Войти
Закрыть

Запліднення. Ембріональний період розвитку людини. Плацента, її функції

8 Клас

Онтогенез (від грец. онтос - існуюче та генезис - походження) - це індивідуальний розвиток організму з моменту його зародження до природної смерті. Виділяють два періоди онтогенезу: ембріональний (зародковий) і постембріональний (післязародковий). Ембріональний охоплює перетворення зиготи на зародок і розвиток зародка та плоду до моменту народження дитини. Постембріональний починається після її народження. Як відбувається процес запліднення? Ви вже знаєте, що початковим етапом індивідуального розвитку організму (онтогенезу) є запліднення — процес злиття ядер чоловічої та жіночої статевих клітин. Сперматозоїди, потрапивши до піхви жінки, пересуваються до шийки матки. Приблизно через 30 хв вони досягають порожнини матки, а через 1,5 год потрапляють до маткових труб, де зустрічаються з яйцеклітиною. Сперматозоїд руйнує мембрану яйцеклітини за допомогою спеціальної речовини, яку виробляє акросома. Коли головка сперматозоїда потрапляє всередину яйцеклітини, її мембрана стає непроникною для інших сперматозоїдів. Ядра обох статевих клітин (сперматозоїда і яйцеклітини) зливаються в одне й утворюють запліднену яйцеклітину, або зиготу. Так настає вагітність, що триває в межах дев’яти місяців. Вагітність — фізіологічний стан організму жінки, пов’язаний із заплідненням яйцеклітини і розвитком зародка і плоду. Під час вагітності посилюється виділення гормонів яєчників, а потім плаценти, збільшуються розміри матки. Основні її ознаки: припинення менструацій; збільшення молочних залоз; сонливість; можливі тимчасові запаморочення та нудота....
0 Переглянути

Статеві клітини. Менструальний цикл. Запліднення. Вагітність

8 Клас

Яйцеклітини та сперматозоїди розвиваються з первинних статевих клітин. Чоловічі первинні статеві клітини починають утворюватися з настанням статевої зрілості. Процес дозрівання сперматозоїдів триває понад два місяці. Щодня у чоловіків дозріває кілька мільйонів сперматозоїдів. На відміну від чоловіків, у жінок первинні статеві клітини утворюються вже в ембріональному періоді й перебувають у «законсервованій» стадії аж до настання статевої зрілості. Яка будова чоловічих статевих клітин? Чоловічі статеві клітини - сперматозоїди - це дуже дрібні, рухливі гамети, що складаються з головки, шийки і хвоста (мал. 217, 1). Головка має ядро, оточене тонким шаром цитоплазми, та акросому, органелу, яка виробляє фермент, що сприяє проникненню сперматозоїда в яйцеклітину. У шийці міститься велика кількість мітохондрій, енергія яких забезпечує рух хвоста, а отже, і рух самого сперматозоїда до яйцеклітини. Яка будова жіночих статевих клітин? Жіночі статеві клітини - яйцеклітини, на відміну від сперматозоїдів, нерухомі, значно більші за розміром (близько 0,1 мм), кулястої форми (мал. 217, 2). Цитоплазма яйцеклітини містить великий запас поживних речовин у вигляді жовткових включень, рівномірно розподілених у клітині. Ззовні яйцеклітина оточена оболонками. Вони виконують функції живлення та захисту. Статеве дозрівання у дівчат відбувається від 9 до 16 років. Приблизно у віці 10-12 років у дівчат починається перша менструація - ознака дозрівання яйцеклітини у фолікулах яєчників....
0 Переглянути

Будова та функції репродуктивної системи людини

8 Клас

Однією з умов існування і процвітання будь-якого біологічного виду є здатність відтворювати нащадків. Людина також біологічний вид, тому продовження роду є її природною потребою. Однак людина не тільки біологічна, а й соціальна істота. Це зумовлено тим, що її еволюція відбувалася в соціальному середовищі. Тому повноцінними умовами для продовження людського роду є створення сім’ї. Людина розмножується статевим способом. Функцію розмноження забезпечує репродуктивна система. Її утворюють статеві органи. Вони складаються зі статевих залоз, де формуються статеві клітини; статевих шляхів, по яких ці клітини досягають місця запліднення, і зовнішніх статевих органів. Розрізняють чоловічу і жіночу статеві системи. Яка будова чоловічої статевої системи? До внутрішніх чоловічих статевих органів належать сім’яники, або яєчка, придатки яєчок, передміхурова залоза (простата) (мал. 215). Сім’яники, або яєчка, - овальні парні статеві залози, що містяться поза черевною порожниною у шкірному мішку (мошонці) й виконують подвійну секреторну функцію: зовнішню - утворення сперматозоїдів і внутрішню - виділення гормону тестостерону. (Пригадайте, до якого типу залоз належать сім’яники.) Кожен сім’яник складається приблизно з тисячі звивистих сім’яних канальців. Під час статевого дозрівання в сім’яних канальцях яєчок починають утворюватися чоловічі статеві клітини - сперматозоїди. З яєчок вони надходять до придатків, де дозрівають упродовж двох тижнів. Придаток яєчка - це згорнута спіраллю трубка, що проходить по задній частині яєчка. Від кожної протоки придатка починається сім’явиносна протока, що з’єднується з протоками сім’яних міхурців. Сім’яні міхурці - парні залози, секрет яких забезпечує сперматозоїди поживними речовинами, а також підтримує їхню рухливість. Протоки придатків і протоки сім’яних міхурців зливаються в одну й утворюють сім’явипорскувальний канал. Він відкривається у сечівник. Саме тут сечовий шлях об’єднується зі статевим....
0 Переглянути

Взаємодія регуляторних систем організму. Стрес і фактори, які його спричиняють

8 Клас

Тісний зв’язок між нервовою та ендокринною системами здійснюється завдяки взаємодії структури проміжного мозку гіпоталамуса та провідної ендокринної залози, яка теж пов’язана з проміжним мозком, - гіпофіза. Так виникає гіпоталамо-гіпофізарна система. Яка роль гіпоталамо-гіпофізарної системи в регуляції діяльності організму людини? До гіпоталамуса від нервових клітин інших відділів головного мозку надходять відповідні сигнали. У відповідь нейросекреторні клітини гіпоталамуса виділяють нейрогормони, які по кровоносних судинах з током крові потрапляють у передню частку гіпофіза (див. мал. 196). Там нейрогормони стимулюють або гальмують вироблення певних гормонів, які впливають на діяльність інших ендокринних залоз. Отже, діяльність гіпофіза перебуває під контролем гіпоталамуса. У роботі єдиної гіпоталамо-гіпофізарної системи закладено принцип прямого і зворотного зв’язку. Коли будь-яка залоза внутрішньої секреції починає виділяти дуже мало або, навпаки, занадто багато гормонів, гіпоталамус реагує на такі відхилення від норми їхнього вмісту в крові. Цю інформацію він передає в гіпофіз, який завдяки виділенню певних гормонів посилює або послаблює функцію відповідної залози внутрішньої секреції. Наприклад, гіпофіз виробляє тиреотропний гормон, який стимулює діяльність щитоподібної залози. Під впливом цього гормону щитоподібна залоза виробляє свій гормон - тироксин (трийодтиронін), який впливає на всі органи і тканини організму. Тироксин впливає і на гіпофіз, для якого це є сигналом про результат його діяльності. Таким чином, якщо тиреотропний гормон гіпофіза стимулює діяльність щитоподібної залози (це прямий зв’язок), тоді тироксин гальмує діяльність гіпофіза, зменшуючи утворення тиреотропного гормону (це зворотний зв’язок)....
0 Переглянути

Механізми імунних реакцій організму людини. Алергія. СНІД та його профілактика

8 Клас

Чим характеризується клітинний імунітет? Клітинний імунітет забезпечують певні групи лейкоцитів. Як ви пригадуєте, лейкоцити - безбарвні клітини крові, що мають ядро та здатні до амебоїдного руху. За рахунок такого руху певні види лейкоцитів можуть проникати крізь стінку кровоносних судин. Вони рухаються в напрямку до бактерій, їхніх токсинів, уламків клітин власного організму. Завдяки утворенню несправжніх ніжок лейкоцити здатні до фагоцитозу (мал. 209). Лейкоцити різноманітні за особливостями будови клітин і властивостями. Більшість з них містить у цитоплазмі багато гранул із біологічно активними речовинами. їх називають гранулоцитами. Лейкоцити, позбавлені таких гранул, належать до агранулоцитів. Гранулоцити поділяють на нейтрофіли, еозинофіли та базофіли. Основні функції нейтрофілів: здійснення фагоцитозу та внутрішньоклітинне перетравлення сторонніх для організму об’єктів (наприклад, хвороботворних бактерій), а також знешкодження антигенів на відстані. Тим самим вони забезпечують неспецифічний імунітет. Еозинофіли забезпечують імунітет у разі зараження організму паразитичними червами (гельмінтами); запобігають проникненню антигену всередину судин, зв’язуючи їх у тканинах; послаблюють розвиток алергічних реакцій. Базофіли здатні до фагоцитозу і беруть участь в алергічних реакціях. До агранулоцитів належать моноцити і лімфоцити. Моноцити - найбільші клітини крові. Один моноцит здатний захопити і перетравити кілька десятків бактерій. Основні функції моноцитів: синтез лізоциму, захисних білків інтерферонів; здійснення фагоцитозу; знешкодження пухлинних клітин; участь у механізмах специфічного імунітету....
0 Переглянути

Імунна система. Імунітет специфічний і неспецифічний. Імунізація

8 Клас

Імунна система є однією з регуляторних систем нашого організму. Вона сформувалася в процесі еволюції людини для забезпечення захисту її організму від зовнішньої і внутрішньої біологічної агресії - інфекцій та пухлин. Імунна система також відіграє важливу роль у підтриманні гомеостазу. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Імунітет - здатність організму протидіяти збудникам інфекційних та інвазійних (які спричиняються тваринами) захворювань, а також впливу речовин, які мають антигенні властивості. Антигени - це чужорідні для організму хімічні речовини, сполуки, що входять до складу вірусів, бактерій, паразитичних еукаріотів тощо, здатні спричинити захисну реакцію. Що собою становить імунна система? Імунна система — це система органів і тканин, які захищають організм від чужорідних для нього організмів і сполук (мал. 204). Її складові впізнають і знищують не тільки антигени, а й пухлинні клітини, змінені молекули, створені самим організмом. Виділяють центральну та периферичну частини імунної системи (мал. 205). До центральних частин імунної системи належать червоний кістковий мозок і тимус (вилочкова залоза). Як ви пригадуєте, червоний кістковий мозок є найважливішим кровотворним органом, а в тимусі дозрівають певні типи лейкоцитів....
0 Переглянути

Ендокринні залози організму людини. Профілактика захворювань ендокринної системи

8 Клас

Що таке епіфіз? У головному мозку розташована ще одна крихітна ендокринна залоза - епіфіз (шишкоподібне тіло) (мал. 198). Вона синтезує гормон мелатонін. Цей гормон регулює кров’яний тиск, періодичність стану сну і неспання, посилює ефективність імунної системи. Учені припускають, що епіфіз виконує роль внутрішнього годинника, що узгоджує зміни стану організму із циклічними змінами світлої і темної частини доби. Які функції щитоподібної та прищитоподібних залоз? Щитоподібна залоза - найбільша ендокринна залоза нашого організму (мал. 199). Вона складається з лівої та правої потовщених часток, які сполучаються вузьким перешийком. Своєю увігнутою частиною вона прилягає до трахеї і гортані (до її щитоподібного хряща, звідки й походить її назва). Гормони, які секретує щитоподібна залоза - трийодтиронін, тироксин, тиреокальцитонін, прискорюють обмін речовин, поглинання кисню в тканинах, обмін Кальцію і Фосфору, регулюють розвиток тканин (насамперед кісткової) і функціонування нервової системи. Так, тиреокальцитонін регулює вміст Кальцію в крові і сприяє його збереженню в кістках. Недостатнє вироблення гормонів щитоподібної залози у дорослих зумовлює мікседему, а вроджене недорозвинення цієї залози в дітей — кретинізм. Мікседема супроводжується набряком шкіри і підшкірної клітковини, випаданням волосся, кволістю, сонливістю, а кретинізм - значним відставанням у фізичному та розумовому розвитку....
0 Переглянути

Гуморальна регуляція процесів життєдіяльності. Ендокринна система людини

8 Клас

Які загальні принципи гуморальної регуляції? Ви пам’ятаєте, що гуморальна (ендокринна) регуляція фізіологічних процесів в організмі людини відбувається за участі біологічно активних речовин, які транспортуються кров’ю, лімфою та тканинною рідиною. Провідна роль у процесах гуморальної регуляції належить ендокринній системі (мал. 195). До її складу входять залози внутрішньої та змішаної секреції. Залози внутрішньої секреції не мають власних вивідних проток, тому їхні секрети виділяються у кров або лімфу. Залози змішаної секреції функціонують і як залози внутрішньої, і як залози зовнішньої секреції, які мають протоки, що відкриваються на поверхню тіла (потові) або в порожнини внутрішніх органів (слинні). Наприклад, підшлункова залоза через протоку виділяє у дванадцятипалу кишку травний сік (пригадайте його склад і функції), а також виробляє гормони, які регулюють вуглеводний обмін. Ендокринні залози виробляють речовини - гормони, які у невеликих концентраціях змінюють стан організму, функції різноманітних органів, обмін речовин. Подібно до гормонів діють нейрогормони. їх виробляють особливі нейрони - нейросекреторні клітини. Якщо певні гормони чи нейрогормони виробляються у недостатній кількості (так звана гіпофункція) або не виробляються взагалі, спостерігають значні порушення у функціонуванні організму. Такі захворювання називають ендокринними. Надлишкове вироблення певних гормонів і нейрогормонів також негативно впливає на організм (гіперфункція). На відміну від нервової системи, що забезпечує передачу сигналу на значні відстані за короткий час, робота ендокринної системи вирізняється меншою швидкістю, однак спричинена ними дія триваліша....
0 Переглянути

Поняття про гомеостаз і нервову регуляцію функцій організму людини

8 Клас

Які механізми регуляції життєвих функцій організму людини? Важливою умовою нормального функціонування організму людини є дотримання гомеостазу - відносної сталості внутрішнього середовища, як-от: хімічного складу крові, певної температури тіла, величини артеріального тиску тощо. Гомеостаз організму людини підтримується взаємодією трьох регуляторних систем: нервової, ендокринної та імунної. Вони забезпечують функціонування складного багатоклітинного організму як єдиної цілісної біологічної системи й зумовлюють його реакції на зміни умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Зокрема, за потреби посилюється або послаблюється діяльність органів та їхніх систем, узгоджується їхня дія, здійснюється їхнє тимчасове об’єднання для виконання певної функції. Які загальні принципи нервової регуляції? Підсумуємо ваші знання щодо нервової регуляції організму людини. Нервова регуляція має рефлекторний характер. Вона забезпечує швидкі реакції на дію різноманітних подразників зовнішнього та внутрішнього середовища. Механізм нервової регуляції полягає в тому, що спеціальні рецептори сприймають різні впливи (подразнення) зовнішнього і внутрішнього середовища. Нервові імпульси, які мають електричну природу, передаються від рецепторів до певних центрів центральної нервової системи. Від них нервові імпульси надходять до робочих органів, унаслідок чого діяльність відповідних тканин та органів посилюється або гальмується. Таким чином, завдяки нервовій системі організм людини здатний швидко сприймати подразники довкілля, а також зміни у власному внутрішньому середовищі і так само швидко на них реагувати....
0 Переглянути

Біоритми людини. Сон і неспання

8 Клас

Що таке біологічні ритми? Біологічні ритми, або біоритми, - це регулярні періодичні кількісні та якісні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя - молекулярному, клітинному, органному, організмовому, популяційно-видовому, екосистемному і біосферному. ЦІКАВО ЗНАТИ! У 1729 р. французький астроном де Меран, спостерігаючи за рослинами, відкрив явище біологічної ритмічності. Відтоді дослідники зібрали величезний фактичний матеріал щодо поширення біоритмів у природі. Вивчення біоритмічних процесів сприяло створенню нової наукової дисципліни - хронобіології (від грец. хронос - час), яка вивчає процеси життєдіяльності й поведінку організмів, а також їхній взаємозв’язок із впливами довкілля. Біологічні ритми поділяють на зовнішні та внутрішні (мал. 192). Внутрішні біологічні ритми пов’язані зі змінами інтенсивності власних процесів життєдіяльності. Прикладами зовнішніх біологічних ритмів є сезонні, припливно-відпливні та добові. Зміна сезонів пов’язана з рухом планет (насамперед, з обертанням Землі навколо Сонця), що зумовлює зміни світлового режиму, температури, вологості повітря. Добові ритми організмів спричинені обертанням Землі навколо власної осі. Своєрідним «диригентом» біологічних ритмів в організмі людини є підкірковий центр, розташований у гіпоталамусі. Добові біоритми контролюються «біологічним годинником». Це пристосувальний механізм, що забезпечує здатність живих організмів орієнтуватися в часі. Вважають, що він ґрунтується на чіткій періодичності фізико-хімічних процесів, які відбуваються в клітинах організму....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 121 122 123 124 125 126 127 128 129 ... 343
Назад

Навігація