Аттика, територія Афінської держави, — найбільша країна Середньої Греції. Спекотний клімат, кам'янисті, малородючі ґрунти — характерні ознаки природних умов цієї землі. Населення тут вирощувало виноград та оливкові дерева, видобувало срібло, глину, на яку така щедра земля Аттики. Це сприяло розвиткові ремесел, зокрема гончарства. Ще за появи ахейців в Аттиці утворилася держава як поліс із центром в Афінах. За укріпленими мурами були квартали помешкань трудового люду — демосу. Цей район мав назву Керамік і був лабіринтом вузьких, кривих вулиць, затиснених високими огорожами будинків. Афінські евпатриди мали просторі й зручні житла, хоча все місто було сплановано безладно, що спричиняло тісняву й скупченість населення. Житлові квартали зусібіч оточили скелястий пагорб, на якому височів Акрополь — фортеця з головними храмами, скарбницею міста. У часи родоплемінних відносин там мешкав басилей — вождь. Унизу, поблизу Акрополя, розкинулася, вируючи життям, агора. АРЕОПАГ — рада, що складалася з родової аристократії; головний державний орган, потім судовий трибунал для розгляду релігійних і карних злочинів. АРХОНТ (від грец. «правитель») — аристократ-урядовець в Афінах. Розмаїтий афінський демос поділявся на селян, ремісників, матросів, дрібних торгівців. Окрім громадян держави, у місті мешкали метеки — переселенці, позбавлені громадянських прав. Вони не мали землі, будинків, не брали участі в народних зборах. За таких умов їм залишалося бути хіба що міняйлами. Збагатившись на міняльних операціях, вони ставали лихварями, які давали позику за відсотки (11-50 % на рік)....
|