Войти
Закрыть

Культура України в другій половині XVIII ст.

8 Клас

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ. У XVIII ст. продовжувався започаткований у попередні часи розквіт українського мистецтва й літератури. Однак це була складна доба в історії козацької України. Формувалися умови, за яких українська культура поступово втрачала свою самобутність. Підґрунтям розвитку української культури була козацька державність. Заходи російського уряду з ліквідації Гетьманщини та Запорозької Січі й перетворення Лівобережної України на провінцію Російської імперії позбавляли українську культуру основи її розвитку. Особливістю культурних процесів на українських землях було також те, що до кінця XVIII ст. в Гетьманщині, з одного боку, і на Правобережжі й західноукраїнських землях, з іншого, — вони розвивалися в різних умовах. Проте це не вплинуло на єдність національної культури українського народу. Українська культура XVIII ст. вирізнялася високим рівнем розвитку. Імперські кордони значно обмежили звичні раніше культурні контакти із Західною Європою. Одночасно із цим Російська імперія отримала можливість використовувати інтелектуальний потенціал Гетьманщини. Процес «вимивання» високоосвічених українців із національного середовища став характерним явищем тогочасної української культури. Українці обіймали високі посади в Російській імперії: від вищих чиновників і церковних ієрархів до ректорів вищих навчальних закладів і вихователів представників царської родини. Вагомий внесок у розвиток російського мистецтва XVIII ст. зробили українські митці....
0 Переглянути

Правобережжя та західноукраїнські землі в останній чверті XVIII ст.

8 Клас

ПОДІЛ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ. У другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала період занепаду. Фільваркова система господарювання та шляхетське свавілля гальмували господарський розвиток країни, послаблювали її перед зовнішньою агресією. Цим скористалися сусідні держави — Росія, Пруссія та Австрія. У їхні плани входило розділити Польщу, розширити свої володіння за рахунок її території. Перший поділ Польщі відбувся в 1772 р. У результаті до австрійських володінь Габсбургів відійшли землі Руського (за винятком Холмської землі), Белзького воєводств і південно-західна частина Кременецького повіту Волинського воєводства. Також усупереч угоді Габсбурги заволоділи західною частиною Подільського воєводства, установивши кордон по річці Збруч. Ці землі разом із Малою Польщею були проголошені Королівством Галичини і Лодомерії із центром у Львові, що підпорядковувалося безпосередньо імператору. У 1785 р. край було поділено на 18 округів, очолюваних старостами. Вища влада в краї належала наміснику (губернатору), якого призначав імператор. Вищим представницьким органом був становий сейм. Після чергової війни з Османською імперією до володінь Габсбургів у 1775 р. додалася Буковина, що згодом як окремий округ увійшла до складу Королівства Галичини і Лодомерії....
0 Переглянути

Правобережжя та західноукраїнські землі в середині XVIII ст.

8 Клас

СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ. ПРИЧИНИ РОЗГОРТАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ. У 30—60-х рр. XVIII ст. Правобережжя й Прикарпаття, що на той час входили до складу Речі Посполитої, стали ареною значних виступів українського населення. Повернувши наприкінці XVII ст. Правобережжя, Річ Посполита зуміла відновити колишню владу лише на початку XVIII ст. (1714 р.). Українські землі знову були розподілені між магнатськими родинами, яких налічувалося близько 40: Любомирські, Потоцькі, Чарторийські, Жевуські та інші. Їм належало 80 % земель Правобережжя. Щоб відродити життя на цих територіях, магнати роздавали земельні наділи селянам та звільняли їх від усіх повинностей на 15—20 років. Завдяки цим заходам Правобережжя швидко наповнювалося переселенцями з Галичини, Лівобережжя та інших районів і відроджувалося до життя. Після закінчення терміну вимоги панів до селян зростали. Поверталося кріпацтво. Панщина сягала до п’яти-шести днів на тиждень. Крім соціального гноблення, відновилися й утиски на релігійному ґрунті. Посилення панщини та національно-релігійне гноблення призвело до широкого народного опору. Невдоволені селяни приєдналися до розбійницьких (гайдамацьких) ватаг, що діяли на Правобережжі. Виник рух, учасників якого називали гайдамаками....
0 Переглянути

Південна Україна. Ліквідація Запорозької Січі

8 Клас

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ЗЕМЕЛЬ НОВОЇ (ПІДПІЛЬНЕНСЬКОЇ) СІЧІ. Навколо Січі розташовувалися землі («вольності») Війська Запорозького. У цей час Запорожжя поділялося на адміністративно-територіальні округи — паланки. У 30—40-х рр. XVIII ст. їх налічувалося не більше п’яти. Пізніше їхня кількість зросла до восьми: Кодацька, Бугогардівська, Інгульська, Протовчанська, Орільська, Самарська, Кальміуська, Прогноївська паланки. Адміністративним центром паланки була укріплена слобода, де стояв гарнізон, розміщувалися полковник і старшина. Паланкова старшина зосереджувала у своїх руках військову, фінансову, судову та адміністративну владу. Адміністративним центром Запорожжя була Січ. На Січі військовими й одночасно господарськими одиницями були 38 куренів, до яких приписували всіх козаків. Запорозька адміністрація, як і раніше, обиралася козаками на радах, перед якими вона й мала звітувати. Вищу військову або кошову старшину обирали один раз на рік на загальній військовій або січовій раді, яку за звичаєм скликали 1 січня. У другій половині XVIII ст. роль січових рад зменшилася, натомість посилилося значення старшини....
0 Переглянути

Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини

8 Клас

ВІДНОВЛЕННЯ ГЕТЬМАНСТВА в 1750 р. Після смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. вибори нового гетьмана України було заборонено, а вся влада в Гетьманщині передавалася «Правлінню гетьманського уряду», яке всіляко обмежувало права козацтва. Серед населення Гетьманщини зріло невдоволення. Люди сподівалися на покращення становища після сходження на імператорський престол доньки Петра I Єлизавети. Так, серед наближених осіб імператриці було чимало українців, зокрема Олексій Розумовський, що став її фаворитом. Невдовзі сподівання почали справджуватися. Зміни, що торкнулися Гетьманщини та Слобідської України, були зумовлені не лише особливими стосунками імператриці зі своїм оточенням. До цього спонукало загострення соціальної напруженості, а також зовнішні обставини: загроза війн з Османською імперією, Пруссією (українські землі були джерелом людських і матеріальних ресурсів). Уже в 1742 р. було відновлено Київську митрополію. У 1743 р. скасовувалися нововведення в Слобідській Україні. Під час перебування імператриці в Києві (1744 р.) представники старшини звернулися до неї з проханням дозволити обрати гетьмана. Імператриця не заперечувала, проте конкретних обіцянок не давала. Згідно з розпорядженням Єлизавети в березні 1750 р. в Глухові на Старшинській раді обрали гетьманом брата О. Розумовського Кирила Розумовського (1750—1764 рр.). Йому судилося стати останнім гетьманом козацької України....
0 Переглянути

Посилення колоніальної політики Російської імперії. Ліквідація гетьманату

8 Клас

СТАНОВИЩЕ ГЕТЬМАНЩИНИ ПІСЛЯ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ. НАСТУП НА АВТОНОМНІ ПРАВА ГЕТЬМАНЩИНИ. Перехід І. Мазепи на бік Швеції Петро I використав як привід до розгортання каральних заходів. Спеціальна слідча комісія, створена за наказом царя, розглядала справи прибічників гетьмана. Сотні українців було страчено, а їхнє майно конфісковано. Переслідувань зазнали родичі козаків, що разом із П. Орликом опинилися в еміграції. На початку війни з Османською імперією за жеребом страчували кожного десятого в поселеннях Лівобережжя й Слобожанщини, які не виявляли достатньої прихильності до царя. Заохочувалися доноси. Одночасно із цим відбувався наступ на українську автономію (самостійне внутрішнє управління). Коли в 1708 р. новообраний гетьман І. Скоропадський запропонував царю підтвердити в нових «Решетилівських статтях» традиційні права та вольності, то отримав від Петра I глузливу відповідь: «Українці й так мають із ласки царя стільки вольностей, як жоден народ у світі». Так царська влада вперше відмовилася укладати договірні статті. А самі статті з гетьманами трактувалися як добра воля монарха, дарована підданим. Повноваження гетьмана були визначені в Рішительному указі. Також Петро I відхилив прохання І. Скоропадського про те, щоб козаки перебували під командуванням наказного гетьмана, а не московських генералів. Перед гетьманським урядом була поставлена вимога звітувати про податки й доходи Військового скарбу....
0 Переглянути

Узагальнення за розділом IV. Козацька Україна наприкінці 50-х рр. XVII — на початку XVIII ст.

8 Клас

Рекомендований перелік термінів і понять: Лівобережна Гетьманщина, Слобожанщина, Руїна, Чортомлицька Січ, Чорна рада, протекторат, українське бароко, Чигиринські походи, «паліївщина», Конституція П. Орлика. 4. Проаналізуйте зміст найважливіших угод між іноземними державами, що стосувалися українських земель: Андрусівське перемир’я (1667 р.), Бучацький мирний договір (1672 р.), Журавненський мирний договір (1676 р.), Бахчисарайський мирний договір (1681 р.) та інші. Для закріплення знань об’єднайтесь у дві команди та проведіть гру «Впізнайте договір». Правила гри. Учень/учениця однієї команди зачитує декілька пунктів договору. Інша команда має вказати його назву. Якщо команда визначає договір правильно, то хід переходить до неї. Виграє та команда, яка впізнає більше договорів. 5. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, чому, на вашу думку, у подіях 60—80-х рр. XVII ст. не вдалося зберегти єдність України. Назвіть факти, які підтверджують, що жоден із союзників українських гетьманів не відстоював інтереси України, а переймався лише власною вигодою....
0 Переглянути

Практичне заняття за розділом IV. Козацька Україна наприкінці 50-х рр. XVII — на початку XVIII ст.

8 Клас

Рекомендований перелік історичних осіб: гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Іван Брюховецький, Петро Дорошенко, Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, кошові отамани Іван Сірко, Кость Гордієнко, полковник Семен Палій, діячі церкви та культури Йосип Нелюбович-Тукальський, Феофан Прокопович, Стефан Яворський та інші (на вибір учителя/учительки). * Ознайомтеся з планом-схемою «Як працювати на практичному занятті» (с. 252). ХІД РОБОТИ I. Робота з історичною картою 1. Простежте, як змінювалася територія Гетьманщини з кінця 50-х рр. XVII до початку XVIII ст. Порівняйте територію Гетьманщини за часів Б. Хмельницького та після завершення Руїни. Які землі були втрачені й чому? 2. Назвіть території Гетьманщини, які за цей час перебували під контролем Речі Посполитої, Московії та Османської імперії. 3. Покажіть місця, де відбулися події московсько-української війни 1658—1659 рр.; напрямки походу польських військ і козацьких полків гетьмана П. Тетері на Лівобережжя, походів гетьмана П. Дорошенка, Чигиринських походів турецько-татарських військ; місця найголовніших битв, підписання найважливіших договорів; центри полків Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України; резиденції лівобережних і правобережних гетьманів; події Північної війни 1700—1721 рр.: напрямки козацьких походів, найважливіші битви тощо. 4. Визначте адміністративно-територіальні зміни, яких зазнали українські землі в цей період....
0 Переглянути

Церковне життя. Культура наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.

8 Клас

ПІДПОРЯДКУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ МОСКОВСЬКОМУ ПАТРІАРХАТУ. Із моменту прийняття Української козацької держави під царський протекторат московська влада не припиняла спроб підпорядкувати православну церкву в Україні владі Московського патріарха. Це дало б їй змогу контролювати не тільки політичне, а й духовне життя на українських землях. Під час укладення українсько-московського договору 1654 р. Москва вже пропонувала ідею підпорядкування Київської митрополії. Проте українська делегація рішуче її відкинула. Водночас Українська православна церква на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим, шість полковників, чотири полки, січовики відмовилися присягнути царю. Москва ж прагнула в будь-який спосіб закріпитися в козацькій Україні. Скориставшись розміщенням у Києві московських військ, Москва все ж таки змусила митрополита скласти присягу, але потім за його життя не робила жодних спроб «підкорити Київ». Смерть Сильвестра Косова 13 квітня 1657 р. активізувала боротьбу за Київську митрополію. Проте новообраний митрополит Діонісій Балабан відкинув пропозиції Москви і в 1658 р. був затверджений Вселенським (Константинопольським) Патріархом. Діонісій підтримав гетьмана І. Виговського та взяв активну участь у розробці Гадяцької угоди. Щоб позбутися московського впливу, Діонісій переїхав із Києва, де була московська залога, до Чигирина....
0 Переглянути

Участь Гетьманщини в Північній війні. Конституція П. Орлика

8 Клас

ГЕТЬМАНЩИНА В УМОВАХ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ МОСКОВІЇ ТА ШВЕЦІЇ (1700—1721 рр.). У 1700 р. Московська держава розпочала Північну війну зі Швецією, прагнучи захопити східне узбережжя Балтійського моря. Від самого початку козацькі полки постійно брали участь у воєнних діях. Тяжкі умови служби викликали скарги й нарікання. Приводом для невдоволення було й те, що досить часто козаків використовували як дешеву робочу силу під час будівництва каналів, доріг, фортець тощо. У 1706 р. Гетьманщина мусила також утримувати в деяких містах московську армію й військові гарнізони. Крім того, з українських земель у великій кількості вивозили зерно та інші продукти. Усе це призводило до занепаду господарства й торгівлі, посилювало невдоволення політикою московського царя. Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Так, зокрема, гостру реакцію викликав указ 1705 р. про перетворення двох козацьких полків, висланих до Пруссії, на регулярні драгунські. Серед козацької старшини поширювалися чутки про ще суттєвіші зміни. Непевність майбутнього Гетьманщини примушувала старшину й гетьмана замислюватися над подальшою долею держави. У чому проявлялася згубність Північної війни для розвитку Гетьманщини? Чи можна вважати повстання С. Палія успішним? І. Мазепа почав розуміти згубність відносин Гетьманщини з Московією....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 185 186 187 188 189 190 191 192 193 ... 370
Назад

Навігація