Войти
Закрыть

Завершення «холодної війни». Міжнародні відносини наприкінці XX — на початку XXI ст.

11 Клас

ПЕРЕДУМОВИ І ПРИЧИНИ ЗАВЕРШЕННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ». До нового погляду на проблеми Європи та світу політичні кола Сходу й Заходу прийшли різними шляхами. Дослідження вчених, зусилля журналістів, письменників, людей мистецтва формували у свідомості світової громадськості різко негативне ставлення до ідеї насильницького розв’язання міжнародних проблем. Незважаючи на загострення протистояння між НАТО й ОВД, тривав загальноєвропейський процес, розпочатий у Гельсінкі. У Белграді (1977—1978 рр.), Мадриді (1980—1983 рр.), Стокгольмі (1984—1987 рр.), Відні (1986—1989 рр.) відбулися зустрічі представників держав — учасників НБСЄ, на яких розглядалися питання з припинення глобального протистояння. Чим проблемнішим ставало внутрішнє становище СРСР, тим більш поступливою і конструктивною ставала його позиція на переговорах. Готовність до таких поступок була очевидною після приходу до влади М. Горбачова. Він проголосив політику «перебудови», а також необхідність утвердження «нового мислення» в міжнародних відносинах. Новий радянський лідер розпочав широку зовнішньополітичну діяльність. 7 квітня 1985 р. СРСР припинив розгортання ракет середньої дальності СС-20 у Східній Європі, а із 6 серпня 1985 р. ввів односторонній мораторій на ядерні випробування, який діяв 1,5 року. У січні 1986 р. М. Горбачов висунув програму ліквідації до кінця століття зброї масового знищення. У травні 1987 р. ОВД декларувала, що учасники блоку за жодних обставин не розпочнуть воєнні дії проти будь-якої держави або союзу держав, якщо самі не стануть об’єктом збройної агресії; що ніколи не застосують першими ядерну зброю; що СРСР і його союзники не мають територіальних претензій до жодної з держав і жодну країну не вважають своїм ворогом....

Міжнародні відносини в 1950—1980-ті рр.

11 Клас

ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ. Перший спалах «холодної війни» другої половини 1940 — початку 1950-х рр. призвів до виникнення регіональних конфліктів, через які пролягла лінія протистояння між наддержавами. Частина із цих конфліктів не вщухла до сьогодні. Одним із найбільш небезпечних був конфлікт у Кореї (1950—1953 рр.). Хоча його вдалося зупинити, сторони досі перебувають у стані війни. Лише у 2018 р. з’явилися перспективи миру після зустрічі президента США Д. Трампа і лідера Північної Кореї (КНДР) Кім Чен Ина. Також на зустрічі президентів Південної і Північної Кореї було досягнуто домовленості про підготовку до підписання мирних договорів. Після Другої світової війни остаточно визрів конфлікт на Близькому Сході, який триває й зараз. Залишається чимало країн, які бажають знищення Ізраїлю. У 1940-х рр. виник конфлікт на півострові Індостан. Після декількох кровопролитних війн між Індією та Пакистаном останнім часом намітилося прагнення досягти примирення. Також у 1940-х рр. Велика Британія, Франція, Нідерланди розпочали колоніальні війни, які з перервами точилися до початку 1960-х рр., поки великі колоніальні держави остаточно не змирились із втратою колоніальних володінь. Найбільш криваві й тривалі війни в 1940—1950-ті рр. вели Франція в Індокитаї та Алжирі, Нідерланди в Індонезії, Велика Британія в Малайзії. 2. ПОСЛАБЛЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. На початку 1950-х рр. відбулися зміни в керівництві США і СРСР, що позначилося на зовнішньополітичному курсі цих країн. У 1953 р. СРСР відмовився від вимог до Туреччини щодо чорноморських проток. Було нормалізовано відносини з Югославією, розірвані в 1948 р. після конфлікту між Й. Броз Тіто і Й. Сталіним. Було досягнуто угоду про припинення війни в Кореї. У 1954 р. в Женеві (Швейцарія) була підписана домовленість про припинення війни в Індокитаї, чим покладено край намірам Франції щодо відновлення колоніальних володінь у Південно-Східній Азії....

Практичне заняття. Моделі інноваційного розвитку нових азіатських незалежних держав

11 Клас

КРАЇНИ «ТРЕТЬОГО СВІТУ»: МОДЕЛІ РОЗВИТКУ, БОРОТЬБА ПРОТИ ВІДСТАЛОСТІ. Здобувши політичну незалежність, нові країни не стали економічно самостійними. Колишні метрополії і США продовжували диктувати ціни на сировину й продовольство, промислове обладнання. Проте залежність була тепер не наслідком політичного тиску, а результатом відсталості. Країни Азії, Африки та Латинської Америки залишались аграрно-сировинними придатками, залежали від постачання машин, обладнання, зовнішніх інвестицій. Ця відсталість закріплювалася пануванням традиційного укладу життя, неписьменністю більшої частини населення, нерозвиненістю комунікацій і засобів зв’язку (інфраструктури). Проблема відсталості посилилася після Другої світової війни завдяки підвищенню темпів зростання кількості населення. Демографічний вибух відбувся в той самий час, коли тільки починалася трансформація традиційних соціально-економічних інститутів у країнах, які нещодавно здобули незалежність. Аграрне перенаселення в ряді регіонів призвело до справжньої катастрофи. Використання всіх земель, придатних для сільськогосподарського виробництва, вирубування лісів, виснаження джерел прісної води породили проблему урбанізації. Із 1950 до 1980 р. 350 млн вихідців із села стали жителями міст, оселяючись переважно в районах навколо великих міст. Високі темпи зростання кількості населення ускладнили розв’язання проблеми відсталості, прибутки на одну особу в деяких країнах зменшилися порівняно з колоніальним періодом. Висока народжуваність зумовила омолодження населення (діти віком до 15 років зараз становлять половину населення країн). Щоб позбутися відсталості, потрібно підвищувати грамотність населення, а за такої кількості підлітків це потребує великих витрат на освіту. Наслідком високих темпів народжуваності є безробіття, що призводить до збереження низької заробітної плати і не стимулює впровадження нових технологій, гальмує технічний прогрес....

Країни Латинської Америки

11 Клас

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КРАЇН ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що вони значно раніше здобули незалежність. їм на шляху модернізації не доводилося переживати «цивілізаційний шок», як це було в країнах Африки та Азії. Вони були частиною західної, європейської за походженням цивілізації. Існування великих земельних володінь — латифундій — було основною причиною відсталості країн Латинської Америки. Це призводило до безземелля селянства, низького рівня життя, аграрного перенаселення й безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруженості. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималося на насильстві. Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селянства примушувала уряди проводити аграрні реформи. Усі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару латифундіям завдали зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості до міста....

Країни Африки

11 Клас

ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ. Під деколонізацією розуміють процес надання незалежності, повного суверенітету домініонам, підмандатним територіям, залежним територіям, колоніям. Цей процес в Африці відбувався за допомогою як мирних, так і збройних засобів. У процесі деколонізації можна виділити кілька етапів. На першому етапі (1943—1956 рр.) процес деколонізації охопив переважно Азію і Північну Африку. Європейські країни відмовилися від своїх мандатів на управління Палестиною та Йорданією (Велика Британія), Ліваном та Сирією (Франція). Було вирішено долю італійських і японських колоній і підмандатних територій. Велика Британія надала незалежність Індії (1947 р.), попередньо розділивши її на дві держави — Індію і Пакистан, острову Цейлон (Шри-Ланка) і Бірмі. Проголосили свою незалежність Індонезія (17 серпня 1945 р.), В’єтнам (2 вересня 1945 р.), відстоявши її в тривалій збройній боротьбі. У 1953 р. Франція визнала незалежність Камбоджі й Лаосу. У 1946 р. США надали незалежність Філіппінам. Після провалу агресії проти Єгипту в 1956 р. Велика Британія визнала повний суверенітет Судану, а Франція — незалежність Тунісу й Марокко. На першому етапі колонізатори намагалися зберегти під своєю владою значну частину володінь. Незалежність здобули лише ті держави, які стало неможливо утримати в колоніальному стані. Проте після 1956 р. Велика Британія і в 1958 р. Франція пішли шляхом відмови від своїх колоніальних володінь. На другому етапі (кінець 1950-х — 1960-ті рр.) процес деколонізації охопив здебільшого Африку. У 1957 р. Велика Британія надала незалежність Гані, Малайзії, а в 1958 р. — Гвінеї....

Близькосхідний конфлікт і спроби його врегулювання

11 Клас

АРАБСЬКИЙ СВІТ. Більшу частину регіону Близького Сходу становлять арабські країни. Арабський світ охоплює близько 20 держав, що розташовані на території Північної Африки, Аравійського півострова, Близького Сходу. Ці країни об’єднані спільністю етнічного складу, мови, культури, традицій. У 1945 р. було утворено Лігу арабських держав (ЛАД). Основне багатство арабських країн — нафта (90 % світових запасів). Більшість із них є членами Організації країн — експортерів нафти (ОПЕК), яка покликана захищати інтереси експортерів нафти. Арабські країни різняться за рівнем розвитку й державним устроєм. Кувейт, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Катар мають найвищий у світі показник доходу на одну особу. У них передові технології, безкоштовна освіта, розвинена система соціального забезпечення поєднуються з міцними ісламськими традиціями, монархічною формою правління (абсолютна теократична монархія), патріархальними пережитками. Демократичні традиції відсутні. Інші арабські країни (Алжир, Лівія, Єгипет, Сирія) мають республіканський устрій і в післявоєнний період намагалися побудувати «арабський соціалізм», у них сформувалися авторитарні режими. СТВОРЕННЯ ДЕРЖАВИ ІЗРАЇЛЬ. ПЕРША АРАБО-ІЗРАЇЛЬСЬКА ВІЙНА. У роки Другої світової війни від рук нацистів загинуло 6 млн євреїв. Трагедія європейського єврейства спонукала до активізації сіоністського руху, який розвивався під гаслом «Тільки у власній державі єврейський народ може почуватися в безпеці». 29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН більшістю голосів (33 — за, 13 — проти) прийняла резолюцію про розподіл Палестини на єврейську та палестинську держави. Єврейський народ вітав це рішення, але арабський світ категорично заперечував його. 14 травня 1948 р. була проголошена Держава Ізраїль. Проте за добу армії Єгипту, Йорданії, Сирії, Лівану та Іраку розпочали воєнні дії проти молодої держави. Спалахнула кровопролитна війна, яка тривала з травня 1948 до 20 липня 1949 р. (ізраїльський народ називає її «Війною за незалежність»). Отримуючи зброю із СРСР, Чехословаччини та фінансову допомогу США, завдяки небаченій мужності солдатів та офіцерів (багато з них були активними борцями з нацизмом у Європі), а також усього народу Ізраїль здобув перемогу....

Індія

11 Клас

ЗДОБУТТЯ ІНДІЄЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. Після завершення Другої світової війни на порядку денному знову постало питання про ліквідацію колоніальних порядків в Індії. Проте лідери провідних політичних сил Індії по-різному бачили майбутнє країни. Індійський національний конгрес (ІНК) виступав за єдність незалежної Індії. У той самий час Мусульманська ліга виступала не тільки за незалежність, але й за утворення окремої мусульманської держави, у якій мусульмани мали б надійніші гарантії свого розвитку. У цьому вони знайшли підтримку з боку метрополії. Коли Мусульманська ліга погодилася взяти участь у Тимчасовому уряді, ідею якого висунуло британське керівництво, то на це не пішов ІНК. І навпаки, коли з ініціативи ІНК були скликані Установчі збори, то Мусульманська ліга бойкотувала вибори до них. Між індуїстами й мусульманами час від часу спалахували сутички, припинити які, на думку політичних кіл як Великої Британії, так і самої Індії, можна було, лише територіально роз’єднавши ворогуючі сторони. У серпні 1947 р. колоніальна адміністрація заявила про надання Індії незалежності, але в той самий час країна була поділена на дві держави — Індійський союз і Пакистан, які отримали статус домініонів. Штати (провінції) і князівства колишньої Британської Індії мали визначитися, до складу якої держави вони належать. Більшість провінцій і князівств приєдналися до Індійського союзу. До Пакистану відійшли провінції на захід і схід від Індії. Розпочався обмін населенням між двома державами. Переселення супроводжувалося масовими вбивствами з обох сторін. У сутичках загинуло близько 100 тис. осіб. Тільки жорстка позиція Магатми Ганді, який оголосив голодування до того часу, поки не припиниться різанина, а потім його вбивство одним з індуїстських фанатиків на деякий час припинили кровопролиття....

Китай

11 Клас

ЗАВЕРШЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ. ПРОГОЛОШЕННЯ КНР. Закінчення Другої світової війни загострило суперечності між Комуністичною партією Китаю (КПК) і Гомінданом у боротьбі за владу. 10 жовтня 1945 р. сторони підписали Угоду про мир і національне відродження. Проте фактично ця угода була перемир’ям у боротьбі за владу. Навесні 1946 р. СРСР вивів свої війська з Маньчжурії, а контроль над цією територією було передано комуністам, які також отримали значну кількість японської трофейної зброї. Виведення радянських військ розв’язало руки Гоміндану для поширення своєї влади на Південно-Східний Китай. У містах, куди вступали війська Чан Кайші, ліквідовувалися місцеві органи влади, створені КПК. Такі дії викликали сутички між Національно-визвольною армією Китаю (НВАК) та армією Гоміндану. У своїх діях Чан Кайші спирався на підтримку США, які озброїли його армію. Проте швидкого успіху йому не вдалося досягти, розпочалася нова фаза громадянської війни. ЦІКАВІ ФАКТИ Частиною масштабної кампанії в Китаї в боротьбі із сільськогосподарськими шкідниками стало винищення горобців. Ця боротьба була організована з ініціативи Мао Цзедуна в межах політики «великого стрибка». Задум полягав у знищенні «чотирьох шкідників»: щурів, комарів, мух і горобців. Велася активна пропаганда, яка пояснювала, що горобці масово поїдають зерна врожаю, завдаючи національному господарству величезних збитків. Відомо, що горобець не може протриматися в повітрі більше ніж 15 хвилин. Отже, усі китайські селяни й городяни, у тому числі діти, мали протягом цього часу голосно кричати, бити в казани, барабани, розмахувати ганчірками й палицями, стоячи на дахах будинків, щоб налякати птахів і позбавити їх прихистку. Виснажені пташки падали на землю мертвими....

Японія

11 Клас

АМЕРИКАНСЬКА ОКУПАЦІЙНА ПОЛІТИКА В ЯПОНІЇ. «ЛІНІЯ ДОДЖА». 2 вересня 1945 р. на американському лінкорі «Міссурі» представники Японії підписали акт про капітуляцію. Через три дні на Японські острови висадилися американські війська. Американська окупаційна адміністрація діяла згідно з принципами демократизації, демілітаризації, декартелізації Японії. У жовтні 1945 р. вона видала декрет про звільнення політичних в’язнів і про дозвіл створювати профспілки й політичні партії. Проголошувалися демократичні свободи, 8-годинний робочий день, право на колективний договір, мінімальну відпустку (один тиждень). Ліквідовувалися найбільші промислові корпорації (дзайбацу): «Міцубісі», «Міцуї», «Сумітомо». Відбувся Токійський судовий процес над головними воєнними злочинцями. ЦІКАВІ ФАКТИ Імператора Хірохіто японці вважали богом. Він правив під іменем Сьова («Освічений світ»). Для військ союзників імператор був одним із найзапекліших ворогів. Однак після поразки Японії Хірохіто не потрапив під воєнний трибунал, а став «символом демократії», і після смерті його вшановували як милосердного «батька нації». Скласти уявлення про діяльність імператора дуже складно. Це пов'язано з тим, що імператори Японії не залишають після себе жодних записів (мемуари, щоденники, листи), крім віршів, які є настільки абстрактними, що ідентифікувати події, які вони описують, майже неможливо. Незважаючи на таку закритість, окремі привселюдні дії імператора стали важливими для країни. Так, його виступ по радіо 15 серпня 1945 р. зупинив опір країни в Другій світовій війні. Це було перше звернення імператора до народу, коли піддані почули його голос. Після окупації країни американськими військами імператор уникнув покарання за воєнні злочини. Керівництво США дослухалося до порад вчених. Так, дослідниця Р. Бенедикт зазначала, що скасування династії або засудження Хірохіто призведе до втрати керованості Японії. А японіст С. Єлисеєв ще напередодні атомних бомбардувань писав: «Якщо ви знищите Кіото — японці ніколи вам не пробачать, тому що звідси походять японські імператори». За наполяганням американського уряду на початку 1946 р. імператор Хірохіто офіційно відмовився від статусу «Божественний», а також здійснив першу подорож країною, зустрічаючись із підданими....

Практичне заняття. Вплив політичних процесів у СРСР на розвиток країн Центрально-Східної Європи в 1945—1991 рр.

11 Клас

1. ОСОБЛИВОСТІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ СРСР у 1945—1953 рр. Радянський народ, який переніс тягар труднощів воєнного часу, сподівався, що після перемоги його життя зміниться. Проте ці сподівання не здійснилися. Режим не збирався йти на поступки. Офіційно радянська пропаганда наполегливо поширювала думку, що війна виграна лише завдяки геніальності «найвеличнішого полководця Й. Сталіна». Усі процеси в житті країни пояснювалися словами з Державного гімну СРСР: «Нас виростив Сталін на вірність народу, на працю й на подвиги нас надихнув». Навколо Й. Сталіна сформувалося коло найближчих прибічників, до якого належали Л. Берія, Л. Каганович, А. Жданов, В. Молотов, К. Ворошилов. За роки війни до нього приєдналися М. Хрущов, М. Вознесенський, Г. Маленков, О. Кузнецов, М. Суслов, А. Андріянов. У післявоєнний період, побоюючись ослаблення своєї влади, Й. Сталін ужив заходів щодо обмеження впливу військових на суспільно-політичне життя країни. К. Рокоссовського відправили на посаду міністра оборони до Польщі, маршала авіації О. Новікова заарештували, розпочали підготовку процесу проти Г. Жукова. Проте через деякий час Й. Сталін припинив процес проти «маршала перемоги», як називали Г. Жукова, і відправив його командувати військовим округом....

Навігація