Фороський маяк
За свою довгу історію будівельне мистецтво пройшло величезний шлях від примітивного куреня до найскладніших по своїх планувальних і конструктивних рішеннях споруд. Змінюються уявлення про можливості будівельних матеріалів, змінюються і самі матеріали.
Практично сьогодні можна побудувати все, що підкаже уява архітектора. Питання лише в тому, чи буде це доцільно, красиво, економічно. І от тут й умудреному знаннями зодчому, і “юнаку, що обмірковує життя”, можуть прийти на поміч архітектурні зразки минулого, що зайняли почесне місце в ряду визнаних шедеврів минулого, які являють собою загальнолюдські пам'ятники культури, серед них Фороський маяк.
Понад дві з половиною тисячі років тому в південній частині Балканського півострова, на островах Егейського моря, на західному узбережжі Малої Азії, по берегах Мар-мурового і Чорного морів, на узбережжі Південної Італії і в східній частині острова Сицилія виникла група рабовлас-ницьких держав, відомих в історії як Стародавня Греція, або Еллада. У XII—VII ст. до н. е. у Стародавній Греції відбувся розклад первіснообщинного ладу і з'явилося патріархальне рабовласництво, яке у VIII—VI ст. до н. е. склало основу економічного і політичного життя суспільства. Розвинуло-ся товарно-грошове господарство, яке зосередилось у рабо-власницьких містах-державах (полісах). Найбільшими серед них виступали Афіни і Спарта, боротьба між якими за па-нування в Стародавній Греції була водночас боротьбою між демократією і аристократичною олігархією, що призвело до Пелопоннеської війни 431—404 рр. до н. е. Знесилені війною грецькі поліси в 338 р. до н. е. підпали під владу Македонії. У 146 р. до н. е. територія Греції була включена до складу Римської імперії.
З гомерівського періоду до нас дійшло мало пам'яток, через те, що основними будівельними матеріалами слугу-вали дерево і невипалена цегла. Періодом розквіту давньогрецької культури є класичний період, який характеризується розвитком філософської дум-ки (Демокріт, Сократ). До знаменитих споруд елліністичного періоду належать Фароський маяк в Александрії та Башта вітрів в Афінах.
У 332 - 331 рр. до н.е. Олександр Македонський заснував столицю елліністичного Єгипту Олександрію. Тут знаходиться знаменитий Олександрійський мусейон - один із головних наукових і культурних центрів античного світу, а при ньому не менш відома Олександрійська бібліотека, у якій нараховувалося, чи ледве ні 700 тисяч томів грецьких і східних книг.
Олександрія було самим багатим містом свого часу. Багато чудових споруд було зведено в Олександрії. До них належить і Олександрійський маяк на скелястому острові Форос поблизу дельти Нілу.
Використання маяків почалося в глибокій давнині і зв’язано з розвитком мореплавання.
Спочатку це були вогнища, розташовані на високих берегах, а потім штучні споруди. Одне із семи чудес древнього світу - Олександрійський, або Фороський, маяк був споруджений у 283 році до н.е. Будівництво цієї гігантської споруди зайняло усього 5 років, що само по собі дивно.
Основним будівельним матеріалом для нього послужив вапняк, мармур, граніт.
Маяк складався з трьох поставлених одна на іншу веж, що поступово зменшуються. Висота маяка величезна: по одним даним 120 метрів, по описах Ібн-аль-Сайха (XI в.) - 130 -140 метрів, по деяких сучасних публікаціях, навіть 180 метрів.
Підніжжя нижньої вежі квадратне - розмір сторони 30,5 метра. Нижня вежа, заввишки, 60 метрів була складена з кам'яних плит, прикрашених витонченою скульптурною роботою.
Середня, восьмигранна вежа, висотою в 40 метрів, облицьована біломармуровими плитами. Верхня вежа - ліхтар - кругла, із куполом, встановлена на гранітних колонах, була увінчана величезною бронзовою статуєю покровителя морів Посейдона висотою 8 метрів.
На верхівці третьої вежі в об’ємистій бронзовій чаші жевріло деревне вугілля, відблиск якого за допомогою складної системи дзеркал на 100 миль вказував місцезнаходження гавані.
Через весь маяк проходила шахта, навколо якої по спіралі піднімалися пандус і східці. По широкому і спадистому пандусі на вершину маяка в'їжджали візки, запряжені ослами. По шахті доставляли пальне для вогню маяка.
Високий маяк служив чудовим спостережним пунктом. Система металевих дзеркал використовувалася і для огляду морського простору, дозволяючи виявляти ворожі човни задовго до того, як вони з'являлися у берега. Тут були влаштовані флюгер, годинник й астрономічні прилади.
Маяк, споруджений на острові Форос, по своїх величезних розмірах і складній системі відбивачів світла був єдиним у своєму роді. От як його охарактеризував Ахілл Татій у своєму романі “Лєвкіппа і Клітофонт”: “...будівля вигадлива і надзвичайна, Гора, що лежала посеред моря, доходила до самих хмар, і вода протікала під цією спорудою, а воно височіло, висячи над морем”.
Олександрійський маяк, простояв біля 1500 років, несучи службу світоча, допомагаючи орієнтуватися середземноморським “кібернетос”, як називали кормчих древні греки.
Маяк двічі страждав від землетрусів, але його відновлювали, поки, нарешті, він не зруйнувався з - за вивітрювання каменю. Потім на руїнах маяка спорудили середньовічну фортецю.
Від одного із семи “чудес древнього світу”, здавалося, нічого не залишилося, крім руїн, умонтованих у Кайт-Бей, де вони існують і понині. Назва острова перетворилося в символ: “форос” стало означати “маяк”. Звідси і сучасне “фара”.
У 1961 році під час дослідження прибережних вод аквалангісти знайшли на морському дні статуї, саркофаги, шкатулки з мармуру.
У 1980 році міжнародна група археологів виявила на морському дні залишки Фороського маяка. Тоді ж на глибині 8 метрів виявили руїни легендарного палацу цариці Клеопатри. Це одне з найбільших відкриттів археології.
Практично сьогодні можна побудувати все, що підкаже уява архітектора. Питання лише в тому, чи буде це доцільно, красиво, економічно. І от тут й умудреному знаннями зодчому, і “юнаку, що обмірковує життя”, можуть прийти на поміч архітектурні зразки минулого, що зайняли почесне місце в ряду визнаних шедеврів минулого, які являють собою загальнолюдські пам'ятники культури, серед них Фороський маяк.
Понад дві з половиною тисячі років тому в південній частині Балканського півострова, на островах Егейського моря, на західному узбережжі Малої Азії, по берегах Мар-мурового і Чорного морів, на узбережжі Південної Італії і в східній частині острова Сицилія виникла група рабовлас-ницьких держав, відомих в історії як Стародавня Греція, або Еллада. У XII—VII ст. до н. е. у Стародавній Греції відбувся розклад первіснообщинного ладу і з'явилося патріархальне рабовласництво, яке у VIII—VI ст. до н. е. склало основу економічного і політичного життя суспільства. Розвинуло-ся товарно-грошове господарство, яке зосередилось у рабо-власницьких містах-державах (полісах). Найбільшими серед них виступали Афіни і Спарта, боротьба між якими за па-нування в Стародавній Греції була водночас боротьбою між демократією і аристократичною олігархією, що призвело до Пелопоннеської війни 431—404 рр. до н. е. Знесилені війною грецькі поліси в 338 р. до н. е. підпали під владу Македонії. У 146 р. до н. е. територія Греції була включена до складу Римської імперії.
З гомерівського періоду до нас дійшло мало пам'яток, через те, що основними будівельними матеріалами слугу-вали дерево і невипалена цегла. Періодом розквіту давньогрецької культури є класичний період, який характеризується розвитком філософської дум-ки (Демокріт, Сократ). До знаменитих споруд елліністичного періоду належать Фароський маяк в Александрії та Башта вітрів в Афінах.
У 332 - 331 рр. до н.е. Олександр Македонський заснував столицю елліністичного Єгипту Олександрію. Тут знаходиться знаменитий Олександрійський мусейон - один із головних наукових і культурних центрів античного світу, а при ньому не менш відома Олександрійська бібліотека, у якій нараховувалося, чи ледве ні 700 тисяч томів грецьких і східних книг.
Олександрія було самим багатим містом свого часу. Багато чудових споруд було зведено в Олександрії. До них належить і Олександрійський маяк на скелястому острові Форос поблизу дельти Нілу.
Використання маяків почалося в глибокій давнині і зв’язано з розвитком мореплавання.
Спочатку це були вогнища, розташовані на високих берегах, а потім штучні споруди. Одне із семи чудес древнього світу - Олександрійський, або Фороський, маяк був споруджений у 283 році до н.е. Будівництво цієї гігантської споруди зайняло усього 5 років, що само по собі дивно.
Основним будівельним матеріалом для нього послужив вапняк, мармур, граніт.
Маяк складався з трьох поставлених одна на іншу веж, що поступово зменшуються. Висота маяка величезна: по одним даним 120 метрів, по описах Ібн-аль-Сайха (XI в.) - 130 -140 метрів, по деяких сучасних публікаціях, навіть 180 метрів.
Підніжжя нижньої вежі квадратне - розмір сторони 30,5 метра. Нижня вежа, заввишки, 60 метрів була складена з кам'яних плит, прикрашених витонченою скульптурною роботою.
Середня, восьмигранна вежа, висотою в 40 метрів, облицьована біломармуровими плитами. Верхня вежа - ліхтар - кругла, із куполом, встановлена на гранітних колонах, була увінчана величезною бронзовою статуєю покровителя морів Посейдона висотою 8 метрів.
На верхівці третьої вежі в об’ємистій бронзовій чаші жевріло деревне вугілля, відблиск якого за допомогою складної системи дзеркал на 100 миль вказував місцезнаходження гавані.
Через весь маяк проходила шахта, навколо якої по спіралі піднімалися пандус і східці. По широкому і спадистому пандусі на вершину маяка в'їжджали візки, запряжені ослами. По шахті доставляли пальне для вогню маяка.
Високий маяк служив чудовим спостережним пунктом. Система металевих дзеркал використовувалася і для огляду морського простору, дозволяючи виявляти ворожі човни задовго до того, як вони з'являлися у берега. Тут були влаштовані флюгер, годинник й астрономічні прилади.
Маяк, споруджений на острові Форос, по своїх величезних розмірах і складній системі відбивачів світла був єдиним у своєму роді. От як його охарактеризував Ахілл Татій у своєму романі “Лєвкіппа і Клітофонт”: “...будівля вигадлива і надзвичайна, Гора, що лежала посеред моря, доходила до самих хмар, і вода протікала під цією спорудою, а воно височіло, висячи над морем”.
Олександрійський маяк, простояв біля 1500 років, несучи службу світоча, допомагаючи орієнтуватися середземноморським “кібернетос”, як називали кормчих древні греки.
Маяк двічі страждав від землетрусів, але його відновлювали, поки, нарешті, він не зруйнувався з - за вивітрювання каменю. Потім на руїнах маяка спорудили середньовічну фортецю.
Від одного із семи “чудес древнього світу”, здавалося, нічого не залишилося, крім руїн, умонтованих у Кайт-Бей, де вони існують і понині. Назва острова перетворилося в символ: “форос” стало означати “маяк”. Звідси і сучасне “фара”.
У 1961 році під час дослідження прибережних вод аквалангісти знайшли на морському дні статуї, саркофаги, шкатулки з мармуру.
У 1980 році міжнародна група археологів виявила на морському дні залишки Фороського маяка. Тоді ж на глибині 8 метрів виявили руїни легендарного палацу цариці Клеопатри. Це одне з найбільших відкриттів археології.
