|
Кіммерійці. На північ від Дворіччя та Іранського нагір’я розкинулися степові простори — Великий степ. Він сягає на захід до Дунаю та Карпат, а на схід — аж до Китаю. Ці землі населяли кочові племена, які вчені називають іранськими або іраномовними, оскільки вони розмовляли схожими на перську (іранську) мовами. Найдавніше, у V ст. до н. е., у степах на північ від Чорного моря жив кочовий народ, який сусіди називали «гміррі», а ми їх знаємо як кіммерійців. Це перший народ на українських землях, чия хоча б приблизна назва нам відома. Хоча кіммерійці й були кочівниками, вони організовували постійні поселення для ремісників. Кіммерійці були войовничим народом і здійснювали набіги на держави Дворіччя. Вони розгромили військо Урарту, зруйнували столицю Мідії — Сарди, захопили Фригію та воювали в союзі з Ассирією проти її ворогів. Проте коли один із кіммерійських правителів надумав зрадити союзника, ассирійці розбили його військо й вигнали його зі своїх володінь. Ослаблені кіммерійці переселилися до Криму. У V ст. до н. е. вони взяли участь у будівництві грецького міста-колонії Кіммерік. Приблизно у 513 р. до н. е. перське військо царя Дарія I ступило на територію Великої Скіфії. Воно мало на меті захопити ці землі. Підійшовши до Борисфену (Дніпро) і не побачивши скіфів, Дарій направив до їхнього царя Іданфірса гінця з вимогою підкоритися й сплачувати йому данину. У відповідь цар надіслав Дарію послання у вигляді птаха, миші, жаби і п'яти стріл. Дарій розгадав його зміст: «Якщо ви, перси, не полетите на небо, як птахи, не сховаєтесь у землю, як миші, або не пострибаєте в озера, як жаби, то вас дістануть наші стріли». Проте він не прислухався до попередження й повів військо в наступ....
|
