Войти
Закрыть

Османська імперія в XVI-XVIII ст.

8 Клас

Мабуть, ви пам’ятаєте, що на межі XIII-XIV ст. турки «завітали» до Малої Азії, де започаткували державу. У 1453 р. захопили столицю Візантійської імперії — місто Константинополь, відтоді назване Стамбулом. За правління Селіма І вони нестримно просувалися територіями Близького Сходу, Північної Африки, Балканського півострова. Піку могутності Османська імперія досягла за Сулеймана І Пишного (1520-1566). Він упорядкував закони, за що отримав прізвисько Кануні (Законодавець). Забезпечив господарське піднесення, сприяв науковцям і митцям. За версіями деяких істориків, однією з дружин султана була русинка Роксолана (ймовірно, бранка Настя Лісовська), яка, здобувши прихильність чоловіка, навіть впливала на його державотворчі рішення. Чисельний флот Османської імперії вважався одним із кращих у світі. Сухопутна армія теж не поступалася бойовими якостями, що дозволяло вести агресивну експансію проти європейських країн. У 1526 р. військо Сулеймана І три тижні облягало місто Відень! Аж у 1571 р. в морській битві в затоці Лепанто об’єднана армада Священної ліги середземноморських католицьких держав здолала осман. Це полегшило становище Венеції і дещо призупинило турецьке просування в регіоні. Але і впродовж наступних 200 років стамбульські правителі часто завдавали клопотів європейським. Вершиною «східної» настирливості виявилася облога Відня в 1683 р. Тоді польський король Ян III Собєський об’єднав у військові підрозділи поляків, австрійців, німців та українських козаків і вщент розгромив турків. Після того, як торгові маршрути перемістилися в Атлантику та відкрився морський шлях до Індії, Османська імперія залишилася без прибутків. Капіталізм у ній теж не набув особливого поширення. Брак коштів призвів до скорочення й ослаблення армії. Часті загарбницькі війни виснажили країну. У XVIII ст. слава «володарки двох земель, двох морів» поступово згасала....
0 Переглянути

Тридцятилітня війна

8 Клас

Вестфальський мир — (від назви історичної території на північному заході Німеччини); мирні договори, що укладені в містах Мюнстер і Оснабрюк після завершення Тридцятилітньої війни. Тридцятилітня війна — перша загальноєвропейська війна, що тривала між католицькими і протестантськими державами впродовж 1618-1648 рр. Вам уже відомо про Великі географічні відкриття та їхній вплив на європейців, коли привезені з Америки коштовності давали змогу вдосконалювати і накопичувати зброю. Про утворення колоніальних імперій, коли жага влади та багатств вела до територіальних загарбань. Про Реформацію і Контрреформацію, коли релігійні суперечності поділили народи на два непримиренні табори — католиків і протестантів. Найбільш впливовими «старими» державами вважалися Франція, Англія, Іспанія, Священна Римська імперія та Австрія. Вони конкурували, але жодна не мала достатньо сил, щоб домінувати. Традиційно виникали суперечки між французькими Бурбонами й австрійськими Габсбургами. Морське протистояння Англії та Іспанії теж зумовлювало війни. У змагання за лідерство втрутилися новостворені Об’єднані провінції Нідерландів. Скандинавські Данія і Швеція виборювали права торгувати на півночі. Не відставала й католицька Річ Посполита, яка відігравала головну роль у Центрі й на Сході Європи. Неабияк турбувала європейців-християн мусульманська Османська імперія, що перебувала на вершині могутності. Таким чином, кожна з держав мала свої амбіції та інтереси і не бажала ними поступатися. Питання воєнного зіткнення між усіма загострилось як ніколи....
0 Переглянути

Річ Посполита: шляхетська демократія

8 Клас

Магнат — (від латинського слова «магнус» — «великий»); вельможа, можновладець, людина високого суспільного стану, шляхетського походження, великий власник, багатій, олігарх. Шляхетська (аристократична) республіка — (від поєднання слів «аристократія», «шляхта», «республіка»); у Речі Посполитій — правління, за якого влада монарха спиралася на станово-представницький орган, своєрідний парламент, куди входили «депутати» від духівництва і привілейованої верстви (шляхти). Шляхтич — (від німецького слова «шляхте» — «рід», «плем’я»); представник привілейованої верстви у Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтійському та королівстві Польському; повноправний громадянин держави. У Ранньомодерний час у Центрально-Східній, Південній Європі відбувалися важливі територіальні зміни. З історичної сцени сходили держави німецьких хрестоносців. Міцніли Польща, Московія та Османська імперія. Розпросторене між ними Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське, куди належали русько-українські землі, докладало надзусиль, щоб уникнути завоювання чи поглинання настирливими сусідами. На Півдні набирали сили турки, що прагнули розширити кордони в європейському напрямку. На початку XVI ст. московити, приєднавши русько-українську Чернігово-Сіверщину, повели наступальні дії проти литовців. У 1514 р. біля міста Орша литовсько-польсько-руське військо, очолюване князем Костянтином Острозьким, розгромило московитську армію. Проте перемога лише розпалила боротьбу. У 1561 р. Литва втягнулась у виснажливу Лівонську війну (1558-1583), для успішної участі в якій потребувала надійного союзника....
0 Переглянути

Англія в XVI-XVII ст.

8 Клас

Парламентська монархія — (від поєднання слів «парламент» та «монархія»); форма правління, за якої влада монарха в законодавчих, виконавчих і судових повноваженнях обмежена представницьким органом, скажімо, як в Англії, парламентом. Протекторат — (від латинського слова «протектор» — «покровитель»); у цьому випадку в Англії — форма жорсткої одноосібної (фактично монархічної) влади, що здійснюється особою, яка управляє державою за особливих обставин. Революція — (від латинського слова «революціо» — «переворот», «докорінна зміна»); переворот у житті суспільства, який веде до ліквідації віджилого ладу й утвердження нового; зміни в якій-небудь галузі з метою її вдосконалення, докорінного перетворення. У XVI ст. в селах і містечках невеликої Англії відбувалися помітні зміни. Річ у тім, що набували цінності такі товари, як сукно й вовна, які масово продавали в Європі та в колоніях. Як ви розумієте, їх виробництво приносило чималі прибутки, тому збиткове землеробство витіснялося вигідним вівчарством. Землевласники взялися масово розводити овець, захоплюючи чужі угіддя для пасовиськ. Розпочалось обгороджування — виокремлення (вилучення) ділянок громадської землі з метою перетворення їх на приватні. Через це навіть зникали поселення, а селяни примножували число жебраків і волоцюг. Саме тоді й з’явилася приказка «вівці з’їли людей». До всього, Генріх VIII Тюдор (1509-1547) запровадив закони, за якими тих, хто залишився без наділів та просив милостиню, карали й страчували як злочинців. Його законодавство прозвали «кривавим»....
0 Переглянути

Національно-визвольна війна в Нідерландах

8 Клас

На мапі Європи XVI ст. ви не одразу відшукаєте Нідерланди. Їх тому й назвали «низовинними землями», що розпросторилися мало не на рівні моря і регулярно потерпали від повеней. Але поступово ця невиразна європейська окраїна розвилася могутньою колоніальною імперією. Як таке стало можливим? Річ у тім, що нідерландці не шукали виправдань обставинами, натомість намагалися схилити долю на свій бік щоденною працею. Вони мешкали на тій частині Атлантичного узбережжя, повз яке з кінця XV ст. пролягали вигідні торгові шляхи. От і скористалися таким розташуванням. Селяни взялися продавати різноманітні товари: сир, масло, худобу, лляну олію, вовну, полотно, парусину, канати. Містяни розгорнули виробництво сукна, скла, цегли. Для транспортування ладнали вітрильники. Як вам відомо, найщирішу прихильність ідеям Реформації виявляла буржуазія. Тож у промислових Нідерландах переважали кальвіністські погляди на покликання, дане Богом. Тобто, що дієвіша людина, то краще вона втілює місію, визначену Небом. А працелюбні громадяни розвивають державу. Проте на перешкоді стала нездоланна на той час проблема. «Низовинні землі» ще в Середньовіччі опинилися у власності Габсбургів, від яких перейшли у спадок до іспанського короля Карла V. Ох, не терпіли іспанці протестантів! Інквізиція набула небачених розмаху й жорстокості. Коли ж владу перебрав Філіп II — фанатичний католик, ситуація загострилася ще більше. Релігійна нетерпимість — одна з першорядних причин нідерландської національно-визвольної війни. Недругорядну роль відіграли національні та економічні суперечності. Тодішні Нідерланди — всього лише залежна територія, по суті, колонія Іспанії. Її володарі не надто переймалися добробутом «чужоземних» підданих. Повсюдне нав’язування іспанських порядків стало звичним явищем. Підприємці віддавали в метрополію чверть прибутків, зазнавали значних збитків через дороговизну сировини, високі податки. Того, що залишалося, не вистачало, щоб утримувати мануфактури. Новопосталий мадридський двір відверто грабував нідерландців. Вочевидь, вам уже зрозуміло, що за таких обставин конфлікт назрівав неминуче....
0 Переглянути

Володіння династії Габсбургів

8 Клас

... великий князь литовський та польський король Ягайло-Владислав II, регентша Франції Марія Медічі, правителі Священної Римської імперії Карл II, Фердинанд II, Фердинанд III, Леопольд І із династії Габсбургів були нащадками руського короля Данила; ... у 1594 р. правитель Священної Римської імперії Рудольф II Габсбург, щоб запросити козаків узяти участь у війні проти Османської імперії, відрядив до Запорозької Січі дипломата Еріха Лясоту, а той описав свою подорож у «Щоденнику...», що нині є цінним джерелом з географії та історії України; ... історик Мирон Кордуба (*1876-1947) докладно оповів, як у 1657 р. правитель Священної Римської імперії Фердинанд III Габсбург налагодив двосторонні зв’язки з Богданом Хмельницьким (для узгодження дій у «дипломатичному трикутнику» Річ Посполита — Московське царство — Османська імперія). Терміни та поняття, які варто знати й розуміти: Олігархічна (бюргерська) республіка — (від поєднання слів: грецького «олігархія» — «влада небагатьох», німецького «бюргер» — «містянин», латинських «рес публіка» — «справа громади»); форма правління (зазвичай в італійських містах), за якої влада належала впливовим родинам, а участь у виборах чи право обиратись обмежувалися майновим або суспільним становищами....
0 Переглянути

Франція в XVI-XVII ст.

8 Клас

Абсолютизм — (від латинського слова «абсолютус» — «безумовний», «необмежений»); державний устрій, що утвердився в деяких ранньомодерних європейських країнах, де представницькі органи не впливали на верховну (монархічну) владу. Абсолютна монархія — (від поєднання латинського слова «абсолютус» із грецькими «монос» — «один» та «архос» — «керівник», «вождь»); правління, за якого повнота державної (законодавчої, виконавчої, судової, а іноді релігійної) влади належить одній особі. Меркантилізм — (від французького слова «меркантіль» або італійського «мерканте» — «торговець»); втручання держави в господарювання (економіку); залучення в країну дорогоцінних металів, досягнення вигоди від зовнішньої торгівлі. Протекціонізм — (від французького та англійського слів, що означають «захист», «покровительство»); дії держави, спрямовані на захист національної промисловості й сільського господарства від іноземної конкуренції завдяки запровадженню високих мит на привізні товари та обмеженню вивозу деяких товарів....
0 Переглянути

Культура бароко і нова європейська наука

8 Клас

Доба Високого Відродження продемонструвала неймовірні можливості людської творчості. Але поступово, під впливом буремних подій, мистецькі смаки змінювались. У моду увірвався новий напрям — бароко — із притаманними йому надмірними величчю й пишністю. Протягом XVI-XVIII ст. саме помпезність визначала «культурне» обличчя Європи. У цей період також відбувалося певне зближення західного та східного світоглядів. І хоча «барокові» надбання проникли на Схід Європи, і далі, дещо пізніше, вони відіграли недругорядну роль у наповненні духовної скарбниці тамтешніх народів. Прикметно, що, як і попередній напрям, бароко найяскравіше проявилося в образотворенні. Ранній його період уособлював італієць Мікеланджело да Караваджо (*1571-1610). До «зірок» світового рівня він долучився як неперевершений знавець гри світла і тіні. Його шедеври «Смерть Марії», «Ворожка», «Поцілунок Юди» приваблюють реалізмом. Іноді митець удавався до хитрощів і натурниками наймав людей із вулиці. Здатністю помічати й відтворювати людські почуття вирізнявся нідерландський художник Рембрандт ван Рейн (*1606-1669). Його пензлю належать понад 60 автопортретів та 600 картин. Водночас чимало з таких, які приписують умільцеві, насправді намалювали його учні або послідовники. Цікавим є те, що картина «Юда повертає тридцять срібняків» збереглася в десяти варіантах. Сьогодні уряд Нідерландів навіть фінансує окрему програму, за якою мистецтвознавці «відсіюють» оригінальні твори від копій....
0 Переглянути

Контрреформація в Західній Європі

8 Клас

Контрреформація — (від латинських слів «контра» — «проти», «всупереч» та «реформаціо» — «виправлення», «перетворення»); рух за оновлення і вдосконалення католицької церкви впродовж другої половини XVI — першої половини XVII ст. Релігійні війни — збройні конфлікти між прихильниками різних релігійних напрямів, течій або груп. Такі війни велися під впливом Реформації та Контрреформації в деяких країнах Західної Європи впродовж XVI — першої половини XVII ст. Орден єзуїтів («Товариство Ісуса») — (від поєднання латинських слів «ордо» — «ряд», «порядок» та «Ієсус» — «Ісус»); найчисленніший католицький чернечий орден, заснований Ігнатієм Лойолою в 1534 р. Католицьке духівництво усвідомлювало неминучість і необхідність перетворень. Так, архієпископ іспанського міста Толедо Франциско Хіменес підтримував ченців жебручих орденів та звичайних монахів, виганяв із монастирів сумнівних осіб, дбав про освіченість священників. Власними коштами він допомагав університетам, залучав до викладання гуманістів. В Італії осередками руху за церковне вдосконалення стали молитовні спільноти, що діяли у великих містах країни. Їхні учасники поводилися згідно із християнськими заповідями, щоденно відвідували меси, дбали про бідних і хворих, опікувалися вдовами й сиротами....
0 Переглянути

Реформація в Західній Європі

8 Клас

Кальвінізм — (від прізвища засновника); одна з течій протестантизму, що виникла в XVI ст. з ініціативи Жана Кальвіна в Швейцарії. Лютеранство — (від прізвища засновника); одна з течій протестантизму, що виникла в XVI ст. з ініціативи Мартіна Лютера в Німеччині. Протестантизм — (від латинського слова «протестаціо» — «протест», «проголошення»); один із трьох (поряд із католицизмом та православ’ям) головних напрямів у християнстві, що сформувався в XVI ст. у процесі Реформації. Реформація — (від латинського слова «реформаціо» — «виправлення», «перетворення»); впродовж XVI — середини XVII ст. у країнах Європи — суспільний і релігійний рух, спрямований проти всевладдя католицької церкви, її посадових осіб, за оновлення церковних порядків, повернення до істинного християнства. Секуляризація — (від латинського слова «секуляріс» — «світський»); 1) перетворення церковної, монастирської власності на світську; 2) вилучення чого-небудь із церковного відання і передання в цивільне; 3) звільнення від упливу церкви. У XIV-XV ст. католицька церква опинилася в кризовій ситуації. Влада монархів у країнах Західної Європи міцніла, і вони націлилися на права духівництва. Так, від 1519 р. у Франції король контролював призначення єпископів. Дедалі рідше оглядалися на Рим інші можновладці. Непохитними позиції церковної верхівки лишалися хіба що в деяких князівствах Священної Римської імперії, де володарі виявляли слабкість. Натомість впливові князі поводилися незалежно і «римські» вказівки виконували неохоче. Тим паче, понтифіки поводилися негоже. На початку XVI ст. їхня «слава» стала геть лихою! Папа Олександр IV дбав про збагачення та порушував узвичаєні правила. Його наступник, Юлій II, носив обладунки і брав участь у битвах задля розширення Папської області. Потребуючи коштів для ведення воєн та великого будівництва, він вирішив продавати індульгенції — грамоти, які відпускали б їхнім покупцям гріхи....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 50
Назад

Навігація