Практична робота № 1. «Відлік часу в історії»
- 11-11-2022, 18:41
- 289
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
Історію людства вивчає наука, яка називається всесвітня історія. Учені поділяють її на великі періоди: історію Стародавнього світу, історію Середніх віків, Нову історію та Новітню історію. Кожен із цих періодів вивчає окрема галузь історичної науки. Ви ознайомитеся з ними в старших класах. Пізнавати нове завжди цікаво, а поринути в історію — найцікавіше заняття. Ця наука захопить вас подіями минулого, розповість про вражаючі пригоди наших предків, навчить краще розуміти сьогоднішній світ. Знання й розуміння історії робить людей освіченими й мудрими. За стародавніх часів історика називали «передавачем часу», тобто вважали людиною, яка наближає минуле до сьогодення, робить його зрозумілішим для нащадків. Кожен історик має відповісти на такі запитання: Що відбувалося? Де і коли? Щоб знайти на всі ці запитання відповіді, історики всебічно досліджують події минулого. Науковці розміщують ці події в історичному просторі, тобто дізнаються, де саме сталося те, що цікавить у минулому. У цій справі стають у пригоді історичні карти. Вони допомагають зануритися в історичний простір. Щоби стати гарним істориком, фахівцем зі своєї справи, потрібно добре вивчити історичний простір. Інакше, опинившись у минулому, ми не зрозуміємо того, що відбувається навколо, і можемо потрапити в небезпеку. Одночасно треба встановити, наскільки давно відбувалися події минулого. Це називається: визначитися в історичному часі.... |
Історія Стародавнього світу пов’язана й з історією слов’янських народів, України та інших країн. Між Україною та іншими цивілізаціями завжди існував тісний зв’язок. У Греції, Римі та інших державах знали про слов’ян. Саме з Візантії — спадкоємиці Римської держави, прийшли на Русь християнська віра, кирилиця (письмо), якою ми сьогодні користуємося, та багато культурних традицій, що сприяли формуванню в Східній Європі, Україні Православної християнської цивілізації. Змінювався спосіб життя й побут людей, у них з’явилося більше часу для творчості. Стародавній світ дав людству унікальні витвори архітектури, живопису, поезії. Історія багато чого навчила людей. У людства зародилися нові ідеї про устрій нашого світу, про закони природи й про те, яким має бути щасливе суспільство.... |
... |
У часи формування слов’янства спостерігалася велика рухливість різних племен і народів. Від початку своєї історії слов’янські спільноти вели осілий спосіб життя. Хоча також переміщалися в пошуках нових територій для життя. Діємо: практичні завдання За допомогою ілюстративних матеріалів і запитань до них укладіть розповідь про те, як давні слов'яни облаштовували свої поселення та житла. Давні слов’яни облаштовували невеликі (від семи до 30 господарств) неукріплені поселення, іноді будували укріплені городища. Житла будували наземні чи заглиблені в землю. Важливим їхнім елементом були печі або відкриті вогнища на долівці. Поряд із житлом лаштували господарські споруди, ями-льохи для зберігання запасів. 2. ЯК ГОСПОДАРЮВАЛИ ДАВНІ СЛОВ’ЯНИ Дізнатися про господарське життя давніх слов’ян допомагають археологічні дослідження. Розвиток слов’янських спільнот учені досліджують на матеріалах низки археологічних культур.... |
Уперше на сторінки писемних джерел анти потрапили наприкінці IV ст. Готський історик Йордан розповідав, що 375 р. анти зазнали нападу короля остґотів Вінітара. Спочатку мужні анти перемогли нападника, однак невдовзі Вінітар знищив вождя антів Божа разом із 70 старійшинами. Деякий час землі антів (територія сучасної України) входили до складу держави гунів, що існувала протягом 370-469 рр. А вже з розпадом імперії гунів анти утворили самостійний союз племен. Анти славилися як вправні воїни, які воювали з готами, Візантією та аварами. З писемних джерел до нас дійшли імена антських вождів Мусокія, Ардагаста, Пирогоста. Військове мистецтво антів базувалося на особистому досвіді антських вождів. Воюючи проти супротивника, вони намагалися діяти раптово, швидко, використовуючи різноманітні хитрощі: засідки, пастки. Анти запозичили у своїх ворогів лук і стріли, дротики, шоломи, кинджали. Пізнавально й цікаво... |
Слов'яни — найбільша (300-350 млн осіб) в Європі спільнота споріднених народів, що населяє значні території Центральної, Східної, Південної Європи. Слов'яни розмовляють схожими мовами, однак за територією розселення виділяють три гілки слов'янства: східнослов'янську (українці, білоруси, росіяни), західнослов'янську (поляки, кашуби, чехи, словаки, лужичани), південнослов'янську (серби, хорвати, словенці, боснійці, болгари, македонці, чорногорці). Зіставляючи скупі відомості писемних джерел та інформацію археологів, історики поволі відтворюють перші сторінки історії слов’ян. Зокрема, на підставі археологічних досліджень встановлено, що формування праслов’янських спільнот відбувалося упродовж ІІ—І тис. до н. е. Найбільш ранні писемні згадки про слов’ян, на думку деяких істориків, належать до початку І тис. н. е. Під назвою венедів (венетів) вони згадуються у працях римських авторів І ст. н. е. Плінія Старшого й Тацита. Згодом венеди згадуються в «Певтингеровій таблиці» (копія з римської карти І ст. до н. е. — перша половина V ст. н. е.) Самоназва слов’ян (слов'яни — ті, хто володіє словом, розмовляє зрозумілою мовою) з’явилася на межі IV—V ст. н. е. Однак у працях пізніших авторів вони згадуються також під назвами антів і склавинів.... |
Не оминули варвари й Україну. Так, у першій половині III ст. в українське Причорномор’я з Прибалтики прийшли готи. Тут вони захопили античні міста-держави Ольвію, Тіру, а також Боспорське царство. Звідси в другій половині ІІІ ст. здійснювали походи в Малу Азію та на Балканський півострів, завдаючи клопоту Римській імперії. Із часом готи розділилися на дві групи: вестготів, які жили на захід від Дністра, й остґотів, які жили в нижній течії Дніпра. У IV ст. готи прийняли християнство та створили королівство на чолі з Германаріхом. У 375 р. держава впала під натиском навали гунів, що прийшли в Європу з далекої півночі Китаю. 2. ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ Період з IV до VII ст. відомий як Велике переселення народів. Цей процес мав кілька причин: зміна клімату, що змушувала кочовиків шукати нові пасовища для худоби; посилення майнової та соціальної нерівності; зростання ролі вождів і знаті, їхнє прагнення до захоплення нових земель і воєнної здобичі. Варто запам’ятати! Велике переселення народів — масштабне переміщення населення в IV—VII ст., що поклало початок новим державам на руїнах Римської імперії. Пізнавально й цікаво На початку V ст. головною небезпекою для римської держави були гуни. У 30-х роках V ст. вождь Аттіла об'єднав під своєю владою гунські племена. «Бич Божий» — саме таке прізвисько дістав Аттіла від римлян. Він спустошив Балканський півострів і вдерся до Галії.... |
Римська імперія мала величезну територію, сильну армію і, здавалося, ніщо не могло похитнути її могутності. Проте в господарстві імперії розпочалася криза (занепад). Пізнавально й цікаво У 122 р. імператор Адріан побудував на кордоні Риму в Англії 117-кілометровий оборонний вал з фортами (фортецями) й 10-метровими ровами з обох боків. Таким чином, Рим від завойовницьких походів перейшов до оборони від варварських племен. Основою всього господарства була праця рабів. Вони працювали в полі й пасли худобу, зводили будинки й акведуки, палаци та храми. Поміркуймо! Наскільки раби були зацікавлені в результатах своєї праці? Дешева рабська праця витіснила працю вільних ремісників і селян, у яких, до того, землевласники поступово відібрали їхні землі. Вільні селяни, ремісники розорялися й перетворювалися на пролетарів — людей без майна й без роботи, які живуть подачками, охоче беруть участь у будь-яких заколотах. Тільки в одному Римі в II ст. н. е. жили близько 200 тис. пролетарів, які не працювали, але щодня одержували їжу, а іноді й гроші. Від римської влади вони вимагали безкоштовних розваг, насамперед гладіаторських боїв. Гасло «Хліба й видовищ!» стало правилом їхнього життя.... |
Після розгрому повстань скорених народів, рабів і бідноти в ІІ—І ст. до н. е. пригноблені версти римського суспільства опинилися в ще складнішому становищі. Зневірені люди розмірковували над запитаннями: що робити знедоленим людям, де знайти порятунок від важких умов життя? Релігія євреїв — юдаїзм — мала риси, що привертали до себе увагу людей. Це — монотеїзм (віра в єдиного Бога), а також віра в те, що настане день, коли на Землі з’явиться Месія (рятівник, «помазаник Божий») і врятує свій народ від римського рабства. У Палестині, де жили євреї, численні юдейські секти пропонували людям різні ідеї. З таких сект і виросла нова релігія — християнство. Варто запам’ятати! Християнство — одна з трьох світових релігій (разом із буддизмом та ісламом). Основа віровчення: віра в Ісуса Христа як втілення і вияв Бога, зішестя на Землю Сина Божого для спасіння людства від гріха. Християни — послідовники вчення Ісуса Христа.... |