|
На межі ХІХ-ХХ ст. Україна була розділена як географічно, так і політично між двома імперіями - Російською та Австро-Угорською. Перша володіла Слобожанщиною, Лівобережжям, Правобережжям, Донбасом і Півднем, що становило близько 85 % земель, заселених українцями. До складу другої входили Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття. Території, що перебували під владою Російської імперії в цей період, зазвичай називають Наддніпрянською Україною, ті, що входили до складу Австро-Угорської, - західноукраїнськими землями. Документи і матеріали На переламі XIX і XX ст. ужитті українців Галичини і Буковини сталися великі зміни. Тут проходить прискорений розвиток суспільних і національних сил. «Інтенсивність, ширина і глибокість того розвоєного1 руху в тім часі, - писав Іван Франко, - були більші, ніж коли-небудь перед тим... Ніколи досі на ниві нашого слова не було такого оживлення, такої маси конфліктів, суперечливих течій, полеміки, різнорідних думок і змагань, тихих, але глибоких переворотів...». Рушієм цього процесу була інтелігенція, передусім адвокати - вихованці народовських громад. Поруч з ними діяла нова генерація духовенства. Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. - К., 1993. - С. 53. Як ви вважаєте, чому на початку XX ст. саме інтелігенція, як у Наддніпрянській Україні, так і в західноукраїнських землях, стає рушійною силою суспільних і національно-визвольних рухів?...
|
