3. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Велику роль не тільки в інформуванні людей, а й у формуванні суспільної свідомості відіграють засоби масової інформації (ЗМІ). Через телебачення, пресу, інтернет-ресурси ми дізнаємося про події в політиці й економіці, дії урядів і громадських організацій, відстоювання своїх прав громадянами, воєнні конфлікти, новини культури. Свобода діяльності журналістів є ознакою демократичності й відкритості країни та суспільства.

З історії України ви знаєте про суспільно-політичну кризу, пов’язану із вбивством українського журналіста Георгія Гонгадзе.

Найнебезпечнішими країнами для журналістів є Афганістан — вбито 15, Сирія — 11 і Мексика — дев’ять журналістів. Мексика — єдина країна з високою кількістю вбитих журналістів, у якій не відбувається збройний конфлікт.

Найрезонанснішими були вбивства саудівського журналіста Джамаля Хашкаджі (або Хашоґджі) в генконсульстві королівства в м. Стамбулі в жовт ні 2018 р. і замовне вбивство репортера видання «Aktuality» Яна Куціака в Словаччині (лютий 2018 р.). Після вбивства останнього в Словаччині розпочалася хвиля протестів, що призвело до відставки уряду.

Очевидно, що вбивства, переслідування і перешкоджання професійній діяльності журналістів є важливим показником небезпеки і загрози для усього населення певної країни внаслідок воєнних конфліктів, кризи демократії та критичної криміногенної ситуації.

4. РОЗВИТОК ОСВІТИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ 

4.1. Початкова й середня освіта 

Постіндустріальне (інформаційне) суспільство висуває особливі вимоги до сучасної системи освіти.

Обов’язкове навчання дітей шкільного віку закріплено в законах більшості країн світу. Парламенти ухвалюють закони, що регламентують освітній рівень, гарантований державою.

Концепція неперервної освіти молодого покоління від дошкільного віку до вищої школи прийнята в більшості розвинених країн як стратегічна лінія освітньої політики. До провідних країн у сфері освіти в 1970–1990-х роках долучились «нові індустріальні держави» — Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Малайзія.

У 1972 р. у СРСР було введено загальну обов’язкову середню освіту. За кількістю фахівців із вищою освітою країна посідала одне з провідних місць у світі. Водночас у шкільних класах і студентських аудиторіях право на існування мали тільки ті судження, що відповідали марксистсько-ленінській ідеології.

Головною проблемою у сфері освіти для країн, що розвиваються, є ліквідація безграмотності. Наприклад, у Непалі, Бангладеш, Індії частка грамотного населення становить лише 20 %, а в Афганістані, Мавританії, Судані, Чаді — близько 10 %. Рівень неграмотності у світі знижується, але розрив у рівні освіти між населенням індустріально розвинених країн і країн, що розвиваються, збільшується.

4.2. Університети як автономні осередки науки й освіти 

У ХХІ ст. найпотужнішою рушійною силою розвитку стає виробництво знань, їхнє накопичення та практичне використання. Велику роль у цьому відіграють університети.

Важливою особливістю університетів є певний рівень автономії та наявність в них академічної свободи — однієї з основних цінностей громадянського суспільства.

До початку XIX ст. сформувалися три основні моделі університету — англійська, німецька та французька.

Британська модель (Оксфорд, Кембридж) — значною мірою місце викладання та поширення універсальних знань. Наука, мистецтво, професійна майстерність або здобуття нових знань не є безпосередніми цілями університетів британської моделі. Вони, а пізніше — американські Гарвардський, Стенфордський та інші, зберегли автономію як своє головне надбання.

Французька (наполеонівська) модель передбачала підконтрольність університету уряду і відокремлення науки від освіти. У французьких вишах заперечували не тільки академічну, а й інші види автономії.

Німецька модель (німецький класичний університет) вперше була реалізована в Берлінському університеті й базувалася на принципах академічної свободи та єдності досліджень і викладання.

Цікавим є досвід США, де успішно співіснують різні типи університетів — класичні дослідницькі; гуманітарні коледжі, спрямовані на підготовку еліти та які базуються на англійській моделі; а також університети штатів, які використовують елементи французької моделі.

Сучасні університети вирішують не тільки наукові та освітні, а й інші суспільно значущі завдання, зокрема:  

u формування світогляду і виховання молоді;  u професійна підготовка та перепідготовка фахівців;  

u фундаментальні та прикладні наукові дослідження;  

u соціалізація молоді й інших уразливих соціальних груп (пенсіонерів, інвалідів, безробітних тощо);  

u проектування суспільного розвитку;  

u розроблення і реалізація глобальних, регіональних і місцевих програм у сфері просвітництва, культури, здоров’я людей, спорту.

5. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ 

5.1. Основні напрями розвитку НТР 

1. Перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу. 

2. Відкриття і використання нових видів енергії. Розвиток ядерної і термоядерної енергетики із забезпеченням безпеки їх використання, актуальність чого показала катастрофа на Чорнобильській АЕС у СРСР (26 квітня 1986 р.) та аварія внаслідок землетрусу на АЕС Фукусіма-1 у Японії (11 березня 2011 р.). Розробляються методи використання енергії термоядерного синтезу, енергії Сонця, океанських припливів, підземного тепла Землі та ін.

3. Початок інформаційної революції. Планета Земля поступово перетворюється на єдиний інформаційний простір.

4. Автоматизація і роботизація виробництва досягли такого рівня, що основним завданням працівника поступово стає регулювання і контроль над виробничим процесом. Це створює небачений простір для розвитку особистості людини.

5. Упровадження принципово нових технологій, створених на базі фундаментальних відкриттів (лазерних, плазмових, мембранних та ін.), яким властиві маловідходність; зростання продуктивності, висока якість продукції, екологічна чистота тощо.

6. Докорінна зміна предметів праці, поява принципово нових видів матеріалів із наперед заданими властивостями.

7. Розвиток генної інженерії та біотехнологій — можливість задавати наперед визначені властивості рослинам і тваринам, які використовують у сільськогосподарському виробництві і забезпеченні харчової бази людства.

5.2. Основні здобутки НТР на зламі XX –XXI ст. 

З 1940-х років ХХ ст. у медицині почали застосовувати гемодіалізатори — апарати, що виконують функцію здорової людської нирки. У 1950-ті роки здійснили перше успішне пересадження нирки. Першу операцію з пересадження людського серця провів у 1967 р. хірург Крістіан Бернард (ПАР).

Британський учений Френсіс Крік і американський Джеймс Вотсон у 1953 р. запропонували модель подвійної спіралі ДНК, що поклало початок вивченню основ генетики на молекулярному рівні (у 1962 р. вчених удостоїли Нобелівської премії). У 1996 р. у Великій Британії відбувся перший успішний експеримент із клонування живої істоти. У 2010 р. групі учених під керівництвом Крейга Вентера вдалося штучно синтезувати мінімально необхідний набір генів для створення в лабораторних умовах живого організму — бактерії.

Значний внесок у розвиток сучасної фізики зробили вчені СРСР — Абрам Йоффе (уродженець Полтавщини), Петро Капіца, Ігор Курчатов, Лев Ландау, Анатолій Александров (уродженець Київщини), Яків Зельдович, Юлій Харитон, Андрій Сахаров.

Серед досягнень світової фізики — відкриття високотемпературної надпровідності, дослідження процесу «холодного» термоядерного синтезу. У 2008 р. відбувся запуск Великого адронного колайдера — найбільшого у світі прискорювача елементарних частинок, створеного у Європейському центрі ядерних досліджень (Швейцарія).

Американський математик Норберт Вінер створив нову науку — кібернетику, котру він уявляв як єдину науку про управління.

3 червня 2011 р. ООН ухвалила резолюцію, згідно з якою право на доступ до інтернету є одним з невід’ємних прав людини.

За версією телеканалу «Дискавері», за перше десятиліття ХХI ст. людство зробило такі найвизначніші наукові відкриття: картування геному людини, виявлення води на Марсі, отримання стовбурових клітин етичним шляхом, управління протезами за допомогою сигналів мозку, підтвердження існування «темної матерії» та ін.

6. ОСВОЄННЯ КОСМОСУ 

4 жовтня 1957 р. у Радянському Союзі був запущений перший в історії штучний супутник Землі. Відтоді розпочалося радянсько-американське змагання за першість в освоєнні космосу. Перший американський супутник був виведений на орбіту 1 лютого 1958 р.

12 квітня 1961 р. у СРСР запустили перший космічний корабель із людиною на борту — Юрієм Гагаріним. А 5 травня 1961 р. у США здійснили запуск пілотованого космічного корабля.

У березні 1965 р. радянський космонавт Олексій Леонов уперше вийшов у відкритий космос.

Згодом Національне аерокосмічне агентство США (НАСА) здійснило запуск космічного корабля «Аполлон-11» на Місяць. 20 липня 1969 р. вперше в історії людина ступила на поверхню іншого небесного тіла, окрім Землі. Двоє астронавтів, Ніл Армстронг і Едвін Олдрін, пробули на Місяці близько 2,5 год. Вони провели наукові спостереження і взяли зразки ґрунту супутника Землі.

Протягом 1970-х років безпілотні космічні станції були направлені до Меркурія, Венери і Марса, пізніше — із близької відстані сфотографували Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Американські зонди «Піонер 10», «Піонер 11», «New Horizons», «Вояджер 1» і «Вояджер 2» стали міжзоряними кораблями, що покинули межі Сонячної системи.

У 1975 р. уперше відбулося стикування в космосі кораблів «Аполлон» (США) і «Союз» (СРСР).

З 1981 р. НАСА почало запускати кораблі багаторазового використання — «шаттли».

1 серпня 1995 р. на навколоземну орбіту запустили перший український штучний науково-дослідний супутник «Січ-1» за допомогою ракети-носія «Циклон-3». У 1997 р. Леонід Каденюк став першим громадянином незалежної України, який здійснив політ у космос у складі міжнародного екіпажу на американському космічному кораблі «Columbia».

У 2004 р. відбувся політ першого китайського космонавта. 3 січня 2019 р. міжпланетна станція «Чан’е-4» здійснила успішну посадку на зворотному боці Місяця.

Активну діяльність у вивченні космосу здійснюють Європейське космічне агентство (ESA), що складається з 20 держав-членів ЄС, а також такі країни, як Франція, Японія, Німеччина, Індія, Італія та ін.

Велику роль в освоєнні космосу відіграє Міжнародна космічна станція (МКС), створена в співробітництві аерокосмічних агентств Росії, США, Японії, Канади, Бразилії та ЄС.

Амбітні плани з освоєння космосу та створення перших баз на Марсі має винахідник та підприємець Ілон Маск. У планах створення колоній у космосі з Маском конкурує засновник Amazon Джефф Безос.

7. СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ЗМІНИ У ЗМІСТІ ТА ХАРАКТЕРІ ПРАЦІ

У розвинених суспільствах утверджується думка про цінність вільного часу громадян не тільки для власного розвитку, а й для підвищення продуктивності праці. Тож не дивно, що на Заході заговорили про перехід з п’ятиденного робочого тижня для працівників (з понеділка до п’ятниці) до чотириденного.

Комерційні компанії, що скоротили робочий тиждень для своїх співробітників до 32 годин, з’ясували, що це сприяє підвищенню продуктивності, мотивації персоналу і зниженню вигорання.

Британський Конгрес профспілок наполягає на тому, щоб уся країна перейшла на чотириденний тиждень до кінця сторіччя. Цю ініціативу підтримує лейбористська партія.