Основні поняття й ключові терміни: Трансплантологія. Репродуктивна медицина. Донорство тканин і органів. 

Пригадайте!  Що таке медицина?

Знайомтеся! 

Роберт Джеффрі Едвардс (1925 – 2013) – британський учений-фізіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини (2010 р.) «за розробку технології штучного запліднення». На світлині: Р. Едвардс і Луїза Джой Браун – перша людина «з пробірки», яка народилася в 1978 р.

ЗМІСТ 

Які сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини? 

У репродуктивній медицині використовуються знання біологічних (генетики, кріобіології, цитології, молекулярної біології) та медичних (гінекології, репродуктології) наук.

За останні десятиліття у репродуктивній медицині розроблено новітні методики, що спрямовано на реалізацію репродуктивної функції подружніх пар, які не можуть зачати дитину природним шляхом: а) сурогатне материнство; б) заморожування ембріонів; в) банк донорської сперми; г) методика стимульованих циклів;  д) пронуклеарне перенесення ядер (у донорську яйцеклітину, позбавлену ядра, переносять ядро з іншої яйцеклітини).

 Ці та інші методики стали основою допоміжних репродуктивних технологій, що їх використовують для лікування безпліддя, за якого деякі етапи відбуваються поза межами організму людини. До таких технологій належать: внутрішньоматкове осіменіння (введення попередньо обробленої сперми чоловіка або донора в порожнину матки жінки), донорство яйцеклітин, ін’єкція сперматозоона в цитоплазму ооцита (іл. 97).

Основною технологією сучасної репродуктивної медицини є екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ, штучне запліднення in vitro, «запліднення в пробірці»).  Це методика, згідно з якою яйцеклітини жінки запліднюється поза її організмом і через кілька діб вводяться в порожнину матки з метою створення вагітності. Екстракорпоральне запліднення вперше в історії людства було проведено в 1978 р.

Розвивається репродуктивний туризм – це діяльність, пов’язана з тимчасовим виїздом до іншої країни для репродуктивного лікування. Його можна розглядати як напрям медичного туризму, що дає змогу поєднати медичне обслуговування з відпочинком в оздоровчих, SPA- і Wellness-центрах. Найпопуллярнішими країнами для репродуктивного туризму в Європі стають Австрія, Південна Корея, а також Україна. Головними напрямами цього виду туризму в нашій державі є донорство й сурогатне материнство. Досягнення українських спеціалістів у галузі репродуктивної медицини не поступаються досягненням медиків у інших країнах. Інститут репродуктивної медицини в Києві – це міжнародний медичний центр з лікування як жіночого, так і чоловічого безпліддя. Центр має відділення ембріології, репродуктології, власний кріобанк.

Отже, репродуктивна медицина – це галузь медицини,  що займається відновленням репродуктивного здоров’я та  розв’язуванням проблем народження дітей і планування сім’ї. 

Які досягнення трансплантології?

Кінець ХХ ст. відзначився стрімким розвитком у медицині такого наукового й практичного напряму, як трансплантологія. Це розділ медицини, що вивчає трансплантацію органів, і галузь медичної практики, котра здійснює пересадку. За сучасними уявленнями, трансплантація – це спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці анатомічного матеріалу (органів, тканин, клітин людини або тварини, фетальних матеріалів людини) від донора реципієнту і спрямований на відновлення здоров’я людини.

В останні десятиліття розвиваються три напрями трансплантології: 1) отримання анатомічного матеріалу та його імплантація (пересадка людині біоімплантатів, ксеноімплантатів і штучно виготовлених замінників органів); 2) вирощування  клітин, тканин й органів поза організмом (експлантація); 3) використання трансплантатів від інших організмів свого виду (алотрансплантація) або організмів інших видів (ксенотрансплантація).

Новим у трансплантології є розділ, пов'язаний зі створенням і застосуванням штучних органів для тимчасової або постійної заміни того чи іншого органа людини. Так, наприклад, імплантованим органом можуть слугувати штучні клапани серця, якими заміняють уражені. Застосовують трансплантацію протезів судин, кришталика ока, зроблених із синтетичних матеріалів. Є моделі мініатюрних мембранних оксигенаторів, легень, підшлункової залози, печінки, нирок, серця. Перспективним є отримання органів за допомогою 3D-принтерів.

Вирощування окремих клітин, тканин і органів поза організмом на живильних середовищах і в певних умовах називається експлантацією. Цей метод використовують у наукових дослідженнях для з'ясування багатьох питань теоретичної і практичної біології та медицини. Клітинні культури використовують для отримання ділянок шкіри, деяких ферментів, антитіл. Останнім часом значне практичне значення має метод культивування клітин кісткового мозку. Культивувати в певних умовах можна також цілі ізольовані органи, що їх узято від живого або загиблого організму. Для цього використовують спеціальні камери, в яких створюють відповідні умови.

Дуже подібними до людських є органи свині, кози, приматів. На сьогодні дослідники вже успішно видаляють ендогенні ретровіруси з генома свині, використовуючи техніку редагування гена CRISPR/Cas9, і вирощують свиней, позбавлених вірусів. Це, у свою чергу, усуває одну з найбільших перешкод для трансплантації органів від свиней до людини.

Трансплантація органів у нашій державі здійснюватиметься за новим Законом України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» (2018). Такі операції проводитимуть у медичних закладах України, серед яких Київський центр трансплантації кісткового мозку, Національний інститут раку України, «Охматдит», Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України (Львів), Національний інститут хірургії та тансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України.

Отже, перспективи трансплантології пов’язують із вирощуванням  органів і тканин, отриманням штучних органів і використанням  органів і тканин від інших організмів. 

Які види і значення донорства?

Донорство органів і тканин (від лат. donare – дарувати) – це добровільний акт волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів, живої тканини або певних органів для дальшого безпосереднього використання. В Україні донором може бути будь-яка здорова й фізично повноцінна людина, яка досягла 18 років. Розрізняють декілька видів донорства (іл. 98).

Донорство цільної крові або плазми. Основною і найбільш повноцінною групою донорів є особи вікової категорії від 20 до 40 років, кровотворна система яких здатна швидко поновлювати крововтрату, а серцево-судинна, нервова, гормональна системи є сформованими та стабільними. Береться кров з вени на руці у кількості 450 мл за один раз. Процедура триває від 5 до 10 хв. Плазму можна здавати до 6 – 12 раз на рік з інтервалами не менш ніж 2 тижні, а цільну кров – не більш ніж 3 – 5 разів на рік з інтервалами в 3 місяці.

Донорство стовбурових клітин. Клітини для пересадки найчастіше беруть з крові. Кров донора пропускають через спеціальний прилад, вилучаючи стовбурові клітини, та повертають кров донору. Джерелом стовбурових клітин може бути і кістковий мозок донора.

Донорство яйцеклітин – це передача декількох яйцеклітин від однієї здорової жінки до іншої. Донорські яйцеклітини є єдиною можливістю для жінок, які не можуть самостійно завагітніти. Причини, з яких жінка змушена вдаватися до донорських яйцеклітин, можуть бути різними, але їх можна об’єднати в дві великі групи: або в жінки практично немає своїх яйцеклітин, або ці яйцеклітини не придатні для зачаття.

Донорство сперми – це добровільна передача власних сперматозоонів для лікування безпліддя. Донація сперми за чоловічого безпліддя практикується уже впродовж багатьох років. Отже, донорство органів і тканин використовується в медицині  для лікування, виготовлення лікарських препаратів  або в наукових дослідженнях.

ДІЯЛЬНІСТЬ 

Самостійна робота з таблицею. Напрями розвитку сучасної медицини 

Заповніть таблицю та схарактеризуйте біологічні основи новітніх напрямів розвитку медицини. Назвіть проблеми розвитку цих напрямів сучасної медицини в Україні.