Войти
Закрыть

Вплив навколишнього середовища на здоров’я людини

11 Клас

НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ - це сукупність абіотичного, біотичного й антропічного середовищ, які в сукупності впливають на людину та її діяльність. Це усі природні тіла, сили і явища природи, її речовина, енергія й простір, що перебувають в безпосередньому контакті з організмами. Абіотичне середовище - сукупність природних об'єктів і процесів неживої природи, що справляють на організм людини прямий або опосередкований вплив. Компонентами цього середовища є земля, ґрунт, поверхневі й підземні води, атмосферне повітря і космічний простір, що забезпечують умови існування життя на Землі. Космічні чинники - це чинники, джерелами яких є процеси, що відбуваються в космічному просторі (сонячна радіація, місячне світло, космічні промені та ін.). Так, вплив сонячної радіації, що пов'язаний передусім з 11-річним циклом сонячної активності, є причиною багаторічних біоритмів; спричинені нею збурення магніто- та йоносфери Землі порушують діяльність серцево-судинної та нервової систем. Іншим чинником є ультрафіолетове випромінювання, що у невеликих дозах корисне, а в значних - небезпечне. Геофізичні чинники визначаються процесами, що відбуваються на Землі (магнітне поле, земне тяжіння, сейсмічність, вулканічна діяльність). Так, магнітне поле Землі організм людини не відчуває, але реагує на його впливи передусім функціональними змінами нервової, кровоносної систем й мозкової діяльності. Кліматичні чинники пов'язані з особливостями багаторічного режиму погоди. Основними елементами клімату, що впливають на благополуччя людини, є світло, газовий склад, температура й вологість повітря, атмосферний тиск, атмосферні опади. Так, зміни атмосферного тиску позначаються на стані здоров'я людей, хворих на артрити й артрози. Перебування в малоосвітленому середовищі може призвести до виникнення сезонної депресії, оскільки світло впливає на синтез серотоніну, що є нейромедіатором гарного самопочуття....
0 Переглянути

Вплив стресових чинників на організм людини

11 Клас

Для людини стресорами можуть бути тривале голодування з метою схуднення, надмірна кількість їжі і пиття, постійна самотність або присутність інших людей, впливи конфлікту або довгоочікуване народження дитини. Будь-які зміни в житті людини, що змушують організм напружуватися, готуватися до дій у нових умовах, будуть стресорами. Проте головною ознакою, що визначає статус стресора, є порушення відносної сталості складу й властивостей внутрішнього середовища - гомеостазу. За природою впливу чинники стресу людини поділяють на групи: фізичні (спека, холод, вітер), хімічні (впливи вуглекислого газу, токсинів, солей), біологічні (інфекційні захворювання, нестача або надлишок їжі, вплив паразитів) та соціальні (страх, небезпека, конфлікти). За вихідним джерелом впливу стресори можуть бути зовнішніми (екзогенними) (наприклад, травми) й внутрішніми (ендогенними) (наприклад, біль). Вплив стресорів залежить від їхньої інтенсивності й тривалості дії, а також від фізичного й психологічного стану організму. Так, позитивні емоції можуть зменшити негативний тривалий вплив тривоги й переживань, а негативні емоції - посилити дію спеки на організм. Однак не кожен вплив викликає стрес. Слабкі впливи не приводять до стресу, він виникає лише тоді, коли вплив стресора (незвичного для людини об'єкта, явища або яких-небудь інших чинників зовнішнього середовища) перевершує звичайні пристосувальні можливості організму....
0 Переглянути

Негативний вплив наркотиків на здоров’я людини

11 Клас

Психоактивні речовини (ПАР) - речовини, що викликають звикання та (або) залежність за умов систематичного вживання їх людиною, внаслідок чого змінюється її поведінка. Ця група речовин об'єднує такі категорії, як наркотичні речовини (психоактивні речовини, заборонені законодавством), психотропні речовини (психоактивні речовини, що є лікарськими препаратами) та прекурсори (сполуки, що використовуються під час виробництва психоактивних речовин). Всі психоактивні речовини характеризуються впливом на діяльність ЦНС людини. Ці сполуки призводять до пригнічення чи збудження нервової діяльності, виникнення галюцинацій. Практично усі ПАР прямо чи опосередковано впливають на «систему винагород» (англ. Reward System) - особливу структуру головного мозку, відповідальну за стимулювання бажань і потягів, задоволення та їхнє позитивне підкріплення. Основою стимулювальних або пригнічувальних ефектів дії психоактивних речовин є їхня подібність до природних нейромедіаторів та вплив на синапси. Ці речовини діють на передачу нервових імпульсів через синапси різними способами: активація або блокування рецепторів, збільшення або зменшення кількості нейромедіаторів (речовин, що передають нервові сигнали від одного нейрона до іншого через синаптичні щілини), пришвидшення або сповільнення надходження нейромедіаторів у синаптичну щілину, вплив на їх ферментативне руйнування або зворотне поглинання передсинаптичною мембраною. Наприклад, нікотин впливає на ацетилхолінові рецептори, сприяє вивільненню дофамінів, пригнічує дію ферменту (моноамінооксидази), що їх руйнує. Вживання психоактивних речовин веде до таких негативних проявів поведінки людини, як тютюнокуріння, алкоголізм, токсикоманія, наркотизм, наркоманія. Загальною особливістю цих явищ є звикання та формування фізичної та (або) психічної залежності. Залежність від психоактивних речовин - це комплекс фізіологічних і психічних явищ, за яких вживання речовини починає посідати більш важливе значення в системі цінностей людини, аніж інші форми поведінки, що були раніше важливішими для неї. Основною описовою характеристикою залежності є бажання вживати психоактивні речовини. Згідно з міжнародним класифікатором хвороб МКХ-10 всі види залежності від психоактивних речовин класифікують як «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин»....
0 Переглянути

Негативний вплив куріння на здоров’я людини

11 Клас

Тютюн справжній (Nicotiana tabacum) - однорічна рослина родини Пасльонові, з якої добувають сировину для тютюнових виробів. Батьківщиною тютюну вважають Болівію та Перу, а до Європи його завезли експедиції Х. Колумба. Основним складником тютюну є отруйний алкалоїд нікотин, названий на честь французького посла Ж. Ніко, який у 1560 р. надіслав насіння тютюну з Бразилії до Парижа. З того часу й почалося поширення тютюнокуріння, від якого нині в світі щорічно вмирає близько 6 млн людей. Україна від куріння втрачає 100-120 тисяч осіб, що становить 13 % усіх смертей. Із них 10 тисяч - від пасивного куріння. Чому ж люди добровільно себе отруюють й стають залежними від нікотину? Як виникає тютюнова залежність? Згідно з міжнародною класифікацією захворювань тютюнову залежність включено до розділу «Психічні й поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин». Цей вид залежності класифікують як розлад психіки та поведінки внаслідок вживання тютюну, що містить нікотин. Найпоширенішим способом вживання тютюну й нікотину є тютюнокуріння. Є ще куріння кальяну, жувальний і нюхальний тютюн. В останні роки поширюється такий спосіб, як вейпінг (від англ. to vape - вдихати та видихати пару). Це добування нікотину в процесі парування ароматизованої рідини електронних сигарет (іл. 45). Починаючи «курити» електронні сигарети, діти та молодь масово стають залежними від нікотину. Крім того, вейпінг привчає до тютюнокуріння і є своєрідним містком для переходу до звичайних цигарок. Нікотин - це алкалоїд, який спричиняє залежність і є психоактивною речовиною. Звикання зумовлене тим, що нікотин сприяє вивільненню дофамінів, які збуджують центри задоволення в мозку, і пригнічує дію ферменту (моноаміноксидази), який їх руйнує. Людина відчуває насолоду і відчуття задоволення від куріння. Саме це й призводить до звикання. Для підтримування відчуття задоволення потрібне збільшення дози й частоти надходження нікотину....
0 Переглянути

Негативний вплив алкоголю на здоров’я людини

11 Клас

Алкоголь (лат. Spiritus aethylicus, алхімічна назва aqua vitae, наукова назва етанол, спирт винний, метилкарбінол) - органічна речовина з групи одноатомних спиртів. Хімічна формула С2Н5ОН, молярна маса 46,068 г/моль, густина 0,7893 г/см3 (20 °C). Це безбарвна, прозора, летка, легкозаймиста рідина, має характерний запах і пекучий смак. Добре змішується з водою, є гарним розчинником для багатьох органічних речовин (наприклад, жирів, алкалоїдів, хлорофілів, глікозидів, ефірних олій). Яке біологічне значення цієї хімічної сполуки? Яка біологічна роль етанолу для організму людини? Етанол для організму людини не є повною мірою ксенобіотиком - чужорідною речовиною. Ендогенний етанол утворюється в клітинах під час обміну вуглеводів або в травному каналі завдяки процесам бродіння. Так, за добу в кишечнику людини синтезується близько 1,0 -1,5 г ендогенного етанолу. Етиловий спирт - це розчинник для багатьох органічних речовин; добре розчиняється у воді й жирах, тому є незамінним чинником метаболізму. Цей спирт бере участь у регуляції проникності клітинних мембран, енергетичному обміні (під час розкладу 1 г сполуки вивільняється близько 29 кДж енергії), у синтезі нейромедіаторів (дофамін, серотонін, норадреналін) та нейромодуляторів (ендорфіни). Вміст внутрішнього етанолу підтримується багатьма механізмами на певному рівні. У нормі у організмі людини міститься близько 0,001 - 0,015 г спирту на 1 л крові. Екзогенний етанол в організм людини надходить здебільшого з алкогольними напоями, що поділяють на міцні (горілка, коньяк, віскі), середньоміцні (шампанське, вино, медовуха) та слабоалкогольні (пиво, квас, кумис, сидр). Підвищений понад природну норму вміст етанолу порушує природні механізми утворення й регуляції алкоголю в самому організмі та спричиняє різноманітні розлади внутрішньоклітинного обміну. Найважливішими з них є такі: ушкодження мембран, порушення гормональної та імунної систем організму, перебігу окисно-відновних процесів, процесів енергоутворення та синтезу білків і ліпідів, обміну нейромедіаторів, денатурація білків....
0 Переглянути

Статева культура й безпека життя людини

11 Клас

Статева культура - це сукупність знань, умінь, навичок, цінностей, норм поведінки, що визначають формування статі та визначають взаємовідносини між індивідами чоловічої та жіночої статей (іл. 43). Найважливішими проявами статевої культури є: стать, статева диференціація, статеві ролі, гендерна ідентифікація, сексуальна орієнтація, еротика, інтимна насолода, біологічна репродукція. Це одна із найважливіших складових загальної людської культури та здорового способу життя, від якої залежать сексуальне та репродуктивне здоров'я, безпека життя, продовження роду Homo sapiens. Формується статева освіченість на рівні суспільства, соціальних груп та особистості. Основними чинниками її формування є Інтернет і телебачення, друзі й ровесники, сім'я, освітні заклади й викладачі, спеціальна література. Статева культура залежить від взаємодії біологічних, психологічних, соціологічних, економічних, етичних, правових, історичних, релігійних, політичних чинників і є важливим компонентом життя людини. Найважливішими структурними компонентами статевої культури суспільства є: соціальні інститути (наприклад, шлюбу, родини), течії мистецтва (наприклад, еротичне мистецтво, жанр ню), права, нормативні вимоги й заборони (наприклад, репродуктивні права, заборона споріднених шлюбів), традиції й звичаї (наприклад, шлюбні обряди, обряд ініціації), культурні знаки, символи й словесні позначення (наприклад, трикутник вершиною вниз чи вверх, інь та янь, хрест й коло) та ін. У статевій культурі особистості виокремлюють пізнавальний, практично дійовий та ціннісно-емоційний компоненти....
0 Переглянути

Здоровий спосіб життя, принципи й складові

11 Клас

Mens sana in corpore sano (у здоровому тілі - здоровий дух) - відомий латинський крилатий вираз. Він взятий з вірша римського поета-сатирика Ювенала (бл. 60 - бл. 127) і став популярним після того, як його повторили англійський філософ Дж. Локк і французький письменник Ж. Ж. Руссо. Автори виходили з розуміння, що наявність здорового тіла аж ніяк не гарантує наявності здорового духу. Навпаки, вони говорили про те, що потрібно прагнути до цієї гармонії, оскільки вона в реальності трапляється зрідка. Цікаво, а чому? Які біологічні основи принципів здорового способу життя? За твердженням фахівців ВООЗ, здоров'я на 50 % залежить від способу життя людини, на 20 % - від спадковості, на 20 % - від стану навколишнього середовища і на 10 % - від медичних послуг. Ось чому в організації здорового способу життя треба обов'язково зважати на усі ці впливи. І ще дуже важливим складни ком є особисті переконання й налаштованість на те, щоб бути здоровим. ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ - це спосіб життєдіяльності людини, що відповідає її генетичним особливостям, конкретним умовам життя й спрямований на формування, збереження і зміцнення здоров'я. У визначенні здорового способу життя для кожної людини треба брати до уваги її типологічні особливості (тип ВНД, домінуючий тип вегетативної нервової регуляції тощо), вік і стать, соціальну ситуацію (сімейний стан, професію, умови праці та ін.). Організація здорового способу життя передбачає також розуміння певних вихідних теоретичних засад. Такі вихідні основоположні здоров'я збережувальні твердження називаються принципами здорового способу життя. Вони акцентують увагу на біологічних основах здорового способу життя, на тих важливих біологічних процесах, що визначають здоров'я. Принцип єдності (цілісності) для людини як біосоціальної істоти стверджує взаємозв'язок і взаємозалежність фізичної, психологічної й соціальної складових здоров'я людини. Принцип активності вказує на необхідність рухливого способу життя, активне формування вольових якостей, що зменшують шкідливі впливи негативних емоцій, вибір активної життєвої позиції тощо....
0 Переглянути

Науки, що вивчають здоров’я людини

11 Клас

Людство здавна усвідомило ціну здоров'я. Багато висловлювань дійшло до нас від давньогрецьких лікарів і філософів, в яких стверджується верховенство здоров'я над усіма іншими цінностями життя. Наприклад: «Коли немає здоров'я - мудрість мовчить і не до мистецтва, сила спить, багатство марне і розум безсилий» (Герофіл), «Перша сходинка до щастя - здоров'я» (Сократ), «Найбільший скарб кожної людини - це її здоров'я» (Гіппократ). Що таке здоров'я? Яким є сучасне розуміння здоров'я людини? У сучасному розумінні сутності здоров'я домінуючим є холістичний (від грец. холос - цілий, цілісний) підхід. За цим підходом здоров'я розглядається не лише як відсутність захворювань, а як стан загального благополуччя, що інтегрує три складники: фізичне, психічне, соціальне (суспільне) здоров'я (іл. 41). Усі ці галузі є невід'ємними одна від одної, взаємопов'язаними і саме в сукупності визначають загальний здоровий стан людини. Фізичне (соматичне) здоров'я - це стан благополуччя, що визначається впорядкованістю будови й функцій організму людини та ступенем біологічної адаптації до умов довкілля. Біологічною основою фізичного здоров'я є спадкова програма індивідуального розвитку, тип конституції тіла, індивідуальні особливості життєвих функцій людини. Основними компонентами фізичного здоров'я є структурно-функціональна упорядкованість, біологічна адаптованість і стан імунної системи....
0 Переглянути

Узагальнення теми 5. Адаптації

11 Клас

АДАПТАЦІЯ (від лат. adaptatio - пристосування) в біології - загальна властивість усіх біосистем до формування й розвитку нових біологічних ознак відповідно до змін умов навколишнього середовища. АДАПТАЦІЯ - загальна властивість усіх біосистем підтримувати гомеостаз і динамічну рівновагу за певних умов існування та за їх змін у процесі індивідуального та історичного розвитку.ЗНАЧЕННЯ АДАПТАЦІЇ...
0 Переглянути

Адаптивні біологічні ритми

11 Клас

АДАПТИВНІ БІОЛОГІЧНІ РИТМИ - це регулярні зміни життєдіяльності біологічних систем, що збігаються за періодом із зовнішніми геофізичними циклами. Адаптивні біоритми виникли як адаптації живого до регулярних змін основних екологічних чинників і збігаються за тривалістю з ритмами зовнішнього середовища. Це і є їхньою загальною відмінністю від функціональних ритмів, що підтримують регулярний перебіг процесів життєдіяльності, сталість параметрів внутрішнього середовища. Їхні періоди становлять від часток секунди до декількох хвилин. Адаптивні біоритми властиві для усіх біосистем й відбуваються на усіх рівнях життя. Так, на молекулярному рівні добова періодичність характерна для репарації й реплікації ДНК, на клітинному рівні - для поділу епітеліальних стовбурових клітин, на популяційно-видовому рівні сезонна або річна періодичність властива «хвилям життя» та ін. Адаптивні біологічні ритми пов'язані з обертанням Землі навколо Сонця, Землі навколо своєї осі й Місяця навколо Землі. Під впливом цього обертання багато екологічних чинників, особливо світловий режим, температура, тиск й вологість повітря, океанічні припливи й відпливи, закономірно змінюються. На екологічну ритмічність живої природи впливають і космічні ритми (періодичні зміни сонячної активності) та електромагнітні поля. Крім циклічності абіотичних чинників для ритміки біосистем суттєве значення мають і періодичні зміни біотичних чинників (наприклад, добова активність у системі «хижак - жертва»). Чинники, що визначають ритмічність процесів живого, називають синхронізаторами («датчиками часу»). Біоритми, що формуються під дією зовнішніх синхронізаторів (світло, температура, атмосферний тиск, їжа, а для людини - ще й різні соціальні чинники), називаються зовнішніми (екзогенними). Ритми, що виникають всередині біосистеми під дією внутрішніх синхронізаторів і відносно не залежать від зовнішніх чинників, називаються внутрішніми (ендогенними). Роль центрального водія ритму в плазунів й птахів виконує епіфіз, у ссавців - супрахіазматичні ядра гіпоталамусу. За сучасними уявленнями, основою адаптивних ритмів є внутрішня (ендогенна) програма. За це відкриття лауреатами Нобелівської премії з фізіології і медицини у 2017 р. стали Д. Холл, М. Росбаш і М. Янг (усі - США). Виявилось, що добові ритми мають молекулярно-генетичну природу, і за їхню періодичність відповідають гени, які назвали часовими....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 306 307 308 309 310 311 312 313 314 ... 343
Назад

Навігація