Войти
Закрыть

Електроенергетика України

9 Клас

ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС. Показники прибуткової й витратної частин паливно-енергетичного балансу України та його структура останнім часом суттєво змінилися у зв’язку з економічною кризою в країні та агресією Росії проти нашої держави. Сумарне виробництво і споживання первинних джерел енергії у 2019 р. скоротилося до рекордно низьких показників — 60 і 88 млн тонн нафтового еквівалента відповідно. Україна забезпечує свої потреби в первинній енергії трохи більше як на 2/3, решту доводиться одержувати ззовні. Паливно-енергетичний баланс України в основному вугільно-газовий (мал. 92). У країні споживають вугілля здебільшого власного видобутку, а газ значною мірою купують на зовнішніх ринках. Суттєвою у структурі споживання первинних джерел енергії в Україні є атомна енергія, натомість нафту використовують у значно менших обсягах. Втрата Україною вугільних шахт і теплових електростанцій Донбасу, перспективних територій розробки природного газу в Криму і на морському шельфі, руйнування об’єктів енергетики в Донецькій і Луганській областях унаслідок військових дій значною мірою послабили рівень енергетичної безпеки країни. Крім цього, енергетичне господарство України впродовж тривалого часу було залежним від енергоносіїв з Росії (природного газу, нафтопродуктів, антрацитових марок вугілля як палива для ТЕС, ядерного палива для АЕС). Це стало важелем тиску на нашу країну з боку сусідньої держави. Намагаючись позбутися енергетичної залежності, Україна впродовж кількох останніх років урізноманітнила джерела постачання природного газу (за рахунок європейських країн), що дало змогу вже у 2019 р. майже удвічі скоротити його ввезення з Росії, а у 2016 році цілком обійтися без російського газу. Також зменшено закупівлі російського палива для ядерних реакторів....
0 Переглянути

Електроенергетика світу

9 Клас

ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС. Щорічно людство потребує величезних обсягів первинних джерел енергії — мінеральних (вугілля, природний газ, нафта, горючі сланці, торф, уран), біологічних (дрова, енергетична рослинна сировина), гідравлічних (енергія річок, припливів), кліматичних і космічних (енергія вітру, Сонця), геотермальних (енергія земних надр) тощо. Із цих джерел виробляють електричну і теплову енергію, паливо для транспортних засобів і побутових потреб, технологічне паливо для промисловості тощо. Для оцінювання сумарних обсягів різних видів палива їх переводять у так зване умовне паливо, яке вимірюють у тоннах нафтового (або вугільного) еквівалента. Для цього прирівнюють кількість виробленої електроенергії з різних видів палива до енергії, виробленої з 1 кг нафти або 1 кг кам’яного вугілля. У 2019 р. світове виробництво первинних джерел енергії (у нафтовому еквіваленті) становило 16,4 млрд тонн, а споживання — 15,9 млрд тонн, світовими лідерами в обох випадках є Китай і США (табл. 5). Світове виробництво й споживання первинної енергії протягом останнього століття суттєво змінювалося. «Вугільний» етап розвитку (коли у виробництві переважало вугілля) у другій половині XX століття змінився «нафтовим», до чого привело відкриття великих запасів і висока енергоефективність нафти. Але суттєве підвищення цін на нафту наприкінці XX ст. спричинило зменшення її частки в структурі світового енергоспоживання. Це знаменувало початок «перехідного» етапу, коли розпочалося використання атомної енергії, зросло значення природного газу, місцевих паливних ресурсів, відходів деревообробки і рослинництва, відбулося поступове нарощування обсягів споживання відновлюваних джерел енергії. Цьому сприяє, зокрема, запровадження у багатьох країнах світу більш жорсткого екологічного законодавства. Низка країн (Канада, Франція, Велика Британія, Фінляндія, Данія, Нідерланди, Австрія) планує у найближчі 10-15 років відмовитися від використання вугілля для виробництва електроенергії....
0 Переглянути

Видобування нерудної мінеральної сировини

9 Клас

ВИДОБУВАННЯ НЕРУДНОЇ СИРОВИНИ У СВІТІ. Нерудні мінеральні ресурси є важливою сировиною для промисловості — хімічної, металургійної, будівельних матеріалів, скляної та порцеляново-фаянсової. Їх використовують також з науковою і технічною метою, у ювелірній справі, медицині (озокерит), побуті (кухонна сіль). Нерудні копалини мають значне поширення, вони залягають на платформах і в складчастих областях земної кори. Калійна сіль, фосфорити й апатити — основа для виробництва мінеральних добрив. Поклади калійних солей мають менше 20-ти країн переважно в Північній півкулі. Дві країни — Канада і Росія — володіють 80 % світових її запасів (мал. 82), що сконцентровані у Саскачеванському (Канада) і Верхньокамському (Росія) басейнах. Значно ширша географія запасів сировини для виробництва фосфатних добрив — фосфоритів та апатитів. Визнаним лідером є Марокко і залежна від нього Західна Сахара, де в надрах міститься 75 % світових запасів фосфатної сировини (мал. 83). Найбільшими покупцями сировини для виробництва мінеральних добрив є Китай, США, Індія, країни ЄС. Світові ресурси кам’яної солі практично невичерпні (підтверджені запаси 8,4 млрд. т.). Її видобувають з надр земної кори, із солоних озер, морської води. Поклади кам’яної солі чи розсолів промислових обсягів мають понад сто країн. Річне світове виробництво солі становить 250-300 млн тонн. Основними її виробниками є Китай (27 %), США (15 %), Індія, Німеччина, Австралія, Канада, Мексика. США і Німеччина більше половини маси солі отримують із розсолів, а Індія — переважно з морської води....
0 Переглянути

Видобування металічних ресурсів

9 Клас

До металічних руд належать мінеральні речовини із вмістом металів, достатнім для їх промислового використання. З металічних руд отримують чорні та кольорові метали й різноманітні сплави. Руди бувають одно- і багатокомпонентними (комплексними). Їх видобуток здійснюють різними способами: відкритим (кар’єрним), підземним (шахтним), комбінованим, дражним (поєднує видобуток і збагачення сировини). ВИДОБУВАННЯ РУД ЧОРНИХ МЕТАЛІВ. До руд чорних металів належать залізні, марганцеві, хромітові руди, які використовують для виплавки чавуну і сталі. Підтверджені світові запаси залізних руд оцінюють у майже 200 млрд тонн. Ці запаси розподілені на земній кулі доволі рівномірно. П’ятірка країн з найбільшими покладами залізних руд володіє майже 70 % світових запасів. Серед лідерів є й Україна (табл. 3). Саме в цих країнах, а також у США, Канаді, Індії, Болівії розташовані найбільші залізорудні родовища і басейни світу. Перевагу віддають видобутку високоякісних руд (із вмістом металу понад 60 %) і багатих руд (не менше 47 %). Водночас розробляють руди середньої (47-20 %), а подекуди й низької якості (бідні із вмістом заліза менше 20 %)....
0 Переглянути

Видобування паливних ресурсів

9 Клас

ВУГІЛЛЯ. Вугілля — один із найбільш поширених видів енергоресурсів. Достовірні запаси вугілля (кам’яного і бурого) оцінюють у 890 млрд тонн, із яких майже дві третини припадає на Азію та Америку (мал. 68). Вугільні басейни і родовища у світі розміщені в межах двох планетарних широтних смуг — північної (Північна Америка та Євразія) і південної (Південна Америка, південь Африки й Австралія). Потужну північну смугу формують вугільні басейни на території Канади, США, Великої Британії, Німеччини, Польщі, України, Росії, Казахстану, Індії, Китаю, Індонезії. Значно скромніша за потужністю південна смуга охоплює вугільні басейни на території Колумбії, Чилі, Бразилії, Південної Африки, Австралії та Нової Зеландії. Основні світові запаси вугілля (близько 90 %) зосереджені в надрах 10-ти країн (мал. 69). Світовий видобуток вугілля становить майже 8 млрд тонн. Видобуток підземним способом (у шахтах) згортається, а відкритим (у кар’єрах) — зростає. До найбільших басейнів і районів видобутку вугілля у світі належать Верхньосілезький (Польща), Кузнецький (Росія), Карагандинський (Казахстан), Північно-Східний (Китай), Східний (Індія), Аппалацький (США), Південно-Східний (Австралія). Світовими лідерами з видобутку вугілля є Китай, США, Індія (мал. 70). Китай та Індія використовують вугілля для власних потреб, США й Росія — частково експортують, Індонезія й Австралія здебільшого продають на зовнішніх ринках. Найбільші його імпортери — це Японія і країни ЄС....
0 Переглянути

Мінеральні ресурси та ресурсозабезпеченість

9 Клас

КЛАСИФІКАЦІЯ МІНЕРАЛЬНИХ РЕСУРСІВ. Чимало мінералів і гірських порід, що містяться в земній корі, є корисними копалинами і використовуються в життєдіяльності людини. Сукупність корисних копалин, виявлених в надрах Землі, що придатні для промислового використання, називають мінеральними ресурсами. Мінеральні ресурси, які можна освоїти, утворюють мінерально-сировинну базу. Мінеральні ресурси є сировиною для багатьох виробництв вторинного сектору економіки (енергетики, паливної промисловості, чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, будівництва). Природні ресурси поділяють на вичерпні й невичерпні (за природними межами можливого їх використання), відновлювані й невідновлювані (за можливостями їхнього відтворення у природі). Усі мінеральні ресурси належать до вичерпних і майже усі — до невідновлюваних. За використанням розрізняють чотири групи мінеральних ресурсів: паливно-енергетичні, рудні, нерудні та гідромінеральні (мал. 67). До паливно-енергетичних мінеральних ресурсів зараховують нафту, природний газ, кам’яне і буре вугілля, торф, сланці. Рудні (або металічні) ресурси охоплюють руди чорних металів (залізні, марганцеві, хромітові), кольорових (алюмінієві, мідні, свинцеві, цинкові, олов’яні, нікелеві, ртутні тощо) і радіоактивних. У групі нерудних (неметалічних) ресурсів виокремлюють підгрупи за сировиною: хімічною (калійна та кухонна солі, сірка, фосфорити), допоміжною для металургійної промисловості (вогнетривкі глини, вапняки, доломіти), будівельною (піски, глини, туф, базальт, граніт, мармур тощо), а також промислові мінерали (графіт, азбест, слюда, кварц), коштовне й напівкоштовне каміння. Гідромінеральними ресурсами є прісні та мінеральні води (зокрема термальні), лікувальні грязі. Така класифікація доволі умовна, оскільки деякі мінеральні ресурси використовують у різних виробництвах. Зокрема вапняк є сировиною для металургії та для будівельної індустрії, нафта, газ і вугілля — це не лише енергоносії, а й сировина для хімічної промисловості....
0 Переглянути

Лісове господарство світу та України

9 Клас

СКЛАД І ЗНАЧЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА. Лісове господарство охоплює види економічної діяльності, пов’язані з вирощуванням і заготівлею лісу та одержанням дикорослої лісової продукції. До його складу входять: лісівництво (вирощування й посадка саджанців, догляд і охорона лісів); лісозаготівля (рубання лісу для заготівлі ділової та паливної деревини, вирубування лісу під сільськогосподарські площі); збирання дикорослих лісових продуктів (жолудів, каштанів, моху, соків, живиці, природних смол, корку, бальзамів, дикорослих луб’яних рослин, матеріалів для плетіння — верби, очерету, бамбуку тощо, збирання насіння дерев і чагарників для лісонасаджень та ін.). Отже, продукція лісового господарства переважно є сировиною для переробної промисловості (деревообробного і целюлозно-паперового виробництв, легкої та харчової промисловості), будівельним матеріалом, паливом або має декоративно-побутове призначення. Діяльність лісового господарства поширюється на лісовкриті території планети. У минулому ліси (разом з чагарниками) майже суцільно вкривали природні зони, які ми називаємо лісовими, а також гірські території до певної висоти. Сьогодні великі частини цих зон у помірному, тропічному, субтропічному, субекваторіальному й екваторіальному поясах — це найгустіше заселені й залучені до сільськогосподарського обігу території планети. Збережені ліси поширені там лише окремими ареалами і плямами, а лісистість (відношення площі, укритої лісом, до загальної площі певної території) становить 20-30 %. Такий показник мають, наприклад, більшість країн Середньої та Південної Європи, які повністю лежать у межах лісових природних зон. Такою ж є лісистість Полісся в Україні. Більші масиви лісів поки що збереглися в зонах тайги (у Євразії та Північній Америці), екваторіальних лісів (у Південній Америці та Африці). Завдяки лісогосподарській діяльності людина не лише вирубує ліси, але й доглядає за ними та насаджує нові лісові масиви навіть на тих територіях, що донедавна були безлісими. Прикладом штучно насадженого лісу є найбільший у Франції лісовий масив на приморській піщаній рівнині Ланди. В Україні такий штучний ліс охоплює Нижньодніпровські піски в Херсонській області....
0 Переглянути

Тваринництво. Зональна спеціалізація сільського господарства України

9 Клас

ТВАРИННИЦТВО. Тваринництво в Україні посідає друге місце після рослинництва за вартістю виробленої продукції. Його розвиток та спеціалізація залежать від особливостей кормової бази та потреб споживача. Основою кормової бази є вирощування кормових та зернофуражних культур, а також використання природних пасовищ і сіножатей. Найбільше пасовищ і сіножатей — у північних та передгірних областях України. Для відгодівлі худоби використовують також відходи окремих виробництв харчової промисловості — висівки (пшеничні, житні, вівсяні, соєві, ячмінні, рисові, гречані), жом, мелясу, макуху, шрот, а також білково-вітамінні добавки. Подорож у слово Висівки — побічний продукт переробки зерна на крупу і борошно (до 28 % маси зерна). Жом — тверді відходи, меляса — густа рідина від переробки цукрових буряків на цукор. Макуха (вичавки) — побічний продукт переробки олійних культур (соняшнику, ріпаку, сої, льону), шрот отримують після відділення олії розчинниками....
0 Переглянути

Сільське господарство України. Рослинництво

9 Клас

СКЛАД СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Україна має давні сільськогосподарські традиції. Осіле землеробство на її території виникло ще в V-IV тисячоліттях до н. е. Наприкінці XIX ст. Україна постачала в Європу значну кількість сільськогосподарської продукції. І в наш час сільське господарство належить до важливих галузей міжнародної спеціалізації нашої держави. В Україні рослинництво суттєво переважає тваринництво за вартістю продукції — 70 % проти 30 %. Рослинництво охоплює вирощування зернових, технічних, кормових культур, картоплярство, овочівництво, садівництво і ягідництво, виноградарство. Основними видами діяльності у тваринництві є скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство, конярство, бджільництво. Продукція сільського господарства та продовольчі товари, що виробляє харчова промисловість, забезпечують внутрішній ринок країни і надходять на міжнародні ринки. З України вивозять кормове і продовольче зерно (кукурудзу, пшеницю, ячмінь); насіння соняшнику, ріпаку, сою і олію з них; м’ясні та молочні вироби; мед та плодоовочеву продукцію. Експорт сільськогосподарських і продовольчих товарів щорічно забезпечує понад чверть валютних надходжень країни....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 26 27 28 29 30 31 32 33 34 ... 70
Назад

Навігація