Щурат Василь (24.08.1871 - 27.04.1948) Біографія письменника української літератури

Родом із села Вислобоків на Львівщині. Студії зі слов'янської філології завершив (1895) у Львівському і Віденському (докторат у В. Яґіча) університетах, пед. іспит склав у Чернівецькому університеті (1898). 1898 — 1934 учителював, спочатку в держ. гімназіях Перемишля, Бродів і (з 1907) Львова. 1921 не присягнув на вірність поль. державі й став дир. приватної жін. гімназії СС. Василіянок у Львові (1921 — 34). 1914 Щ. був обраний дійсний член НТШ і 1915 — 23 був його гол., брав активну участь у боротьбі за укр. університет, а після неуспіху став ініціатором і першим ректором Львівського Таємного Унту (1921 — 23). 1930 у зв'язку з процесом СВУ і дальшими репресіями на Україні, зрікся гідности дійсний член ВУАН, якою його наділено 1929 (відновлений дійсний член УАН після больш. окупації Галичини 1939). Останні pp. життя працював дир. Львівської Бібліотеки АН УРСР і проф. Львівського Університету. Помер у Львові.

У літ., наук., гром. і публіцистичне життя Львова і Відня Щ. впровадив І. Франко, під впливом якого він залишився до 1896/ Щ. виступав в австр., поль., чес. і зах.-укр. пресі зі ст., поетичними перекладами та ориґінальними віршами, був співред. газ. "Буковина" в Чернівцях, ред. журн. "Молода Муза" (1906), "Світ" і тижневика "Неділя" (1912). З політ. ст. виступав на стор. "Діла". Літературознавча праця Щ. тематично різноманітна: від староукр. літератури ("Слово Данила Заточника", 1896), до літератури 19 ст., зокрема праці про Т. Шевченка, М. Шашкевича, П, Куліша, І. Котляревського, Ю. Федьковича, І. Франка, В. Самійленка, Г. Квітку-Основ'яненка та ін. ("Літ. начерки", 1913). Збірка поезій"Lux in tenebris" (1895), "Мої листи" (1898), "Раз до мене молодість прийшла", "На трембіті" (1904), "Іст. пісні" (1907), "Вибір пісень" (1909), поема "В суздальській тюрмі" (1916). 1900 і 1905 Щ. видав віршований молитовник "Із глибини воззвах" і 1902 поему "Зарваниця", що були зразком укр. рел. поезії. Крім того, Щ. багато перекладав: з стародавніх поетів (Горацій), франц. ("Пісня про Роланда"), нім. (Гайне, Ґете), поль. (А. Міцкевіч, Ю. Словацький, М. Конопніцька, А. Асник, Я. Каспровіч, К. Тетмаер), рос., білор. та ін. Багато уваги Щ. присвятив питанням українсько-польських відносин, зокрема літ. (студія "Шевченко і поляки", 1917; "Основи Шевченкових зв'язків з поляками", 1917; "Коліївщина в поль. літературі до 1841", 1910). Праці Щ. друкувалися переважно у ЗНТШ. Посмертні вид. творів Щ.; "Поезії" (Л. 1957 і 1962), "Вибрані праці з іст. літератури" (К. 1963). Йому належить найкращий до 1914 віршовий переклад "Слова о полку Ігоревім" сучасною українською мовою (1907).