мобілізацію, але стратегічну ініціативу вже втратила. 14 січня — 29 лютого 1944 р. радянські війська під Ленінградом провели успішну наступальну операцію. Закінчилася 900-денна блокада міста. Майже одночасно із цим тривала кампанія з вигнання нацистів із Правобережної України. Ключовою з них стала Корсунь-Шевченківська операція. Було оточено й знищено 55 тис. німецьких солдатів, 18 тис. взято в полон. Цю операцію назвали «другим Сталінградом». 26 березня 1944 р. з’єднання Другого Українського фронту першими вийшли до державного кордону СРСР. У середині квітня війська Першого Українського фронту підійшли до передгір’я Карпат. Більшу частину Правобережної України було звільнено. За наступом на Правобережній Україні 8 квітня 1944 р. почалася Кримська операція Четвертого Українського фронту. Вона завершилася 12 травня повним розгромом німецько-румунського угруповання. Вигнання загарбників супроводжувалося новими злочинами Й. Сталіна. У травні 1944 р. з Криму було депортоване кримськотатарське населення. Депортація стала геноцидом кримськотатарського народу. Також депортації зазнали болгари, вірмени, греки та інші народи, які проживали в Криму та на Півдні України, а також народи Північного Кавказу (зокрема чеченці, інгуші)....
0 Переглянути

Окупаційний режим у поневолених країнах. Рух Опору

10 Клас

Нацистський «новий порядок» у Європі. Окупаційна політика Японії. Окупація значних територій у Європі, Азії, Африці супроводжувалася встановленням «нового порядку». Він базувався на нещадному терорі й пограбуванні. Окуповані країни Європи та Азії зазнали значних територіальних змін. На карті світу з’явилися нові держави: Словаччина (1939 р.), Хорватія (1941 р.), Бірма (1944 р.), Індонезія (1945 р.). Однак незалежність цих держав була дискредитована співробітництвом з агресорами. Такі держави, як Австрія, Чехословаччина, Польща, Югославія, Люксембург, Греція були ліквідовані. У Данії, Норвегії, Бельгії, Нідерландах, Франції до влади прийшли колабораціоністські уряди. Держави — союзниці Німеччини, Італії та Японії отримали значні територіальні придбання. Окуповані радянські території нацисти розглядали як «життєвий простір» для німецької нації, як землі, що підлягають колонізації. Для експлуатації загарбаних територій їх було поділено на чотири частини. Тилові райони німецьких груп армій передали під управління військового командування. Інші було підпорядковано «східному міністерству» на чолі з А. Розенбергом і поділено на два рейхскомісаріати — «Остланд» (країни Колабораціонізм — співробітництво урядів, окремих осіб з окупаційною владою....
0 Переглянути

Воєнні дії в другій половині 1942—1943 рр.

10 Клас

Сталінградська битва. Однією з найбільших і найважливіших операцій Другої світової війни була Сталінградська битва. Умовно її можна поділити на дві частини. Перша — це наступ німецьких військ влітку 1942 р. і вихід їх до Волги й на Північний Кавказ. Друга — контрнаступ радянських військ і розгром угруповання німецьких, італійських, румунських та угорських частин на Волзі. Їм протистояли ослаблені удвічі менші сили. 14 жовтня 1942 р. німецькі війська після потужної авіаційної та артилерійської підготовки пішли на штурм міста. Спалахнули жорстокі вуличні бої. Обидві сторони зазнали тяжких втрат. 14 листопада 1942 р. німецькі війська розпочали останній штурм міста, на окремих ділянках їм вдалося прорватися до Волги, але це був їх останній успіх. На той час воєнно-стратегічна ситуація змінилася на користь СРСР. За короткий час за Уралом було налагоджено роботу потужного військово-промислового комплексу. Літні люди, жінки, діти, що замінили біля верстатів мобілізованих на фронт робітників, самовіддано працювали. Саме їхніми зусиллями в другій половині 1942 р. було випущено 15,8 тис. бойових літаків, 13,6 тис. танків, 15,6 тис. гармат. Згідно з планом «Уран» 19 листопада 1942 р. радянські війська силами трьох фронтів — Південно-Західного, Сталінградського і Донського — перейшли в контрнаступ, завдавши флангових ударів....
0 Переглянути

Воєнні дії в середині 1941—1942 рр.

10 Клас

План «Барбаросса». 18 грудня 1940 р. А. Гітлер підписав план «Барбаросса». Згідно з ним війна на сході мала розпочатися відразу після весняного бездоріжжя й закінчитися до настання зимових холодів, тобто відбутися протягом травня—листопада 1941 р. Станом на 21 червня на західних кордонах СРСР Німеччина та її союзники зосередили три групи армій: «Північ», «Центр», «Південь». Союзники Німеччини (Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія, Хорватія) виставили ще 29 дивізій та 16 бригад (за іншими даними — 42,5 дивізії). Кожна група мала своє завдання та напрямок дій: «Північ» — Ленінград, «Центр» — Мінськ і Москва, «Південь» — Київ і далі на південь до Ростова-на-Дону. На території Норвегії та у Фінляндії діяли німецька армія «Норвегія» і 2-га фінська армія. Армія «Норвегія» мала оволодіти Мурманськом і Полярним, а фінські війська — сприяти групі армій «Північ» у захопленні Ленінграда. Німецьке угруповання разом із союзниками налічувало 190 дивізій — 5,5 млн солдатів та офіцерів, 47,2 тис. гармат, 3,8 тис. танків, близько 5 тис. літаків (за іншими даними: 166 дивізій — 4,306 млн особового складу, 42,6 тис. гармат і мінометів, 4,1 тис. танків і штурмових гармат, 4,8 тис. літаків). На червень 1941 р. на західному кордоні СРСР була зосереджена 171 дивізія Червоної армії — 3,25 млн осіб, 37,5 тис. гармат, 10,4 тис. танків, а також 8,6 тис. літаків (за іншими даними: 190 дивізій — 3,2 млн особового складу, 59,7 тис. гармат і мінометів, 15,6 тис. танків, 10,7 тис. літаків)....
0 Переглянути

Початок Другої світової війни

10 Клас

Причини, передумови, характер війни. Версальсько-Вашингтонська система поставила багато народів у принизливе становище, унаслідок чого країни прагнули реваншу — нового переділу світу. Це проявилося в політиці Німеччини, Італії та Японії. Економічна криза 1930- х рр. загострила суперечності між країнами, і вони не змогли об’єднати зусилля в боротьбі за мир. Систему безпеки 1920-х рр. було зруйновано. Розв’язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на «умиротворення» агресора, а також ізоляція США. Прийнявши закон про нейтралітет, Сполучені Штати фактично самоусунулися від впливу на розвиток подій у світі. СРСР, підписавши з Німеччиною Пакт про ненапад, відкрив їй шлях для нападу на Польщу. Держави-агресори прагнули розширення власних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини. Головною метою вони проголошували світове панування. Із їхнього боку війна була несправедливою й загарбницькою. Для країн, які зазнали агресії і були окуповані, війна була визвольною. Найбільш складно визначити характер війни стосовно СРСР. У перший період війни він сам виступав у ролі агресора. Однак після нападу Німеччини СРСР ніс на собі основний тягар боротьби....
0 Переглянути

СРСР у системі міжнародних відносин напередодні Другої світової війни

10 Клас

Політика колективної безпеки. Протягом 1920—1930-х рр. політика СРСР зазнала суттєвих змін. Зрозумівши нездійсненність найближчим часом світової революції, радянське керівництво шукало виходу з міжнародної ізоляції. У роки світової економічної кризи СРСР для здійснення перетворень першої п’ятирічки прагнув використати суперечності між капіталістичними країнами. Невдовзі стало зрозуміло, що дії Німеччини та Японії загрожують безпеці СРСР. Він пішов на зближення із Чан Кайші та рекомендував КПК діяти спільно із Гомінданом у боротьбі проти Японії. СРСР виступив за створення системи колективної безпеки й стримування агресорів. Провідником цього курсу став народний комісар закордонних справ СРСР Максим Литвинов. СРСР вдалося зміцнити своє становище. У 1933 р. були встановлені дипломатичні відносини зі США, а в 1934 р. СРСР прийняли до Ліги Націй як члена Ради, що означало визнання його великою державою. У 1935 р. було укладено радянсько-французький договір про взаємну допомогу. У ньому були відсутні військові статті, але все одно угода відкривала шлях до спільної боротьби з агресором. Такий самий договір того ж року було укладено із Чехословаччиною....
0 Переглянути

Політика «умиротворення» агресора та її крах

10 Клас

Причини виникнення політики «умиротворення». В умовах, що склалися, мир означав збереження Версальсько-Вашингтонської системи, яка забезпечувала відносну стабільність і визнавала силу права. Вона передбачала колективні дії проти агресора через Лігу Націй. Проте спільної відсічі не вийшло. Насамперед це пов’язано з тим, що здатність країн Заходу до колективних дій проти агресора знизилася через загострення взаємного суперництва в пошуках виходу з економічної кризи. До того ж скрутне економічне становище відвертало увагу суспільства й політиків на внутрішні проблеми. Громадськість в Англії та Франції була налаштована проти застосування сили. Китай та Ефіопія здавалися занадто далекими, щоб вбачати в них загрозу європейській безпеці. Такі настрої знайшли своє відображення в політиці «умиротворення», яка вела країни до пасивності й зайвої обережності. Плани нацистської Німеччини про переділ світу спочатку не сприймали серйозно. Лідери Англії та Франції не поспішали змінювати свій політичний курс, який був спрямований на поступове послаблення тягаря Версальсько-Вашингтонської системи....
0 Переглянути

Утворення осередків Другої світової війни. Створення блоку Берлін—Рим—Токіо

10 Клас

Вплив світової економічної кризи на міжнародні відносини. Світова економічна криза загострила міжнародні відносини й призвела до появи осередків нової війни. Порівняно з Першою світовою війною у 1930-ті рр. лише незначна кількість держав прагнула війни, тому її загрозу можна було усунути в разі спільних дій усього співтовариства. Світова економічна криза поставила перед усіма країнами завдання скоординувати свої зусилля на її подолання. Дієвими кроками на цьому шляху вважали зменшення військових витрат і полегшення фінансового тягаря репарацій та боргів. У січні 1930 р. у Лондоні розпочала роботу міжнародна конференція з обмеження морських озброєнь. На ній було здійснено спробу поширити умови Договору п’яти держав на інші класи бойових кораблів: крейсери, есмінці, підводні човни. Франція та Італія відмовилися підписати угоду. США, Англія, Японія домовилися щодо крейсерів та есмінців дотримуватися співвідношення 5:5:3 відповідно. Щодо підводних човнів було запроваджено принцип рівності флотів. У лютому 1932 р. після тривалої підготовчої роботи в Женеві нарешті відкрилася конференція з роззброєння. Із самого початку з’ясувалося, що між провідними державами існували серйозні розбіжності в підходах до цієї проблеми. Так, Франція вважала, що передусім треба створити міжнародну армію під зверхністю Ліги Націй. Її основний суперник Німеччина вимагала скасування всіх обмежень Версальського договору. Англію цікавили проблеми ліквідації підводних човнів і хімічної зброї. США виступали за скорочення сухопутних сил. СРСР вимагав поставити на порядок денний конференції питання про загальне або пропорційно поступове роззброєння. Італія пропонувала для початку на рік увести мораторій на нарощування озброєння. Японія як попередню умову вимагала визнання її особливої ролі на Далекому Сході та в басейні Тихого океану. Таким чином, кожна держава прагнула отримати односторонні вигоди. Конференція закінчилася безрезультатно....
0 Переглянути

Країни Середнього та Близького Сходу. Країни Латинської Америки

10 Клас

Створення національної турецької держави. Поразка в Першій світовій війні призвела до краху Османської імперії. Країни Антанти прагнули поділу її спадщини. Розділивши арабські володіння Османської імперії, Англія й Франція мали намір це зробити і з областями із власне турецьким населенням. Країни Антанти встановили контроль над чорноморськими протоками, Франція окупувала Кілікію, Англія — Стамбул, Італія та Греція висадили свої війська в Малій Азії. У відповідь на це в Туреччині виник рух за збереження цілісності країни як національної держави. Його очолив генерал Мустафа Кемаль. На неокупованій частині Туреччини в місті Анкара було скликано меджліс — великі національні збори. 23 квітня 1920 р. меджліс утворив уряд і почав формування армії. 10 серпня 1920 р. маріонетковий султанський уряд підписав із країнами Антанти Севрський мирний договір, який закріпив поділ країни. Туреччина втрачала всі володіння на Близькому Сході. До Греції відходили частина європейських володінь і місто Ізмір у Малій Азії. На східних кордонах Туреччини була створена Вірменська держава. На території Туреччини було запроваджено режим капітуляції, що фактично перетворювало її на напівколонію. Уряд М. Кемаля відкинув такий договір. Тоді грецькі війська за підтримки Англії почали наступ у глиб країни, що призвело до греко-турецької війни (1920—1921 рр.). Першим зовнішньополітичним актом нової влади стало звернення до радянської Росії. М. Кемаль відправив на ім’я В. Леніна лист із пропозицією встановити між двома країнами дипломатичні відносини й проханням надати Туреччині допомогу в боротьбі проти імперіалізму. В особі радянської Росії Туреччина знайшла союзника в боротьбі проти країн Антанти. У березні 1921 р. між двома країнами був підписаний договір про дружбу й братерство. За його умовами було визначено радянсько-турецький кордон: Туреччина отримала території в Закавказзі, що раніше належали Росії (Карська область), а потім Вірменії, яку в такий спосіб було розділено і ліквідовано. Туреччина також отримала фінансову й військову допомогу від РСФРР....
0 Переглянути

Індія

10 Клас

Національно-визвольний рух. Кампанії громадянської непокори. Революційний рух у Європі мав величезний вплив на індійське суспільство. Безпосереднім поштовхом до піднесення національно-визвольного руху в Індії у 1918—1921 рр. були заходи, якими англійська влада намагалася закріпити колоніальне становище цієї країни. На чолі національно-визвольного руху залишався Індійський національний конгрес (ІНК), лідером якого був Магатма Ганді. Ідеологією індійського національного руху став гандизм. Він поєднував у собі політичні, морально-етичні та філософські концепції, які базувалися на індійській культурі. Гандизм із його соціальними ідеями про створення суспільства на засадах справедливості (сарвадайя) знаходив відгук в індійського селянства й міських низів. Заслугою М. Ганді було те, що ідеї боротьби за незалежність і перетворення суспільства він виклав у доступних і прийнятних для більшості населення образах. У народі його називали Магатмою, що означає «Велика душа». Широку підтримку здобули методи боротьби, які запропонував М. Ганді (бойкот, мирні демонстрації, відмова від співробітництва тощо). Вони не передбачали насилля. Важливим було те, що протест він поєднував із терпимістю до колонізаторів (сатьяграха). В Індії з її багатонаціональним населенням, строкатим релігійним і соціальним складом ненасильницькі дії були єдиним можливим засобом для організації спільної боротьби. У 1918 р. ІНК перетворився на масову загальноіндійську партію. Організовані ним акції мали широку підтримку в населення. Крім ІНК, свою діяльність розгорнула Мусульманська ліга. Післявоєнне піднесення національно-визвольної боротьби розпочалося з масових страйків у великих промислових центрах — Бомбеї, Мадрасі, Канпурі, Ахмадабаді....
0 Переглянути
Вперед
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 23
Назад

Навігація