Основні поняття й ключові терміни: ЗАХВОРЮВАННЯ. Профілактика захворювань. Неінфекційні захворювання. 

Пригадайте!  Що таке здоров’я?

Новини науки

У червні 2018 р. Всесвітня організація охорони здоров’я випустила нову версію Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11). МКХ є основою для визначення тенденцій і здійснення статистики в галузі охорони здоров’я. Містить близько 55 000 унікальних кодів хвороб і причин смертності (у МКХ-10 – 14 400). Чому існує так багато різних захворювань і чому їх кількість збільшується?

ЗМІСТ 

Які причини захворювань людини? 

ХВОРОБА, ЗАХВОРЮВАННЯ (лат. morbus) – це порушення нормальної життєдіяльності організму, внаслідок чого знижуються його пристосувальні можливості. Наука, що вивчає хвороби, називається нозологією.

Хвороби класифікують за різними критеріями: за причинами виникнення – спадкові (генні, хромосомні, хвороби зі спадковою схильністю), набуті (цукровий діабет, гастрит), інфекційні (вірусні, бактеріальні), паразитарні (дизентерія, малярія), неінфекційні (харчові отруєння, травми); за анатомо-фізіологічними системами – хвороби органів травлення, дихання, кровообігу та ін.; за ознаками статі та віку – жіночі, дитячі хвороби, хвороби старості та ін.; за екологічним принципом – ендемічні, тропічні тощо. Найпоширенішим захворюванням у світі є нежить (лікарі називають ринітом). Її можуть спричиняти віруси, бактерії, алергени, стрес, травмування слизової оболонки носа (іл. 50).

Кожна хвороба має певну безпосередню причину (причини), тобто хвороботворний вплив, що викликає порушення і визначає особливості того чи іншого захворювання. Причинами захворювань можуть бути зовнішні (екзогенні) й внутрішні (ендогенні) чинники. Екзогенні хвороботворні причини – це численні зовнішні фізичні (тепло, холод, вітер), хімічні (надлишок солі, вплив кислот), біологічні (віруси, хвороботворні бактерії, тварини-паразити), психічні (напружені сімейні чи виробничі відносини) патогенні дії. До ендогенних хвороботворних причин належать генетичні чинники та особливості будови тіла, порушення функцій.

На розвиток захворювання впливають окрім хвороботворних причин ще й чинники ризику. Це потенційно небезпечні для здоров’я впливи зовнішнього й внутрішнього середовищ, що підвищують вірогідність розвитку затворювань. Чинники ризику класифікують на загальні (спільні для усіх захворювань) і специфічні, первинні й вторинні. У розвитку захворювання зазвичай виокремлюють такі періоди: прихований (до появи перших ознак хвороби), продромальний (до повного розвитку симптомів), період розпалу хвороби, період завершення хвороби та період одужування. Тривалість цих періодів залежить від сили хвороботворного впливу та фізіологічного й психічного стану організму людини.

Таблиця 2. ПРИЧИНИ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЮДИНИ

Отже, різноманітність захворювань людини визначається різноманітністю хвороботворних чинників зовнішнього й внутрішнього середовищ. 

Яка основна мета й види профілактики захворювань?

Профілактика захворювань (від грец. профілактикос – запобіжний) – це сис тема заходів, спрямованих на виявлення хвороботворних умов і чинників ризику, запобігання розвитку захворювань та зміцнення здоров'я. Найважливішим складником усіх профілактичних заходів є формування в людини активності й установок на здоровий спосіб життя. Відповідно до класифікації ВООЗ профілактика поділяється на первинну, вторинну і третинну.

Первинна профілактика – це сукупність заходів, що запобігають виникненню захворювання, усуваючи його причини. Цей вид профілактики є найбільш ефективним і включає низку заходів, серед яких вакцинація, раціональний режим праці й відпочинку, раціональне харчування, фізична активність, оздоровлення довкілля, використання рослин для зміцнення імунітету та ін. Заходи первинної профілактики можуть здійснюватися й на державному рівні (наприклад, хлору вання води, виробництво йодованої кухонної солі).

Вторинна профілактика – це сукупність заходів, що уможливлюють виявлення захворювання на ранніх стадіях розвитку, коли воно перебігає без симптомів, і своєчасне лікування може його зупинити. Заходи вторинної профілактики основані на профілактичних оглядах. Ефективним методом цієї профілактики є також диспансеризація як комплексний спосіб раннього виявлення хвороби, спостереження, лікування та оздоровлення хворих. Прикладом заходів індивідуальної вторинної профілактики серцево-судинних захворювань є вживання ацетилсаліцилової кислоти за рецептурним призначенням лікарів.

Третинна профілактика – це сукупність заходів, що запобігають погіршенню або ускладненням захворювання після того, як його було виявлено. Цей вид профілактики спрямований також на реабілітацію хворої людини, на повернення її в сім’ю й до суспільно-корисної діяльності. Прикладом заходів третинної профілактики є запобігання контактам з алергеном для хворих на бронхіальну астму.

Отже, основною метою профілактики захворювань є знищення  хвороби й мінімізація її впливу, а основними видами –  первинна, вторинна й третинна профілактика. 

Які основні заходи профілактики неінфекційних захворювань?

Неінфекційні захворювання – це хворобливі стани, що не передаються від людини до людини, мають тривалий перебіг і повільно прогресуючий характер. На сьогодні ці захворювання становлять глобальну небезпеку, оскільки набули масового планетарного характеру й мають катастрофічні наслідки для існування людини. У суспільстві виникла проблема нової глобальної загрози, що має статус неінфекційної пандемії.

Неінфекційні захворювання поширені серед усіх вікових груп. Помилковою є думка, що такі захворювання – це хвороби літніх людей. Згідно з даними ВООЗ близько 9 млн людей у світі помирають від неінфекційних захворювань не досягши і 60-річного віку. Ще однією важливою їхньою характеристикою є те, що майже 80 % усіх випадків смерті від неінфекційних захворювань припадає на країни з низьким і середнім рівнями доходу населення.

В Україні близько 86 % смертей спричиняють захворювання саме цієї групи. Існують основні чотири типи неінфекційних захворювань – серцево-судинні (інфаркт, інсульт, вроджені вади серця, ендокардит), рак, хронічні респіраторні захворювання (хронічна обструктивна хвороба легень, астма) та діабет. Чинниками ризику для даної групи захворювань є метаболічні (підвищений артеріальний тиск, високий вміст глюкози, високий вміст ліпідів, надмірна маса тіла) й поведінкові (тютюнокуріння, гіподинамія, нераціональне харчування, надмірне вживання алкоголю).

У липні 2018 р. в Україні вперше почали системно впроваджувати заходи з профілактики захворювань, що викликані не інфекціями, а способом життя та умовами навколишнього середовища. На засіданні Кабінету Міністрів ухвалено Національний план заходів щодо неінфекційних захворювань для досягнення глобальних цілей сталого розвитку. Передусім йдеться про розробку та реалізацію інформаційної політики і проведення масштабної роз’яснювальної роботи щодо основних чинників ризику неінфекційних захворювань та їх наслідків для здоров’я.

Загальнодержавними заходами профілактики неінфекційних захворювань є: економічні (підвищення акцизу на тютюнові вироби, алкоголь та фінансування програм із популяризації здорового способу життя), організаційні (заборона реклами цигарок та алкоголю, створення пунктів здорового харчування в школах, ВНЗ), інформаційні (популяризація активного відпочинку, інформаційні заходи проти шкідливих звичок).

До заходів індивідуальної загальної профілактики неінфекційних захворювань належать відмова від шкідливих звичок, раціональне харчування, активний спосіб життя, заняття фізкультурою й спортом. Окрім того, існують спеціальні заходи профілактики щодо конкретних видів захворювань.

Профілактика хвороб  системи кровообігу

1. Контролюйте артеріальний тиск

2. Підвищуйте фізичну активність

3. Відмовтеся від куріння та обмежте вживання алкоголю

4. Нормалізуйте масу тіла

5. Контролюйте рівень глюкози

6. Контролюйте рівень холестерину

7. Правильно харчуйтеся

Отже, основні заходи профілактики неінфекційних захворювань  на державному й особистісному рівнях спрямовані на запобігання  дії чинників ризику та дотримання основних засад здорового  способу життя.

ДІЯЛЬНІСТЬ 

Самостійна робота з ілюстрацією. Профілактика раку 

Міжнародне агентство з дослідження раку Всесвітньої організації охорони здоров’я з ініціативи Європейської комісії опублікували «Європейський кодекс боротьби проти раку», який містить 12 способів зниження ризику розвитку раку. Міжнародні експерти заявляють, що майже половину смертей від раку можна було б уникнути, якби всі дотримувались рекомендацій. Використайте запропоновану ілюстрацію та назвіть ці 12 способів профілактики раку.

Біологія + Лікарські рослини. Рослини-адаптогени й первинна профілактика хвороб 

Рослини-адаптогени стимулюють захисні сили організму людини, пристосовують його до змін погоди, коливань атмосферного тиску, підвищують стійкість до стресів, фізичну й розумову працездатність (іл. 51). Назвіть найвідоміші рослини- адаптогени. Оцініть можливості та сформулюйте найзагальніші рекомендації щодо застосування рослин-адаптогенів для профілактики захворювань людини.

СТАВЛЕННЯ 

Біологія + Музика. Музична терапія 

Музика може підвищити настрій, викликати приємні спогади, заспокоїти, вплинути на біль, частоту серцебиття, тиск і навіть на функції імунної та ендокринної систем. Науковці стверджують, що музика може чинити значний вплив на здоров’я, тож вона стала окремим напрямом терапії. Обґрунтуйте значення музики у профілактиці й лікуванні захворювань людини.

РЕЗУЛЬТАТ