Інформаційні технології
Інформаційні технології
План
1. Технологія розробки й етапи прийняття управлінського рішення
Процес управління - діяльність об'єднаних у визначену систему суб'єктів управління, спрямована на досягнення цілей фірми шляхом реалізації визначених функцій з використанням методів управління.[3]
Рішення - центральний момент усього процесу управління. Можна сказати, що суттю професії менеджера є прийняття рішень.
У широкому змісті це поняття включає і підготовку рішення (планування), у вузькому змісті це вибір альтернативи. У рамках перспективного планування приймаються основні рішення (що робити?), потім у процесі поточного планування, організації, мотивації, координації, регулювання, змін планів - рішення у вузькому змісті (як робити?), хоча така границя є умовною.
На практиці проблема рішення викликана тиском термінів, недоліком кваліфікації або інформації для рішення, ненадійністю методів, схильністю менеджерів до рутини, розбіжностями між особами, що приймають рішення (ОПР). Усі види рішень, прийнятих у процесі управління, можна класифікувати по численних ознаках:
по об'єкту рішення (орієнтовані на цілі або засоби, тощо);
по надійності вихідної інформації (на основі надійної інформації, ризикові або ненадійні);
по термінам дії наслідків (довго-, середньо-, короткострокові);
по зв'язку з ієрархією планування (стратегічні, тактичні, оперативні);
по періодичності (випадкові, повторювані, рутинні);
по виробничому охопленню (для усієї фірми, вузькоспеціалізовані);
по кількості рішень у процесі їхнього прийняття (статичні, динамічні, одно- і багатоступінчасті);
по складності (прості і складні).
Ефективність управління залежить від комплексного застосування багатьох факторів і не в останню чергу від процедури прийнятих рішень і їхнього практичного втілення в життя. Але для того, щоб управлінське рішення було діючим й ефективним, потрібно дотриматися визначених методологічних основ.
Для того, щоб прийняти управлінське рішення, кожен менеджер повинний добре розбиратися не тільки в понятійному апараті, але і досить кваліфіковано при цьому застосовувати на практиці:
методологію управлінського рішення;
методи розробки управлінських рішень;
організацію розробки управлінського рішення;
оцінку якості управлінських рішень.
Рішення - результат вибору з безлічі варіантів, альтернатив. Рішення являє собою керівництво до дії на основі розробленого проекту або плану роботи.
Правильність і ефективність прийнятого рішення багато в чому визначається якістю економічної, організаційної, соціальної й інших видів інформації. Умовно усі види інформації, що використовуються при ухваленні рішення, можна підрозділити: на вхідну і вихідну; оброблювану і необроблювану; текстову і графічну; постійну і перемінну; нормативну, аналітичну, статистичну; первинну і вторинну; директивну, розподільну, звітну.
Цінність одержуваної інформації залежить від точності задачі, тому що правильно поставлена задача визначає необхідність конкретної інформації для прийняття рішення.
Прийняття рішень властиве будь-якому виду діяльності, і від нього може залежати результативність роботи однієї людини, групи людей або всього народу визначеної держави. З економічної й управлінської точок зору прийняття рішення варто розглядати як фактор підвищення ефективності виробництва. Ефективність виробництва, природно, у кожному конкретному випадку залежить від якості прийнятого менеджером рішення.
Усі прийняті в будь-якій сфері діяльності рішення можна умовно класифікувати і підрозділити на рішення: зі стратегії підприємства; прибутку; продажів; питань, що впливають на формування прибутку.
Організаційні рішення приймаються на всіх рівнях управління і є однією з функцій роботи менеджера, вони спрямовані на досягнення поставленої мети або задачі. Вони можуть бути запрограмованими і незапрограмованими.
Запрограмоване рішення - це результат реалізації визначеної послідовності етапів або дій і приймається на основі обмеженої кількості альтернатив.
Виконуючи свої функціональні обов'язки, кожен менеджер вибирає найбільш оптимальні рішення, що сприяють перетворенню в життя поставленої задачі.
Прийняття рішення, як правило, поєднується з вибором напрямку дії, і якщо рішення приймається легко, без спеціального пророблення альтернатив, то гарне рішення прийняти важко. Гарне рішення накладає на менеджера велике соціальне навантаження і залежить від психологічної підготовленості менеджера, його досвіду, особистісних якостей.
Ухваленню рішення передують кілька етапів:
виникнення проблем, по яких необхідно прийняти рішення;
вибір критеріїв, по яких буде прийняте рішення;
розробка і формулювання альтернатив;
вибір оптимальної альтернативи;
затвердження (прийняття) рішення;
організація робіт з реалізації рішення - зворотний зв'язок.
2. Проблеми побудови ІС
Людино-машинна ІС вже на стадії проектування потребує як удосконалення організації основної діяльності економічного об'єкта (виробничого, господарського), так і поліпшення організації управлінських процедур.
Масове проектування АСУ, яке почалося тридцять років тому, вимагало розробки єдиних теоретичних положень, методичних підходів до їх створення і функціонування, без чого неможлива взаємодія різноманітних економічних об'єктів, їх нормальне функціонування в складаному багаторівневому народногосподарському комплексі.
Початково сформульовані академіком В. М. Глушковим науково-методичні положення та рекомендації з проектування автоматизованих систем управління тепер склались як принципи побудови АСУ, закріплені державним стандартом. До них належать принципи системності, розвитку, сумісності, стандартизації та уніфікації, ефективності.
1. Принцип системності є основоположним при створенні, функціонуванні і розвитку АСУ. Він дає змогу розглядати досліджуваний об'єкт як одне ціле; виявляти на цій підставі різноманітні типи зв'язків між структурними елементами, які забезпечують цілісність системи; установлювати напрямок виробничо-господарської діяльності системи і реалізовувані нею конкретні функції. Системний підхід передбачає проведення двохаспекгного аналізу, відомого під назвою «макро- і мікропідходів».
При мікроаналізі система або її елемент розглядається як частина системи вищого порядку. Особлива увага приділяється інформаційним зв'язкам: установлюється їх кількість; "виокремлюються та аналізуються ті зв'язки, які зумовлені метою вивчення системи, а далі відбираються найперспективніші, які реалізують задану цільову функцію. При мікроаналізі вивчається структура об'єкта, аналізуються її складові елементи з погляду їх функціональних характеристик, які виявляються через зв'язки з іншими елементами та зовнішнім середовищем. У процесі проектування АСУ системний підхід дає змогу використовувати математичний опис функціонування, дослідження різноманітних властивостей окремих елементів і системи в цілому, моделювати процеси, що вивчаються, для аналізу роботи створюваних систем.
Для автоматизованих систем управління характерна багаторівнева ієрархія з вертикально субпідрядними елементами (підсистемами). Ієрархічні структури в системах управління набули значного поширення завдяки своїм перевагам. Так, ієрархічна структура створює відносну волю дій над окремими елементами для кожного рівня системи і можливість різних поєднань (комбінацій) локальних критеріїв оптимальності функціонування системи в цілому; забезпечує відносну гнучкість системи управління і можливість пристосування до умов, які постійно змінюються; підвищує надійність за рахунок можливості введення елементної надмірності, реалізації напрямків потоків інформації.
Практичне значення системного підходу і моделювання полягає в тому, що вони дають змогу в доступній для аналізу формі не лише відбити усе суттєве, цікаве для творця системи, а й використати ЕОМ для дослідження поведінки системи в конкретних, заданих експериментатором умовах. Тому в основу створення АСУ в сучасних умовах покладено метод моделювання на базі системного підходу, який дає змогу знаходити оптимальний варіант структури системи і таким чином забезпечувати найвищу ефективність її функціонування.
2. Принцип розвитку полягає в тому, що АСУ створюється з урахуванням можливості постійного поповнення й оновлення функцій системи і видів її забезпечення. Передбачається, що автоматизована система має нарощувати свої обчислювальні можливості, оснащуватись новими технічними і програмними засобами, бути здатною постійно розширю вати й поновлювати склад задач та інформаційний фонд, який створюється у вигляді баз даних.
3. Принцип сумісності полягає в забезпеченні здатності взаємодії АСУ різних видів, рівнів у процесі їх спільного функціонування. Реалізація цього принципу дає змогу забезпечити нормальне функціонування економічних об'єктів, підвищить ефективність управління народним господарством та його окремими ланками.
4. Принцип стандартизації та уніфікації полягає в необхідності застосування типових уніфікованих і стандартизованих елементів функціонування АСУ. Упровадження в практику створення і розвитку АСУ цього принципу дає змогу скоротити часові, трудові і вартісні витрати на створення АСУ за максимально можливого використання нагромадженого досвіду у формуванні проектних рішень і впровадженні автоматизації проектних робіт.
5. Принцип ефективності полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на створення АСУ і цільовим ефектом, одержаним при її функціонуванні.
Як правило, крім основних принципів для ефективного здійснювання управління вирізняють також низку часткових принципів, які деталізують загальні. Додержання кожного з часткових принципів дає змогу дістати певний економічний ефект.
1. Один із них — принцип декомпозиції — використовується при вивченні особливостей, властивостей елементів і системи в цілому. Він грунтується на розбитті системи на частини, виокремленні деяких комплексів робіт, створенні умов для ефективнішого аналізу системи та її проектування.
2. Принцип першого керівника передбачає закріплення відповідальності під час створення системи за замовником — керівником підприємства, установи, галузі, тобто майбутнім користувачем, який відповідає за ввід у дію та функціонування АСУ.
3. Принцип нових задач — пошук постійного розширення можливостей системи, удосконалення процесів управління, одержання додаткових результатних показників з метою оптимізації управлінських рішень. Це може супроводжуватись постановкою і реалізацією на ЕОМ нових задач управління.
4. Принцип автоматизації інформаційних потоків і документообігу передбачає комплексне використання технічних засобів на всіх стадіях проходження інформації від моменту її реєстрації до одержання результативних показників і формування управлінських рішень.
5. Принцип автоматизації проектування має на меті підвищити ефективність самого процесу проектування і створення АСУ на всіх рівнях народного господарства, при цьому забезпечується скорочення часових, трудових і вартісних витрат за рахунок введення індустріальних методів.
Сучасний рівень розробки і впровадження систем дає змогу широко використовувати типізацію проектних рішень, уніфікацію методів і засобів при підготовці проектних матеріалів, стандартизації підходів під час проектування окремих елементів систем і підсистем, методи автоматизації ведення проектних робіт з використанням персональних ЕОМ і організованих на їх базі автоматизованих робочих місць проектувальника АСУ.
3. Класифікація інформаційних технологій
Інформаційні технології можуть значно різнитися за типами об'єктів управління, характером та обсягом розв'язуваних завдань і рядом інших ознак.
Загальноприйнятої класифікації АС у даний час не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками.
За рівнем або сферою діяльності — державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.
За рівнем автоматизації процесів управління — інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні АС.
За ступенем централізації обробки інформації — централізовані АС, децентралізовані АС, інформаційні системи колективного використання.
За ступенем інтеграції функцій — багаторівневі АС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство — об'єднання, об'єднання — галузь і т. ін.), багаторівневі АС з інтеграцією за рівнями планування і т. ін.
Державні АС призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На базі використання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів у них складають перспективні та поточні плани розвитку країни, ведуть облік результатів та регулюють діяльність окремих ланцюгів народного господарства, розробляють державний бюджет та контролюють його виконання і т. ін.
Центральне місце в мережі державних АС належить автоматизованій системі державної статистики (АСДС). Роль та місце АСДС в ієрархії управління визначається тим, що вона є основним джерелом статистичної інформації, конче потрібної для функціонування усіх державних та регіональних АС.
Серед АС, з якими взаємодіє АСДС, важливе місце належить автоматизованій системі планових розрахунків (АСПР). АСПР функціонує при Міністерстві економіки України і являє собою інформаційну систему, призначену для розробки народногосподарських планів та контролю за їх виконанням в умовах застосування засобів обчислювальної техніки для збору та обробки інформації.
Процес взаємодії АСДС з АСПР має взаємний характер: статистична інформація, джерелом якої є АСДС, необхідна на всіх етапах складання перспективних і поточних планів розвитку господарства країни. У свою чергу, планова інформація надходить до АСДС і є основою для обліку та аналізу виконання планів і завдань. Взаємодія АСДС та АСПР передбачає також спільний аналіз соціально-економічних проблем розвитку народного господарства. Тому АСДС має повністю задовольнити потреби оптимального планування, проводити економіко-математичний аналіз демографічних процесів у суспільстві, міжгалузевих зв'язків, споживання та прибутків населення, показників діяльності підприємств.
АСДС взаємодіє також з державною інформаційною системою фінансових розрахунків (АСФР) при Міністерстві фінансів України.
АСФР призначена для автоматизації фінансових розрахунків на базі сучасної обчислювальної техніки з формування державного бюджету країни та контролю за його виконанням. При цьому вона використовує статистичну інформацію про випуск і реалізацію продукції, фонди споживання, запаси та витрати фінансових ресурсів і т. ін.
Відомі й інші державні АС, система обробки інформації з цін (АСОІ цін), система управління національним банком (АСУ банк), система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ) і т. ін.
Територіальні (регіональні) АС призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Сюди належать АС області, міста, району. Ці системи виконують роботи з обробки інформації, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності й видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.
Галузеві інформаційні системи управління призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Галузеві, АС діють у промисловості та в сільському господарстві, будівництві на транспорті і т. ін. У них розв'язуються задачі інформаційного обслуговування апарату управління галузевих міністерств і їх підрозділів. Галузеві АС відрізняються сферами застосування — промислова, наукова .
Інформаційні системи управління підприємствами (АСУП) або виробничими об'єднаннями (АСУ В) — це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для регулярного розв'язування завдань управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.
Структурна система АСУ (дивись малюнок 3.1 ) має ту особливість, що виділені підсистеми згруповані за однорідними ознаками.
Так, наприклад, підсистеми, що відносяться до управління виробництвом, класифікуються за ознаками, які характерні для виробничого підприємства даної галузі це:
функціональна ознака (група А);
ознака забезпечення (група Б);
ознака видів виробництва (група В).
Кожна з перелічених класифікацій груп у свою чергу об'єднує тільки ті підсистеми, які відповідають головній класифікаційній властивості даної групи.
Такий підхід до класифікаційних підсистем АСУП дозволяє групувати комплекси розв'язуваних на ЕВМ завдань за всіма класифікаційними ознаками, виділив головний серед них.
Наприклад, по плануванню (А-2) вирішується комплекс завдань пов'язаних з виробництвом та випуском продукції, по технічній підготовці основного виробництва і т.д.
За умови іншої організаційної структури об'єкта управління, комплекси завдань можна групувати в іншій послідовності.
Наприклад, управління забезпеченням трудовими ресурсами включає комплекс завдань по усім функціональним підсистемам. При цьому не дивлячись на те чи інше групування комплексу завдань методика розв'язання даної задачі не змінюється, міняється лише її місце в тому чи іншому комплексі завдань.
Рис. 3.1 Структурна схема АСУП
Інформаційні системи управління технологічними процесами (АСУ ТП) керують станом технологічних процесів (робота верстата, домни тощо). Перша й головна відмінність цих систем від розглянутих раніше полягає передусім у характері об'єкта управління - для АСУ ТП це різноманітні машини, прилади, обладнання, а для державних, територіальних та інших АСУ - це колективи людей. Друга відмінність полягає у формі передачі інформації. Для АСУ ТП основною формою передачі інформації є сигнал, а в інших АСУ - документи.
Залежно від мети функціонування та завдань, які покладені на АС на етапах збору та змістової обробки даних, розрізняють такі типи АС:
інформаційно-пошукові;
інформаційно-довідкові;
інформаційно-управляючі (управлінські);
інтелектуальні інформаційні системи та системи підтримки прийняття рішень.
Інформаційно-пошукові системи (ІСП) орієнтовані на розв'язування завдань пошуку інформації. Змістова обробка інформації в таких системах відсутня.
В інформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатами пошуку обчислюють значення арифметичних функцій.
Інформаційно-управляючі, або управлінські, системи (відомі у вітчизняній літературі під назвою "автоматизовані системи організаційного управління") являють собою організаційно-технічні системи, які забезпечують вироблення рішення на основі автоматизації інформаційних процесів у сфері управління. Отже, ці системи призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола завдань управління.
До інформаційних систем нового покоління належать системи підтримки прийняття рішень (СППР) та інформаційні системи, побудовані на штучному інтелекті (інтелектуальні АС).
СППР — це інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабоструктурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР, як перспективної галузі використання обчислювальної техніки та інструментарію підвищення ефективності праці в сфері управління економікою, постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація СППР перетворилася на дільницю бізнесу, що швидко розвивається.
Системи штучного інтелекту будуть розглянуті нижче.
5. Програмне забезпечення інформаційних систем управління економікою
Цілі створення економічної інформаційної системи:
забезпечення життєздатності і дієздатності фірми;
забезпечення працівникам нормального трудового процесу;
усунення плутанини в одержанні інформації і її використанні;
розширення функцій підприємства відповідно до вимог ринку.
Основні принципи побудови інформаційної системи:
ієрархія (підпорядкованість задач і використання джерел даних);
принцип агрегованості даних (урахування запитів на різних рівнях);
надмірність (побудова з урахуванням не тільки поточних, але і майбутніх задач);
конфіденційність;
адаптивність до запитів, що змінюються;
погодженість і інформаційна єдність (визначається розробкою системи показників, у якій виключалася б можливість неузгоджених дій і виведення неправильної інформації);
відкритість системи (для поповнення даних).
У складі системи діють експертні і моделюючі комплекси ЕОМ. Основним типом інформаційного продукту служать статистичні дані, а також факти, знання, уміння що представляються як у первинній, так і в обробленій формі.
Система діє з урахуванням технічних і правових обмежень, може працювати в декількох режимах:
інформаційно-довідковий режим;
режим сортування й групування;
аналітичний режим (видача аналітичних зведень і документів за результатами обробки характеристик різної приналежності;
розрахунковий режим (виконуються розрахунки за заздалегідь формалізованими моделями і залежностями);
режим порад, (пропонується декілька рішень на основі формалізованих і інтуїтивних методів);
навчальний режим;
оптимізаційний.
Неможливо уявити собі вирішення задач економіки на сучасному підприємстві без використання обчислювальної техніки та інформаційних систем управління. На жаль, переважна більшість інформаційних систем вітчизняної розробки виявилась непридатною для вирішення задач економіки та управління в цілому. Україна стояла осторонь процесу розвитку як самих методів управління бізнесом, так і їх реалізації за допомогою обчислювальної техніки, що тривав протягом останніх 40 років та призвів до появи систем класу ERP (enterprise resource planning systems – системи планування ресурсів підприємства). Планова державна економіка не ставила сучасних задач, тому цілі розробки і впровадження автоматизованих систем управління (АСУ) відрізнялися від цілей застосування інформаційних систем для управління бізнесом.
Даючи коротку характеристику таким системам, необхідно вказати, що за загальноприйнятою на заході класифікацією ERP-системи поділяються на два рівні. До першого рівня належать так звані “важкі” системи, серед яких Oracle Applications, SAP R/3, J.D..Edwards, PeopleSoft, Baan та інші. Ці системи характеризуються широкими функціональними можливостями, глибиною проробки такої функціональності, надзвичайно гнучкими та потужними можливостями “настройки” під конкретні вимоги, високими рівнями складності проектів їх впровадження та ризику невдачі у досягненні мети. До другого рівня відносять “середні” системи, такі як Sсala, Sun Systems, Great Plain Dynamics, Exact, Navision, Platinum та ін. Ці системи являють собою компроміс між можливостями, з одного боку, та вартістю і ризиком - з іншого.
Говорячи про майбутні перспективи вирішення задач економіки підприємств, потрібно відзначити, що останнім часом у світі спостерігається надзвичайно швидкий розвиток явища , яке отримало назву E-Commerce (електронна комерція). Це стало причиною кардинального переосмислення практично всіх аспектів ведення бізнесу В першу чергу це впливає на логістику підприємств. Цілком очевидно, що не зважаючи на відставання України у цій сфері, бурхливий розвиток E-Commerce в нашій країні є питанням часу, через певний проміжок якого дуже імовірним являється “прорив” саме в секторі торгівлі між підприємствами.
8. Складові системи „Податки” та функціональні зв'язки.
Ефективного функціонування існуючої в Україні галузі оподаткування можна досягти за умови впровадження сучасних інформаційних технологій на всіх рівнях ієрархічної структури галузі.
Інформатизація ДПАУ — це об'єктивний процес, який має охопити галузь у цілому. Фундаментальною основою інформа-тизації є створення високоорганізованого середовища, яке, з од-ного боку, має включати й об'єднувати в рамках всієї податко-вої служби України інформаційне, телекомунікаційне, комп'ю-терне, програмне забезпечення, інформаційні технології, мережі ЕОМ, бази даних і знань, інші засоби інформатизації, а з іншого боку — забезпечувати можливість створення і використання ефек-тивного системно-аналітичного апарату, що дозволить на якісно новому рівні інформаційного обслуговування провадити як по-всякденну оперативну роботу, так і системний аналіз стану та перспектив діяльності податкової служби в цілому; приймати науково обґрунтовані рішення щодо реалізації податкової полі-тики України.
Рівень інформатизації податкової служби України порівняно із західними країнами значно нижчий. Водночас на сьогодні про-ведено значний обсяг робіт із модернізації засобів автоматизації функцій районних, обласних і головної податкових адміністра-цій. Створено й функціонує Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів, де під час реєстрації в Державному реєстрі кожній фізичній особі централі-зовано надається єдиний ідентифікаційний номер. Розроблено понад 50 АРМ, які забезпечують виконання обліково-розрахун-кових функцій практично в усіх підрозділах податкових адмініс-трацій. З їх допомогою автоматизовано найбільш рутинні про-цедури обробки даних. У кількох областях створюються локальні мережі, що об'єднують автономні АРМ. Впроваджена й експлуа-тується система зв'язку між районними, обласними і централь-ною адміністраціями в режимі електронної пошти з використан-ням комутованих каналів.
Але оскільки роботи виконувалися за відсутності чіткої концепції розвитку інформаційної інфраструктури податкової служби і часто були реалізовані без додержання єдиних стан-дартів та технологій, то не було досягнуто бажаного результа-ту — значного впливу на підвищення рівня надходжень до бю-джетів держави.
В управлінні комп'ютеризації Головної Державної податко-вої адміністрації України створюється й послідовно впроваджу-ється в експлуатацію Автоматизована інформаційна система (АІС) «Податки». Ця система централізовано поширюється в податкових адміністраціях районного рівня для зручнішого, оперативного та всеосяжного обліку нарахування, надходження податкових платежів та контролю за виконанням податкового законодавства в Україні. АІС «Податки» включає в себе функ-ціональні підсистеми, комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у структурних підрозділах ДПА районного рівня у вигляді системи взаємопов'язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управлінь:
АРМ інспектора по обліку (реєстрація платників);
АРМ обліку надходжень до бюджету («Держдоходи»);
АРМ реєстрації бухгалтерської звітності;
АРМ складання звітності;
АРМ контроль та аудит;
АРМ «Податки в Україні» (чинні закони України);
АРМ «Валютна інспекція».
Взаємозв'язок АРМ, які функціонують в ДПІ районного рівня, можна простежити на прикладі розв'язання комплексу задач «Облік надходжень і контроль сплати ПДВ з юридичних осіб» (рис. 8.1).
Рис. 8.1. Схема функціональних зв'язків в разі розв'язування комплексу задач «Облік надходжень і контроль сплати ПДВ з юридичних осіб»
Основні функції АІС «Податки» такі.
1. Облік платників на підставі статутних документів (реєстра-ція, перереєстрація, зняття з обліку і т.ін.).
2. Збір інформації про відкриття рахунків у банках платника-ми. Ця функція виконується на підставі письмових повідомлень про відкриття та закриття рахунків, які надходять з банківських установ у триденний термін (згідно з Інструкцією № 3 Націо-нального банку України «Про відкриття банками рахунків у наці-ональній та іноземній валюті»).
3. Отримання інформації про внесення та виключення платни-ків з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Ця інформація надходить з органів статистики, районної адміністрації та Арбітражного суду.
4. Збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці повідомлення формуються на підставі бухгалтерської звіт-ності, яка регулярно надається підприємствами до податкової адміністрації.
5. Оперативне отримання даних про надходження грошових коштів про сплату податків. Ця інформація подається у формі платіжних повідомлень та реєстру надходжень з банківських установ.
6. Проведення перевірок правильності сплати податків згідно з планами перевірок та за замовленням.
7. Формування звітності до Головної, міської та обласної по-даткової адміністрації.
8. Економічний аналіз діяльності податкової адміністрації та стану обслуговуваного району.
Перелічені функції притаманні АІС «Податки» Державної по-даткової адміністрації районного рівня. У ній використано тра-диційну методику обліку надходжень до бюджету, а також ви-значено порядок розв'язування задач із застосуванням персональ-них комп'ютерів.
9. Загальні поняття систем із штучним інтелектом
Штучний інтелект — це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв'язування людиною складаних творчих завдань. Створенню інтелектуальних інформаційних систем сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко-лінгвістичних моделей. Ці моделі дають змогу формалізувати конкретні змістовні знання про об'єкти управління та процеси, що відбуваються в них, тобто ввести в ЕОМ логіко-лінгвістичні моделі поряд з математичними. Логіко лінгвістичні моделі — це семантичні мережі, фрейми, продукувальні системи — іноді об'єднуються терміном «програмно-апаратні засоби в системах штучного інтелекту».
Розрізняють три види інтелектуальних АС:
інтелектуальні інформаційно-пошукові системи (системи типу «запитання — відповідь»), які в процесі діалогу забезпечують взаємодію кінцевих користувачів — непрограмістів з базами даних та знань професійними мовами користувачів, близьких до природних;
розрахунково-логічні системи, які дають змогу кінцевим користувачам, що не є програмістами та спеціалістами в галузі прикладної математики, розв'язувати в режимі діалогу з ЕОМ свої задачі з використанням складаних методів і відповідних прикладних програм;
експертні системи, які дають змогу провадити ефективну комп'ютеризацію областей, у яких знання можуть бути подані в експертній описовій формі, але використання математичних моделей утруднене або неможливе.
В економіці України найпоширенішими є експертні системи. Це системи, які дають змогу на базі сучасних персональних комп'ютерів виявляти, нагромаджувати та коригувати знання з різних галузей народного господарства (предметних областей).
Література
Гуджоян О.Л. и др. Методы принятия управленческих решений. Учебное пособие. - М.: 1997.
Исходная информация для принятия управленческих решений.//Материалы семинара компании АКМР, , 2001 г.
Кельдер Т. Л. Інформаційні системи та технології в економіці. Видання кафедри економічної кібернетики ЗДУ, 2001
Поддержка принятий управленческих решений: тренинг по управленческим информационным системам. Проект Tacis, 2002.// Электронная версия статьи -
Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Нанч. посібник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2001. 239с.
Рогач І.Ф., Рябий Р.С., Логістика в інформаційних системах управління: проблеми упровадження та консалтингу на підприємствах України.//
Смирнова Е.Ю. "Техника финансовых вычислений на Excel" - СПб.: ОЦЭиМ, 2003 - 126 с.
План
1. Технологія розробки й етапи прийняття управлінського рішення
Процес управління - діяльність об'єднаних у визначену систему суб'єктів управління, спрямована на досягнення цілей фірми шляхом реалізації визначених функцій з використанням методів управління.[3]
Рішення - центральний момент усього процесу управління. Можна сказати, що суттю професії менеджера є прийняття рішень.
У широкому змісті це поняття включає і підготовку рішення (планування), у вузькому змісті це вибір альтернативи. У рамках перспективного планування приймаються основні рішення (що робити?), потім у процесі поточного планування, організації, мотивації, координації, регулювання, змін планів - рішення у вузькому змісті (як робити?), хоча така границя є умовною.
На практиці проблема рішення викликана тиском термінів, недоліком кваліфікації або інформації для рішення, ненадійністю методів, схильністю менеджерів до рутини, розбіжностями між особами, що приймають рішення (ОПР). Усі види рішень, прийнятих у процесі управління, можна класифікувати по численних ознаках:
по об'єкту рішення (орієнтовані на цілі або засоби, тощо);
по надійності вихідної інформації (на основі надійної інформації, ризикові або ненадійні);
по термінам дії наслідків (довго-, середньо-, короткострокові);
по зв'язку з ієрархією планування (стратегічні, тактичні, оперативні);
по періодичності (випадкові, повторювані, рутинні);
по виробничому охопленню (для усієї фірми, вузькоспеціалізовані);
по кількості рішень у процесі їхнього прийняття (статичні, динамічні, одно- і багатоступінчасті);
по складності (прості і складні).
Ефективність управління залежить від комплексного застосування багатьох факторів і не в останню чергу від процедури прийнятих рішень і їхнього практичного втілення в життя. Але для того, щоб управлінське рішення було діючим й ефективним, потрібно дотриматися визначених методологічних основ.
Для того, щоб прийняти управлінське рішення, кожен менеджер повинний добре розбиратися не тільки в понятійному апараті, але і досить кваліфіковано при цьому застосовувати на практиці:
методологію управлінського рішення;
методи розробки управлінських рішень;
організацію розробки управлінського рішення;
оцінку якості управлінських рішень.
Рішення - результат вибору з безлічі варіантів, альтернатив. Рішення являє собою керівництво до дії на основі розробленого проекту або плану роботи.
Правильність і ефективність прийнятого рішення багато в чому визначається якістю економічної, організаційної, соціальної й інших видів інформації. Умовно усі види інформації, що використовуються при ухваленні рішення, можна підрозділити: на вхідну і вихідну; оброблювану і необроблювану; текстову і графічну; постійну і перемінну; нормативну, аналітичну, статистичну; первинну і вторинну; директивну, розподільну, звітну.
Цінність одержуваної інформації залежить від точності задачі, тому що правильно поставлена задача визначає необхідність конкретної інформації для прийняття рішення.
Прийняття рішень властиве будь-якому виду діяльності, і від нього може залежати результативність роботи однієї людини, групи людей або всього народу визначеної держави. З економічної й управлінської точок зору прийняття рішення варто розглядати як фактор підвищення ефективності виробництва. Ефективність виробництва, природно, у кожному конкретному випадку залежить від якості прийнятого менеджером рішення.
Усі прийняті в будь-якій сфері діяльності рішення можна умовно класифікувати і підрозділити на рішення: зі стратегії підприємства; прибутку; продажів; питань, що впливають на формування прибутку.
Організаційні рішення приймаються на всіх рівнях управління і є однією з функцій роботи менеджера, вони спрямовані на досягнення поставленої мети або задачі. Вони можуть бути запрограмованими і незапрограмованими.
Запрограмоване рішення - це результат реалізації визначеної послідовності етапів або дій і приймається на основі обмеженої кількості альтернатив.
Виконуючи свої функціональні обов'язки, кожен менеджер вибирає найбільш оптимальні рішення, що сприяють перетворенню в життя поставленої задачі.
Прийняття рішення, як правило, поєднується з вибором напрямку дії, і якщо рішення приймається легко, без спеціального пророблення альтернатив, то гарне рішення прийняти важко. Гарне рішення накладає на менеджера велике соціальне навантаження і залежить від психологічної підготовленості менеджера, його досвіду, особистісних якостей.
Ухваленню рішення передують кілька етапів:
виникнення проблем, по яких необхідно прийняти рішення;
вибір критеріїв, по яких буде прийняте рішення;
розробка і формулювання альтернатив;
вибір оптимальної альтернативи;
затвердження (прийняття) рішення;
організація робіт з реалізації рішення - зворотний зв'язок.
2. Проблеми побудови ІС
Людино-машинна ІС вже на стадії проектування потребує як удосконалення організації основної діяльності економічного об'єкта (виробничого, господарського), так і поліпшення організації управлінських процедур.
Масове проектування АСУ, яке почалося тридцять років тому, вимагало розробки єдиних теоретичних положень, методичних підходів до їх створення і функціонування, без чого неможлива взаємодія різноманітних економічних об'єктів, їх нормальне функціонування в складаному багаторівневому народногосподарському комплексі.
Початково сформульовані академіком В. М. Глушковим науково-методичні положення та рекомендації з проектування автоматизованих систем управління тепер склались як принципи побудови АСУ, закріплені державним стандартом. До них належать принципи системності, розвитку, сумісності, стандартизації та уніфікації, ефективності.
1. Принцип системності є основоположним при створенні, функціонуванні і розвитку АСУ. Він дає змогу розглядати досліджуваний об'єкт як одне ціле; виявляти на цій підставі різноманітні типи зв'язків між структурними елементами, які забезпечують цілісність системи; установлювати напрямок виробничо-господарської діяльності системи і реалізовувані нею конкретні функції. Системний підхід передбачає проведення двохаспекгного аналізу, відомого під назвою «макро- і мікропідходів».
При мікроаналізі система або її елемент розглядається як частина системи вищого порядку. Особлива увага приділяється інформаційним зв'язкам: установлюється їх кількість; "виокремлюються та аналізуються ті зв'язки, які зумовлені метою вивчення системи, а далі відбираються найперспективніші, які реалізують задану цільову функцію. При мікроаналізі вивчається структура об'єкта, аналізуються її складові елементи з погляду їх функціональних характеристик, які виявляються через зв'язки з іншими елементами та зовнішнім середовищем. У процесі проектування АСУ системний підхід дає змогу використовувати математичний опис функціонування, дослідження різноманітних властивостей окремих елементів і системи в цілому, моделювати процеси, що вивчаються, для аналізу роботи створюваних систем.
Для автоматизованих систем управління характерна багаторівнева ієрархія з вертикально субпідрядними елементами (підсистемами). Ієрархічні структури в системах управління набули значного поширення завдяки своїм перевагам. Так, ієрархічна структура створює відносну волю дій над окремими елементами для кожного рівня системи і можливість різних поєднань (комбінацій) локальних критеріїв оптимальності функціонування системи в цілому; забезпечує відносну гнучкість системи управління і можливість пристосування до умов, які постійно змінюються; підвищує надійність за рахунок можливості введення елементної надмірності, реалізації напрямків потоків інформації.
Практичне значення системного підходу і моделювання полягає в тому, що вони дають змогу в доступній для аналізу формі не лише відбити усе суттєве, цікаве для творця системи, а й використати ЕОМ для дослідження поведінки системи в конкретних, заданих експериментатором умовах. Тому в основу створення АСУ в сучасних умовах покладено метод моделювання на базі системного підходу, який дає змогу знаходити оптимальний варіант структури системи і таким чином забезпечувати найвищу ефективність її функціонування.
2. Принцип розвитку полягає в тому, що АСУ створюється з урахуванням можливості постійного поповнення й оновлення функцій системи і видів її забезпечення. Передбачається, що автоматизована система має нарощувати свої обчислювальні можливості, оснащуватись новими технічними і програмними засобами, бути здатною постійно розширю вати й поновлювати склад задач та інформаційний фонд, який створюється у вигляді баз даних.
3. Принцип сумісності полягає в забезпеченні здатності взаємодії АСУ різних видів, рівнів у процесі їх спільного функціонування. Реалізація цього принципу дає змогу забезпечити нормальне функціонування економічних об'єктів, підвищить ефективність управління народним господарством та його окремими ланками.
4. Принцип стандартизації та уніфікації полягає в необхідності застосування типових уніфікованих і стандартизованих елементів функціонування АСУ. Упровадження в практику створення і розвитку АСУ цього принципу дає змогу скоротити часові, трудові і вартісні витрати на створення АСУ за максимально можливого використання нагромадженого досвіду у формуванні проектних рішень і впровадженні автоматизації проектних робіт.
5. Принцип ефективності полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на створення АСУ і цільовим ефектом, одержаним при її функціонуванні.
Як правило, крім основних принципів для ефективного здійснювання управління вирізняють також низку часткових принципів, які деталізують загальні. Додержання кожного з часткових принципів дає змогу дістати певний економічний ефект.
1. Один із них — принцип декомпозиції — використовується при вивченні особливостей, властивостей елементів і системи в цілому. Він грунтується на розбитті системи на частини, виокремленні деяких комплексів робіт, створенні умов для ефективнішого аналізу системи та її проектування.
2. Принцип першого керівника передбачає закріплення відповідальності під час створення системи за замовником — керівником підприємства, установи, галузі, тобто майбутнім користувачем, який відповідає за ввід у дію та функціонування АСУ.
3. Принцип нових задач — пошук постійного розширення можливостей системи, удосконалення процесів управління, одержання додаткових результатних показників з метою оптимізації управлінських рішень. Це може супроводжуватись постановкою і реалізацією на ЕОМ нових задач управління.
4. Принцип автоматизації інформаційних потоків і документообігу передбачає комплексне використання технічних засобів на всіх стадіях проходження інформації від моменту її реєстрації до одержання результативних показників і формування управлінських рішень.
5. Принцип автоматизації проектування має на меті підвищити ефективність самого процесу проектування і створення АСУ на всіх рівнях народного господарства, при цьому забезпечується скорочення часових, трудових і вартісних витрат за рахунок введення індустріальних методів.
Сучасний рівень розробки і впровадження систем дає змогу широко використовувати типізацію проектних рішень, уніфікацію методів і засобів при підготовці проектних матеріалів, стандартизації підходів під час проектування окремих елементів систем і підсистем, методи автоматизації ведення проектних робіт з використанням персональних ЕОМ і організованих на їх базі автоматизованих робочих місць проектувальника АСУ.
3. Класифікація інформаційних технологій
Інформаційні технології можуть значно різнитися за типами об'єктів управління, характером та обсягом розв'язуваних завдань і рядом інших ознак.
Загальноприйнятої класифікації АС у даний час не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками.
За рівнем або сферою діяльності — державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.
За рівнем автоматизації процесів управління — інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні АС.
За ступенем централізації обробки інформації — централізовані АС, децентралізовані АС, інформаційні системи колективного використання.
За ступенем інтеграції функцій — багаторівневі АС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство — об'єднання, об'єднання — галузь і т. ін.), багаторівневі АС з інтеграцією за рівнями планування і т. ін.
Державні АС призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На базі використання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів у них складають перспективні та поточні плани розвитку країни, ведуть облік результатів та регулюють діяльність окремих ланцюгів народного господарства, розробляють державний бюджет та контролюють його виконання і т. ін.
Центральне місце в мережі державних АС належить автоматизованій системі державної статистики (АСДС). Роль та місце АСДС в ієрархії управління визначається тим, що вона є основним джерелом статистичної інформації, конче потрібної для функціонування усіх державних та регіональних АС.
Серед АС, з якими взаємодіє АСДС, важливе місце належить автоматизованій системі планових розрахунків (АСПР). АСПР функціонує при Міністерстві економіки України і являє собою інформаційну систему, призначену для розробки народногосподарських планів та контролю за їх виконанням в умовах застосування засобів обчислювальної техніки для збору та обробки інформації.
Процес взаємодії АСДС з АСПР має взаємний характер: статистична інформація, джерелом якої є АСДС, необхідна на всіх етапах складання перспективних і поточних планів розвитку господарства країни. У свою чергу, планова інформація надходить до АСДС і є основою для обліку та аналізу виконання планів і завдань. Взаємодія АСДС та АСПР передбачає також спільний аналіз соціально-економічних проблем розвитку народного господарства. Тому АСДС має повністю задовольнити потреби оптимального планування, проводити економіко-математичний аналіз демографічних процесів у суспільстві, міжгалузевих зв'язків, споживання та прибутків населення, показників діяльності підприємств.
АСДС взаємодіє також з державною інформаційною системою фінансових розрахунків (АСФР) при Міністерстві фінансів України.
АСФР призначена для автоматизації фінансових розрахунків на базі сучасної обчислювальної техніки з формування державного бюджету країни та контролю за його виконанням. При цьому вона використовує статистичну інформацію про випуск і реалізацію продукції, фонди споживання, запаси та витрати фінансових ресурсів і т. ін.
Відомі й інші державні АС, система обробки інформації з цін (АСОІ цін), система управління національним банком (АСУ банк), система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ) і т. ін.
Територіальні (регіональні) АС призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Сюди належать АС області, міста, району. Ці системи виконують роботи з обробки інформації, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності й видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.
Галузеві інформаційні системи управління призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Галузеві, АС діють у промисловості та в сільському господарстві, будівництві на транспорті і т. ін. У них розв'язуються задачі інформаційного обслуговування апарату управління галузевих міністерств і їх підрозділів. Галузеві АС відрізняються сферами застосування — промислова, наукова .
Інформаційні системи управління підприємствами (АСУП) або виробничими об'єднаннями (АСУ В) — це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для регулярного розв'язування завдань управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.
Структурна система АСУ (дивись малюнок 3.1 ) має ту особливість, що виділені підсистеми згруповані за однорідними ознаками.
Так, наприклад, підсистеми, що відносяться до управління виробництвом, класифікуються за ознаками, які характерні для виробничого підприємства даної галузі це:
функціональна ознака (група А);
ознака забезпечення (група Б);
ознака видів виробництва (група В).
Кожна з перелічених класифікацій груп у свою чергу об'єднує тільки ті підсистеми, які відповідають головній класифікаційній властивості даної групи.
Такий підхід до класифікаційних підсистем АСУП дозволяє групувати комплекси розв'язуваних на ЕВМ завдань за всіма класифікаційними ознаками, виділив головний серед них.
Наприклад, по плануванню (А-2) вирішується комплекс завдань пов'язаних з виробництвом та випуском продукції, по технічній підготовці основного виробництва і т.д.
За умови іншої організаційної структури об'єкта управління, комплекси завдань можна групувати в іншій послідовності.
Наприклад, управління забезпеченням трудовими ресурсами включає комплекс завдань по усім функціональним підсистемам. При цьому не дивлячись на те чи інше групування комплексу завдань методика розв'язання даної задачі не змінюється, міняється лише її місце в тому чи іншому комплексі завдань.
Рис. 3.1 Структурна схема АСУП
Інформаційні системи управління технологічними процесами (АСУ ТП) керують станом технологічних процесів (робота верстата, домни тощо). Перша й головна відмінність цих систем від розглянутих раніше полягає передусім у характері об'єкта управління - для АСУ ТП це різноманітні машини, прилади, обладнання, а для державних, територіальних та інших АСУ - це колективи людей. Друга відмінність полягає у формі передачі інформації. Для АСУ ТП основною формою передачі інформації є сигнал, а в інших АСУ - документи.
Залежно від мети функціонування та завдань, які покладені на АС на етапах збору та змістової обробки даних, розрізняють такі типи АС:
інформаційно-пошукові;
інформаційно-довідкові;
інформаційно-управляючі (управлінські);
інтелектуальні інформаційні системи та системи підтримки прийняття рішень.
Інформаційно-пошукові системи (ІСП) орієнтовані на розв'язування завдань пошуку інформації. Змістова обробка інформації в таких системах відсутня.
В інформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатами пошуку обчислюють значення арифметичних функцій.
Інформаційно-управляючі, або управлінські, системи (відомі у вітчизняній літературі під назвою "автоматизовані системи організаційного управління") являють собою організаційно-технічні системи, які забезпечують вироблення рішення на основі автоматизації інформаційних процесів у сфері управління. Отже, ці системи призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола завдань управління.
До інформаційних систем нового покоління належать системи підтримки прийняття рішень (СППР) та інформаційні системи, побудовані на штучному інтелекті (інтелектуальні АС).
СППР — це інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабоструктурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР, як перспективної галузі використання обчислювальної техніки та інструментарію підвищення ефективності праці в сфері управління економікою, постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація СППР перетворилася на дільницю бізнесу, що швидко розвивається.
Системи штучного інтелекту будуть розглянуті нижче.
5. Програмне забезпечення інформаційних систем управління економікою
Цілі створення економічної інформаційної системи:
забезпечення життєздатності і дієздатності фірми;
забезпечення працівникам нормального трудового процесу;
усунення плутанини в одержанні інформації і її використанні;
розширення функцій підприємства відповідно до вимог ринку.
Основні принципи побудови інформаційної системи:
ієрархія (підпорядкованість задач і використання джерел даних);
принцип агрегованості даних (урахування запитів на різних рівнях);
надмірність (побудова з урахуванням не тільки поточних, але і майбутніх задач);
конфіденційність;
адаптивність до запитів, що змінюються;
погодженість і інформаційна єдність (визначається розробкою системи показників, у якій виключалася б можливість неузгоджених дій і виведення неправильної інформації);
відкритість системи (для поповнення даних).
У складі системи діють експертні і моделюючі комплекси ЕОМ. Основним типом інформаційного продукту служать статистичні дані, а також факти, знання, уміння що представляються як у первинній, так і в обробленій формі.
Система діє з урахуванням технічних і правових обмежень, може працювати в декількох режимах:
інформаційно-довідковий режим;
режим сортування й групування;
аналітичний режим (видача аналітичних зведень і документів за результатами обробки характеристик різної приналежності;
розрахунковий режим (виконуються розрахунки за заздалегідь формалізованими моделями і залежностями);
режим порад, (пропонується декілька рішень на основі формалізованих і інтуїтивних методів);
навчальний режим;
оптимізаційний.
Неможливо уявити собі вирішення задач економіки на сучасному підприємстві без використання обчислювальної техніки та інформаційних систем управління. На жаль, переважна більшість інформаційних систем вітчизняної розробки виявилась непридатною для вирішення задач економіки та управління в цілому. Україна стояла осторонь процесу розвитку як самих методів управління бізнесом, так і їх реалізації за допомогою обчислювальної техніки, що тривав протягом останніх 40 років та призвів до появи систем класу ERP (enterprise resource planning systems – системи планування ресурсів підприємства). Планова державна економіка не ставила сучасних задач, тому цілі розробки і впровадження автоматизованих систем управління (АСУ) відрізнялися від цілей застосування інформаційних систем для управління бізнесом.
Даючи коротку характеристику таким системам, необхідно вказати, що за загальноприйнятою на заході класифікацією ERP-системи поділяються на два рівні. До першого рівня належать так звані “важкі” системи, серед яких Oracle Applications, SAP R/3, J.D..Edwards, PeopleSoft, Baan та інші. Ці системи характеризуються широкими функціональними можливостями, глибиною проробки такої функціональності, надзвичайно гнучкими та потужними можливостями “настройки” під конкретні вимоги, високими рівнями складності проектів їх впровадження та ризику невдачі у досягненні мети. До другого рівня відносять “середні” системи, такі як Sсala, Sun Systems, Great Plain Dynamics, Exact, Navision, Platinum та ін. Ці системи являють собою компроміс між можливостями, з одного боку, та вартістю і ризиком - з іншого.
Говорячи про майбутні перспективи вирішення задач економіки підприємств, потрібно відзначити, що останнім часом у світі спостерігається надзвичайно швидкий розвиток явища , яке отримало назву E-Commerce (електронна комерція). Це стало причиною кардинального переосмислення практично всіх аспектів ведення бізнесу В першу чергу це впливає на логістику підприємств. Цілком очевидно, що не зважаючи на відставання України у цій сфері, бурхливий розвиток E-Commerce в нашій країні є питанням часу, через певний проміжок якого дуже імовірним являється “прорив” саме в секторі торгівлі між підприємствами.
8. Складові системи „Податки” та функціональні зв'язки.
Ефективного функціонування існуючої в Україні галузі оподаткування можна досягти за умови впровадження сучасних інформаційних технологій на всіх рівнях ієрархічної структури галузі.
Інформатизація ДПАУ — це об'єктивний процес, який має охопити галузь у цілому. Фундаментальною основою інформа-тизації є створення високоорганізованого середовища, яке, з од-ного боку, має включати й об'єднувати в рамках всієї податко-вої служби України інформаційне, телекомунікаційне, комп'ю-терне, програмне забезпечення, інформаційні технології, мережі ЕОМ, бази даних і знань, інші засоби інформатизації, а з іншого боку — забезпечувати можливість створення і використання ефек-тивного системно-аналітичного апарату, що дозволить на якісно новому рівні інформаційного обслуговування провадити як по-всякденну оперативну роботу, так і системний аналіз стану та перспектив діяльності податкової служби в цілому; приймати науково обґрунтовані рішення щодо реалізації податкової полі-тики України.
Рівень інформатизації податкової служби України порівняно із західними країнами значно нижчий. Водночас на сьогодні про-ведено значний обсяг робіт із модернізації засобів автоматизації функцій районних, обласних і головної податкових адміністра-цій. Створено й функціонує Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів, де під час реєстрації в Державному реєстрі кожній фізичній особі централі-зовано надається єдиний ідентифікаційний номер. Розроблено понад 50 АРМ, які забезпечують виконання обліково-розрахун-кових функцій практично в усіх підрозділах податкових адмініс-трацій. З їх допомогою автоматизовано найбільш рутинні про-цедури обробки даних. У кількох областях створюються локальні мережі, що об'єднують автономні АРМ. Впроваджена й експлуа-тується система зв'язку між районними, обласними і централь-ною адміністраціями в режимі електронної пошти з використан-ням комутованих каналів.
Але оскільки роботи виконувалися за відсутності чіткої концепції розвитку інформаційної інфраструктури податкової служби і часто були реалізовані без додержання єдиних стан-дартів та технологій, то не було досягнуто бажаного результа-ту — значного впливу на підвищення рівня надходжень до бю-джетів держави.
В управлінні комп'ютеризації Головної Державної податко-вої адміністрації України створюється й послідовно впроваджу-ється в експлуатацію Автоматизована інформаційна система (АІС) «Податки». Ця система централізовано поширюється в податкових адміністраціях районного рівня для зручнішого, оперативного та всеосяжного обліку нарахування, надходження податкових платежів та контролю за виконанням податкового законодавства в Україні. АІС «Податки» включає в себе функ-ціональні підсистеми, комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у структурних підрозділах ДПА районного рівня у вигляді системи взаємопов'язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управлінь:
АРМ інспектора по обліку (реєстрація платників);
АРМ обліку надходжень до бюджету («Держдоходи»);
АРМ реєстрації бухгалтерської звітності;
АРМ складання звітності;
АРМ контроль та аудит;
АРМ «Податки в Україні» (чинні закони України);
АРМ «Валютна інспекція».
Взаємозв'язок АРМ, які функціонують в ДПІ районного рівня, можна простежити на прикладі розв'язання комплексу задач «Облік надходжень і контроль сплати ПДВ з юридичних осіб» (рис. 8.1).
Рис. 8.1. Схема функціональних зв'язків в разі розв'язування комплексу задач «Облік надходжень і контроль сплати ПДВ з юридичних осіб»
Основні функції АІС «Податки» такі.
1. Облік платників на підставі статутних документів (реєстра-ція, перереєстрація, зняття з обліку і т.ін.).
2. Збір інформації про відкриття рахунків у банках платника-ми. Ця функція виконується на підставі письмових повідомлень про відкриття та закриття рахунків, які надходять з банківських установ у триденний термін (згідно з Інструкцією № 3 Націо-нального банку України «Про відкриття банками рахунків у наці-ональній та іноземній валюті»).
3. Отримання інформації про внесення та виключення платни-ків з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Ця інформація надходить з органів статистики, районної адміністрації та Арбітражного суду.
4. Збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці повідомлення формуються на підставі бухгалтерської звіт-ності, яка регулярно надається підприємствами до податкової адміністрації.
5. Оперативне отримання даних про надходження грошових коштів про сплату податків. Ця інформація подається у формі платіжних повідомлень та реєстру надходжень з банківських установ.
6. Проведення перевірок правильності сплати податків згідно з планами перевірок та за замовленням.
7. Формування звітності до Головної, міської та обласної по-даткової адміністрації.
8. Економічний аналіз діяльності податкової адміністрації та стану обслуговуваного району.
Перелічені функції притаманні АІС «Податки» Державної по-даткової адміністрації районного рівня. У ній використано тра-диційну методику обліку надходжень до бюджету, а також ви-значено порядок розв'язування задач із застосуванням персональ-них комп'ютерів.
9. Загальні поняття систем із штучним інтелектом
Штучний інтелект — це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв'язування людиною складаних творчих завдань. Створенню інтелектуальних інформаційних систем сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко-лінгвістичних моделей. Ці моделі дають змогу формалізувати конкретні змістовні знання про об'єкти управління та процеси, що відбуваються в них, тобто ввести в ЕОМ логіко-лінгвістичні моделі поряд з математичними. Логіко лінгвістичні моделі — це семантичні мережі, фрейми, продукувальні системи — іноді об'єднуються терміном «програмно-апаратні засоби в системах штучного інтелекту».
Розрізняють три види інтелектуальних АС:
інтелектуальні інформаційно-пошукові системи (системи типу «запитання — відповідь»), які в процесі діалогу забезпечують взаємодію кінцевих користувачів — непрограмістів з базами даних та знань професійними мовами користувачів, близьких до природних;
розрахунково-логічні системи, які дають змогу кінцевим користувачам, що не є програмістами та спеціалістами в галузі прикладної математики, розв'язувати в режимі діалогу з ЕОМ свої задачі з використанням складаних методів і відповідних прикладних програм;
експертні системи, які дають змогу провадити ефективну комп'ютеризацію областей, у яких знання можуть бути подані в експертній описовій формі, але використання математичних моделей утруднене або неможливе.
В економіці України найпоширенішими є експертні системи. Це системи, які дають змогу на базі сучасних персональних комп'ютерів виявляти, нагромаджувати та коригувати знання з різних галузей народного господарства (предметних областей).
Література
Гуджоян О.Л. и др. Методы принятия управленческих решений. Учебное пособие. - М.: 1997.
Исходная информация для принятия управленческих решений.//Материалы семинара компании АКМР, , 2001 г.
Кельдер Т. Л. Інформаційні системи та технології в економіці. Видання кафедри економічної кібернетики ЗДУ, 2001
Поддержка принятий управленческих решений: тренинг по управленческим информационным системам. Проект Tacis, 2002.// Электронная версия статьи -
Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Нанч. посібник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2001. 239с.
Рогач І.Ф., Рябий Р.С., Логістика в інформаційних системах управління: проблеми упровадження та консалтингу на підприємствах України.//
Смирнова Е.Ю. "Техника финансовых вычислений на Excel" - СПб.: ОЦЭиМ, 2003 - 126 с.
